1. Формування ринкового господарства у Німеччині і першій половині ХІХ ст. та причини відставання від країн Західної Європи. Аграрні реформи

В економічному і політичному відношенні у 70-ті роки XVIII ст. Німеччина була однією з найбільш відсталих країн Європи. Якщо в Англії промисловий переворот почався у другій половині XVII ст., у Франції — наприкінці XVII ст., то велике промислове виробництво в Німеччині, пов´язане з масовим використанням машин, виникає тільки у другій половині XIX ст.

Основною причиною запізнення промислового перевороту в Німеччині було те, що протягом першої половини XIX ст. вона ще залишалася аграрною країною і не могла наздогнати своїх суперників. Феодальні порядки продовжували панувати у селах і гальмували розвиток сільського господарства. Зберігалась цехова система, що зазнала краху в Німеччині лише наприкінці 60-х років, після того, як Промисловий закон 1869 р. скасував її на всій території Північнонімецького союзу. До цього періоду офіційне скасування цехових привілеїв і цехового права стримувала держава, яка намагалась взяти у свої руки регулювання промислового виробництва, налагодити контроль за діяльністю підприємств. Наприклад, у гірничодобувній промисловості державні чиновники не тільки видавали дозвіл на проведення робіт, а й визначали рівень технічного оснащення виробництва, обсяг добування, ціни, збут, відносини з робітниками і т. ін.

Свобода підприємницької діяльності на територіях під протекторатом Наполеона І встановлена у 1808—1810 pp. У Пруссії перший крок зроблений у 1806 р. скасуванням низки цехових заборон у ряді галузей. У 1810 р. було прийнято закон, який закріплював принципи свободи підприємництва, зокрема право на промислову діяльність отримував будь-хто, хто бажав нею займатись і сплатив промисловий податок. Цехи продовжували функціонувати як вільні союзи. Правові відмінності між містом і селом у галузі промисловості було знищено.

Економічна відсталість Німеччини зумовлювалась також її політичною роздробленістю. До початку XIX ст. на території Німеччини існувало близько 300 дрібних держав. Збереглись внутрішні митні збори, які дуже гальмували розвиток торгівлі й промисловості. На початку XIX ст. при перевезенні товарів із Дрездена до Магдебурга мита доводилось сплачувати 166 разів. Політична роздробленість позбавляла німецьку промисловість митного захисту від англійської конкуренції.

До середини XIX ст., з огляду на ці обставини, Німеччина залишалась аграрною країною. Сільське господарство було головною галуззю економіки. В останній третині XVIII ст. прискорився процес обезземелення селян. Ліквідацію кріпосного права тут на відміну від Франції здійснено поступово «зверху», тобто шляхом урядових реформ. Тому звільнення сільського господарства Німеччини від феодальних пережитків мало вкрай затяжний і половинчастий характер. Особливо яскраво це виявилось у Пруссії, найбільш значній і сильній з держав Німеччини. Звідси і назва «прусського» шляху розвитку капіталізму в сільському господарстві.

2. Загальна характеристика історичної школи Німеччини

Німецька історична школа представляє собою головне єретичне напрямок у економічній науці XIX століття. Підхід представників німецької історичної школи відрізнявся наступними особливостями.

а) Негативне ставлення до будь-яких спроб створення універсальної економічної теорії і, зокрема, до класичної політичної економії. На думку адептів німецької історичної школи, економічна наука повинна займатися дослідженням специфіки конкретних національних господарств; справа в тому, що кожне національне господарство має свої специфічні властивості, часто не мають аналогів. Саме тому універсальна економічна теорія є нонсенс.

Звідси випливає інша особливість навчання німецької історичної школи —

б) антікосмополітізм. Представники німецької історичної школи в тій чи іншій мірі були схильні підкреслювати роль національних чинників у господарському розвитку. До речі кажучи, з їхньої легкої руки навіть в даний час економічну науку в Німеччині та інших німецькомовних країнах часто називають «Національної економією »[Nationalokonomie] або «народногосподарським вченням » [Volkswirtschaftslehre].

в) Негативне ставлення до абстрактно-дедуктивним методів аналізу. Головний акцент в економічній науці потрібно робити на конкретні історико-економічні дослідження (що, зазвичай, і займалися більшість епігонів цієї школи).

г) Трактування народного господарства як єдиного цілого, частини якого знаходяться в у внаслідок дешевизни праці.

Ці погляди Л. Брентано мали неодноразове підтвердження в економічній історії. Так, низький рівень технічної розвиненості економіки Росії до скасування кріпосного права в 1861 році був зумовлений практикою застосування надзвичайно дешевої праці кріпаків на мануфактурах (інститут «кріпаків мануфактур»); тоді як у США рідкість трудових ресурсів зумовила швидкий технічний прогрес у XIX столітті.

