Вступ

1. Польща: природно-географічне розташування

1.1. Географічне розташування. Клімат. Природні ресурси

1.2. Адміністративний поділ. Населення країни

2. Господарство Польщі

2.1. Економіка галузі рослинництва

2.2. Економіка галузі тваринництва

2.3. Економіка галузі технічних культур

3. Аналіз економічної діяльності Польщі на фоні України

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Польща є найбільшою державою серед нових членів ЄС як за чисельністю населення (близько 39 млн. жителів) та площею (312 тис. км2), так і за виробленим сумарним ВВП (365,6 млрд. дол. за ПКС). За теорією І.Валлерстайна саме Польща і Росія з огляду на абсолютні обсяги цього макроекономічного показника можуть претендувати на роль регіональних лідерів держав ЦСЄ. Натомість у відносних показниках, приміром ВВП на душу населення, країна поступається більшості з нових членів Європейського Союзу, випереджаючи хіба що Латвію та Литву [13, с. 6]. За ІЛР (0,841) Польща посідала у 2001 році 35-е місце в світі та 24-е в Європі, пропускаючи перед собою Чеську Республіку та Словенію, проте за індексом рівня освіти (0,95 з 1,0 максимально можливого) країна знаходиться на рівні Швейцарії, поступаючись лише країнами-лідерам європейської економіки.

У світових технологічних рейтингах Польщу, як правило, відносять до групи потенційних лідерів. Так, за індексом технологічних досягнень (ІТД) у 2006-му році країна посідала 29-е місце, а за питомою вагою експорту технологічних товарів (36,2% загального експорту товарів) ненабагато поступалася провідним європейським країнам [13, с. 6].

Разом з тим, за розрахунками індексів конкурентоспроможності національної економіки, мікроекономічним індексом конкурентоспроможності (відповідно 45-е та 47-е місце в світі, 2006 р.) країна поступається багатьом новим членам Європейського Союзу, зокрема за останнім показником усім восьми державам ЦСЄ.

Актуальність. Після понад чотирьохрічного членства в Європейському союзі Польща зміцнює та осучаснює свій економічний потенціал, зміцнює фундаменти перспективного розвитку. Результат членства це: прискорення темпу економічного зростання, динамічне збільшення оборотів зовнішньої торгівлі, щоразу більш активна інвестиційна та інноваційна діяльність, збільшення надходження прямих іноземних інвестицій, структурні перетворення в сільському господарстві та на селі, поступове збільшення доходів та рівня життя населення.

Польська економіка з показником росту ВНП 1,15 % у 2007 р. порівняно з 2006 р. розвивається, як і країни єврозони (відповідно 1,3%) [13, с. 6]. Найбільш суттєвими детермінантами прискореного зростання економіки Польщі є щорічне підвищення об’ємів експорту, промислового виробництва, інвестицій та зайнятості.

Тема: «ЕкономікаПольщі».

Мета: охарактеризувати соціально-економічний розвиток Польщі.

Завдання роботи:

• загальна характеристика країни (географічне розташування, природа, населення);
• розкрити економічний потенціал Польщі;
• порівняти економічну діяльність Польщі і України.

1.Польща: природно-географічне розташування

1.1. Географічне розташування. Клімат. Природні ресурси

Польща (Polska), Республіка Польща — держава у Центральній Європі у складі Європейського союзу. На півночі омивається водами Балтійського моря, на північному сході межує з Росією (Калінінградською областю) і Литвою, на сході – з Білорусією і Україною, на півдні – з Чехією і Словаччиною, на заході – з Німеччиною [9, с. 234].

Рельєф — за винятком південного гористого регіону, територія країни майже цілком рівнинна. Країна лежить біля фізичного центру Європи, який розташований між 49° і 55° північної широти та 14° і 24° східної довготи. Загальна довжина державного кордону складає 3496 км. На півночі переважну частину кордону складає територіальний відрізок Балтійського моря — 440 км, а по суші Польща межує з Російською Федерацією — 210 км. На півдні гірські хребти Судетів і Карпат відділяють Польщу від Чехії — 790 км та Словаччини — 541 км. На сході сусідами Польщі є Литва — 103 км, Білорусь — 416 км та Україна — 529 км. На заході Німеччина — 467 км [15, с. 89].

Близько 3/4 площі країни займають низовини (т.ч. на півночі і заході). На півночі – Балтійська гряда (вис. до 329 м). На півдні і південному сході вони змінюються Сілезько-Малопольським підняттям з невисокими (до 600 м) Свентокшиськими горами і в основному плоскою Люблінською височиною. Вздовж півд. кордонів простягаються гори Судети (вис. до 1602 м, г. Снєжка) і Карпати (вис. до 2499 м, г. Риси в масиві Татри) з передовою грядою Зах. і Сх. Бескид. Густа річкова мережа. Гол. ріки – Вісла з притоками Сан, Вепш і Буг (Західний Буг), і Одра (Одер). Багато озер. Балтійське море утворює біля побережжя Польщі Щецинську, Гданську і Віслінську затоки; там розташовані головні порти країни – Гданськ, Гдиня і Щецин. Ліси займають 27% площі. Клімат країни помірний, перехідний від морського до континентального [15, с. 89].

Судети, розташовані вздовж кордону Польщі і Чехії, являють собою ряд невисоких гір (до 1520 м).

Поблизу міст Валбжіх і Клодзко в цих горах знаходиться Нижньосілезький кам'яновугільний басейн. На схід від Моравських Воріт (пониззя між Судетами і Карпатами) розташовані Карпати. Ці гори загалом вище Судет; в районі Високих Татр їх максимальна висота 2499 м. Тільки Високі Татри в Польщі мають гострі гірські піки, глибокі ущелини і льодовикові форми рельєфу в гребеневій зоні. Більш низькі ланцюги Карпат, звані Бескидами, мають округлі форми і в значній частині покриті лісами. Північніше за ланцюг гір виділяються Сілезія і Мала Польща. Обидва райони мають горбистий рельєф. У Верхній Сілезії розташований один з найбільших у Європі кам'яновугільних басейнів.

Велику частину центральної Польщі займають переважно лугові Великопольсько-Куявська і Мазовецько-Підляська низовини.

Північніше Великої Польщі і Мазовії лежать Поморське і Мазурське поозер'я. Як і для всієї південно-східної Прибалтики, для півночі Польщі характерний рельєф, який сформувався в льодовиковий період. Величезні льодовикові язики наповзали на цю рівнину зі Скандинавії протягом довгого часу майже мільйона років. Після того як вони розтали, залишився товстий шар глини, піску і гравію, який тягнувся від балтійського побережжя далеко на південь і повністю знищив сліди дольодовикового ландшафту.

У кінці льодовикового періоду ріки, що утворилися від талої води, потекли до Балтійського моря через територію Центральної Польщі по широких заболочених долинах. Вони добре простежуються на рівнині. У одній з таких льодовикових долин зараз течуть ріки Буг і Вісла, а в іншій — Варта і Одра.

На півночі від льодовикових долин утворилися горбисті гряди широтного простягання — морени. Найбільш відомий морений пояс Балтійської гряди, який тягнеться на півночі від Берліна, Познані і Варшави. Ця моренна гряда підіймається до висоти 300 м над р.м. В моренній зоні багато озер. Великі озера — Снярдви і Мамри в Мазурському поозер'ї.

На початку ХХІ ст. в П. нараховують понад 70 різних корисні копалини Серед країн ЄС Польща займає за запасами бурого вугілля 6-е, кам’яного вугілля та срібла – 7-е, міді – 8-е, свинцю та цинку – 10-е місце [15, с. 91].

Вуглеводні. Запаси нафти в 1987 складали всього близько 2 млн. т, і внутрішні потреби країни задовольнялися в основному за рахунок імпорту. За даними 1996, запаси природного газу в Польщі оцінювалися в 121 млрд. куб. м. Родовище нафти і природного газу (близько 250) знаходяться в межах Центральноєвропейського, Північно-Передкарпатського і Карпатського нафтогазоносних басейнів (НГБ) [15, с. 92].

