Вступ

Сім’я є клітиною суспільства дуже близькою до суспільства, в якому вона функціонує. Суспільні порядки, за яких живуть люди певної історичної епохи і певної країни, обумовлюються ступенем розвитку з одного боку праці, а з другого — сім’ї. Через сім’ю змінюються покоління людей, в ній людина народжується, через неї продовжується рід. За Арістотелем сім’я – це суспільство, яке побудовано згідно з природою для щоденного життя, це перший вид спілкування людей. Сім’я є первинним осередком, з якого виникла держава.

Сім’я — соціальна система відтворення людини, заснована на кровній спорідненості, шлюбі чи об’єднуючу людей спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю і взаємодопомогою. У первісної сім’ї допускалася повна свобода статевого спілкування всередині сім’ї, тобто між членами одного й того ж роду (стадна групова соціологія). Виділяють специфічні функції сім’ї, такі як подружжя, батьківство і спорідненість.

Об’єднання декількох сімей складали поселення, з яких потім виникли держави. З одного боку, сім’я — досить замкнуте об’єднання людей, які захищають свій внутрішній світ, свої таємниці і секрети, що протистоять зовнішнім впливам. Якщо сім’ю позбавити її внутрішнього світу, зробити все, що діється в ній, відкритим для суспільства, вона розпадеться. З другого боку, сім’я — об’єднання людей, відкрите для всього, що відбувається у суспільстві. Для неї характерні проблеми, якими живе суспільство.

Відносини у сім’ї складаються не лише за волею її членів, а й під впливом зовнішніх умов, соціального життя суспільства. Тому форма сім’ї не може бути довільною. Водночас сім’я впливає на відносини у суспільстві, на характер процесів суспільного життя.

1. Сімейні норми та цінності у фольклорі

Фольклорні традиції у формі прислів’їв, приказок, загадок, пісень відображають найсуттєвіші сторони суспільних і родинних взаємин людини. Словесні формули традицій (вітання, звертання, вибачення тощо) допомагають встановити взаємини між людьми, підтримують доброзичливу тональність мовлення, сприяють вивченню й збереженню рідної мови. Традиції давати ім’я й прізвище становлять народну семантичну, соціально-психологічну, дидактичну, й філософську мудрість, виступають атрибутом родової наступності поколінь.

Родинно-мистецькі традиції (музичні, образотворчі, декоративно-ужиткові) відображають естетичний колорит побуту, доброзичливе ставлення до людей, уміння виробляти вироби, передають з минулого в майбутнє усталені століттями форми, ідеї, образи, теми, формують кодекс народної етики й естетики.

В українському фольклорі важко віднайти бодай натяк на меншовартість жінки стосовно чоловіка. Для української культури є характерним уміння висловити багату палітру почуттів у стосунках між чоловіком і жінкою – від туги за коханим (коханою) до жартівливих загравань дівчат і хлопців.

У піснях закарбовано досвід переживання статевої любові як найвищого людського почуття. Пригадаймо пісню «Ніч яка місячна, зоряна, ясная». Скільки в ній втілено ніжності, любові, шляхетності у ставленні до жінки!  Як в ній шанується кохання! До нього ставляться як до найвищої цінності. Попри вимоги закону, за яким дівчата виходили заміж лише з благословення батьків або опікунів, у народі вважалося гріхом силувати дітей до шлюбу [2, c. 39].

2. Розвиток сім’ї в Україні – від патріархальної до нуклеарної

Сім’я відіграє велику роль у сучасному суспільстві. Вона є первинною клітиною соціальних груп, класів, які утворюють соціальну структуру будь-якої країни.

Серед українців традиційно переважали різні підтипи простих сімей. Найбільш поширеною в Україні в XIX — на початку XX ст. була повна проста сім’я. Дуже рідко зустрічалися сім’ї, які складалися лише з подружжя. Питома вага таких сімей серед інших типів наприкінці XIX ст. становила лише 7 %.

Інколи в українських селах траплялися неповні сім’ї. Як правило, вони виникали внаслідок смерті одного з подружжя і дуже рідко — через розлучення. Єдина причина розлучення, яку до певної міри могла якщо не виправдати, то хоча би зрозуміти громада, — це відсутність дітей.

Складна сім’я складається з декількох кровно споріднених простих сімей, кожна з яких може бути повною чи неповною і включати інших родичів. Існує кілька різновидів складної сім’ї: батьківська — одружені сини і доньки живуть разом з батьком; братська — після смерті батька одружені брати і сестри продовжують жити під одним дахом.

Перехідним типом між простою і складною є розширена сім’я. Вона складається з однієї подружньої пари з дітьми і окремих близьких чи далеких родичів (наприклад, хтось з батьків чоловіка або жінки, їхні неодружені брати або сестри та ін.). Часто цей тип сім’ї існував досить тривалий час.

