Вступ

Роки незалежності дали свої позитивні результати в усіх сферах суспільного життя в Україні, крім економіки. Економіка сьогодні знаходиться в стадії, яку деякі економісти не без підстав називають катастрофічною і яка може перерости в колапс. Підприємства належним чином не поновили розірвані територіальні і галузеві зв’язки.

Сьогодні відсутні мета й орієнтири трансформування суспільства, по суті немає прогнозів щодо соціальноекономічного розвитку країни. Сучасний етап розвитку в Україні свідчить, що формуванню соціальноорієнтованого ринкового середовища не сприяє існуюча система управління, яка є громіздкою і неефективною.

Основою господарського комплексу нашої країни є мікроекономічний рівень, а саме рівень підприємств. На рівні підприємства найповніше проявляються усі економічні відносини. Підприємство є проміжною ланкою в системі економічних інтересів, які виникають у взаємозв’язках між певним підприємством та іншими підприємствами, між адміністрацією підприємства і трудовим колективом, між державними органами управління і підприємством.

Характерною ознакою роботи підприємства в ринкових умовах господарювання є його економічна відособленість, організація фінансово-господарської діяльності на госпрозрахункових  засадах.

У зв’язку з цим визначення прибутку має особливе значення. Прибуток є головною метою та мотивом підприємницької діяльності, матеріальним джерелом економічного та соціального розвитку, інвестиційної та інноваційної діяльності. Він стає фактором удосконалення відносин власності. Під час проведення роздержавлення і приватизації більшість громадян України стали власниками-акціонерами підприємств. Однак  власники, які не отримують відчутної винагороди за свій капітал, є такими лише номінально.

1. Характеристика сутності аналізу прибутку та його цілі

Аналіз прибутковості — це складне завдання з певних причин. По-перше, кожен аспект банківських операцій впливає на його прибутковість і має братися до уваги. По-друге, правила бухгалтерського обліку щодо визначення доходів і витрат складні, тому завжди залишається місце для довільних суджень та інтерпретацій.

Для реальної оцінки фінансового результату діяльності будь-якого суб’єкта господарювання насамперед необхідна інформація про стан його фінансових ресурсів та їхній рух у часі, тобто про грошові потоки. Використання таких даних є вкрай важливим у різних напрямках аналізу – при дослідженні фінансового стану суб’єкта господарювання його власниками, при визначенні кредитоспроможності позичальника банком, при оцінці інвестиційного проекту інвесторами тощо [5].

Метою аналізу прибутку та рентабельності є виявлення основного центру прибутковості підприємства та факторів, які впливають на збільшення величини прибутку та підвищення рентабельності підприємства на основі ефективного управління доходами і витратами. Відповідно до мети визначають такі завдання аналізу прибутку та рентабельності:

• оцінка виконання плану прибутку;
• аналіз динаміки прибутку в цілому, за складом і структурою;
• факторний аналіз прибутку;
• аналіз формування та розподілу прибутку;
• визначення тенденцій динаміки прибутку за тривалий період;
• аналіз показників ефективності діяльності підприємства;
• аналіз фінансової міцності підприємства (визначення межі та коефіцієнта безпеки підприємства).

Для аналізу прибутковості підприємства доцільно використовувати комплекс показників. Перш за все, це показник чистого прибутку в динаміці, який відповідно до чинних стандартів бухгалтерського обліку визначається шляхом додавання до фінансового результату від звичайної діяльності після оподаткування надзвичайних доходів та віднімання надзвичайних витрат і податку з надзвичайного прибутку.

Цілі аналізу прибутку такі:

1. Поточна оцінка фінансового стану підприємства.
2. Аналіз динаміки фінансового стану підприємства минулих років.
3. Порівняння прибутковості підприємства з нормативним (середнім по галузі).
4. Прогнозування прибутку [4, c. 185-186].

В умовах інфляційної економіки традиційні методи аналізу результатів фінансової діяльності підприємств не дозволяють дати їх точної оцінки. Чим вищі темпи інфляції, тим вища доля уявного прибутку в одержаному балансовому прибутку, тим більшою  мірою викривляється реальна ситуація в економіці. Це насамперед пов’язано з недостатніми відрахуваннями до амортизаційних фондів та необхідністю постійного поповнення облікових коштів.