Центральноєвропейський НГБ охоплює платформні області Польщі. Переважна кількість родовище знаходиться на Передсудетській монокліналі і в Помор’ї. Найбільш значні родовища: нафтові – Камень-Поморскі, Дашево; газові – Богдай-Уцехув, Жухлюв, Вешховіце, Тархали, Равіч, Чешув, Гожіслав, Боженцін. Родовище газу в основному пов'язані з теригенними відкладами нижній пермі і в меншій мірі з верхньопермськими карбонатними породами, до яких приурочені поклади майже всіх нафтових родовищ. Нафти сірчисті, густиною 850-870 кг/м3. Гази переважно метанові, часто з високим вмістом азоту і домішкою гелію. Глибинні залягання покладів 1-3,5 км. Північно-Передкарпатський НГБ знаходиться в Передкарпатському прогині. У зовнішній частині прогину знаходяться переважно газові родовища, поклади яких приурочені до г.п. від девону до міоцену (міоцен – основний газоносний горизонт). Найбільш значні газові родовища: Перемишль-Яксманіце, Красне-Альбігова, Любачув, Тарнув, Каньчуга, Вигода, у Ясельсько-Кросненському нафтовому районі, а також у Балтійському морі і інш. Гази в основному метанові, з невеликим вмістом азоту [15, с. 95].

Нафтові родовища дрібні. Нафти малосірчисті, від важких до легких. Глибини залягання родовища нафти і газу від сотень м до 1,5-2,5 км. Карпатський НГБ охоплює флішеві покривала Зовнішніх Карпат. Родовища переважно нафтові, рідше газові, нафтогазоносність пов'язана з крейдо-палеогеновим флішем. Нафти переважно легкі, малосірчисті. Родовища багатопластові, складної будови, залягають на глиб. від сотень м до 3,5 км (Ванькова, Потік, Харкльова-Погожіна та інш.).

Вугілля. У кінці 1980-х років запаси вугілля в Польщі оцінювалися приблизно в 40 млрд. т; у 1996 – в 65 млрд. т. Основні родовища кам'яного вугілля в Польщі знаходяться в Сілезії, а також в Валбжіхському і Люблінському басейнах. Станом на 2006 р у країні є 112 родовищ вугілля з ресурсами 61500 млн. т [15, с. 96].

Серед енергетичних ресурсів найбільше значення має кам'яне вугілля (ресурси 64,9 млрд. т на глибині до 1000 м). Запаси кам’яного вугілля на 2006 р: балансові – 16 млрд. т (у 1990 р – близько 30 млрд. т), промислові – 7,5 млрд. т, видобувні – 5 млрд. т.

Родовища кам'яного вугілля знаходяться в Верхньосілезькому кам’яновугільному басейні (на півдні), Нижньосілезькому вугільному басейні (на південному-заході) і Люблінському вугільний басейн (на південно-сході). З розвіданих запасів кам`яного вугілля близько 67% складають енергетичні, інші – коксівне вугілля. Вугільні пласти залягають у відкладах верхнього карбону. Потужність вугленосної товщі Верхньосілезького басейну 6,0-2,5 км. Розвідано декілька сотень пластів вугілля, найбільш потужні з них до 20 м. На заході вугільна товща зім'ята в дисгармонійні, а в іншій частині басейну в пологі складки, ускладнені численними скидами і зсувами. Потужність вугленосної товщі Нижньосілезького басейну понад 1,5 км. Вона містить декілька десятків пластів вугілля, переважають пласти потужністю 1,2-1,5 м, близько 50% коксівного вугілля. Умови залягання складні. Потужність вугленосної товщі Люблінського басейну близько 0,7 км. Вона містить 90 пластів, переважно потужністю 0,9-1,3 м. Вугілля в основному енергетичне. Залягання вугільних пластів спокійне. Покрівля вугленосної товщі на глиб. 450-750 м [15, с. 98].

У Верхній Сілезії, крім кам'яного вугілля, є також метан (понад 90 км3).

Буре вугілля поширене на всій території Польщі. Воно приурочене до відкладів нижньої юри, верхньої крейди, палеогену і неогену. Прогнозні ресурси бурого вугілля близько 42 млрд. т, підтверджені запаси 14 млрд. т. Основні поклади мають переважно міоценовий вік і представлені м'яким бурим вугіллям. Найбільше родовищ (понад 30) в центральній і західній частинах країни. Головні з них – Адамув, Конін, Белхатув, Турув, Легніца, Тшцянка і інші. У розрізі є декілька субгоризонтальних пластів потужністю до 12-15 м, що залягають на глибині до 460 м [15, с. 100].

Залізняк зустрічається в родовищах магматичного і осадового походження. До перших належить родовище Кшемянка, пов'язане з анортозитами протерозойського кристалічного фундаменту в межах Мазурсько-Сувалковського підняття. Руди ільменіт-магнетитового складу, з середнім вмістом Fe 27%; присутні також титан і ванадій. Осадові родовища залізняку відомі в Судетах (Ковари), на Краківсько-Сілезькій монокліналі (Ченстоховський район), на околиці Свентокшиських гір (Коньске) і в Помор’ї (Лобез). Руди сидеритового складу пов'язані з відкладами нижньої і середньої юри; середній вміст Fe бл. 30%, є домішки фосфору і сірки. У 1962 році в околиці Сувалок відкрито дуже багаті (за оцінками – 1 млрд. т) поклади магнетиту з домішками титану і ванадію [15, с. 101].

Мідь. Польща має найбільші в Європі підтверджені і загальні запаси міді. Осадові родовища мідних руд, одні з найбільших в світі, знаходяться в межах Передсудетської монокліналі і приурочені до відкладів цехштейну. Мідні мергелі і сланці залягають у болеславіцько-злоторийській мульді, а також між Лубіном і Глоговом (Лєгніцько-Глоговський мідний район). Руди представлені мідноносними сланцями, пісковиками і мінералізованими міддю вапняками та доломітами (карбонатна руда). Середня потужність мідноносних осадів 2 м, вміст Cu 0,8-2,5%. Головні рудні мінерали – халькозин, борніт і халькопірит. Руди містять також домішки срібла, свинцю, нікелю, кобальту, ванадію, золота, платини, кадмію, рутенію і інш. елементів. Рудні тіла простежені на глибині 800-1800 м. Родовище Північно-Судетської мульди пов'язані з осадово-вулканогенними породами. Вміст Cu в них 0,5-0,8%, середня потужність рудоносних пластів 0,5 м.

Нікель. Родовища нікелевих руд Шкляри відоме в Нижній Сілезії. Силікатно-нікелеві руди пов'язані з корою вивітрювання серпентинітів палеозою, потужністю до 8 м. Середній вміст Nі 0,7%, Fe 10-15%, Со 0,04%. Крім цього, є поклади руд нікелю у Зомбковіці Сілезькій.

Поліметали. Запаси свинцевих і цинкових руд в Польщі значні. За підтвердженими запасами свинцю Польща посідає 1-е місце в Західній Європі, а цинку – 2-е місце (після Ірландії). Поліметалічні родовища виявлені на півдні країни, i у Верх. Сілезії, де вони приурочені до доломіту середнього тріасу. Головні з них – Битом, Поможани, Тшебьонка, Олькуш, Завєрце. Поклади жильні, лінзові і пластові. Є також штоко- і трубоподібні поклади потужністю до 40 м. Руди переважно сульфідні (складені сфалеритом і ґаленітом); на невеликих глибинах а зоні окиснення зустрічаються галмейні руди. Вміст Pb 1,2-1,5%, Zn 5-6%; попутні компоненти – срібло, талій, мідь, арсен, молібден, кадмій. Генезис рудних тіл спірний. Глиб. залягання 20-250 м. Руди цинку і олова знаходяться також в околицях Олькуша, Болеславля, Хжанова і Зав'єрця.

Срібло. За підтвердженими і загальними запасами срібла Польща займає 1-е місце в Європі. У Польщі 67% підтверджених запасів срібла зосереджено в рудах мідних родовищ Любін (15.4 тис. т), Рудна (15 тис. т), Полковіце-Серошовіце (13.7 тис.т) Лєгніце-Глогувського рудного району. Руди характеризуються високою якістю. Середній вміст срібла в них коливаються від 34 до 73 г/т. Із цих родовищ в Польщі добувається до 98% срібла. Інші запаси пов'язані з свинцево-цинковими рудами з низькими вмістами срібла.

Калійні солі супроводять поклади кам`яної солі цехштейну. Найбільші поклади поліґаліту виявлені на півночі, в районі Пуцької затоки (Хлапово, Мерошино, Сважево), де поліґаліт утворює лінзи потужністю 6-75 м на глиб. 30-225 м. вміст K2O 7-13%. Поклади поліґаліту є над Гданською бухтою.

