Вступ

Актуальність теми. У сучасних умовах функціонування вітчизняних підприємств процес оцінювання конкурентоспроможності перетворюється на самостійну ділянку аналітичної роботи, результати якої можна використовувати як інформаційну базу під час прийняття управлінських рішень з низки стратегічних питань, у процесі планування інноваційної та продуктової політики підприємства, а також під час формування механізму управління конкурентоспроможністю продукції, визначення її резервів та посилення конкурентних позицій в обраних стратегічних зонах бізнесу.

Оцінка конкурентоспроможності підприємства сьогодні виступає важливим елементом забезпечення ефективного ведення діяльності та передумовою здобуття стійких конкурентних переваг у довготерміновій перспективі.

Сильні та слабкі сторони діяльності підприємства, визначені у процесі оцінювання конкурентоспроможності, дають змогу виявити та мобілізувати приховані можливості для отримання вигідних позицій на ринку. Також оцінювання конкурентоспроможності підприємства є важливою процедурою під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності та виходу на зарубіжні ринки.

Зовнішньоекономічна діяльність є важливою та невід’ємною сферою господарської діяльності учасників ринкових відносин, яка ускладнює розуміння конкурентноздатності в результаті розширення конкурентного простору, а також у значущому розмірі доповнює систему регуляторів конкурентного середовища на наднаціональному рівні.

Метою дослідження є огляд сучасних підходів та методик оцінювання конкурентоспроможності підприємства та формулювання принципів оцінювання показників конкурентоспроможності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

І. Теоретичні основи визначення конкурентних переваг фірми при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності

Здатність будь-якого підприємства бути конкурентоспроможним на ринку є досить актуальним питанням на сьогодні, оскільки для того щоб підприємство розвивалося потрібно забезпечити: ефективність виробництва, потрібний обсяг випуску сучасної продукції, покращення якості, наявність фінансових активів, можливість випуску товару-новинки.

Поняття «конкурентоспроможність» містить в собі низку економічних характеристик, які визначають частку підприємства на галузевому ринку (національному або світовому). Для характеристики конкурентів можна виділити такі фактори: імідж та досвід праці фірми; наявність висококваліфікованих кадрів; частка ринку, яка обслуговується фірмою; наявність фінансових коштів; реклама.

Загалом конкурентоспроможність підприємства — це здатність підприємства до ефективної господарської діяльності та забезпечення прибутковості за умов конкурентного ринку. Інакше кажучи, конкурентоспроможність підприємства — здатність забезпечувати випуск і реалізацію конкурентоспроможної продукції.

Проблеми конкуренції та забезпечення конкурентоспроможності еко-номічних суб’єктів досліджували такі зарубіжні вчені, як Д. Рікардо, А. Сміт, Д. Абель, Г. Гамель, П. Друкер, К. Ендрус, Р. Ешенбах, П. Зенге, Ф. Котлер, Р. Коуз, К. Крістенсон, М. Портер, К. Прахалад, Р. Солоу, Й. Шумпетер, Ф. Хайєк. Значний внесок у дослідження конкурентоспроможності та ефективності ЗЕД економічних суб’єктів, здійснили такі вітчизняні економісти, як В. Андрійчук, В. Апопій, С. Бабенко, О. Білорус, В. Будкін, І. Бураковський, З. Варналій, В. Вергун, О. Власюк, В. Воротін, А. Гальчинський, В. Геєць, Я. Гончарук, Б. Губський, М. Долішній.

Щодо конкурентоспроможності підприємств, то, на нашу думку, щоб створити конкурентоспроможне підприємство, потрібно не тільки застосувати модернізацію виробництва та управління, а й розуміти те, для чого ми це робимо, яку мету потрібно досягнути, адже основною перевагою при цьому повинно бути вміння визначити й ефективно використовувати свої порівняльні переваги у боротьбі з іншими конкурентами. Прийнято вважати, що конкурентоспроможність підприємства має пряму залежність із конкурентоспроможністю його продукції на ринку, адже чим вища конкурентоспроможність продукції — тим більший економічний ефект отримує підприємство.

