Інтернет як інструмент мас-медіа і комунікацій у сучасних міжнародних відносинах

Вступ

Актуальність теми. Світова мережа Інтернет, створюючи особливу комунікативну ситуацію, виступає революційним фактором розвитку сучасного суспільства. Явища її інтеграції в культурне середовище набули такого масштабу, що сьогодні вже можна говорити про виникнення й розвиток культури Інтернету. Остання, як один із найвпливовіших феноменів сучасності, найпомітніше виявляється через інформатизаційну місію та проникнення Інтернет-комунікацій у різні сфери життєдіяльності суспільства. Ці процеси породили певний, динамічний та неусталений тип культури, який формується на перетині багатьох напрямів людського існування, відтак потребує окреслення власних меж.

Докорінні культурні зміни, пов’язані з комп’ютерною революцією та поширенням мережі Інтернет, актуалізували дослідження цих процесів у працях М. Маклюена [5], М. Кастельса [3] тощо. Здобутком М. Кастельса стало вивчення культурних і соціальних трансформацій, спричинених зміною комунікативної парадигми. Зміст його концепції полягає в тому, що в ній новітні комунікативні технології виступають не інструментом, а сутністю сучасного суспільства, яке за своєю природою є мережевим. Інтернет є рушійною силою цих процесів, адже «спроможний поставляти «інформаційну енергію» для будь-яких сфер людської діяльності. Інтернет виконує роль технологічного базису для організації різновиду інформаційної ери — Мережі» [2, с. 12]. Мережа як культурне явище не змінює основних потреб людини, а створює новий формат сучасної культури — «культуру реальної віртуальності» (термін М. Кастельса). Згідно з М. Кастельсом, ґенеза цієї культури вкорінена в спроможності мас-медіа, включаючи комп’ютерні мультимедійні технології, утворювати підґрунтя для глибинного занурення людини в уявні, віртуальні світи.

Оригінальна, хоча й дещо мозаїчна, теорія медіакультури належить М. Маклюену. Сутність цієї теорії полягає в проголошенні масмедіа базовою сферою людського існування, детермінантом людської цивілізації. Його робота «Галактика Гуттенберга» присвячена етапам її становлення в зв’язку з типом писемності: від рукопису до сучасної медійної культури. М. Маклюен вважає, що сучасна культура є плодом цивілізації друкованого слова. Друковане слово: по-перше, організувало за власною подобою новоєвропейську науку; по-друге, редукувало за своїм зразком літературу й мистецтво; по-третє, стало парадигмою сучасної дисгармонійної ринкової економіки; по-четверте, детермінувало й сегментувало суспільне й політичне життя. Насамкінець, у цій роботі М. Маклюен підкреслює, що візуальний характер книгодрукування спотворив, механізував сприйняття життя й породив розкол між серцем та розумом [5, с. 251]. Тобто, з книгодрукуванням пов’язані всі суттєві якості та риси європейської культури: від стилю мислення до господарювання. Водночас письмо і книга, завдяки властивостям накопичуватися й архівуватися, заклали ґрунт для сучасної медіарельності. Як пише М. Маклюен, «у двадцятому столітті відбувається зустріч алфавітного та електронного ликів культури, й друковане слово починає служити гальмом у пробудженні Африки всередині нас» [5, с. 36]. Медіарельність відміняє принцип механіки, поновлюючи цілісність світосприйняття. Отже, за допомогою мультимедійного аудіовізуального ряду заперечується влада холодного, байдужого візуального типу культури.

В процесі написання роботи були використані праці як вітчизняних, так і зарубіжних науковців, зокрема таких як: Гордієнко Г.В., Демінський С.О., Булгаков В.Б., Мелешко К.Б., Кушніренко А.Г., Леонов А.Г., Кузьменко М.А., Сек А.А., Сталенко С.М., Тимченко О.Л., Чубукова О.Д. та інші.

Визначальною рисою сучасного етапу розвитку світового господарства є інформатизація усіх рівнів світового господарства та міжнародних економічних відносин. Стрімке поширення доступу до мережі Інтернет (особливо у розвинених країнах, які мають найбільший вплив на міжнародні економічні відносини) та масштабний вплив нових можливостей, які надає Інтернет на господарські процеси на усіх рівнях — від особи до держави.

Метою дослідження є аналіз уточнення змісту та обсягу поняття Інтернету як інструменту мас-медіа і комунікацій у сучасних міжнародних відносинах.

Виходячи з мети, ми поставили перед собою наступні завдання:

— дати сутнісну характеристику Інтернету в сучасних міжнародних відносинах;

— розглянути визначальні корені виникнення Інтернету;

— дослідити ірраціональний та раціональний фактори розвитку Інтернет;

— охарактеризувати основні методи вивчення Інтернету;

— здійснити концептуальний аналіз превентивних заходів у системі інформаційної безпеки;

— виявити роль Інтернету в сучасних міжнародних практиках;

— дослідити механізми впливу на свідомість особистості, держави та суспільства ;

— розглянути шляхи протидії зі спекулятивними маніпуляціями.

Об’єктом дослідження виступають комунікації у сучасних міжнародних відносинах.

Предметом дослідження є Інтернет як інструмент мас-медіа.

Були застосовані такі методи дослідження: порівняльний, літературний, статистичний, описовий, історичний та ін. Методологічною основою пропонованої роботи є загальновизнані методи наукового аналізу, зокрема такі, як синтез, узагальнення, аналогія. При дослідженні поставленої проблеми широко застосовувались також діалектичний, порівняльно-історичний і системно-структурні підходи.

Структура роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, шести підрозділів, висновків, списку літератури — 74 найменувань.

Розділ 1. Сутнісна характеристика Інтернету в сучасних міжнародних відносинах

1.1. Визначальні корені виникнення Інтернету

Під Інтернетом у найбільш загальному сенсі цього слова розуміють «всесвітню інформаційну систему чи об’єднання мереж, безперервно зв’язаних між собою так, що будь-який комп’ютер у Мережі може миттєво зв’язатися з будь-яким іншим» [7, с. 240]. Послуговуючись методом ключових слів Г. Вежбицької, зауважимо, що етимологічно та морфологічно слово «Інтернет» (Internet) є показовим для розуміння ядерних цінностей культури Інтернету, адже складається з двох англійських слів: inter — між, та net — мережа, павутина. У такий спосіб у цьому слові відображене основне призначення Мережі — бути всесвітньою інформаційною системою та зв’язуючою ланкою для всеохопної, глобальної комунікації.

Немає однозначного визначення мережі Internet, можна лише охарактеризувати цю мережу як об’єднання десятків тисяч мереж, у яких застосовується загальний набір протоколів. Такий загальний набір дозволяє користувачам однієї мережі використовувати комп’ютери інших мереж, які беруть участь у Internet. Набір цих протоколів називається TCP/IP – Transmission Control Protocol/Internet Protocol (протокол з контролем передачі / Internet протокол).

Група добровольців на громадських засадах – Internet Activities Board (IAB) – періодично збирається на сесії, де приймає рішення про нові стандарти, про розвиток мережі, правилах роздачі адрес тощо. Не слід, людина з вулиці може стати членом IAB. Для цього необхідний як мінімум кваліфікація і авторитет. Користувачі можуть брати участь у роботі ще однієї добровільної організації – Internet Engineering Task Force (IETF). На робочих нарадах IETF, у яких може участь будь-який бажаючий, обговорюються технічні проблеми Internet. Для рішення різних питань збираються робочі групи. Результати роботи цих груп плюсуються в звітах, безплатно доступних кожному. Якщо користувачів влаштовує рішення, запропоноване робочої групою, то IAB може новий стандарт чи змінити старий [8, c. 19].

Ще 60-х роках ХХ століття американські дослідники почали експерименти по з’єднанню комп’ютерів один іншим і з людьми за допомогою телефонних ліній. Під час експериментів активно використовувалися фонди Агентства Перспективних Проектів Досліджень Міністерства Оборони США (ARPA). Метою ARPA було не створення міжнародного комп’ютерного суспільства, тобто такий мережі, яку ми маємо нині, а розвитку системи передачі даних, яка могла витримати ядерне напад.

У результаті проведених експериментів з технологією, яка називалася «комутація пакетів», нова система передачі інформації дозволила комп’ютерів використовувати розділені дані, а дослідникам користуватися електронної поштою. Це був перший рішучий крок в напрямку нових технологій. Тоді як здавалася фантастичною можливість передачі детальних листів, та й будь-який друкованої інформації, зі швидкістю телефонного дзвінка.

У того як система, названа ARPANet, росла й розвивалася, кілька заповзятливих студентів американських коледжів і один старшокласник розробили спосіб використання її для проведення електронних конференцій. Ось, лише, то, як вони дізналися про існування такий мережі, залишається для нас загадкою. Конференції почалися як наукові дискусії, і згодом, щойно люди усвідомили можливість спілкування з тисячами людей по всій країні, від них відокремились конференції на тему майже всіх аспектів життя.

У 70-х роках за підтримки ARPA були розроблені правила, чи їх називають протоколами, пересилання даних між різними комп’ютерними мережами. Саме ці протоколи, під спільною назвою Інтернет, уможливили розробку такий всесвітньої мережі, яку ми маємо зараз і яка об’єднує комп’ютери усіх видів через велику кількість національних кордонів. Світ став зв’язаним у одне ціле павутинням комп’ютерних мереж.

У 80-х роках мережу, яка стала відомої під назвою Інтернет, неймовірно розвинулася. Сотні, а потім і тисячі коледжів, дослідницьких організацій урядових відомств США й інших країн стали під’єднувати свої комп’ютери до всесвітньої мережі.

У 90-х роках мережу розвивається із неймовірною швидкістю. За деякими оцінками, обсяги пересилань повідомлень зростають на 20 відсотків щомісяця. Погодьтеся — це неймовірна швидкість нарощування обсягів. У цей час уряд США поруч із іншими користувачами ще докладає зусиль до розширення мережі. Але на ринку починають з’являтися комерційні служби, мають можливість надавати послуги міжмережевого обміну на рівні не меншому за послуги урядової системи. Під впливом таких сприятливих умов в середині 1994 року уряд Сполучених Штатів відходить від щоденного управління роботою мережі, і місцеві і національні організатори послуг мережі продовжують її розвивати самотужки.[2, c.14-16]

Така історія виникнення цього неймовірного явища сучасності. На сьогодні всесвітня мережу Інтернет представляє собою об’єднання менших локальних мереж. Ніхто не дасть Вам точної інформації про те скільки комп’ютерів на даний час підключено до мережі, але крім цього, варто забувати, що кількість їх щодня зростає. У Інтернеті не існує одного центрального комп’ютера, який керує роботою всієї мережі — його ресурси розподілені між тисячами окремих комп’ютерів. Саме такий підхід служить гарантом неможливості одночасної катастрофи всієї мережі.[2,c.17]

В Іnternet немає ні уряду, ні спеціальних контролюючих органів із представників різних країн на зразок ООН. Хоча загальновідомо, що багато механізмів прийняття рішень у цій області в силу історичних і інших причин перебувають у віданні уряду США. Однак у Держдепа виникла ініціатива передати частину повноважень по керуванні питань, зв’язаних з розвитком Іnternet, самим же користувачам. У червні 1998 р. американський уряд запропонував створити кілька некомерційних організацій, що займалися б рішенням ряду важливих проблем, що стосуються Іnternet, таких, як охорона прав її користувачів, захист інтелектуальної власності, боротьба із шахрайством і т.д.

Найбільший резонанс у співтоваристві Іnternet викликало протистояння ІCANN з компанією Network Solutіons Іnc. (NSІ), що уклала з американським урядом контракт на продаж імен доменів. com, .org і .net терміном до 30 вересня 2000 р. Серед основних задач, поставлених перед ІCANN, були ліквідація монополії NSІ до моменту витікання її контракту і зменшення річної плати за використання імен доменів. ІCANN зажадала від NSІ підписати угода , по якому вона мала би право в однобічному порядку відкликати її ліцензію на реєстраційну діяльність. Ще одним каменем спотикання стала база даних імен доменов Dot-com Dіrectory: NSІ затверджувала , що вона належить їй, а ІCANN і уряд — що вона є суспільною власністю. Реєстрація імен доменів — це воістину золоте дно, адже, наприклад, за минулий рік доходи NSІ склали 98 млн. дол., а ринкова вартість компанії досягла 2 млрд. дол. Більш того, за деякими оцінками, до 2003 р. число зареєстрованих імен доменів зросте до 140 млн.

NSІ усе-таки визнала повноваження ІCANN на регулювання різних аспектів, зв’язаних з доменною системою імен, і погодилася надати широкий доступ до окремих функцій своєї бази даних. Далі, за умовами досягнутої угоди, компанія повинна провести реструктуризацію, у результаті чого будуть створені два підрозділи. Одне буде займатися реєстрацією імен доменів у конкуренції з іншими акредитованими ІCANN компаніями, наприклад Amerіca Onlіne, а інше — адмініструванням бази даних імен доменів. За кожне ім’я, зареєстроване в доменах верхнього рівня .com, .org і .net, NSІ буде одержувати плату в розмірі $6.

На думку аналітиків і конкурентів NSІ, поки ще рано говорити про ліквідацію монополії останньої. Проте справа зрушилася з мертвої крапки, і, принаймні, NSІ нарівні з іншими компаніями також прийдеться підписувати акредитаційну угоду.[8, c.41]

У листопаду минулого року асоціація ІCANN прийняла рішення про створення нових доменних зон. Саме тоді після чергової зустрічі представники консорціуму повідомили про швидке введення в лад зон. name (персональні сторінки), .pro (професійні сервисы і послуги), .museum (музеї), .aero, .coop, а також .іnfo і .bіz. У число відкинутих кандидатур потрапили .web і .kіds. У першому випадку ІCANN виразила здивування з приводу цільового призначення зони, у випадку ж с. kіds голосуючі просто порахували, що перевірка контента Web-сайтов, розміщених у «дитячій » зоні, займе занадто багато часу і викликає додаткові проблеми в реєстраторів.

