Імідж України – це емоційно забарвлений образ України як держави та її складових, соціального, політичного, культурного (туристичного) та економічного (зокрема інвестиційного) аспектів, в уявленні різних цільових груп на міжнародному, національному та локальному рівнях.

В міжнародному конкурентному середовищі часто саме імідж визначає місце країни у світосистемі.

Україна вже має певний імідж, і треба говорити не про його поновлення, а про зміну. Не слід зациклюватися лише на ЗМІ розвинених країн Заходу. Іноземна преса бачить значний науково-технічних потенціал України, вважає нас країною з багатими ресурсами (як природними, так і людськими), проте, ми видаємося неспроможними належним чином розпорядитися своїми ресурсами. Не менш важливим є те, якою бачать Україну російські ЗМІ, а також країн Східної Європи. Необхідно усвідомлювати, що імідж цінний не сам по собі, а лише як засіб для реалізації зовнішньополітичних інтересів України. Таким чином,формувати його треба усюди, де присутні ці інтереси [2]. Російські електронні ЗМІ не тільки одноосібно формують уявлення про Україну на величезних просторах Співдружності, а й досить часто стають активними учасниками внутрішньополітичних процесів у самій Україні. Для формування позитивного іміджу України необхідно готувати кадри у сфері державного управління, подолати корупцію, підвищити прозорість у діяльності уряду. Також, для створення, зміни та поширення ефективного іміджу країни необхідно витратити 15-20 років на цілеспрямовану та скоординовану діяльність у зазначеному напрямку:

— налагодити співробітництво та залучення представників урядових структур, бізнесових кіл, представників культури, освіти та засобів масової комунікації [4];

— дослідити сприйняття країни власним населенням та міжнародною спільнотою (яка виступає основним об’єктом брендінгу), використовуючи кількісні та якісні методи дослідження;

— побудувати брендінгову стратегію, яка повинна включати професійну модель формування іміджу та види комунікацій, передбачаючи при цьому різні шляхи комунікацій для різних цільових груп (потенційні туристи зазвичай трохи відрізняються від інвесторів, хоча і пов’язані між собою);

— створити систему, яка б пов’язувала організації та відділи, що можуть бути частиною іміджу [2].

Тепер варто приділити увагу засобам масової інформації. А отже, Україна представлена в світі так, як її представляють закордонні засоби масової інформації. Тобто і цьому питанню потрібно приділяти чималу увагу. Ось, наприклад, північноамериканські видання пишуть переважно про корумпованість української влади, розквіт злочинності, економічну розруху. Звичайно ж, трапляються і приємніші для нас повідомлення, що стосуються переважно вдалих науково-технічних розробок, спортивних досягнень, або ж мистецьких проектів, проте, в текстах подібних статей обов’язково натрапляєш на згадки про те, в яких негативних умовах працюють наші науковці, спортсмени. У свою чергу, західноєвропейські ЗМІ приділяють дещо більше уваги конструкторським розробкам українських вчених, які можуть скласти достойну конкуренцію американським проектам. Однак, і вони не забувають згадувати про українську злиденність та про наступи влади на свободу слова.

Отже, хоча іноземна преса й бачить значний науково-технічних потенціал України, вважає нас країною з багатими ресурсами (як природними, так і людськими), проте ми видаємося неспроможними належним чином розпорядитися ними.

Негативні чинники заважають формуванню прозорого, надійного міжнародного іміджу нашої держави, і створюють перешкоди для встановлення тривалих зв’язків нашої держави із іноземними партнерами [3].

Для того, щоб задіяти весь іміджевий потенціал нашої держави, необхідні продумана державна інформаційна політика й чітко спланована брендінгова кампанія. Вдале поєднання внутрішньої та зовнішньої складової іміджу дасть можливість скорегувати негативний імідж України та створити підстави для формування нового, позитивного іміджу України.

Список використаної літератури

1. Богуш Д. Міжнародний імідж України: проблеми і перспективи. Режим доступу // http://blogs.pravda.com.ua/authors/bogush/4b843f0bd3e45/.
2. Вербицька Г. Міжнародний імідж України: проблеми та шляхи реформування // Український інформаційний простір: Науковий журнал Інституту журналістики і міжнародних відносин Київського національного університету культури і мистецтв / Гол. редактор М. С. Тимошик. – Число 1. – У 2-х ч. – Ч. 2. – К.: КНУКІМ, 2013.
3. Зубик О. Імідж України: погляд з-за меж. – Режим доступу // http://experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=11063;
4. Чалий В. Міжнародний імідж України: оцінка експертів. – Режим доступу // http://www.razumkov.org.ua/additional/article_chaly_NSD3_ukr.pdf