При заниженні балансової вартості основних фондів підприємства   не в змозі формувати амортизаційний фонд, достатній для поповнення основних фондів, що вибувають. Нестача коштів амортизаційного фонду змушує підприємства витрачати левову частину  прибутку для забезпечення простого відтворення основних виробничих фондів. На поверхні економічних явищ витрати прибутку для утворення основних фондів відображають розширене відтворення, але фактично відбувається процес простого відтворення і здебільшого не в повному обсязі. У ситуації, яка склалася, підприємства зазнають додаткового податкового навантаження, оскільки прибуток, що використовується на просте відтворення основних виробничих фондів, також оподатковується. Таким чином, одержаний балансовий прибуток не в змозі виконувати функції прибутку.

Важливе значення має виявлення ефективності діяльності підприємств із макроекономічних позицій. Нині більшість підприємств України низькорентабельні або збиткові, і юридично їх можна визнати банкрутами. Однак аналіз показав, що збитковість багатьох підприємств пояснюється не низьким рівнем управління, а недосконалістю фінансово-кредитної системи національної економіки. Фактично збиткові щодо застосованої нині оцінки підприємства так само, як і підприємства, які працюють рентабельно, сприяють формуванню бюджетів та цільових фондів. Більш того, вартісна величина внесків та платежів таких підприємств, виявляється в ряді випадків  більшою, ніж рентабельних підприємств, і досягає половини вартості реалізованої продукції. Необхідно здійснювати оцінку економічної ефективності функціонування підприємств у національній економіці на підставі аналізу впливу результатів діяльності цих підприємств на макроекономічні показники: формування бюджетів цільових фондів, національного доходу, валового внутрішнього продукту [7, c. 29-30].

Аналіз показників прибутковості охоплює такі етапи:

• розрахунок фактичного значення прибутковості на основі даних балансу та інших форм річної та квартальної звітності;
• порівняльна оцінка коефіцієнтів з їх рівнем у попередні роки та квартали;
• визначення основної тенденції в динаміці коефіцієнтів (зростання або зниження);
• виявлення факторів, які впливають на зміну цих коефіцієнтів;
• оцінка факторів з позиції ліквідності балансу та банківських ризиків;
• розроблення рекомендацій щодо підвищення прибутковості банку або забезпечення її стабільності в майбутньому [6, c. 179-180].

Чинні методики аналізу прибутку не достатньою мірою враховують вплив фактора часу. Як правило, це здійснюється за допомогою дисконтування витрат та прибутку, тобто приведення різночасових витрат до одного моменту часу. Необхідність такого підходу диктується тим, що капітал — це зростаюча за часом вартість.

Аналіз прибутку передбачає і розрахунок усієї системи показників рентабельності, і оцінку їх у динаміці [3, c. 348]. У ході аналізу фінансових результатів фірми аналізують звичайно і її фінансовий стан. Для цього розраховується й оцінюється ряд показників, а саме:

а) питома вага загальної суми власних засобів у підсумку реальної величини балансу підприємства (коефіцієнт автономії);

б) фінансова сталість підприємства, що характеризується його можливістю своєчасно поповнювати товарні запаси, вести розрахунки і платежі за рахунок власних джерел. Для виявлення фінансової сталості визначають коефіцієнт співвідношення позичених і власних коштів як відношення суми зобов’язань, пов’язаних із залученням позикового капіталу, до суми власних коштів підприємства. Цей коефіцієнт показує, скільки позичених коштів припадає на 1 гривню вкладених у активи власних коштів.

Якщо розрахункове значення цього коефіцієнта більше за одиницю, то автономність і сталість підприємства досягає критичного значення;

в) коефіцієнт маневреності власних коштів, що характеризує ступінь мобільності їх використання.

2. Загально інформаційна база, показники та методи які використовуються для аналізу прибутковості

Інформаційне забезпечення аналізу прибутку та рентабельності формується відповідно до завдань, які підлягають вирішенню. За своїм складом інформаційна база аналізу прибутку та рентабельності може не відрізнятися від інформаційної бази доходів та витрат підприємства. Вона складається з правової, планової та фактографічної (облікової і позаоблікової) інформації. До аналізу прибутку та рентабельності обов’язково залучається інформація, отримана внаслідок дослідження доходів і витрат підприємства.

