Американці відрізняються енергійністю, вмінням ставити мету і досягати її. Вони принципово відстоюють свої особисті права та інтереси, а також інтереси компаній, представниками яких виступають. Переговори ведуть інтенсивно. В діловій розмові вони концентруються не лише на загальних питаннях проблеми, яка обговорюється, але і на деталях, які стосуються реалізації домовленості. До переговорів готуються дуже серйозно, чітко та аргументовано розподіляють функції учасників переговорів.

“Професійність і кваліфікованість” – це девіз ділових американців, тому в їх делегаціях ніколи не має некомпетентних учасників. Американці, що беруть участь у переговорах, мають набагато більше свободи при прийнятті остаточного рішення.

Американці не люблять манірність, тому намагаються під час переговорів створювати менш офіційну атмосферу. Американцям властива демократичність в спілкуванні і манері одягатися. Члени американської делегації нерідко звертаються один до одного по імені, навіть якщо різниця у віці і статусі між ними дуже велика. Вони мають набагато більшу ступінь свободи під час прийняття кінцевого рішення, ніж, наприклад, члени китайської делегації.

Американці, зазвичай, допитливі, тому ставлять багато запитань, інколи – дуже особистих. Вони можуть здаватися недискретними, але не варто ображатися, бо це лише вияв інтересу.

Розмовляють американці дуже голосно, тому відстань між діловими співрозмовниками є великою. Британська манера говорити приглушеним голосом у них вважається “шепотінням” і викликає ворожість та підозру. Варто пам‘ятати ще про одну звичку американців – під час розмови дивитися прямо у вічі співрозмовнику. Не варто уникати цього погляду, бо можна справити на американця несприятливе враження.

Російські ділові керівники дотепер не надають серйозного значення аспектам етики ділових відносин у своєї діяльності. Підкреслимо, що дотримання ділового етикету, уміння культурно поводитися особливо важливо при роботі із представниками іноземних фірм. У багатьох росіян помітний поганий смак в одязі, у прикрасах (будь то масивні золоті ланцюги із хрестами на шиї або інші численні вироби з дорогоцінних металів і каменів на пальцях, зап’ястях і т.п.).

Багатьма відзначається, що емоційна сторона є складовою частиною російського стилю ведення переговорів, а також, з одного боку, здатність досить легко вести справи із представниками різних країн і національностей, уміння почувати партнера, бути відкритим до його переговірного стилю, з іншого боку — швидка зміна настроїв і установок відносно  партнера: те вкрай дружнє розташування, те раптом прояв офіційності, що виключає будь-які особисті симпатії.

Обговорюючи питання, російські учасники переговорів звертають увагу на загальні цілі й відносно мало приділяють увагу тому, як їх реалізувати. У той же час питання, як досягти тої або іншої мети, залишаються ключовими, наприклад для американських представників. Така розбіжність відносно  деталей може затягувати вироблення російсько-американських домовленостей, а в деяких випадках і взагалі вести до зриву переговорів.

У цей час недолік досвіду ділового спілкування багатьох російських підприємців, відсутність «переговірної культури» і некомпетентність у цій області приводять до прагнення навіть в умовах співробітництва бачити скоріше конфлікт інтересів, ніж їхній збіг.

Російські бізнесмени, як правило, також значно уступають іноземним партнерам в умінні «торгуватися».

Отже, перебуваючи в ресторані для заключення ділових договорів та зав’язування ділових стосунків, варто пам’ятати основні правила етикету та національні особливості американців, для успішного завершення переговорів.

Список використаної літератури

1. Білик Е. Сучасна енциклопедія етикету: 1000 правил і корисних порад/ Елліна Білик,; Пер. з рос. Олени Росінської,. — Донецьк: БАО, 2005. — 382 с.
2. Галушко В. Діловий протокол та ведення переговорів: Навч. посіб./ В.П. Галушко,. — Вінниця: Нова книга, 2002. — 222 с.
3. Гах Й. Етика ділового спілкування: Навчальний посібник/ Йосип Гах,; М-во освіти і науки України, Ін-т менеджменту та економіки «Галицька академія». — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 158 с.
4. Герет Т. Етика бізнесу: монографія/ Томас М.Герет, Річард Дж.Клоноскі,; Пер. з англ. Остап Ватаманюк,; Ред. Степан Панчишин, Роман Цяпало,. — 2-е вид.. — К.: Основи, 2008. — 214 с.