Колегіальні органи прокуратури України

Вступ

Актуальність теми. Розроблення нової концепції прокурорської діяльності після проголошення України незалежною пов’язане не тільки з необхідністю глибокого наукового обґрунтування місця і ролі прокуратури серед інших політичних інститутів, покликаних підтримувати законність і правопорядок в Україні, а й з виявленням невикористаних ресурсів, у самій суті прокурорського нагляду і в змісті його повноважень і принципів. Відповідно до Конституції України (ст. 121-122) та Закону України «Про прокуратуру» (ст. 6) органи прокуратури України складають єдину суворо централізовану систему з підпорядкуванням нижчих прокурорів вищим, яку очолює Генеральний прокурор України. Прокуратура України побудована відповідно до адміністративного і територіального поділу держави.

Систему органів Прокуратури України складають Генеральна прокуратура України, прокуратура Автономної республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові, транспортні, природоохоронні та інші спеціалізовані прокуратури. До системи прокуратури має входити й Академія прокуратури України при Генеральній прокуратурі України (на правах управління).

Водночас управління в системі органів прокуратури, підпорядковуючись загальним закономірностям управлінської діяльності, має специфічні аспекти, обумовлені характером конституційних функцій колегіальних органів прокуратури.

Мета роботи – дослідити напрямки діяльності та основні функції колегіальних органів прокуратури.

Розділ 1. Система та структура колегіальних органів прокуратури України

1.1. Система органів прокуратури України

Відповідно до Конституції України (статті 121, 122) та Закону «Про прокуратуру» (ст. 6) органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим.

Систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові, транспортні, природоохоронні та інші спеціалізовані прокуратури. Таким чином, система органів прокуратури складається з територіальних та спеціалізованих прокуратур. Територіальні прокуратури створені відповідно до адміністративно-територіального устрою України, а спеціалізовані — за предметно-галузевим принципом і функціонують в окремих сферах життєдіяльності. На даний час в системі органів прокуратури діють такі спеціалізовані прокуратури: військові, транспортні, природоохоронні та прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень.

Територіальні, а також інші зазначені прокуратури у сукупності утворюють злагоджену трьохланкову систему органів прокуратури, вершину якої складає Генеральна прокуратура України. Другою ланкою системи органів прокуратури є прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, а також прирівняні до них спеціалізовані прокуратури (на правах обласних), наприклад, військові прокуратури регіонів, військова прокуратура Військово-Морських Сил України. Третю ланку прокурорської системи складають міські, районні, міжрайонні та інші прирівняні до них прокуратури (наприклад, військові прокуратури гарнізонів).

Очолює систему органів прокуратури з притаманними тільки йому повноваженнями Генеральний прокурор України, який призначається на посаду Президентом України за згодою Верховної Ради України, одночасно він очолює і Генеральну прокуратуру України [2, c. 63].

1.2. Структура Генеральної прокуратури України та її колегіальних органів

Генеральна прокуратура України здійснює керівництво підпорядкованими прокуратурами, а також виконує покладені на прокуратуру наглядові та інші функції, організує свою діяльність за територіальним та предметно-галузевим принципами. Відповідно до чинного законодавства структуру Генеральної прокуратури України та Положення про її структурні підрозділи затверджує Генеральний прокурор України.

Генеральний прокурор України має першого заступника і заступників. При Генеральному прокурорі України утворюється колегія, як дорадчий орган, у складі Генерального прокурора України (голова колегії), його першого заступника, заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, інших керівних працівників органів прокуратури. Персональний склад колегії затверджується Верховною Радою України за поданням Генерального прокурора України.

У Генеральній прокуратурі діють головні управління і відділи, які створюються з урахуванням як традиційних, сталих, так і нових, але не менш пріоритетних напрямків діяльності. У їх складі є управління і відділи, а також самостійні управління та відділи. Генеральний прокурор України в залежності від конкретних завдань корегує структуру Генеральної прокуратури в цілому або її окремих управлінь і відділів.