Гірничохімічна сировина. В цій царині основну роль відіграють сірка (її поклади оцінюються на 629 млн. т) і кам'яна сіль (80 млрд. т). Родовища самородної сірки, відкриті у 1953, належать до числа найбільших в світі і розташовані в північній частині Передкарпатського прогину. Головне з них – Тарнобжег (Пясечно, Махів, Єзірко). Родовище пластового типу (Гжібув, Рудники, Барану, Махув і інш.) пов'язані з гіпсом і ангідритами міоцену, в яких вони заповнюють каверни і тріщини. Потужність сірковмісних пластів від декількох метрів до перших десятків м. Середній вміст S у породі 25%, глибина покладів від 20 до 350 м. Виявлені родовища сірки також біля Лубачева (Горинець, Башня).

Кам'яна сіль знаходиться на Підкарпатті (Бохня, Вєлічка, Ленжковіце, Сєдлець) та у вигляді соляних стовпів у північно-східній Великопольщі, а також на Куявії (Іновроцлав, Гура, Клодава, Ізбіца, Рогізно, Могільно). Родовища кам'яної солі є складовою частиною комплексу порід цехштейна в платформній частині країни (Дамаславек, Ізбіца, Любень, Ланіта і інш.) і середині міоцену в Передкарпатському прогині (Ленжковіце, Войніч і інш.).

Характерне утворення соляних куполів. Найбільші родовища пермських солей – Клодава, Гура, Іновроцлав, Могільно (є включення лінз калієво-магнієвих солей), міоценових – Вєлічка, Бохня.

Фосфорити. Родов. фосфоритів (Рейон-Ілжа і інш.) розташовані в північному обрамленні Свентокшиських гір. Фосфорит утворює конкреції (17-28% від маси г.п.) в пісках і мергелях нижньої крейди. Продуктивний горизонт має потужність до 25 м. Глибинні залягання пластів від декількох десятків до 300 м.

Польща має численні родовища нерудних буд. матеріалів, що включають близько 30 видів мінеральної сировини. Серед них найбільше значення мають граніти кам’яновугільної доби і докембрійські мармури Нижньої Сілезії, облицювальні пісковики верх. крейди в окрузі Нова-Руда і верхньої юри на схилах Свентокшиських гір, вапняки для цементної і хімічної промисловості, пов'язані з відкладами девону і юри в Свентокшиських горах, девону і тріасу в Сілезько-Краківському районі, облицювальні вапняки палеогену — неогену та інш.

Багаті поклади нерудних будівельних матеріалів залягають у Судетах і на Судетському Передгір'ї (граніти, сієніти, габро, порфіри, мелафіри, діабази, базальти, кварцові сланці, мармури, пісковики), на краю Свентокшиських гір (пісковики, вапняки), на Любельській височині і в околиці Хелма (мергелі і крейдові вапняки), у Нідзіанській мульді (гіпси), на Куявії і Краківсько-Ченстоховській височині (вапняки). На всій території Польщі піски, глини, гравій та ілювій.

Крім того, на території Польщі виявлені числені поклади торфу, жильні родовища бариту (околиці Валбжиха), гіпсу (Джишлав, Ніда), дорогоцінних і виробних каменів (Янтар, Пагурки-Зах, Йорданув) і інші.

Польща має багаті ресурси геотермальних вод. Найбільші з них знаходяться між Коніном і Лодзю, Познанню і Пілою, в околиці Щецина і на Підхаллі. У Пижицях (Західнопоморське воєводство) діє перша у Польщі геотермічна теплоцентраль (запущена до експлуатації у 1996 році). Є численні лікувальні мінеральні джерела з хлоридними водами, вуглеводневими і сірковими водами (передусім у Судетах і Бескидах) [9, с. 250-252].

1.2. Адміністративний поділ. Населення країни

За кількістю населення Польща посідає восьме місце в Європі (після Росії, Німеччини, Великобританії, Франції, Італії, України, Іспанії) та 32 місце у світі. Кількість населення Республіки Польща у 2007 році становила 38,5 млн. осіб. За другу половину ХХ ст. вона зросла на 13,7 млн. осіб і в 1950 році становила 25 млн. осіб. За цей період у Польщі було проведено такі переписи населення: у 1946 р., 1950 р., 1960 р., 1970 р., 1978 р., 1988 р., 1995 р. Частка населення Польщі у світі становить 0,7%, у Європі – 5,3% [13, с. 9].

Основну роль у відтворенні населення відіграє його природний приріст. У 1997 році народжуваність становила 10,7‰, смертність 9,8‰, природний приріст 0,9 %. Досить високий природний приріст населення в Польщі спостерігався у перші повоєнні десятиліття. Це був так званий компенсаційний приріст, пов`язаний з тенденцією до відновлення воєнних втрат та поліпшенням умов життя після війни. У 1995 р. показник природного приросту був рекордним – 19,5‰ [13, с. 9].

Найбільші зовнішні переміщення населення (міграції) у Польщі відбулися у другій половині 1940-х рр. За цей період з території сучасної Польщі було виселено близько 4 млн. осіб – німців, литовців, білорусів та українців. Натомість до країни виїхало 4,4 млн. поляків, в основному, з Литви, Білорусі та України. Це сприяло перетворенню Польщі у переважно однорідну за національним складом населення світу. За останні три десятиліття зовнішні міграції Польщі мають негативне сальдо (у 1970-х рр. воно становило приблизно — 20 тис.осіб, у 1980-х – майже 25 тис.осіб, у 1997 р. негативне сальдо становило – 12 тис.осіб) [13, с. 10].

Серед внутрішніх міграцій виділяють три напрями:

1) внутрішньовоєводські;

2) міграція населення з слаборозвинених і непромислових регіонів Польщі до найбільших міських агломерацій країни – Варшави, Лодзі, Кракова, Вроцлава, Познані;

3) міграція населення зі східних воєводств (Білостоцького, Люблінського і Підкарпатського) в середню та західну Польщу.

Вікова структура населення характеризується високою питомою вагою осіб у працездатному віці – 67%. Частка населення допрацездатного віку становить 21%, після працездатного – 12%.

Найбільшу частку працездатного населення становлять особи у віці 30-39 років (28,3%), 20-29 років (23%) [13, с. 11].

За даними статистики, чоловіки становлять 48,6% польського суспільства, жінки — 51, 4%. Із загальної кількості сімей у містах багатодітні сім`ї (ті, що мають троє і більше дітей) становлять тільки 9%, в той же час на селі – 16%. Середня тривалість життя польських чоловіків становить 69 років, жінок – 77 років.

Рівень освіченості населення в Польщі один із найвищих у світі – 99%.

Впродовж останніх десятиліть у Польщі відбулися значні зміни у структурі зайнятості населення. У 1997 р. порівняно з 1960 р. різко зросла частка зайнятих у торгівлі (з 5,3% до 12,3%) та сфері послуг (з 13,0% до 24,3%). На теперішній час у структурі зайнятих переважає сфера послуг, сільське господарство і промисловість. Специфічною рисою для Польщі є існування великої кількості населення з двома професіями. Це особи, які зайняті у різних сферах економіки і одночасно ведуть своє сільське господарство (20%) [13, с. 11].

За показником щільності населення (124 особи/км2) Польща знаходиться на 54 місці у світі. Найщільніше заселені центральна та південна частини країни, де щільність населення досягає 400-750 осіб/км2. Найменш заселені території на півночі та сході – 46-60 осіб/км2.

У 845 містах країни мешкає 23923 тис. осіб, що становить 61,9% всього населення. Розміщення міст у Польщі нерівномірне. Особливо густа мережа міст сформувалась на територіях, пов`язаних із зародженням польської державності, а також на тих територіях, де процеси індустріалізації проявились якнайраніше. Це Великопольща, Куяви, Верхня і Нижня Сілезія тощо. Найбільшими містами Польщі є Варшава (1,6 млн. осіб, столиця країни з 1596 р.); Лодзь (0,8 млн. осіб), Краків (0,7 млн. осіб, столиця держави у 1128-1596 рр.), Вроцлав (0,6 млн.осіб); Познань (0,6 млн.осіб) та Гданськ (0,5 млн. осіб). Більшість великих і середніх міст знаходиться на території міських агломерацій. У країні виділяють дев`ять агломерацій: Катовіцька, Варшавська, Краківська, Вроцлавська, Познанська, Лодзинська, Гданська, Щецинська, Бидгощсько-Торунська [13, с. 13].

