Освіта та самоосвіта

Реферати, дослідження, наукові статті онлайн

Червона книга України, її призначення та структура

Вступ

До 1900 року на Землі зовсім зникли 65 видів ссавців та 140 видів птахів. Нині приблизно 600 видів хребетних перебувають на межі повного знищення (деякі кити, носороги, черепахи, журавлі, дрофа та багато інших), повністю знищені тури і морська Стеллерова корова. З 250 тисяч видів вищих рослин Землі близько 1/10 перебуває у загрозливому становищі. Рідкісними стали сибірські кедри, європейський і далекосхідний тис, кавказьке залізне дерево.

Діяльність людини часто порушує рівновагу в природі, створює умови, що сприяють появі і розвитку нових форм організмів, часто шкідливих: бур’янів, шкідників сільськогосподарських культур, збудників різних хвороб. Так, за 20 років (1945-1965 рр.) кількість видів комах, стійких проти отрутохімікатів, зросла більш ніж у 100 разів.

На квітень 1998 року Червона книга вміщувала 33789 видів; з них 371 — повністю вже вимерлі види; 6522 види знаходяться під загрозою зникнення.

Протягом останніх 20-25 років швидкість зникнення видів на Землі збільшилась більш ніж у 700 разів. З початку 80-х років минулого століття, за даними Міжнародної спілки охорони природи, кожного дня зникає по одному виду тварин і кожного тижня — по одному виду рослин. Зникнення загрожує понад 1000 видам птахів і ссавців. Рослинний і тваринний світ втрачає різноманіття і цілісність.

Одна шоста частина суші планети позбавлена природного покриву. Під сильним господарським впливом нині знаходиться понад 50% поверхні суші, але площа орної землі в розрахунку на одну людину постійно знижується. В умовах інтенсивного використання природних ресурсів залучення їх до господарської діяльності завдає шкоди самій Природі. Вона стала втрачати свою унікальну здатність до самовідновлення

Тільки за умов різноманіття природа виявляється дуже стійкою і високопродуктивною. Не можна передбачити значення для людства того чи іншого виду в майбутньому. Тому необхідно прагнути зберегти для майбутнього всі види, які нині існують. Таку мету ставить перед собою Червона книга.

Червона книга України — анотований та ілюстрований перелік рідкісних видів та видів, що знаходяться під загрозою зникнення на території України, і підлягають охороні; основний документ, в якому узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних і таких, що знаходяться під загрозою зникнення, видів тварин і рослин, на підставі якого розробляються наукові і практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворення і раціональне використання.

До Червоної книги України заносяться види тварин і рослин, які постійно або тимчасово перебувають чи зростають у природних умовах на території України, в межах її територіальних вод, континентального шельфу та виняткової (морської) економічної зони. Занесені до Червоної книги України види тварин і рослин підлягають особливій охороні на всій території України.

Отже, мета дослідження – розглянути історію Червоної книги України, її призначення та структура.

1. Історія створення, мета і значення Червоної книги

Ідея створення Червоної книги належить видатному англійському зоологові, професору Пітеру Скотту. Вона являє собою зібрання фактів про унікальних мешканців нашої планети, над якими нависла загроза зникнення або які вже зникли.

Історія створення Червоної книги розпочинається з того, що вчені і прогресивні суспільні діячі вже в кінці ХІХ — на початку ХХ століть усвідомили, яку велику загрозу природі несе суспільна діяльність усезростаючого людства. З ініціативи вчених світу в 1948 році на Міжнародній конференції в місті Фонтенбло (Франція) створюється Міжнародна спілка охорони природи, яка згодом отримала назву «Міжнародна спілка охорони природи і природних ресурсів» (МСОП). Цією спілкою у 1949 році була створена комісія для формування анотованих списків рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин. Списки таких рослин і тварин були названі «Червоною книгою», оскільки червоний колір є символом небезпеки, тривоги, попередження.