Зміст системи інформаційного забезпечення управління прибутком, її широта і глибина визначаються галузевими особливостями діяльності підприємств, їхньою організаційно-правовою формою, обсягом і ступенем диверсифікованості господарської діяльності і поруч інших умов. При цьому вся сукупність показників, що включаються в систему інформаційного забезпечення керування прибутком, вимагає проведення їхньої попередньої класифікації.

Перевагою показників цієї групи є їхня уніфікованість, тому що вони базуються на загальноприйнятих стандартизованих принципах обліку (що дозволяє використовувати типові технології й алгоритми фінансових розрахунків за окремими аспектами формування і розподілу прибутку, а також порівнювати ці показники з іншими аналогічними підприємствами); чітка регулярність формування (у встановлені нормативні терміни); високий ступінь надійності (звітність, сформована на базі фінансового обліку, видається зовнішнім користувачам і підлягає зовнішньому аудиту).

У той же час інформаційна база, сформована на основі фінансового обліку, має і певні недоліки: відображення інформативних показників лише по підприємству в цілому (що не дозволяє використовувати її при прийнятті управлінських рішень за окремими сферами діяльності, центрах  відповідальності, видах продукції і т.п.);

низька періодичність розробки (як правило, один раз на квартал, а окремі форми звітності — тільки один раз на рік);

використання тільки вартісних показників (що ускладнює аналіз впливу зміни цін на формування прибутку).

В аналізі використовуються такі показники прибутку: балансовий прибуток, прибуток від реалізації продукції, робіт і послуг, прибуток від іншої реалізації, фінансові результати від позареалізаційних операцій, оподатковуваний прибуток, чистий прибуток.

Балансовий прибуток включає фінансові результати від реалізації продукції, робіт і послуг, від іншої реалізації, прибутки і витрати від позареалізаційних операцій.

Оподатковуваний прибуток — це різницю між валовими доходами, валовими витратами та амортизацією.

Чистий прибуток – це прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства після сплати всіх податків, економічних санкцій і відрахувань у благодійні фонди.

У процесі аналізу необхідно вивчити склад балансового прибутку, його структуру, динаміку і виконання плану за звітний рік. Вивчення структури балансового прибутку означає розрахунок питомої ваги кожної його складової (прибутку від реалізації продукції, прибутку від іншої реалізації, позареалізаційних фінансових результатів) у загальній сумі. При вивченні динаміки прибутку варто враховувати інфляційні чинники зміни його суми. Для цього виручку корегують на середньозважений індекс зростання цін на продукцію підприємства в середньому за галуззю, а витрати щодо реалізованої продукції зменшують на їхній приріст у результаті підвищення цін на спожиті ресурси за аналізований період.

Далі у ході аналізу вивчають кожну складову балансового прибутку окремо.

Основну частину прибутку підприємства одержують від реалізації продукції та послуг. У процесі аналізу вивчаються динаміка і виконання плану прибутку від реалізації продукції і визначаються чинники зміни його суми.

Прибуток від реалізації продукції в цілому на підприємстві залежить від чотирьох чинників: обсягу реалізації продукції, її структури, собівартості і рівня середньореалізаційних цін.

Обсяг реалізації продукції може справляти позитивний і негативний вплив на суму прибутку. Збільшення обсягу продажу рентабельної продукції призводить до пропорційного збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збитковою, то при збільшенні обсягу реалізації відбувається зменшення суми прибутку.

Структура товарної продукції так само може справляти як позитивний, так і негативний вплив на суму прибутку. Якщо збільшиться частка більш рентабельних видів продукції у загальному обсязі її реалізації, то сума прибутку зросте, і навпаки: при збільшенні питомої ваги низькорентабельної або збитковою продукції загальна сума прибутку зменшиться.

Собівартість продукції і прибуток знаходяться в обернено пропорційній залежності: зниження собівартості призводить до відповідного зростання суми прибутку і навпаки. Зміна ж рівня середньореалізаційних цін і розмір прибутку знаходяться у прямо пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку зростає і навпаки.