У Польщі у сільській місцевості проживає близько 38% усього населення. Найвища густота сільського населення спостерігається у південних воєводствах та навколо великих міст.

Сучасна Польща є досить монолітною в національному плані країною. 95%населення країни є етнічними поляками. Найбільше німців, українців і білорусів. Проживають також литовці, цигани, євреї, словаки та інші.

Польська діаспора найбільше зосереджена у таких країнах: США – 2500 тис. осіб, Німеччині – 350, Франції – 300, Білорусі – 250, Україні – 220, Канаді – 150, Литві – 120 тис. осіб [13, с. 13].

2. Господарство Польщі

2.1. Економіка галузі рослинництва

Господарство Польщі є досить диверсифікованим. У структурі національного продукту країни на промисловість припадає 35 %, торгівлю і сферу послуг — 45 %, сільське господарство — 6 % [13, с. 14].

Найважливішою галуззю легкої промисловості Польщі є текстильна. Вона займається обробкою бавовни, штучних волокон, вовни, льону і шовку. Основними районами концентрації текстильної промисловості є Лодзинський, Бельсько-Бялський і Ченстоховський та Білявсько-Судетський.

За останні роки харчова промисловість стала найбільш інвестиційно привабливою у Польщі. Важливою її галуззю є цукрова промисловість.

Сільське господарство створює близько 7 % ВНП Польщі й займає четверте місце в господарській сфері після промисловості, торгівлі та будівництва.

У рослинництві виробляється близько 59% вартості сільськогосподарської продукції. Частка зернових становить 23 %, картоплі — 21 %, цукрових буряків — 3 %, овочів та фруктів — 11 %. Основними зерновими культурами є пшениця, жито, ячмінь та овес [13. с. 14].

Досить значні валові збори картоплі — 25 млн. т. Найбільша концентрація її посівів спостерігаються в центрально-східній Польщі.

Польща — відомий у світі виробник овочів та фруктів. Важливу позицію країна займає в зборі порічок (перше місце в світі), полуниць (третє місце), малини (четверте), капусти (шосте), яблук (дев'яте), цибулі (двадцяте). Земельні площі, зайняті овочами і фруктами, мають найбільше значення для приватних господарств південної і центральної Польщі. Загальна частка овочів і фруктів у фізичному обсязі продукції рослинництва сягає 40 %.

Реалізація моделі «шокової терапії» на поч. 90-х років ХХ ст.. та застосування деяких елементів градуалізму у подальшому та імплементація основних документів Європейського Союзу у період з квітня 1994 року (час подання заявки на вступ) до травня 2004 р. (офіційний час коінтеграції до ЄС) призвели до значних структурних зрушень в економіці країни, що були викликані швидкою приватизацією об’єктів державної власності, залученням прямих іноземних інвестицій, посиленою експансією провідних ТНК у селективні галузі національної економіки, «відпуском цін», певними прорахунками у зовнішньоекономічній та внутрішній політиці [7, с. 90].

Особливістю польської економіки кінця 90-х років була відмінна від «європейських стандартів» структура національної економіки. Так, на рубежі тисячоліть на сільське господарство припадало 5% ВВП, промисловість – 35% та сферу послуг – 60%, що в цілому відповідало структурі господарства «старих членів» ЄС, з певною поправкою на більш високий відсоток сільського господарства (він в країнах ЄС коливається від 1,5% до 3,5%) та низькою порівняно з ЄС питомою вагою сфери послуг (вона сягає 65-70%%), а також поки що значною часткою промисловості в країні, що говорить про перехід від індустріального до постіндустріального суспільства [7, с. 91].

Дещо іншою виглядає структура зайнятості. Так, на кінець 1999 року питома вага зайнятих в сільському господарстві і промисловості становила по 25% у кожній, що аж ніяк не відображало інтенсивний характер розвитку аграрного сектору, цей показник був найвищим в Європі у т.ч. серед аплікантів на вступ. Упродовж 2000-2004 рр. завдяки зусиллям уряду країни та коштам, що надходили з Європейського Союзу за різними програмами у т.ч. за пакетом «Pro accetion» (він був спрямований на підготовку до вступу) призвели до певних змін у структурі сільського господарства передусім у зменшенні питомої ваги зайнятих у цьому секторі до 17-18%% (оцінка, 2004), проте навіть і за цих умов він все одно залишається екстремально високим в ЄС [7, с. 92].

За останні п’ятнадцять років суттєво змінилася спеціалізація країни. За обсягами ринкової капіталізації у січні 2002 року перші місця посіли компанія TPSA (Telecomunikacja Polska SA) — 21 млрд. злотих (близько 6 млрд. дол.), PKN (Polski Koncern Naftowy) — 9 млрд. злотих, медіа-компанія «Agora SA» — 3 млрд. злотих [7, с. 94]. В структурі промислового виробництва виділяється виробництво машин, чавуну, сталі, видобування вугілля, випуск хімічної продукції, суднобудування, виробництво продуктів харчування, скла, напоїв, тканин.

Упродовж наступних п’яти років суттєвою проблемою залишатиметься сільське господарство, в якому, як було сказано вище, зайнята майже п’ята частина трудових ресурсів. Квоти на виробництво аграрної продукції, які встановив Європейський Союз для Польщі є доволі низькими. Так, виробництво молока в країні обмежується 200 л. на одного жителя у той час коли в Ірландії така норма становить 1000 л. Непокоять польських селян також суворі санітарні та технологічні вимоги до виробництва продуктів харчування, які їх уряд вимушений був імплементувати упродовж останніх років. Економісти-аграрії прогнозують значні зміни у польському фермерстві, що зумовлені не тільки посиленням конкуренції між основними товаровиробниками, але й порівняно низькою щодо європейської товарністю виробництва.

Вступ Польщі до Європейського союзу у 2004 р. призвів до значних структурних зрушень в її економіці, які можна звести до кількох блоків:

І. Зростання цін, зумовлене перш за все порівняно високою щодо ЄС інфляцією, яка у період з серпня 2003 р. по серпень 2004 р. становила 4,6% у той час коли прогнозувалося, що вона не повинна була перевищувати 2,5-3,5%%. Внаслідок цього ціни на продукти харчування та напої за цей період зросли на 9,3%. Інфляційним фактором також виступає підвищення цін на паливо, збільшення ставок непрямих податків, підвищений попит на польські продовольчі товари за кордоном [7, с. 95].

ІІ. Деформована структура інвестицій, яка збереглася з 90-х років, за якою майже 80% їхнього обсягу припадало на промисловий сектор (2004), при цьому 34% з них становили надходження до харчової промисловості, виробництва гумотехнічних виробів та штучних матеріалів (15%), а також переробки неметалічної сировини (12%).

Упродовж року, який передував вступу Польщі до ЄС відбулося значне зростання обсягів прямих іноземних інвестицій. Так, якщо у 2003 році їх було залучено 6,42 млрд. дол., то за даними Центру стратегічних досліджень уряду у 2004 році їх розраховували отримати вже у 1,5 рази більше. Водночас польські компанії продовжували інвестувати свій капітал за кордон, переважно у сусідні країни (Росія, Україна, Словаччина, Чехія). У 2004-му році ситуація дещо змінилася. Країна стала більше інвестувати в розвинуті держави ЄС. Приміром варшавський концерн по виробництву пального «PKN Orlen» та виробник побутових приладів «Amica» активно інвестують свій капітал до Німеччини.

ІІІ. Зростання макроекономічних показників зумовлене отриманням країною інтеграційних переваг, яке дав їй вступ до Європейського Союзу. Приміром, якщо реальний приріст ВВП Польщі у 2003 році становив 3,7%, то планується, що у 2004 та 2005-му роках він сягатиме щорічного показника у 5%. Темпи зростання продуктивності праці в країні є вищими за аналогічні в Західній Європі, проте їх відносний рівень є доволі низьким [7, с. 96].

Дохід на душу населення в країні за ПКС становить лише 43% рівня ЄС-15, це більше за показник Латвії (33%), але значно нижче за Кіпр (75%). Багатомільярдні субсидії зі структурних фондів та Фонду Згуртування, які надходитимуть в країну упродовж 2004-2006 рр. в цілому не зможуть ліквідувати відставання, проте значно зменшать відстань між лідерами та аутсайдерами розширення.

