Лісова О.С., кандидат психологічних наук,
доцент кафедри практичної психології
Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

Молодь є тим прошарком населення, котрий дуже чутливо реагує на будь-які соціальні, економічні, політичні зміни й складає актуальний людський ресурс сьогодення країни. Тому проблема збереження психологічного благополуччя молоді як духовного капіталу нації має бути дуже актуальною для будь-якої держави, а для України, котра вже майже 30 років перебуває у стані хронічної соціально-політичної кризи, — особливо. У зв’язку з цим розвиток психологічної допомоги як спеціальної соціальної інституції, покликаної сприяти вирішенню труднощів, породжених душевним життям людини у соціумі, набуває особливого значення.

Психологічна служба як носій послуг психологічної допомоги в Україні почала розвиватися з 1991 року, коли в Інституті психології ім. Г.С.Костюка був створений новий підрозділ, який сьогодні носить назву Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи. Для підготовки фахівців нової спеціальності вперше в СНД був виданий підручник «Основи практичної психології» (Либідь, 1999 рік). Станом на 2018 рік, за даними сайту «Освіта в Україні» (www.education.ua), 135 (із 458-ми) ВНЗ в Україні готують студентів за спеціальністю «Психологія». Протягом останніх 15-ти років вона залишається стабільно популярною серед абітурієнтів поряд з такими спеціальностями як «Економіка», «Юриспруденція», «Іноземна мова» та «Медицина».

Однак успіх, ефективність психологічної допомоги і як соціальної інституції, і як особливого виду діяльності зумовлюється не лише рівнем кадрового забезпечення і фахової підготовки відповідних кадрів, але й готовністю суспільства, зокрема молоді до споживання такого роду послуг.

На пострадянському науковому просторі зростання популярності психологічної освіти, звернень за психологічними послугами доводять З.Кісарчук, О.Бондарчук, С.Пєтрушин, О.Хухлаєва. Види запитів на психологічну допомогу описують Г.Хомич, Р.Ткач, О.Бондаренко, Ю.Альошина, Г.Абрамова, М.Обозов. Типологію клієнтів-споживачів психологічних послуг представляють С.Васьківська, А.Копйов. Проблеми формування культури психічного здоров’я молоді та культури споживання психологічних послуг досліджують С.І.Дьяков, М.І.Миколайчук; готовності студентів до отримання психологічної допомоги вивчає В.В.Вишньовський.

В.В.Вишньовський [1] визначає психологічну готовність до прийняття допомоги як актуально виявлений стан особистості, що полягає в наявності у неї активного бажання змінити ситуацію, вирішити проблему, що виникла, і в позитивному ставленні до запропонованої допомоги. При цьому рівень готовності до прийняття психологічної допомоги, очікування відносно її результатів залежать від розвитку самосвідомості особистості, її інтелектуальних, емоційних, вольових, характерологічних, вікових і статевих особливостей.

М.І.Миколайчук [2] робить висновок, що зі зростанням патологізуючих впливів на психічне здоров’я акценти мають зміститися із пошуку шляхів зменшення патогенних впливів на відповідальність індивіда як активного творця, відповідального за збереження та відновлення власного психічного здоров’я. Тому тут дуже важливим є формування культури психічного здоров’я населення і культури споживання психологічних послуг [3].

Культура споживання, як зазначає Г.О.Шамборовський [5] — це соціально-психологічна характеристика, індивідуальна манера, особливість поведінки людини у сфері споживання, індивідуалізовані форми певного стилю споживчої діяльності. Формування культури споживання часто є результатом певної життєвої позиції людини, тобто свідомо обирається з деяких варіантів [4]. Отже, можна говорити, що культура споживання психологічних послуг виражається в тому, наскільки людина здатна диференціювати свої потреби в конкретному продукті чи послузі, що вона знає про корисні\некорисні способи і можливості задоволення цих потреб, як вона робить вибір цих способів і можливостей та як їх використовує. І тут психологічна готовність до споживання нам видається частиною загальної культури споживання.

Мета нашого дослідження: вияв тенденцій становлення готовності та розвитку культури споживання психологічних послуг серед сучасної студентської молоді в Україні.

Методи дослідження: усне опитування, анкетування (авторська анкета), Метод семантичного диференціалу, методи матстатистики. Вибірка: студенти восьми ВНЗ України (мм.Чернівці, Київ, Львів), котрі навчаються за 15-ма різними спеціальностями, окрім психологічних. Усього опитано 106 студентів: хлопців — 40, дівчат — 66. Вік від 18 до 23 років. Середній вік досліджуваних студентів 19,52 року. У дослідженні брали участь також практичні психологи (п = 32: чоловіків 10, жінок — 22), котрі працюють у Чернівцях, Києві, Тернополі й Івано-Франківську. Стаж практичної діяльності психологів — від 2-х до 24 років. Середній стаж — 9,94 року. Більшість з них (63%) мають приватну практику, решта — поєднують роботу у державних структурах з приватною практикою; 31% паралельно задіяні у різних проектах, що передбачають надання психологічної допомоги. Спеціалізація більшості (63%) опитаних психологів — гештальт-підхід, у рамках котрого — кризове консультування, психосоматика, системна сімейна психотерапія, робота з залежностями; серед інших опитаних психологів є представники клієнт-центрованого підходу, психодрами, екзистенційної психотерапії, ініціаційної психотерапії. Більшість (75%) опитаних практикуючих психологів мають сертифікацію у своєму напрямку.