Браузери — це програма, за допомогою якої ми дивимося Web-сторінки. В основі Web-сторінок лежить мова HTML, і визначаться він як текст у форматі ASCІІ з вставкою спеціальних розмічальних кодів (або тегов). І коли браузер відображає сторінку, то він знаходить ці коди і виконує відповідні їм дії (наприклад, зустрічаючи тег <b> починає висновок наступного тексту напівжирним шрифтом, а зустрічаючи </b> — припиняє це робити). Повний набір таких тегов називається специфікацією і підтримується WWW-консорціумом, у який входять всі основні компанії, що розробляють програмне забезпечення для Іnternet (у тому числі, і Mіcrosoft з Netscape). В ідеалі, усі браузери повинні задовольняти даним специфікаціям, але, на жаль, у реальності інтерпретують вони код по-різному (іноді дуже по-різному), причому не тільки версії різних браузерів, але і різні версії того самого браузері. Причиною цього з’явилася конкуренція компаній, коли вони вводили нові теги для підвищення конкурентоздатності своїх продуктів. І як наслідок будь-якої закритої програми, вони по різному розуміють значення тих або інших тегів [55, c. 133].

Спочатку HTML займав позицію як мова логічної розмітки тексту, незалежний від пристрою висновку. Тобто результат інтерпретації HTML-коду може бути виведений не тільки на екран, але і, приміром , на звукову карту (коли комп’ютер сам буде читати Вам уміст HTML-сторінки) або на спеціальний пристрій, що відтворює вміст сторінки кодом Брайля. Але вийшло так, що мова HTML, зрештою, перетворився в мову опису сторінок на екрані комп’ютера.

Проста мова гіпертекстової розмітки HTML поступово витісняється динамічним HTML, XML, CSS і зв’язаними з ними новими технологіями. Найближчим часом на зміну йому повинний прийти один з варіантів мови структурованої розмітки (типу XML). Це дозволить представляти наповнення Web у виді якоїсь подоби розподіленої чітко структурованої бази даних, що забезпечує швидкий доступ до будь-якої інформації, що зберігається в ній, завдяки чому, наприклад, не потрібно буде цілком завантажувати сторінку в пам’ять клієнтського комп’ютера і тільки після цього виконувати в ній пошук потрібного фрагмента.[14, c.119]

В домережевій мас-медійній культурі спостерігалася: по-перше, кодова нерівноцінність мас-медійних засобів, коли, наприклад, радіо послуговувалося голосовим та музичним кодом, тоді як телебачення та кіно долучали до останніх візуальні коди. Дана обставина мінімізувала можливості взаємної адаптації семіотичних систем окремих масмедіа та гальмувала утворення нових, універсальних кодів. Низький семіотично-творчий потенціал «домережевих» мас-медіа випливав також із їхньої герметичності — відсутності динамічного й постійного зв’язку з аудиторією. Названі особливості зменшили адаптаційний потенціал домережевої медійної культури по відношенню до глобалізаційних, плюралістичних і водночас конвергентних тенденцій, притаманних комунікативному простору другої половини двадцятого століття. За таких умов визріла необхідність у створенні нової, більш узгодженої із вимогами часу парадигми комунікації, яка й реалізувалася завдяки технології, Інтернету.

Найістотнішою відмінністю Internet від інших територіальних і глобальних комп’ютерних мереж, як уже зазначалося, є те, що не існує єдиного пункту управління даною мережею, який би координував її роботу на правах певного диспетчерського центру. З погляду технічної та організаційної структури, Internet — це вся сукупність комп’ютерів і окремих локальних обчислювальних мереж, сукупність телекомунікаційного обладнання (телефонні мережі, супутники зв’язку, виділені канали зв’язку і т.ін.), пов’язана в єдиний інформаційний простір по всьому світу. Будь-який персональний комп’ютер, будь-який користувач може по праву вважатися невід’ємною частиною єдиного кіберпростору, що охоплює з кожним днем все більші території і залучає до своєї сфери все більшу кількість користувачів.

Ще одним важливим аспектом існування і розвитку Internet є той факт, що в цій мережі немає і не може бути єдиного власника, який розпоряджається всією мережею цілком на правах власності. Будь-яка компанія, що надає інформаційні послуги в Internet, будь-який науковий або навчальний центр мають тільки певну, дуже обмежену частину даної мережі у вигляді апаратного і програмного забезпечення, що відповідає за об’єднання розрізнених комп’ютерів в єдине ціле. З точки зору інформаційного змісту Internet слід зауважити, що вся інформація, яка циркулює в надрах даної мережі, не має власника і розповсюджується абсолютно вільно [9, c. 143].

Але сказане зовсім не означає, що мережа Internet є безглуздим нагромадженням інформаційного забруднення, серед якого важко відшукати корисні і необхідні дані. Тим більш неправильне уявлення про Internet як про стихійне об’єднання величезної кількості комп’ютерів, яке неможливо впорядкувати та організувати. Існують спеціалізовані добровільні і суспільні об’єднання та організації, що спостерігають за розвитком мережі і координують її роботу. Основна група таких ентузіастів Internet — це Internet Society або ISOC — Товариство прихильників Internet. Дана організація не має офіційних повноважень щодо управління мережею, проте стала неофіційним центром, що визначає основні напрями розвитку і вдосконалення Internet. Неофіційним інженерно-технічним центром Internet, що займається розробкою, розвитком, упровадженням і супроводом нових технологій, специфікацій і стандартів Internet є Internet Engineering1 Task Force -IETF, або Інженерні сили Internet. Основні функції даного центру можна сформулювати таким чином:

розв’язання невідкладних технічних і технологічних проблем функціонування Internet;
розробка правил використання мережних протоколів;
розробка і стандартизація термінології для розв’язання технічних проблем функціонування Internet;
вироблення рекомендацій, пов’язаних зі стандартизацією протоколів обміну даними в Internet;
значне поширення нових технологій в Internet;
проведення різних заходів щодо обміну інформацією між користувачами, дослідниками, розповсюджувачами інформаційних послуг і мережними адміністраторами Internet [15, c. 34].

Таким чином, на сучасному етапі розвитку людства провідну роль відіграє інформація. Цьому сприяють такі об’єктивні процеси:

– людство переживає інформаційний вибух. Зростання циркулюючої і існуючої в суспільстві інформації прийшло у суперечність з індивідуальними можливостями людини по її засвоєнню;

– відбувається проникнення інформаційних технологій у сфери соціального буття;

– стає актуальною проблема сталого розвитку, становлення інформаційної економіки, головною рушійною силою якої є інформаційний потенціал, інформаційні ресурси;

– проблема перспективи розвитку людства як цілісності висуває на перший план постановку питання про критерії прогресу в сучасних умовах.

1.2. Ірраціональний та раціональний фактори розвитку Інтернет

На сьогодні в світі зареєстровано 200 глобальних мереж, з яких 54 створено у США, 16 — в Японії. Але найбільш поширеною глобальною мережею є Інтернет, користувачі якої отримують інформацію з усього світу, мають доступ до звітів різних корпорацій та фірм, можуть користуватися статистичними даними різних країн, регіонів, працювати з бібліотечними фондами та звітами науково-дослідних інститутів тощо. В інформаційних системах маркетингу можна використовувати мережу RELCOM, яка характерна для країн СНД (в Україні — RELCOM UKRAINE).

З погляду користувача, Інтернет — це глобальний засіб обміну інформацією, своєрідна «інформаційна супермагістраль». Вона, з одного боку, дає користувачам можливість спілкуватися між собою, створювати віртуальні співтовариства, а з іншого боку, — використовувати інформацію, що знаходиться в Інтернеті, або представляти її іншим. Сьогодні до цих визначень можна додати нове: Інтернет — могутній і перспективний інструмент бізнесу.

Усім цим визначенням Інтернет зобов’язаний своїм складовим частинам, кожна з яких виконує ряд функцій, необхідних для того, щоб кінцевий користувач міг без особливих зусиль і глибоких знань застосовуваних технологій скористатися всіма можливостями цього перспективного засобу.

Нові інформаційно-комунікаційні технології спричинили революційні зміни у сфері медіа, хоча безпрецедентні можливості, що вони відкривають перед людством, тільки починають використовуватись. Сьогодні найбільш перспективною технологічною платформою для подальшого розвитку інфраструктур масової інформації та комунікації – як на глобальному, так і на локальному рівнях – вважається саме Інтернет і пов’язані з ним нові види медіа‑сервісів. Уже сьогодні всесвітня мережа є інтегральною складовою більшості аспектів людського життя, але завдяки розповсюдженню та вдосконаленню ІКТ її вплив на глобальний політичний, економічний, гуманітарний розвиток продовжує швидко зростати.

Водночас, за самою своєю природою та архітектурою „всесвітня павутина” є структурою, функціонування і розвиток якої дуже складно спрогнозувати, а тим більше – скерувати. Втілена на сьогодні модель Інтернет являє собою принципово „горизонтальну”, децентралізовану і неієрархічну структуру, позбавлену якогось єдиного осередку контролю та керування [4, c. 192].

Особливості Інтернет приблизно з середини 90‑х рр. минулого століття (коли він почав набувати масштабів глобального феномену) неодноразово спонукали представників фінансово-промислових кіл та уряди деяких країн підіймати питання про підвищення рівня його керованості, зміну архітектури, введення обмежень тощо. У 1999 р. зафіксовані перші спроби застосування цензури в Інтернет. У низці країн (Саудівська Аравія, Іран, Єгипет, Китай, деякі пострадянські держави) на офіційному рівні обмежується доступ населення до Інтернет, передбачені жорсткі покарання, застосовується технічне блокування певних серверів і сайтів політичного, релігійного, розважального характеру. У США та Західній Європі також усвідомлюють загрози, пов’язані з безконтрольним поширенням інформації у всесвітній мережі, але намагаються контролювати інформаційні обміни в Інтернеті дозовано, з одного боку обмежуючи явища, небезпечні для суспільства, економіки, приватної власності та державних інститутів, а з іншого – охороняючи невід’ємні (у даному разі – інформаційні) права особистості.

Загалом, у сучасному світі поки що вдається дотримуватись проголошеного ще у 80‑х рр. минулого століття принципу „Інтернет нікому не належить”. На сьогодні існує низка міжнародних координаційних та/або консультативних органів, що опікуються питаннями глобального розвитку Інтернет, проте жоден з них не позиціонує себе як центральна інституція з директивно-керівними повноваженнями. Зокрема, на ІІІ Форумі з керування Інтернет (IGF – Internet Governance Forum), що відбувся у грудні 2008 р. у м. Хайдерабаді (Індія), серед іншого, обговорювались питання охоплення доступом до Інтернет „наступного мільярда” населення земної кулі та боротьби з кіберзлочинністю [4, c. 193].

Водночас, варто підкреслити, що в структурі всесвітньої мережі все ж існують вагомі технологічні та адміністративні передумови для її монополізації. Наприклад, один зі „стовпів” Інтернету, всесвітня служба DNS (Domen Name System – Система доменних імен) функціонує на основі 13 машин, т. зв. „кореневих серверів”, пов’язаних з кількома тисячами проміжних серверів‑реле по всій земній кулі. Десять з цих машин, включаючи головний сервер „А”, що контролює розподіл доменів в залежності від географічної зони (наприклад, .fr для Франції, .de для Німеччини, .ua для України) та/або від сектору діяльності (.com, .net, .org, .aero тощо), знаходяться на території США. Весь світовий ансамбль доменних імен перебуває під наглядом та управлінням ICANN (Internet Corporation for Assigned Names and Numbers – Інтернет-корпорація з призначення імен та номерів), яка була створена у 1998 р. за контрактом з Департаментом Торгівлі США. Але кореневий сервер „А” залишається під безпосереднім контролем цього департаменту. І в принципі адміністратор DNS має технічну можливість „редагувати” контент всесвітньої мережі. Утім, на сьогодні це лише теоретично припустима можливість [20, c. 107].

Згідно з результатами дослідження, проведеного компанією ComScore, у грудні 2015 р., нині світова Інтернет-аудиторія складає приблизно 2,06 млрд осіб.

За кількістю користувачів Інтернет на першому місці знаходиться Китай (179 млн осіб), на другому місці – США з більш ніж 163-мільонною Інтернет-аудиторією, на третьому – Японія (60 млн осіб). Росія посіла 8‑е місце – близько 29 млн користувачів.

На Європу припадає 28 % світової Інтернет-аудиторії – насамперед завдяки Німеччині (3,7 %), Сполученому Королівству (3,6 %), Франції (3,4 %) та Італії (2,1 %). Активні користувачі складають в цих країнах у середньому від 40 % до 60 % всього населення, але це не найвищі показники. Серед країн ЄС найбільшою популярністю Інтернет користується в Нідерландах, де зі 100 осіб близько 90 є користувачами. У Норвегії цей показник складає 85 на 100, у Швеції – 80 на 100, у Бельгії – 70 на 100. Найменше у Євросоюзі охоплення населення мережею Інтернет має Греція – 20 на 100 [44, c. 16].

