Основні засади міжнародної діяльності України в галузі захисту інформації в автоматизованих системах визнача­ються у Розділі VI Закону України «Про захист інформації в автоматизованих системах».

У ст. 19 Закону йдеться про взаємодію у питаннях захисту інформації в автоматизованих системах. З метою забезпечення міждержавної взаємодії обчислювальних мереж і автоматизованих систем уповноважені Кабінетом Міністрів України органи координують свою роботу щодо захисту інформації з органами захисту інформації інших держав.

Загальні засади забезпечення інформаційних прав України визначаються у ст. 20 цього Закону. Фізичні та юридичні особи в Україні на підставі Закону України «Про інформацію» можуть встановлювати взаємозв’язки з авто­матизованими системами інших держав з метою обробки, обміну, продажу, купівлі відкритої інформації.

Такі взаємозв’язки повинні виключати можливість несанкціонованого доступу з боку інших держав або представників їх — резидентів України чи осіб без громадянства незалежно від форм власності та підпорядкування — до інформації, що міститься в автоматизованих системах України, стосовно якої встановлено вимоги нерозповсюдження її за межі України без спеціального дозволу.

Міжнародний захист технологій, особливо щодо спільного використання їх, здійснюється переважно на рівні двосторонніх міждержавних угод.

Україна також підписала двосторонні міжнародні угоди з певними країнами. Як приклад можна назвати законодавчий акт «Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про захист технологій, пов’язаних із запуском Україною ліцензованих США комерційних космічних апаратів» (від 4 грудня 1998 p.).

Розвиток транскордонних економічних відносин зумовив потребу захисту на міжнародному рівні комерційної таємниці. Зазначений сегмент транснаціональних інфор­маційних відносин входить до сфери міжнародного права інтелектуальної власності. Провідну роль у цьому сьогодні відіграють Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІС) та Світова організація торгівлі (COT) (Угода ТРІПС).

Не дивлячись на те, що інформаційні ресурси відповідно до Закону України “Про інформацію” за режимом доступу поділені на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом, яка в свою чергу поділяється на конфіденційну та таємну, законодавство не містить вичерпного переліку відомостей, що належать до інформації з обмеженим доступом та відкритої інформації. Хоча зазначений закон містить норму щодо обов’язкового дотримання законодавства про інформацію всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності, та недопущення необґрунтованого віднесення відомостей до категорії інформації з обмеженим доступом.

Відсутність критеріїв віднесення інформації до конфіденційної інформації та вичерпного переліку таких відомостей у законі дозволяє суб’єктам інформаційної діяльності обмежувати доступ до інформації на свій розсуд.

Отже, наведене вище є серйозною перешкодою для здійснення громадянами своїх прав на доступ до інформації. Таким чином, хоча законодавством передбачена гарантія прав громадян на інформацію, механізм доступу до неї потребує удосконалення. 

Список використаної літератури

1. Куліш А. М. Інформаційне право України : навчальний посібник / А. М. Куліш, Т. А. Кобзєва, В. С. Шапіро. – Суми : Сумський державний університет, 2016. – 108 с.
2. Основи інформаційного права України / B.C. Цимбалюк, В.Д. Гавловський, В.В. Гриценко та ін.; За ред. М.Я. Швеця, Р.А. Калюжного та П.В. Мельника., Навч. посіб. — К.: Знання, 2004. — 274 с.
3. Пархоменко Н.М. Джерела права : проблеми  методології          : монографія / Н.М. Пархоменко. — К. : ТОВ “Видавництво “Юридична думка”, 2008. — 336 с.
4. Тополевський Р.Б. Системні зв’язки юридичних джерел права : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня кандидата юрид. наук : спец. 12.00.01 — теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень / Р.Б. Тополевський. — Харків, 2004. — 19 с.
5. Качур В.О. До розуміння та визначення поняття “джерело права” / В.О. Качур // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. — (Серія : Юриспруденція). — 2013. — № 6-1. — Т. 1. — С. 36-39.
6. Попов Л.Л. Информационное право : учебник / Л.Л. Попов, Ю.И. Мигачев, С.В. Тихомиров. — М. : Норма; Инфра-М, 2010. — 496 с.
7. Костецька Т.А. Джерела інформаційного права України : поняття, система, особливості // Часопис Київського університету права. — 2007. — № 3. — С. 68-73.
8. Тедеев А.А. Понятие, виды и система источников информационного права в современных условиях // Вопросы правоведенья. — 2009. — № 3-4. — С. 37-75.
9. Корейба Ю.В. Джерела інформаційного права та феномен правової глобалізації: питання співвідношення та роль у розвитку міждержавної правової інтеграції // Науковий вісник Херсонського державного університету. — (Серія : Юридичні науки). — 2014. — Вип. 1. — Т. 2. — С. 162-166.
10. Пархоменко Н. М. Система джерел права : ознаки, властивості та зміст // Часопис Київського університету права. — 2007. — № 3. — С. 8-12.
11. Толстик В.А. Иерархия источников российского права : автореф. дис. на соискание ученой степени докт. юрид. наук : спец. 12.00.01 — теория и история государства и права; история политических и правовых учений / В.А. Толстик. — Нижний Новгород, 2002. — 54 с.
12. Котенко М.В. Тлумачення норм права в системі юридичної діяльності // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. — (Серия : Юридические науки). — 2012. — № 1. — С. 258-263.