На думку студентів, професія психолога для сучасного українського суспільства є необхідною (90%), непотрібною (7%) і не визначилися з відповіддю 3%. Серед практикуючих психологів 69% вважають, що українське суспільство готове з розумінням і повагою прийняти психолога як фахівця поряд з учителями, лікарями, юристами, а 31% психологів такої готовності не відчувають. При цьому 62% студентів вважають, що сучасна людина має мати «свого» психолога так, як мають «свого» перукаря, терапевта; 19% студентів вважають, що сучасній людині «свій» психолог не потрібен; 19% — не визначились. Практикуючі психологи наголошують, що «Клієнтський досвід потрібен усім, але це інше, ніж відвідування перукаря», «Це послуга за необхідності», ««Свого» психолога повинні мати ті, хто постійно працює з людьми, або має виражені хронічні психологічні проблеми. Решті людей «свій» психолог не потрібен».

На питання «Чи можна говорити про сформовану в сучасному українському суспільстві культуру споживання психологічних послуг?» 50% психологів відповіли заперечно, 13% — ствердно, 12% — «частково», 25% практикуючих психологів заявили, що культура споживання психологічних послуг в Україні знаходиться на стадії активного формування. 68% психологів охарактеризували її як спорадичну, імпульсивну; а 32% вказали, що споживання психологічних послуг поки що не виходить за рамки певних верств населення.

З опитаних студентів мають клієнтський досвід лише 27%, а 73% ніколи не відвідували психолога. З числа тих студентів, хто має клієнтський досвід, 84% задоволені отриманою допомогою, 13% — не задоволені і 13% — неоднозначно оцінюють результати. Задоволення отриманою психологічною допомогою 54% студентів пояснюють тим, що вони за підтримки психолога продуктивно попрацювали над собою; 20% — тим, що психолог дав добрі поради; 13% — тим, що психолог все добре пояснив; і 13% — тим, що все сталося само собою. Причини незадоволення психологічною допомогою більшість (67%) студентів з тих, що мали негативний клієнтський досвід, вбачають у тому, що не знайшли спільної мови з психологом, і тому у них не вийшло співпраці; 33% студентів визнали свою відповідальність за бездіяльність у процесі отримання психологічної допомоги як причину її неефективності. Потрібно відзначити, що більшість (64%) студентів з усіх опитаних цілком правильно уявляють собі, що психолог не може гарантувати клієнту результат своїх послуг, щоправда 26% переконані, що таки може, і ще 10% не знають, що відповісти на це питання.

64% з усіх опитаних студентів не зважаючи на наявний\відсутній клієнтський досвід, розглядають як цілком ймовірні перспективи звертання у майбутньому за психологічною допомогою. І лише 6 % заявили, що ніколи не будуть звертатися по неї. Абсолютна більшість (80%) студентів хочуть, щоб у їхніх ВНЗ діяла психологічна служба; 6% — не хочуть цього; 8% — не визначилися з відповіддю; і лише 6% відзначили, що така служба у їхніх ВНЗ уже працює. При цьому 44% практикуючих психологів зазначають, що звичайний український студент не може дозволити собі регулярних консультацій у психолога, якщо тільки його не спонсорують батьки, або він сам не працює. Одночасно 56% психологів вважають, що в нашій країні психологи працюють за помірну плату, так що ці послуги є відносно доступними. 44% психологів переконані, що робота психолога вартує дорого, і це правильно. Тут же психологи наголошують, що «Довгострокова робота має бути дешевшою, ніж разове консультування», «Для малозабезпечених верств має бути доступною безкоштовна психологічна допомога», «Має працювати система корпоративних домовленостей, коли послуги психолога для працівника сплачує його корпорація». Цікаво, що студенти практично одностайні у своїх оцінках вартості роботи психолога з самими психологами. 44% студентів погоджуються, що в нашій країні психологи працюють за помірну плату, так що ці послуги є відносно доступними; 24% студентів вважають, що робота психолога вартує дорого, і це правильно; 20% переконані, що психологічна допомога має бути безкоштовною; і 12% думають, що робота психолога вартує дорого, але це категорично неправильно.

29% студентів знають особисто або за рекомендацією знайомих психолога, до якого могли б звернутися за необхідності і якому могли б довіряти; відповідно 71% студентів такого психолога не знають. Більше половини студентів (54%) не знають, чи достатньо в Україні фахових психологів. Серед самих психологів такі відповіді зустрічаються у 12% випадків. Більшість психологів (63%) переконані, що фахових психологів в Україні недостатньо (серед студентів це визнають 36%). Ще 25% психологів і 10% студентів вважають, що фахових психологів у нас, в Україні на сьогодні вже є достатньо.