Чинна структура Генеральної прокуратури України має такий вигляд:

Генеральний прокурор України;

Перший заступник Генерального прокурора України та 4 заступники Генерального прокурора України;

заступник Генерального прокурора України — начальник головного управління військових прокуратур;

апарат Генерального прокурора України (на правах Управління).

Головне управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство. У складі головного Управління діють:

а) управління нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства. До нього входять:

— відділ нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні досудового слідства;

— відділ нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ при провадженні оперативно-розшукової діяльності та дізнання;

б) управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю. У його складі:

— відділ нагляду за виконанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю при провадженні досудового слідства;

— відділ нагляду за додержанням законів спецпідрозділами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю при проведенні оперативно-розшукової діяльності та дізнання;

в) управління нагляду за додержанням законів органами СБУ, Державної митної служби та Державної прикордонної служби України при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства. У його складі:

— відділ нагляду за додержанням законів органами СБУ при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства;

— відділ нагляду за додержанням законів про державний кордон і митну справу;

— відділ нагляду за додержанням законів органами податкової міліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства [7, c. 87-89].

Організаційно-методичний відділ.

Головне управління захисту прав і свобод громадян та і інтересів держави. До його складу входять: а) управління захисту прав і свобод громадян:

— відділ нагляду за додержанням законів у соціальній сфері;

— відділ захисту прав і свобод неповнолітніх;

— відділ нагляду за додержанням законів про адміністративні правопорушення;

б) управління захисту інтересів держави:

— відділ захисту фінансово-економічних інтересів держави;

— відділ нагляду за додержанням природоохоронного законодавства;

— другий відділ;

в) управління представництва інтересів громадян та держави в суді:

— відділ представництва інтересів громадян та держави у цивільному судочинстві;

— відділ представництва інтересів громадян та держави в господарському судочинстві;

— відділ захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень.

Організаційно-методичний відділ. До головного управління військових прокуратур входять:

1) Слідче управління, яке складається з:

а) відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ, додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності та дізнання;

б) слідчого відділу.

2) Відділ нагляду за додержанням законів у Збройних Силах України та інших військових формуваннях.

3) Відділ підтримання державного обвинувачення, представництва в судах та нагляду за виконанням судових рішень у кримінальних справах.

4) Організаційно-методичний відділ та контролю виконання.

5) Відділ роботи з кадрами.

6) Секретаріат (на правах відділу).

Управління нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органами прокуратури складається з: відділу нагляду за додержанням законів при проведенні слідства органами прокуратури; відділу криміналістики та методичної роботи. Управління з розслідування особливо важливих справ Має у своїй структурі:

перший слідчий відділ; другий слідчий відділ; третій слідчий відділ. Відділ нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими Генеральної прокуратури України.

Управління нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті складається з:

— відділу захисту прав і свобод громадян та інтересів держави на транспорті;

— відділу нагляду за додержанням законів на транспорті при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства.

До складу управління підтримання державного обвинувачення в судах входять:

— відділ організації підтримання державного обвинувачення;

— відділ участі прокурорів у розгляді Верховним Судом України кримінальних справ;

— організаційно-методичний відділ. Управління кадрів складається з:

— відділу роботи з кадрами;

— відділу підготовки кадрів і роботи з навчальними закладами.

До складу організаційно-контрольного управління входять:

— відділ організації роботи і контролю виконання;

— відділ статистичної інформації та аналітичної роботи. До міжнародно-правового управління входять:

— відділ міжнародного співробітництва;

— відділ правової допомоги.

Відділ нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян [4, c. 103-106].

Відділ правового забезпечення.

Відділ прийому громадян, розгляду звернень та запитів народних депутатів України. Перший відділ.

