Інноваційні технології навчання на уроках української мови
Вступ
Актуальність теми. Важливою проблемою сучасної педагогіки е проблема формування пізнавальної самостійності, яку науковці розглядають як один із видів самостійності, що характеризується вмінням сприймати інформацію, самостійно ставити нове запитання, створювати нову проблему та розв’язувати її власними силами (П. Блонський, Д. Богоявленська, М. Махмутов, О. Савченко та ін.), а також як свідому мотивованість дій, їх обґрунтованість, здатність людини бачити об’єктивні підстави для того, щоб діяти відповідно до власних переконань (А. Матюшкін, С. Рубінштейн, А. Смірнов та ін.).
У сучасних наукових працях ця проблема розглядаеться на рівні окремих навчальних предметів і вікових категорій учнів. У нашому дослідженні формування пізнавальної самостійності відбувалося на уроках української літератури, завдяки створенню системи педагогічних умов, одніею з яких було використання інтерактивних методів навчання.
В останні десятиліття «інтерактивне навчання» набуло широкого застосування в педагогічному процесі.
У сучасній вітчизняній методиці інтерактивні методи визначаються по-різному. З одного боку, інтерактивний «означає здатність знаходитися в режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад, комп’ютером) або ким-небудь (людиною). Отже, інтерактивне навчання, як вважають В. Гузеев, В. Кондратюк, С. Крамаренко, А. Нісімчук, О. Падалка, О. Саган та ін., — це передусім діалогове навчання, під час якого здійснюеться взаемодія вчителя та учня.
Мета роботи – розглянути інноваційні технології навчання на уроках української мови.
Виходячи з мети дослідження. ми поставили перед собою наступні завдання:
— дослідити застосування інноваційних технологій навчання на уроках української мови ;
— розглянути поняття інноваційних методів навчання;
— охарактеризувати методику використання інтерактивних методів навчання української мови;
— виявити впровадження інноваційних технологій навчання;
— розглянути комп’ютеризоване навчання та інтерактивні методи на уроках української мови;
— простежити особливості функціонування інтерактивних методів на уроках української мови;
— дослідити інтерактивну методику на уроках української мови в старших класах.
Об’єктом дослідження є методика викладання української мови.
Предметом дослідження є інноваційні технології навчання на уроках української мови.
Розділ 1. Застосування інноваційних технологій навчання на уроках української мови
1.1. Поняття інноваційних методів навчання
Від чіткого усвідомлення поняття «освітня технологія» зараз перейдено до класифікації сучасних освітніх технологій.
У науково-педагогічній літературі поняття «освітня технологія» вживається дуже широко. Воно може означати напрям у дидактиці, галузь наукових досліджень щодо виявлення принципів і розробки оптимальних систем, конструювання відтворюючих дидактичних процесів із заздалегідь заданими характеристиками, потім — технологічно розроблену систему навчання, далі — систему методів і прийомів будь якого вчителя, на сам кінець — методику й окремі методу навчання.
Сьогодні інноваційні педагогічні процеси стали важливим стимулом розвитку освіти та мають потребу в науковому осмисленні.
О. Пригожий відзначає, що поняття «інновація» вперше з’явилося в дослідженнях у XIX столітті й означало введення деяких елементів однієї культури в іншу. Іншими словами, інновація — це введення, утілення нового.
На думку М. Поташника, інновації— це такі зміни, які, зберігаючи все позитивне в накопиченому досвіді, рятують шкільну систему від виявлених дефектів і переводять її повністю або частково на новий рівень, що відрізняється від існуючого поліпшенням умов і результатів функціонування. При цьому, якщо будь які зміни не несуть абсолютно нової ідеї, але в даний момент і в даній ситуації набувають особливого значення для навчально-виховного процесу, то й такі зміни треба вважати інновацією.
М. Кларин у поняття «інновація» вкладає такий зміст: «інновація» відноситься не тільки до створення та поширення нововведень, але й до перетворень, змін у образі діяльності, стилі мислення, що з цими нововведеннями пов’язані.
Існують різні підходи в обґрунтуванні необхідності впровадження інновацій у сучасну освіту (ідеї гуманістичної філософії, глобалистики). Виходячи з теоретичного аналізу джерел, загальним для різноманіття наукових положень є те, що основним напрямом педагогічної інноватики вчені розглядають підготовку людини до адекватного сприйняття світу та життя в ньому.
М. Хміль уважає, що ускладнення вимог до особистості в сучасному світі обумовило такі тенденції глобальних змін у сфері освіти:
- перехід від статичної моделі освіти до формування динамічних структур розумових дій учнів;
- орієнтація навчання на активне засвоєння учнями способів пізнавальної діяльності;
- адаптація процесу навчання до запитів і потреб особистості з перспективою мобільної самореалізації в постійно змінюючихся умовах сучасного суспільства.
На думку М. Хміль, дані тенденції вплинули й на зростання інтересу педагогів до педагогічних технологій.
Сучасний етап гуманізації освіти орієнтує педагогічні пошуки в галузь особистісної зорієнтированої освіти, що визнає цінність кожної людини. Таким чином, у особистісно зорієнтованому педагогічному процесі потрібна технологія «виходу на особистість», яка допомагає побачити особистість у іншому та в собі. Я солідарна з М. Бабаєвим, що інноваційною педагогічною технологією є відтворений на практиці проект педагогічної системи, який приводить до оптимізації з позиції особистісної зорієнтованої освіти.
У своїй практиці вчителі використовують форми роботи, що сприяють творчому розвитку учнів, здатних комунікативно виправдано користуватися засобами рідної мови: фразеологічні хвилинки; рольові ігри; ситуативні колізії; дослідницька діяльність; пізнавальні ігри; захист малюнків; словесне малювання; вільне письмо; життєві ситуації.
На нашу думку, види уроків, які впроваджують учителі у власній практиці, допомагають відійти від стандарту, підштовхнути учня до власного, неповторного, індивідуального, особливого погляду на життя.
Як правило, це: урок-інтелектуальна гра; уроки вільного спілкування; уроки історичної правди; уроки-дослідження; уроки-конкурси.
1.2. Методика використання інтерактивних методів навчання української мови
Одним із головних завдань сучасної школи України є виховання творчої особистості, бо вона значно краще й легше пристосовується до побутових, соціальних і виробничих умов, ефективніше їх використовує та змінює відповідно до власних уподобань, переконань тощо.
Тенденції особистісної орієнтації розвитку системи освіти підтверджені результатами досліджень сучасних вітчизняних психологів і педагогів (Г. Балл, І. Бех, І. Зязюн, Г. Костюк, С. Максименко та ін.). Орієнтація на особистість учня у процесі педагогічного стимулювання розвитку їхніх творчих здібностей базується на тому, що від моменту народження дитина змінює, перетворює навколишній світ за власною ініціативою [1, с.58]. Вона навчається, творчо освоює світ речей, створюючи нову гру, казку.