Конкурентоспроможність продукції і конкурентоспроможність фірми- виробника продукції співвідносяться як частина і ціле. Можливість компанії конкурувати на визначеному товарному ринку безпосередньо залежить від конкурентоспроможності товару і сполуки економічних засобів діяльності фірми, надаючи перевагу в умовах конкурентної боротьби. На рівень конкурентоспроможності торговельної фірми впливає науково-технічний рівень і ступінь удосконалення технологій продажу, використання новітніх винаходів та відкриттів, залучення сучасних засобів автоматизації збуту та збільшення асортименту продукції. Рівень конкурентоспроможності торговельної фірми залежить від того, якими товарами вони торгують, де і як товари споживаються. Конкурентні позиції фірми на ринку залежать також від тієї підтримки, яку фірма отримує з боку національних державних органів й інших організацій шляхом надання гарантій експортних кредитів, їх страхування, звільнення від податків, надання експортних субсидій, забезпечення інформацією про кон’юнктуру ринку та ін. [4].

Для підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства і для того, щоб збільшити свою часку на ринку, можна досягнути мети за допомогою декількох шляхів: знизити ціни на продукцію; продавати товар через більшу кількість торгових представників; подати на ринок новий вид продукції; через рекламу представити привабливіший образ товару і т. ін.

В економічній літературі пропонують розрізняти чотири основні рівні конкурентоспроможності підприємства:

• Перший рівень — менеджери дбають лише про випуск продукції, на споживача не зважають.
• Другий рівень — менеджери прагнуть, щоб продукція підприємства повністю відповідала стандартам, встановленим конкурентами.
• Третій рівень — менеджери уже не зважають на стандарти конкурентів, а вже самі потроху стають «законодавцями моди» у галузі.
• Четвертий рівень — коли успіх у конкурентній боротьбі забезпечує насамперед не виробництво, а управління і підприємство повністю стає «законодавцем моди» на певному ринку [1].

Забезпечення конкурентоспроможності підприємства передбачає: аналіз фінансового становища; аналіз привабливості товарів та послуг на ринку; комплексний аналіз конкурентоспроможності та конкурентних переваг підприємства.

Конкурентні переваги показують, у яких областях підприємство досягло саме високих результатів, на відміну від конкурента. Також конкурентні переваги дають змогу правильно виробити стратегію позиціонування товарів і послуг на ринку, обравши цільові ринкові сегменти і сконцентрувати там фінансові ресурси підприємства. М. Портер в основу своєї моделі конкурентних переваг організації покладає такі положення:

економічна політика повинна базуватися на конкурентній стратегії; орієнтація на вітчизняних постачальників гарантує стійкіші переваги; міжнародна стратегія — неодмінна умова успіху в конкуренції; головною перевагою в конкуренції є стимул до інновацій; рівень економічного розвитку країни визначається її часткою у світовому господарстві, конкурентними перевагами і здатністю до їх розвитку та адаптивністю до змінних умов.

Аналіз конкурентних переваг за М. Портером полягає в: 1) аналізі історії успішних галузей; 2) знаходженні позиції фірми у глобальному масштабі; 3) визначенні стратегії фірми; 4) визначенні ланцюга цінностей фірми; 5) аналізі факторів утримання конкурентних переваг; 6) аналізі детермінант конкурентних переваг країни; 7) розробленні, обґрунтуванні та узгодженні заходів підвищення конкурентоспроможності країни, галузей, окремих фірм; 8) контролі і мотивації досягнення результатів.

ІІ. Програма наукового дослідження

Програма наукового дослідження » Конкурентні переваги фірми при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності».

Мета програми: огляд сучасних підходів та методик оцінювання конкурентоспроможності підприємства та формулювання принципів оцінювання показників конкурентоспроможності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

Завдання програми:

1. з’ясувати сутність поняття «конкурентоспроможність підприємства»,
2. запропонувати підприємствам конкурентні переваги серед інших наявних фірм-конкурентів на ринку,
3. надати рекомендації щодо підвищення конкурентоспроможності підприємств.

Об’єкт дослідження – конкурентоспроможність підприємства.

Предмет дослідження — конкурентні переваги фірми при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

Очікувані результати програми:

1. У процесі оцінювання конкурентоспроможності підприємства необхідно використовувати як індивідуальні, так й інтегральні показники. Індивідуальні показники дають змогу оцінити конкурентоспроможність за окремими напрямами і компонентами. Інтегральні ж показники доцільно використовувати у процесі прийняття стратегічних рішень у галузі збутової діяльності та виходу з наявною продукцією на неосвоєні ринки.
2. Формування індивідуальних показників конкурентоспроможності доцільно здійснювати з використанням еталонного методу. Перевагою його використання є можливість послідовного оцінювання конкурентних позицій підприємства у межах окремих елементів та напрямів діяльності на основі зіставлення досягнутих підприємством значень з еталонними для цієї галузі чи ринку показниками.
3. Склад показників оцінювання конкурентоспроможності повинен охоплювати не лише сукупність споживчих та економічних характеристик продукції, а й відображати ефективність виробничої системи підприємства загалом, її гнучкість у процесі адаптації до ринкових умов та дій конкурентів, здатність максимально ефективно задіяти наявний потенціал у конкурентній боротьбі.