ІV. Високий рівень безробіття. Станом на серпень 2004 року його показник становив 19% (тобто 3 млн. осіб). Не зважаючи на те, що мало місце збільшення обсягу промислового виробництва, заробітна плата зростала повільно, а у промисловому секторі наявною була тенденція до скорочення, що призводило до збільшення пропозиції польської робочої сили на європейських ринках.

V. Консолідація державних фінансів, що є необхідною запорукою подальшої конвергенції Польщі з Європейським Союзом.

VІ. Значна регіональна диференціація. Якщо на поч. 90-х років більша частина ПІІ концентрувалася в Варшаві, то вже починаючи з кінця ХХ ст.. відбувався процес їх «розтікання» по інших регіонах. Так, у 2001-му році на Варшаву припадало лише 10% їх загального обсягу. Проте рівень безробіття та доходів є і зараз доволі різним в країні. Так, приміром перший з них в столиці не перевищує 1%, у той час як у східних воєводствах становить близько 20% [7, с. 96-97].

2.2. Економіка галузі тваринництва

Польща належить до країн з середнім рівнем розвитку тваринництва. Найбільше виробляється свинини, молока, яловичини, яєць, менше — вовни і баранини, риби тощо. Майже 39% загальної вартості продукції тваринництва дає свинарство, розведення великої рогатої худоби — 40 % [8, с. 227].

У тваринництві переважає свинарство. Розводять велику рогату худобу, овець, коней. Важливого значення набуло птахівництво. Вихід до моря створює умови для розвитку рибальства.

Сприятливим фактором для польського малого і середнього бізнесу послужила Угода про асоційоване членство Польщі в ЄС яка була підписана 1991 року і набрала чинності з 1 лютого 1994 року. Саме з 1 лютого 1994 року Європейським союзом офіційно визнається прагнення Польщі щодо повноправного членства в Євросоюзі, що заложило основи для більш тісної співпраці як у політичній сфері, так і в економічній сфері, а також в області культури і технічної допомоги.

Щодо малого і середнього бізнесу, то нас цікавить частина угоди, що стосується створення асиметричної зони вільної торгівлі, за якою передбачалося, що спочатку ЄС відкриває свої ринки для Польщі протягом перших п’яти років (за винятком товарів, що відносяться до захищених категорій – сталі, текстилю і сільськогосподарської продукції), і тільки згодом протягом наступних п’яти років Польща відкриє свій ринок для ЄС, тим самим даючи Польській економіці використати переваги спільного ринку без відчутного впливу зовнішньої конкуренції, що дало час для становлення, укріплення та модернізації малих та середніх підприємств, щоб стати нарівні в жорсткому конкурентному середовищі європейського ринку. За угодою передбачався перехідний період в 10 років, протягом цього періоду польська економіка повинна була цілком адаптуватися до вимог ЄС. Основний наголос робився на розширення торгівлі, про що сторони, що підписалися, зобов’язуються прикладати всіх зусиль до встановлення єдиної торгової зони.

Угода с Європейською асоціацією вільної торгівлі вступила в силу з 1 травня 1993 року. За умовами даної угоди 80% польського промислового експорту було звільнено від експортних мит. До 2001 року торгівля промисловою продукцією була звільнена від квотування і митних зборів. Однак на шляху до євроінтеграції поряд з перевагами вільного ринку траплялися і суттєві перепони [8, с. 229].

Виклики для малого і середнього підприємництва (МСП), пов’язані з інтеграцією Польщі. Основним джерелом загроз є прогнозоване зростання конкуренції на вітчизняному ринку і переміни, пов’язані з необхідністю пристосовувати польські норми і стандарти до прийнятих в ЄС. Всі підприємства, навіть ті, що працювали виключно на вітчизняний ринок, були зобов’язані відповідати нормам ЄС, а не тільки вітчизняним нормам. У найбільш скрутному становищі опиняються ті підприємства, в котрих існують найбільші відмінності між польськими і Європейськими стандартами.

З точки зору відповідності польського законодавства до Євро стандартів, сектори економіки можна поділити на більш і менш чутливі до наслідків інтеграції. Хорошим прикладом чутливого сектору економіки є харчова промисловість. Рівень інтернаціоналізації МСП в цій галузі відносно низький, а процеси пристосування до стандартів ЄС в переважній більшості країн-претендентів на вступ до ЄС відносно мало пророблені. Як результат: пристосування польських МСП до стандартів ЄС дорого коштувало. Прийняття Польщею норм ЄС що стосуються продуктів і процесу їх виготовлення, а також щодо пакування і системи розповсюдження змушувало МСП вкладати значні кошти для того, щоб відповідати всім вимогам ЄС.

З початком другого п’ятилітнього періоду угоди з Європейською асоціацією вільної торгівлі польські фірми почали піддаватися сильній конкуренції з боку крупних і середніх компаній Союзу. Наприклад польський ринок роздрібної торгівлі продуктами харчування став предметом для інтересу західних мереж супермаркетів, котрі все більше починали створювати конкуренцію для польської роздрібної торгівлі.

Якщо польські МСП, що переробляють сільськогосподарську продукцію не відповідали стандартам якості ЄС (в даному випадку виконання вимог по якості означає не тільки дотримання технологічних норм, а також і наявність відповідного сертифіката), то тоді джерелом постачання супермаркетів ставали іноземні підприємства (так було, також і в Португалії на початку 90-х років).

Для польських підприємств це означало не тільки необхідність збільшення об’єму інвестицій, але також і:

Необхідність змінити поведінку і спрямуватися на отримання сертифікатів якості, відсутність котрих в подальшому ставала суттєвим бар’єром, особливо після приєднання до ЄС.

Ріст потреби в фінансових коштах для оплати процедур сертифікації.

Прикладом сектору менш чутливого до сертифікації можна назвати текстильну промисловість. Ця промисловість характеризується високим рівнем інтернаціоналізації, а вимоги відносно пристосування до стандартів ЄС носять переважно загальний характер (охорона здоров’я та безпека праці, а також охорона довкілля.)

В контексті згаданих прикладів робиться висновок, що в більш вигідному становищі з точки зору використання можливостей спільного ринку були ті підприємства, котрі вже на час вступу до ЄС були присутніми на міжнародних ринках і встигли повністю чи частково призвичаїтись до вимог ЄС. Для подолання цих загроз Польщі було виділено фінансування зі структурних фондів ЄС як протягом доінтеграційного періоду, так і після вступу до ЄС, яке частково допомагало і допомагає подолати загрози вступу до Європейської спільноти шляхом програм фінансової допомоги.

Важливими факторами, що створюють перепони на шляху малого підприємця при залученні капіталу є:

— відсутність досвіду попередньої діяльності, пов’язаної з бізнесом;

— відсутність чи недостатній обсяг забезпечення по кредиту;

— висока процентна ставка, котра не відповідає грошовому потоку компанії;

— нестача навичок в отриманні кредиту, котра ще більше ускладнюється небажанням банків брати на себе ризик [15, с. 170].

За цих умов Євроспільнота фінансує проекти, котрі спрямовано на вирішення даних проблем.

Так з початку 90-х років у Польщі створена і працює мережа регіональних агенцій економічного розвитку, які всіляко сприяють економічному зростанню своїх регіонів. На функціонування цих агенцій було передбачено різні програми фінансової допомоги Європейського союзу, які поширювалися на Польщу як на його асоційованого члена. Це зокрема такі програми фінансування структур розвитку малого бізнесу як програма ФАРЕ, основний спонсор розвитку малого бізнесу в Польщі, Агентство міжнародного розвитку США (USAID), ЄБРР, європейський інвестиційний банк і Всесвітній банк, Польсько-Американський фонд підприємництва, Британський фонд Ноу-Хау, також Польща має окрему статтю видатків свого бюджету на підтримку малого і середнього бізнесу: часткове фінансування у рамках програми ФАРЕ, інформаційна сітка по бізнесу, програма пільгового кредитування, коли уряд фінансує із державного бюджету 50% затрат по виплаті процентів, Агентство технологій (фінансується з бюджету Польщі). З бюджету Євросоюзу на сьогоднішній день на програмами фінансової допомоги на 2007-2013 рр. передбачено більше 72 млрд. євро., 25% з яких профінансує уряд Польщі [8, с. 231].

