У статті розглянуто сутність та особливості здійснення управління конкурентоспроможністю поліграфічних підприємств. Обґрунтовано доцільність застосування планування конкурентоспроможності, що забезпечить стійкість позицій та конкурентних переваг поліграфічних підприємств на ринку.

Ключові слова:    конкуренція, конкурентоспроможність підприємства, управління конкурентоспроможністю, поліграфічні підприємства.

COMPETITIVENESS printing company

The publication presents the nature and features of planning in the management of competitiveness for printing enterprises. It is offered to use interactive, mixed and continuous types of planning based on the concept of competitiveness ranking that would ensure sustainability position and competitive advantages in the market among the enterprises in the industry.

Keywords:   competition, enterprise competitiveness, management of competitiveness, printing enterprise.

КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТЬ ПОЛИГРАФИЧЕСКОГО ПРЕДПРИЯТИЯ

В публикации рассмотрены сущность и особенности планирования в системе управления конкурентоспособностью полиграфических предприятий. Обоснована целесообразность применения планирования конкурентоспособности, что обеспечило бы устойчивость позиций и конкурентных преимуществ полиграфических предприятий на рынке.

Ключевые слова: конкуренция, конкурентоспособность предприятия, управление конкурентоспособностью, полиграфические предприятия.

Постановка проблеми. На сьогодні ринок поліграфічних послуг є одним з найбільш розвинених секторів вітчизняної та світової економік. Щороку збільшується кількість фірм, які пропонують нові види продукції та послуг, розвиваються нові технології, вдосконалюється технічне оснащення промисловості [7, с. 43]. Паралельно з розвитком виробництва необхідно також відзначити високий рівень конкуренції в галузі, який веде до перенасичення ринку товаром та падіння загального рівня рентабельності. Змінюються і переваги споживачів: зростають вимоги до якості продукції та обслуговування. У зв’язку з цим, для поліграфічних підприємств актуальним є постійне дослідження динаміки змін зовнішнього та внутрішнього їхнього середовища, оперативне реагування на нові тенденції розвитку галузі, підвищення своєї конкурентоспроможності, отримання нових переваг на ринку з метою кращого за своїх конкурентів задоволення потреб споживачів і, як результат, покращення діяльності підприємства в цілому.

Формування в Україні конкурентних відносин поліграфічних підприємств висуває до сучасних суб’єктів ринку вимогу належно реагувати на дію об’єктивного ринкового явища — конкуренції, і забезпечувати конкурентоспроможність таких підприємств. Певні негативні тенденції, які спостерігаються у поліграфічній галузі щодо ведення послідовної, конкурентної боротьби за сегмент ринку збуту можна подолати за допомогою застосування певного виду планування конкурентоспроможності відповідно до вихідної бази, варіантності, ієрархічності та адаптованості цих підприємств. Саме тому створення стійких конкурентних позицій поліграфічних підприємств повинне передбачати не лише підвищення рівня ефективності виробництва, а й вдосконалення процесу планування конкурентоспроможності у ринковому середовищі.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Вагомий науковий внесок у розвиток теоретико-методологічних засад          конкурентоспроможності підприємств зробили такі зарубіжні та вітчизняні науковці, як І. Шумпетер, І. Ансофф, К. Макконел, Р. Фатхутдінов, Н. Тарнавська, В. Кондрашова, С. Хамініч, Л. Швайка, Є. Мерзлікіна, В. Іванюта, Р. Камишніков, Н. Ботвіна, А. Шепіцен, Т. Гончарук, С. Судомир, Т. Гуренко, М. Малік, В. Павлова, М. Гельвановський та інші.

Питанню щодо факторів впливу на конкурентоспроможність поліграфічних підприємств присвячено багато досліджень науковців, найсуттєвішими серед яких є праці Швайки Л.А., Довгань Л.Є., Нікольської Е.В., Богомолової В.А., Кондрашової В.К. та інших. Саме праці вітчизняних та зарубіжних вчених є теоретичною та методологічною основою даного дослідження.

