Історико-культурні ресурси Київської області

ВСТУП

Актуальність теми. На Київщині збереглися безліч пам’яток матеріальної культури різних епох, що представляє собою не будь-який інтерес для туристів. Також не можна не сказати про відомі не тільки в країні, а й навіть у світі рекреаційні зони, такі я к Конча-Заспа, Пуща Водиця та ін.

Одним із найпривабливіших туристичних районів України є її столична область – м. Київ та його історично-культурні пам’ятки. Серед цих пам’яток, що приваблюють туристів зі всієї України та світу, особливо яскравими є – Києво-Печерська Лавра, Золоті Ворота, Софійський собор, Золоті ворота, Георгіївський і Ірининський монастирі, Кирилівська церква (50-і рр. XІІ ст.), Ільїнська церква (1692), корпуса Київської академії (XVІІІ — поч. XІ ст.), Андріївська церква (1747- 1753), Маріїнський палац (1750-1755), Кловський палац (1752-1756), Контрактовий будинок (1815-1817), Владимирський собор (1862-1882), Оперний театр (1901), Будинок Державного банку (1902-1905), Бессарабський критий ринок (1910-1912) і ін.

Київ один із самих зелених міст світу. У ньому розташувалося більш 60 парків, на його вулицях цвітуть липи і каштани. У Києві два ботанічних сади: старий, біля університету і Центральний республіканський ботанічний сад Національної академії наук України (закладений у 1935 році). Уздовж правого берега Дніпра розкинувся Центральний парк культури і відпочинку. На Трухановім і прилеглому островах зеленіє Дніпровський парк. До нього відноситься і молодий Парк дружби народів. Усі знають Зоологічний парк і Гідропарк.

Окремі науковці зазначають, що рівень добробуту та розвитку країн та регіонів значною мірою залежить від культурної складової [4].Вплив культури на забезпечення сталого розвитку визнана, зокрема у підсумковому документі ЮНЕСКО “Нові стратегії для культури у контексті забезпечення сталого розвитку” [5]. А тому серед питань щодо створення та реалізації конкурентних переваг регіонів значна роль у розвинених країнах відводиться саме культурним ресурсам.

Серед українських дослідників цим питанням в присвячені праці В.Кравціва, О.Любіцевої, К.Поливач, але ці роботи сфокусовані здебільшого на оцінці ролі історико-культурних ресурсів у розвитку туризму.

Для визначення перспективних напрямів використання культурних ресурсів, у першу чергу необхідним є їх деталізований облік, який в Україні переважно обмежений реєстрами об’єктів нерухомої історико-культурної спадщини.

Об’єктом дослідження є культурно-історичний потенціал Київської області.

Предметом дослідження виступає роль історико-культурних ресурсів Київської області та його використання в туризмі.

Географічними рамками курсової роботи є територія Київської області за сучасним територіально-адміністративним поділом України.

Мето курсової роботи є всебічне дослідження історико-культурних ресурсів Київської області.

Для досягнення зазначеної мети, автор ставить перед собою наступні завдання:

дослідити культурну спадщину Київської області;
розглянути загальні відомості про Київську область та охарактеризувати нарис історії Київської області;
проаналізувати культурне надбання Київської області;
здійснити аналіз історико-культурних ресурсів Київської області;
охарактеризувати історико-культурні пам’ятки Київської області ;
виявити особливості культурного потенціалу Київщини;
розглянути установи культури Київської області в діяльності національно-культурних товариств області.

Структура роботи. Відповідно до мети та завдань дослідження курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та джерел, додатків.

РОЗДІЛ 1. Культурна спадщина Київської області

1.1. Загальні відомості про Київську область

Київська область — адміністративна одиниця на півночі України. Утворена 27 лютого 1932 року. Розташована в басейні середньої течії Дніпра, головним чином на Правобережжі. На сході межує з Чернігівською і Полтавською, на південному-сході та сході — з Черкаською, на південному-заході — з Вінницькою, на заході — з Житомирською областями, на півночі — з Гомельською областю Білорусі. Обласний центр — місто Київ (адміністративно не входить до складу області).

В області 25 районів, 26 міст, в тому числі 12 обласного значення, 30 селищ міського типу, всього 1183 населених пунктів.

Основне населення області — українці; живуть також росіяни, євреї, білоруси, поляки та інші. Середня щільність населення (без м.Києва) — 63,01 чол. на 1 км² (2005). Найщільніше заселені центральні та південні райони області. Міське населення (крім Києва) становить 52 % (1985). Великі міста (крім Києва): Біла Церква, Бориспіль, Бровари, Васильків, Переяслав-Хмельницький, Фастів.[3,142]

Територія області з давніх-давен освоєна людьми, нашими предками-трипільцями, які вперше в Європі засіяли зерна відомого всім нині українського хліба. Київська область заснована 27 лютого 1932 року. Розташована в середній течії Дніпра з його притоками — річками Рось, Десна, Ірпінь, Трубіж, Прип’ять та іншими. Протяжність Дніпра в межах області — 246 км. Київщину пронизує 177 річок.

Розташована на півночі України в басейні середньої течії Дніпра. Утворена 27 лютого 1932 року. Площа-28,1 тис. км2. Центр області – столиця України, місто-герой Київ.

Київська область межує на Сході з Чернігівською і Полтавською, на Південному-Сході і Півдні з Черкаською, на Південному-Заході з Вінницькою, на Заході з Житомирською областями України, на Півночі з Гомельською областю Білорусі.

Найбільшими містами є Біла Церква, Бориспіль, Бровари, Васильків, Ірпінь, Фастів.

Рельєф рівнинний із загальним похилом до долини Дніпра. Поверхня більшої частини області – хвиляста рівнина, розчленована річковими долинами, ярами й балками.

В області є 13 водосховищ, понад 2 000 ставків, майже 750 невеликих озер.

Область поділена на 25 районів, нараховує 25 міст, у тому числі міст обласного значення (включаючи м. Прип’ять) і 14 — районного значення, 30 селищ міського типу, 1 129 сільських населених пунктів. Усього населених пунктів — 1 184. В області є 686 місцевих рад: із них обласна — 1, районних — 25, міських (обласного значення) — 10, міських (районного значення) — 14, селищних — 30, сільських — 606. [9, c.8-10]

Кількість наявного населення області складає 1 763,8 тис. осіб, у тому числі: міське — 1 049,7 тис. осіб, сільське — 714,1 тис. осіб; щільність населення на 1 км² — 63 особи. Чисельність економічно-активного населення становить 846,9 тис. осіб, у тому числі працездатного віку — 776,1 тис. осіб. Чисельність працівників у віці 15-70 років, зайнятих економічною діяльністю, складає 791 тис. осіб, із них працездатного віку — 720,2 тис. осіб.

Поверхня області переважно рівнинна. Північна частина області розташована в межах Поліської низовини. На сході територія області захоплює частину Придніпровської низовини. Найбільш підвищені і розчленовані — південні та південно-західна частини, які належать до Придніпровської височини. В області — 130 територій та об’єктів природно-заповідного фонду (площею 31,3 тис. га). До складу природно-заповідного фонду загальнодержавного значення області входить 14 заказників, дві пам’ятки природи, один дендрологічний парк, три пам’ятки садово-паркового мистецтва.

Клімат — помірно-континентальний. Середня температура січня — -5,6°С, липня — +19,3°С. Річна кількість опадів становить 570-610 мм.

Корисні копалини на Київщині це переважно будівельні матеріали: граніти, гнейси, каолін, глина, кварцеві піски. Є поклади торфу і джерела мінеральних вод. При цьому, чималі запаси корисних копалин є нерозвіданими і, за умови вкладання коштів у їх розвідку, можуть бути використаними для розвитку бізнесу, зокрема в будівельній сфері, хімічній промисловості, тощо.[14, c.3-7]

1.2. Короткий нарис історії Київської області

Долю Києва неможливо уявити собі у відриві доль українського народу, його культури і мистецтва, у відриві від історії української держави, столицею якого є це древнє місто. Київ — ім’я міста, історія якого нараховує понад XV століть , і який пройшов складний, повний драматизму шлях від городища слов’янського племені галявин до одного з найбільших міст світу .

