Вступ

Сучасне бачення майбутнього України пов’язується з інтеграцією у світове господарство. Це потребує від національної економіки розробки такого механізму, за якого буде забезпечуватися не тільки входження у світовий ринок, але й довготерміновий розвиток суспільства. Поняття розвитку є одним з фундаментальних категорій філософії, які відображають людське існування.

Погляди та теоретичні концепції Дж. М. Кейнса домінували у світовій економічній науці у 40-60-х роках ХХ століття. Особливості економічних відносин після Другої світової війни сприяли певній еволюції кейнсіанського вчення. Ринкова економіка подолала депресивні явищ 30-х років — багато в чому завдяки застосуванню у провідних економічно розвинутих країнах кейнсіанських рекомендацій. Макроекономічна модель Кейнса виявилась найбільш ефективним способом оздоровлення росту економіки за умов депресії. Однак, в післявоєнні роки на перший план виходять не питання повної зайнятості й економічної рівноваги, як це було в моделі Кейнса, а теорії стабільного економічного зростання. Саме в цьому напрямку еволюціонувала кейнсіанська економічна теорія. Вона поступово модифікувалась у сучасне кейнсіанство, концепцію якого розвивали та досліджували британці Дж. Гікс, Р. Харрод, М. Калдор, Дж. Робінсон, П. Сраффа, A.B. Філіпс, американці О. Домар, Дж.М. Кларк, С. Гарріс, А. Хансен, П. Самуельсон, Дж. Тобін, французи Ф, Перру, М. Алле, Л. Столерю та ін.

На сучасному етапі реформування національної економіки одним з ключових завдань стратегії розвитку є переорієнтація у напрямі інноваційного розвитку. У Державній програмі розвитку промисловості України наголошено, що створення сучасного інтегрованого у світове виробництво промислового комплексу можливе на підставі реалізації інноваційної моделі розвитку промисловості.

Актуальність дослідження розвитку кейнсіанства є досить актуальною темою, особливо у кризових явищах, що характерні для  розвитку сучасної світової економіки.

Основна частина. Кейнсіанська теорія довела доцільність активного втручання держави у функціонування ринкового господарства не макрорівні. Таке втручання ефективно здійснюється при проведенні дискреційної макроекономічної політики тобто, політики, яка проводиться урядом в залежності від стану економічної кон’юнктури. На відміну від класиків, прихильники кейнсіанської теорії відстоюють думку, що ринковий механізм самостійно не може гарантувати досягнення в економіці повної зайнятості, економічної рівноваги, збалансованості тощо.

Кейнсіанці стверджують, що політика збільшення грошової маси значно впливає на виробництво і зайнятість та слабо позначається на рівні цін. Ринкова економіка через внутрішню нестабільність далеко не повністю використовує свій потенціал. Тому при неповному використанні економічних можливостей можна отримати значний приріст реального обсягу виробництва і зайнятості з невеликими інфляційними витратами, вважають прихильники кейнсіанства. Якщо для економіки буде характерна повна зайнятість, то кейнсіанці готові погодитися, що сукупна пропозиція – це класична лінія і стабілізаційна політика розширення грошової маси спричинить інфляцію попиту.

Головне завдання держави полягає у впливі на рівень зайнятості та національного доходу за допомогою стимулювання ефективного попиту шляхом перетворення заощаджень на інвестиції. Проте у працях Дж.М. Кейнса немає чітко окресленої програми державних заходів. Погляди вченого можна узагальнити такими положеннями:

— зміст грошово-кредитної політики полягає у стимулюванні приватних інвестицій через збільшення пропозиції грошей і зниження ставки позикового процента, стимулюючи тим самим інвестиційну активність бізнесу. Це дасть бажаний для економіки початковий поштовх і забезпечить згодом економічне зростання та повну зайнятість. Проте банківська політика впливу на норму процента не достатня для забезпечення оптимального розміру інвестицій, її необхідно доповнювати бюджетною;

— бюджетна політика має збільшити сукупний попит за рахунок бюджетних видатків держави. Для цього Дж.М. Кейнс пропонував: а) активне фінансування і кредитування підприємців за допомогою державного бюджету («процес соціалізації інвестицій»); б) організацію системи державної закупівлі товарів і послуг, громадських робіт (будівництво шляхів, спорудження різноманітних будов тощо); в) перерозподіл частини національного доходу на користь осіб з низькими доходами як найбільш схильних до споживання, що також сприятиме збільшенню споживання та зменшенню майнової нерівності; г) впровадження прогресивної системи оподаткування.

