Нечитайло Т.А., кандидат психологічних наук,
асистент кафедри практичної психології
Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

Сера О.С., студентка 5 курсу кафедри практичної психології
Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

Впродовж свого життя людина проходить чимало складних етапів формування власної свідомості. Впродовж кожного з них, вона змушена адаптуватися до нових умов навколишнього оточення та розвиватися в контексті його змін. Особливо важливим є етап навчання в школі, адже саме під час нього відбувається її розвиток та становлення як особистості.

Саме під час вступу до школи та першого року навчання у значної кількості дітей спостерігаються певні проблеми з процесом адаптації до нових умов. Однак, багато аспектів даної проблематики залишаються недостатньо вивченими або ж потребують переосмислення з врахуванням новітніх досягнень психологічної науки.

В означеному контексті варто відмітити, що поняття «адаптація» має досить різні визначення серед науковців-психологів. Одні автори вважають, що адаптація — це процес і результат пристосування, який зумовлюється і зумовлює існування такого явища, як психіка, тому що дії і рухи будь-якої істоти на свою користь потребують інформації про світ для орієнтації у ньому і відповідного адекватного реагування. Інші розглядають адаптацію як процес, що супроводжує взаємодію однієї людини з іншою, людини з колективом у спілкуванні, під час якого особистість вимушена бути зрозумілою і розуміти іншу, підлаштовуватися у своїх діях до неї, до існуючих правил і норм, які складають зміст свідомості. Треті розглядають адаптацію як процес відновлення рівноваги, або гомеостазу, у взаємодії людини і середовища, відновлення людиною правильного співвідношення у всьому, що з її точки зору порушує порядок [4].

Більшість дітей починає своє знайомство зі школою без серйозних проблем. Незважаючи на те, що перші дні навчання не повинні бути простими, діти, як правило, знаходять друзів досить швидко, і школа стає не тільки місцем навчання, а й спілкування. Однак, деякі учні не можуть знайти своє місце в класі, і тому для них школа стає місцем, де вони відчувають себе самотніми.

Така ситуація може тривати роки і залишатись практично непоміченою або ігнорованою навколишнім середовищем. Це відображається у тому, що дитина довгий час страждає, що може впливати не тільки на сам процес та результат навчання.

З метою допомоги дитині відчувати добре себе у класі, робота над вирішенням проблеми повинна проводитися як у школі — педагогами та психологом, так і вдома — батьками та рідними. Діяльність у школі повинна зосереджуватися на тому, щоб дати дитині шанс проявити себе в колективі та посісти відповідне місце.

Швидка та належна адаптація особливо важлива для шестирічних, оскільки тривалий період пристосування до школи обмежує час, необхідний для навчання.

Дуже важливим для адаптації першокласників у школі є:

• розвиток емоційний і соціальний, тобто розвиток рис особистості, завдяки яким дитина може впоратися з різними ситуаціями (ставлення до себе, інших людей та оточуючого середовища);
• когнітивний розвиток — особливості та навички, які дозволяють відповідати конкретним вимогам навчального плану та підкорятися шкільним правилам.

Початковий період адаптації першокласників триває протягом декількох тижнів. Іноді період триває до шести місяців. Це залежить від здатності дитини спілкуватися з іншими, індивідуальними ознаками особистості та дошкільним рівнем дитини. Перший місяць навчання в школі особливо важкий і важливий. Перше враження може вирішувати ставлення учня до школи та значною мірою перевантажити його успіхом або невдачею. Вступ до школи — це велика зміна, що викликає стрес і тривогу. Вченою А.Марковою визначено три типи ставлення учня до навчання — негативне (ухилення чи відмова школяра від навчання), нейтральне (відсутність готовності школяра включитися в процес навчання), позитивне (включеність школяра в процес навчання — як суб’єкта навчання та спілкування) [3].

Труднощі при адаптації дитини, пов’язані із загрозою відчуття безпеки. Вони можуть супроводжуватись: відсутністю підтримки, тривогою, страхом самотності та відторгненням однолітків, відчуттям перевантаженості величезною кількістю нових обов’язків тощо.

На думку дослідниць Г. Матусяк та Дж. Джил, загальними цілями психологічного супроводу дітей першого року навчання мають бути:

1. Побудова мосту між дошкільним та шкільним досвідом;
2. Встановлення перших контактів між вчителем, дітьми та батьками;
3. Підтримка дитини та її родини в новій ситуації;
4. Задоволення дитячого почуття безпеки при адаптації до школи;
5. Ліквідація адаптивного стресу;
6. Перетворення шкільного середовища таким чином, щоб діти сприймали його як відкрите та дружнє;
7. Залучення дітей у життя, традиції та звичаї школи;
8. Вивчення можливостей візуального сприйняття, слухового сприйняття, просторової орієнтації, зорової, моторної та усної координації у дітей, підтримка вивчення здібностей кожного учня [6]. Дослідниця Лемешева Т. стверджує з цього приводу, що за умов

нормальної шкільної адаптації емоційне самопочуття й самооцінка стабілізуються, якщо ж процес адаптації дитини в 1-му класі ускладнений, може простежуватися деформація її особистісного розвитку. Показниками адаптації є продуктивність у навчальній діяльності, позитивне емоційне самопочуття, відсутність внутрішньої напруженості. Варто відмітити, що у деяких дітей процес адаптації сильно затягується. Іноді на першому році навчання повноцінної адаптації до школи так і не відбувається, але це не завжди супроводжується явними ускладненнями в освоєнні шкільної програми і може проходити на фоні гарної успішності [2].