Формування першого видання Червоної книги тривало 14 років. У 1963 році вийшло в світ перше видання Червоної книги у двох томах. Перший том містив відомості про 211 видів і підвидів ссавців, а другий — про 312 видів і підвидів птахів. Кожному видові відводилася окрема сторінка, на якій у стислій формі подавалися відомості про минуле, сучасний стан, розповсюдження та чисельність у природі; вказувалися причини, що обумовили гальмування їх розмноження та створили загрозу зникнення. Окрім того, пропонувалися заходи щодо охорони цих тварин у природі та неволі.

Друге видання Червоної книги було здійснене в 1966-1971 роках. Це видання складалося з трьох томів. На сторінках цього видання, окрім інформації про ссавців і птахів, містилася інформація про плазунів та земноводних. При підготовці другого видання Червоної книги була вироблена нова класифікація рідкісних тварин, які до неї заносяться. Класифікація включала п’ять категорій:

  1. Зникаючі — види, чисельність яких швидко скорочується, збереження яких уже неможливе без здійснення спеціальних заходів.
  2. Види, чисельність яких скорочується, — ці види ще зустрічаються в кількості, достатній для виживання, але чисельність їх швидко зменшується.
  3. Рідкісні — ці види ще не знаходяться під загрозою зникнення, але знаходяться в такій невеликій кількості й на таких обмежених територіях, що можуть швидко зникнути.
  4. Невизначені види — це маловідомі види; можливо, вони знаходяться під загрозою зникнення, але через недостатню вивченість про них відсутня достовірна інформація.
  5. Відновлені види — види, чисельність яких почала зростати завдяки реалізації спеціальних заходів, що усунули небезпеку їх зникнення.

Третє видання Червоної книги вийшло у 1972 році. До цього видання була включена інформація про 528 видів і підвидів ссавців, 619 птахів, 153 плазунів. На сторінках цього видання опис тварин розпочинався з визначення статусу і сучасного стану виду чи підвиду, визначення їх географічного розповсюдження, вказувались їх популяційна структура і чисельність, заходи охорони та відновлення.

Четверте видання Червоної книги здійснене в 1978-1980 роках. Воно включає інформацію про такі види і підвиди: 226 видів та 79 підвидів ссавців, 181 вид та 77 підвидів птахів, 77 видів та 21 підвид плазунів, 35 видів та 5 підвидів земноводних, 168 видів та 25 підвидів риб прісноводних водойм. Уже в цьому виданні подається 7 видів ссавців, 4 види птахів та 2 види плазунів, які відновлені й занесені до п’ятої категорії.

З національних Червоних книг та шляхом анкетного обстеження комісія МСОП одержує інформацію про біологію видів і окремих популяцій, їх екологічний статус, позитивні фактори, що впливають на стан зникаючих рослин і тварин.

Про Червону книгу люди вперше заговорили після другої світової війни. Історики й економісти, політики і громадські діячі, статистики і фінансисти підсумували матеріальні і моральні втрати, що зазнало людство. Про це багато написано, але ніде не сказано й не підраховано, які колосальні збитки були завдані природі, її флорі та фауні.

У результаті багаторічної роботи комісії служби виживання тварин і рослин МСОП у 1963 році вперше з’явився реєстр рідких і зникаючих видів диких рослин і тварин, якому була дана назва Red Date Book, тобто Червона книга фактів. У подальшому її назва дещо спростилась — ЧЕРВОНА КНИГА.

Червона книга — список рідкісних і зникаючих видів тварин і рослин, які потребують захисту й охорони.

Необхідність захисту й охорони фауни і флори виникла у зв’язку з антропогенним тиском, індустріалізацією суспільного життя, науково-технічним прогресом. Зростає кількість людей, зростають і різноманітні техногенні шуми, порушується цілісність природи, все більше територій залучається до господарської діяльності — вони розорюються, будуються міста і дороги, зростає військовий вплив на природу. В результаті скорочується кількість видів рослин і тварин. Зовнішнє середовище забруднюється, особливо синтетичними речовинами, які не властиві для природи, змінюється газовий склад повітря. Все це, врешті-решт, стає значною загрозою людству і життю на Землі.