Прес-служба (на правах відділу). Управління справами складається із:

— секретаріату (на правах відділу);

— відділу програмного і технічного забезпечення;

— відділу перекладів;

— відділу матеріально-технічного забезпечення;

— відділу капітального будівництва;

— експлуатаційно-господарського відділу;

— їдальні;

— запасного пункту управління. Відділ фінансування та бухгалтерського обліку.

Академія прокуратури України при Генеральній прокуратурі України (на правах управління).

Керівники управлінь і відділів призначаються на посади Генеральним прокурором України. Одночасно вони є його старшими помічниками та помічниками. Генеральний прокурор має також старших помічників та помічників з особливих доручень.

Генеральна прокуратура разом з Міністерством внутрішніх справ та іншими заінтересованими міністерствами і відомствами за погодженням з Міністерством статистики розробляє систему та методику єдиного обліку і статистичної звітності про злочинність, розкриття і розслідування злочинів [12, c. 43-44].

Закон надає Генеральному прокурору України широкі повноваження по керівництву органами прокуратури. Він, зокрема:

— спрямовує роботу органів прокуратури і здійснює контроль за їх діяльністю;

— призначає першого заступника, заступників Генерального прокурора України, керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, старших помічників і помічників Генерального прокурора України з особливих доручень, заступників керівників структурних підрозділів, старших слідчих з особливо важливих справ і слідчих з особливо важливих справ, старших прокурорів і прокурорів управлінь і відділів. Призначення цих працівників відбувається на невизначений термін;

— затверджує структуру і штатну чисельність підпорядкованих органів прокуратури, розподіляє кошти на їх утримання в межах загальної чисельності працівників і фонду заробітної плати. Залежно від конкретних умов, складності, обсягу наглядової та іншої діяльності той же самий вид праці в обласних та прирівняних до них прокуратурах може здійснюватися або управліннями, або відділами, або старшим помічником чи помічником прокурора. В міських, районних, міжрайонних і прирівняних до них прокуратурах чисельність апарату залежить від обсягу роботи, що виконується;

— призначає за погодженням з Верховною Радою Автономної Республіки Крим прокурора цієї республіки;

— призначає заступників прокурора Автономної Республіки Крим, прокурорів областей, міст Києва і Севастополя, їх заступників, міських, районних, міжрайонних, а також прирівняних до них інших прокурорів. Вони призначаються на п’ятирічний строк, по закінченні якого або залишаються на цій посаді на новий строк, або в порядку ротації переводяться на рівноцінну посаду чи, залежно від результатів діяльності у підпорядкованій їм структурі, на іншу посаду з підвищенням чи пониженням по службі, або звільняються у зв’язку з переходом на іншу роботу за станом здоров’я, результатами атестації та ін.;

— відповідно до законодавства визначає порядок прийняття, переміщення та звільнення прокурорів, слідчих прокуратури та інших спеціалістів, за винятком осіб, призначення яких передбачено Законом «Про прокуратуру». Генеральний прокурор України призначає членів колегій прокуратур Автономної Республіки Крим, прокуратур областей та прирівняних до них прокуратур міст Києва і Севастополя. Начальники управлінь і відділів, старші помічники прокурора Автономної Республіки Крим, прокурорів областей та прирівняні до них прокурори призначаються відповідними прокурорами за узгодженням з Генеральною прокуратурою (заступниками Генерального прокурора України, начальниками управлінь і відділів, які керують відповідними ділянками роботи). Особи, призначення яких повинно узгоджуватись з Генеральною прокуратурою, не можуть бути звільнені з посади, що займають, без її згоди;

— відповідно до законів України видає обов’язкові для всіх органів прокуратури накази, розпорядження, затверджує положення та інструкції. В наказах визначаються методика і тактика здійснення нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів у відповідній сфері чи напрямку діяльності;

— присвоює класні чини згідно з Положенням про класні чини працівників прокуратури, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 р.; вносить подання Президенту України про присвоєння класних чинів державного радника юстиції 1, 2, 3 класів [7, c. 81].

Прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняні до них прокуратури є прокуратурами другої ланки і тому особливість їх діяльності полягає у тому, що, з одного боку, вони здійснюють функції, покладені Законом на органи прокуратури в межах компетенції обласної прокуратури, а з другого — керують підпорядкованими прокуратурами.

Відповідно до ст. 16 Закону «Про прокуратуру» прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя очолюють відповідні прокурори, які призначаються на посаду Генеральним прокурором України строком на 5 років. Вони мають першого заступника і заступників, які також призначаються на посаду Генеральним прокурором України, але без обмеження строку. Структурно прокуратури цього рівня також складаються з управлінь і відділів (в значній частині таких, що співпадають з управліннями і відділами Генеральної прокуратури), начальники яких призначаються на посаду і звільняються з посади прокурорами, які очолюють ці прокуратури (за узгодженням з першими заступниками, заступниками, начальниками управлінь і відділів Генеральної прокуратури).

При визначенні функціональних обов’язків структурних підрозділів цих прокуратур використовуються (так само як і в Генеральній прокуратурі) принципи: предметний та зональний.

Положення про управління, відділи, інші структурні підрозділи обласних та прирівняних до них прокуратур затверджуються керівниками цих прокуратур. В них визначаються складові частини підрозділів, завдання та основні види робіт, що покладені на конкретний структурний підрозділ, а також обсяг повноважень начальника, його заступника і прокурорів управління (відділу).

У зазначених прокуратурах є посади заступників начальників, старших прокурорів, прокурорів управлінь і відділів, старших слідчих з особливо важливих справ, слідчих з особливо важливих справ і старших слідчих, спеціалістів і інших співробітників, які призначаються та звільняються керівником відповідної прокуратури.

На практиці розподіл обов’язків між працівниками структурних підрозділів здійснюється шляхом поєднання зонального та предметного принципів або за працівниками Управління (відділу) закріплюється окреслена зона і якийсь предмет, або частина прокурорів управління (відділу) виконує обов’язки по зонах, частина — по предмету. На такий підхід орієнтує і Генеральний прокурор України: «Обов’язки між працівниками районної (міської) ланки розподіляти, як правило, за предметним (галузевим), а прокуратур вищого рівня — зонально-предметним принципом з урахуванням теоретичної підготовки, практичного досвіду, індивідуальних нахилів та здібностей працівників.

Розподіл обов’язків між керівним складом Генеральної прокуратури України, прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокуратур регіонів та ВМС України, районних (міських) прокуратур та прирівняних до них визначати наказом керівника прокуратури, у структурних підрозділах — розпорядженням заступника прокурора. Положення про структурні підрозділи затверджувати наказом керівника прокуратури». (П. 4 наказу № 1 Генерального прокурора України від 19 січня 2004 р. «Про організацію роботи та контроль виконання в органах прокуратури України»).

До повноважень прокурорів обласних і прирівняних до них прокуратур по керівництву очолюваними прокуратурами поруч із повноваженнями по призначенню та звільненню відповідних працівників (про що було вище) віднесено внесення змін у встановлені штати своєї прокуратури в межах затвердженої чисельності і фонду заробітної плати (такі зміни призводяться лише за узгодженням з Генеральним прокурором України). Певні повноваження такого змісту має прокурор обласної та прирівняної до неї прокуратури стосовно підлеглих прокуратур (міських, районних, міжрайонних, районних в містах, інших прирівняних до них прокуратур). Зокрема, він призначає заступників прокурорів, старших помічників, помічників, старших слідчих та слідчих цих прокуратур [11, c. 57-59].

1.3. Колегії органів прокуратури

У прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокуратурах так само як і у Генеральній прокуратурі утворюються колегії у складі прокурора (голова), його заступників, інших керівних працівників. Персональний склад колегій затверджується Генеральним прокурором України. Колегії прокуратур, так само як і координаційні, міжвідомчі і оперативні наради, використовуються для поліпшення організаційно-управлінської діяльності. Але кожна з цих організаційних форм має свої особливості.