Таблиця 1.1

Проникнення Інтернету у 2016 в деяких країнах світу

N	Країна	Відсоток користувачів	N	Країна	Відсоток користувачів
1	Ісландія	100	16	Італія	66
2	Норвегія	98	17	Греція	65
3	Данія	96	18	Албанія	63
4	Великобританія	93	19	Азербайджан	61
5	Естонія	91	20	Білорусь	61
6	Японія	91	21	Казахстан	56
7	США	89	22	Китай	52
8	Німеччина	88	23	Узбекістан	51
9	Франція	86	24	Україна	50
10	Литва	77	25	Арменія	49
11	Латвія	76	26	Молдова	48
12	Ізраїль	73	27	Нігерія	46
13	Польща	72	28	Монголія	36
14	Росія	71	29	Індія	35
15	Португалія	67	30	Киргістан	34

Сучасний етап розвитку Інтернету нараховує більше ніж 30 років і є досить багатогранним. Сьогодні мережа перетворилася в систему, що складається з великої кількості елементів різних рівнів і впливає на багато сторін життя сучасного суспільства. Навіть при найбільш загальному погляді на Інтернет можна виділити чотири основних аспекти:

1) технологічний, який насамперед передбачає технологічну еволюцію, що почалася з ранніх досліджень сфери пакетної комутації, мережі ARPANET і суміжних питань;

2) інформаційно-інфраструктурний, пов’язаний з питаннями експлуатації і керування глобальною мережевою інфраструктурою, розміри якої за останні кілька років зросли в багато разів;

3) соціальний, оскільки невід’ємною складовою частиною Інтернету є співтовариство користувачів, які спільно працюють над створенням і розвитком як технологій, так і самого середовища Інтернету;

4) комерціалізації, найбільшою мірою викликаний появою сервісу WWW (World Wide Web — Всесвітня павутина), що виявляється в ефективному використанні інформаційної інфраструктури в комерційній, у тому числі маркетинговій, діяльності сучасних підприємств [46, c. 16].

Застосування комп’ютерної мережі Інтернет дозволяє автоматично формувати у базі даних підприємства баз зовнішньої інформації, які можуть містити дані про стан середовища, пов’язаного з підприємством, ринок і його інфраструктуру, попит на товари, поведінку покупців і постачальників, дії конкурентів, чинне законодавство з регулювання ринкових механізмів тощо, а також банки даних спеціального призначення, через які може надаватися статистична та комерційна інформація, дані спеціальних маркетингових досліджень та інше.

Першим і, можливо, найбільш значущим, фактором впливу масового поширення доступу до мережі Інтернет стало забезпечення швидкого та надійного механізму комунікації між суб’єктами господарської діяльності у різних країнах, що, у свою чергу, радикально знизило операційні витрати на інформаційну підтримку ведення та розширення економічної діяльності. Поріг виходу на нові ринки з розповсюдженням мережі Інтернет знизився, і міжнародна торгівля стала доступна кожному — достатньо лише відкрити власний веб-сайт та відправляти товари поштою.

Основні фактори впливу поширення мережі Інтернет на міжнародну торгівлю товарами можна умовно розділити на дві основні категорії:

Підвищення ефективності вже існуючих бізнесів. З поширенням новітніх інформаційно-комунікаційних технологій компанії, які активно використовують передові технології отримують миттєвий доступ до найбільш актуальної та цінної інформації про структуру ринку, контакти можливих партнерів, потенційно цікаві ніші та перспективні стратегії розвитку.
Створення принципово нових бізнесів, діяльність яких була б неможливою без доступу до мережі Інтернет. У цю категорію слід віднести ті компанії, які б не продавали товари та не надавали послуги у світі без мережі Інтернет.

Першим і, можливо, найбільш значущим, фактором впливу масового поширення доступу до мережі Інтернет стало забезпечення швидкого та надійного механізму прямої та непрямої комунікації між суб’єктами господарської діяльності у різних країнах, що суттєво зменшило транзакційні витрати грошей та часу на здійснення транскордонної торгівлі. Прискорення обігу коштів та товарів — це, в першу чергу, заслуга прискореного обігу інформації через глобальну мережу Інтернет [53, c. 35].

З поширенням доступу до мережі Інтернет компанії отримали можливість пропонувати свої товари та послуги он-лайн, знаходячи таким чином партнерів та клієнтів у всіх куточках світу. Можливість отримати доступ до актуальної інформації про світові ціни на певну продукцію чи послугу стала значно простішою, а, отже, і дешевшою для великих компаній, і, що не менш важливо, стала доступною для малого та середнього бізнесу, який до цього іноді був змушений працювати в умовах обмеженого доступу до постачальників та покупців, з якими він мав можливість встановити контакти базуючись на географічній близькості.

Дослідженням електронної комерції та особливостей он-лайн торгівлі присвячено багато наукових робіт та доповідей, які аналізують обсяги он-лайн продажів конкретної компанії, конкретної країни (усіх компаній, зареєстрованих у даній країні), або певного регіону (усіх компаній, зареєстрованих у даному регіоні). Серед останніх та найбільш повних досліджень даної тематики можна виділити «The $4.2 Trillion Opportunity: The Internet Economy in the G-20» від Boston Consulting Group, в якому досліджено обсяги Інтернет-економіки у країнах Великої двадцятки (G20), а також перспективи розвитку даного напрямку [1]. Дане дослідження виділяє фактори, які сприяють розповсюдженню електронної комерції, однак жодним чином не розділяють обсяги продажів он-лайн магазинів на продажі всередині країни та продажі закордон, які фактично є експортом та мають впливати на обсяги міжнародної торгівлі конкретних країн [48, c. 1581].

Загалом фактори впливу поширення мережі Інтернет на міжнародну торгівлю товарами можна умовно розділити на дві основні категорії:

1) Підвищення ефективності вже існуючих бізнесів. З поширенням новітніх інформаційно-комунікаційних технологій компанії, які активно використовують передові технології отримують миттєвий доступ до найбільш актуальної та цінної інформації про структуру ринку, контакти можливих партнерів, потенційно цікаві ніші та перспективні стратегії розвитку. Також при застосуванні інформаційних технологій загалом підвищується продуктивність праці всередині самої компанії, що позитивним чином може впливати на її участь у міжнародній торгівлі [1]. Без відповідних технологій діяльність цих компаній також була б можливою, однак їхня ефективність була меншою у порівнянні з конкурентами, що долучаються до інформаційного прогресу.

2) Створення принципово нових бізнесів, діяльність яких була б неможливою без доступу до мережі Інтернет. У цю категорію слід віднести ті компанії, які б не продавали товари та не надавали послуги у світі без мережі Інтернет. Раніше згадані Alibaba Group, Amazon, eBay та тисячі інших компаній, які запропонували нові сервіси виключно у мережі Інтернет, ніколи б не функціонували, а, отже, і не сприяли б збільшенню обсягів міжнародної торгівлі без інформаційно-комунікаційної революції. Головним їх надбанням є створення єдиного дійсно глобального ринку з практично ідеальною конкуренцією, а, отже, і з максимально доступною ефективністю. Важливим фактором функціонування таких компаній є наявність надійного, швидкого та якісного сервісу доставки замовлень покупцям, і ця сфера також демонструє значне зростання. Лише в Китайській Народній Республіці сервіси Alibaba Group генерують понад 60% усіх відправлень посилок поштою в країні з майже 1,5 млрд населенням [12, c. 52].

До ключових напрямів впливу мережі Інтернет на міжнародні валютно-кредитні та фінансові відносини можемо віднести:

Запровадження та популяризація систем Інтернет-банкінг, які дають можливість працювати з активами у режимі он-лайн.
Створення надійних платіжних механізмів для підтримки міжнародної торгівлі товарами і послугами, з можливістю переказу коштів у будь-яку точку Землі за лічені секунди.
Поява нових принципово нових форм та інститутів кредитування — peer-to-peer lending — та проектного інвестування — crowdfunding — та їх швидка популяризація.

Тут можна виділити дві складові, які стали основою сучасного розвитку грошових відносин у мережі Інтернет:

Можливість керування власним банківським рахунком та «реальними» активами за допомогою системи он-лайн банкінг;
Можливість використання принципово нових за формою «електронних» грошей.

У даній роботі розподіл зазначених методів оплати не буде проводитися без відповідної необхідності, так як у більшості випадків онлайн платіжні системи є або органічним продовженням банківських рахунків (тобто, пропонують можливість захисту коштів покупця до виконання замовлення, наприклад, Аіірау, Раураї), або пропонують онлайн еквіваленти звичайних валют (долар СІЛА, Євро, Фунт стерлінгів тощо), які обмінюються на звичайні гроші за курсом 1:1 та приймаються більшістю он-лайн магазинів чи бізнесів за тим же курсом (наприклад, Skrill).

Можливості використання власних коштів у мережі Інтернет є невід’ємною складовою подальшого дослідження впливу новітніх інформаційно-комунікаційних технологій на міжнародні валютно-кредитні відносини. Масове поширення та здешевлення доступу до мережі Інтернет, особливо у розвинених країнах, дало змогу користувачам отримати більшу свободу у керуванні власними коштами. Результатом цієї свободи стали транзакції, які б ніколи не відбулися у світі без Інтернету [20, c. 58].

Більш новим, але від того не менш перспективним, явищем у міжнародних валютно-кредитних та фінансових відносинах, що завдячує своїй появі бурхливому розвиту новітніх інформаційних технологій, є принципово нова форма одночасного інвестування та кредитування. Так зване пряме кредитування (з англ. P2P lending, peer-to-peer lending) — це механізм он-лайн площадки, на якій знаходять одне одного кредитори та ті, хто відчуває потребу у позичкових коштах. Принцип їхньої роботи на ідейному етапі не відрізняється від роботи он-лайн аукціонів — тільки тут торгують не товарами, а грошами. Операції споживчого кредитування, якими раніше майже монопольно займалися банки та кредитні установи, сьогодні не лише виконуються без зайвих посередників у режимі он-лайн, а й розвиваються значно динамічніше за своїх конкурентів (близько 30% зростання на рік) [20, c. 59].

Отже, використання Інтернет у діловій практиці для багатьох зарубіжних компаній стало звичною нормою. Глобальна мережа Інтернет сьогодні використовується не тільки для обміну інформаційними повідомленнями і для доступу до різноманітних інформаційних ресурсів, все більше застосування знаходять Інтернет технології для здійснення конкретних комерційних операцій. У даному контексті використання Інтернет і сучасних технологій дозволяє отримати істотні переваги завдяки скороченню витрат, прискоренню різноманітних бізнес-процесів, внаслідок чого зростає привабливість та загальна прибутковість діяльності компаній.

Розділ 2. Методологічний аналіз дослідження Інтернету як всебічного міжнародного явища.

2.1. Основні методи вивчення Інтернету

На сьогодні Інтернет став незамінним при пошуку інформації, комунікаціях, веденні бізнесу, навіть при покупках тощо. Світ Інтернету стрімко розвивається. Щодня з’являються нові пропозиції і сервіси.

Саморозвиток Інтернету відбувається шляхом його розширення за рахунок включення нових компонентів. Зростання і розвиток відбуваються одночасно і збалансовано у трьох напрямах, які відповідають трьом основним складовим Інтернету: апаратному, програмному та інформаційному.

Основним глобальним джерелом отримання інформації є інтернет. Це феноменальне явище, створене людством як невичерпне джерело інформації, що сьогодні є доступним майже для кожного. За даними Міжнародного телекомунікаційного союзу, кількість інтернет користувачів складає майже два мільярди, і через п’ять років ця кількість подвоїться.

Мережа інтернет дає можливість оперативності та доступності зв’язку між користувачами на будь-яких відстанях. Інтернет може сприяти, і в деякій мірі сприяє трансформації особистості. Як пише С.Назаренко, “без постійного інформаційного контакту взагалі неможливі повноцінний розвиток людини й нормальне функціонування соціальних груп і всього суспільства в цілому. Однак поза увагою залишався той факт, що інформаційно-комунікативні процеси можуть приховувати в собі і небезпеку для розвитку особистості й суспільства”.

Всі апаратні компоненти Інтернету можуть діяти в єдиній глобальній мережі як на постійній, так і на тимчасовій основі. Важливо пояснити учням, що фізичний вихід з ладу або відключення на деякий час окремих ділянок Інтернету, а також непрацездатність деяких комп’ютерів, що входять до глобальної мережі, ніяк не впливає на можливість функціонування самої мережі.

Спираючись на асоціативне мислення, можна розглянути як аналог апаратної складової Інтернету, наприклад державні та регіональні мережі автомобільних доріг. Вихід з ладу окремої ділянки автомагістралі між двома пунктами не повинен перешкоджати руху транспорту між цими пунктами. Якщо дорожня мережа добре розвинена, то завжди знайдеться маршрут об’їзду такої ділянки.

Інтернет має не плоску, на відміну від автодорожньої мережі, а просторову структуру, що забезпечує більш швидкий та якісний зв’язок. Передавання даних не обов’язково повинно відбуватися кабельними каналами зв’язку.

Як саме забезпечується спільна робота технічно несумісного обладнання, комп’ютерів різних типів, які з’єднуються лініями зв’язку, що базуються на найрізноманітніших фізичних принципах? Спеціальні програми, які працюють на комп’ютерах, під’єднаних до мережі Інтернет, дозволяють перетворювати дані таким чином, щоб їх можна було передавати різними каналами зв’язку і відтворювати на різних комп’ютерах. Програми «слідкують» за дотриманням єдиних протоколів, забезпечують цілісність даних, які передаються, контролюють стан мережі та при виявленні уражених чи переобтяжених ділянок мережі оперативно перенаправлякугь потоки даних на інші ділянки.

Інформаційна складова в Інтернеті подається мережевими документами, тобто документами, які зберігаються на комп’ютерах, під’єднаних до Інтернету. Ці документи можуть бути різного типу: текстового, графічного, звукового (звукозаписи), відео (відеозаписи) тощо.

Характерна особливість інформаційного компонента полягає в тому, що він може бути розподіленим. Так, при перегляді на екрані книги, яка зберігається в Інтернеті, текст може поступати з одних джерел, звук і музика — з других, графіка — з третіх, а примітки — з четвертих.