За Києвом історія закріпила назву «матері міст росіян «, колиски братерських народів — російського, українського і білоруського. Київ, «стольний град» високорозвиненої і могутньої ранньофеодальної держави Київської Русі став одним з тих центрів, де народилася і сформувалася давньоруська культура, що викликає і понині замилування нащадків. Київська Русь у середньовіччі була не тільки добре відома в країнах Заходу і Сходу, але і по праву була визнана могутньою державою.

У різні епохи Київ був оспіваний у літописах і хроніках («Слово о полку Ігоревому», «Повість тимчасових років»), у поемах і віршах, повістях і романах, піснях і операх.

Сьогодні Київ — столиця незалежної України, великий промисловий, науковий і культурний центр.

Новий підйом розвитку матеріальної культури на території Києва почався наприкінці 5-го століття , коли в східних слов’ян з’явилися якісно нові поселення — адміністративно-політичні центри племінних союзів . Таким центром полянського союзу племен і став Київ.

Виникнення древніх східнослов’янських міст найтіснішим образом пов’язано з зародженням давньоруської державності. На цих землях тоді жило слов’янське плем’я галявин, «чоловіків мудрих «. Давньоруський літописець Нестор, що дав галявинам таке визначення, починає свою «Повість тимчасових років» з розповіді про те, «звідки пішла Російська земля, хто в Києві почав раніш княжити». Далі, у недатованій частині «Літопису», розповідається про заснову міста трьома братами: Києм, Щеком і Хоривом, і сестрою їхній, Либіддю. Місто було названо на честь старшого брата — Києвом. Згідно даним Нестора, Кий був полянським князем, ходив у Царьград і був з почестями прийнятий візантійським імператором. Незважаючи на висновки давньоруського літописця про слов’янські корені засновників Києва, історики в різний час приходили до самих суперечливих висновків щодо їхнього походження, приписуючи заснову міста то сарматам, то хазарами, то готам, то гунам, то аварам, те норманам. Однак, про слов’янське походження засновників міста свідчить не тільки «Повість тимчасових років», але й інші джерела (наприклад, Новгородський і Никонівський літописи , літописні дані «Синопсиса»). У них Кий називається родоначальником київський князівської династії, що припинила своє існування після убивства прямих його нащадків — Аскольда і Діра , — норманами (хоча деякі історики, зокрема Н.М.Карамзин, вважали Аскольда і Діра не слов’янами, а сторонніми варягами, земляками Рюрика, і сама назва — роси або руси вырязьким, що не має відносини до етнічних слов’ян). У «Повісті тимчасових років» далі, після розповіді про Київ, розповідається про події, що відбувалися (це установлено вірогідно), наприкінці VІ ст. — 1 пол. VІІ ст. Отже, діяльність князя Кия можна віднести до більш раннього періоду

У 30-х роках ХV століття Київ знаходився в центрі дуже складних політичних подій. В основі їх лежала визвольна боротьба населення підвладних Литві російських земель, ведучу роль якої захопили феодали.

Величезну , хоча і неоднозначну роль як для всієї України, так і для Києва зокрема зіграла так звана Переяславська Рада, що відбулася в 1654 році і прийняла рішення про возз’єднання України з Росією. Київ увійшов до складу Російської держави. На початку XVІІІ століття була створена Київська губернія, а наприкінці того ж сторіччя, після приєднання до Росії всієї Правобережної України, Київ офіційно одержав статус губернського міста. Він став одним з найбільших адміністративних, промислових і культурних центрів у Російській імперії.

У березні 1654 року після переговорів між російським урядом і козацької старшиною Києва була видана грамота, відповідно до якої місто зберігало місцеве самоврядування і судоустрій.

У XVІІ столітті Київ залишався головним економічним і культурним центром українських земель, основним вогнищем боротьби проти католицизму й уніатства. У 1615 році в Києві відкрилася Братерська школа, також діяли школи при Софійському, Видубицькому і Печерськом монастирях. Об’єднання Братерської і Лаврської шкіл (засноване митрополитом П. Могилою) поклало початок Києво-Могилянській колегії. У бібліотеках київських монастирів зберігалися унікальні літописні і художні твори.

На початку 20 століття продовжується ріст території Києва. Якщо в 1904 році територія міста досягала 64,3 кв.км, то після приєднання в 1910 — 1914 роках Соломенки, Батиївої гори, Протасового яру, Шулявки, Караваївих Дач — уже 1233,47 кв.км. Розвивалися і селища-супутники Дарниця, Нікольска і Передмостова слобідки, що формально не входили в рису міста, але складали з ним одне ціле. [4, c.52-55]

1.3. Культурне надбання Київської області

Київська область у силу свого географічного положення та особливостей історичного розвитку має всі необхідні ресурси для розвитку туризму. Сприятливі кліматичні умови, наявність численних водних об’єктів, а також джерел мінеральних вод, багатство культурно-історичних пам’яток визначають роль Київської області як важливого рекреаційного регіону.

На нашу думку, до культурних ресурсів територій, які складають основу підсистеми культури, і можуть мати прикладне значення в соціально-економічній сфері доцільно віднести наступні (рис.1):

Культурна спадщина включає історико-культурні надбання міст і територій, до якої відносять нерухому культурні спадщину (споруди, пам’ятники, комплекси, архітектурне середовище тощо) та рухому культурну спадщину (картини, предмети вжитку, одяг тощо). Природна спадщина — це об’єкти природи, які становлять визначену культурну чи естетичну цінність (ландшафтні парки, водоспади, північне сяйво тощо) або можуть використовуватися для створення чи просування інших культурних ресурсів. До групи фестивалів і подій варто відносити разові або систематично повторювані масові тематичні дійства, метою яких є реалізація визначених проектів із залученням масового відвідування чи участі у культурних проектах.

Неприбуткові організації та установи у сфері культури представлені низкою установ (наприклад, музеї, галереї, арт-центри, бібліотеки, філармонії тощо) та громадських організацій (напр., мистецькі спілки, спільноти розвитку творчих територій та ін.), які будучи неприбутковими, виступають чинниками стимулювання соціально-економічної активності. Нематеріальні ресурси у сфері культури — це сучасні інформаційні технології, ноу-хау, а також причетність окремих особистостей, територій, об’єктів рухомої чи нерухомої культурної спадщини до відомих подій, особистостей, суспільних рухів тощо, а також традиції, фольклор, релігійні вірування та ін. До видатних місць культури доцільно віднести території, які дотичні до історичних чи культурних подій, а також культові споруди, центри творчості, освітні заклади та ін. Творчі індустрії сьогодні володіють значним економічним потенціалом.

У Київській області нараховується: 17 заказників, 35 пам’яток природи, 8 парків — пам’яток садово-паркового мистецтва мистецтва, 12 заповідних урочищ.

Київська земля явила світові таких визначних державних мужів, як: Ярослав Мудрий, Іван Мазепа, Феофан Прокопович, Іван Сошенко, Павло Чубинський, Григорій Косинка, Іван Козловський, Андрій Малишко, Іван Драч, Ліна Костенко, Шолом-Алейхем і багато інших видатних особистостей. [6,7]

Київська область — має великий історико-культурний потенціал, що зумовлений її тисячолітньою історією. На території області знаходиться більше 6 тисяч пам’яток — археології, архітектури, історії, садово-паркового мистецтва. Вісім міст області занесені до Списку історичних населених міст України.