Проблема в розробці нових теоретичних і практичних підходів до вирішення проблеми покращення ефективності функціонування і розвитку видавничо-поліграфічного комплексу з метою підвищення конкурентоспроможності назріла давно і вимагає вивчення та узагальнення світового і вітчизняного досвіду.

Цілі статті. Мета статті полягає в обґрунтуванні теоретичних положень та розробці практичних рекомендацій щодо управління конкурентоспроможністю поліграфічних підприємств.

Виклад основного матеріалу. При підвищенні конкурентоспроможності варто враховувати абсолютно всі фактори, що впливають на її ріст. Це можуть бути такі фактори як: сервіс, наявність на ринку конкурентів з аналогічним товаром, час виходу товару на ринок, правильно й розумно складена реклама.

Конкурентоспроможність підприємства визначають наступні показники:

– економічний потенціал (активи, основний капітал, обсяг продажів і т. п. );

– виробничий і збутовий потенціал (виробничі потужності, наявність сировинної бази, центрів технічного обслуговування, рівень

автоматизації і технології виробництва і т. д. );

– науково-дослідний потенціал (організація наукових досліджень, щорічні витрати на НДДКР в абсолютному виразі і до загального обсягу продажу, число зайнятих у НДДКР за все і у відсотках до числа зайнятих на фірмі, напрям наукових досліджень фірми, область патентування, оцінка можливості посідання організацією монопольного становища в якій-небудь галузі техніки і т. д.);

– репутація організації і дотримання договірних зобов’язань;

– фінансове становище (платоспроможність, кредитоспроможність, структура капіталу і т. д.);

– організаційна структура;

– менеджмент організації, склад і професійний рівень її керівних працівників, ринкова стратегія, інноваційність і т. д. [2].

Тому основні характеристики, які притаманні категорії «конкурентоспроможність» наступні:

а) конкурентоспроможність будь-яких економічних об’єктів проявляється в умовах конкуренції;

б) конкурентоспроможність об’єкта розглядається як наявність у нього якихось властивостей, що дають перевагу в конкурентній боротьбі;

в) конкурентоспроможності властивий відносний характер, тому що вона може розглядатися тільки щодо конкретного аналога на ринку;

г) зміст конкурентоспроможності організації представляється в декількох аспектах: конкурентоспроможність підприємства проявляється або через властивості продукції (робіт, послуг), або через сукупність ресурсів і потенціалу підприємства щодо конкуруючих фірм, або через здатність керувати взаємозалежними видами діяльності;

д) конкурентоспроможність підприємства заснована на завоюванні конкурентної переваги на ринку шляхом створення цінності для покупця.

Під зовнішніми факторами визначаються міри державного економічного й адміністративного впливу на виробника, по-друге, основні характеристики галузевого ринку, тобто його тип, ємність, наявність і можливості конкурентів, забезпеченість, склад і структура трудових ресурсів.

До внутрішніх факторів, що забезпечують конкурентоспроможність підприємств, відносять всі можливості самого підприємства, які створюють конкурентна перевага на ринку перед конкурентами.

Інша класифікація заснована на градації факторів конкурентоспроможності залежно від рівня їхнього виникнення [7]:

—         макрорівневі — відносять фактори, що визначають загальну політичну й соціальну ситуацію в країні, наявність платоспроможного попиту населення, інвестиційну, фінансову, кредитну політику в країні.

—         мезорівневі, такі як наявність конкурентного середовища, що сприяє регулюванню цін і перешкоджає виникненню монопольних структур, кількість постачальників і наявність конкурентів, рівень цін на необхідну сировину й готову продукцію, місткість ринку, ступінь його насичення, частка імпорту продукції, розвиток суміжних і підтримуючих галузей.

—         мікрорівневі, такі як організаційно-правова форма, внутрішня структура підприємства, якість і рівень менеджменту, техніко-економічний рівень виробництва, рівень кваліфікації персоналу, сертифікація виробництва, маркетингова активність підприємства, фінансово-економічний стан підприємства, асортименти, якість продукції, цінова політика підприємства.