Представники німецької історичної школи не внесли нічого нового в економічну теорію. Однак її значимість важко переоцінити, оскільки ця школа призвела до появи нових економічних дисциплін і нових напрямків в самій економічній теорії. Точніше кажучи, діяльність адептів німецької історичної школи привела до:

а) виникнення економічної історії як самостійної наукової дисципліни;

б) розвитку економіко-статистичних методів;

в) появи інституціоналізму;

г) виникнення економічної соціології.

3. Умови та напрямки економічних досліджень в економічній історії та історії економічних учень

Концептуальне визначення та теоретичне вибудовування історії економічних учень засновані на використанні провідних загальнонаукових та конкретно-історичних принципів суспільних наук. Методологічні засади історії економічної науки сформувалися на основі розвитку епістемології, пов´язаної із загальнофілософським пізнанням закономірностей розвитку науки.

Сучасні економічні знання відображають тривалий історичний шлях розвитку економічної науки, який ніколи не був прямолінійним процесом руху від незнання до знання, від помилок до істини. Формування тих чи інших економічних поглядів та ідей завжди було об´єктивно зумовлене розвитком суспільного виробництва, соціально-економічними умовами та потребами господарського життя, інтересами суспільства, його окремих груп тощо. Водночас взаємозв´язок економічної реальності з теоретичними узагальненнями є не лінійним, а складним, багатогранним, мінливим та суперечливим, що передбачає залучення до аналізу суспільно-політичних, культурологічних, національно-історичних, психологічних та інших факторів суспільного життя. Перший, тривалий у часі, етап еволюції економічної думки охоплює економічні ідеї мислителів стародавнього світу та середньовіччя.

Якісними особливостями економічної думки стародавнього світу була її невіддільність від тогочасних політико-правових та релігійних уявлень, ідеалізація рабовласницької держави та захист переважно натурального господарства, морально-етичне засудження великої торгівлі та лихварства як чинників дестабілізації існуючого суспільного устрою.

Функціонально-пізнавальне значення періодизації історії економічних учень полягає в якомога повнішому відтворенні особливостей економічних ідей у кожний конкретний період їх розвитку, врахуванні закономірностей розвитку економічної думки, відображенні спадкоємності економічних знань, виявленні основних віх її поступального розвитку. При цьому необхідно врахувати, що розвиток економічної науки — це не прямолінійний перехід від незнання до знання, а вкрай нерівномірний, болючий процес переосмислення минулої спадщини та зміни панівних парадигм.

Вивчення історії економічних учень охоплює широкий спектр завдань:

— формування цілісного уявлення про еволюцію економічної науки на основі усвідомлення закономірностей та загальної логіки розвитку світової економічної думки в єдності домінуючих парадигм та їх теоретичних альтернатив;

— систематизація і аналіз економічних уявлень та ідей на основі висвітлення змісту провідних теоретичних напрямів, течій, шкіл, розкриття їх теоретико-методологічних особливостей, порівняльного аналізу та зіставлення;

— виявлення взаємозалежності, спадкоємності, розбіжності економічних учень, поглиблення знань з економічної теорії, інших економічних дисциплін;

— аналіз та розгорнута характеристика новітніх концепцій, виявлення їх теоретичних джерел, методологічних особливостей та тенденцій розвитку.

4. Місце і роль «економічної історії та історії економічних учень» у системі економічних знань

Історія економічних вчень відноситься до числа гуманітарних дисциплін і займає дуже важливе місце. Методологічною основою науки є вчення про базиси та економічні надбудови.

Історія економічних вчень займає велике місце в системі економічних наук. Доповнюючи економічну теорію, вона разом з тим несе визначене самостійне навантаження. Велике значення історії економічних навчань і в системі економічної освіти, у підготовці економістів, у формуванні їхньої кваліфікації.

У літературі прийняте наступне визначення науки: історія економічних вчень вивчає історичний процес виникнення і розвитку основних систем економічних поглядів учених різних історичних періодів. З цього випливає, що аналіз виникнення і розвитку економічних вчень охоплює весь історичний процес суспільного розвитку, всі історичні епохи починаючи з рабовласницького суспільства.

Як фундаментальна дисципліна історія економічних учень займає важливе місце в системі економічних наук і економічної освіти. Будучи генетикою економічної думки, вона логічно доповнює курс економічної теорії, поглиблює знання з мікро- та макроекономіки, функціональних та галузевих економічних дисциплін. Специфіка економічної теорії як особливої сфери наукового пізнання полягає в тому, що вона ефективно розвивається не лише шляхом дослідження господарської практики та нових наукових відкриттів, але також і шляхом осмислення і переосмислення своєї власної історії, економічних учень попередніх епох.