Особливістю розвитку української родини є постійний потяг до створення окремої індивідуальної сім’ї. Це пояснюється певними психологічними рисами і своєрідністю національного характеру: українець найвищою цінністю вважає свободу, приватну власність і господарство, хоч би на крихітному клаптику землі.

У наступні століття після Київської Русі прості типи сім’ї щораз більше переважають над складними. В результаті цього процесу наприкінці XIX ст. в Україні було вже 84 % простих сімей і лише 16 % складніших типів. Інколи під впливом різних економічних і соціальних явищ відбувалися зворотні зміни. Наприклад, у середині XIX ст. у поміщицьких селах на Київщині люди намагалися жити великими сім’ями, бо від кожного двору потрібно було йти на панщину. Більш складні типи сімей виникали також унаслідок стихійних лих [4, c. 112].

3. Сім’я в «суспільстві третьої хвилі» О.Тофлера

До середини ХХ століття багато соціальні філософи прийшли до того висновку, що головною рисою панував типу цивілізації є її індустріальний характер. Перед обличчям цього глобального чинника навіть радикальні відмінності соціалістичного і капіталістичного суспільства відступали на другий план.

Третя хвиля проникає всюди, вона приносить із собою нові сімейні відносини, зміни у стилі роботи, у любові, в житті, нову економіку, нові політичні конфлікти і, крім того, зміни у свідомості.

Нова цивілізація зароджується в наших життях, і ті, хто не здатний побачити її, намагаються подавити її. Ця нова цивілізація несе з собою нові сімейні стосунки, інші способи праці, любові та життя, нову економіку, нові політичні конфлікти, і, понад все, це — змінену свідомість. Частини нової цивілізації існують вже зараз. Мільйони людей вже налагоджують своє життя відповідно до ритмів завтрашнього дня. Інші люди, що бояться майбутнього, біжать в безнадійне, даремне минуле; вони намагаються відновити вмираючий світ, у якому вони з’явилися.

Початок цієї нової цивілізації — єдиний і такий, що володіє найбільшою вибуховою силою, факт часу, в якому ми живемо. Це — центральна подія, ключ до розуміння часу, що слідує за сьогоденням. Це — явище таке ж глибоке, як і Перша хвиля змін, викликана 10 тисяч років назад впровадженням сільського господарства, або як Друга хвиля змін, пов’язана з промисловою революцією. Ми — діти подальшої трансформації — Третьої хвилі.

Розрив сімейних уз, коливання в економіці, параліч політичних систем, руйнування наших цінностей — на все це здійснює вплив Третя хвиля. Вона кидає виклик усім старим владним стосункам, привілеям і прерогативам вимираючих еліт нинішнього суспільства і створює фон, на якому розгортатиметься основна боротьба за завтрашню владу [3, c. 15].

Висновки

При розгляді сім’ї як соціального інституту вивчаються:

• суспільна свідомість у сфері шлюбно-сімейних стосунків;
• узагальнені характеристики сімейної поведінки окремих груп населення за різноманітних економічних та культурних умов;
• вплив суспільних потреб на характер відносин та спосіб життя сім’ї;
• причини та наслідки недостатньо високої ефективності функціонування інституту сім’ї за тих чи інших умов;
• соціальний механізм зміни сімейних норм та цінностей;
• ефективність реалізації інститутом сім’ї своїх основних функцій у різних політичних, соціально-економічних та культурних умовах і т.д.

Загалом, сім’ю як соціальний інститут ми аналізуємо тоді, коли особливо важливо з’ясувати, наскільки спосіб життя сім’ї, її функціонування в певних межах відповідають чи не відповідають тим чи іншим сучасним потребам суспільства. Крім того, модель соціального інституту дуже важлива для прогнозування майбутніх змін сім’ї.

Дослідження сім’ї як малої соціальної групи орієнтується на вивчення умов формування, структури та етапів розвитку сучасної сім’ї; на розподіл обов’язків у сім’ї; причини та мотиви розлучень; умови життя сім’ї.

Сім’я – природне і найбільш стійке формування людського суспільства, яке акумулює в собі всі його ознаки. Сім’я завжди була найкращим колективним вихователем, носієм найвищих національних ідеалів.

На Україні завжди панував культ родини, культ рідної домівки, культ глибокої пошани до батьків та свого роду. Але зараз все помітнішими стають прояви родинної кризи.

Список використаної літератури

1. Социология семьи: Учебник / Под ред. Проф. А.И.Антонова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2005. – С.155-237.
2. Вакуленко С.М. Соціологія сім’ї: навчально-методичний посібник для викладачів та студентів. – Харків: Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна, 2003. – С.38-50.
3. Тоффлер Е. Нова парадигма влади. Знання, багатство й сила / Перекладач: Наталка Бордукова. — Харків: Акта. — 688 с.
4. Лукашевич М.П. Соціологія сім’ї: Підручник / М.П. Лукашевич, Ф.Ф. Шандор. — К. : Знання, 2013. — 223 с.