Реальними цілями вітчизняних підприємств, і поліграфічних, зокрема, є розширення масштабів діяльності, зростання продажу та прибутку. Однак, в умовах транзитивної економіки, в яких знаходяться підприємства України, зростання обсягу продаж і прибутків обмежується багаточисельними чинниками.

Серед них можна виділити наступні:

1) розрив старих господарських зв’язків, що зумовлює необхідність пошуку нових постачальників та ринків збуту;

2) насиченість ринку продукцією даного виду;

3) конкуренція з виробниками аналогічної продукції, призначеної для того ж ринку.

Нейтралізація впливу цих чинників обумовлює появу ряду опосередкованих чинників другого рівня, до яких, на нашу думку, можна віднести:

1) розширення номенклатури продукції, що може стимулювати додатковий попит, або допоможе збільшити частку підприємства на даному ринку;

2) проникнення на нові географічні ринки з тією ж продукцією;

3) розробка нової продукції для існуючих або нових ринків;

4) використання нової технології виробництва для нової продукції;

5) використання технологій інших підприємств з метою розширення номенклатури продукції.

Основні показники ефективності поліграфічного підприємства:

1. Правильне управління клієнтською базою
2. Калькуляція витрат і розтрат без втрат
3. Ведення замовлень
4. Постійне матеріально-технічне обслуговування
5. Управління складами й постачальниками
6. Надійні джерела якісних матеріалів
7. Облік виробничих даних
8. Планування й управління виробництвом
9. Правильний підхід до клієнтів і до їхніх вимог
10. Кваліфікованість працівників поліграфічного підприємства
11. Якість виробленої продукції
12. Витрати часу на виконання робіт
13. Транспортні засоби поліграфічного підприємства.

Ряд факторів, що відносяться до рівня сервісу виконуваних робіт і виникаючих у процесі взаємодії замовника й поліграфічного підприємств (виробника), включає забезпечення замовлення витратними матеріалами, надання приміщень під складування й зберігання готової продукції, індивідуальне супроводження замовлення.

Оцінка рівня конкурентоспроможності є необхідним елементом при аналізі ефективності обраної конкурентної стратегії та прийняття рішення про наступні кроки з підвищення конкурентоспроможності підприємства. Автори [1] пропонують наступний алгоритм оцінки конкурентоспроможності поліграфічного підприємства (рис.1).

Рис.1. Алгоритм оцінки конкурентоспроможності поліграфічного підприємства

Крім автори [1] переконані,  що в основу оцінки конкурентоспроможності необхідно вибрати конкурентні напрямки, що характеризують:

— можливості виготовлення якісної продукції;

—  оперативність виконання замовлення;

— економічні фактори.

У період скорочення ринкових масштабів та кризи на ринку визначальною основою для споживача є ці нова категорія. Цей фактор негативно позначається на діяльності підприємств: споживач, бажаючи знизити ціну, доводить її до економічно необґрунтованої межі, що породжує економію на якості. Оскільки ринок перенасичений поліграфічними суб’єктами, виконавець часто погоджується з умовами клієнта, лише б його втримати [9]. Дуже важко надавати якісні послуги, коли чітким обмеженням слугує ціна – підприємства не користуються всіма своїми потужностями. Більше того, їх діяльність у кращому випадку є беззбитковою, а то і йде у збиток, якщо клієнт є постійним замовником із значними обсягами.

Тому гарним показником є першочергова орієнтація на якість: коли замовлення уточнюється з огляду на побажання клієнта придбати якісну продукцію, і тільки тоді мова йде про ціну без обмежень. У такому випадку підприємство має змогу надати весь спектр своїх послуг, виконати їх якісно та виготовити конкурентоспроможний товар, підкріплення якого здійснюється через високий рівень обслуговування клієнта, що вивищує загальний потенціал  усього підприємства [10]. Сьогодні покупець (споживач) згоден платити більше, якщо та чи інша властивість товару є для нього вирішальною (суттєвішою за інші).