За даними компанії International Data Corporation (IDC), що спеціалізується в галузі інформаційних технологій, у 2011 р. світовий обсяг інформації, який був розміщений в інтернет-просторі, досяг рівня в понад 1,8 зетабайт (1,8 трлн Гб) (див. рисунок).

Рис. Динаміка зростання розміщення світового обсягу інформації в інтернет-просторі

За прогнозами науковців, до 2017 р. жителі нашої планети генеруватимуть контент, що за обсягом перевищить фонди Бібліотеки Конгресу США у 92,5 млн разів. Кількість інформації на планеті подвоюватиметься як мінімум кожні два роки, і лише 35 % з усього масиву інформації являтиме суспільну цінність.

Цілком закономірно, що за таких глобалізаційних процесів Інтернет став найпопулярнішим джерелом інформації та набув у суспільстві оцінки найавторитетнішого ресурсу, оскільки пошук даних у мережі зручний, простий, потребує значно менше часу, ніж інший спосіб пошуку необхідної інформації без допомоги електронних ресурсів (паперові матеріали, що зберігаються в бібліотеках, архівах тощо).

У свою чергу постійний розвиток інтернет-технологій, створення глобальних інтеграційних ресурсів сприяє розширенню інтернет-аудиторії, яке відбувається як на рівні державних, комерційних, громадських установ – з метою вирішення найважливіших проблем економічного, політичного характеру, так і на рівні окремої людини – для забезпечення комунікаційних потреб, прояву творчості при створенні інформаційних потоків.

За словами голови ради директорів Google Е. Шмідта, Інтернет замінив економіку дефіциту економікою надлишку, і усі ми маємо справу з наслідками цього [3].

Як констатує В. Горовий, усі ресурси та засоби, їх використання, що становлять глобальний інформаційний простір, «перебувають в процесі прискореного розвитку» та впливають на темп перетворень в інформаційній сфері кожної нації та держави, а також на формування «загальноцивілізіційної інформаційної бази, що посилює свій комплексний вплив на всі сторони життя людей у планетарному вимірі» [4, с. 7].

Зростання інтернет-аудиторії, зі свого боку, спричиняє появу нових інформаційних сервісів, ресурсів, великих інформаційних масивів.

З огляду на те, що інтернет-аудиторія розширюється, актуалізується питання дослідження та вивчення інформаційних процесів середовища Інтернету, їхнього впливу на свідомість громадян, політичну, соціальну, культурну сфери суспільства для врахування в інформаційно-аналітичній діяльності в процесі підготовки інформаційно-аналітичної продукції та послуг, формування сучасного національного інформаційного простору.

Сьогодні існує багато різних загально доступних джерел отримання інформації великій кількості людей. Сучасний рівень розвитку технологій дозволяє розповсюджуватися інформації з величезною швидкістю.

Мас-медіа— преса (газети, журнали, книги), радіо, телебачення, інтернет, кінематограф, звукозаписи та відеозаписи, відеотекст, телетекст, рекламні щити та панелі, домашні відеоцентри, що поєднують телевізійні, телефонні, комп’ютерні та інші лінії зв’язку. Всім цим засобам притаманні якості, що їх об’єднують — звернення до масової аудиторії, доступність багатьом людям, корпоративний зміст виробництва і розповсюдження інформації. Термін мас-медіа застосовується також до організацій, які контролюють ці технології, наприклад, телевізійних каналів або видавництв.

Позитивістка методологія одна з найстарших та досі широко поширених методологій дослідження споживачів медіа-контенту та соціологічних досліджен загалом. Позитивіський підхід виник на основі роботі таких філософів як Оґюст Конт та Джон Стюарт Мілль та асоціюється з природничими науками. Саме з позитивіської методології, соціологія, як наука, запозичила поняття кількісної оцінки, гіпотез і об’єктивних вимірів. Для позитивістів соціальна реальність об’єктивна, існує поза свідомістю дослідника. Індивіда чи індивідуальності, у розумінні позитивістів, як такої не існує — усі звертаються до категорій, категоризують свої думки та почуття під певний соціальний шаблон. Фактично, позитивісти дослідники прагнуть генерувати загальні закономірності поведінки людини і пояснювати останню через певну сукупність сталих правил. Інструменти вимірювання існують окремо від дослідника. Усі дослідження проводяться задля тесту, підтвердження або спростування певних теорій. Дизайн дослідження чітко сформований

Отже, дослідження споживання медіа-контенту, що базуються на позитивній методології — це класичні контент-аналітичні дослідження тощо.[57, с 104]

Інтерпретативна методологія вивчення сприйняття медіа-контент аналізу виникла відносно нещодавно — 1970ті. Популярності серед дослідників такий метод набрав у 1990х і не втрачає своєї популярності до сьогодні. Ця парадигма основана на роботах Макса Вебера та Вільгельма Дільтея. Основна ціль зрозуміти як люди в повсякденному житті та природних умовах створюють сенс і інтерпретують події та світ. Реальність у таких дослідженнях розуміється як щось суб’єктивне і існуюче тільки по відношенню до спостерігача. Таким чином — кожен має свою особливу реальність відповідно до свого розуміння і бачення ситуації. Звідси — данні та дослідник, що збирають ці данні, не можуть існувати окремо один від одного та бути незалежними. По суті інтерпретативні можливості та розуміння дослідником предмету і є інструментом дослідження. Дизайн дослідження не структурований та може мінятись у залежності від ситуації та вже зібраних даних. Дослідження проводиться у полі, в «природних» умовах та намагається врахувати усі особливості цього середовища.[41, с.66]

Інтерпретативна методологія це, фактично, методологія якісних досліджень у соціології.

2.2. Концептуальний аналіз превентивних заходів у системі інформаційної безпеки

Домінантною рисою сучасних міжнародних відносин є стрімкий розвиток інформаційного суспільства, основу якого складають інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ). Для інформаційного суспільства характерне постійне вдосконалення інформаційних технологій й швидкі темпи їхнього впровадження у всі сфери суспільного життя. Результатом є віртуалізація значної частини суспільних відносин (розвиток державних онлайн послуг, е-комерції, дистанційного навчання та ін.) і посилення залежності країн від електронних мереж та інформаційних систем.

Важливими тенденціями сучасного етапу розвитку людства є також інтенсифікація транскордонних інформаційних потоків, поширення різноманітних способів і засобів інформаційного обміну, що практично не контролюються державою. За цих умов набувають поширення нові – інформаційні – загрози та виклики, що вимагають від держав негайного реагування й застосування нестандартних заходів і рішень.

Відсутність системи забезпечення інформаційної безпеки унеможливлює надійне забезпечення не лише інформаційної, а й національної безпеки. Головне призначення цієї системи полягає у досягненні цілей національної безпеки в інформаційній сфері, а отже основною функцією даної системи є забезпечення збалансованого існування інтересів особи, суспільства і держави в інформаційній сфері.

Дії, що порушують безпеку інформаційних мереж і систем, згруповані таким чином:

перехоплення електронної комунікації, копіювання або модифікація даних;
неавторизований доступ до комп’ютера або комп’ютерних мереж;
деструктивні атаки на мережі, зокрема атаки на доменні імена, перевантаження мережі штучними повідомленнями, атаки, спрямовані на порушення маршрутизації;
шкідливе програмне забезпечення;
підробка веб-сайтів;
безпекові інциденти як наслідок непередбачених і ненавмисних подій, таких як природні катаклізми, збої у роботі апаратних засобів та програмного забезпечення, людські помилки.

Європейське співтовариство відмічає, що мережева та інформаційна безпека стає ключовим фактором у розвитку інформаційного суспільства. Перш за все, мережі та інформаційні системи містять конфіденційні дані та економічно цінну інформацію, що підвищує стимул для атак. Атаки на інформаційні системи можуть мати серйозні у національному масштабі наслідки, як то збої у роботі систем комунікацій, витік конфіденційної інформації.

Проблема полягає у тому, що точно оцінити масштаб фактичних і потенційних збитків внаслідок порушення мережевої безпеки дуже важко, оскільки по-перше, немає системи оповіщення, по-друге, атаки спричиняють значну кількість нематеріальних збитків, зокрема репутаційних, і багато кампаній намагаються не інформувати про такі події, боячись негативної реклами. До того ж, мережева та інформаційна безпека є динамічною проблемою. Швидкий технологічний розвиток постійно створює нові виклики і загрози і вимагає нових рішень.

Основними принципами інформаційної безпеки є:

─ забезпечення цілісності і збереження даних, тобто надійне їх зберігання в неспотвореному вигляді;

─ дотримання конфіденційності інформації (її недоступність для тих користувачів, які не мають відповідних прав);

─ доступність інформації для всіх авторизованих користувачів за умови контролю за всіма процесами використання ними отриманої інформації;

─ безперешкодний доступ до інформації в будь-який момент, коли вона може знадобитися підприємству.

Ці принципи неможливо реалізувати без особливої інтегрованої системи інформаційної безпеки, що виконує наступні функції:

─ вироблення політики інформаційної безпеки;

─ аналіз ризиків (тобто ситуацій, в яких може бути порушена нормальна робота інформаційної системи, а також втрачені або розсекречені дані);

─ планування заходів щодо забезпечення інформаційної безпеки;

─ планування дій в надзвичайних ситуаціях;

─ вибір технічних засобів забезпечення інформаційної безпеки.

Основами формування і функціонування системи забезпечення інформаційної безпеки є:

— комплексне визначення поняття інформаційної безпеки та її складових елементів, світоглядне та концептуальне закріплення у концепції, доктрині, програмах, планах та інших документах;

— формування і діяльність оптимальної структури системи інформаційної безпеки, аналіз функціонування її окремих елементів, організація функціонування даної системи в цілому;

— формування єдиного методологічного підходу, а також вироблення і прийняття єдиного цілісного і узгодженого законодавства з питань інформаційної безпеки;

— створення чіткого механізму, метою якого було б координування діяльності елементів системи забезпечення інформаційної безпеки на усіх рівнях державного управління;

— підготовка і забезпечення найкращими професійними кадрами всі складові елементи підсистеми інформаційної безпеки.

За наявності даних основ можна говорити про їх системну взаємодію, яка забезпечить створення і функціонування чіткої і надійної СЗІБ.

Відповідно до основ формування можна виокремити основні функції системи забезпечення інформаційної безпеки України.

Створення та забезпечення діяльності державних та недержавних органів та організацій — елементів системи забезпечення інформаційної безпеки, що включає:

— розроблення адміністративно-правових засад для побудови та функціонування системи інформаційної безпеки (доктрини інформаційної безпеки, організаційної та функціональної структури системи);

— системне забезпечення діяльності елементів системи: інформаційне, аналітичне, адміністративно-правове, матеріально-технічне, кадрове, ресурсне забезпечення усієї системи державного управління.

Управління системою інформаційної безпеки — здійснення свідомого цілеспрямованого впливу суб’єкта управління на загрози та небезпеки, внутрішні та зовнішні чинники, що впливають на стан інформаційної безпеки:

— розроблення на підставі доктрини інформаційної безпеки конкретних планів та технологій забезпечення інформаційної безпеки відповідно до потреб кожного рівня державного управління;

— здійснення прогнозування, планування, організації, регулювання та контролю усією системою інформаційної безпеки та окремими її елементами;

— оцінка результативності дій, витрат на проведення заходів щодо забезпечення інформаційної безпеки.

Здійснення планової та оперативної діяльності щодо забезпечення інформаційної безпеки:

— визначення інтересів органів державного управління в інформаційній сфері та їх пріоритетності відповідно до державної інформаційної політики;

— діагностування загроз та небезпек, виявлення джерел їх виникнення, а також прогнозування можливих наслідків у разі настання із відпрацюванням відповідних превентивних заходів.

Міжнародне співробітництво в сфері інформаційної безпеки:

— розроблення нормативно-правової бази, що регулює інформаційні відносини між державами та їх взаємодію в галузі інформаційної безпеки;

— входження в існуючі та утворення нових двосторонніх і багатосторонніх структур (організацій), діяльність яких спрямована на розв’язання проблем інформаційної безпеки з урахуванням національних інтересів України;

— участь у роботі керівних, виконавчих та забезпечуючих підрозділів цих структур (організацій), спільне проведення планових та оперативних заходів.

Звичайно, що перелік функцій не є вичерпним, водночас за їх наявності можна говорити про формування певної підсистеми, мета функціонування якої корелюватиме із загальною метою функціонування системи національної безпеки. Актуальним в контексті розглядуваних проблем вбачається проаналізувати зміст та призначення системи забезпечення інформаційної безпеки.

Забезпечення інформаційної безпеки досягається у процесі свідомої цілеспрямованої діяльності органів державного управління, по запобіганню можливого порушення їх нормального функціонування в результаті дії загроз та небезпек.

Метою забезпечення інформаційної безпеки є створення нормальних умов функціонування конкретного органу державного управління, а також проведення моніторингу стану інформаційної безпеки для розроблення оптимальної моделі функціонування системи забезпечення інформаційної безпеки.

Національна стратегія кібербезпеки базується на таких принципах:

— інтеграція планів дій з кібербезпеки у систему національної безпеки;

— координація дій усіх зацікавлених сторін як державного, так і приватного секторів;

— високий рівень соціальної обізнаності щодо загроз у кіберпросторі та готовності реагувати на них;

— співробітництво з міжнародними організаціями та іншими країнами для посилення кібербезпеки;

— захист прав людини, персональних даних та ідентичності тощо.

У документі визначено такі стратегічні цілі Естонії у сфері кібербезпеки:

створення багаторівневої системи безпекових заходів;
розширення компетенції та обізнаності громадян країни з питань інформаційної безпеки;
правове регулювання питань кібербезпеки;
зміцнення позиції Естонії як однієї з країн-лідерів у міжнародній співпраці в сфері кібербезпеки.