На першому етапі розробляються керівні документи, які визначають склад учасників досліджень та організовується їх підготовка.

Основними документами для організації досліджень конкурентних переваг підприємства є:

— наказ керівника підприємства, щодо проведення дослідження;

— календарний план основних заходів з підготовки до проведення досліджень;

— план проведення досліджень.

Календарний план основних заходів з підготовки до проведення досліджень визначає:

— основні заходи;

— терміни їх виконання;

— відповідних виконавців;

— сили та засоби, які залучаються для виконання завдань.

На другому етапі проводиться безпосереднє дослідження конкурентних переваг підприємства «Селена». Товариство з обмеженою відповідальністю “Селена” створено згідно угоди між громадянами України у відповідності з рішенням виконкому № 601 від 07.06.1995 р.

1. Мета та предмет діяльності.

Товариство створено для здійснення підприємницької діяльності учасників з метою отримання прибутку від господарської діяльності, направленої для задоволення потреб народного господарства і населення в товарах і послугах.

Основними напрямками діяльності товариства є:

—         виробничо-впровадженна діяльність;

—         торгово-закупочна діяльність;

—         зовнішньоекономічна діяльність.

При здійсненні статутної діяльності Товариство виконує торгово-закупочну діяльність.

2. Господарська діяльність товариства.

Товариство самостійно здійснює свою господарську діяльність на принципах повного господарського розрахунку, відповідає за результати своєї господарської діяльності, за винятком не взятих на себе обов’язків перед партнерами по укладеним договорам, перед державним бюджетом та банками, згідно діючого законодавства.

Самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на виробничу продукцію, роботи, послуги і необхідності забезпечення виробничого і соціального розвитку Товариства, підвищення особистих доходів його робітників.

Основи плані складають договори, укладені з споживачами (покупцями) продукції, робіт, послуг, та постачальниками матеріально-технічних ресурсів.

Товариство створене для здійснення статутних задач:

—         користується банківським кредитом на комерційній основі;

—         враховує в своїй діяльності зацікавленість споживача в його потребах до якості продукції.

Товариство реалізує свою продукцію на договірній основі, а у випадках передбачених законодавством, по державним цінам.

Розрахунки здійснює в безрозрахунковому порядку.

Оперативний звіт виконується в установленому порядку, згідно законодавству України.

Розрахунки з бюджетом та бюджетними організаціями проводяться робітниками бухгалтерії, у відповідності з законодавчими документами.

Оцінка рівня конкурентоспроможності продукції може здійснюватись за трьома групами показників: технічних, економічних, організаційних.

Визначення конкурентоспроможності виробів за технічними показниками здійснюється у такій послідовності:

° встановлюються одиничні параметричні показники і порівнюються із значенням гіпотетичного (ідеального) показника, здатного задовольнити відповідну суспільну потребу на 100 відсотків;

° оцінюється пересічний груповий технічний показник за рейтинговим принципом (з урахуванням значущості одиниці параметру);

° розраховується показник конкурентоспроможності виробу порівняно з виробом-конкурентом як співвідношення його групового технічного вимірника та аналогічного параметру конкуруючого виробу; якщо це співвідношення становитиме більше за одиницю, то даний виріб має конкурентні переваги.

Таблиця 1. Аналіз рівня та динаміки показників фінансових результатів діяльності підприємства 

№ п\п	Показники	2009	2010	% до базисного значення тис.грн.
1.	Виручка від реалізації продукції: З ПДВ Без ПДВ	5333,0 4444,3	18928,0 15774,0	3,5 рази 3,5 рази
2.	Затрати на виробництво реалізованої продукції	4384,0	15554,0	3,5 рази
3.	Комерційні затрати	17,4	104,5	у 6 разів
4.	Результат від реалізації продукції	42,9	115,5	2,7 рази
5.	Інші позареалізаційні доходи	—	0,9	—
6.	Балансовий прибуток	42,9	116,4	2,7 рази
7.	Податок на прибуток	12,9	35,0	2,7 рази
8.	Використання прибутку	22,3	35,2	1,6 рази
9.	Чистий прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства	7,7	46,2	у 6 разів

Таким чином, по даним таблиці 1 показують, що в звітному періоді підприємство досягло високих результатів, що свідчить про його високу конкурентоспроможність. Балансовий прибуток зріс у 2,7 рази. Позитивним фактором росту балансового прибутку є збільшення прибутку від реалізації продукції за рахунок росту обсягу реалізації.