Розкриваючи закономірності розвитку економічної науки, історія економічних учень розвивається в тісному взаємозв´язку з усіма історичними дисциплінами, філософією, соціологією, психологією та іншими суспільними науками. Формування історії економічних учень як науки було започатковане у XIX ст., коли нагромадження емпіричного матеріалу щодо багатства економічних поглядів та ідей, їх просторової та часової мінливості спонукало вчених не лише до виокремлення та опису окремих теоретичних здобутків, але і до роздумів над закономірностями та характером історичної трансформації економічної думки.

Розкрити зміст категорій і понять

Абсолютна конкуренція – ринок, в якому всі товари є абсолютними замінниками , не існує вхідних бар’єрів і жодна з фірм не може вплинути на ціну ринку.

Фритредерство – зовнішньоекономічна політика, за якої держава не втручається у торгівельні відносини з іншими країнами; відсутність штучних (створених урядом) бар’єрів на шляху торгівлі між окремими фірмами різних країн.

Протекціонізм – економічна політика держави, спрямована на обмеження міжнародної торгівлі. Знижує рівень життя та уповільнює економічне зростання у країні, яка впроваджує таку політику. Зазвичай просувається місцевими лобістами під приводом «захисту» національної економіки; «сприяння» розвитку власної промисловості й торгівлі.

«Залізний закон заробітної плати» — згідно з цією концепцією заробітна плата робітників за капіталізму коливається навколо фізично необхідного мінімуму засобів існування під впливом природного руху працюючого населення. Збільшення її нібито призводить до зростання кількості шлюбів і народжень, зростання чисельності робітників, а отже і до перевищення пропозиції їхньої праці над попитом на неї, що в кінцевому підсумку спричинює зниження заробітної плати. Ця концепція являє собою спробу бурж. економістів зняти з класу капіталістів відповідальність за низький життєвий рівень пролетаріату. В дійсності центром коливання заробітної плати за капіталізму є вартість робочої сили.

«Гармонія інтересів» — позначається через «економічні гармонії» в процесах обміну, конкуренції, виробництві, розподілі і споживанні. Узгодження різноманітних інтересів може статися на основі обміну і споживання: кожна людина знаходить собі місце в суспільстві, задовольняючи потреби інших і перебуваючи з ними в процесах обміну діяльністю.

Закони виробництва – економіку товарного виробництва регулює особлива сукупність економічних законів, зокрема закон вартості, закони попиту і пропозиції, грошового обігу та ін. Багато законів діють у товарному виробництві опосередковано і лише кілька з них регулюють товарний обмін безпосередньо.

Закон розподілу – частка робітника у вартості (національному продукті) завдяки зростанню продуктивності праці та примноженню капіталу збільшується не тільки абсолютно, а й відносно, а частка капіталістів, абсолютно збільшуючись, відносно падає.

Закон Юма –є принцип, який стверджує неможливість логічного переходу від тверджень зі словами «є» до тверджень зі словами «має бути», від існування до повинності, помилковість спроби робити висновки про те, що повинно бути на підставі того, що є насправді.

«Економічна система» М. Балудянського – 1) гроші як основне знаряддя торгівлі та міра всіх цінностей становлять головне багатство народу;

2) основне правило полягає в прискоренні обігу грошей;

3) продуктивними називаються тільки ті класи, які добувають гроші;

4) уся кількість виробів дорівнює величині споживання;

5) міські жителі більше від сільських пов´язані з грошовими операціями.

Прибуток з капіталу – найважливіша категорія ринкової економіки, складна багатогранні за своєю сутністю та конкретними формами вияву. Кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, що включає в себе фінансові результати від різних видів його діяльності (продаж продукції, послуги, прибуток від звичайної діяльності, надзвичайних подій).

Максимізація прибутку – це максимізація різниці між валовим доходом і валовими витратами.

Тести

1. Основною історичною передумовою у формуванні марксизму було:

а) завершення промислового перевороту;

б) встановлення класичної форми фабричної системи;

в) величезний розвиток продуктивних сил;

г) капіталізм показав суперечливий характер свого розвитку;

2. За визнанням К. Маркса, як вчений він методологічно сформувався із трьох наукових джерел:

а) теорії меркантилізму;

б) англійської політичної економії;

в) німецької історичної школи;

г) німецької класичної філософії;

д) французького утопічного соціалізму;

е) неокласичної економічної теорії.