В області знаходяться 237 діючих музеїв. У 15 державних музеях області зібрано близько 500 тис. унікальних експонатів.

При національно-культурних товариствах діє 11 художніх колективів та об’єднань, які залучаються до культурно-мистецьких акцій в районах та містах області.

Нині налічується 885 бібліотек, більшість яких (767) розташовані в сільській місцевості. Послугами бібліотек щорічно користується понад 600 тис. читачів. Сукупний бібліотечний фонд становить понад 10,3 млн. прим. Щорічна книговидача складає в середньому понад 13 млн. прим. книг. Зростає парк комп’ютерної техніки, що нині нараховує 552 комплекти. Доступ до мережі Інтернет мають 2 обласні бібліотеки та понад 100 бібліотек області, створено 450 Інтернет-місць для користувачів. Проводиться робота щодо організації доступу до Інтернету в сільських бібліотеках-філіалах.

Справжніми осередками розвитку мистецької освіти в області є мистецькі навчальні заклади, мережа яких складається з Коледжу культури і мистецтв, та 60 шкіл естетичного виховання. Мистецькою освітою охоплено 612 студентів коледжу культури і мистецтв, в т.ч. 396 – на денному відділенні, понад 17600 — учні шкіл естетичного виховання, у сільській місцевості навчається 4 236 учнів. Працюють 1 700 викладачів, з них в сільських школах — 415. В школах функціонує 389 художніх колективів, 22 з них — мають почесне звання «зразковий» та 10 колективів викладачів мають звання «народний».

В області працює 8 музеїв обласного підпорядкування. Це — Національний музей-заповідник «Битва за Київ у 1943 році», Вишгородський історико-культурний заповідник, Білоцерківський краєзнавчий музей, Меморіальний музей-садиба І.С.Козловського, Меморіальний музей К.Г.Стеценка, Обласний археологічний музей, Ржищівський археолого-краєзнавчий музей, Яготинський історичний музей. В музеях та заповідниках Київської області, підпорядкованих управлінню зберігається понад 158 тис. експонатів. В музеях та заповідниках зберігається понад 300 тис. пам’яток, з них 11491 музейний предмет, що містить дорогоцінні метали та коштовне каміння.

В регіоні збереглося багато унікальних церковних споруд часів Київської Русі. Вони заслужено входять до золотого фонду стародавньої української архітектури. Особливий інтерес також представляють культові і цивільні споруди XVII – VXIII ст., що досить рідко зустрічаються в Україні. Виконані вони переважно у стилі українського бароко.

Архітектурна спадщина XVII-XIX ст. представлена різноманітними зразками цивільного будівництва: палацами і маєтками з прекрасними парками, адміністративними будівлями і пам’ятникам. Також Київщина багата на пам’ятки радянської епохи. Перлиною Київщини по праву вважається знаменитий дендропарк «Олександрія».

РОЗДІЛ 2. Аналіз історико-культурних ресурсів Київської області

2.1. Історико-культурні пам’ятки Київської області

Київщина — край, багатий на культурну спадщину успадковану від попередніх поколінь. Адже тут, у самому серці України, з давніх-давен селилися люди, вирувало життя, відбувалися важливі історичні події.

У Київській області взято під охорону держави 5430 пам’яток історії та культури. Серед них 1844 —археології, 3171 — історії, 188 — мистецтва, 159 — архітектури, 68 — заповідних об’єктів природи, зокрема 12 пам’яток садово-паркового мистецтва, чотири з яких — національного значення.

До найвизначніших історичних пам’яток Східної Європи в першому тисячолітті н. е. належить черняхівська культура (слов’янський період, II ст. н. е.), що дістала назву від с. Черняхова Кагарлицького району. Відкрив її знову-таки В. В. Хвойка. Досліджували черняхівську культуру визначні вчені В. П. Петров, П. П. Єфіменко.

З черняхівською культурою можна ґрунтовно ознайомитися в Національному музеї історії України, де тільки з могильника поблизу с. Черняхова е матеріали понад 600 одиниць збереження.

Серед предметів черняхівської культури, знайдених на Київщині, привертають увагу керамічна чаша з Черняхова і глек з могильника с. Ромашки Рокитнянського району із зображеннями слов’янського календаря. Рельєфи, розміщені по окружності посудин, відповідають дванадцяти місяцям року, їх значення зумів розшифрувати академік Б. О. Рибаков.

На території Київської області виявлено й інші археологічні культури, зокрема пізньотрипільського періоду софіївську і лукашівського типу, назви яких походять відповідно від с. Софіївки (входить до с. Проців Бориспільського району) і с. Лукаші Баришівського району; пізньої бронзи — лебедівська від с. Лебедівка Вишгородського району; раннього залізного віку (І-III ст. до н. е.) — підгірцівська — від с. Під гірці Обухівського району.

Відомі на Київщині й найрізноманітніші археологічні пам’ятки давнини. Це — неолітичне поселення дніпро — донецької культури в с. Житні Гори Рокитнянського району, епохи бронзи — в Дибинцях Богуславського, городища скіфського часу в Ходосівці та Хотові Києво-Святошинського, кургани цього періоду Переп’ят біля Фастівця Фастівського і Переп’ятиха біля Мар’янівки Васильківського районів. Про кургани згадував у своїх творах і брав участь у їх дослідженні Т. Г. Шевченко, працюючи в Археографічній комісії.

Внаслідок господарської діяльності — прокладання шляхів, газопроводів, спорудження дачних будинків, буває, й оранки — археологічні пам’ятки нерідко опиняються під загрозою. Саме так трапилося із слов’янським поселенням поблизу с. Ходосівки. Спочатку зруйнувала культурний шар на площі близько чотирьох гектарів нова автомобільна дорога. Згодом розпочалися земляні роботи, пов’язані з будівництвом дач, які знищили ще п’ять гектарів. Цього разу, правда, завдяки адміністративному втручанню спорудження дач було припинено.

Майже на 800 км простяглися полями та лісами, здебільшого над річками, Змієві вали. Загадкова назва, вражаючі розміри. Ширина їх основи — від 8 до 20 м; висота в окремих місцях, як наприклад, біля с. Іванковичі Васильківського району, сягає 10 м. Ким і коли вони насипані, в науці й досі не поставлено остаточної крапки. Одна гіпотеза — у І тисячолітті до н. е. для захисту від войовничих кочовиків; інша — в період Київської Русі Володимиром Святославовичем і Ярославом Мудрим.

Більше 20 років присвятив вивченню цих дивних стародавніх земляних оборонних споруд кандидат педагогічних наук А. С. Бугай. Високу оцінку досліднику дав ряд учених, краєзнавців, літераторів. Відомий російський письменник Володимир Чивіліхін у популярному романі-есе «Пам’ять» возвеличив його такими словами: «І давайте перервемо на мить наш загальний поспіх нинішнього різноманітного життя, в яке далеко не завжди входить історія-помічниця, і вклонімося київському математику А. С. Бугаю за його двадцятилітню працю, яка немає, правда, ніякого відношення до основної спеціальності цієї людини».

А. С. Бугай досліджував й інші рідкісні пам’ятки. Зокрема, виявив чимало старовинних валкових і глибоких шляхів, висунув гіпотезу про існування водного шляху з Київської Русі до Західної Європи.

Багато на Київщині пам’яток періоду Київської Русі. І не випадково, адже, власне, центр однієї з наймогутніших держав Європи збігався з межами області.

Цим періодом датуються міста обласного підпорядкування — Біла Церква, Бориспіль, Васильків, Переяслав-Хмельницький, Ржищів, райцентри — Баришівка, Бородянка, Володарка, Вишгород, Кагарлик, Тетіїв, а також м. Чорнобиль і понад 20 сіл, серед яких Білогородка — славетне в минулому м. Білгород. Найбільше літописних населених пунктів в Обухівському районі — Трипілля, Витачів, Козин, Герма-нівка, Халеп’є, Старі Безрадичі.