Враховуючи викладене, вважаю, що Україні необхідно скористатися розробками кейнсіанської теорії розвитку економіки, поки всі негативні кризової ситуації не проявились у повному обсязі та не посилили суспільну напруженість, як свого часу в США. Для України зараз основними питаннями є створення конкурентоспроможного виробництва та нових робочих місць для збільшення пропозиції товарів власного виробництва, що в свою чергу має призвести до забезпечення економічного розвитку країни.

Розглядаючи питання щодо доцільності використання кейнсіанських інструментів в сучасних умовах варто розбити висновок на декілька пунктів:

—         стимулювання сукупного попиту. Як вже зазначалося, економіка, так як й інші сфери людської діяльності, еволюціонує та прогресує із часом, тому стимулювання сукупного попиту у сучасних кризових умовах не завжди може привести до позитивних результатів. Справа в тому, що економічні події 70-х рр. (так звані нафтові шоки) призвели до виникнення нового явища в макроекономіці — стагфляції. Головна характеристика стагфляції — це стрімке зниження сукупної пропозиції (спад виробництва в країні) та одночасне зростання цін (інфляція).

Таким чином, Дж.М. Кейнс у своїх працях теоретично довів, що механізм ринкової конкуренції за нових умов економічного розвитку не може самотужки, без втручання держави, забезпечити ефективне використання головних чинників виробництва й відповідну рівновагу процесу розширеного відтворення. Історична практика підтвердила, що ринкові саморегулятори здатні зробити багато, але вони не здатні повністю забезпечити ефективний економічний розвиток. Дж.М. Кейнс не перебільшував значення державного регулювання економічних процесів, застосування такого регулювання він розглядав не як скасування, а як доповнення до ринкових механізмів. Тому йдеться про застосування державних механізмів лише на рівні тих структур, які не сприймають методів ринкової саморегуляції. З урахуванням цього в кейнсіанській теорії перевага надавалася активному використанню насамперед фіскальної та грошово-кредитної політик, яким відводилася провідна роль у системі державного регулювання процесів економічного відтворення, зокрема щодо забезпечення оптимальної зайнятості.

Таким чином, доцільність стимулювання економіки держави за рахунок використання політики підвищення сукупного попиту повинна проводитись виходячи з реалій економічної ситуації в середині країни — якщо реальний попит менший, ніж пропозиція, то кейнсіанський механізм буде дієвим і, навпаки, зменшення сукупної пропозиції над попитом анулює роль останнього.

На основі проведеного дослідження, на мій погляд, в умовах кризових явищ в економіці України, держава  повинна активно втручатися в економічні процеси, використовуючи монетарні та фіскальні важелі впливу на економіку.

Механізм ринкової конкуренції за нових умов економічного розвитку не може самотужки, без втручання держави, забезпечити ефективне використання головних чинників виробництва й відповідну рівновагу процесу розширеного відтворення. Історична практика підтвердила, що ринкові саморегулятори здатні зробити багато, але вони не здатні повністю забезпечити ефективний економічний розвиток. Тому предметом подальших економічних досліджень мають стати оптимальні шляхи адаптації й застосування позитивних напрацювань кейнсіанської моделі регулювання для подолання сучасної економічної кризи в Україні.

Висновок

Отже, на основі проаналізованої теоретичної та емпіричної бази, можна зробити загальний висновок, що використання кейнсіанських інструментів макроекономічної теорії як дієвого засобу виходу з економічної кризи у цілому є ефективним. Однак, як вже зазначалося, дієвість цих інструментів в одній країні не завжди призведе до аналогічних результатів в іншій, тому доцільність їх імплементації, повинна визначатись виходячи з макроекономічної ситуації кожної країни та її особливостей економічного розвитку.

Список використаної літератури

1. Леоненко П.М., Юхименко П.І. Історія економічних учень / П.М.Леоненко, П.І. Юхименко. – К.: Знання, 2008. – 639с.
2. Панасюк Б. Мистецтво державного регулювання / Б.Панасюк Урядовий кур’єр. – 2008, №101 – с. 21
3. Панчишин С. Макроекономіка / С. Панчишин. – К.: Либідь, 2001. – 614с.
4. Ткач К.І. Кейнсіанська концепція промислового розвитку та її значення для України // Економіка і держава. – 2008. — №8. – С. 17 – 20