З метою вирішення провідних завдань освіти необхідна зміна її фундаментальних засад та розробка ефективних технологій і методів навчання, які були б спрямовані на розвиток інтелектуальних, комунікативно-креативних здібностей учнів.
Сучасна мовна освіта спрямована на виховання грамотної, продуктивно мислячої людини, яка володіє системою знань і розвиненими комунікативними здібностями, що дозволяють їй репрезентувати себе через мовлення. Спостереження й практика навчання свідчать про недостатність часткових методик, спрямованих на систематичне залучення учнів до спілкування. Заповнити цю прогалину може використання інтерактивних методів навчання, в основі яких лежить активне ситуативне спілкування школярів на уроках української мови.
Вітчизняна лінгводидактика збагатилася знаннями про інтерактивні методи навчання (Р. Балан, Л. Варзацька, М. Вашуленко, О. Вербило, О. Горошкіна, О. Караман, Л. Кратасюк, М. Красовицький, Т. Окуневич, М. Олійник, М. Пентилюк, Л. Пироженко, О. Пометун, Т. Симоненко, Л. Щербина та ін.), однак на сьогодні відсутня теоретична модель функціонування інтерактивних методів навчання української мови в старших класах. Отже, виникла потреба розробити методику використання інтерактивних методів навчання української мови в старшій школі на основі аналізу досліджень сучасної лінгводидактики.
Традиційно інтерактивний розуміється як ініціативна відповідна позиція суб’єкта, якому адресовані певні дії чи процедури. Поняття інтерактивність нині широко опановується педагогікою, методиками, до того ж не лише в галузі комп’ютерного навчання, а й у процесі організації навчання. Узагальнюючи наукові студії з цієї проблеми, стверджуємо, що інтерактивні методи навчання на уроках української мови — це способи міжособистісної взаємодії в режимі вчитель — учень, учень — учитель, учень — учень, що забезпечують реалізацію мети й завдань уроку.
Сучасні кооперативні, інтерактивні технології навчання, що почали швидко поширюватися в Україні, є не лише однією з демократичних форм навчання, але й засобом мотивації учнів до активної діяльності на уроці. Уміле використання таких технологій дає можливість ефективно використовувати особистісний потенціал кожного учня, планувати та досягати результатів, перетворити урок на співтворчість та подарувати учням відчуття власного зростання. Створення ситуації успіху, сприятливих умов для повноцінної діяльності кожної дитини – основна мета, що покладена в основу інноваційних технологій навчання. Багато з них варті уваги сучасного педагога, який прагне дати якісний рівень знань, зробити урок цікавим, досягти максимального взаєморозуміння і співпраці між учителем і учнем. Вдалий вибір методів і прийомів навчання в конкретних умовах, застосування оптимальних педагогічних технологій у кінцевому результаті повинні сформувати такі особистісні якості учня: – когнітивні (пізнавальні) – уміння відчувати навколишній світ, ставити запитання, обґрунтовувати своє світорозуміння, вступати у змістовний діалог чи дискусію, робити висновки; – креативні (творчі) – виявляти гнучкість розуму, фантазії, натхнення; мати власну точку зору, виявляти ініціативу; бути нестандартним, неординарним; – оргдіяльнісні – уміння ставити мету й забезпечувати її досягнення, програмувати дії; самоаналіз і самооцінка;
– комунікативні – здатність до неконфліктної взаємодії з іншими суб’єктами й навколишнім світом [2, с.38].
1.3. Впровадження інноваційних технологій навчання
Моделювання процесу навчання в сучасній школі е ефективною формою технологічного підходу до уроку української мови. На сьогодні надзвичайно актуальною е проблема використання педагогічних технологій, які були б зорієнтовані не лише на поповнення знань учнів з української мови, а й на розвиток умінь творчого, самостійного вирішення завдань практичного характеру, посилення інтелектуальної спроможності, пізнавальної активності школярів. Таким чином, нагальною е потреба в оновленні не лише змісту мовної освіти, а й у визначенні нових підходів до організації навчального процесу. Реалізація цього завдання можлива за умови впровадження сучасних інноваційних технологій.
Зазначимо, що закономірністю інноватики, на думку вчених, е те, щ о нове входить в систему освіти, змінюючи її, але не руйнуючи. Слушною е думка дидактів стосовно неправомірності ідентичного впроваджування зарубіжних стандартів у вітчизняну систему навчання.
На сьогодні практика навчання мови в школі переконливо доводить ефективність таких педагогічних технологій: проектні технології, інтерактивні технології, технології з використанням комп’ютерних програм, ігрові технології, модульне навчання, дистанційне навчання, креативне, інклюзивне навчання, технології засвоєння учнями української мови великими логічно завершеними частинами, сугестивне, програмоване, проблемне навчання тощо.
З огляду на обсяг роботи ми не маємо можливості детально розглянути реалізацію кожної із зазначених технологій у практиці навчання української мови в школі. Зупинимось на окремих із них.
Малодослідженою залишається проблема розвитку креативного мовлення учнів. Через поняття “креативність”розкриваеться рівень більш широких соціальних взаемовідносин, продовжується спіраль розвитку особистості; в основі спілкування — демократичний стиль. Завдяки впровадженню в науку цього терміна дослідження особистісного аспекту творчості виокремлюється в самостійну галузь. Розглянемо креативність як здатність особистості до створення нового, її творчий потенціал, щ о знаходить свій вияв у творчому процесі. І як результат — формування на цій основі гармонійної, всебічно розвиненої мовної особистості. Доречно наголосити на таких ознаках креативності:
1) вміння виокремлювати проблему;
2) усвідомлювати у цій проблемі якнайбільшу кількість зв’язків;
3) гнучкість як здатність до продукування різноманітних ідей;
4) оригінальність як здатність висловлюватися нестандартно;
5) здатність удосконалювати об’єкт шляхом збільшення обсягу і виходу за межі очікуваного;
6) здатність до аналізу і синтезу, тобто здатність до нестандартного вирішення проблеми.
Не можна не закцентувати увагу і на факторах розвитку креативності:
1) розвиток образного мислення, різнобічної уяви;
2) спілкування в різних сферах середовища;
3) наслідування творчого ідеалу;
4) захоплення створенням нового;
5) демократичні стосунки між особистостями тощо.