З пам’яток періоду Київської Русі неабиякий інтерес становлять городище та залишки фундаментів і стін величного храму перших руських святих Бориса і Гліба (XI — XII ст.) в м. Вишгороді.

То ж не дивно, що цей унікальний об’єкт перебував у полі зору Українського комітету охорони пам’яток культури ще в 20-х роках XX ст., а у 1935 р. на його базі створено історико-культурний заповідник. У наш час йому приділяють постійну увагу Головна рада й обласна організація Українського товариства охорони пам’яток історії та культури. Вони ініціювали відновлення діяльності Вишгородського історико-культурного заповідника згідно з Указом Президента України і постановою Кабінету Міністрів України. За нашою участю піднято з руїн Борисоглібський храм середини XIX ст., розташований на частині фундаментів храму XI ст.

У листопаді-грудні 2000 р. Вишгородський заповідник на кошти Товариства музеєфікував фрагменти фундаментів і стіни давньоруського храму.

Залишки споруд періоду Київської Русі є й у Білогородці, зокрема, славетного храму Дванадцяти апостолів. Найбільше їх виявлено в Переяславі-Хмельницькому. Серед них найвизначніша архітектурна будівля кінця XI ст. — Михайлівський собор. За розмірами й багатством внутрішнього оздоблення його порівнюють із Софією Київською, Чернігівським Спасом, Успенською церквою Києво-Печерської лаври.

За 20 м на південний схід від собору відкрито комплекс споруд — Єпископські ворота з Феодорівською церквою над ними (подібні до київських Золотих воріт), Андріївську церкву і кам’яну стіну, що оточувала єпископську частину дитинця. Виявлено також рештки Єпископського палацу.

Усе це експонується в музеї «Архітектура Переяслава періоду Київської Русі». Музеєфіковано залишки Спаської церкви (XI ст.). Над ними споруджено павільйон, в якому розмістився археологічний музей. Нині відроджується Воскресенська церква XII ст. Дослідження, збереження, музеєфікація і відтворення пам’яток у Переяславі-Хмельницькому — заслуга колективу Національного історико-етнографічного заповідника і його невтомного керівника, лауреата Державної премії ім. Т. Г. Шевченка М. І. Сікорського.

Монголо-татарська навала та більш ніж столітнє іго завойовників, постійні наскоки татар, інших нападників завдавали великої шкоди нашій землі, перетворювали квітучі міста й поселення на суцільну руїну. Та незнищенним був дух народу. І тільки наставало відносне затишшя, як життя починало відроджуватися, і знову зачаровувала майстерність зодчих, будівельників.

Свідченням цього є найдавніші дерев’яні споруди — церкви, що збереглися і діють, Онуфріївська (1706 р.) у Липовому Скитку Васильківського району, Миколаївська (1730 р.) у Синяві Рокитнянського, Олександра Невського (1748 р.) у с. Дубівці Таращанського, Мурована-Покровська (1629 р.) у с. Сулимівці Бориспільського районів.

Своєю красою і досконалістю дерев’яна церква Різдва Пресвятої Богородиці (1784 р.) в с. Тулинцях Миронівського району настільки вразила священика церкви святого Михаїла в м. Києві о. Романа, що він докладав багато зусиль для відновлення святині, яка була занедбана. Тепер там проводять богослужіння, а на храмове свято йдуть паломники з Києва.

У 70-ті роки XX ст. врятовано один з найстаріших дерев’яних храмів країни (1600 р.) — святого Архістратига Михаїла. Із с. Дороганки Фастівського району його перевезено до новостворюваного музею народної архітектури та побуту України. У листопаді 2000 р. ця споруда була в центрі уваги міжнародної наукової конференції «Українська культова архітектура у світовому контексті».

Гармонією і виразністю форм вражають пам’ятки архітектури XVIII — першої половини XIX ст. — собори і храми, палаци, садибні будинки в Білій Церкві, Переяславі-Хмельницькому, Яготині, Нещерові Обухівського, Хохітві Богуславського, Томашівці Фастівського районів. Перлиною архітектури вважають собор Антонія і Феодосія у Василькові видатний витвір уславленого будівничого Степана Ковніра, уродженця с. Гвоздова Васильківського району.

Спільними зусиллями охоронців культурної спадщини області і Володарського району відновлюється й реставрується пам’ятка архітектури XIX ст. національного значення — Свято-Троїцька церква в Рудому Селі. Велику допомогу в цьому надають громада церкви Введенського монастиря м. Києва і особисто його настоятель о. Даміан.

Найбільша святиня храму Святої Трощі XIX ст.- Рудосільська ікона Божої Матері. Датується XVIII ст.

Привертає увагу жителів області чудовий ансамбль споруд Покровської церкви (1907 р.), зведений за проектом академіка архітектури Володимира Покровського в с. Пархомівка Володарського району. Його особлива цінність — два портали, прикрашені мозаїкою, виконаною за ескізами відомого художника, письменника, громадського діяча, який очолював світовий рух за збереження культурної спадщини,— М. К. Реріха. їх виявила і дослідила, сприяла реставрації голова секції пам’яток містобудування і архітектури Київської обласної організації Товариства охорони пам’яток історії та культури, кандидат мистецтвознавства, лауреат премії ім. І. В. Моргілевського Є. В. Горбенко.

Київська земля явила світові таких визначних державних мужів, як Ярослав Мудрий, Іван Мазепа, Феофан Прокопович, Шолом-Алейхем, І.М.Сошенко, П.П.Чубинський, Г.М.Косинка, І.С.Козловський, А.С.Малишко, К.В.Білокур, О.К,Диптан, А.М.Люлька, П.Р.Попович, Іван Драч, Ліна Костенко, та інших видатних особистостей.[16, c.39-43]

2.2. Особливості культурного потенціалу Київщини

Київська область – столичний регіон і абсолютним лідером за туристичною популярністю тут є столиця та адміністративний центр – Київ. Причому це лідер не лише Київщини, а й усієї України. Але й крім Києва в регіоні вистачає туристично привабливих об’єктів. В першу чергу це Біла Церква з парком «Олександрія» та Переяслав-Хмельницький із скансеном. Також увагу туристів привертають Пархомівка (із однією з найгарніших у країні церков), Томашівка (із панським маєтком Хоєцьких), Васильків (із собором Антонія та Феодосія), Фастів (із Воздвиженським костьолом та Покровською церквою), Сулимівка (із фортифікаційною Покровською церквою), Ромашки (з однією з найбільших церков України).

В області багато оригінальних зразків дерев’яного зодчества. Деякі дерев’яні церкви є справжніми архітектурними шедеврами. Наприклад, у Кожанці, Сухолісах, Синяві, Житніх Горах, Півнях, Тулинцях, Вільхівці, Селищі, Малій Стариці, Малій Березанці, Лукашах, Лехнівці.

Справжній захват у туристів викликають споруди водяних млинів на Росі та її притоках. На особливу увагу заслуговують млини у Городищі-Пустоварівському, Синяві, Пугачівці, Бушевому, Чубинцях, Буках. У тих же Буках розташований один із найгарніших в Україні заміських житлових комплексів (маєтків). А ще значною популярністю користується село Ковалівка за свій по-європейському модернізований центр.

Київщина славиться своїми казково-мальовничими ландшафтами. Особливою славою користуються краєвиди долини Дніпра (Трипілля, Витачів, Ржищів та ін.). Значну популярність мають і гористо-кам’янисті пейзажі долини Росі (Глибічка, Чмирівка, Бородані, Богуслав, Біла Церква та ін.). Також серед річок області надпопулярною є красуня Десна – рай для рибалок та байдарочників.