При створенні багаторівневої системи безпекових заходів пріоритетне значення надається захисту критичної інформаційної інфраструктури, розробці і впровадженню заходів безпеки та організаційному співробітництву.

Діяльність щодо захисту критичної інформаційної інфраструктури включає:

— визначення послуг, необхідних для функціонування критичної інформаційної інраструктури;

— визначення взаємозалежності критичної інфраструктури та критичної інформаційної інфраструктури;

— розробка загальної методології оцінки уразливості інформаційних систем критичної інфраструктури;

— збір та обробка інформації щодо поточної ситуації у кіберпросторі для планування превентивних заходів та контрзаходів у сфері національної кібербезпеки.

Розробка та впровадження системи заходів безпеки передбачає визначення додаткових засобів безпеки інформаційних систем; визначення мінімального рівня функціональності інформаційної інфраструктури та забезпечення цього рівня функціонування у кризовій ситуації; визначення заходів протидії у надзвичайній ситуації, якщо на об’єкти критичної інфраструктури здійснено атаку; вироблення економічно прийнятних й оптимальних методів забезпечення інформаційної безпеки; розробка методів тестування для засобів безпеки; вдосконалення систем ідентифікації та моніторингу електромангітного впливу на критичну інфраструктуру; зміцнення інфраструктури Інтернет; підвищення безпеки систем контролю (наприклад, SCADA (Система управління і збору даних) — автоматизована система управління і контролю, що використовуються в промисловості); перевірка рівня безпеки об’єктів критичної інформаційної інфраструктури з точки зору електромагнітних впливів.

Контроль за впровадженням заходів безпеки для критичної інфраструктури здійснює Міністерство внутрішніх справ та Міністерство економіки і комунікацій у співробітництві з іншими міністерствами, що відповідають за різні сектори критичної інфраструктури.

Для зміцнення організаційного співробітництва передбачено реалізацію таких заходів:

— створення Ради з кібербезпеки в Комітеті з питань безпеки естонського уряду, уповноваженого втілювати у життя Стратегію кібербезпеки;

— визначення повноважень структурного підрозділу Міністерства економіки і комунікацій, що відповідає за безпеку державних інформаційних систем;

— вдосконалення методів оцінки ризиків, розроблених міністерствами та використання цих методів в сфері кібербезпеки;

— створення експертної робочої групи ( яка надаватиме професійні поради Раді з кібербезпеки), уповноваженої виявляти прогалини в інформаційній безпеці, визначати необхідні ресурси для оновлення безпекових заходів та обмінюватися оперативною інформацією;

— формулювання пропозицій для внесення поправок у національне і міжнародне законодавство;

— координація заходів щодо підвищення обізнаності в сфері кібербезпеки та визначення органу, відповідального за проведення цих заходів.

Основними способами підвищення компетентності в сфері кібербезпеки визначено організацію навчань (тренінгів) з питань кібербезпеки та проведення досліджень. Сюди відноситься, зокрема, встановлення вимог до знань в сфері інформаційної безпеки та кіберзахисту для робітників державного і приватного секторів та впровадження відповідної системи оцінювання; підвищення рівня підготовленості до кризових ситуацій в державному та приватному секторах; створення в Естонії під егідою НАТО Центру експертизи з питань кооперативної кібер-оборони (NATO Cooperative Cyber Defence Centre of Excellence).

Діяльність щодо правового регулювання сфери кібербезпеки включає розробку правових визначень кібербезпеки та кіберзлочину; впровадження законодавства щодо питань кібербезпеки, включаючи запровадження обов’язкових заходів та стандартів безпеки і встановлення мінімальних вимог до безпеки інформаційних систем; започаткування ініціатив у законотворчій діяльності на міжнародному рівні тощо.

Розділ 3. Роль Інтернету в сучасних міжнародних практиках

3.1. Механізми впливу на свідомість особистості, держави та суспільства

Сьогодні у світі шаленими темпами продовжує набирати силу інформаційна революція, яка докорінно змінює системи відносин між людьми. Нові канали передачі інформації відіграють особливо велику роль у постіндустріальних інформаційних суспільствах, і оперативно збільшують свій вплив у суспільствах, що розвиваються. Ця зміна правил гри у відносинах між людьми має безпосередній вплив на зміну правил гри у міжнародних економічних відносинах: такі класичні форми МЕВ, як міжнародна торгівля товарами та послугами, міжнародний рух капіталу та робочої сили, міжнародна міграція робочої сили та міжнародне науково-технічне співробітництво, змінюються швидше за інші.

Ступінь інтегрованості країни у глобальний веб-простір можна визначити за трьома тісно пов’язаними між собою показниками: а) щільність й технологічна досконалість телекомунікаційних мереж; б) кількість Інтернет-аудиторії; в) питома вага та рейтинг національного сегменту у всесвітній мережі. Україна поки що помітно відстає від більшості розвинених країн за всіма цими показниками. Однак спостерігається достатньо висока динаміка їх зростання протягом 2006-2008 рр., причому вагомих підстав очікувати кардинального зламу даної тенденції у середньостроковій перспективі, навіть з урахуванням впливу світової кризи, немає.

Так, не дивлячись на кризові явища, у 2009 р. найімовірніше триватиме активний розвиток ринку телекомунікацій і насамперед – комп’ютерного зв’язку, широкосмугового доступу в Інтернет з використанням технологій CWDM та DWDM, а також підготовки до масового впровадження 3G у стандарті UMTS (широкосмугового мобільного Інтернет). До такого прогнозу спонукають три чинники: 1) значні невикористані можливості українського ринку; 2) наявність сильних гравців, в принципі здатних працювати в загальнонаціональному масштабі – „Укртелеком”, „Воля-Кабель”, „Київстар”, „МТС-Україна”, „Телесистеми України”, „Інтертелеком” та інших; 3) швидка окупність впровадження названих технологій, особливо DWDM.

Досліджуються маніпуляції, що застосовуються в інтернеті з метою впливу на громадську думку. Інтернет, з одного боку, є найбільш демократичним і швидким способом комунікації, а з другого — дає необмежену свободу входження в нашу свідомість будь-якої інформації, часом шкідливої чи навіть небезпечної. Автори проаналізували низку способів, розкрили технологію створення та використання таких маніпуляцій.

Можна також констатувати, що розвиток телекомунікацій в Україні відбувається в загалом оптимальному на сьогоднішній день напрямку – поступового впровадження інноваційних технологій, зокрема мереж останнього покоління, розрахованих на чимдалі глибшу конвергенцію інформаційних, мультимедійних, комп’ютерних форматів та сервісів.

Позитивна динаміка на ринку телекомунікацій природним чином сприятиме подальшому зростанню вітчизняної Інтернет-аудиторії. Малоймовірно, що кризові явища і пов’язане з ними зниження платоспроможності населення суттєво сповільнять цей процес, оскільки: а) буде збільшуватись відсоток територій та населення, охоплених телекомунікаційними мережами нового покоління при збереженні відносно стабільних тарифів на підключення й обслуговування; б) за своєю вартістю Інтернет-послуги в Україні нині є цілком доступними для широких верств населення – у 2008 р. майже половина вітчизняної веб-аудиторії складалася з людей з низьким рівнем доходів (до 3000 грн.) при тому, що 83 % українських користувачів мали домашнє підключення до Інтернет.

Національний сегмент Інтернет (Уанет) за більшістю основних показників дещо відстає від інших держав регіону, демонструючи при цьому багато в чому аналогічні напрямки та алгоритми розвитку. У середньостроковій перспективі немає вагомих підстав очікувати його випереджаючого зростання, що необхідне, зокрема, для успішної конкуренції з Рунетом. Таким чином, найімовірнішим сценарієм є стабільний розвиток зі збереженням відставання.

Основне завдання держави на даній стадії розвитку мережі Інтернет та її національного сегменту в Україні вбачається у подальшому розвитку та оптимізації відповідної нормативно-правової бази за такими напрямками: а) регулювання „онлайнових” секторів економіки (торгівля, надання фінансових і банківських послуг, реклама тощо); б) впровадження електронного документообігу, здійснення експортно-імпортних операцій, сертифікаційних процедур з використанням електронного цифрового підпису; в) оптимізація порядку державної реєстрації та звітності суб’єктів підприємницької діяльності, які діють в Інтернет; г) захист авторських прав в Інтернет.

У зв’язку з двома останніми пунктами окремої уваги заслуговує питання засобів масової інформації у всесвітній мережі. Сьогодні серед вітчизняних фахівців нині немає єдиної думки щодо необхідності державної реєстрації Інтернет-видань національного сегменту. Треба, однак, підкреслити, що чітке законодавче визначення поняття „онлайн-ЗМІ” та його юридично-правового статусу, є ефективним важелем вирішення таких проблем як порушення авторських прав, неоподатковані доходи від реклами, недостовірна інформація, матеріали, що зачіпають честь та гідність людини, поширення порнографії, кіберзлочинність тощо.

Мистецтво маніпуляції полягає в тому, щоб спрямувати процес уяви у потрібне русло, але так, щоб людина не помітила прихованої дії» [14]. Серед головних маніпулятивних технологій у ЗМІ Кара-Мурза виокремлює використання евфемізмів, спрощення; використання стереотипів, повторів, уривчастий спосіб подачі інформації, конотації.

Маніпулятивні технології використовують із метою таємного психологічного, політичного, комерційного і навіть фізичного примусу. По суті, маніпуляція — це насильство, але ще небезпечніше, ніж звичайне, оскільки впливає на підсвідомість, викривляє наше сприйняття реальності, робить інструментом задоволення чужих потреб, нівелює нашу індивідуальність.

Способи маніпулювання детально розписані в багатьох джерелах. До них відносимо: 1) пряме підтасовування фактів; 2) замовчування невигідної інформації; 3) упередженість інтерпретації фактів; 4) надання сфальсифікованої інформації; 5) навішування ярликів для компрометації політиків; 6) використання групових інтересів тощо. [9, с. 87].

Основні засоби маніпуляції суспільною свідомістю: 1) мовні (використання певних штампів, термінів, ідеологічних та політичних кліше); 2) немовні (блокування «невигідної» інформації; подання інформації у сприятливому для себе контексті); 3) активні (насаджування стереотипів і цінностей); 4) пасивні (фрагментарність інформації) [21, с. 45]. Найбільш розповсюджені способи маніпуляції в політиці — це паблік рілейшнз (ПР), політична реклама та пропаганда. Тут вони використовуються як засіб досягнення, реалізації та збереження влади. Технічні прийоми маніпулювання залежать від тих можливостей, що ними володіє маніпулятор. Але найбільш ефективним є сьогодні маніпулятивний потенціал засобів масової інформації. Тут використовуються не тільки певні методи, а й цілі жанрові форми, які вміщують псевдоподію, містифікацію. «Псевдоподією вважають навіть такий безневинний жанр, як інтерв’ю. Сюди ж належать і прес-конференції — псевдоподії, які вміло використовують служби паблік рілейшнз для належного спрямування журналістських репортажів і громадської думки» [3, 48]. Масову інформацію завжди сприймають як «четверту владу» — рупор правди. Люди звикли довіряти друкованому слову, особливо якщо це «серйозне», якісне видання. Тож саме таку довіру часто використовують для маніпулювання.

На етапі поширення електронних мас-медіа можливості для маніпуляцій різко зростають, оскільки людина краще сприймає не текст повідомлення, а посередника, який і проголошує це повідомлення. Маніпуляції дедалі більше розквітають в електронний період розвитку мас-медіа, оскільки при сприйманні комбінованого способу подачі інформації уява реципієнта розсіюється і розумове прочитання змісту поступається чуттєвому, ірраціональному.

Комп’ютерні технології можуть бути використані для модифікації пам’яті індивіда і спрямовувати її в певному річищі. Ці технології яскраво представлені в нашому повсякденному житті, коли ми стикаємося з рекламою. Використання технологій мульти-медіа створює передумови для формування нового типу сприйняття, модифікації внутрішнього світу індивіда. Сприймаючи інформацію через інтернет, ми занурюємося в текстово-аудіовізуальний простір, який притому ще й можна змінювати, гратися з ним і сприймати як іншу реальність.

Не секрет, що з’явилася певна соціальна і психологічна проблема, пов’язана з повним ототожненням деякими користувачами реальності віртуальної з реальністю справжньою. В епоху електронних мас-медіа навіть мало-освічена людина може почути або побачити повідомлення і сприйняти його. Як правило, для читання і розуміння тексту потрібно докладати певних розумових зусиль, а для сприйняття аудіовізуальних ЗМІ не треба докладати надто великих зусиль, оскільки створюється ілюзія аудіовізуального контакту.

Такий контакт, як правило, є більш комунікативним, адже не секрет для психологів, що більше інформації ми сприймаємо якраз не вербальним, а позавербальним способом. Отже, і вплив на свідомість через такі засоби є швидшим і результативнішим.

В інтернет-виданнях застосовують такі ж методи маніпулювання, як і в усіх ЗМІ: маніпулювання мовою, образами, звуками, способами та послідовністю подачі матеріалів. Активно використовують також засоби, що їх можна назвати пропагандистськими та маніпулятивними одночасно: навішування ярликів, блискучі узагальнення, перенос, «трансфер», посилання на авторитети, гра у простонародність, підтасовка фактів, загальна «колія» [4, 150]. Крім цього, одним із найпотужніших методів маніпуляції є мультиплікаційність, швидкий темп подачі інформації, розбивання її на фрагменти за допомогою реклами.