Практика учителів-словесників стосовно розвитку креативного мовлення школярів доводить ефективність використання таких методик: творчі завдання; вправи ситуативного характеру; вправи з елементами безмашинного програмування; асоціативні, акцентологічні, програмовані, бліц-диктанти; рольові ігри; нові форми проведення уроків; засоби мультимедіа, технологія “портфоліо” (своєрідний “мовний портфель”, що містить пакет певних матеріалів, які демонструють рівень засвоєння мови учнями). Інтерес становить і технологія «тандем-метзду», яка вважається однією із перспективних технологій навчання на заняттях з мови.
У результаті систематичного обміну електронними листами удосконалюється як монологічне, так і діалогічне мовлення школяра. А відтак — формуються такі види мовленнєвої діяльності, як читання та говоріння. Важливим е те, що такий підхід до навчання української мови позбавлений штучності, яка, на жаль, часто має місце на уроках. Креативне мовлення особистості формується у реальній ситуації спілкування.
Цікавим є впровадження інклюзивних технологій навчання мови в загальноосвітній школі. Інклюзивне навчання передбачає адаптацію програм, методик, форм навчання до індивідуальних потреб особистості, що дає змогу дитині повною мірою здобути мовну освіту з огляду на індивідуальні можливості і потреби, сформувати комунікативно компетентну особистість, зорієнтувати школяра на духовно-моральні цінності.
Формування єдиного освітнього простору в межах світової спільноти е основною метою інформаційних технологій. Час диктує необхідність створення нового ґатунку програм навчального призначення. Йдеться про розробку та впровадження електронних підручників, словників, енциклопедій, які будуть інформаційно взаємопов’язані. Імітацію реального комунікативного середовища допомагають створити мультимедійні засоби. Мультимедійне навчання поєднує в собі текстові комп’ютерні дані з аудіо- та відеоінформацією. Спілкування учня з тим чи іншим персонажем комп’ютерного курсу реалізується в усній та письмовій формі. Мультимедійне навчання характеризується високим рівнем активності мультимедіа засобів, у результаті чого учень (а він же і слухач і глядач) не залишається поза ситуацією спілкування, є активним її учасником. Застосування мультимедійного навчання е ефективним в аспекті мовленнєвого розвитку школяра, сприяє реалізації комунікативної змістової лінії, передбаченої програмою з української мови для загальноосвітніх шкіл.
Розвиток пізнавальної активності, самостійності, творчих здібностей е важливою проблемою сьогодення. Впровадження активних методів навчання мови сприяє вирішенню питання творчого підходу до процесу навчання. Особливої ваги набувають методи пошукового спрямування: інформаційно- проблемний виклад, проблемно-науковий та дослідницький методи.
У загальнотехнологічному контексті особистісно оріентованої освіти яскраво вирізняються проектні технології, основу яких становлять саме метод проектів. Робота учнів на уроці має характер проектування. Ця діяльність розрахована на отримання певного практичного результату і його обов’язковою презентацією перед аудиторією. Проектні технології сприяють формуванню мовної, мовленневої, комунікативної компетенції школярів; навичок самоосвіти, самоорганізації, співпраці; розвивають інтелектуальні, творчі здібності особистості. Позитивним е те, що метод проектів можна використовувати у всіх ланках навчання мови в школі — від молодшої до старшої. На уроках української мови перевага надається таким видам проектів: інформаційним (підготовка доповідей, повідомлень із певної теми); видавничим (підготовка рефератів, статей); сценарним (розробка позакласних заходів із мови); творчим (випуск журналів, альманахів, збірок, макетів, стіннівок, проведення конкурсів, екскурсій, організація виставок).
Учителі-словесники можуть запропонувати школярам розробку і таких проектів: лінгвістичних, літературно-творчих, культурологічних, історичних, природничо-наукових, екологічних тощо. Впровадження методів проектів у практику навчання української мови сприяє:
1) поглибленню знань з теми дослідження;
2) підвищенню рівня володіння мовою;
3) формуванню дослідницьких навичок роботи над темою проекту;
4) розвитку комунікативних здібностей;
5) реалізації власного інтересу до теми дослідження.
Слід зазначити, що методика проектної діяльності враховує реалізацію таких чинників: визначення проблеми та обґрунтування її актуальності; формулювання гіпотези дослідження; визначення обсягу та етапів роботи; добір методів і засобів, спрямованих на досягнення мети; розподіл обов’язків серед учасників проекту (добровільність вибору); розробка загальної моделі проекту; консультації, контроль, корекція результатів роботи; презентація проекту; аналіз досягнень учнів; підбиття підсумків. Таким чином, проекти як інноваційні методи навчання сприяють розвитку інтелектуальних здібностей учнів, формуванню мовленнєвих, комунікативних умінь, вольових якостей характеру, навичок самостійної роботи, допомагають становленню національної, духовно багатої мовної особистості.
Наприкінці ХХ століття у школах західної Європи та США набули поширення інтерактивні технології навчання. Як свідчать результати досліджень, інтерактивне навчання дає змогу відчутно збільшити відсоток засвоєння матеріалу, позитивно впливає на формування практичних умінь та навичок, формує свідомість учня, його волю, почуття. Сучасна практика навчання в школах України дозволяє констатувати ефективність застосування інтерактивних технологій на уроках української мови. Інтерактивне навчання — це особлива форма організації навчальної діяльності, метою якого е створення сприятливих, комфортних умов роботи на уроці, за яких кожен учень відчуває свою значущість, інтелектуальну спроможність, успішність. Важливим е дотримання вимоги активної, безперервної взаємодії всіх учнів. Організація інтерактивного навчання враховує моделювання життєвих ситуацій, спільне вирішення проблеми, що може виникати внаслідок певних обставин, обов’язкове використання рольових ігор, нетрадиційних вправ. Словесники зазначають, що ці методичні чинники допомагають дитині виявити свої можливості, сприяють створенню атмосфери творчої невимушеності. Залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів можна виділити такі технології інтерактивного навчання:
1) інтерактивні технології кооперативного навчання;
2) інтерактивні технології колективно-групового навчання;
3) технології ситуативного моделювання;
4) технології опрацювання дискусійних питань.
Не можна не підкреслити такої форми організації, як робота в малих групах або парах. Мовник розподіляє клас на групи, визначає завдання для кожної із них. Доповідач від групи презентує результати щодо виконання роботи. Учителі-словесники зазначають, що такий підхід до організації навчального процесу сприяє формуванню таких рис особистості, як толерантність, взаєморозуміння, взаємодопомога, ґречність.