Колегії прокуратур є дорадчими органами і розглядають найбільш важливі питання, що стосуються додержання законності, стану правопорядку, діяльності органів прокуратури, виконання наказів Генерального прокурора України, кадрових питань, заслуховують звіти та інформацію підпорядкованих прокурорів, начальників структурних підрозділів та інших працівників прокуратури. Таким чином єдиноначальність у роботі органів прокуратури поєднується з колегіальністю при розгляді найбільш важливих питань прокурорсько-слідчої діяльності.

На засіданнях колегій можуть заслуховуватись повідомлення і пояснення керівників міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів нагляду та контролю, підприємств, установ і організацій, їх об’єднань, інших посадових осіб з приводу порушень законодавства.

Генеральний прокурор України постійно приділяє увагу підвищенню ролі колегій. Він вимагає, щоб на їх засіданнях розглядалися найбільш актуальні питання, пов’язані з організацією роботи і контролем виконання; додержанням законодавства на пріоритетних напрямах нагляду, у тому числі на необхідності заслуховування повідомлень і пояснень керівників з приводу його порушення; результати комплексних і галузевих перевірок; підсумки роботи за планово-звітні періоди; систематично заслуховувалися звіти підпорядкованих прокурорів та їх заступників, керівників структурних підрозділів, кадрові та інші важливі питання, що потребують колегіального вирішення [9, c. 62-63].

Генеральний прокурор України підкреслює, що при розмежуванні предмета відання колегії та оперативних нарад слід виходити з того, що на розгляд колегії виносяться питання, які потребують комплексного підходу до їх вирішення, тобто залучення декількох галузевих підрозділів з відповідними дорученнями підлеглим органам прокуратури на місцях. При цьому треба виходити з того, що рішення колегії реалізуються, як правило, наказом керівника органу прокуратури відповідного рівня.

Порядок роботи колегії визначається її регламентом, а її рішення доводяться до відома працівників органів прокуратури. У разі розбіжностей між прокурором і колегією він проводить в життя своє рішення. Про такі розбіжності У колегії Генеральної прокуратури Генеральний прокурор Доповідає Голові Верховної Ради України, а прокурори обласних і прирівняних до них прокуратур — Генеральному Прокурору України. Члени колегії Генеральної прокуратури можуть повідомити свою особисту думку Голові Верховної Ради України, а члени колегій інших прокуратур — Генеральному прокурору України. Контроль за виконанням рішень колегій забезпечується прокурорами чи їх заступниками згідно з розподілом обов’язків.

Розділ 2. Основні функції та діяльність колегіальних органів прокуратури

2.1. Утворення та основні функції колегіальних органів

У Генеральній прокуратурі України, прокуратурі АРК, прокуратурах областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), військових прокуратурах регіонів, військовій прокуратурі Військове-Морських Сил України (на правах обласних) утворюються колегії.

Колегії в органах прокуратури є дорадчими органами, рішення яких реалізуються наказами відповідних прокурорів.

У Генеральній прокуратурі України утворюється колегія у складі Генерального прокурора України (голова колегії), його першого заступника, заступників, прокурора АРК, інших керівних працівників органів прокуратури.

Персональний склад колегії затверджується Верховною Радою України за поданням Генерального прокурора України.

У прокуратурі АРК, прокуратурах областей, міст Києва і Севастополя, прирівняних до них прокуратурах утворюються колегії у складі відповідного прокурора (голова), його першого заступника, заступників, інших керівних працівників прокуратури. Персональний склад колегій затверджується Генеральним прокурором України за поданням відповідного прокурора.

У колегіях розглядаються найбільш важливі питання, що стосуються додержання законності, стану правопорядку, діяльності органів прокуратури, виконання наказів Генерального прокурора України, кадрові питання, заслуховуються звіти підпорядкованих прокурорів, начальників структурних підрозділів та інших працівників прокуратури.

На засіданнях колегій можуть заслуховуватись повідомлення і пояснення керівників міністерств, відомств, органів державного управління, нагляду та контролю, підприємств, установ і організацій, їх об’єднань, інших посадових осіб з приводу порушень законодавства.