Людина, не маючи досконалої пам’яті, пропускає деякі важливі положення, не сприймає адекватно події. Методом маніпуляції у ЗМІ сьогодні виступає інтертекстуальність повідомлення, особливо іронія, що є невід’ємною частиною постмодернового дискурсу сучасних текстів ЗМІ. Пряма критика, як правило, блокується психологічними бар’єрами, а щодо висміювання, надто за допомогою вишуканих інтертекстуальних «родзинок», то тут об’єктом сарказму стає сфера підсвідомих психічних явищ, на які знижений психологічний захист особистості. Ситуація чи людина, що її висміює, уже не сприймається як варта уваги. Всі аргументи розбиваються об стіну іронії, несерйозного принизливого ставлення до особи чи факту. Наприклад, в інтер-нет-версії черкаської газети «Антенна» висміюють мера Черкас С. Одарича з приводу того, що він завів свій блог (www.sergiyodarych.live-journal.com). По-перше, на початку автор статті «Бродя рулит» Діма Ящик [10] цитує відомий анекдот про чукчу-письменника, якого порівнює з мером. По-друге, дається фрагмент щоденника С. Далі, епатажного художника ХХ ст., де він описує власний процес дефекації. По-третє, мера висміюють за те, що він хвалить італійські макарони, які начебто сам собі варить. Паралельно з цим його звинувачують у тому, що він та його помічники вистежують і контролюють тих, хто залишає коментарі у блозі. Такий метод маніпуляції має назву «емоційне підлашту-вання», мета якого — створення настрою з одночасним передаванням певної інформації [4, 157]. У психології існує спеціальний термін — фасцинація, яким позначають умови підвищення ефективності повідомлення завдяки використанню фонових впливів.

Далі виявляємо: у статті насправді засуджується те, що мер позбавляється стихійно встановлених у місті кіосків. Хтось не зацікавлений у тому, щоб кіоски прибирали, бо аргументів «за» і «проти» можна знайти безліч. Використання інтертекстуальності в цій статті проявляється через уживання специфічної жаргонної лексики «нарисовался», «рулит», «расклад», «менты», «лохи», «пацаны», «ховаться». Насамкінець стає зрозумілим, що стаття спрямована навіть не проти мера, а проти М. Бродського, якого в статті називають «Бродя», та його партії, а в цілому вона має яскраве політичне забарвлення. Більше того, перехід до інтертекс-туальної іронії тут зумовлений натяком на напівкримінальне минуле та примітивний рівень інтелекту деяких політиків, прагненням викрити підводні течії української політики.

Цікавий приклад маніпулювання спостерігаємо в статті «Руйнівникам пам’ятників не йметься» [11]. Розповідається про звернення творчої інтелігенції м. Черкаси щодо зняття з головної площі міста пам’ятника Леніну. У статті зазначено: «Під цим «зверненням» стоять підписи 14 осіб, які справді заробляють на хліб насущний тим чи тим видом творчої діяльності. Є серед них літератори, журналісти, художники, викладачі вузів тощо». Але увагу автор статті зосереджує на трьох підписантах, вихідцях із КПРС, і лунають звинувачення в тому, що ці люди: «…були членами КПРС. Усі вони відвідували дитячі садки, вчилися у школах, збудованих нині проклятими ними комуністами, здобули вищу освіту за державний кошт, мали роботу за фахом, були забезпечені житлом. І ось тепер їм намуляв очі гранітний Ленін на центральній площі Черкас. Люди-флюгери, орієнтовані на мінливі політичні кон’юнктури, були у всі часи і в усіх суспільствах. Але в Україні таких — очевидний надлишок. Чи не тому злі сусіди вважають нас «нацією потенційних поліцаїв»?»

Решта підписантів цього звернення не цікавить автора статті (до речі, її подано без підпису, а це теж є методом маніпуляції). Автор все ж досягнув головної мети повідомлення: за допомогою методу маніпуляції переносу, «трансферу» вдалося сформувати асоціативні зв’язки з прекрасним соціалістичним минулим і одночасно негативне ставлення до «запро-данців»-підписантів як до представників усієї української нації, яку названо начебто словами «сусідів» «нацією потенційних поліцаїв». Причому не зрозуміло, яких сусідів та хто використовує таке словосполучення щодо українців. Якщо йдеться про росіян чи білорусів, то навряд чи вони нас так сприймають. Тобто тенденційність статті очевидна.

Досліджуючи матеріали інтернет-видання м. Черкаси «Прес-Центр» ми помітили, що найчастіше вдаються до таких методів маніпуляції, як:

Модальність повідомлень, де використовуються слова-примуси «потрібно», «обов’язково», «ми маємо зробити», «нагальна потреба», «зробимо», «віддамо». Причому ці слова належать авторитетним особам, яким люди, як правило, довіряють. Наприклад, стаття «Ми маємо дбати про майбутнє нації» [28] висвітлює звичайну роботу координаційної наради облдержадміністрації з питань оздоровлення, відпочинку, зайнятості дітей та учнівської молоді.Заголовок замітки «Борги із заробітної плати віддадуть до кінця року» [31] насправді не відповідає основному змістові повідомлення, де йдеться лише про заклики першого заступника голови облдержадміністрації Петра Гамана щодо погашення боргів.
Експресивність заголовка, який доконче має привернути увагу читача, навіть шляхом обману чи залякування. Такі заголовки інтригують, але розгорнувши статтю або замітку, ми пересвідчуємося, що це звичайна хроніка чи звіт: «Надзвичайники» захопили Черкаський аеропорт» [49]. Виявляється, це замітка про навчально-методичний збір керівників органів управління цивільного захисту Черкаської області. Але вплив таких заголовків на свідомість безсумнівний. Наприклад, у статті «Черкасам пророкують долю Содому та Гоморри» [25] насправді йдеться про те, що міська влада демонтувала самовільно встановлені малі архітектурні форми.

Маніпулятивні технології містять також посилання на анонімне джерело. Такий спосіб знімає відповідальність зі ЗМІ за недостовірність поданої інформації. Приміром у замітці «Черкаський підприємець-бютівець Павло Костенко дістав травму» [16] автор посилається на анонімне джерело, яке подає можливі причини появи на обличчі депутата набряку: наслідок спортивної травми чи бійки в розважальному клубі.
Окрема група — постійні рубрики — такі, наприклад, як «Колонка оглядача» або «Колонка редактора», де в аналітичній формі журналіст висловлює свої думки. Часто це суб’єктивні погляди, іноді іронічно-саркастичного характеру. Політичні симпатії журналіста цікаві, але вони не завжди сприяють об’єктивному поданню інформації. Читач зацікавиться такою рубрикою або тому, що йому симпатизує думка і позиція журналіста, або ж навпаки, тому що думка журналіста гостро протилежна його власній. У першому випадку читач бачитиме в авторові ідеологічного однодумця, авторитетний образ, який уособлює чесність і правдивість (четверту владу). У другому випадку читач перейде до рубрики з цікавості: яка цього разу думка ідеологічного супротивника. Висновок із перегляду таких матеріалів може бути неоднозначним. Людина зі слабкою соціальною мотивацією легко перейде на бік журналіста, втративши право вибору.
Окремим засобом маніпуляції є рекламні банери, особливо анімаційні. Наприклад, реклама певної новини, яка повторюється через певну кількість відвідувань сайту. Анімація і постійні повтори мають дуже сильний психологічний уплив, отже, є інструментом маніпуляцій в Інтернеті. Часто банери відсилають нас до іншого сайту, де увага автоматично переключається на теми не тільки непотрібні, а й небезпечні, зокрема підліткам. Наприклад, заходимо на сайт громадсько-політичного тижневика «Прес-Центр», клікаємо на банер із заголовком «Такую Тимошенко от нас скрывают! (фоторепортаж)» [17] і там бачимо назви новин: «Эротические откровения Дайнеко и Ягудина (много фото)», «Её формы сведут с ума любого! (фото)», «7 самых интимных вопросов о сексе», «Вот как одинокие девушки используют резиновых мужчин!», «Секреты красоты и упругости женской попки!», «Суперсексуальные игры, доводящие до оргазма!», «Ещё одна суперзвезда обнажилась ради зверюшек. Фото».

Але все ж таки цікаво, яку Тимошенко від нас приховують? Виходимо на сайт інтернет-видання «Цитата» і бачимо звичайну серію фото Юлії Тимошенко з її публічного виступу — брифінгу. Незрозуміло, чому автор заголовка вирішив, що таку Тимошенко від нас приховують. Нічого особливого в таких зображеннях немає, хіба що фото більш динамічні. Тому єдиним поясненням вибору такого заголовка є маніпуляція шляхом обдурювання, фальшивої сенсації. Ще більше вражають коментарі до фото, які ми наводити не будемо з етичних міркувань: надто брудні.

Маніпулювання на форумах. З приводу коментарів треба говорити окремо, з огляду на останні тенденції в інтернет-виданнях, які активно почали маніпулювати громадською думкою. Відомо, що інтернет-видання часто дає можливість анонімно прокоментувати повідомлення. Це вказує на демократизм і плюралізм інтернету. Водночас зацікавлені особи можуть активно втручатися у форуми, коментуючи, начебто й неупереджено, ті чи ті події. Але насправді «голос народу» виявляється звичайним пропагандистським засобом, іноді провокативним, часто нав’язливим, але завжди дієвим, бо здається, що це об’єктивний голос народу. Як бачимо, йдеться про небезпеку матеріалів форумів, заснованих на маніпуляціях суджень та думок. Небезпека маніпуляцій через інтернет-форуми безперечна. На таких форумах зареєстровані користувачі або й вільні відвідувачі залишають анонімні повідомлення, які, наприклад, вихваляють продукцію певної фірми чи діяльність певної партії або політичного діяча. Це може відбуватися на форумах інтернет-сайтів якоїсь фірми, персональних сайтах політиків і навіть в інтернет-виданнях суспільно-політичного спрямування. Маніпулювання на інтернет-форумах соціально шкідливе, оскільки розповсюдження неправдивої інформації дискредитує сам інститут громадської думки, робить його вразливим, недієздатним.

Маніпулювання пошуковими системами відбувається в напрямі використання помилок користувачів при звертанні до адреси потрібного сайту. Цікавий випадок описано в книзі Б. Потятиника «Медіа: ключі до розуміння». Коли молоді люди створили сайт, що імітує CNN, то мільйони користувачів були введені в оману, не маючи й гадки, що це містифікація: «Кількість відвідувань сайту стрімко зростала і сягнула двох мільйонів на день, а кількість обманутих теж визначалась мільйонами» [30, с.47]. Але більш вишуканим прикладом маніпулювання в інтернеті є використання деяких популярних серед молоді сайтів для накручування рейтингів інтернет-видань [54, с. 12]. Перебуваючи на певному сайті (приміром, fishki.net) для розваг, користувачі інтернету не здогадуються, що придбали певний «напівпорнографічний» трафік, за рахунок якого вони підвищують свій рейтинг. А користувачі, які слідкують за рейтингами, отримують сфальсифіковану інформацію.

Оскільки в умовах демократичного розвитку людина має право на отримання достовірної, правдивої інформації, то маніпуляції в засобах масової комунікації — це зазіхання на свободу вибору і, в підсумку, можливість самоідентифікації особистості. Прикро констатувати, що дуже часто ЗМК не сприяють формуванню нормального громадянського суспільства, а стають інструментом маніпуляції в руках недобросовісних політиків, журналістів, бізнесменів.

Маніпулятивні технології в інтернеті пов’язані з використанням не лише текстових, мовних та аудіовізуальних засобів маніпуляції. Тут вони набувають специфічної гіпертекстуальної форми і за допомогою певних психотехнологій спрямовують нашу увагу в потрібне річище.

Різноманітні містифікації та інтерпретації втілюються у незвичному синкретичному з’єднанні з технічними засобами. Тож вивчення механізмів маніпулювання в інтернеті допоможе ефективніше опиратися такому небезпечному соціально-психологічному примусу.

3.2. Шляхи протидії зі спекулятивними маніпуляціями

Інформація завжди відігравала надзвичайно важливу роль у житті людини. Від моменту виникнення людства збір і систематизація даних про навколишній світ допомагали індивідові виживати у нелегких умовах — від покоління до покоління передавався досвід і навички виготовлення знарядь полювання і праці, створення одягу та ліків. Інформація постійно оновлювалася і доповнювалася, тому що кожне вивчене явище дозволяло перейти до аналізу та створення об’єктів (матеріальних та духовних) більш високого порядку. З часом значні обсяги даних про навколишній світ сприяли розвитку науково-технічного прогресу, в результаті чого людина змогла навчитися керувати різними видами речовини і енергії.

З появою цивілізації роль інформації в житті людини стає більш істотною — з’являється необхідність вивчення та розуміння вже не тільки законів природи, а й поняття та цінності людського суспільства — літератури, мистецтва, архітектури тощо. В сучасних умовах, у першій половині ХХІ ст., роль інформації в житті людини є визначальною — чим більше навичок і знань вона має, тим вище цінується як фахівець і співробітник, тим більшу вагу має в суспільстві.

Сучасні дослідники (Е. Муртазін, Е. Кролл, Д. Філіппс, О. Путилова, О. Горошко) наголошують на таких перевагах використання Інтернету в політичному процесі:

– низька вартість та оперативність поширення інформації;

– мультимедійні можливості, тобто поєднання візуальних, звукових, відео- та інших ефектів для впливу на органи відчуття людини;

– індивідуалізація — мережа задовольняє інформаційні потреби як окремо взятої особистості, так і груп людей;

– можливість реалізації глобальних маніпулятивних впливів, використання всіх ресурсів гіпертексту для прокладання необхідних маршрутів маніпулятивних кампаній;

– інтерактивність — можливість діалогу в процесі обміну інформацією, на відміну від монологу у взаємодії з традиційними ЗМІ;

– безкарність, можлива анонімність комунікатора, прихований вплив на мережеві спів товариства й особистість в Інтернеті;

– технічні можливості Інтернету дозволяють не тільки створювати мережі й впливати на споживачів інформації, а й проводити моніторинг мереж, визначаючи можливі мережі й адреси поширювачів тієї чи іншої інформації;

– задоволення особистісних, комунікативних потреб за рахунок використання телекомуні каційних технологій;

– відсутність посередників, що спрощує взаємодію між громадянами та владою.

