ВСТУП

Актуальність дослідження. Актуальність розвитку такого наукового напряму, як вивчення інформаційної культури особистості, визначається необхідністю вирішення ряду соціальних протиріч. Одне з них пов’язане з перспективами входження в інформаційне суспільство і різким посиленням розриву між зростаючим потоком інформації і можливостями здобуття знань, необхідних людині для професійної діяльності, для комфортного існування в новому інформаційному середовищі. Ця обставина загострює потребу в підготовлених фахівцях, з масштабним мисленням, представляючи весь об’єм накопичених інформаційних ресурсів в традиційному і електронному видах, що уміють будувати раціональну інформаційну поведінку і здійснювати процеси інформаційної діяльності.

Соціальне замовлення на підготовку таких фахівців суспільство адресує системі освіти, яка поки не здатна повною мірою його реалізувати. На даний час так звана інформаційна освіта розвивається, більшою мірою орієнтується на ліквідацію відставання у вивченні комп’ютерних технологій, залишаючи по за увагою гуманітарну складову цього процесу − інформаційну культуру. Проте давно доведено, що суб’єктом всіх інформаційних процесів в товаристві являється людина. Всі інформаційні системи, всі інформаційні комунікації і ресурси підкоряються можливостям людини сприймати, засвоювати, переробляти, використовувати, передавати інформацію в просторі і в часі. Людина − визначений початок системи взаємодії інформації з її суб’єктом. Таким чином, інформація, інформаційна техніка і технологія, існуючи для людини, можуть успішно розвиватися і вивчатися лише відповідно до можливостей і потреби людей.

Культура, як відомо, належить до найбільш складних і багатоликих соціальних явищ. Тому і розуміється вона вельми неоднозначно, оскільки часто виступає як важлива складова людської діяльності (культура технологічна, екологічна, художня; культура мислення і відчуттів, праці і звичаїв та ін.). Інформаційна культура співвідноситься з областю інформаційної діяльності людей і суспільства, тобто з реалізацією всієї сукупності інформаційних процесів, використовуваних людиною.

Перш ніж зробити якісь дії, необхідно провести велику роботу по збору і переробці інформації, її осмисленню і аналізу. Пошук раціональних рішень в будь-якій сфері вимагає обробки великих об’ємів інформації, що інколи неможливе бе залучення спеціальних технічних засобів.

Універсальним технічним засобом обробки будь-якої інформації є комп’ютер, який грає роль підсилювача інтелектуальних можливостей людини і суспільства в цілому, а комунікаційні засоби служать для зв’язку і передачі інформації. Розвиток і поширення комп’ютерів − це необхідна складова процесу інформатизації суспільства, що і зумовлює актуальність нашого дослідження.

Стан дослідження проблеми. У сучасній українській і російській науці проблеми інформаційної культури, культури особистості, культури фахівця досліджували Л.С. Винарик, Я.Г. Бересуцкий, А.Н. Щедрин, Н.Г. Джинчарадзе, А.Н. Дулатова, Н.Б. Зиновьева, О.В. Грицунов, В.М. Петрик, В.А. Ліпкан, Ю.Є. Максименко та ін.

Об’єкт дослідження інформаційна культура особистості.

Предмет дослідження інформаційна культура фахівця в системі кадрової слуби.

Метою роботи є можливості використання інформаційної культури фахівця кадрової служби в діяльності Публічного акціонерного товариства “Акціонерної компанії “Київводоканал”

Завдання роботи

• дослідити створення інформаційного суспільства;
• проаналізувати поняття “інформаційної культури” в суспільстві;
• розглянути основні принципи інформаційної культури та інформаційних систем;
• розглянути прояви культури особистості, як складової загальної культури;
• репрезентувати основні елементи професійної культури кадрового фахівця у професійній діяльності;
• розглянути службу охорони праці в Технічному департаменті ПАТ “АК “Київводоканал”.

Методи дослідження. Теоретичні методи: аналіз наукової та навчальної літератури системний аналіз наукової та навчальної літератури з теми дослідження; аналіз навчальних посібників, методичних рекомендацій; синтез, порівняння, узагальнення; обсерваційні методи: аналіз продуктів та послуг діяльності (дослідження діяльності кадрового фахівця) Практичне завдання – спостереження й узагальнення досвіду та інформації. Правове поле дослідження становлять чинні законодавчі акти та нормативні документи, що регламентують діяльність в інформаційній галузі. Емпіричні спостереження, вивчення й узагальнення досвіду.

Теоретичне значення полягає у необхідності вивчення інформаційної культури фахівця.