Рішення колегій доводяться до відома працівників органів прокуратури. В разі розбіжностей між прокурором і колегією він проводить в життя своє рішення. Про розбіжності Генеральний прокурор України доповідає Голові Верховної Ради України, а інші прокурори — Генеральному прокурору України. Члени колегії Генеральної прокуратури можуть повідомити свою особисту думку Голові Верховної Ради України, а члени колегій інших прокуратур — Генеральному прокурору України [14, c. 32-33].

2.2. Основні напрямки діяльності колегіальних органів прокуратури

Законодавством визначено гарантії незалежності прокуратури у здійсненні повноважень. Втручання органів державної влади і органів місцевого самоврядування, посадових осіб, засобів масової інформації, громадсько-політичних організацій (рухів) та їх представників у діяльність прокуратури по нагляду за додержанням законів або по розслідуванню діянь, що містять ознаки злочину, забороняється. Вплив у будь-якій формі на працівника прокуратури з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися прийняття неправомірного рішення має наслідком відповідальність, передбачену законом.

Звернення представників влади або інших посадових осіб до прокурора з приводу конкретних справ і матеріалів, що знаходяться у провадженні прокуратури, не можуть містити вказівок або вимог щодо результатів їх вирішення. У зв’язку з цим заслуговує на увагу рішення Конституційного Суду України від 11 квітня 2000 р. у справі про запити народних депутатів України до прокуратури. В цьому рішенні зазначено, що будь-які пропозиції, вказівки і вимоги народного депутата України до прокурорів з питань підтримання державного обвинувачення в суді, представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом, нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство, нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, а також до слідчих прокуратури з питань досудового слідства в конкретних кримінальних справах Конституційний Суд України вважає неправомірними [10, c. 35].

У зазначеному рішенні Конституційного Суду України принциповим щодо забезпечення гарантій незалежності прокуратури є також його висновок про те, що Конституція України серед повноважень Верховної Ради України безпосередньо не передбачає здійснення контролю за діяльністю прокуратури, а правом надавати собі додаткові конкретні повноваження шляхом прийняття відповідного закону Верховна Рада України не наділена.

Ніхто не має права без дозволу прокурора або слідчого розголошувати дані перевірок і попереднього слідства до їх завершення. Водночас вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов’язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки. Невиконання без поважних причин законних вимог прокурора має наслідком передбачену законом відповідальність.

Для забезпечення принципу незалежності прокурорів у здійсненні повноважень законодавством заборонено їм входити до складу комісій, комітетів та інших колегіальних органів, утворюваних місцевими радами або їх виконавчими органами. Сумісництво служби в органах прокуратури з роботою на підприємствах, в установах чи організаціях, а також з будь-яким підприємством не допускається, за винятком наукової і педагогічної діяльності.

Розділ 3. Напрямки удосконалення роботи колегіальних органів прокуратури

При Генеральному прокурорі України утворюється колегія як дорадчий орган у складі Генерального прокурора (голова колегії), його першого заступника, заступників, прокурора Автономної Республіки Крим та інших необхідних оперативних працівників.

Органи прокуратури України є невід’ємною частиною системи державного управління, виконуючи специфічні, притаманні лише йому функції. Тому зміни, що відбуваються в країні, потребують від Генеральної прокуратури України змін у стратегії та тактиці управління як усієї системи, так і кожного окремого підрозділу. На мою думку, комплексне реформування прокуратури та її становлення як незалежного державного органу потребують переосмислення та глибокого аналізу засад її організації і діяльності, одним із найважливіших аспектів яких є управління.