Школярі отримують навички чітко обґрунтувати свої думки, аргументувати їх, орієнтуватися в ситуації спілкування. Формуються навички діалогічного, полілогічного, монологічного спілкування. Практика навчання мови в школі доводить необхідність чіткого розподілу обов’язків у межах групи: спікер (керівник групи) — оголошує завдання, визначає хід його виконання, організовує черговість висловлювань учасників, підбиває підсумки, призначає доповідача від групи; секретар — фіксує результати роботи учнів, може виступати співдоповідачем; стежить за часом; доповідач — чітко доповідає про результати роботи, висловлює думку групи. Зазначимо, що однією з форм роботи в малих групах є робота в парах. Мовник формулює проблемне запитання для дискусії. Визначається час для самостійних міркувань, після чого школярі об’єднаються в пари, організовується обговорення проблеми між двома учнями, які повинні досягти згоди щодо відповіді. Висновки, ідеї, аргументи демонструються окремими парами перед колективом; учитель організовує дискусію. Такий методичний підхід сприяє реалізації ідеї особистісно зорієнтованого навчання.
Українська мова характеризується чіткістю структури, логікою побудови, а відтак — підлягає моделюванню, структуруванню мовних одиниць. Інноваційним підходом щодо організації процесу навчання мови е модульно-рейтингова технологія, яка передбачає залучення учня до співпраці, творчості, спонукає його стати співавтором заняття. Зазначена технологія навчання враховує необхідність поєднання різних методів і прийомів. Для неї е обов’язковим використання опорних конспектів. Опрацювання модуля розпочинається вступним словом учителя, який пояснює тему, формулює завдання. Після цього організовується індивідуальна самостійна робота учнів. Засвоєння мовних явищ здійснюється в аспекті таких видів навчальної діяльності: змістово-пошукової, адаптивної, контрольно-смислової, системно-узагальнюючої та контрольно- рефлексивної. Модульно-рейтинговий підхід до навчання допомагає сформувати цілісне концентроване уявлення щодо структури мовних явищ. Наведено приклад модуля теми “Другорядні члени речення”, розробленого ученим-методистом М.І.Пентипюк.
Урок 1. Ознайомлення учнів з другорядними членами речення.
Урок 2. Осмислення і засвоєння другорядних членів речення, способів їх вираження.
Урок 3. Передмовленневі завдання. З’ясування структурних і стилістичних функцій другорядних членів речення.
Урок 4. Мовленнєві завдання. Конструювання висловлювань (усних і писемних) з уживанням простих поширених речень.
Важливо передбачити ефективне вживання вправ аналітичного, конструктивного і творчого (комунікативного) характеру. Учителі підкреслюють значущість для навчання мови за модульними технологіями таких видів вправ і завдань: ситуативні вправи, редагування речень, текстів, створення мовленнєвої ситуації, завдання проблемно-пошукового характеру, вправи з елементами безмашинного програмування, нові форми диктантів. Моделювання навчального процесу дає змогу проектувати пізнавальну діяльність школяра, сприяє міцності та мобільності застосування знань.
Значний навчальний інтерес становлять ігрові технології. Гра — це вид діяльності в певних ситуаціях. Педагогічна гра характеризується ознаками: навчально-пізнавальною спрямованістю, формулюванням мети та прогнозуванням результату. Учені-методисти виділяють такі види ігор:
1) мовні ігри (фонетичні, лексичні, граматичні);
2) комунікативні (творчі, рольові), що передбачають створення сприятливої морально-психологічної атмосфери для спілкування, апробацію учнями свого мовленнєвого зразка оцінювання висловлювання.
Учителі-мовники підкреслюють педагогічну цінність ігор. Ситуація спілкування в ході гри вимагає визначення ролей для її проведення. А стрункості побудови та чіткості здійснення сприяє врахування таких етапів: підготовка рольової гри, її проведення, спільне обговорення результатів та підбиття підсумків. Рольові ігри у свою чергу мають два підвиди: соціально-побутові, що сприяють виробленню навичок спілкування у соціально-побутовій сфері, та ділові (або професійні), в яких мають місце професійні ситуації, прогнозуються результати цих ситуацій. Досвід учителів-практиків доводить ефективність рольових ігор на уроках з розвитку мовлення, під час вивчення стилів мовлення, у ході засвоєння орфоепічних, граматичних норм української літературної мови, на заняттях з риторики. Практикуються різні види ігор на уроках мови. Наприклад, “Найрозумніший”, “Брейн-ринґ’, “КВК”, “Бенефіс”, “Що?Де? Коли?” тощо. Отже, використання педагогічних ігор сприяє формуванню культури мовленнєвої поведінки особистості, виробленню у неї умінь орієнтуватися у ситуації спілкування, вживати слова, конструювати речення, тексти відповідно до норм української літературної мови. Окрім цього, гра стає вагомим чинником для формування емоційно-вольової сфери школярів, активно стимулює їх пізнавальну діяльність.
Для формування національно свідомої мовної особистості е актуальним упровадження когнітивної методики навчання, спрямованої на формування комунікативної компетенції. Метою когнітивної методики е осмислення учнями мовних явищ як суттєвих значень змістових структур тексту. Такий підхід сприяє адекватному сприйняттю інформації, що містить текст, розвитку умінь складати власні висловлювання.
Важливо формувати в учнів і уміння комунікативно виправдано використовувати мовні одиниці у своїй мовленнєвій практиці. Становлять інтерес такі види вправ та завдань: учням пропонується дібрати власні вправи до підручника; стати співавтором тексту, поширити його, ввести описи, діалоги, змінити закінчення. Когнітивна методика забезпечує формування соціокультурної компетенції, мовної культури світу.
Таким чином, використання новітніх технологій навчання на уроках української мови сприяє лінгво-культурологічному розвитку школярів, ефективно впливає на формування творчого потенціалу особистості, реалізації усіх змістових ліній, передбачених програмою з української мови для середньої школи: мовної, мовленнєвої, соціокультурної та діяльнісної.
Висновки до розділу 1
Нетрадиційний, нестандартний урок української мови все наполегливіше утверджується в шкільній практиці. Багато вчителів вбачають у ньому засіб подолання стереотипу, зміни звичних способів спілкування, демократизації взаємовідносин між учителями та учнями. Такі уроки активізують розумову діяльність учнів, стимулюють мислення, уміння думати, порівнювати, аналізувати, виправляючи свої помилки й помилки своїх товаришів. Вони сприяють розвиткові пізнавальних інтересів учнів. Їм цікаво вчитися, прагнучи знати якомога більше, щоб виступати в ролі вчителя, контролюючи чи перевіряючи товариша.
Такі уроки дають змогу розвивати зв’язне мовлення учнів. Вони вчаться правильно, грамотно і красиво говорити. За новою навчально-виховною концепцією вивчення української мови учні мають не тільки засвоїти певну суму лінгвістичних понять та граматичних правил – вони повинні вільно володіти усною й писемною мовою, послуговуватися нею в різних ситуаціях.