Нинішня Київщина налічує близько 6000 пам’яток культурної спадщини. 2010 археологічних пам’яток області занесено до Реєстру нерухомих пам’яток, вісім міст області віднесено до міст Всеукраїнського історичного значення. У переліку пам’яток Київщини є 24 пам’ятки національного значення, серед яких велика кількість культових споруд XVI-ХІХ ст. палаців, архітектурних споруд, парків. Загальна площа території об’єктів природно-заповідного фонду в області становить 80 тис. га, а їхня кількість наближається до 133.

Упродовж багатьох десятиріч в області формувалася система музейних закладів, яка на сьогодні налічує 2 державних музеї-заповідники («Битва за Київ в 1943 році» та Вишгородський історико-культурний), 15 державних музеїв із 17 філіями та 241 музейним закладом місцевого та відомчого підпорядкування. Предметом особливої гордості області є Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав», що налічує 23 музеї.

Київщина – неповторний і мальовничий куточок України. Велич і краса цього краю, омитого могутніми водами Дніпра вражаюча. Смарагт заквітчаних лугів, блакить озер і річок у всі віки вабили погляди славних князів і полководців: Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Івана Мазепи, сприяли розквіту мистецької сили талановитих творців: архітектора Степана Ковніра, поета, автора Державного гімну Павла Чубинського, художниць Катерини Білокур і Марії Приймаченко, майстра слова Івана Драча, всесвітньо відомого співака Івана Козловського, видатної поетеси Ліни Костенко.

Київщина сучасна – це благодатний край туризму й відпочинку, що залюбки відкриває подорожнім свою культурну спадщину, археологічні, етнографічні, історичні, мистецькі, наукові та художні пам’ятки. Мальовнича природа цього краю, трагічна і водночас героїчна його історія, надбання прадавньої культури, приклад незабутніх попередників, безумовно, не можуть не позначитися на духовному світі гостей краю.

РОЗДІЛ 3. Установи культури Київської області в діяльності національно-культурних товариств області

Реалізацію державної культурної політики в Київській області забезпечує цілісна мережа закладів та установ, серед яких заклади культури і мистецтва, у тому числі:

клубних закладів – 829;
бібліотек – 885;
музеїв – 26;
заповідників – 2;
парків культури і відпочинку – 2;
шкіл естетичного виховання – 58;
коледж культури і мистецтв – 1;
Академічний обласний музично-драматичний театр імені П. К. Саксаганського;
Симфонічний оркестр «Академія»;
Будинок органної та камерної музики;
обласний центр народної творчості та культурно-освітньої роботи;
обласний центр охорони і наукових досліджень пам’яток культурної спадщини;
курси підвищення кваліфікації працівників культури;
редакційно-видавничі групи – 3.

В області пройшов другий етап адміністративної реформи, внаслідок чого утворено управління культури, національностей та релігій та відповідні відділи в районах та містах області. Розроблено та затверджено Положення про управління культури, національностей та релігій, штатний розпис. Управлінням та відділам делеговано повноваження щодо дотримання законодавства у сфері міжконфесійних та міжнаціональних відносин.

Заклади культури знаходяться в центрі громадського життя області В клубних закладах – головних осередках розвитку аматорського мистецтва та народної творчості працює 4545 художніх колективів та любительських об’єднань, з них 2159 – для дітей. Учасниками клубних формувань є понад 49 тис. осіб, з них більше 26 тис. дітей. Протягом цього року в клубних закладах пройшло понад 61 тис. культурно-освітніх та розважальних заходів, відвідувачами яких були понад 4,8 млн. осіб.

Установи культури сприяють діяльності національно-культурних товариств області. Варто відзначити плідну співпрацю у Богуславському, Іванківському, Білоцерківському, Бородянському, Переяслав-Хмельницькому районах, мм. Ірпінь та Біла Церква. Тут організовуються свята та фестивалі національних культур, фотовиставки, встановлюються пам’ятні знаки діячам національних культур.

Розвиваються міжнародні культурні зв’язки між регіонами Київщини та країнами близького і далекого зарубіжжя. Так, Київщину відвідали офіційні делегації і творчі колективи з Республіки Білорусь, Російської Федерації, Німеччини, Польщі, Казахстану, Ізраїлю.

Представники нашого краю презентували Київщину у Південній Кореї, Греції, Словакії, Чехії, Білорусії, Росії, Естонії.

Місцевими органами влади проводилась робота щодо підтримки у належному стані закладів культури. Зокрема, протягом 2013 року: відремонтовано 23 дитячі школи естетичного виховання на суму 276,7 тис.грн., проведено ремонти в 9 музеях на суму 157,3 тис.грн., проведені поточні ремонти у 273 клубних та бібліотечних закладах на суму 1625,25 тис.грн, та капітальні ремонти у 39 приміщеннях на суму 3877,6 тис. грн.

Протягом 2013 року зазначені музеї відвідали більше 50 тис. осіб, організовано близько 4,5 тисяч екскурсій.

На території Київської області під охороною держави перебуває близько 6000 об’єктів культурної спадщини, з них: 2010 пам’яток археології, які запропоновано внести до державного Реєстру нерухомих пам’яток місцевого значення, 1164 пам’ятки історії, 164 пам’ятки архітектури.

Станом на 01.12.13 на території Київщини зареєстровано статути 1777 релігійних організацій 38 церков та конфесій. Релігійні організації області використовують 1326 культових та пристосованих під молитовні будівлі. Релігійна ситуація в області контрольована, прогнозована та стабільна.

Виконувались завдання, визначені актами та дорученнями Президента України, Кабінету Міністрів України, депутатів всіх рівнів.

Важливим напрямом діяльності закладів культури є відродження і розвиток традиційного народного мистецтва. В області працює 1258 народних умільців та майстрів декоративно-ужиткового мистецтва. В цьому році проведено близько 80 виставок творів народних умільців.

У виконанні просвітницьких та інформаційних функцій провідну роль відіграють бібліотеки. Нині налічується 885 установ, переважна більшість яких -769 бібліотек розташовані в сільській місцевості. Послугами бібліотек щорічно користується понад 600 тис. читачів. Сукупний бібліотечний фонд становить понад 10,3 млн. прим. Протягом 9 місяців 2013 року книговидача складає понад 9 млн. примірників книг.

В області продовжується активна робота із впровадження новітніх комп’ютерних технологій в діяльність бібліотек. Зростає парк комп’ютерної техніки, що нині нараховує 552 комплекти. Доступ до мережі Інтернет мають 2 обласні бібліотеки та понад 100 бібліотек області, створено 450 Інтернет-місць для користувачів. Проводиться робота щодо організації доступу до Інтернету в сільських бібліотеках-філіалах. Працівники Славутицької централізованої бібліотечної системи активно впроваджують проект «Електронна бібліотека».

У 2014 році управлінням заплановано низка культурно-мистецьких та організаційних та навчальних заходів, надання методичної та практичної допомоги закладам культури та творчим колективам столичного регіону, в межах компетенції виконуватися усі діючи нормативно-правові акти та програми розвитку Київщини — як культурного центру України.