Визначення загального обсягу прибутку до оподаткування здійснюється за даними звіту про фінансові результати. Для обчислення абсолютного розміру прибутку використовується інформація про доходи і витрати підприємсва, яка дає змогу визначити прибуток у цілому та за його складовими:

П = (Д1 – В1) + (Д2 – В2) + Д3 + [(Д4 + Д5) –– (В3 + В4 + В5 + В6 + В7)],

де П — прибуток підприємства до оподаткування;

Д1 — процентний дохід;

Д2 — комісійний дохід;

Д3 — чистий торговельний дохід;

Д4 — повернення списаних активів;

Д5 — непередбачені доходи;

В1 — процентні витрати;

В2 — комісійні витрати;

В3 — інші витрати;

В4 — загальноадміністративні витрати;

В5 — витрати на персонал;

В6 — відрахування в резерви та списання сумнівних активів;

В7 — непередбачені витрати.

Виходячи з наведеного рівняння, яке характеризує утворення прибутку банку, можна визначити прибуток за його складовими:

П1 = Д1 – В1,

де П1 — чистий процентний дохід;

П2 = Д2 – В2,

де П2 — чистий комісійний дохід;

П3 = Д3 – В3,

де П3 — чистий торговельний дохід;

П4 = (Д4 + Д5 + Д6) – (В3 + В4 + В5 + В6),

де П4—інший прибуток [1, c. 78-79].

3. Інформаційна база показників та методу аналізу прибутковості в харчовій та торговій (оптовій) промисловості

Нормативно-довідкові показники включають різні норми і нормативи, розроблені в рамках самого підприємства, — нормативи чисельності; нормативи витрат часу; нормативи обслуговування; нормативи питомих витрат сировини і матеріалів; норми списання малоцінних і швидкозношуваних предметів і т.п. Ця система показників доповнюється різними довідково-нормативними показниками, що діють у цілому чи в країні, чи в галузі, у якій здійснює свою діяльність підприємство, — норми амортизаційних нарахувань; норми відрахувань прибутку в резервний фонд; ставки податків, зборів та інших обов’язкових платежів; терміни сплати податків, страхових зборів, відсотків за кредит; розмір установлених державою мінімальної заробітної плати і соціальних пільг.

Нормативно-довідкові показники формуються в розрізі чотирьох блоків. Використання всіх показників, що становлять інтерес, сформованих із зовнішніх і внутрішніх джерел, дозволяє створити на кожному підприємстві цілеспрямовану систему інформаційного забезпечення, орієнтовану як на прийняття стратегічних рішень, так і на ефективне поточне й оперативне керування формуванням і використанням прибутку.

Аналіз прибутків і рентабельності в торгівлі має вивчити рівень виконання плану з фінансових показників і встановити їх динаміку, виявити і кількісно виміряти чинники, які впливають на рівень рентабельності і їх динаміку, знайти резерви підвищення рентабельності підприємства. Його проведення має відбуватися в певній послідовності. Спочатку підготовляються всі бухгалтерські і статистичні звіти, первинні документи, акти ревізій, оперативна інформація, перевіряється її достовірність і порівняльність. Далі проводяться розрахунки зі встановлення суми і рівня балансового прибутку, виконання плану прибутку, динаміки рівня рентабельності і впливу на суму прибутку окремих чинників. Завершується аналіз розробленням заходів щодо рентабельності підприємства, багато з яких будуть передбачені у плані прибутку і рентабельності на наступний період (рік).

За умов ринку торгівля всі свої можливості спрямовує на отримання максимальних прибутків. Прибуток є узагальнюючим показником, в якому відображаються результати всієї господарської діяльності підприємств і організацій. Торговельний прибуток створюється в галузях матеріального виробництва і частково в торгівлі як частина вартості додаткового продукту. Він може вимірюватися в абсолютній сумі і у процентах до товарообігу (рентабельності). Дохід від реалізації утворюється за рахунок суми торговельних надбавок, які встановлюють у відсотках до оптової ціни щодо кожної групи товарів.