Саме новітні педагогічні технології допомагають словесникові це зробити, адже він за суб’єктом навчання бачить живу людину, яка росте, пізнаючи навколишній світ і себе в ньому, відчуває серцем душу цієї підростаючої особистості.
Розділ 2. Комп’ютеризоване навчання та інтерактивні методи на уроках української мови
2.1. Особливості функціонування інтерактивних методів на уроках української мови
Інтерактивними можна назвати ті методи, які стимулюють учнів до міжособистісної взаємодії, забезпечують їхню активну участь у навчальному процесі, занурення школярів у спілкування. Отже, провідною якістю інтерактивних методів навчання є їхня здатність забезпечувати активність учнів, що позитивно впливає на процес засвоєння навчального матеріалу. Така позиція характеризує наукові пошуки сучасних дослідників інтерактивних методів навчання О. Пометун, Л. Пироженко, які вважають, що сутність інтерактивних методів навчання полягає в організації навчального процесу таким чином, щоб практично всі учні були залученими до процесу пізнання, мали змогу дискутувати з приводу того, що знають і думають [5]. Спільна діяльність учнів у процесі пізнання, засвоєння навчального матеріалу означає, що кожен робить свій індивідуальний внесок, відбувається обмін знаннями, ідеями, способами діяльності, причому в атмосфері доброзичливості й взаємної підтримки, що дає змогу не лише здобувати нові знання, а й розвиває пізнавальну діяльність.
Таким чином, використання інтерактивних методів навчання сприяє розвиткові комунікативних умінь і навичок учнів, їхньої пізнавальної діяльності, установленню емоційних контактів між учасниками навчально-виховного процесу.
Оскільки в старших класах вивчення української мови має узагальнювально-систематизуючий характер, значне місце відводиться практичній роботі учнів, удосконаленню вмінь самостійної роботи. Ефективними є інтерактивні методи навчання, тобто такі, що спонукають учнів думати, зіставляти, усебічно аналізувати мовний і мовленнєвий матеріал, систематизувати його, конкретизувати власними прикладами, практично використовувати, переносити вміння й навички на інші факти, забезпечують комунікативну спрямованість навчання. Однак, як свідчать спостереження, інтерактивними іноді називають методи і прийоми, що належать до традиційної класифікації, зокрема різні види бесіди, спостереження мовних явищ тощо.
На відміну від традиційних методів навчання, які будуються переважно на однобічній комунікації (її організовує й постійно стимулює вчитель), інтерактивні методи принципово змінюють схему комунікації в навчальному процесі. Вони орієнтовані на реалізацію пізнавальних інтересів і потреб особистості, тому особлива увага приділяється організації процесу ефективної комунікації, у якій учасники процесу взаємодії більш мобільні, відкриті й активні.
Процес навчання — не автоматичне викладання навчального матеріалу, а така взаємодіяльність, що потребує напруженої розумової роботи учня і вчителя. Пояснення й демонстрація самі по собі ніколи не дадуть справжніх, стійких знань, цього можна досягти тільки за допомогою участі суб’єктів навчання в інтеракції. Отже, інтерактивні методи навчання — це методи організації активної пізнавальної діяльності з цілком конкретною метою. Одна із засад їх функціонування — створення комфортних умов навчання, таких, за яких учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність, що робить продуктивним сам процес навчання.
Як зазначають Л. Варзацька, Л. Кратасюк, інтерактивні методи на уроках української мови є важливим складником особистісно зорієнтованого розви- вального навчання. Учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчально-виховного процесу. Вони спільно визначають мету діяльності, об’єкт, суб’єкт, засоби діяльності, результати навчання. Під час такого спільного пошуку здійснюється обмін думками, знаннями, способами діяльності, унаслідок чого відбувається рефлексія, оцінювання здобутих результатів. Учні усвідомлюють, чого вони досягли на певній сходинці пізнання, що вони знають, уміють, як виражають своє емоційне ставлення до об’єкта навчання, як збагатився їхній особистісний досвід творчої діяльності [2, с. 5].
Своєрідною рисою інтерактивних методів навчання є використання власного досвіду учнями під час розв’язання проблемних питань. Школярам надається максимальна свобода розумової діяльності в побудові логічних ланцюгів. Це зумовлено потребою самостійно розв’язувати складні проблеми, звільняючи учня від традиційної ролі спостерігача в навчальному процесі. В інтерактивному навчанні учні навчають один одного, отже, можна говорити про навчання діалогового характеру.
Аналіз літератури засвідчує, що автори, вивчаючи різні аспекти функціонування інтерактивних методів навчання, дають їм однаково позитивні характеристики. На основі узагальнення лінгводидактичних студій виділяємо основні ознаки інтерактивних методів навчання української мови:
— інтерактивні методи — один із провідних засобів навчання української мови на сучасному етапі;
— інтерактивні методи мають значні можливості для формування мовної, мовленнєвої, соціокультурної, комунікативної компетенцій учнів;
— ці методи стимулюють самостійність і креативність учнів в опануванні, узагальненні й систематизації теоретичних знань учнів.
Названі особливості й зумовлюють збільшення питомої ваги інтерактивних методів на уроках української мови в старших класах, коли відбувається узагальнення й систематизація знань, засвоєних в основній школі, уведення нових комунікативно орієнтованих відомостей з метою формування мовної особистості випускника.
Вибір методу залежить від багатьох чинників. Обираючи метод навчання, учитель-словесник повинен чітко з’ясувати його основну мету, конкретні завдання, які розв’язуватимуться на уроці, визначити його лінгводидактичний потенціал для досягнення. Критерієм ефективності методу є його результативність.
Інтерактивні методи навчання виступають важливою складовою уроку української мови. Однак на сьогодні відсутня класифікація таких методів. Методи навчання можна класифікувати за різними ознаками. Головне при цьому, як зазначає В. Бондар, не виходити за межі єдиної основи, чітко її дотримуватися за будь-якого підходу до класифікації [1, с. 82-83].
Оскільки метод є складовою ширшого поняття «технологія навчання» вважаємо доцільним диференціювати інтерактивні методи навчання української мови відповідно до класифікацій інтерактивних технологій. Поділяємо думку О. Пометун, Л. Пироженко, які виділяють чотири групи технологій залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:
— інтерактивні технології колективно-групового навчання — технології, що передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всього класу;
— інтерактивні технології кооперативного навчання (організація навчання у малих групах учнів, об’єднаних спільною навчальною метою: робота в парах, карусель, робота в малих групах, акваріум тощо);
— технології ситуативного моделювання — побудова навчального процесу за допомогою залучення учня до гри, передусім, ігрове моделювання явищ, що вивчаються;
— технології опрацювання дискусійних питань — широке публічне обговорення якогось суперечливого питання [5].