Досліджуючи особливості планування в системі управління конкурентоспроможністю поліграфічних підприємств, можна відзначити, що реалістичність планів значною мірою залежить від врахування динамічності середовища функціонування та чинників ризику. Варто наголосити, що поліграфічна галузь характеризується середнім рівнем ризику. З огляду на це на увагу заслуговують виокремлені Ю. Лозовським [6, с. 86] такі види планування конкурентоспроможності залежно від рівня адаптивності підприємства, як фіксоване, гнучке та неперервне. Фіксоване планування передбачає розроблення планів забезпечення конкурентоспроможності підприємства на певний період і відсутність жодних коригувань упродовж періоду реалізації планів, навіть за умов суттєвих змін середовища функціонування. Гнучке планування, на відміну від фіксованого, базується на розробленні як мінімум трьох варіантів планів (песимістичного, оптимістичного та усередненого) з урахуванням різних сценаріїв розвитку середовища функціонування. Найбільш точним, але складним і трудомістким є неперервне планування, яке передбачає систематичне коригування розроблених планів з урахуванням виконання показників проміжних періодів. Виходячи з вищенаведеного, для поліграфічних підприємств доцільним є застосування неперервного планування конкурентоспроможності.

Слід зазначити, що важливою характеристикою планування конкурентоспроможності на підприємстві є його ієрархічність з огляду на існуючу структуру управління організацією, рівень централізації та ступінь врахування інтересів менеджерів різних рівнів управління. З огляду на це, О. Є. Кузьмін [5, с. 327] виокремлює централізоване, децентралізоване та змішане планування конкурентоспроможності підприємства. Централізоване планування здійснюється представниками вищого рівня управління. Такий підхід базується на врахуванні загальноорганізаційних цілей у сфері забезпечення конкурентоспроможності підприємства, дозволяє відносно швидко розробити необхідні плани та делегувати їх виконання на нижчі рівні управління. Недоліком цього виду планування є неврахування можливостей і потреб нижчих рівнів, слабкість «зворотнього зв’язку», можливість лобіювання особистих інтересів менеджерами вищого рівня управління.

Децентралізоване планування, у свою чергу, враховує інтереси та проблеми підрозділів, їхні можливості розвитку, але може не відповідати загальноорганізаційним цілям і потребам. Нівелює недоліки централізованого та децентралізованого планування конкурентоспроможності змішаний тип планування, який доцільно, на наш погляд, застосувати на поліграфічних підприємствах. Він базується на централізовано розроблених програмах, планах забезпечення конкурентоспроможності, що передаються на нижчі рівні управління, коригуються і повертаються у централізований координаційний центр. При цьому витрати часу на планування у якійсь мірі зростають, оскільки збільшується час на вивчення та узгодження планів, але якість і точність планів підвищується.

Найпоширенішим підходом при формуванні конкурентної політики на поліграфічних підприємствах є клієнтоорієнтований підхід.

Клієнтоорієнтований підхід передбачає, що конкурентоспроможність підприємства визначається, насамперед, ступенем відповідності потребам клієнтів і високими темпами зростання його клієнтської бази, та здатністю витримувати конкуренцію з іншими підприємствами та суб’єктами господарювання, які задовольняють потреби, що є на споживчому цільовому ринку [2]. Головною ідеєю даного підходу є перехід від фокусування зусиль підприємства на конкурентній боротьбі та випередженні конкурентів, до впровадження унікальних продуктів для задоволення майбутніх потреб клієнтів, найчастіше шляхом використання нетрадиційних підходів.

Клієнтоорієнтований підхід має на меті врахування потреб різних категорій споживачів (замовників) при формуванні конкурентної політики. При такому підході важливим є побудова індивідуальних відносин з кожним з клієнтів компаній, враховуючи специфіку її діяльності. Даний підхід спрямований на глибоке й персональне знання потреб клієнтів.