Аналіз прибутку передбачає і розрахунок усієї системи показників рентабельності, і оцінку їх у динаміці [3, с. 48]. У ході аналізу фінансових результатів фірми аналізують звичайно і її фінансовий стан. Для цього розраховується й оцінюється ряд показників, а саме:

а)       питома вага загальної суми власних засобів у підсумку реальної величини балансу підприємства (коефіцієнт автономії);

б)       фінансова сталість підприємства, що характеризується його можливістю своєчасно поповнювати товарні запаси, вести розрахунки і платежі за рахунок власних джерел. Для виявлення фінансової сталості визначають коефіцієнт співвідношення позичених і власних коштів як відношення суми зобов’язань, пов’язаних із залученням позикового капіталу, до суми власних коштів підприємства. Цей коефіцієнт показує, скільки позичених коштів припадає на 1 гривню вкладених у активи власних коштів. Якщо розрахункове значення цього коефіцієнта більше за одиницю, то автономність і сталість підприємства досягає критичного значення;

в)       коефіцієнт маневреності власних коштів, що характеризує ступінь мобільності їх використання.

Аналіз прибутків і рентабельності в торгівлі має вивчити рівень виконання плану з фінансових показників і встановити їх динаміку, виявити і кількісно виміряти чинники, які впливають на рівень рентабельності і їх динаміку, знайти резерви підвищення рентабельності підприємства. Його проведення має відбуватися в певній послідовності. Спочатку підготовляються всі бухгалтерські і статистичні звіти, первинні документи, акти ревізій, оперативна інформація, перевіряється її достовірність і порівняльність. Далі проводяться розрахунки зі встановлення суми і рівня балансового прибутку, виконання плану прибутку, динаміки рівня рентабельності і впливу на суму прибутку окремих чинників. Завершується аналіз розробленням заходів щодо рентабельності підприємства, багато з яких будуть передбачені у плані прибутку і рентабельності на наступний період (рік).

На обсяг прибутку впливають також наднормативні товарні залишки (збільшують витрати по відсотках за кредит, витрати по збереженню товарів), швидкість обігу товарів (робота з постачальниками товарів), чітке виконання узгоджених договорів на поставку товарів та повернення тари (своєчасний розрахунок за одержані товари від постачальників, а постачальників — за тару, одержану від покупців), роздрібних підприємств, скорочення дебіторської заборгованості (скорочення позареалізаційних витрат). І все це за умов конкурентної боротьби вирішується з чималими витратами праці. Щоправда, без неї неможливо досягти високої рентабельності торговельних підприємств [1, с. 167].

Аналіз прибутку і рентабельності проводиться разом з іншими показниками господарсько-фінансової діяльності. Основним методом аналізу прибутку є порівняння. У процесі аналізу прибутку і рентабельності проводяться порівняння за такими напрямами:

• порівнюються обсяги прибутку і рівні рентабельності по одній і тій самій організації за різні періоди часу (аналіз динамічного ряду) або фактичні показники порівнюються з плановими. Розраховуються абсолютні відхилення, темпи зростання і приросту, коефіцієнти пришвидшення або уповільнення тощо;
• порівнюються прибуток і рентабельність окремих торговельних підрозділів, що входять до одного об’єднання (наприклад, для окремих споживчих товариств у межах райспоживспілки). Розраховуються абсолютні відхилення показників кожного конкретного підрозділу від середніх щодо об’єднання і питомої ваги прибутку кожного підрозділу у формуванні загальної суми прибутку. При цьому може проводитися аналіз чинників для вивчення впливу на загальну суму прибутку загалом щодо об’єднання конкретних рівнів рентабельності, що склалися в кожному підрозділі, розподілу роздрібного товарообігу між підрозділами.

Аналіз прибутку передбачає і розрахунок усієї системи показників рентабельності, і оцінку їх у динаміці [3, c. 348]. У ході аналізу фінансових результатів фірми аналізують звичайно і її фінансовий стан. Для цього розраховується й оцінюється ряд показників, а саме:

а)       питома вага загальної суми власних засобів у підсумку реальної величини балансу підприємства (коефіцієнт автономії);

б)       фінансова сталість підприємства, що характеризується його можливістю своєчасно поповнювати товарні запаси, вести розрахунки і платежі за рахунок власних джерел. Для виявлення фінансової сталості визначають коефіцієнт співвідношення позичених і власних коштів як відношення суми зобов’язань, пов’язаних із залученням позикового капіталу, до суми власних коштів підприємства. Цей коефіцієнт показує, скільки позичених коштів припадає на 1 гривню вкладених у активи власних коштів. Якщо розрахункове значення цього коефіцієнта більше за одиницю, то автономність і сталість підприємства досягає критичного значення;

в)       коефіцієнт маневреності власних коштів, що характеризує ступінь мобільності їх використання.