Генеральна прокуратура України здійснює за дорученням Генерального прокурора, рішеннями колегії керівництво діяльністю єдиною централізованою прокурорською системою. З цією метою прокурорами всіх рівнів вивчається наглядова, слідча практика, оперативно відстежується інформація про стан законності в регіонах і діяльності підлеглих органів прокуратури з метою її зміцнення. На підставі отриманих відомостей видаються накази, вказівки, розпорядження та інструкції Генерального прокурора України, які прокуратури нижчих рівнів зобов’язані виконувати. Апарат Генеральної прокуратури України є інтегрованим керівником прокурорської системи. Його підрозділи здійснюють оперативне керівництво і контроль у межах своєї компетенції за діяльністю підпорядкованих прокуратур, у тому числі спеціалізованих (військові, природоохоронні, транспортні та ін.). Порядок роботи Колегії Генеральної прокуратури України та підпорядкованих їй прокуратур визначається регламентом: її рішення доводяться до відома працівників органів прокуратури. Копії протоколів засідань колегій обласних і прирівняних до них прокуратур надсилаються до Генеральної прокуратури після їх підписання відповідним прокурором, але не пізніше десятиденного терміну з дня засідання колегії.

Нині у вітчизняній юридичній літературі провідними фахівцями пропонується доволі широкий спектр пропозицій щодо удосконалення конституційного статусу прокуратури та її колегіальних органів. При цьому, дискутуючи навколо різних моделей удосконалення прокуратури, спеціалісти пропонують визначити місце прокуратури в системі органів державної влади4, провести реформування статусу прокуратури на демократичних засадах за європейською традицією5, здійснювати реформування комплексно з урахуванням вітчизняного досвіду, вирішуючи проблеми всієї прокурорської системи в цілому [15, c. 143-144].

Що стосується європейських стандартів, то нині у питаннях реформування прокуратури в Європі основним документом визнається Рекомендація № 1604 (2003) Про роль прокуратури у демократичному суспільстві, яке керується верховенством права. У цій рекомендації наголошується, що прокуратура є органом системи правосуддя, вона організаційно має бути тісно пов’язаною з судовою владою. Основною сферою діяльності прокуратури вважається сфера кримінальної юстиції. Високого рівня гарантій самостійності потребує діяльність всіх прокурорських працівників. Прокуратура має діяти на основі децентралізації та забезпечення принципу єдності на основі закону. Для забезпечення єдності прокуратури на основі закону та її децентралізації як відомства у відповідності до Рекомендації № 19 (2000) Комітету Міністрів Ради Європи щодо ролі державної прокуратури у системі кримінального судочинства вважається за необхідне: систему відбору, підготовки кадрів, кар’єрної атестації та дисциплінарної відповідальності прокурорських працівників максимально наблизити до відповідної суддівської системи. При цьому, має забезпечуватись справедливий та безсторонній порядок добору, просування та переміщень по службі прокурорів, в якому втілені гарантії проти будь-яких преференцій; регулювання кар’єри прокурорів має здійснюватись за такими об’єктивними критеріями як фахова компетентність і досвід; виключно, на законодавчому рівні мають регулюватись такі умови служби як заробітна плата, вислуга років, вік виходу на пенсію та розмір пенсії; дисциплінарні провадження проти прокурорів мають регулюватись законом і гарантувати справедливість і об’єктивність оцінок і прийнятих рішень, які повинні підлягати незалежному та безсторонньому контролю; у випадку порушення правового статусу прокурори повинні мати доступ до правосуддя. Щодо організації та діяльності прокуратури, зокрема, питань розподілу та перерозподілу справ, то ці процедури повинні відповідати вимогам безсторонності та незалежності. Усі прокурори мають право домагатися, аби адресовані їм інструкції видавалися у письмовій формі. Якщо прокурор вважає ту чи іншу інструкцію незаконною або такою, що суперечить його совісті, тоді в його розпорядженні повинна бути відповідна внутрішня процедура, яка в кінцевому рахунку може завершитися його заміною [13, c. 204].