Червона книга ставить за мету звернути увагу людства на неповторність усього живого на Землі. Вид, який знищений сьогодні, ніколи більше не буде поновлений. Червона книга звертає увагу на важливість принципу взаємозалежності і рівноваги в природі: якщо будуть порушені одні елементи природи, то це обов’язково обумовить інші, і так до нескінченності. Червона книга підкреслює, що все живе в природі є безцінним, ця безцінність має прямий і непрямий характер вираження. Навіть з точки зору потреб людини одні елементи природи цінні сьогодні, а інші мають потенційну цінність: вони будуть потрібні і корисні для людини в майбутньому. Навіть на сучасному рівні розвитку науки ми не можемо передбачити на майбутнє, що і в якій мірі буде корисним і потрібним людині. Книга ставить за мету допомогти людині філософськи і конкретно осмислити значення рівноваги в природі, що природа повинна розвиватись тільки за своїми законами саморозвитку, самовідтворення, самозахисту, самовдосконалення. А реалізуватися закони «само-» здатні лише за умов збереження всього різноманіття живого світу.

Отже, Червона книга — це не закон, а зібрання фактів. Червона книга інформує, закликає, попереджує, радить.

У 1973 році МСОП опублікувала детальний уточнений «ЧОРНИЙ СПИСОК» (безповоротних утрат), який констатував, що, починаючи тільки з 1600 року, зникло 63 види ссавців і 55 їх підвидів; до їх числа належать тур, який дав людині свійську корову, Стеллерова корова (морський ссавець довжиною до 8-10 метрів, висотою 3,5 метри, вагою до 4 тонн, який жив у морських водах біля островів Беринга, Мідного, Командорського архіпелагу, відкритий лише у 1741 році Стеллером, а вже до 1768, тобто всього за 27 років, знищений в результаті хижацького промислу).

Зник дикий кінь-тарпан.

Останній мандруючий голуб був убитий у 1899 році.

Птахів з 1600 року знищено до 94 видів — безкрила гагарка, каролінський папуга, лабрадорська гага, дронт та інші.

З 1600 року зникло понад 230 видів інших хребетних тварин: риб, земноводних, гадів.

Трагізм полягає в тому, що відродити втрачені види, хай навіть це буде найнижча, найпростіша істота, при всіх наших досягненнях НТП, людина не зможе ні сьогодні, ні в майбутньому.

У фауні світу налічується понад 4050 видів ссавців.

У наш час очевидна необхідність збереження на землі, у воді і в атмосфері всього різноманіття рослин і тварин, звичайно, виключаючи ті види, яких загальновизнано шкідливими через свій вплив на ті чи інші елементи біосфери, на саме життя. Наприклад, збудники інфекційних й інвазійних захворювань, їх розповсюджувачі; шкідники нашого домашнього господарства — миші, пацюки; паразити — клопи, воші, таргани тощо.

Але часто поділ тваринного і рослинного світу на «корисних» і «шкідливих» є суб’єктивним і обумовлює величезні втрати, підрахувати які навіть неможливо. Такий поділ є величезною методологічною помилкою.

Кожний вид несе в собі неповторний генофонд, який склався в результаті природного добору в процесі його еволюції. Всі види мають потенційну екологічну та економічну цінність для природи і для людини, оскільки неможливо передбачити, які види можуть стати з часом корисними або навіть незамінними. Можливості використання видів настільки непередбачені, що було б великою помилкою дозволити вимерти якомусь видові тільки тому, що сьогодні ми не знаємо його корисності.

Наукова і практична цінність реліктових і ендемічних тварин і рослин визначається тим, що багато з них є носіями стародавніх генетичних комбінацій, тобто становлять найцінніший генофонд флори і фауни.

Багато питань філогенії, систематики, географії рослин і тварин не були вирішені досить повно, якщо б дослідники не мали у своєму розпорядженні всього різноманіття видів флори і фауни.