Досвід ЄС показує, що єдиний ринок здійснює різний вплив на МСП в більш і менш розвинених країнах. Підприємства в високорозвинених країнах на момент інтеграції були в значно більш сучасними і „європейськими” з точки зору конкуренції. У випадку країн менш розвинених процес інтеграції вимагав глибокої реструктуризації і модернізації традиційних галузей промисловості чи навіть у побудові нових сучасних підприємств з високими технологіями. Однак спільний ринок, окрім загроз породив також можливості для Польщі, що пов’язані з євро інтеграцією:

Єдиний ринок вплинув на ріст оборотів підприємств в основному шляхом усунення податкових і торгових бар’єрів. Найбільшу користь спільний ринок приніс тим підприємствам, котрі наперед підготували стратегії, що враховували функціонування на Європейському ринку. В основному це були стратегії, що базувалися на якості, нових технологіях та послугах орієнтованих на клієнта. В цих підприємств спостерігається суттєве зростання обороту. Підприємства, що реалізовували стратегії мінімізації затрат опинилися позаду з точки зору росту оборотів, а темпи їх розвитку значно знизилися.

Ріст експортної активності пов’язаний як з вищезгаданими негайними ефектами інтеграції, так і з більш пізнішими. Це зокрема стосується зростання інтенсивності міжнародних економічних контактів, котре сильно корелює з ростом експорту і ростом конкуренції в Польщі протягом 90-х років. Позитивний вплив на зростання експортної активності здійснила також міжнародна кооперація. В країнах ЄС вона стала особливо важливим шансом для дуже малих підприємств. Суттєву роль у підвищенні динаміки експорту зіграли прямі іноземні інвестиції і створення закордонних філій європейських компаній в Польщі.

Певним бар’єром росту експорту польських МСП є середня величина польської фірми. Серед польських МСП в більшій мірі ніж у ЄС домінують мікропідприємства, що не дозволяє їм отримувати великі замовлення, які переходять до більш потужних західних компаній.

Фактором, котрий справляє найбільш сильний вплив на число працівників є зростання оборотів. Результати досліджень, проведених в країнах ЄС показують, що:

а) Усунення технічних бар’єрів позитивно впливає на ріст зайнятості в промисловості і будівництві.

б) Усунення фізичних бар’єрів позитивно впливає на ріст зайнятості в найбільш маленьких фірмах;

в) Усунення податкових бар’єрів позитивно впливає на ріст зайнятості на великих підприємствах.

В цілому виявилося, що зростання оборотів на 1% протягом періоду 1994-1996 років визвав зростання зайнятості приблизно на 0,5% [8, с. 233].

Шансом для польських МСП була і є на даний момент можливість використання коштів структурних фондів і інших форм допомоги на таких самих умовах як і у відповідних фірм з ЄС-15.

Іноземні підприємства можуть торгувати з Польщею шляхом заключення угод безпосередньо з польським підприємством чи через спеціалізоване агентство. Агентства підпорядковані тим самим правилам, що і торгові представництва. В рамках реформ, проведених в 1990 році, практично всі обмеження по якості, ліцензійні обмеження на зовнішню торгівлю було відмінено. Було запроваджено наступні основні принципи:

— право на торгівлю з іноземними партнерами належить будь-якій фізичній особі чи підприємству;

— застосовуються однакові митні тарифи і ставки податків на імпорт для всіх типів підприємств;

— за виключенням торгівлі деякими видами товарів та послуг (зброя, управління портами, правові послуги, імпорт споживчих товарів) зовнішня торгівля не потребує ліцензування;

— Уряд має право накласти тимчасові обмеження на торговий обмін з іноземними партнерами, однак така можливість обмежується статтями Договору про приєднання до ЄС, котрий забороняє введення нових, а також підвищення існуючих митних тарифів і лімітів

Польща є членом світової організації торгівлі, встановлені в Польщі імпортні тарифи знаходяться у відповідності з її вимогами. Митні тарифи щороку знижуються. Угода з ЄС визначає графік поступового скорочення митних зборів з метою їх ліквідації для більшості видів промислової продукції (в тому числі і автомобілі). Угода також визначає особливі умови відносно текстилю, вугілля і сталі, продукції сільського господарства і рибної промисловості.

З 1 липня 1996 року Польща стала учасником конвенції ЄС/ЄФТА про транзит, що значно полегшило торгові відносини між країнами учасниками конвенції, до якої входили всі члени ЄС-15 та деякі на той час асоційовані члени ЄС, загальною кількістю 22 держави [8, с. 2345].

Можливість стабільного функціонування польської економіки в умовах жорсткої конкуренції в межах ЄС спричинена високою конкурентозданістю польських виробників товарів і послуг. Цей рівень конкурентоспроможності можливий лише за умови використання передових технологій. Для досягнення такого рівня конкурентоздатності є два шляхи, короткий і довгий. Довгий шлях – самостійний — це шлях радянського союзу, котрий самостійно досяг значних успіхів в окремих галузях (в першу чергу військово-промислового комплексу), нехтуючи при цьому інтересами економіки, як цілісного організму. Польща обрала коротший шлях – це залучення прямих іноземних інвестицій (ПІІ). Як прикладом такого шляху може служити той факт, що в Польщі вже на 1998 рік на компанії, з ПІІ припадала половина польського товарообороту з країнами ЄС-15.

Вигідне географічне положення, відносна нерозвиненість товарних ринків порівняно з іншими європейськими країнами і активне бажання польських властей створюють здорову соціально-економічну обстановку в Польщі, стали основними визначальними факторами при виборі іноземними інвесторами території для перспективних капіталовкладень. На сьогоднішній день об’єми іноземних інвестицій в Польщу перевищують показники сусідніх східноєвропейських держав (зокрема Чехії і Угорщини), а основними інвесторами є американські, німецькі і французькі компанії.

Іноземні інвестори, розгортаючи свою діяльність на новій території, природно, сприяють розумінню місцевого населення, а в першу чергу місцевих підприємців правил цивілізованого бізнесу, сприяють усвідомленню потреби підвищення якості послуг, упровадження нових технологій у виробництво, вироблення дбайливого ставлення до клієнтів.

В Польщі відсутня система поділу при сплаті податків на малий і середній бізнес, так як офіційно він не відрізняється від будь-якої іншої форми бізнесу. Основною проблемою діючої податкової системи було те, що амортизація майна не визнавалася в повній мірі як експлуатаційні видатки, що призводило до того, що заміна старих виробничих потужностей ставала невигідною. Це в свою чергу призводило до загального зносу виробничого обладнання в Польщі. Однак з просуванням до вступу до ЄС цю проблему поляки поступово вирішують, так як однією з умов вступу до ЄС є вдосконалення податкової системи.

Перевага польської податкової системи з точки зору інвестиційної привабливості полягає в тому, що приріст капітальної вартості не обкладається податками. Це підвищує привабливість переведення коштів у діючі інвестиції.

В результаті здійснення адміністративної реформи органи місцевого самоврядування отримали більше прав і можливостей розпоряджатися фінансовими потоками, що надходять від податків з МСБ. Наразі в органів місцевого самоврядування побільшало і відповідальності та обов’язків за стан справ як у промисловості, так і у сільському господарстві.

Розв’язанням проблем у сільському підприємництві Польщі займаються сільськогосподарські дорадчі служби, які функціонують у кожному воєводстві та мають відділення у кожній гміні, отримуючи фінансування з місцевого бюджету.

2.3. Економіка галузі технічних культур

У сільському господарстві угіддя займають 60 % території Польщі. Вирощують зернові (пшеницю, жито, ячмінь), зернобобові (сою, кукурудзу), технічні культури (соняшник, цукровий буряк), різноманітні овочі і фрукти; 15 % посівної площі зайнято під картоплею.

У 1997 ВВП Польщі становив 135,8 млрд. дол., або 6406 дол. на душу населення. У 1998 національний прибуток виріс на 6,3 %, обсяг інвестицій — на 22,8 %, сумарні вкладення іноземних капіталів — на 25 млрд. дол. У 2006 р. ВВП зріс до 149,8 млрд. дол. Промисловість у 1998 давала 40 % ВВП; сфера послуг — 54 %, сільське господарство — 6 %. Якщо в 1989 на приватний сектор припадало 18 % ВВП, то у 1996 — 65 %, в тому числі 52 % вартості всієї промислової продукції, понад 90 % продукції роздрібної торгівлі, сільського господарства, автотранспорту і будівництва. Число приватних підприємств в Польщі збільшилося з 0,5 млн. в 1988 до 1,8 млн. в 1995, а підприємств з участю іноземного капіталу — з 1,6 тис. в 1988 до 25 тис. в 1996 [9, с. 240].