3. У методології дослідження К. Маркса центральне місце посідає концепція про:

а) додаткову вартість;

б) становище робітничого класу;

в) суспільну власність;

г) базис і надбудову.

4. 4. Якими із перелічених варіантів положень керується К. Маркс, якщо припустити, що додаткова вартість створюється?

а) працею, капіталом і землею;

б) постійним капіталом;

в) неоплаченою працею продуктивних робітників;

г) працею додатково найманих працівників;

д) всім авансованим капіталом.

5. Виходячи із теоретичного надбання К. Маркса проаналізуйте, що створює конкретна праця?

а) вартість;

б) споживчу вартість;

в) переносить вартість засобів виробництва на готовий продукт;

г) додаткову вартість;

д) прибуток;

е) підприємницький дохід;

є) корисність.

6. Що є визначальною рисою теорії інституціоналізму?

а) контроль суспільства над економікою;

б) монополізація ринку;

в) механізм реалізації криз;

г) економічне зростання економіки.

7. Інституціоналізм – це своєрідний напрям в економічній теорії. Що він вивчає?

а) проблеми розвитку суспільства;

б) виробничі відносини суспільства;

в) суспільно економічні закони;

г) економічні, політичні, правові та інші проблеми суспільства.

8. Які рушійні сили виділяє Т. Веблен, що спонукають людину до продуктивної економічної діяльності?

а) матеріальні стимули;

б) особистий інтерес;

в) форма організації суспільного виробництва;

г) напівсвідомий потяг до добре виконаної та ефективної роботи, допитливість.

9. Важливою рисою індустріальної системи Дж. Гелбрейт називає планування. Визначте, що є основою його виникнення?

а) централізоване, тоталітарне управління;

б) економічні кризи, що супроводжують капіталістичну економіку;

в) розвиток науки і техніки, що мають забезпечити здійснення передбачених фірмою результатів;

г) збільшення кількості підприємств і розширення конкурентного середовища.

10. Назвіть обставини, що справили вплив на формування теоретичної і ідеологічної платформи соціал-реформізму?

а) зростання питомої ваги кваліфікованих працівників і службовців;

б) співробітництво робітничого класу з інтелігенцією, що породило його нейтральність і сприяло формуванню психології індивідуалізму;

в) двоїста політика поведінки дрібної буржуазії;

г) зростання соціальних протиріч у суспільстві, бажання трудящих поправити матеріальне становище.

Список використаної літератури

1. Базилевич В. Історія економічних учень: Підручник / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка / Віктор Дмитрович Базилевич (ред.). — К. : Знання, 2004. — 1300с.
2. Злупко С. Історія економічної теорії: Підручник/ Степан Злупко,; ЛНУ ім. І. Франка. — 2-е вид., випр. і доп.. — К.: Знання, 2005. — 719 с.
3. Ковальчук В. Історія економічних вчень: Навч.- метод. посібник/ В’ячеслав Ковальчук, Михайло Сарай; М-во освіти України; Тернопільська академія народного господ., Кафедра економіч. теорії. — Тернопіль: Астон, 1999. — 126 с.
4. Корнійчук Л. Історія економічних учень: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни / Київський національний економічний ун-т. — К. : КНЕУ, 2002. — 284с.
5. Лактіонова Г. Історія економічних учень: Навч.-метод. посібник / Харківський національний аграрний ун-т ім. В.В.Докучаєва. — Х., 2004. — 151с.
6. Лісовицький В. М. Історія економічних вчень: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ В. М. Лісовицький; М-во освіти і науки України. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 219 с.
7. Мазурок П. Історія економічних учень у запитаннях і відповідях: Навчальний посібник/ Петро Мазурок,. — 2-ге вид., стереотип.. — К.: Знання, 2006. — 477 с.
8. Реверчук С. Історія економічних вчень: тести і вправи: Навчальний посібник / Сергій Реверчук, Н. Й. Реверчук, І. Г. Скоморович; Авт.передм. Сергій Реверчук, ; М-во освіти і науки України, Львівський нац. ун-т ім. І.Франка, Кафедра банківського і страхового бізнесу. — К.: Атіка, 2002. — 95 с.
9. Ревчун Б. Г. Історія економічних вчень: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Б. Г. Ревчун,. — Кіровоград: КДТУ, 2003. — 134 с.
10. Тараненко О. Історія економічних вчень: Навчальний посібник для дистанційного навчання/ Олександр Тараненко,; Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини «Україна». — К.: Університет «Україна», 2007. — 301 с.
11. Юхименко П. Історія економічних учень: Підручник/ Петро Юхименко, Петро Леоненко,. — К.: Знання, 2005. — 583 с.