На третьому етапі підводяться підсумки проведених досліджень. За результатами досліджень розробляються плани, в яких визначаються відповідні заходи щодо вдосконалення конкурентних переваг підприємства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

Календарний план виконання роботи:

№ з/п	Назва частин роботи	%	Виконання роботи
			За планом	Фактично
1	Вивчення літературних джерел з предмету дослідження	15	02.05.11-05.05.11	04.05.11
2	Визначаємо мету дослідження, завдання, об’єкт та предмет дослідження	10	03.05.11	03.05.11
3	Збір і вивчення матеріалів досліджуваного підприємства	15	06-07.05.11	06-07.05.11
4	Підготовка розділу 1 «Теоретичні основи визначення конкурентних переваг фірми при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності»	25	11.05.11	11.05.11
5	Підготовка розділу 2 «Програма наукового дослідження»	20	12.05.11	12.05.11
6	Оформлення роботи	10	11.05.11	11.05.11
7	Забезпечення зв’язку між усіма компонентами програми	5	12.05.11	12.05.11

Висновки

Для того, щоб задовольнити попит споживачів краще, аніж конкуренти, підприємства, своєю чергою, повинні покращувати якість продукції та послуг, використовувати модернізовану техніку, скорочувати виробничий цикл і витрати, вдосконалювати свої організаційні системи, щоб реакція на зміну споживчих смаків була якнайшвидшою. Інакше кажучи, щоб досягнути конкурентоспроможності підприємства потрібно створювати і розвивати власні конкурентні переваги, які дають змогу використовувати фінансові ресурси в умовах макросередовища.

Підтримка рівня високої конкурентоспроможності означає, що всі ресурси підприємства використовуються настільки продуктивно, що воно являється більш прибутковим, чим його ринкові конкуренти. Це означає, що підприємство займає стабільне місце на ринку товарів та послуг, та його продукція користується постійним попитом. Однак в житті немає нічого постійного і незмінного. Оскільки, керівництво підприємства повинно вміти відслідковувати зміни, що відбуваються в умовах господарювання, і проводити різноманітні перетворення в політиці ведення виробництва та реалізації товарів. Такими перетвореннями можуть бути: зміна товарної політики, впровадження нових технологій, диверсифікація виробництва, зміна організаційно-правового статусу підприємства, модернізація форм збуту продукції, вихід на нові ринки, створення спільних виробництв і т. ін.

Наукова новизна дослідження проявляється у визначенні та систематизації чинників формування та розвитку конкурентних переваг, їх класифікація за рядом ознак. Це дає можливість чіткіше формулювати завдання, що мають стояти перед підприємством, разом з тим вживати заходи для збереження підприємств.

Список використаної літератури

1. Довбенко В.І. Чинники підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств за умов глобалізації // Зовнішня торгівля: право та економіка. — 2007. — № 6 (35). — С. 29-35.
2. Журило І.В. Конкурентоспроможність нової продукції промислово-виробничого призначення: теоретичні аспекти, методика прогнозування та забезпечення : монографія / І.В. Журило. — Кіровоград : ПВЦ «Мавік», 2007. — 186 с.
3. Зборовська Ю.Л. Підвищення конкурентоспроможності продукції — важлива умова нарощування експортного потенціалу // Зовнішня торгівля: право та економіка. — 2007. — № 4 (34). — С. 137-142.
4. Ковтун О.І. Стратегія підприємства : підручник / О.І. Ковтун. — Львів : Вид-во «Новий Світ — 2000», 2009. — 680 с.
5. Портер М.Э. Конкуренция : пер. с англ. / М.Э. Портер. — М. : Изд. дом «Вильямс», 2003. — 496 с.
6. Романчиков В.І. Основи наукових досліджень. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 254 с.
7. Стіченко Д.М. Методологія наукових досліджень: Підручник. – К. : Знання-Прес, 2005. 300с.
8. Сурмін Ю.Г. Майстерня вченого: Підручник. – К. : Знання-Прес, 2006. – 280с.
9. Філіпенко А.С. Основи наукових досліджень. Конспект лекцій: Посібник. — К.: Академвидав, (Альма-матер), 2004. — 208 с.
10. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Методика науково-дослідницької діяльності: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2002. – 295с.