У природі умови життя диких тварин, стан оточуючого середовища постійно змінюються під впливом багатьох факторів, тому Червона книга будь-якого рівня — міжнародна, окремої країни — не може бути стабільною.

Червона книга має значення:

1)       біологічне — вона розрахована на фахівців, науковців;

2)       природоохоронне — передбачає розробку заходів збереження тварин і рослин;

3)       юридичне — встановлює особливий правовий статус видів тварин і рослин; визначає підвищену кримінальну, адміністративну та матеріальну і моральну

відповідальність; є підставою розробки нових законів, покарання порушників закону про охорону природи;

4)       наукове — є підставою для обґрунтування створення нових заповідних територій; слугує науковим довідником;

5)       культурно-просвітницьке й освітнє.

Критеріями занесення до Червоної книги є:

1)       хорологічний — поширення, стан популяцій ендемічних видів з розірваним ареалом, рідкісні;

2)       флорогенетичний — реліктові види (представники різних геологічних періодів);

3)       еколого-ценотичний — види, які зникають;

4)       прагматичний — практичне використання того чи іншого виду;

5)       естетичний тощо.

Червона книга — це предмет наукової діяльності, досконалий підручник і посібник, надійний порадник і рекомендації для дій.

2. Призначення та структура Червоної книги України

Червона книга України заснована у 1976 році, а вперше вийшла у 1980 році.

До її першого видання було занесено 151 вид рослин, 85 видів і підвидів тварин: 29 видів ссавців, 28 видів птахів, 6 видів гадів, 4 види земноводних, 18 видів комах.

Тільки на ділянці русла Південного Бугу від міста Нова Одеса до Миколаєва зустрічаються рослини: водяний горіх плаваючий, еремогона головчаста, сельвінія плаваюча, які занесені до Червоної книги України.

Червона книга повинна перевидаватись не рідше, ніж через 10 років.

Види, кількість яких внаслідок вжитих заходів збільшилась, можуть бути вилучені з наступного видання Червоної книги.

У жовтні 1992 року Верховна Рада України з метою збереження і відтворення біологічного різноманіття, охорони рідкісних і таких, які перебувають під загрозою зникнення, видів тварин і рослин затвердила «Положення про Червону книгу України».

Червона книга України — це основний державний документ, що містить узагальнені відомості про сучасний стан видів рослин і тварин України, які перебувають під загрозою зникнення, про заходи їх збереження та науково обґрунтоване відтворення. Це — науковий довідник.

Готує перевидання Червоної книги і контролює виконання передбачених нею заходів Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.

У квітні 1994 року вийшов у світ перший том Червоної книги України другого видання.

До Червоної книги України заносять тварин і рослин, які є в Україні і внесені до Червоного списку МСОП, а також до Європейського Червоного списку.

Червона книга України включає 382 види тварин (зокрема бабаки, степовий орел, дикі кролі, гадюка степова, сліпак піщаний, орлан білохвостий тощо); 542 види рослин (скіфський тюльпан, степова ковила, конвалії, типчак тощо) і грибів.

Червона книга України — результат напруженої праці великої кількості вчених, наукових колективів, науково-дослідних інститутів, ВНЗ, державних установ, окремих людей.

Експертизи й узагальнення пропозицій щодо занесення видів тварин і рослин до Червоної книги та визначення їх відповідних категорій здійснюється Національною комісією з питань Червоної книги України, персональний склад якої затверджується Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.

Рішення про занесення видів тварин і рослин до Червоної книги приймає Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.

Відомості у Червоній книзі про кожен вид (підвид) розміщено у систематичному порядку за загальноприйнятою класифікацією:

0        — зниклі;

1        — зникаючі;

II       — вразливі;

III      — рідкісні;

IV      — невизначені;

V       — недостатньо відомі;

VI      — відновлені.

У Червоній книзі подаються біологічні особливості занесених видів, заходи щодо їх охорони, рекомендації з оптимізації збереження і розмноження, картосхеми і фотографії (рисунки) представників видів тощо.