Визначені технології функціонують на всіх уроках, отже, можна вважати цю класифікацію загальнодидактичною. М. Пентилюк, Т. Окуневич у книзі «Сучасний урок української мови» виділяють такі технології навчання української мови, зокрема інтерактивні технології кооперативного навчання, технології колективно-групового навчання, ситуативного моделювання, опрацювання дискусійних питань [4]. Отже, залежно від інтерактивних технологій, визначених у роботах педагогів О. Пометун, Л. Пироженко та лінгводидактів М. Пентилюк, Т. Окуневич, виділяємо такі типи інтерактивних методів навчання української мови в старших класах:
— методи колективно-групового навчання;
— методи кооперативного навчання;
Таблиця 2.1. Функціонування інтерактивних методів на аспектних уроках та уроках розвитку мовлення
| Інтерактивні методи аспектних уроків | Інтерактивні методи уроків розвитку зв’язного мовлення | ||
| Комунікативна компетенція мовна компетенція | Мовна компетенція комунікативна компетенція | ||
| Діяльність учителя | Діяльність учня | Діяльність учителя | Діяльність учня |
| Забезпечити формування стійкої мотивації до вивчення мовної теми; усвідомлення учнями комунікативної значущості відповідних мовних явищ, одиниць та їх функцій у спілкуванні, стимулювати використання учнями відповідних мовних одиниць у процесі комунікативної інтерактивної діяльності | Засвоїти мовну інформацію в процесі інтерактивного спілкування | Визначити засвоєнні учнями мовні явища, одиниці, що стануть передумовою ефективної інтерактивної комунікації | Реалізувати комунікативну мету на основі засвоєної мовної інформації |
— методи ситуативного моделювання;
— методи опрацювання дискусійних питань.
Розподіл уроків української мови на дві групи — аспектні та розвитку мовлення — став підставою для виокремлення двох відповідних функціональних груп інтерактивних методів. Інтерактивні методи аспектних уроків спрямовані на засвоєння повторення, узагальнення мовної інформації, що здійснюється через роботу в групах, роботу в парах, мозковий штурм тощо. При цьому комунікативна компетенція учнів стає засобом набуття мовної компетенції. Інтерактивні методи уроків розвитку мовлення забезпечують вироблення комунікативної компетенції на основі мовної, зокрема ток-шоу, дебати, займи позицію, мікрофон тощо. Функціонування інтерактивних методів навчання аспектних уроків і уроків розвитку зв’язного мовлення зумовлює своєрідність комунікативної поведінки учасників педагогічного дискурсу — учителя й учнів. Так, під час аспектних уроків комунікативна компетенція старшокласників розглядається нами як засіб вироблення мовної, під час уроків розвитку мовлення навпаки мовна компетенція стає інструментарієм удосконалення комунікативної. Функціонування інтерактивних методів визначених двох груп відрізняється рівнем самостійності комунікативної діяльності учнів. Особливості діяльності вчителя й учнів покажемо за допомогою таблиці (табл. 1).
2.2. Інтерактивна методика на уроках української мови в старших класах
В основу диференціації інтерактивних методів навчання української мови, на нашу думку, варто покласти такі принципи, як-от технологічний, що співвідносить метод з відповідною технологією, та типологічний, що залежить від типу уроку української мови — аспектний чи розвитку мовлення.
Як свідчить аналіз фахової літератури, насамперед статей, у підходах авторів до визначення інтерактивних методів навчання української мови відсутня чіткість, натомість прослідковується термінологічний різнобій, коли один і той же метод називають по-різному й навпаки. До того ж не завжди враховуються функціональні властивості методу відповідно до вікових особливостей старшокласників. Це дає нам підстави до певних обмежень у характеристиці інтерактивних методів навчання. Тому ми зупинимося лише на тих, що широко використовуються на уроках української мови в старших класах.
Надзвичайно важливими на уроках української мови в старшій школі вважаємо методи колективно-групового навчання, що передбачають опанування навчального матеріалу фронтально з метою пояснення, уточнення певних мовних положень, посилення уваги учнів до складних або проблемних (дискусійних) питань розвитку й функціонування української мови. До них відносимо метод мікрофон, вирішення проблеми та ін. Ефективність функціонування таких методів посилюється методично вдалим поєднанням з іншими.
Інтерактивні методи колективно-групового навчання передбачають одночасну спільну роботу всього класу (фронтальну), коли учні оволодівають однаковим навчальним матеріалом, або ж у межах певних груп (групову). Фронтальна робота є ефективною за умови наявності в навчальному матеріалі проблеми, що потребує колективного обговорення та прийняття спільного вирішення. Групова робота вимагає чіткого розподілу завдань між усіма учнями в окремих групах.
Усі учні працюють разом чи індивідуально над одним завданням із подальшим контролем результатів. Так, метод мікрофон надає змогу кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію. Учні передаватимуть мікрофон один одному, по черзі беручи слово. Обов’язково надавати слово тільки тому, хто отримує мікрофон. Головне запропонувати учням говорити лаконічно й швидко. На думку фахівців, важливо не коментувати й не оцінювати подані відповіді одразу після кожної репліки [5]. Важливою умовою функціонування методу мікрофона є наявність аналітичних коментарів учителя або когось із учнів після всіх виступів.
Мозковий штурм, що широко використовується для розв’язання конкретної проблеми, М. Пентилюк, Т. Окуневич називають розумовим штурмом і теж відносять до технологій колективно-групового навчання [4]. Метод мозкового штурму спонукає учнів виявляти уяву та творчість, дає змогу їм вільно висловлювати власні думки. Мета мозкового штурму чи мозкової атаки в тому, щоб зібрати якомога більше ідей з проблеми від усіх учнів протягом обмеженого часу. Після презентації проблеми та чіткого формулювання проблемного питання (його краще записати на дошці) учитель пропонує всім висловити ідеї, коментарі, навести фрази чи слова, пов’язані з проблематикою. Усі пропозиції записуються на дошці чи на великому аркуші паперу в порядку їх виголошення без зауважень, коментарів чи запитань. Усі учні заохочуються до висування ідей. Учителеві варто особливо підтримувати й фіксувати креативні, нестандартні ідеї.
До методів колективно-групового навчання ми відносимо лінгвістичну дуель. Лінгвістична дуель проводиться учнями у вигляді експрес-взаємоопитування: за відведений час школярі ставлять один одному запитання й зразу ж відповідають на них. Якщо хтось не знає відповіді, звертається за допомогою однокласників. Практика доводить, що цей метод особливо зацікавлює учнів, привчає їх чітко формулювати запитання, логічно, точно й стисло відповідати на них, учителеві ж допомагає заощадити час на уроці з метою активізації комунікативної діяльності учнів.