На 1993, орні землі Польщі становили 47 % всіх площі країни (приблизно 18 млн. га), пасовища — 13 % і ліси — 29 %. У 1989 1/5 земельних угідь належала державі, інша земля знаходилася в руках приватних осіб.

Державні господарства зосереджені в основному в західних і південних воєводствах. Міняється структура посівних площ: збільшується обробіток картоплі і технічних культур за рахунок скорочення посівів зернових. У результаті Польща вимушена ввозити значну кількість зерна. У 1950 зернові займали 63,6 % площ, що обробляються, в 1992 — тільки 46 %.

Вирощують: пшеницю, жито, цукровий буряк, картоплю та інше. Польща є найбільшим в світі експортером яблучних консервів і займає видне місце у виробництві компотів, свіжозаморожених смородини, капусти і моркви. Країна дає 16 % європейського збору картоплі і 5 % — цукрового буряка. У 1996 в Польщі було 8 млн. голів великої рогатої худоби, молока вироблялося 12 млрд. л. Поголів'я свиней досягло 20 млн. Розводять домашню птицю: курчат і курей (45 млн. у 1996, 76 млн. — у 1980), качок 7 млн., індичок — 1 млн. У приватному сільському господарстві кінь залишається важливою тягловою силою, хоч число тракторів різко зросло — майже з нуля в 1956 до 1211,6 тис. одиниць в 1995 [9, с. 243].

У відповідності з прогнозами Міністерства сільського господарства Польщі експорт продовольства в країни Євросоюзу сягнув у 2007 році 5 млрд. євро тобто на 1 млрд. перевищив імпорт та був значно вищим, ніж у 2003-му році.

Наступною позитивною рисою від розширення стало покращення сальдо зовнішньоторговельного балансу, проте він і зараз залишається поки що від’ємним (за 7 місяців 2003 року від’ємне сальдо складало 3,3 млрд. євро, а за аналогічний період наступного 2004 року – 2,6 млрд.).
За свідченням багатьох європейських експертів суттєво зросла конкурентоспроможність польських товарів на ринках ЄС, що у першу чергу пов’язують із збільшенням продуктивності праці, асортиментною диверсифікацію виробництва та іншими перевагами.
Останнім часом відбулися також певні зміни і в географії зовнішньої торгівлі (Див. табл. 2.1.) [9, с. 245].

У 2007-му році Польща вийшла на шосте місце (після США, Китаю, Японії, Швейцарії, Росії) серед країн-імпортерів Євросоюзу. На країновому рівні це були такі держави як Німеччина, Італія та Франція. Крім сировинних товарів, частка яких є традиційно високою, перші позиції посів експорт автомобілів та запасних частин до них, побутових приладів, текстилю, меблів та будівельних матеріалів.

Останнім часом почали користуватися попитом на європейському ринку також засоби програмування, вироблені в Польщі.
В структурі імпорту, як вже згадувалося, переважають технологічні товари та енергоносії, а основними партнерами виступають Німеччина, Росія, Італія. Зниження трансакційних витрат зумовлене вступом країни до ЄС і тут призвело до суттєвих змін.

Станом на середину 2007 року постачання товарів тільки сільськогосподарської групи до Німеччини збільшилося на 36%, до Нідерландів на 50%, до Франції на 47%, до Італії – на 45%, Великобританії – на 38% і це при тому, що експорт «товарів продовольчої групи» є високо регламентованим в ЄС [9, с. 246].

3. Аналіз економічної діяльності Польщі на фоні України

Українсько-польські відносини активно розвиваються в економічній сфері. Так, досягнуто значних успіхів у економічній співпраці. Товарообіг між Україною і Польщею з 1992 р. почав різко зростати і збільшився у 6 разів. Однак досі в товарообігу між Україною та Польщею польський експорт значно перевищує імпорт. Це одна з причин, що змушує Польщу цінувати зв'язки з Україною, оскільки порушення відносин між двома державами зумовить втрату для Польщі великого ринку збуту для своєї продукції.

Реально діє майже 600 українсько-польських підприємств, загальний обсяг капіталу яких становить понад 37 млн. доларів США [8, с. 255]. Польща має змогу проінвестувати низку українських проектів.

Економічна співпраця між Україною і Польщею продовжує надалі активно розвиватися. Це передусім стосується таких галузей, як сільське господарство та сфери переробки його продукції, машинобудування, літакобудування, енергетика, теплопостачання, військово-промисловий комплекс, фармація та медичне устаткування. Саме внаслідок розвитку взаємовигідної співпраці у зазначених галузях і багатьох інших перспективних напрямах можна в декілька разів збільшити частку виробленої продукції в українсько-польському товарообігу, запобігти його зниженню.

Збільшенню товарообігу значно сприяла робота постійних українсько-польських економічних форумів і семінарів, організатором яких здебільшого була Польща. Вона передає досвід у реформуванні економіки Україні, активно сприяє розбудові економічних відносин, діяльності українсько-польської Міжурядової комісії з питань торговельно-економічного та науково-технічного співробітництва.

Позитивно вплинули на економічну співпрацю угоди про співробітництво між міністерствами, урядовими організаціями та підписання Меморандуму про заходи, спрямовані на лібералізацію торгівлі між Україною і Польщею, але на сучасному етапі, коли Польща готується до вступу в ЄС, а відмінність між українською та польською економіками збільшується, вони вже виконали свою роль. Саме тому економічне співробітництво потребує переоцінки правничо-економічних засад обох держав та створення сучаснішої нормативної основи, зокрема щодо поліпшення умов функціонування банків, неофіційної торгівлі. Меморандум про заходи, спрямовані на лібералізацію торгівлі між Україною і Польщею, доцільно замінити Договором про лібералізацію торгівлі, який потрібен для входження України до зон вільної торгівлі [7, с. 66].

Необхідно переглянути і систему кредитування спільних українсько-польських підприємств і шукати можливості для поглиблення їх співпраці. Зважаючи на те, що Польща зараз отримує значні іноземні інвестиції, які становлять понад 30 млрд. доларів США, особливу увагу потрібно звернути на розширення співробітництва із залученням третьої сторони.

Україна може скористатись входженням Республіки Польщі до ЄС, що, зважаючи на українсько-польську співпрацю, в майбутньому зможе полегшити доступ української продукції на європейський ринок та сприятиме надходженню якісної європейської продукції на український ринок.

Українські підприємства в 1,5 рази більшекоштів, в середньому витрачають на придбання нових споруд, машин,обладнання. Польські фірми майже в 4 рази більше коштів витрачають на дослідження і розвиток, що в цілому гарантує довготривалу тенденцію до зростання ділової активності.

Однак аналіз структури інноваційної діяльності, що українські підприємства більш інтенсивно оновлюють існуючі товари і послуги, а також надзвичайно активно купують ліцензії на новий продукт. Крім того, надзвичайна активність у зміні вітчизняних та зарубіжних партнерів свідчить про значну мобільність українських підприємців, які слідують за кон’юнктурою внутрішнього та світового ринків.

На жаль, в країнах Центральної та Східної Європи не приділяли належної уваги інноваційній складовій в процесі трансформації економіки, зосереджуючись, зокрема на інституційних та організаційних змінах. Напочатку 90-х у багатьох країнах у процесі трансформації економіки неврахували важливості таких компонентів сучасних економічних систем якінноваційна політика та розвиток системи наукових досліджень тарозробок.

В результаті глобальних технологічних, організаційних, ринкових змін виник великий відрив між високо розвинутими країнами і країнами з перехідною економікою. Хоча пізніше ставлення до політики новаторствазмінилося, проте важко компенсувати втрати раннього періоду трансформації після тривалого періоду часу.

Більшість країн з перехідною економікою мають низький показник затрат в сфері наукових досліджень та розробок як на національному рівні так і на рівні підприємств, що свідчить про обмежені можливості країни впроваджувати чи модифікувати технології. Виникає проблема залежності від розвинутих європейських країн та світових технологічних ресурсів, на багатонаціональні компанії покладається завдання передачі нових технологій шляхом прямих іноземних інвестицій та менеджменту. Хоча цеі дає позитивні результати в короткостроковому періоді, проте длястабільного економічного розвитку держави в довгостроковому періодінеобхідним є створення національної інноваційної системи [8, с. 261].