Уміння критично споживати інформацію перетворюється на необхідну вимогу для суспільства, адже останнім часом, як доводить моніторинг інформації вітчизняних і зарубіжних інтернет-ресурсів, набула поширення практика поширення неправдивої або пропагандистської інформації, дезінформації, яка використовується для «просування» певних ідей і продуктів, стає потужним знаряддям в інформаційних війнах. Отже, постає питання: чи можна цілком довіряти інформації, яка публікується в Інтернеті, і як розрізнити і відокремити правдиву частину від дезінформації, неправдивих повідомлень, розпізнати фейкові (англ. fake – підробка) новини, які оперативно з’являються на сторінках інтернет-видань.

Особливою популярність серед Інтернет-ресурсів користуються соціальні мережі. Через широке залучення людей за допомогою соціальних мереж можна влаштувати акцію протесту чи підтримки, забезпечити перемогу чи програш на виборах певного кандидата чи політичної партії та навіть організувати революцію.

Інтернет є прекрасним інструментом для молодих людей, особливо для тих, хто відчуває труднощі у спілкуванні зі своїми ровесниками. Діти, які гарно володіють комп’ютером, можуть користуватися популярністю в Інтернеті, оскільки зовнішність та атлетичні здібності там не є важливими, і це може допомогти їм набути гарну самооцінку. Водночас віртуальний світ позбавляє молодих людей найголовнішого – реального життя. Ця обставина викликає серйозні побоювання з огляду на те, що „характерною рисою юнацького віку є формування життєвих планів”. Мало підлітків зважає на те, що відвідуючи різні інтернет-сайти на них чекає низка спокус та небезпек.

Незважаючи на те, що в розвинених країнах розроблено безліч проектів і програм з захисту дітей, що працюють в режимі онлайн, у нашій країні, де значну частину користувачів Інтернету складають діти та підлітки, таких програм поки ще дуже мало.

У соціокультурній реальності виникнення інтернет-технологій уможливлює висновок про те, що відбувається містифікація інформаційного потоку; здійснюється пропагандистське забезпечення популістського характеру. Це бізнес-розважальні видання, які негативно впливають на громадську думку. А надмірне психічне “втягування” в роботу з комп’ютером при вирішенні складних завдань в умовах, що динамічно змінюються, здатне загострювати неврози в людині. Безперечно, для освіти та науки інтернет у плані дистанційного навчання має позитивне значення. Інтернет надає можливість на новому якісному рівні здійснювати збереження традиційної культури. Динамічно та оперативно обробляти і засвоювати накопичене знання, а також отримувати нове.

Слід зауважити, що застосування сучасних методів інформаційно-пропагандистської машини, поширення різного роду міфів, стереотипів, джинси (журналістський сленг – прихована політична або комерційна реклама, стаття на замовлення) активно підхоплюються не тільки користувачами соцмереж, а також українськими ЗМІ, окремими політиками, які стрімко поширюють недостовірну інформацію в інтернет-просторі для впливу на суспільство для досягнення своїх політичних цілей і комерційної вигоди.

Серед маніпулятивних практик у роботі виділяється передовсім реклама, шоу-бізнес, мода, політична пропаганда. На основі комерційної реклами, як однієї з найбільш поширених маніпулятивних практик, ілюструються маніпулятивні практики сучасного міфу. Реклама створює мотивацію вчинків, значною мірою обмежуючи вибір людини. Вона формує у суспільній свідомості ідеальну й достатньо привабливу модель існування, впроваджуючи конкретну систему цінностей, що конституюють соціальну ієрархію, розділяючи головне й другорядне, вище й нижче. Реклама експлуатує традиції, почуття патріотизму, індивідуального людського самозбереження. Вона є маніпулятивною практикою, що пов’язана з потребами людини, оскільки містить у собі відповідну інформацію про споживчі властивості товарів та види послуг з метою їх реалізації та створення попиту на них.

Роль телебачення, що зводиться до “нав’язування” “підконтрольній” більшості образу “свого” “Я”. Телебачення готовить заділ, котрий додатково актуалізує сфера виробництва; формує еталони розумності та мислення: людина володіє ілюзією нібито вона мислить і розвивається, хоча в дійсності стоїть на місці. Таким чином, телебачення зумовлює соціальну міфотворчість, оскільки їх діяльність пов’язана з розповсюдженням та насадженням штучних міфологічних конструкцій, охоплюючи якомога більшу кількість людей.

Пізнавальною характеристикою виникнення маніпуляції свідомістю є перманентний характер людської діяльності. Основою формування маніпулятивних форм взаємодії у суспільстві є відчуження людини від людини.

Таким чином, середовище, що формується в глобальній мережій Інтернет, здатне впливати на формування негативних психологічних установок у підлітків. Більш того, при уважному вивченні в мережевому середовищі можна знайти прояв відомих механізмів соціальної детермінації злочинності: шляхом визначеного соціального формування особистості; шляхом давання їй розпоряджень протиправного або суперечливого характеру; шляхом постановки особистості в ситуації, що змушують і полегшують вибір злочинного варіанта поведінки.

Отже, чим простіше та водночас сенсаційніше подана інформація, тим швидше і легше вона фіксується у громадській думці. Це ще одна з особливостей ЗМІ, яка перетворилася на маніпулятивну технологію. Спрощення тісно пов’язане зі створенням стереотипів. Текст стає доступним тоді, коли його зміст тільки підтверджує усталені в суспільстві стереотипи. Створивши ж сенсацію, можна замовчати багато важливих деталей та навіть подати недостовірну інформацію.

Активний захист від маніпулювання проходить у своєму розвиткові три етапи: аналіз (установлення факту маніпуляції; оцінювання ситуації; усвідомлення змісту маніпуляції); підготовка (встановлення контролю за емоціями; відновлення силового балансу стосунків); дія (збивання маніпулятивного впливу з темпу й ритму; зайняття і декларування чіткої та ясної позиції в питанні, яке є предметом маніпуляції; виведення маніпулятора зі стану емоційної рівноваги; провокування маніпулятора до «самовикриття», тобто озвучення мети маніпуляції; викриття факту маніпуляції та розкриття її суті; контрманіпуляція).

Безумовно, у сучасних умовах неможливо (та й неправильно) ізолювати молоду людину від використання мережевих ресурсів. Однак повинні бути продумані шляхи нейтралізації негативного інформаційного впливу комп’ютерних мереж. Особливу роль у цьому процесі повинна грати родина. Зацікавлена участь дорослих, що дають об’єктивну оцінку інформації, що надходить, і здійснюють її фільтрацію, дозволить правильно зорієнтувати молоду людину в інформаційних потоках. Не повинна залишатися осторонь від розглянутої проблеми і держава.

Назріла необхідність визначення твердих критеріїв допустимості розміщення в мережах певних видів інформації. Варто виробити працюючі механізми обмеження доступу до окремих сайтів для різних вікових категорій аудиторії Інтернету.

Потрібно законодавчо закріпити відповідальність власників сайтів за зміст розташовуваних інформаційних матеріалів. І дуже важливо, щоб протиправні процеси, що відбуваються в глобальних комп’ютерних сетях, одержували адекватну протидію з боку правоохоронних органів.

Уся потрібна інформація є в Інтернеті, треба лише знати, як знайти її й підтвердити її достовірність, освоїти ази перевірки інформації на достовірність легше, ніж завчити таблицю множення. Значно важче, звісно, виробити звичку їх застосовувати.

Треба поставити декілька правильних запитань і проаналізувати відповіді. Наприклад, на ключове питання«Хто автор?» алгоритм перевірки на достовірність може бути таким:

– якщо автор відсутній, то треба подивитися, хто володіє сайтом чи зазначено його власника;

– наявність електронної пошти або можливість коментування – у такому разі рівень довіри до тексту зростає;

– наявність освіти, наукового ступеня додає довіри джерелу;

– визначивши автора, треба за допомогою пошукових систем перевірити його ім’я, щоб оцінити, як про нього відгукуються інші;

– з’ясувати, хто ці люди. Якщо відгуки опубліковані на сайтах державних чи освітніх установ, то можна довіряти їм більше.

Подальший крок – перевірка наявності та змісту (за можливості) посилань:

– чи наводить автор джерело викладеної ним інформації або посилається на якісь публікації як джерела наведених ним фактів;

– наскільки авторитетними є ці джерела;

– чи посилаються інші сайти на цю сторінку? Якщо так, то які, наскільки вони авторитетні;

– чи посилалися на цей сайт у сервісі соціальних закладок?

Відповіді на ці питання показують авторитетність джерела.

Важливим також є індекс наукової продуктивності (scholarly productivity index). Це – показник для кожного науковця на основі його публікацій, посилань у роботах інших учених, грантів, відзнак і нагород [17].

Для оцінки достовірності та надійності інформації беруться також до уваги такі параметри веб-сторінок:

– навігація та зручність використання (карта сайту, меню, гіперпосилання);

– рейтинг сайту;

– дата розміщення матеріалів та оновлення сайту;

– URL-адреса сайту (.gov, .com, .edu, .org);

– наявність граматичних та орфографічних помилок.

Багато дослідників доходять висновку, що в процесі пошуку інформації для подальшої аналітичної обробки варто звертати увагу на ті сайти, де інформація характеризується високою якістю, унікальністю, посиланням на надійні джерела:

– сайти інформаційних агентств світового рівня,

– сайти державних установ (центральних, регіональних владних структур);

– сайти міжнародних організацій;

– сайти бібліотек;

– сайти наукових конференцій, семінарів та інших заходів;

– сайти вищих навчальних закладів [18].

Слід додати, що велика роль як провідників знань у цьому контексті відводиться бібліотечним інформаційно-аналітичним службам, високий професіоналізм яких стоїть на сторожі донесення до суспільства достовірної, повної, об’єктивної інформації задля цивілізаційного поступу та процвітання нації.

Таким чином, в рамках ЄС інформаційна безпека розглядається, насамперед, як такий стан інформаційних мереж і систем, що забезпечує достатній рівень захисту цілісності, доступності й конфіденційності інформації та належний рівень протидії зовнішнім негативним впливам. Відповідно одним з пріоритетів політики країн ЄС в сфері інформаційної безпеки є розробка і впровадження програм та різних технічних засобів, які дозволяють підтримувати певний рівень захисту інформаційно-комунікаційних технологій.

Поряд з цим, значна увага в рамках ЄС приділяється правовим засадам інформаційної безпеки, що передбачає розробку нормативно-правових актів, які б встановлювали перелік злочинів, пов’язаних із інформаційними технологіями, й визначали відповідну кримінальну відповідальність. Іншим пріоритетом політики ЄС є інформаційна безпека громадян. По суті це високий рівень обізнаності громадськості щодо ризиків та загроз, пов’язаних з інформаційними технологіями, та щодо способів захисту своїх інформаційних систем/мереж від небажаних впливів. Сюди відноситься не лише протидія кібератакам, але й захист персональних даних, виявлення шкідливого контенту в мережі Інтернет тощо.

Висновки

Сьогодні стрімке зростання популярності мережі Інтернет та інформаційно-комунікаційних технологій обумовлюється тим, що потенційний ринок надання послуг на основі Інтернет є глобальним за своєю природою. Кордони залишаються в минулому, адже інформація їх оминає. Інтернет дозволяє суб’єктам господарювання долати перешкоди, пов’язані з проведенням фінансових операцій з клієнтами в географічно віддалених регіонах, і тим самим істотно розширити межі ведення бізнесу.

Процес глобалізації почався у 1492 році з відкриттям Нового світу Христофором Колумбом. З підключенням останньої людини до мережі Інтернет він, скоріш за все, успішно завершиться, і є висока ймовірність того, що це станеться вже у XXI столітті.

Інтернет забезпечує базові потреби людини (спілкування, пізнання, розвага), а також реалізує миттєвість передачі інформації і постійне розширення кола реципієнтів. Завдяки поєднанню візуальних, текстових й акустичних засобів представлення інформації, симбіозу традиційних засобів масової інформації (ЗМІ) – радіо, телебачення, преси – інтернет став поліфункціональним засобом маніпуляції свідомістю.

Досягнення високих функціональних (оперативність, універсальність, масовість, необмежений доступ до повідомлень), інформативних (гіпертекстовність, мультимедійність, оперативність) характеристик інтернету сприяє ефективному впровадженню інформативних технологій, забезпечуючи здійснення впливу на свідомість.

Інтернет є засобом контролю та управління свідомістю, оформлення повідомлень в інтернеті реалізується шляхом модифікації інформації про події чи факти з використанням таких прийомів як фабрикація фактів, пропаганда, створення паніки чи масового психозу, “спіраль замовчування” тощо.

Для освіти та науки інтернет в плані дистанційного навчання має позитивне значення як засіб комунікативного опосередкування соціокультурної функції. Інтернет надає можливість на новому якісному рівні здійснювати накопичене знання, а також отримувати нове.

Ряд небезпек пов’язаний зі спробами певних сил використовувати інформаційні можливості мережі для формування суспільної думки, впливу на маси з метою досягнення своїх інтересів. Безумовно, інформаційному впливу найбільшою мірою піддається найбільш масова й активна частина аудиторії Інтернету — молодь. На молодих людей буквально обрушується потік інформації, значну частину якої вони просто не в змозі адекватно сприйняти. Частина матеріалів, поданих в упередженому виді, здатна привести до моральних деформацій, породити агресію, прагнення до прояву насильства.

Метою забезпечення інформаційної безпеки є створення нормальних умов функціонування конкретного системи управління НБ, а також проведення моніторингу стану інформаційної безпеки для розроблення оптимальної моделі функціонування системи забезпечення інформаційної безпеки.