На питання «Чим займається справжній психолог?» абсолютна більшість студентів (88%) відповіли, що допомагає людям психологічними засобами у ситуаціях утруднення; 5% — надає чіткі поради, як жити щасливо; 4% — працює з психічно здоровими людьми; 3% — лікує психічно хворих людей.

Усереднений профіль особистості ідеального психолога, такий, яким його бачать студенти, можна описати наступними характеристиками: спокійний, допомагає самостійно робити висновки, зрозумілий (простий), дозволяє бути собою, розслаблений, м’який. При цьому студенти, котрі мають клієнтський досвід, значно (р<0,03, за критерієм Манна-Уїтні) вище оцінюють таку рису психолога як вміння розподіляти відповідальність, а ті студенти, що не мають клієнтського досвіду, більше схильні до психолога, котрий готовий був би взяти усю відповідальність на себе. Найбільш кореляційно навантаженими у портреті ідеального психолога, змальованого студентами, виявилися фактори «зрозумілий (простий)» (8 взаємозв’язків), «м’який» (7), «з почуттям гумору»(6), «допомагає самостійно робити висновки» (4), «дозволяє бути собою» (4), «радісний» (4).

На думку практикуючих психологів, студенти бачать ідеального психолога таким: впевнений, співчутливий, допомагає самостійно зробити висновки, зрозумілий (простий), дозволяє бути собою, розслаблений, веде за собою. 50% психологів вказують, що студентська молодь чекає від психолога чітких порад; разом з тим — 44% відзначають готовність молоді працювати над собою і розуміння своєї відповідальності за ефективність психологічної допомоги; і все ж 31% психологів зауважують, що молодь чекає, що психолог вирішить усі проблеми; 19% — що психолог буде потурати, співчувати і жаліти.

Одна з наших респондентів — практикуючий психолог зі стажем професійної діяльності 7 років запропонувала своє бачення того, як розвиваються готовність клієнта до споживання психологічних послуг та його очікування вже в самому процесі їх отримання:

• КРОК1. Сподіваються, що психолог вирішить за них усі їхні проблеми.
• КРОК 2. Чекають, що психолог даватиме чіткі поради.
• КРОК 3. Зляться на психолога за невідповідність їхнім очікуванням.
• КРОК 4. Торгуються, «чия це відповідальність?»
• КРОК 5. Готові працювати над собою при підтримці психолога, приймають і розуміють свою відповідальність за результати психологічної допомоги.

Цікаво, що на питання про відсоток клієнтів, які, на думку психологів, мають реалістичні очікування від психологічної допомоги та реалістичні уявлення про психолога як фахівця, ми отримали дуже різні відповіді, які не залежали ні від статі, ні від стажу практичної діяльності психологів — від 2% до 60%; середня цифра — 21,19% клієнтів, що мають реалістичні очікування щодо психолога і психологічної допомоги.

Отже, за результатами опитування студентів, складається враження, що молодь у своїй більшості насправді визнає потребу суспільства у психологах, розглядає перспективну можливість користування психологічними послугами за потреби (хоча реально клієнтський досвід має меншість), досить адекватно та загалом узгоджено по вибірці уявляє сутність професійної діяльності та професійні якості психолога, вважає ці послуги відносно доступними у фінансовому плані.

На думку практикуючих психологів, більшість їхніх потенційних клієнтів з числа студентської молоді мають нереалістичні уявлення про роботу психолога як фахівця та нереалістичні очікування щодо психологічної допомоги. Однак бачення ідеального, такого що вартує довіри, психолога з боку студентів та з боку фахівців багато в чому співпадають.

Тож, розвиток культури споживання психологічних послуг останніми роками в Україні значно активізувався, однак потребує цілеспрямованого організованого впливу. І формування культури психічного здоров’я та культури споживання психологічних послуг — одна з нагальних задач психологічної служби України.

Список використаної літератури:

1. Вишньовський В.В. Готовність студентів ВНЗ до отримання психологічної допомоги / В. В. Вишньовський // Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. — 2015. — Т. 10, Вип. 27. — С. 45 — 56.
2. Миколайчук М.І. Екологічність психологічної допомоги як чинник культури психічного здоров’я індивіда //Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. — 2014. — Том 7. Екологічна психологія. — Вип. 36. — С. 290 — 297.
3. Миколайчук М. Порівняльний аналіз суспільних тенденцій у сфері отримання психологічної та парапсихологічної допомоги /Мар’яна Миколайчук, Юлія Мединська //Освіта регіону: Політологія. Психологія. Комунікації. — 2011. — № 3. — С. 363 — 370.
4. Поліщук К.О. Необхідність та організація мети споживання в межах інформаційних технологій /К.О.Поліщук //Грані: Філософія. — 2015. — № 6 (122), червень. — С. 55 — 59.
5. Шамборовський Г.О. Глобальна культура споживання як якісна характеристика соціально-економічного добробуту //Г.О. Шамборовський // Вісн. Львівського ун-ту. Сер.: Міжнародні відносини. — 2013. — Вип. 33. — С. 171 — 178.