Ми зобов’язані зберігати природу, але існувати без експлуатації її ми не можемо. Нині, щоб забезпечити раціональне використання природи на планеті, необхідний мир. Вирішити глобальні екологічні проблеми силами однієї держави неможливо.

У 1971 році прийнята Міжнародна конвенція МСОП у Рамсарі (Іран) про охорону водно-болотних угідь (оптимальне життєве середовище для водоплавних птахів). До таких угідь відносяться Полісся і територія Чорноморського біосферного заповідника України.

У 1972 році МСОП підготувала конвенцію про обмеження торгівлі рідкісними видами тварин та рослин. Хоча це не стосується тих, які розводяться чи вирощуються у неволі, на ділянках розплідників, спеціальних фермах тощо. У 1973 році на Міжнародній конференції в США цю конвенцію підписали 80 країн.

У 1973 році в Осло (Норвегія) прийнята конвенція про заходи вивчення й охорони білого ведмедя.

Друге видання Червоної книги України здійснено у 1996 році. У цьому виданні рослинний світ був представлений 541 видом:

1)       судинні рослини — 439 видів;

2)       мохоподібні — 28 видів;

3)       водорості — 17 видів;

4)       лишайники — 27 видів;

5)       гриби — 30 видів.

Висновки

Червона книга — сигнал тривоги і збірка даних, що характеризують стан видів тварин і рослин, які потрапили у біду. Вона подає також рекомендації з їх відродження для подальшого існування, а в ряді випадків — хоча б для збереження в неволі або напіввільному утримуванні в «зоологічних банках» як величезну цінність природи.

Зоологічний банк — це спеціальні розплідники без доступу в них масового відвідувача, призначені для утримування, вивчення і розведення рідкісних та тих тварин, які знаходяться під загрозою зникнення.

Офіційно Червона книга — документ державної важливості, «охоронна грамота» для дикої фауни і флори. Над її створенням працюють багато висококваліфікованих учених-біологів, цілі інститути, вчені заповідників, національних та інших парків.

Червона книга на сьогодні — зброя в боротьбі за охорону природи. Вона «індикатор» нашого ставлення до природи, показник нашого громадянського сумління і відповідальності перед природою, загальнолюдською культурою.

З 1971 року відомості про зникаючі види друкуються на червоних аркушах; про види, які скорочуються, — на жовтих аркушах (янтарна книга); про рідкісні види — на білих аркушах; про невизначені види — інформація подається в кінці книги на сірих аркушах. Врятовані види друкуються на зелених аркушах, а зниклі види — на чорних аркушах.

Список використаної літератури

  1. Білявський Г. Основи екології: Підручник для студентів вищих навчальних закладів/ Георгій Білявський, Ростислав Фурдуй, Ігор Костіков. — К.: Либідь, 2004. – 406 с.
  2. Заверуха Н. Основи екології: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів/ Нелі Заверуха, Валентин Серебряков, Юрій Скиба,. — К.: Каравела, 2006. — 365 с.
  3. Запольський А. Основи екології: Підручник для студентів техніко-технологічних спеціальностей вищих навчальних закладів/ Анатолій Запольський, Анатолій Салюк,; Ред. К. М. Ситник. — К.: Вища школа, 2003. — 357 с.
  4. Корсак К. Основи екології: Навчальний посібник/ Костянтин Корсак, Ольга Плахотнік; МАУП. — 3-тє вид., перероб. і доп.. — К.: МАУП, 2002. — 294 с.
  5. Основи екології: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів/ О. М. Адаменко, Я. В. Коденко, Л. М. Консевич; Ін-т менеджменту та економіки «Галицька академія». — 2-е вид.. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 314 с.
  6. Основи екології та екологічного права: Навчальний посібник/ Юрій Бойчук, Михайло Шульга, Дмитро Цалін, Валерій Дем’яненко,; За ред. Юрія Бойчука, Михайла Шульги,. — Суми: Університетська книга, 2004. — 351 с.
  7. Сухарев С. Основи екології та охорони довкілля: Навчальний посібник/ Мін-во освіти і науки України, Ужгородський нац. ун-т. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 391 с.