Для того, щоб процес адаптації учнів проходив більш ефективно, на думку Г. Крупник, необхідно: здійснювати індивідуальний підхід до учня та його можливостей, щоб не послабити нервову систему, не занизити самооцінку й мотивацію до засвоєння знань; допомагати учням розвивати та реалізувати здібності; сприяти формуванню в них пізнавальної мотивації; сприяти формуванню стійких цінностей та ідеалів [1].

З метою досягнення цілей, поставлених психологом, необхідно застосовувати різні форми та методи психологічного супроводу. У даному контексті особливо корисною буде таблиця представлена Г. Матусяк [6]:

Подолання труднощів в процесі адаптації до школи може відбуватися лише за умови, що психолог розуміє труднощі і намагається їх спільно вирішити; цікавиться не тільки поведінкою, а й почуттями дитини; хвалить і заохочує дитину, а не лише вимагає від неї чого-небудь; намагається дослідити внутрішній світ дитини, її інтереси та оточення [5].

Дослідниця Т. Лемешева пропонує деякі корекційні заходи, виходячи з причин та форм дезадаптації:

• форма дезадаптації — непристосованість до предметної сторони навчальної діяльності. Причини — недостатній інтелектуальний психомоторний розвиток дитини, відсутність допомоги, розуміння з боку батьків і вчителя. Корекційні заходи — спеціальні бесіди з дитиною, у ході яких необхідно встановити причини порушень навчальних навичок; рекомендації батькам.
• форма дезадаптації — нездатність довільно керувати своєю поведінкою. Причини — неправильне виховання в сім’ї (відсутність зовнішніх форм обмежень). Корекційні заходи — робота з сім’єю, аналіз поведінки.
• форма дезадаптації — нездатність прийняти темп шкільного життя. Причини — неправильне виховання в родині чи ігнорування дорослими індивідуальних особливостей дітей. Корекційні заходи — робота з сім’єю, визначення оптимального режиму навантаження учня.
• форма дезадаптації — шкільний невроз чи фобія школи — невміння розв’язати протиріччя між сімейним і шкільним «ми». Причини — дитина не може вийти за межі сімейної спільноти (частіше в дітей, батьки яких несвідомо використовують їх для вирішення своїх проблем). Корекційні заходи — необхідне підключення шкільного психолога — сімейна терапія чи групові заняття для дітей у поєднанні з груповими заняттями для батьків [2].

З метою покращення умов адаптації першокласників шкільний психолог разом з адміністрацією може організовувати: семінари з інтеграції для перших класів; психологічні та педагогічні консультації; класичні екскурсійні виїзди, класні години; численні додаткові заняття; конкурси талантів та захоплень [5].

Отже, можна зробити висновок, що психологічний супровід учнів першого року навчання є важливим елементом загальної системи формування особистості та пристосування до нових умов. Формування позитивного ставлення першокласників до навчання передбачає породження у них пізнавального інтересу, для чого важливим є стимулювання психологом та педагогами в ході навчально-виховного процесу позитивних емоцій дітей щодо навчальної діяльності.

Список використаної літератури:

1. Крупник Г. Особливості психологічного супроводу адаптації першокласників до навчального процесу / Г. Крупник // Таврійський вісник освіти. — 2014. — № 2. — С. 251-257
2. Лемешева Т. Етапи соціалізації дитини: підготовка до школи та адаптація першокласників / Т. Лемешева, І. Подавільнікова // Таврійський вісник освіти. — 2013. — № 4. — С. 270-277.
3. Маркова А.К. Формирование интереса к учению у школьников / под ред. А.К. Марковой; Науч.-исслед. ин-т общей и педагогической психологи Акад. пед. наук СССР. — М.: Педагогика, 1986. — 192 с.
4. Ніколаєнко С., Ніколаєнко О. Поняття адаптації в різних напрямках психології [Електронний ресурс] / С. Ніколаєнко, О. Ніколаєнко. — Режим доступу: — http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/39533/08-Nikolaienko.pdf?sequence=1
5. Klebaniuk E. Adaptacja uczniow w nowym srodowisku szkolnym [Електронний ресурс] / Klebaniuk. — Режим доступу: http://www.gimnazium17.wroclaw.pl/rodzice/171
6. , GilJ. Adaptacja szkolna pierwszoklasisty [Електронний ресурс] / H. Matusiak, J. Gil. — Режим доступу: http://www.spbracieiowka.pl/index.php/2-uncategorised/71- adaptaci a-szkolna-pierwszoklasisty