У житті кожної людини найголовніше – це здоров’я. Сьогодні моя розповідь буде про професію моєї бабусі. Вона — лікар. Лікарі – це люди, перед якими стоять найважливіші завдання — розпізнавати, лікувати, попереджати хвороби, забезпечувати збереження й зміцнення здоров’я й працездатності людей, порятунок життя.

Бабуся, Ніна Олексіївна, працює лікарем у «швидкій допомозі» понад сорок років. Щоб бути гарним лікарем, треба мати таки риси характеру, як дисциплінованість, сміливість, сердечність, відповідальність, акуратність, доброта, любов до людей, вміння працювати в різних умовах, самовідданість праці. Всі ці якості є в моєї бабусі.

Спокій і впевненість лікаря передаються хворому й допомагають йому видужати.

Лікареві необхідно з уважним і чуйним. Неуважному лікареві з не повірить, а будь-яке необережне слово лікаря може так налякати його, що він зневіриться у  видужання.

Лікареві потрібно бути сміливим. Адже йому першому доводиться йти туди, де лютує згубна епідемія. Він повинен не боятися із за такими хворими, від яких сам може заразитися смертельною хворобою. Лікар повинен уміти швидко приймати рішення й не боятися брати відповідальність за це рішення на себе.

Лікар повинен бути самовідданим, бути завжди на пості. Його можуть викликати до хворого в будь-яку годину дня й ночі або навіть тоді, коли він сам хворий,  або хворі його родичі.

Також лікар повинен бути допитливим і працьовитим. Він повинен увесь час розширювати свої знання, щоб застосовувати сучасні методи лікування й користуватися новітніми відкриттями медицини.

Лікар не має права на помилку. Якщо помилки продавця або кравця можна виправити, то неправильно поставлений діагноз, рука хірурга, що здригнулась, навіть проста байдужість до хворого можуть обірвати чиєсь життя. Але зате яке це щастя, яка велика місія — першим довідатися про народження нового життя, або сказати матері: «Операція пройшла успішно, Ваш син буде жити».

І, головне, лікар повинен однаково душевно й тремтливо ставитися до всіх хворих, незалежно від настрою хворого, його соціального статусу, від ваги його захворювання.

Коли стався вибух на Чорнобильській АЕС, моя бабуся працювала саме в Чорнобильській зоні без вихідних, рятуючи якомога більше людей.

У світі постійно з’являються нові, раніше невідомі хвороби, спалахують епідемії. І як завжди на допомогу приходять «стражі здоров’я» — сміливі, рішучі люди, які піддаються невідомим небезпекам, вступаючи в боротьбу з вірусами, мікроорганізмами й іншими збудниками захворювань. Лікарі, як і раніше, рятують людей, охороняють життя на Землі.

У метушні сьогоднішнього життя, коли кожна людина піклується насамперед  про хліб насущній, питання здоров’я найчастіше відходять на другий план. І згадуємо ми про себе, лише коли стає зовсім погано. Отоді  нам у більшості випадків уже не обійтися без втручання фахівця. І лікарі щодня  роблять все можливе, а часом і неможливе, допомагаючи нам знову повернутися до нормального, звичного життя.

А як часто представникам цієї нелегкої професії доводиться рятувати життя й все залежить від їхньої кваліфікації, здатності прийняти правильне й своєчасне рішення. А помилитися не можна, тому що ціна помилки — людське життя.

Важко навіть уявити собі, що стало б із планетою, якби  не було лікарів. Якби  ніхто не займався вивченням причин і характеру захворювань, не шукав рятівних ліків і методів лікування.

Медицина постійно перебуває в розвитку. Нові хвороби вимагають нових знань. До того ж, знання й уміння лікаря не обмежуються лише областю чистої медицини. Справжній фахівець повинен бути й гарним психологом — уміти вислухати людину, проникнути в його душу; уміти заспокоїти, вселити надію, упевненість, віру; уміти переконати в правильності й необхідності призначеного лікування. Адже багато з людей, як не дивно, неохоче піклуються про своє здоров’я, і часто своєю впертістю лише погіршують свій стан, із процес видужання.

На мій погляд, лікарем може стати далеко не кожен. Для цієї професії необхідно мати особливий склад характеру, уважність, терплячість, спокій, доброту; і в той же час — твердість, здатність швидко приймати рішення, величезним почуттям відповідальності. Це неодмінно повинна бути людина, всім серцем віддана своїй справі; людина, що усвідомлює всю важливість і серйозність цієї професії; та, хто не боїться небезпек, труднощів, хто згодна все своє життя присвятити людям і, працюючи, продовжувати постійно вчитися й удосконалюватися.

По-моєму, лікарі щодня  роблять героїчні вчинки. Адже вони рятують людей, їхнього життя, часто ризикуючи при цьому своїй; вони продовжують існування всього людства. А хіба це не є їх справжній великий подвиг?

Саме бабуся мені цікаво розповіла про «серцевого лікаря», який врятував за своє життя понад шість тисяч сердець. За величезні заслуги М.М. Амосова відзначили «Людиною віку» на Україні.

У мене нескінченну повагу й величезну гордість викликають лікарі, чиї імена вписані золотими буквами в медичну науку й практику. Не з меншою повагою я ставлюся до лікарів, які виконували й виконують свій борг в умовах підвищеної небезпеки: у вогнищах епідемій і радіації, на полях боїв і у воєнно-польових лазаретах, в операційних і в реанімації. У всіх випадках перед лікарем стоїть воістину героїчне завдання: рятувати людські життя. І часто вирішувати це завдання доводиться, ризикуючи власним життям.

Але особливе відношення в мене до дитячих лікарів. Рятувати життя дитині, повертати її до нормального здорового життя — що може бути важливіше й шляхетніше цього? Коли я бачу в житті або по телевізорі хворих дітей, смутних, малорухомих, мені здається, що в їх оченятах застигло питання: «За що?» Серце просто розривається від болю. Але ж педіатри бачать це щодня й щодня повинні боротися з дитячими недугами. Оперують дитячі серця, пересаджують дітям здорові нирки замість хворих… І беруть на себе колосальну відповідальність не тільки перед хворою дитиною, але й перед їхніми родителями. Яку для всього цього потрібно мати мужність!

Як часто каже моя бабуся, лікар — це людина, готова присвятити себе служінню людям.  Він бере на себе відповідальність за саме прекрасне на світі — життя людини. Професія лікаря —  одна з найблагородніших , гуманних і необхідних професій на землі.

Я пишаюсь своєю бабусею, бо думаю, що немає нічого вищого й прекраснішого, ніж давати, щастя багатьом людям, бути гідним членом суспільства, Людиною на Землі – смисл нашого життя.