Сьогодні можемо констатувати, що в Україні облік культурних ресурсів переважно здійснюється з метою забезпечення збереження історико-культурної спадщини або розвитку туризму. Але роль культурних ресурсів Київщини як джерела конкурентних переваг регіону є значно ширшою. На нашу думку, культурні ресурси можуть стати основою конкурентних переваг у таких основних напрямах:

Суспільний розвиток. Культурні ресурси є основою різностороннього людського розвитку, а тому, в першу чергу, повинні бути базисом культурного розвитку населення території, де вони розташовані. На жаль, ця функція культурних ресурсів майже упущена у стратегіях регіонального розвитку, і покладена на освітню сферу, неприбуткові організації та окремих ентузіастів. Але саме культурний розвиток населення є основною прогресу загалом, і таке упущення відображається на загальних демографічних тенденціях: крім рівня освіченості у галузі культури, знижується рівень екологічної, економічної, соціальної, медичної та ін. культури, деградує інститут сім’ї, загострюються негативні міграційні процеси, що є основними чинниками гальмування регіонального розвитку.
Розвиток локального ринку культурного продукту. Більшість сучасних програм актуалізації культурних ресурсів сьогодні орієнтовані на використання їх потенціалу для стимулювання розвитку туризму. Однак практично не враховується необхідність розвитку внутрішнього ринку культурного продукту, обов’язкова розробка та реалізація програм зі стимулювання споживання культурного продукту місцевим населення. В розвинених країна сьогодні частка культурного продукту у структурі споживання становить до 20%, що засвідчує про значний соціально-економічний потенціал цього сегменту. Сьогодні відчувається гостра нестача пропозиції культурного продукту. Відповідно не використовується значний потенціал культурного сегменту для створення нових робочих місць, урізноманітнення джерел формування валового регіонального продукту, а також знижується загальний кількісний та якісний рівень потреби у культурному продукті, що відображається на збільшенні продукування та споживання масового низькопробного культурного продукту не тільки на рівні окремих регіонів, але і держави загалом.
Культурні ресурси для розвитку туризму. Основними культурними ресурсами України, які активно використовуються як об’єкти туризму сьогодні переважно є архітектурне середовище та видатні пам’ятки культури та історії, а основні зусилля стимулювання туристичної галузі зосереджені на створенні відповідної інфраструктури (готелі, дороги, заклади харчування тощо). Однак розвитку саме напряму культурного туризму, коли туристичними об’єктами є не тільки історико-культурні надбання, а й сучасні культурні ресурси, на жаль приділяється дуже мало уваги. Тому значною мірою необхідно переглянути існуючі підходи щодо формування об’єктів культурного туризму на базі існуючих та новостворених культурних ресурсів.

Вважаємо, що суб’єктами комплексного обліку культурних ресурсів, паралельно із Міністерством культури і туризму повинні стати, насамперед, центри інноваційного розвитку та агенції регіонального розвитку, а також локальні громади, які крім обліку цього виду ресурсів, мають оцінювати їх соціально-економічний потенціал та ефект від його використання.

ВИСНОВКИ

Київська область займає територію 28,4 тис. км2 (або 4,7% площі України), об’єднує 25 районів та 10 міст обласного підпорядкування, не враховуючи власне саме місто Київ. Кількість населення Київської області становить майже 1,9 мільйона осіб. На заході вона межує з Вінницькою і Житомирською, на сході — з Полтавською і Чернігівською, на півдні — з Черкаською областями України, на півночі — з Гомельською областю Білорусії.

Київська область розташована в північній частині України в середній течії багатоводного Дніпра. Чарівна природа лісу і лісостепу, географічне положення та непроста історія обумовлюють наявність безлічі цікавих місць на її території.

На Київщині нині лише офіційно зареєстровано майже 2000 пам’яток археології, які презентують історію краю починаючи з часів, коли людина з’явилася на Європейському континенті. Вагому частину обласної археологічної спадщини «поглинула» столиця. Її межі після 1945 р. невпинно розширювалися, до них входили численні приміські села (Пирогів, Чапаївка, Троєщина, Красний Хутір та багато інших), урочища (найвідоміше з яких Оболонь) разом із розташованими там десятками археологічних пам’яток.

Загальна ж кількість місцезнаходжень стародавніх поселень, поховань, фортець і городищ, відомих науковцям, звичайно, перевищує цю цифру. Адже від виявлення старожитностей до їх офіційної реєстрації минає певний час. Щороку на території області працюють археологічні експедиції. Виявляють нові пам’ятки під час погодження землевідводів та будівництва.

Особливе місце посідають заповідники, де представлена археологічна спадщина різних періодів – від трипільської культури до Київської Русі.

Переяслав-Хмельницький національний історико-етнографічний заповідник включає понад 26 музеїв. Серед них – Музей трипільської культури, де можна ознайомитися з історією відкриття і досліджень, побачити цікаву колекцію знахідок. Представлено археологічні старожитності й у багатьох інших музеях заповідника. Особливо слід відзначити експонування решток давніх жител і споруд, а також їх реконструкції. Переяславський заповідник – єдине місце, де музеєфіковано залишки житла трипільської культури, відтворено житло давніх слов’ян. Вишгородський заповідник опікується храмом св. Бориса і Гліба, а також городищем давньоруської доби, має музей.

Велика кількість пам’яток належить до доби останнього зледеніння, коли на Київщині (8–10 тис. років тому) на Київщині жили мисливці на північного оленя. Реліктами тундрових ландшафтів є нині порослі лісом піщані дюни, розкидані по території області від Полісся до Обухівського району. На вершинах багатьох із них можна знайти вироби із кременю – сліди сезонних стоянок. Високі дюни були гарним спостережним пунктом, до того ж відносно сухим місцем над болотистою рівниною в заплавах Дніпра, Десни, Тетерева, Здвижа та інших річок.

До берегів Дніпра та інших річок тяжіють поселення доби неоліту (VI–V тис. до н.е), коли край населяло кілька племен мисливців і рибалок, представлених такими археологічними культурами, як дніпро-донецька та ямково-гребінцевої кераміки. Це населення вже було знайоме з такими елементами відтворюючого господарства, як вирощування злаків та розведення домашніх тварин.

На Київщині нині відомо близько 200 пам’яток трипільської культури, які датуються V–III тис. до н.е. Це залишки поселень і сезонних стоянок, поховання. На кількох десятках із них проводилися розкопки, знахідки з яких можна побачити в музеях Києва та місцевих краєзнавчих музеях. Кількість відомих науковцям трипільських пам’яток за останні 15 років зросла вдвічі, і відкриття тривають.

Київщині нині бракує власного археологічного заповідника, який опікувався б характерними для цієї території археологічними пам’ятками. Маються на увазі городища скіфського часу, зарубинецької культури, давньоруського часу, змійові вали, місця поселень трипільської та черняхівської, інших культур, курганні некрополі. Ділянки, де розташовані (або хоча б найкраще збережені) такі пам’ятки, має бути вилучено із землекористування, збережено для наступних поколінь. Збережено і як частину національної культурної спадщини, і як об’єкт для наукових досліджень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Положення Про Державний реєстр національного культурного надбання постанова Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1992 р. N 466
Буценко О. Культурна інновація України / Олександр Буценко // Модель 21: Творці змін [Електронний ресурс].- Режим доступу — http://model21 .org.ua/files/cultinnovation-Ukraine.doc.
Гринюк Т.А. Рекреаційні системи Київщини (географічний аналіз)//туристичні ресурси України: Збірник наукових статей. – К.: ФПУ, 1996. – 224 с.
Дорошко О.П. Київський музей народної архітектури та побуту у пропаганді української народної культури// 1 культурологічні читання “Культура на зламі тисячоліть”: Тези виступів. – К.: КПІ, 1994. – 420 с.
Київська область//Україна: Путівник. – К.: Смолоскип, 1995.; Туристичні ресурси України: Збірник наукових статей. – К.: ФПУ, 1996. – 535 с.
Кифяк В.О. Організація туристичної діяльності в Україні. – Чернівці: Зелена Буковина, 2003. – 312 с.
Кравців B.C. Науково-методичні засади реформування рекреаційної сфери [наукове видання] / B.C.Кравців, Л.С.Гринів, М.В.Копач, С.П.Кузик. — Львів: НАН України. — ІРД НАН України. — 1999. — 78 с.
Кузнецова Н.М. Основи економіки готельного та ресторанного господарства . -К. Інститут туризму ФПУ, 1997. – 280 с.
Лобода М.В. Курорти України: минуле та сучасне. Санаторно-курортні заклади ЗАТ “Укрпрофздоровниця”. – К.: Тамед, 2002 – 360 с.
Пам¢ятні місця Київської області: Короткий путівник/Батушан О.Д., Мінц С.Й, Сікорський М.І. – К.: Київське обласне видавництво, 1958. – 650 с.
Попович С.І. Туристично-екскурсійні ресурси України: Вступ до проблеми// Туристичні ресурси України: Збірник наукових статей. – К.: ФПУ, 1996. – 180 с.
Старостенко Г.Г. Соціально-географічна та демографічна база рекреаційної діяльності (на прикладі Київської області)//Туристичні ресурси України: Збірник наукових статей. – К.: ФПУ, 1996. – 324 с.
Уніфіковані технології готельних послуг: Навчальний посібник / За ред. Федорченка В.К. – К.: Вища школа, 2001. – 297 с.
Шищенко, П. Київ — місто і природа // Краєзнавство. Географія. Туризм. — 2002. — № 29-30. — С. 2-30.