Особливої значущості набуває використання інтерактивних методів кооперативного навчання, як-от: робота в малих групах, у парах, діалог, акваріум, карусель, пошук інформації, спільний проект тощо. Це зумовлено потребою самостійно розв’язувати складні проблеми, звільняючи учня від традиційної ролі спостерігача в навчальному процесі.
Як свідчать спостереження навчального процесу, уже в середніх класах діти активно залучаються до роботи в парах і групах, до використання цього методу спонукають підручники з української мови нового покоління [3]. Робота в парах дає змогу учням висловлювати думки, обмінюватися ідеями спочатку в групі, лише потім виступати перед класом. Під час роботи в парах можна виконувати такі завдання: обговорити спільну діяльність, проаналізувати текст; узяти інтерв’ю, визначити ставлення партнера до того чи іншого питання; зробити критичний аналіз роботи один одного тощо.
Методи роботи в парах, роботи в групах використовуються на уроках з метою засвоєння та застосування знань, умінь та навичок. Це може відбуватися одразу ж після викладу вчителем нового матеріалу, на початку нового уроку замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь та навичок, або бути частиною повторювально- узагальнювального етапу уроку.
Важливе місце на уроках української мови в старших класах посідають методи ситуативного моделювання, до яких відносимо імітаційні ігри, спрямовані на відтворення відомих учням процесів, дій, видів суспільно значущої діяльності, наприклад, ігри суд, коректор, екскурсовод тощо. Запропонувавши учням стати в позицію вчителя («Уявіть собі, що ви вчителі. Які б вправи ви запропонували своїм учням для перевірки домашнього завдання?»), ми спонукаємо їх наслідувати вчителя, зокрема: відповідально готуватися до роботи; виконати вдома заплановані для виконання учнями завдання; запропонувати власну цікаву вправу та спосіб її виконання; домагатися високої культури власного мовлення, не допускаючи в ньому порушень, жаргонізмів, суржикових слів тощо. Систематичне впровадження цього методу змушує учнів знаходитися в стані мобілізаційної готовності до уроку.
Імітація фрагмента судового слухання (суд pro- БЄ — «власний суд»), наприклад, суд над суржиком, сленгом, що широко вживаються в мовленні учнів, дає змогу учням розіграти судовий процес за участі невеликої кількості осіб: судді, який буде слухати обидві сторони й приймати остаточне рішення, обвинувачуваного й обвинувача або їхніх представників. Як правило, спочатку обирається ситуація (судова справа, випадок, дилема) для вивчення. Перевіряється, чи відповідає вона очікуваним результатам та темі уроку. Готується додаткова інформація (статистика, думки фахівців, закони тощо) або продумується посилання на неї. Якщо необхідно, інформація може бути подана на дошці, у папках, книжках, електронних носіях тощо. Прогнозуються можливі варіанти розв’язання ситуації. Готується план проведення судового слухання (його регламент записується на дошці). Відбувається ознайомлення класу з процедурою слухання. Розподіляється клас на три однакові групи: судді, обвинувачі й обвинувачувані. Розігрування ситуації за ролями імітує реальність виконання ролей учасникам і надання їм можливості діяти в модельованій комунікативній ситуації.
Такий метод дає змогу учням отримати спрощене уявлення про процедуру прийняття судового рішення, удосконалити комунікативні властивості певного соціокультурного спрямування.
Метод ситуативного моделювання потребує ретельної підготовки. Методично правильна організація роботи передбачає таку послідовність: перший етап — мотиваційно-планувальний, під час якого відбувається планування роботи й підготовка. Наступний етап — тренувальний, що передбачає виконання певних дій, процедур, операцій. Третій етап — власне гра. Заключний етап — рефлексивний. Після закінчення вправи проводиться ретельний аналіз учасниками та «спостерігачами» набутого досвіду, їхніх думок та почуттів. Важливим є вихід дітей з ролей [5]. Для цього проводиться детальне обговорення ситуації. Бажано, щоб кожен учасник відповів на запитання: «Як ви себе почували в тій чи іншій ролі?», «Що подобалось під час гри, а що — ні?», «Чи бували ви самі в подібній ситуації?», «Чи була вирішена проблема? Чому? Як вона була вирішена?», «Яким чином цей досвід може вплинути на ваше подальше життя?», «Які труднощі спілкування виникли?», «Які шляхи подолання комунікативних невдач?» тощо.
Останнім часом під впливом сучасних соціальних умов збільшується питома вага методів опрацювання дискусійних питань, зокрема методу ПРЕС, займи позицію, зміни позицію, дискусії, ток-шоу, які теж є актуальними під час навчання української мови в старших класах.
В основі цих методів лежить структурована дискусія: учням пропонується для обговорення дискусійне питання («Кар’єра чи родина?», «Чи має право на життя контрактне навчання?», «Чи потрібно використовувати в мовленні запозичені слова?», «Чи має право на життя суржик?» тощо).
Метою застосування методу ПРЕС є навчання пошуку й відбору сильних аргументів, шляхів впливу на аудиторію, стислого й чіткого висловлювання думок з дискусійних питань. До завдань методу займи позицію належить демонстрація різних поглядів на проблему, формування вмінь учнів обґрунтовано висловити власну позицію. Метод зміни позицію вважаємо особливо ефективним для формування в учнів умінь виробляти комунікативні стратегії, оскільки він дозволяє старшокласникам приєднатися до думок іншої людини, розвивати навички аргументації та активізації спілкування з однокласниками. Метод дискусії передбачає широке публічне обговорення якогось проблемного питання. Учитель пропонує цікаву для дискусії тему, разом з учнями складає план дискусії, готує список запитань, що допоможуть привернути увагу класу до проблеми та спрямувати хід дискусії на досягнення згоди. Під час дискусії педагог уважно слухає учнів, спонукає до дотримання теми дискусії, її розвитку, допомагає дійти вмотивованого, логічного висновку, який би задовольняв представників різних поглядів щодо предмета дискусії.
Метод ток-шоу розвиває в учнів уміння публічного виступу перед аудиторією та розгорнутого в часі дискутування. Учитель-словесник виконує роль ведучого: оголошує тему дискусії, пропонує висловитися «запрошеним гостям» з порушеної проблеми, надає слово «глядачам», які можуть висловити власну думку протягом хвилини або поставити запитання «запрошеним». Останні мають відповідати стисло й чітко. Ведучий має право поставити власне запитання, зупинити учнів, які висловлюються.
Перевага цих методів ситуативного моделювання полягає в тому, що учні вчаться толерантно відстоювати власну думку, коректно, дотримуючись правил мовленнєвого етикету, ставити запитання, опонувати, дискутувати.