У розвинених країнах фірми завжди ставлять завдання максимізувати прибуток. На вирішення цієї задачі спрямовуються всі зусилля, починаючи від виробництва і закінчуючи реалізацією товарів та наданням послуг [2, c. 435].

Аналіз наведеного визначення, загальних задач оцінки конкурентоздатності, специфічних задач харчової промисловості дозволив сформувати та систематизувати головні завдання оцінки та прогнозування  фінансової конкурентоздатності підприємств харчової промисловості:

1. Формування та корегування конкурентної стратегії підприємств харчової промисловості.
2. Визначення, кількісний і якісний вимір ринку продукції харчової промисловості.
3. Підтримка продуктивності діяльності за основними напрямками витрат: матеріальні, капітальні, технічні, людські.
4. Формування ефективної організаційної структури управління підприємствами харчової промисловості.
5. Формування прогнозного рівня фінансової конкурентоздатності підприємства.
6. Аналіз ефективності управління фінансовим станом та фінансовими ресурсами підприємства.
7. Визначення основних факторних показників оцінки та прогнозування рівня фінансової конкурентоздатності [2, с. 93-94].

Висновки

Ефективність діяльності підприємства в умовах ринкової економіки визначає його спроможність до фінансового виживання, залучення джерел фінансування та їх прибуткового використання.

Для аналізу прибутковості підприємства доцільно використовувати комплекс показників. Перш за все, це показник чистого прибутку в динаміці, який відповідно до чинних стандартів бухгалтерського обліку визначається шляхом додавання до фінансового результату від звичайної діяльності після оподаткування надзвичайних доходів та віднімання надзвичайних витрат і податку з надзвичайного прибутку.

Систематизація основних завдань оцінки, враховуючи специфіку харчової галузі, фінансової конкурентоздатності та функціональний підхід, дозволила визначити особливості факторних показників діяльності підприємств харчової промисловості. Такими коефіцієнтами оцінки стали рентабельність реалізованої продукції, рентабельність капіталу (ROE), частка ринку, поточна ліквідність, абсолютна ліквідність, платоспроможність, фінансова незалежність, продуктивність (ресурсів, капіталу, технології, персоналу), ресурсовіддача, індекс тривалості життя.

Особливістю оптової торгівлі є те, що оптовий торговець має справу не зі звичайними споживачами, а із промисловцями і роздрібними торговцями. Крім того, це великі масштаби торгових угод, тобто товари продаються не одиницями, а великими партіями. Тому оптовик веде, головним чином, спеціалізовану торгівлю, він торгує яким-небудь одним видом товару: вугіллям, залізом, хлібом, лісом.

Відповідно сукупний дохід торговельного підприємства у загальноекономічному плані складається з товарообороту (доходу від реалізації товарів), інших доходів від звичайної діяльності і надзвичайних подій. Однак основна частина обсягу товарообороту формується за рахунок купівельної вартості реалізованих товарів, яка фактично є не стільки доходом, скільки елементом грошового потоку торговельного підприємства.

Список використаної літератури

1. Іванова Н. Економічна теорія управління фірмою: навчальний посібник / Наталія Іванова, 2010. — 263 с.
2. Ковальчук Т. Оперативний аналіз прибутку від реалізації продукції // Економіка АПК. — 2003. — № 7.- С.92-101
3. Нестеренко Ж. К. Економічний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства: Навчальний посібник/ Ж. К. Нестеренко, ЗНТУ. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 122 с.
4. Облік, аналіз та аудит: навчальний посібник для студентів вузів / Микола Білик [та ін.], 2008. — 616 с.
5. Савицька Г. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навчальний посібник/ Глафіра Савицька,. — К.: Знання, 2004. – 653 с.
6. Савицька Г. Економічний аналіз діяльності підприємства: навчальний посібник / Глафіра Савицька, 2007. — 668 с.
7. Хрущ Н. Аналіз та оцінка рівня прибутковості фінансових ресурсів підприємства // Економіст. — 2007. — № 7. — С. 28-32