Конкурентоспроможність потенціалу поліграфічного підприємства слід розглядати як важливе стратегічне завдання. Ступінь реалізації останнього визначає сукупність конкурентних переваг підприємства. Саме тому формування і розвиток конкурентного потенціалу є основним завданням кожного з них.

Висновки. Отже, на основі вищевикладеного у статті матеріалу, можна зробити висновок, що в сучасних умовах змінного середовища важливим є досконале здійснення процесу управління конкурентоспроможністю поліграфічних підприємств, яке б сприяло зміцненню їх ринкових позицій та конкурентного статусу.

З огляду на те, що управління конкурентоспроможністю підприємства відбувається у певному середовищі функціонування, для поліграфічних підприємств запропоновано застосування інтерактивного, змішаного видів планування конкурентоспроможності підприємств, яке б здійснювалось неперервно і забезпечило стійкість позицій та конкурентних переваг на ринку серед підприємств даної галузі.

Підводячи підсумки, слід зазначити, що конкурентоспроможність будь-якого підприємства залежить від багатьох факторів, таких як прийнятні ціни, висока якість, ефективний менеджмент, продумана реклама і якість обслуговування й сервісу підприємства.

Ключовими шляхами підвищення конкурентоспроможності підприємства є організація ефективної інноваційної діяльності підприємства в основі якої повинна лежати стратегія маркетингу, організаційно-технологічній підготовці виробництва, високоякісної продукції.

Використані джерела:

1. Гавриш О.А., Гриценко В.В., Григорова З.В. Основні фактори впливу на конкурентоспроможність поліграфічних підприємств // Економічний вісник НТУУ «КПІ». – 2008. – Вип. 28.
2. Єрмак А.В. Конкурентоздатність підприємства: сутність поняття (проблематика питання) /А.В. Єрмак // Вісник економічної науки України. — 2005. — № 1. — С. 41-44.
3. Ільяшенко В.А. Рейтингове управління конкурентоспроможністю продукції та підприємства / В.А. Ільяшенко // Держава та регіони. — 2004. — № 3. — С. 91-94.
4. Кондрашова В. Экономика полиграфического предприятия. Учебник для вузов / В. Кондрашова, О. Исаева. — М.: изд-во МГУП, 2000. — 320 с.
5. Кузьмін О.Є. Основи менеджменту: [підручник] / О.Є. Кузьмін, О.Г. Мельник. — 2-ге вид., випр., доп. — К.: Академвидав, 2007. — 464 с.
6. Лозовський Ю.А. Формування стратегії як чинник підвищення конкурентоспроможності підприємств / Ю.А. Лозовський // Актуальні проблеми економіки. — 2008. — № 3(81). — С. 84-88.
7. Мерзликина Е. Анализ продаж на полиграфических предприятиях / Е. Мерзликина // Бухгалтерський учет в издательстве и полиграфии. — 2007. — № 8 (104). — 58 с.
8. Піддубна Л. І. Конкурентоспроможність економічних систем: теорія, механізм регулювання та управління: Монографія / Л. І. Піддубна — Х.: ІНЖЕК, 2007. — 369 с.
9. Прохорова В. В. Потенціал конкурентоспроможності підприємств: теоретичний аспект / В. В. Прохорова // Економіка і управління. — 2011. — № 6. — С. 34-37.
10. Романко О. П. Стратегічне планування конкурентоспроможності підприємств / О.П. Романко // Науковий вісник Івано-Франківського національно — технічного університету нафти і газу. — 2008. — № 1(17). — С. 119-122.
11. Хамініч С. Методика інтегральної оцінки рівня конкурентоспроможності промислового підприємства / С. Хамініч // Економіст. — 2006. — № 10. — С. 59-61.
12. Череп А.В. Стратегічне планування і управління: Навч. посібник / А.В. Череп, А.В. Сучков. — К.: «Кондор», 2011. — 334 с.
13. Швайка Л. А. Фактори якості і конкурентоспроможності продукції поліграфічних підприємств / Л. А. Швайка // Наукові записки УАД. — 2000. — № 2. — С. 114-116.