Інститут прокуратури та її колегіальних органів у правовій системі сучасної демократичної держави займає вагоме місце. Рух українського суспільства на шляху прогресу і демократизації, світові інтеграційні процеси зумовлюють неминуче оновлення правозабезпечуючих інститутів в Україні8. Подальші перспективи реформування конституційного статусу вітчизняної прокуратури слід вибудовувати на основі національних правових традицій, світових демократичних стандартів, а також у відповідності з правовою природою функцій та принципів організації і діяльності прокуратури. Насамперед, це традиції змагального судочинства, тісного зв’язку прокуратури з судом та адвокатурою, децентралізація та служіння закону.

Висновки

У Генеральній прокуратурі створено Колегію у складі Генерального прокурора (голова), його першого заступника, заступників (за посадою), інших прокурорських працівників, які призначаються Генеральним прокурором.

Отже, структуру Генеральної прокуратури становлять головні управління, управління і відділи, які очолюють керівники, що призначаються Генеральним прокурором України. У цих підрозділах працюють старші прокурори-криміналісти і прокурори-криміналісти, а також старші слідчі з особливо важливих справах. Генеральний прокурор України в межах фонду оплати праці встановлює штати і структуру як Генеральної прокуратури, так і підлеглих прокуратур. Він також визначає повноваження структурних підрозділів, кожен з яких діє відповідно до розробленого і затвердженого Генеральним прокурором України положення про нього.

Список використаної літератури

Закон України «Про прокуратуру»
Говоруха М. Прокурор у виконавчому провадженні: основи організації і діяльності: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Максим Говоруха, Микола Руденко, Григорій Середа, 2008. — 375 с.
Іваницький С. Судова влада та правоохоронні органи України: практикум / Сергій Іваницький, 2009. — 149 с.
Каркач П. Організація роботи прокуратури міста, району: метод. посіб. з організації роботи в міських, районних прокуратурах / Павло Каркач, 2008. — 349 с.
Михайленко О. Прокуратура України: Підручник / Олександр Михайленко,, 2005. — 295 с.
Мичко М.І. Теоретичні і практичні проблеми організації роботи в апараті прокуратури області: Монограф. – Донецьк, 2000.
Організація судових та правоохоронних органів: Підручник для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. закладів / І. Є. Марочкин, Н. В. Сібільова, В. П. Тихий та ін., 2007. — 527 с.
Організація судових та правоохоронних органів: Підручник для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. закладів / І. Є. Марочкін, Н. В. Сібільова, В. П. Тихий та ін., 2009. — 319 с.
Правоохоронна та судова система України: довідкове видання : усі нормативно-правові акти наведено станом на 1 червня 2008 р. / укл. : Є. О. Ковальчук, 2008. — 351 с.
Прокуратура в України: Правові основи. Організаційні засади. Прокурор у судочинстві/ Шеф-ред. В.С.Ковальский, 2000. — 398 с.
Прокуратура України: Академічний курс: Підручник / Віктор Сухонос, Віктор Лакизюк; За заг. ред. В. В. Сухоноса, 2005. — 565 с.
Прокурорський нагляд в Україні: Підручник для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. закладів / І. Є. Марочкін, П. М. Каркач, Ю. М. Грошевой та ін.; За ред. П. М. Каркача, І. Є. Марочкіна, 2006. — 239 с.
Суд, правоохоронні та правозахисні органи України : Підручник / Автор. кол.: В.Т.Білоус, О.С.Захарова, В. С. Ковальський та ін.; Ред. В. Т. Маляренко, 2007. — 350 с.
Судові та правоохоронні органи України : Посібник для підготовки до іспитів / О. Ф. Бантишев, С. А. Кузьмін та ін.; під заг. ред. : Б. В. Романюка, 2009. — 223 с.
Судові та правоохоронні органи України [] : навчальний посібник / Вадим Пашутін [та ін.] ; ред. Віктор Бесчастний, 2007. — 286 с.
Шумський П. Прокуратура України: Навч. посібник для студ. юрид. вузів та фак. / Петро Шумський,; Відп. ред. І.Д.Борис, 1998. — 334 с.

Освіта та самоосвіта