Практичне значення. Робота може бути використана для вивчення особливостей інформаційної культури, що може бути використана документознавцями, студентами під час здійснення професійної діяльності.

Структура роботи містить 4 розділи, 8 підрозділів. Загальний обсяг роботи 141 сторінка; 143 позиції списку використаних джерел, 2 додатки вміщені на 23 сторінках.

Базові поняття: “інформаційна культура”, “інформаційне суспільство”, “культура”, “інформаційні системи”, “культура особистості”, “культура суспільства”, “культура фахівця”, “кадрова сулжба”, “культура документації”, “культура управління”, “професійна культура”, “професійна свідомість”.

РОЗДІЛ І. Становлення інформаційного суспільства і інформаційної культури

В даному розділі розглянемо цілісне уявлення про інформаційну культуру в суспільстві, відмінні ознаки інформаційного суспільства, основні принципи інформаційної культури, процеси, що забезпечують роботу інформаційних систем, властивості інформаційних систем, а також проаналізуємо поняття “інформаційна культура”.

Базові поняття: “інформаційна культура”, “інформаційне суспільство”, “культура”, “інформаційні системи”. 

• Аналітичний огляд літератури

В ході дослідження проаналізовано законодавчу базу та наукові посібники за темою дослідження. Законодавство України складається з таких законів: Закон України “Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки”, Закон України “Про Концепцію Національної програми інформатизації”, Закон України “Про захист персональних даних”, Закон України “Про Національну програму інформатизації”, Закон України “Про електроні документи та електронний  документообіг”, Закон України “Про електронний цифровий підпис”.

Закон України “Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки” (від 09.01.2007 р. № 537-V) [3] створений з метою побудувати орієнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх і спрямоване на розвиток інформаційне суспільство, в якому кожен міг би створювати і накопичувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися і обмінюватися ними, щоб надати можливість кожній людині повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи суспільному і особистому розвиткові та підвищуючи якість життя.

Закон України “Про Концепцію Національної програми інформатизації” (від 04.02.1998 № 75/98-ВР) [2] створений з метою створення сукупності взаємопов’язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб, реалізації прав громадян і суспільства на основі створення, розвитку, використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, побудованих на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки.

Закон України “Про захист персональних даних” (від 01.06.2010 № 2297-VI) [1] регулює відносини, пов’язані із захистом персональних даних під час їх обробки. Дія Закону не поширюється на діяльність зі створення баз персональних даних та обробки персональних даних у цих базах: фізичною особою − виключно для непрофесійних особистих чи побутових потреб; журналістом − у зв’язку з виконанням ним службових чи професійних обов’язків; професійним творчим працівником − для здійснення творчої діяльності.

Закон України “Про електроні документи та електронний  документообіг” (від 22.05.2003 № 851-IV) [4] Цей закон встановлює основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів.

Закон України “Про електронний цифровий підпис” (від 22.05.2003 № 852-IV) [5]. Цей Закон визначає правовий статус електронного цифрового підпису та регулює відносини, що виникають при використанні електронного цифрового підпису.

Дія цього закону не поширюється на відносини, що виникають під час використання інших видів електронного підпису, в тому числі переведеного у цифрову форму зображення власноручного підпису.

Закон України “Про охорону праці” (від 14.10.1992 № 2694-XII) [6] Цей закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної  влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

В монографії Н.Г. Джинчарадзе “Інформаційна культура” [33] розкривається соціально-філософська концепція формування, функціонування та розвитку інформаційної культури особи як цілісної системи в контексті сучасних гуманістичних орієнтацій. Автором здійснюється теоретико-методологічний аналіз закономірностей розвитку процесу інформатизації суспільства та його соціокультурних наслідків, також аналіз об’єктивних та суб’єктивних засад процесу формування інформаційної культури особистості. Розглядається проблема нової теоретичної: парадигми, що забезпечує реалізацію демократичного і гуманістичного характеру формування найважливіших чинників інформаційної культури, надається новий зміст поняттям “соціальна інформація”, “інформаційний простір”, “інформаційний світогляд”, розглядаються комунікаційний процес та його вплив на соціалізацію особистості.

В навчальному посібнику Л.С. Винарика, Я.Г. Бересуцкого, А.Н. Щедрина “Информационная культура в современном обществе” [16] висвітлюється теорія і практика вільної орієнтації в електронних інформаційних потоках сучасної людини, яка повинна вміти одержувати, опрацьовувати і використовувати електронні інформаційні ресурси за допомогою комп’ютера, телекомунікацій та інших засобів зв’язку. У роботі розглядаються проблеми формування, сутності, поняття й елементи інформаційної культури як складової відродження сучасної вітчизняної економіки, вплив інформаційної культури на ефективність управління органів влади та управління господарськими суб’єктами.