ДОДАТКИ

Додаток 1. Перелік парків, що знаходяться на балансі районних у м. Києві комунальних підприємств по утриманню зелених насаджень КО «Київзеленбуд»

№ п/п	Назва парку	Розташування
1.	2.	3.
ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОН
1.	Голосіївський парк культури і відпочинку ім. М. Рильського	Голосіївський р-н, пр-кт 40- річчя Жовтня
2.	Парк 1500-річчя . м. Києва «Лиса гора»	Голосіївський р-н, вул. Саперно- слобідська
3.	Парк «Покал»	Голосіївський р-н, Столичне шосе, 4
4.	Парк «Диск»	Голосіївський р-н, Столичне шосе
5.	Парк біля Совських ставків	Голосіївський р-н
6.	Парк на схилах по вул. Кайсарова	Голосіївський р-н, вул. Кайсарова
7.	Парк на схилах Лисої гори	Голосіївський р-н., вул. Стратегічне шосе
8.	Парк на острові Галерний /спортивний парк\	Голосіївський р-н., вул, Набережно-Корчуватська
9.	Парк на схилах Багринової гори і с. Жовтневе	Голосіївський р-н., вул. Ракетна
10.	Парк на схилах біля інституту фізики	Голосіївський р-н., вул. Весняна
11.	Парк на схилах Мишоловського яру	Голосіївський р-н, вул. Квітки-Основ’яненка
12.	Парк на схилах Мишоловського яру	Голосіївський р-н, вул. Весняна-вул.Адм.Ушакова
13.	Парк біля Церковщини /спортивний парк/	Голосіївський р-н, с. Чапаївка, вул. Бродівська
14.	Парк на ж.м. » Теремки-2″	Голосіївський р-н, вул. Ломоносова
15.	Парк біля ресторану «Вітряк»	Голосіївський р-н, пр-кт Академіка Глушкова
ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОН
1.	Парк культури і відпочинку «Партизанської Слави»	Дарницький р-н, вул. Славгородська, вул. Тростянецька, вул. Бурова
2.	Парк ім. Воїнів-інтернаціоналістів	Дарницький р-н, вул. Вербицького
3.	Парк «Привокзальний»	Дарницький р-н, вул. Привокзальна
4.	Парк «Таращанець»	Дарницький р-н., вул. Костянтина Заслонова
5.	Парк біля будинку к-ри залізничників	Дарницький р-н., вул. Костянтина Заслонова, 18
6.	Парк «Драгоманова»	Дарницький р-н., вул. Драгоманова
7.	Парк на ж.м. «Позняки-східні»	Дарницький р-н., ріг вул. Григоренка- Драгоманова
8.	Парк біля оз. Вирлиця	Дарницький р-н.
9.	Парк біля оз Сонячне	Дарницький р-н.
10.	Парк «Прибережний»	Дарницький р-н.
11.	Парк «Посольське міс-течко	Дарницький р-н.
12.	Парк по вул.. Здолбунівській	Дарницький р-н., вул.Здолбунівська
ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОН
1.	Парк к-ри і відпочинку «Дружби народів’7вт.ч. ур. Бобровня 32,0 га/	Деснянський р-н., ур. «Чорторий»
2.	Парк к-ри і відпочинку «Троєщина»/в т.ч. «Бор-ців за свободу і неза-лежністьУкраїни-40,6 га/	Деснянський р-н., вул. Бальзака, пр-кт Ватутіна
3.	Парк по вул. Кіото /від вул. Братиславська до вул. Мурманська/	Деснянський р-н., вул. Кіото
4.	Паркова зона між пр-том Ватутіна і вул. Закревського	Деснянський р-н., пр-кт Ватутіна, вул. Закревського
5.	Парк «ДШК»	Деснянський р-н., вул. Гагаріна, вул. Червоноткацька
6.	Парк вздовж вул. Попудренка	Деснянський і Дніпровський р-ни, вул. Попудренка
7.	Парк «Деснянський» на розі вул. .Ніколаєва-Маяковського	Деснянський р-н., вул..Ніколаєва,пр Маяковського
8.	Паркова зона вул. Сабурова, 12-26	Деснянський р-н.,вул..Сабурова, 12-26
9.	Паркова зона пр-ту Маяковського	Деснянський р-н., пр- кт Маяковського
10.	Парк » Молодіжний»на розі вул. Маяковського-Цветаєвої	Деснянський р-н.,вул. В.Маяковського, вул. М.Цвітаєвої
11.	Парк «Борців за свободу і незалежність України»	Деснянський р-н., в межах парку «Троєщина»
12.	Парк » Броварський» /від ст.м. м.Чернігівська до ст.м. м.Лісова	Деснянський і Дніпровський р-ни, пр-кт Броварський
13.	Парк по вул..Милославській, ж.м. Троєщина, 20 м/р/спортивний парк/	Деснянський р-н., вул. Милославська
ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОН
1.	Парк к-ри і відпочинку «Перемога»	Дніпровський р-н., пр-кт Визволителів
2.	Парк к-ри і відпочинку «Гідропарк»	Дніпровський р-н., пр-кт Броварський
3.	Парк вздовж вул. А.Малишка	Дніпровський р-н., вул. Андрія Малишка
4.	Парк вздовж вул. Попудренка	Дніпровський р-н., вул. Попудренко
5.	Парк біля кінотеатру «Аврора»	Дніпровський р-н., бульвар Перова
6.	Парк на ж.м. Райдужний	Дніпровський р-н., вул. Райдужна /біля оз. Веселка/
7.	Парк вздовж Броварського проспекту	Дніпровський р-н., пр-кт Броварсь-кий
8.	Парк біля кінотеатру «Ленінград»	Дніпровський р-н., пр-кт Юрія Гагаріна
9.	Парк «Ур. Долобецьке»	Дніпровський р-н., Долобецький острів
10.	Парк «Ур. Горбачиха»	Дніпровський р-н.,лівобережна частина р. Десенка /біля Залізничного мосту/
11.	Парк біля оз. Тельбін	Дніпровський р-н., вул. Тичини, вул. Шумського
12.	Парк біля будинку культури ДВРЗ	Дніпровський р-н., вул. Алма-Атинська
13.	Парк на Русанівській набережній	Дніпровський р-н., вул. Русанівська набережна
14.	Парк на Дніпровській набережній	Дніпровський р-н., вул. Дніпровська набережна
15.	Парк по вул. Лохвиць-кій	Дніпровський р-н., вул. Лохвицька
16.	Парк біля оз.Малинівка	Дніпровський р-н.,
17.	Парк на ж.м.Сєрова-Райдужний /спорт, парк/	Дніпровський р-н., вул. Сєрова, вул. Райдужна
ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОН
1.	Парк к-ри і відпочинку «Пуща-Водиця»	Оболонський р-н., вул. 5 лінія
2.	Парк «Оболонь»	Оболонський р-н., вул. Прирічна
3.	Парк біля оз. Вербне	Оболонський р-н, вул. Приозерна
4.	Парк біля озера Йорданське	Оболонський р-н.,
5.	Парк біля озера Кирилівське	Оболонський р-н.,
6.	Парк біля озера Богатирське	Оболонський р-н.,
7.	Парк біля озера Редькіне	Оболонський р-н.,
8.	Парки північ. оз. Лукове в ур. «Оболонь-Наталка» /»Дубовий гай»/	Оболонський р-н.
ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОН
1.	Парк к-ри і відпочинку «Хрещатий»	Печерський р-н., Європейська плоша
2.	Парк к-ри і відпочинку «Міський сад»	Печерський р-н. вул.Грушевського
3.	«Парк к-ри і відпочинку «Маріїнський»	Печерський р-н., вул.Грушевського
4.	Парк «Вічної Слави»	Печерський р-н., вул.Січневого повстання
5.	Парк «Аскольдова могила»	Печерський р-н. Паркова дорога, Набережне шосе
6.	Печерський ландшафтний парк	Печерський р-н., Набережне шо-се
7.	Парк «Наводницький»	Печерський р-н. Набережне шосе
8.	Парк ім. Дзержинського	Печерський р-н. б-р Дружби Народів, ст.м.»Лбідьська»
9.	Парк на Дніпровських схилах : -Аскольдова могила -Вічної слави -Печерський /В.В.В./	Печерський р-н., схили р. Дніпро
10.	Парк на схилах бульв. Дружби Народів	Печерський р-н., бульвар Дружби Народів
11.	Парк біля оз. Видубецьке	Печерський р-н.
ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОН
1.	Парк к-ри і відпочинку «Куренівський»	Подільський р-н., вул. Фрунзе,136
2.	Кирилівський лісопарк зі схилами біля дамби	Подільський р-н.
3.	Парк біля к-тру ім. Шевченка	Подільський р-н., вул. Вишгородська
4.	Парк «Березовий гай»	Подільський р-н., вул. Білицька, вул. Вишгородська
5.	Парк «Кинь-Грусть»	Подільський р-н., вул. Сошенка, вул. Кобзарська
6.	Парк моряків	Подільський р-н., вул. Електриків
7.	Парк «Сиренький гай»	Подільський і Шевченківський райони, вул. Тимофія Шамрила
8.	Парк на Замковій горі	Подільський р-н., вул. Андріївкий Спуск
9.	Парк на схилах Андріївської гірки /від фунікулеру до Андріївського узвозу/	Подільський р-н., Андріївський узвіз
10.	Парк на ж.м.Мостицький	Подільський р-н., вул. Мостицька
СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОН
1.	Парк по вул. Ф. Пушиної	Святошинський р-н., вул.Ф.Пушиної
2.	Парк «Інтернаціональний»	Святошинський р-н., пр-т 50-річчя Жовтня, вул. Тулузи
3.	Парк ім. Потапова	Святошинський р-н., вул. Генерала Потапова
4.	Парк «Юність»	Святошинський р-н. ,вул. Картвелішвілі, пр-кт 50-річчя Жовтня
5.	Парк «Урочище Совки»	Святошинський р-н., вул. Жмеринська, вул. Бетховена
6.	Парк вздовж вул. Сім»ї Сосніних	Святошинський р-н., вул. Сім’т Сосніних
7.	Парк вздовж пр. Перемоги /ур. «П»ята просіка» масиву Святошино	Святошинський р-н., пр-кт Перемоги
8.	Парк вздовж вул. Уїнакова біля ставка №16	Святошинський р-н., вул. Ушакова
9.	Парк біля ставків №7,8 на ж.м.Південна Борщагівка	Святошинський р-н.
10.	Парк між вул. Наумова і Святошинським лісом	Святошинський р-н, вул. Наумова
11.	Парк біля р.Нивка	Святошинський р-н., р.Нивка
12.	Парк по пр-кту Палладіна	Святошинський р-н, пр-кт Палладіна
СОЛОМ’ЯНСЬКИЙ РАЙОН
1.	Парк к-ри і відпочинку «Відрадний»	Солом’янський р-н., вул. Михайла Донця,4
2.	Парк к-ри і відпочинку «Орлятко»	Солом’янський р-н., б. І.Лепсе
3.	Парк ім.. Островського	Солом’янський р-н.,вул.Солом»янська,8
4.	Парк по вул. Солом’янській /площу уточнено/	Солом’янський р-н., вул. Солом’янська
5.	Парк «Супутник»	Солом’янський р-н., вул. Уманська
6.	Парк «Юність»	Солом’янський р-н., вул. Єреванська
7.	Парк «Протасів яр»	Солом’янський р-н., вул. Протасів яр
8.	Парк «Олександрійська слобода»	Солом’янський р-н., від Севастопольської площі по Червонозоряному пр-кту
9.	Парк «Совська балка»	Солом’янський р-н., вул. Народного ополчення, пр-кт Червоно-зоряний
10.	Парк по вул.Вінницькій	Солом’янський р-н., вул. Вінницька
11.	Парк «Балка Проня»	Солом’янський р-н., Совські ставки
12.	Парк вздовж р. Нивка біля с. Жуляни	Солом’янський р-н., с.Жуляни
13.	Парк між вул. Колоскова та вул. Сигнальна	Солом’янський р-н., вул. Колоскова- вул. Сигнальна
14.	Парк біля к-ру «Тампере»	Солом’янський р-н., вул. Героїв Севастополя
ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОН
1.	Парк к-ри і відпочинку ім. Пушкіна	Шевченківський р-н., пр-кт Перемоги
2.	Парк к-ри і відпочинку «Нивки»-західна частина	Шевченківський р-н., пр-кт Перемоги
3.	Парк к-ри і відпочинку «Нивки»-східна частина	Шевченківський р-н., пр-кт Перемоги
4.	Парк ім. Т.Г.Шевченка	Шевченківський р-н., вул. Володимирська
5.	Парк «Володимирська гірка»	Шевченківський р-н., вул. Трьохсвятительська
6.	Парк «Пейзажна алея»	Шевченківський р-н., вул.В.Житомирська,38
7.	Парк «Кирилівський Гай»	Шевченківський р-н., від пров. Герцена до Подільського спуску
8.	Парк біля меморіалу «Бабин яр»	Шевченківський р-н., вул. Олени Теліги
9.	Парк Шевченківського р-ну «Бабин яр»	Шевченківський р-н., вул.Ольжича
10.	Парк «Сиренький»	Шевченківський р-н., вул. Тимофія Шамрила
11.	Парк «Сирецький гай»	Шевченківський р-н., вул. Котовського, Стеценка, Саратівська
12.	Парк «Веселка»	Шевченківський р-н., вул. Салютна, вул. Академіка Туполєва
13.	Парк «Дубовий гай»	Шевченківський р-н., вул. Щербакова, вул. Бабушкіна
14.	Парк на схилах Фестивальної алеї	Шевченківський р-н., Фестивальна алея
15.	Парк на схилах Подільського узвозу	Шевченківський р-н., вул. Подільський узвіз
16.	Парк на схилах вул. Смірнова-Ласточкіна	Шевченківський р-н., вул. Смірнова-Ласточкіна
17.	Парк на схилах вул. Лук»янівської, вул. Олегівської	Шевченківський р-н.,вул. Лук»янівська, вул. Олегівська
18.	Парк на схилах вул. Отто Шмідта	Шевченківський р-н., вул. Отто Шмідта
19.	Парк на схилах Смородинського узвозу та вул. Нагірній	Шевченківський р-н., вул. Смородинський узвіз, вул. Нагірна
20.	Парк на схилах Врублевського узвозу	Шевченківський р-н., вул. Врублевський узвіз

21.	КП «Труханів острів»	Дніпровський р-н., острів Труханів

Освіта та самоосвіта