Незважаючи на багато негативних факторів iнтернету переважають, все ж таки позитивні фактори, адже інтернет це невичерпне джерело інформації, і фактично кожний має доступ до неї. Саме за час розвитку iнтернету сталося чи не найбільше наукових відкриттів.

Інформаційні технології досягли небаченого рівня. Інтернет об’єднав людей у яких спільні інтереси. За допомогою iнтернету можна навчатися не виходячи з дому, робити покупки а також заробляти гроші.

Таким чином інтернет формує свідомість людей і це є незворотній процес тому що інтернет не можна просто вимкнути, у нього немає власника, так як він є сукупністю мереж, які мають різну географічну приналежність. Інтернет став надбанням усього людства. Хоча у iнтернету є багато шкідливих властивостей, він все ж таки, рухає світ в перед, і тому корисний чи шкідливий інтернет повинен визначити кожен сам для себе.

Список використаних джерел

Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования. / Д. Белл- М. : Academia, 2009. — 788 с.
Бойчук, І. Інтернет в маркетингу [] : підручник / Інна Бойчук, Ольга Музика, 2010. — 508 с.
Борги із заробітної плати віддадуть до кінця року. — http://www.pres-centr.ck.ua/politics/1750.
Булгаков В.Б. Золотой век бесплатного “Интернета”. // Комп&ньоН. — 1999. — №11 (111) 15березня – 19 березня. – 24 с.
Гарбарчук В.І. Інтернет як новий клас інформатичних систем і перспективи їх розвитку / В. І. Гарбарчук // Актуальні проблеми економіки. — 2008. — № 12. — С. 192-203
Глинський Я. Інтернет: Сервіси, HTML і web-дизайн [Текст] : Навчальний посібник / Ярослав Глинський, Вікторія Ряжська, 2003. — 187,[3] с.
Глинський, Ярослав Миколайович. Інтернет: Мережі, HTML і телекомунікації [Текст] : навч. посібник: самоучитель / Ярослав Глинський, Вікторія Ряжська, 2007. — 221,[1] с.
Гордієнко Г.В. Входження України у всесвітню систему інформації. // Нова політика. — 1999 р. — №5 – С. 64-67.
Грачев, Г. Манипулирование личностью: организация, способы и технологи информационно-психологического воздействия / Г. Грачев, И. Мельник. — М. : Алгоритм, 2002. — 228 с.
Грехов, А. Електронний бізнес (е-комерція) [] : навчальний посібник / Андрій Грехов, 2008. — 301,[1] с. (Введено зміст)
Гужва В. Інформаційні системи в міжнародному бізнесі: Навчальний посібник/ Володимир Гужва, Анатолій Постєвой; М-во освіти України. КНЕУ. — 2-е вид., доп. і перероб.. — К., 2002. — 457 с.
Дайсон Естер Життя за доби інтернету [Текст] : Release 2.1 / Естер Дайсон; Пер. з англ. Петра Таращука, 2002. — 342,[1] с.
Дейнеко Т. Інформаційний бізнес як інноваційний засіб розвитку економіки України: Автореф. дис… канд. екон. наук: 08.06.02 / НАН України; Інститут регіональних досліджень. — Л., 1999. — 19с.
Дейнеко Т. О. Інфраструктура інформаційного бізнесу і шляхи її реструктуризації //Реструктуризація економіки та інвестиції в Україні. – Частина 1. – Чернівці: ЧДУ. – 1998. – С. 52 – 58.
Дейнеко Т.О. Інформаційний бізнес і його основні складові з погляду інвестицій і державного регулювання //Науковий вісник Чернівецького державного університету. Випуск 28. Економіка. – Чернівці: ЧДУ. – 1998. – С. 43–53.
Дейнеко Тетяна Олегівна. Інформаційний бізнес як інноваційний засіб розвитку сучасної економіки України: Дис… канд. екон. наук: 08.06.02 / Чернівецький держ. ун-т ім. Ю.Федьковича. — Чернівці, 1999. — 204л.
Демінський С.О. Гроші в Мережі. // Політика і культура. — 2001. — №5 (88) / 13-19 лютого. — С. 34-36.
Демонополізація “Інтернету”. // Молода дипломатія. — 2000. — №4 (18). – 17 с.
Доценко, Е. Психология манипуляции / Е. Доценко. — М., 1996.
Електронна комерція [Текст] : Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / Андрій Береза, Ірина Козак, Франк Левченко, та ін, 2004. — 104,[2] с.
Зазеркалье рейтинга Бигмир // ОБКОМ. — 2006. — 22 серп. — http://www. obkom.net.ua/arti-cles/2006-08/22.1301.shtml [29. 03. 06].
Зовнішньоекономічний менеджмент [Текст] : навч. посібник / Іван Дахно [та ін.]; за ред. І. І. Дахна, 2012. — 567 с.
Інформаційна тривога. // Пробудись. — 1998. — 8 січня. – С. 3-12.
Інформаційні технології та моделювання бізнес-процесів [] : навчальний посібник / Олег Томашевський [та ін.], 2012. — 295 с.
Кара-Мурза, С. Г. Манипуляция сознанием / С. Г. Кара-Мурза. — М., 2000. — http://www.kara-murza.ru/books/manipul/manipul49.htm#hdr_72 [29. 03. 06].
Картунов, О. Політичний маркетинг і менеджмент / О. Картунов, О. Маруховська. — http://www. politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=34&c=60 9 [29. 03. 06].
Кассирер, Э. Техника современных политических мифов // Вестн. МГУ. Сер. 7: Философия. — 1990. — № 2.
Кастельс М. Галактика Интернет : Размышления об Интернете, бизнесе и обществе / М. Кастельс; [пер. с англ. А. Матвеева; общ. ред. В. Харитонова]. — Екатеринбург : У-Фактория, 2004. — 328 с.
Кастельс М. Информационная епоха : экономика, общество и культура / М. Кастельс. — М. : ГУ ВШЭ, 2006. — 608 с.
Кириллова Н. Б. Медиакультура : от модерна к постмодерну. — 2-е изд. / Н. Б. Кириллова- М. : Академический Проект, 2006. — 448 с.
Козловський, Андрій Володимирович. Комп’ютерна техніка та інформаційні технології [Текст] : навч. посібник / Андрій Козловський, Юрій Паночишин, Борис Погріщук, 2011. — 463 с.
Корнєв Ю. Інформаційно-аналітична діяльність як сфера бізнесу //Підприємництво, господарство і право. — 2003. — № 12. — C. 123-126.
Корнєв Ю.Г. Аналіз інформаційної діяльності як сфери бізнесу //Актуальні проблеми економіки. — 2008. — № 6. — C. 241- 248
Косинський, Валентин Іванович. Сучасні інформаційні технології [Текст] : навч. посіб. / Валентин Косинський, Ольга Швець, 2012. — 318 с. (Введено зміст)
Кузнєцова, І. Технології створення розвивального середовища в мережі Інтернет [Текст] / Інга Кузнєцова, 2009. — 122 с.
Кушніренко А.Г., Леонов А.Г., Кузьменко М.А. та інші. Информационные и
комуникационные технологии в образовании. // Информатика и образование. — 1998. — №5. – С. 85-92.
Лазарєва С. Економіка та організація інформаційного бізнесу: Навчальний посібник/ Світлана Лазарєва,; М-во освіти і науки України, Київ. нац. коном. ун-т. — К.: КНЕУ, 2002. — 667 с.
Левченко, О. Основи Інтернету [Текст] : [навч. посіб.] / Олександр Левченко, Ігор Завадський, Наталія Прокопенко ; за заг. ред. А. М. Гуржія, 2009. — 285 с.
Лісовський П.М. Феномен Інтернету як засіб маніпуляції свідомістю. / П.М. Лісовський // Вісник НТУУ “КПІ”. Філософія. Психологія. Педагогіка. – №3(15) – 2005. – Київ: ІВЦ “Політехніка”. – С. 54–64.
Лісовський П.М. Феномен маніпуляції свідомістю: ірраціональні та раціональні чинники (соціально-філософські теорії) / П.М. Лісовський // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія № 7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2009. – №19 (32). – С. 231–237.
Лісовський П.М. Маніпулятивна модель соціогенного впливу на структуру свідомості в сучасному суспільстві / П.М. Лісовський // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія №7. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2009. – №20 (33). – С. 125–132.
Лисичкин, В. Третья мировая (информационно-психологическая) война / В. Лисичкин, Л. Шелепин. — М., 2000.
Литовченко, І. Інтернет-маркетинг [] : Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Ірина Литовченко, Володимир Пилипчук, 2008. — 181,[2] с.
Маїк Г. Захист інформації — основа безпеки бізнесу //Податкове планування. — 2004. — № 3. — C. 31-40
Маклюэн М. ГАЛАКТИКА ГУТЕНБЕРГА : Сотворение человека печатной культуры / М. Маклюэн. — К. : Ника-Центр, 2003. — 432 с.
Маклюэн М. Понимание медиа : внешние расширения человека / М. Маклюэн ; [пер. с англ. В. Г. Николаева]. — М. : Жуковский : КАНОН-пресс-Ц, Кучково поле, 2013. — 464 с.
Медведева, В. К. Манипулятивные избирательные технологии и право граждан на информацию / В.К.Медведева. — http://www.humanities.edu.ru/ db/msg/50963 [29. 03. 06].
Медведєва В. Інформаційний бізнес у сфері освіти, культури і мистецтва: монографія/ Валентина Медведєва, Григорій Міщенко; М-о культури і мистецтв України; КНУКМ; НПБУ. — К.: Б.в., 2000. — 94 с
Мелешко К.Б. “Інтернет” ворота в Україну. // Політика і культура. — 2001 р. — №1 (84) / 16-21 січня. – С. 30-32.
Мельникова, О. Економічна інформатика [] : навчальний посібник / Олена Мельникова, 2010. — 420 с.
Ми маємо дбати про майбутнє нації. — http://www.pres-centr.ck.ua/politics/5964.
Негодаев И. А. Информатизация культуры : Монография. / И. А. Негодаев- Ростов на Дону. : ЗАО «Книга», 2013. — 320 с.
Новые информационные технологии. — М.: Дрофа. — 1999. – С. 48-67.
Нос І.М. Правові аспекти використання інформаційних технологій у бізнесі //Актуальні проблеми економіки. — 2008. — № 10. — C. 149-157
Онопрієнко В. Інтернет і наука в глобалізованому світі [Текст] / В. Онопрієнко, М. Онопрієнко // Вісник Національної академії наук України. — 2008. — № 1. — С. 63-66
Потятиник, Б. Медіа: ключі до розуміння / Б. Потятиник. — Львів : ПАІС, 2004. — 312 с.
Продаж бізнес-інформації через Інтернет: перспективи українських інформаційних агентств у контексті міжнародного досвіду/ Матвійчук Н.О. //Актуальні проблеми економіки. — 2005. — № 8. — C. 97 — 102
Руденко, Ю. Інтернет — глобальне добро чи зло? Диспут [Текст] / Юлія Руденко // Шкільний світ. — 2015. — № 17. — С. 12-16
Руйнівникам пам’ятників не йметься. — http://www.antenna.com.ua/stat.php?075214.
Сек А.А. Журналістика тікає в “Інтернет” // Україна молода. — 2000. — 20 жовтня. – 4 с.
Сидоров, М. Інтернет як засіб соціальної комунікації та соціального впливу / Микола Сидоров, Дмитро Табаков // Політичний менеджмент. — 2008. — № 4
Сталенко С.М. UA-нет напередодні мережевого буму. // Політика і
культура. — 2001. — №5 (88) / 13-19 лютого. — С. 34-36.
Стратегія розвитку інформаційного суспільства в Україні // Офіційний вісник України. – 2013. – № 44. – С. 79. – Ст. 1581.
Такую Тимошенко от нас скрывают! (фоторепортаж). — http://www.marketgid.com/pnews/ 2425і/576.
Тальнишних Н. К. Культура сетевых сообществ : Автореф. дис…. канд. филос. наук : 24.00.01 / Ростов н / Д, 2004. — 24с.
Тапскотт Д. Электронно-цифровое общество : Плюсы и минусы эпохи сетевого интеллекта / Д. Тапскотт. — Киев : UNT Пресс; М. : Рефл-бук, 2009. — 432 с.
Тертичка, В. Державна політика: аналіз та здійснення в Україні / В. Тертичка. — К. : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2002.
Тимченко О.Л. Ну, комп’ютере ти даєш! // Україна молода. — 1999. — 23 червня. – 5 с.
Тоффлер Е. Третя хвиля / Э. Тоффлер; [пер. с англ. В. Шовкун (ред. пер.)]. — К. : Видавничий дім «Всесвіт», 2005. — 475 с.
Трач Ю. Інтернет як організаційно-технологічна основа станолвлення інформаційного суспільства [Текст] / Трач Ю. // Вісник Книжкової палати. — 2007. — № 4. — С. 34 -36
Цуладзе, А. Большая манипулятивная игра / А. Цуладзе. — М., 2000.
Червінко, Д. Інтернет-маркетинг як спосіб заробляти гроші в період кризи [Текст] / Дмитро Червінко // Економіка в школах України. — 2015. — № 3. — С. 38-39
Черкасам пророкують долю Содому та Гоморри. — http://www.pres-centr.ck.ua/politics/ 6029 .
Черкаський підприємець-бютівець Павло Костенко дістав травму. — http://www.pres-centr. ck.ua/politics/5848.
Чубукова О.Д. Інформаційний вибух!.. Інформаційний голод. // Віче /2 (95) 2000. — С. 133-137.
Що таке “Інтернет”? // Пробудись. — 1997. — 22 липня. – С. 3-13.
Ящик Д. Бродя рулит / Д. Ящик. — http://www.antenna.com.ua/stat.php?074713.

Освіта та самоосвіта