Книга Л.С. Винарика, А.Н. Щедрина “Информационная культура: эволюция, проблемы” [15] розглядаються проблеми формування, сутність, поняття і елементи інформаційної культури як складової відродження сучасної вітчизняної економіки, вплив інформаційної культури на ефективність управлення органів влади і управління соціально-економічними об’єктами.

В начально-методичному посібнику А.Н. Дулатовой, Н.Б. Зиновьевой “Информационная культура личности” [35] розкрито її теоретичний, методичний й практичний зміст. Автори з культурологічної позиції розглядають інформаційну еволюцію суспільства, гуманітарні основи інформатизації, поняття, структуру й рівень інформаційної культури як спосіб формування особистості.

У монографії за загальною редакцією М.Я. Швеця, Р.А. Калюжного “Вступ до інформаційної культури та інформаційного права” [20] подано дослідження питань формування інформаційної культури кіберсуспільства у світі та в Україні. Основна увага приділяється культурологічним аспектам, які знайшли відображення в сучасній філософії, економіці, політології, праві, теорії організації соціальних систем, правовій інформатиці та інформаційному праві з позицій нормативістського підходу.

В навчальний посібник О.В. Грицунова “Інформаційні системи та технології” [26] містить теоретичні відомості з основ розробки і використання інформаційних систем та технологій: принципів побудови сучасних баз даних та систем управління базами даних, організації діалогу користувача з інформаційною системою, методів збору, обробки, пересилки і використання транспортної та комерційної інформації.

В книзі “Сугестивні технології маніпулятивного впливу” В.М. Петрика [116] розкрито сутність і засоби маніпулювання свідомістю, розглянуто особливості маніпулятивного впливу з використанням нейролінгвістичного програмування, піару та інших сучасних сугестивних технологій. У додатку уміщено програму навчального спецкурсу для впровадження матеріалів посібника в освітній промес.

В аналітичні доповіді Д.В. Дубова, О.А. Ожевана, С.Л. Гнатюка “Інформаційне суспільство в Україні: глобальні виклики та національні можливості” [60] подано і висвітлюється сучасний світ інформаційних технологій, які дедалі активніше застосовуються в екологічній, медичній, військовій, політико-адміністративній, медійно-комунікаційній, культурній, науково-освітній сферах, видозмінюючи їх і надаючи соціальному та людському розвитку нових якостей, сенсів та вимірів. У доповіді розкрите сучасне розуміння феномена інформаційного суспільства, подані показники, тенденції й прогнози впровадження інформаційних технологій у світі та його вплив на глобальний розвиток. Проаналізовано позиції України у світових рейтингах розвитку інформаційного суспільства, вивчено особливості розвитку національної інформаційної сфери в частинах нормативно-правового забезпечення, державного управління та зв’язків з громадськістю, розвитку інфраструктури ІКТ, українського сегмента Інтернет, онлайн-аудиторії та ІТ-галузі, міжнародних зв’язків і співробітництва. Запропоновані відповідні прогнози та рекомендації.

У посібнику Г.Л. Монастирського “Теорія організації” [98] розглядаються найважливіші аспекти теорії організації. Зокрема, розкриваються її предмет, завдання, теоретико-методологічні засади організації як системи, процесу та об’єкта управління. Висвітлено принципи і методи створення ефективної організації, організаційного проектування, формування оптимальної структури організації, забезпечення високої організаційної культури. Розкрито особливості застосування інформаційно-аналітичних технологій у діяльності організації.

В посібнику О.П. Буйницької “Інформаційні технології та технічні засоби навчання” [53] згідно з вимогами кредитно-модульної системи, представлено теоретичний матеріал про сучасні інформаційно-комунікаційні технології, що застосовуються для опрацювання й подання навчальних, консультативних та рекламних матеріалів.

В основу підручника Ю.Л. Трофімова “Психологія” [139] покладено особистісний підхід. Розкриваються базові поняття психологічної науки, і насамперед ті, що пов’язані з психологією особистості, її діяльністю та поведінкою, розвитком психіки, соціальними та біологічними передумовами формування психічних властивостей індивіда, психічних процесів, функцій та станів. Окремий розділ присвячено провідним напрямам науково-прикладної та практичної психології.