Як свідчить аналіз фахових джерел і навчальної практики, інтерактивні методи навчання не передбачають чіткого розподілу в гомо- та гетерогенних класифікаціях. Межі між інтерактивними методами є певною мірою умовними, можливий перехід методу з однієї групи до іншої, зважаючи на зміст матеріалу, який опрацьовується, шлях його опрацювання. Наприклад, мозковий штурм можна віднести і до методів колективно-групового навчання, і до методів ситуативного моделювання. Оскільки в дискусії бере участь увесь клас, то є всі підстави віднести цей метод до методів колективно-групового навчання (адже клас ділиться на дві групи, кожна з яких відстоює свою позицію), за характером навчального матеріалу цей метод належить до методів опрацювання дискусійних питань. Інтерактивні методи — надзвичайно гнучка, динамічна категорія в сучасній лінгводидактиці. Таким чином, остаточне віднесення того чи іншого інтерактивного методу навчання української мови до певної класифікаційної групи можливе лише за врахування умов їх функціонування в конкретних навчальних ситуаціях. Класифікацію інтерактивних методів навчання покажемо за допомогою моделі.
Висновки до розділу 2
Отже, інтерактивні методи навчання української мови є важливою складовою вдосконалення комунікативних умінь і навичок старшокласників. Ці методи спираються на самостійну пізнавальну активність учнів, орієнтовані на розвиток здатності вирішувати проблеми колективно, залучаючи учнів до групових дискусій, проектної діяльності, забезпечують реалізацію комунікативно-діяльнісного підходу на уроках української мови.
На нашу думку, необхідно обов’язково передбачити системне застосування інтерактивних методів навчання, за допомогою яких досягалося б раціональне поєднання самостійної, парної та групової діяльності учнів з метою вироблення комунікативно значущих умінь діяти в різних соціальних групах.
Висновки
Сьогодні в нашому суспільстві виникла нагальна потреба у творчих, діяльних і обдарованих, інтелектуально й духовно розвинених громадянах. Тому своїм завданням педагоги мають визначити не тільки вияв, розвиток таких учнів, а й привернення до них уваги психологів, друзів, колег, батьків. На сучасному етапі перед учителем стоїть завдання не повідомити матеріал і перевірити знання, а виявити досвід учнів щодо викладеної вчителями інформації.
Сучасна методика нагромадила багатий арсенал прийомів інтерактивного навчання від найпростіших («Робота в парах», «Ротаційні (змінні) трійки», «Карусель», «Мікрофон») до складних («Мозковий штурм», «Мозаїка», «Аналіз ситуації»), а також імітаційні ігри, дискусії, дебати. Використання інтерактивних технологій – не самоціль, а засіб створення атмосфери доброзичливості й порозуміння, зняття з душі дитини почуття страху, спосіб зробити її розкутою, навіяти впевненість у своїх силах, налаштувати на успіх, виявити здібність до творчості.
Творча діяльність з дітьми являє собою кращий варіант втілення педагогіки співробітництва, що передбачає дружні стосунки між учителем та учнем і взаємну зацікавленість спільною справою. Дуже важливо в цій справі не затерти юну індивідуальність, а навпаки, – помітити специфіку обдарування й допомогти учневі реалізувати творчі здібності.
Отже, у процесі роботи педагоги переконуються, що лише вдала інтеграція сучасних педагогічних технологій інтерактивного, особистісно-орієнтованого, проектного навчання на основі постійного розвитку критичного мислення учнів дасть змогу розвивати творчі здібності, а значить, і формувати творчу особистість учня. Окреслена система роботи сприяє виявленню й розвиткові здібностей дітей, вихованню творчої особистості, наділеної художньою сприйнятливістю, емоційною чутливістю, художнім смаком.
Список використаних джерел
- Беляев А.М. Лингводидактические основы современного урока украинского языка в средней школе: автореферат дис. … докт. пед. наук: 13.00.02 / Беляев Александр Михайлович; Киевский государственный педагогический институт им. А.М. Горького. — К., 1985. — 48 с.
- Біляев О. М. Концепція навчання державної мови в школах України / О. М. Біляев, Л. В. Скуратівський, Л. М. Симоненкова //Дивослово. — 1996. — № 1.
- Біляев О.М. Лінгводидактика рідної мови / О.М. Біляев. — К.: Генеза, 2005. — 180 с.
- Біляев О.М. Сучасний урок української мови / О.М. Біляев. — К.: Рад. школа, 1981. — 176 с.
- Бондар В.І. Дидактика / В.І. Бондар. — К.: Либідь, 2005. — 264 с.
- Варзацька Л. Інтерактивні методи навчання: лінгводидактичні засади / Л. Варзацька, Л. Кратасюк // Дивослово. — 2005. — № 2. — С. 5-19.
- Варзацька Л. Організація проектної діяльності учня / Л. Варзацька //Дивослово. — 2004. — № 11.
- Горошкіна О.М. Українська мова: підруч. для 6 кл. загальноосвіт. навч. закл. з рос. мовою навчання / О.М. Горошкіна, А.В. Нікітіна, Л.О. Попова. — К.: Знання України, 2006. — 240 с.
- Заболотний О. Формування пошуково-дослідницьких здібностей учнів на уроках української мови / О.Забарний // Українська мова і література в школі. — 2003. — № 2.
- Зозюк І. Творчі проекти: обґрунтування необхідності// Українська мова та література. — 2005. — № 45.
- Кайнова В. Проектна і пошукова діяльність — шлях до творчості / В. Кайнова // Рідна школа. — 2007. — № 10.
- Мельничайко О. Деякі види роботи учнів на основі неповного тексту / О. Мельничайко // Українська мова і література в школі. — 2001. — № 5.
- Методика вивчення української мови в школі / О.М. Біляев, В.Я. Мельничайко, М.І. Пентилюк та ін. — К.: Рад. школа, 1987. — 246 с.
- Методика навчання рідної мови в середніх навчальних закладах/[за ред. М. І. Пентипюк]. — К.: Ленвіт, 2005.
- Методика навчання української мови в гімназії/[за ред. С. О. Карамана]. — К.: Ленвіт, 2000.
- Паламарчук В. П. Першооснови педагогічної інноватики / В. П. Паламарчук. — К. : Освіта України, 2005.
- Пентилюк М. І. Концепція когнітивної методики навчання української мови / М. І. Пентипюк // Дивослово. — 2004. — № 8.
- Пентилюк М.І. Сучасний урок української мови / М.І. Пентилюк, Т.Г. Окуневич. — Х.: Вид. група «Основа», 2007. — 176 с.
- Пометун О. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: наук.-метод. посіб. / О.І. Пометун, Л.В. Пироженко; за ред. О.І. Пометун. — К.: Вид-во А.С.К., 2004. — 192 с.