Різниця між промисловим і дослідницьким сектором успадкована від соціалістичного режиму є все ще значна, і тільки розвиток нового технологічно-орієнтованого бізнесу може її зменшити.

Підчас 90-тих років головним джерелом технології був імпорт товаріввиробничого призначення та пряме інвестування з-за кордону. ВнутрішніНДДКР і технології відігравали граничну роль у вдосконаленні промисловості країн Центрально-Східної Європи. Теперішні ж методи удосконалення промисловості, що найчастіше здійснюється іноземними підприємствами, зрештою досягнуть своєї ефективності без внутрішніх НДДКР та нових технологій. Не дивує, що країни ЦСЄ є на нижчому технологічному рівні порівняно з західними країнами ЄС і що більшість їхньої технологічної діяльності сфокусовано на імітації та імпорті нових технологій. ЦСЄ мають лише порівняно високі позиції у рівні людського капіталу та гірші позиції у всіх решта ресурсах. Спільним в країнах ЦСЄ є порівняно слабке і дезорганізоване управління щодо інноваційної політики та діяльності. Незважаючи на позитивну динаміку останнімироками, ці країни потребують серйозного зміцнення їхніх зусиль,спрямованих на досягнення рівня розвинутих країн.

Політичні діячі України можуть використати підтримку Польщі про вступ до Світової організації торгівлі, налагодженні відносин Україна — МВФ та розвитку торгівлі з третіми країнами.

Значне місце в українсько-польському співробітництві посідає міжрегіональна співпраця, завдяки якій та роботі, що проводиться у межах діяльності єврореґіонів "Карпати" та "Буг", відбувається нормалізація прикордонних відносин. Це дає гарантію уникнення прикордонних конфліктів [8, с. 262]. Сприяючи активізації бізнесу в прикордонних областях, створенню спільних підприємств із капіталом польських та українських підприємців, розвитку туризму, культурній, науковій та освітній співпраці, обидві держави тим самим зумовлюють інтенсифікацію суспільного життя на своїх периферійних частинах.

Участь українських і польських прикордонних територій у європейських проектах, до роботи яких належать єврореґіони "Карпати" та "Буг", є правильним вибором на шляху до об'єднаної Європи. Діяльність єврореґіонів дає змогу залучити кошти ЄС через програми INTERREG, TACIS, PHARE на їх розвиток, що значно зменшить державні витрати на розвиток цих регіонів і допоможе використати їх для розвитку інших відсталих областей [7, с. 69].

Існування єврореґіонів, активна міжрегіональна співпраця значно сприяють формуванню спільної політики у сфері охорони навколишнього середовища. Перспективними в цьому аспекті є реалізація проекту "Чистий Буг", програми освоєння озера Світязь, діяльність Карпатського екологічного заповідника.

Зважаючи на те, що Україна розташована на перетині важливих транспортних шляхів, з'єднуючих Європу з Азією, збільшення кількості автомобільних переходів та їх пропускної здатності, поліпшення роботи митниць, обслуговування на них, розбудову та реконструкцію транспортної мережі на території України, вона може стати важливим джерелом надходжень до бюджету країни. Це значно посилить вагомість поглиблення міжрегіональної співпраці.

Наприклад, у межах проекту "Облаштування міжнародного автомобільного пункту пропуску "Ягодин — Дорогуськ" (здійснюється за посередництвом програми прикордонного співробітництва TACIS) побудовано під'їзну дорогу в районі українсько-польського кордону, виділено 2,75 млн. евро на спорудження відповідної інфраструктури в Ягодині; споруджено також новий міст через ріку Західний Буг. Проект будівництва Рава-Руської митниці вже розроблений і сягає 9 млн. евро [7, с. 74].

Всі зазначені факти українсько-польської співпраці в підтверджують вагомість та актуальність українсько-польських відносин. Доцільно лише раціонально використовувати всі потенційні ресурси, які дають ці відносини, продовжувати активно їх розвивати.

Висновки

Польща — індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: машинобудування, металургійна, гірнича (вугільна, сірчана та ін.), хімічна, кораблебудування, харчова, текстильна та легка промисловість. Транспорт: залізничний, автомобільний, морський, трубопровідний, повітряний. Головні морські порти — Щецин, Свіноуйсьце, Гданськ, Гдиня. У 1997 було перевезено 386 млн. т вантажів, з них залізницями 224 млн., автомобільним транспортом — 96 млн., трубопровідним — 34 млн., морським — 24 млн., річковим — 8 млн. т.

За даними Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2007: ВВП — $ 149,8 млрд. Темп зростання ВВП — 4,8 %. ВВП на душу населення — $3877. Прямі закордонні інвестиції — $ 3,9 млрд. Імпорт (нафта і нафтопродукти, прокат чорних металів і сталь, залізняк, металообробні станки, пшениця, бавовна) — $ 34,3 млрд. (т.ч. Німеччина — 19,0 %; Італія — 7,9 %; Франція — 6,5 %; Росія — 5,4 %; Великобританія — 4,7 %). Експорт (палива, сировина і напівфабрикати, станки і машини, промислове і транспортне обладнання, одяг і господарські товари) — $ 28,6 % млрд. (т.ч. Німеччина — 36,0 %; Італія — 5,8 %; Росія — 5,6 %; Нідерланди — 4,7 %; Франція — 4,6 %) [7, с. 188].

Тенденції розвитку польської економіки в останні роки зазнають сильного впливу змін внутрішньополітичної кон’юнктури, а також уповільнення господарської динаміки в Європейському Союзі, на який припадає більше 70% зовнішньоторговельного обігу країни.

Хоча темпи економічного росту в РП в останні роки перевищують динаміку індустріально розвинених держав ЄС, польська економіка має цілий комплекс досить серйозних проблем. До останніх відноситься, у тому числі, значне відставання від індустріально розвинених країн за рівнем конкурентноздатності. Так, продуктивність праці в Польщі наразі становить лише близько 50% від відповідного показника в західноєвропейських державах. Іншою дуже істотною проблемою останнім часом стала заборгованість Польщі, що різко збільшилася, а також надмірно великий дефіцит платіжного балансу, який є одним з найвищих серед посткомуністичних країн Центрально-Східної Європи. Слід зазначити також затягування в Польщі багатьох давно назрілих реформ, насамперед в області соціального забезпечення й охорони здоров’я.

З 1 травня 2004 р. Польща, — поряд з багатьма іншими східноєвропейськими державами, — є повноправним учасником Європейського Союзу.

Список використаних джерел

1. Алексеев Ю. М. Країнознавство. — К.: Вид-во КСУ, 2002 — Ч. 1: Культура народів слов’янських країн: Навчальний посібник. — 121, с.
2. Васильєва Н. Агротуризм у Польщі // Туризм сільський, зелений. — 2006. — № 1. — С. 25-28
3. Влад М. Велика Малопольща // Міжнародний туризм. — 2006. — № 1. — С. 76-83
4. Горобець О. Посол Європи: Ключковські // Міжнародний туризм. — 2005. — № 5. — С. 14 — 15
5. Графова І. О. Розвиток сільського туризму в Європі // Економіка АПК. — 2007. — № 7. — С.148-152
6. Євроатлантична інтеграція: досвід Польщі і України: Освітній пакет. — К., 2007. — 238, с.
7. Козик В. В. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник. — К. : Знання , 2006. — 405, с.
8. Країни світу. Європа. — Харків : Фоліо, 2006. — 317, с.
9. Малко Ромко. Де нас нема (Лемківські Бескиди) // Міжнародний туризм. — 2007. — № 6. — С. 64-67
10. Польша: Вопр. и ответы: Справочник. — М.: Политиздат, 1991. — 191, с.
11. Скарбниця світової культури: Краків, Врацлав, Гданськ : (Добірка статей) // Міжнародний туризм. — 2006. — № 5 . — С. 15-20
12. Сковронська-Лучинська А. Рух назустріч: Польща. (Підбірка статей) // Міжнародний туризм. — 2002. — № 6. — С. 6-21
13. Солонінко К. С. Міжнародна економіка: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей. — К. : Кондор, 2008. — 380, с.
14. Туристично-краєзнавчі дослідження: збірник наук. статей. — К., 2005 — Вип. 6. — 2005. — 473, с.