В підручнику С.В. Шевчука “Українська мова за професійним спрямування” [142] структуровано матеріал, здійснено відповідно до кредитно-модульної системи організації навчального процесу. Система вправ і завдань допоможе майбутнім фахівцям набути умінь і навичок професійного спілкування на граматичному, лексичному, стилістичному рівнях. Для студентів вищих навчальних закладів усіх рівнів акредитації, тих, хто прагне високої культури спілкування на професійному рівні.

У підручнику В.В. Остроухова “Інформаційна безпека” [110] розкрито сутність технології та засоби маніпулювання свідомістю, проведення інформаційних війн і спеціальних інформаційних операцій. Розглянуто історію і сучасний стан інформаційно-психологічного протиборства, а також особливості використання інформаційного впливу в терористичній діяльності та економічному протиборстві. Показано широкий спектр загроз національній безпеці України в інформаційній сфері та систему забезпечення інформаційної безпеки держави.

Даний навчальний посібник В.А. Ліпкана, Ю.Є. Максименка, В.М. Желіховського “Інформаційна безпека України в умовах євроінтеграції” [82] – розкриває один з небагатьох спроб осмислити феномен національної безпеки з позицій системного підходу. У ньому зібрані основні поняття і терміни, які у ньому зібрані основні поняття і терміни, які використовуються при викладанні безпечних дисциплін з урахуванням необхідності дослідження національної безпеки в межах окремої навчальної дисципліни “Націобезпекознавство”.

Мета навчального посібника Ю.І. Палехи “Менеджмент персоналу” [114] – розкрити суть основних категорій кадрового менеджменту, розглянути роботу з кадрами як систему і пояснити кожну її складову. Викладений матеріал допоможе детальніше з’ясувати особливості сучасного процесу управління персоналом, оволодіти знаннями, необхідними для побудови ефективно діючої організації.

У навчальному посібнику О.В. Матвієнка, М.Н. Цивін “Інформаційне забезпечення державного управління” [88] розглянуто професійний простір завдань та проблем діяльності у сфері інформаційного забезпечення державного управління. Вивчення історії розвитку інформаційної професії, напрямів професіоналізації сучасної інформаційної діяльності у сфері державного управління, завдань та проблем інформаційно-аналітичного забезпечення та осмислення інформаційно-технологічного простору діяльності органів державного управління., ознайомлення з основами професійної культури фахівця.

В посібнику А.П. Москаленка, Д.О. Кобзіна, А.А. Стародубцева “Професійна мотивація працівників органів внутрішніх справ: вивчення та корекція” [122] розглянуті загальні питання вивчення професійної мотивації, а також проаналізовані мотиви вибору професії та професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ.

В підручнику Н.В. Макарової “Информатика” [84] розглянуті розділи інформатики, визначаючі базовий рівень підготовки фахівців: основи інформаційної культури, сучасні технічні засоби та програмний інструментарій нових інформаційних технологій.

У монографії С.В. Мельника, І.В. Ретівцева “Освітньо-професійні стандарти у контексті реформування системи підготовки кадрів” [91] розглянуто міжнародні, зарубіжні та вітчизняні підходи із розробки освітніх, освітньо-кваліфікаційних та професійних стандартів. Проаналізовано стан реформування відповідної сфери стандартизації в ЄС, США, Канаді, Австралії та РФ, у т.ч. у зв’язку із запровадженням європейських системи та рамки кваліфікацій. Досліджено взаємодію вітчизняних ринків освітніх послуг та праці. Запропоновано комплекс законодавчо-нормативних, інституціональних, фінансових та інформаційних заходів щодо реформування сфери підготовки кадрів у цілому та освітньо-професійних стандартів, зокрема. Викладено основні підходи та приклади професійних стандартів нового типу, моделі національних системи і рамки кваліфікацій, перспективи розвитку освітньо-кваліфікаційної сфери, прогноз використання робочої сили у професійному розрізі тощо

Навчальний посібник Л. І Скібіцької “Організація праці менеджера” [135] призначений для студентів вищих навчальних закладів, які проходять підготовку за напрямом “Менеджмент”.

Розроблений відповідно до вимог вищої школи та навчальних програм з дисципліни “Організація праці менеджера”. Розкриває зміст тем, передбачених стандартом освіти.

Начальний посібник В.Я. Малиновського “Державне управління” [86] подає у формі навчального матеріалу основні теоретичні засади науки державного управління. Викладені у ньому основи адміністративно-управлінської науки – історія та теорія державного управління – розглядаються в контексті сучасних досягнень у цій галузі й базуються на практичній управлінській діяльності.

У підручнику Л.В. Балабанова, О.В. Сардака “Управління персоналом” [9] розкрито сутність та зміст управління персоналом в системі менеджменту підприємств, особливості управління персоналом як соціальної системи; висвітлено питання формування колективу підприємства і соціального розвитку колективу; наведено характеристику діяльності служб персоналу в сучасних умовах; розглянуто сутність, види та основні напрямки кадрової політики підприємства.

Особливу увагу приділено таким найбільш важливим аспектам управління персоналом підприємства, як: кадрове планування, організація набору і відбору кадрів, оцінка і атестація персоналу, управління процесом розвитку і рухом персоналу, управління процесом вивільнення персоналу, соціальне партнерство у підприємстві, оцінка ефективності управління персоналом.

В навчальному посібнику О.О. Гетьмана, В.М. Шаповала “Економіка підприємства” [24] розглянуто закономірності та проблеми розвитку вітчизняних підприємств в конкурентному ринковому середовищі. Охарактеризовано нормативно-правові засади їх функціонування та здійснення всіх виробничо-господарських процесів як в межах внутрішнього економічного механізму, так і при формуванні інтеграційних зв’язків із суб’єктами зовнішнього по відношенню до конкретного підприємства середовища. Докладно розглянуто питання ресурсного забезпечення, напрямки ефективної організації, управління, планування і регулювання діяльності підприємств. Визначено передумови застосування прогресивних методик щодо визначення результативності господарювання вітчизняних підприємств. Наведено конкретні приклади та розглянуто практичні ситуації в діяльності вітчизняних підприємств.

Отже, крім описаних у аналітичному огляді використаних джерел, без яких написання роботи було б не можливим, в роботі використані також інші джерела – наукові статті з журналів, збірники наукових праць, навчальні посібники, конференцій, дисертацій тощо.

1.2. Інформаційне суспільство

При дослідженні інформаційного суспільства проаналізовано роботи провідних вітчизняних та зарубіжних науковців, які мають чималий досвід вивчення цього питання. Вони розглядають деякі найактуальніші та проблемні питання. Цими питаннями, зокрема, переймалися Л. С. Винарик, А. Н. Щедрин, Я. Г. Берсуцкий, І. В. Арістова та інші.

Інформаційна культура тісно переплітається з технологічною культурою в тій її частині, яка стосується оперуванням інформації про різні види діяльності. Власне кажучи, вся сфера технології органічно пов’язана з інформаційною культурою вже внаслідок того, що сама технологія (як конкретний феномен) має інформаційну природу. Тут важливе не просто знання як таке, само по собі, але і в неменшій мірі можливість його трансляції і практичного втілення за допомогою різних механізмів комунікації і соціальної пам’яті, а комунікативна функція − невід’ємний атрибут інформації у суспільстві [15, С. 40].

Настав час, коли професіонали всіх спеціальностей вже насилу справляються з потоками інформації. Аби бути висококваліфікованим професіоналом і підтримувати належний рівень виконання своїх функцій, необхідно володіти інструментарієм і методологією для обробки і застосування електронних інформаційних ресурсів.

В Україні активно формуються програмні і інструментальні середовища, створюється сучасна інформаційна інфраструктура, об’єднуюча комп’ютерні мережі передачі даних державних органів управління, підприємств, банківських та інших комерційних організацій й накопичені інформаційні ресурси у вигляді баз даних і знань.

Все це створює передумови для переходу на якісно новий рівень аналітичної роботи − практичне використання інтелектуальних технологій в області підтримки ухвалення рішень [16, С. 6].

Нові інформаційні і телекомунікаційні технології стають базовими технологіями, а інформаційне середовище, разом з соціальною і економічною, − новим місцем існування людини.

Інформаційне суспільство має багато векторний аспект призначення і можливостей. Оскільки йдеться про суспільство, то на перше місце треба поставити людину (фахівця), через яку йде процес як сприйняття, так і використання його можливостей. Людина, яка стає центральною фігурою сприйняття, обробки і використання інформації. Всебічний і грамотний розвиток людини є необхідним для реального функціонування держави в умовах інформаційного суспільства [23, С. 40].

Основними відмінними ознаками інформаційного суспільства є:

• інформаційна економіка;
• високий рівень інформаційної потреби всіх членів суспільства і фактичне її задоволення основною масою населення;
• висока інформаційна культура;
• вільний доступ кожного члена суспільства до інформації обмеженої лише інформаційною безпекою особи, загальноприйнятих груп і всього суспільства.

Використання матеріальних і духовних благ інформаційної цивілізації може забезпечити населенню України