ВСТУП

Загальна площа лісів України наближається до 10 млн. га. Обширність територій, велике розмаїття у геологічній будові, геоморфології, грунтовому покрові та кліматі обумовлюють істотну різноманітність у розповсюдженні, складі та продуктивності лісових насаджень.

Ліс відіграє значну роль у господарському секторі України. Його роль визначається не лише деревиною, що заготовляється, а й іншими корисними властивостями лісових насаджень. Україні властивий ріст чисельності міського населення та розораність грунтів (більше за 60%), що посилює роль лісу, як елементу біосфери. За таких умов його значення, як захисного чинника, який регулює водні ресурси та підвищує його санітарно-гігієнічні та естетичні функції. В зв’язку з цим система господарювання повинна враховувати потребу людського суспільства у деревиних ресурсах, пов’язуючи ці потреби із раціональним та бережливим використанням лісу.

Однією з головних задач, що стоять перед лісовим господарством нашої країни є підвищення продуктивності деревостанів. Для успішного вирішення цієї проблеми  розроблено, та екологічно і економічно обгрунтовано комплексну програму. Відомствам, які здійснюють лісозаготівлю, доручено розробити, заходи із впорядкування лісозаготівлі та вивезення деревини, забезпечити повне та раціональне використання лісового фонду і деревних відходів, покращення технологій виробництва лісозаготівельних робіт та організації праці.

Важливе місце у розв’язанні цих проблем відводиться лісокультурним заходам оскільки, типи лісових культур і технології лісовідновлення у межах нашої країни досить різноманітні, як і різні умови зростання та ступінь інтенсифікації лісового господарства. Тому, з лісокультурних заходів, важливі практично всі від добору породного складу деревостанів, агротехніки створення та технології їх вирощування. Мета даної роботи полягає у вивчені лісокультурного досвіду в господарстві та опрацюванні висновків щодо доцільності створення лісових культур.

РОЗДІЛ 1.  Коротка характеристика природних умов району розташування ВП НУБіП України «Боярська ЛДС» 

• Місцезнаходження підприємства

Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України «Боярська лісова дослідна станція» (ЛДС) розташована в південній частині Полісся, на території трьох адміністративних районів Київської області (Києво-Святошинського, Васильківського, Макарівського) та Голосіївського району м. Києва. Загальна площа ЛДС, назва та площі лісництв в межах адміністративних районів, згідно даних лісовпорядкування 2007 року, приведені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Структура та площа лісництв підприємства

№ п.п	Назва лісництв	Адміністративний район	Загальна площа		Місцезнаходження контори лісництва
			га	%
1	Боярське	К.-Святошинський Макарівський Разом	1109 1063 2172	12
2	Боярське	К.-Святошинський	3625	20	Кв. 19
3	Боярське	К.-Святошинський Голосіївський р-н м. Києва Разом	1984 328   2312	13
4	Плисецьке	Васильківський	5508	31	Кв. 12
5	Плисецьке	Васильківський	4350	24	с. Борова
	Разом		17934	100

 

Контора ЛДС знаходиться на околиці м. Боярка в кв. 44 Боярського лісництва. Відстань до м. Києва складає 27 км. Найближча залізнична станція Боярка, яка знаходиться на відстані 1 км.

Загальна протяжність території складає із півночі на південь 25 км, а із сходу на захід – 40 км. Компактним є лише масив бувшого Мотовилівського лісництва, ліси якого зосереджені в одному масиві. Інші лісництва складаються із окремих урочищ.

Територія Боярської ЛДС розташована в південно-західній частині Київської області Правобережної України. В зонально-ландшафтному відношенні вона займає південну частину Київського Полісся та граничить із лісостеповою зоною. 

1.2 Клімат

Район правобережної України, куди входить і територія лісгоспу, характеризується відносно м’яким кліматом із доволі високими середньорічними температурами та значною кількістю опадів.

Коротка характеристика кліматичних умов, що мають значення для лісового господарства, приведена в таблиці 1.2.

Район правобережної України, куди входить і територія лісової станції, характеризується відносно м’яким кліматом із доволі високими середньорічними температурами та значною кількістю опадів. Найбільш холодними місяцями є січень та лютий, а найбільш теплими – липень, серпень. Середньорічна температура коливається в межах від +6,7 до +7,7 ⁰С.

Абсолютний мінімум температури спостерігається в лютому -33⁰С, максимум – в липні, та серпні +38⁰С. Амплітуда коливання температури сягає 71⁰С, це свідчить про достатню континентальність клімату.

Низькі температури бувають рідко, проте в такі періоди іноді відбувається вимерзання теплолюбних порід. Висока літня температура в окремі роки приводить до обпалення сіянців в розсадниках і саджанців лісових культур та створює умови високої пожежної небезпеки лісових масивів.

Протяжність вегетаційного періоду складає 202 дні (із 9 квітня до 25 жовтня). Істотним кліматичним фактором, що негативно впливає на хід росту і розвитку деревної рослинності, особливо в молодому віці, є пізні весняні та ранні осінні заморозки на початку та в кінці вегетаційного періоду (5-21 квітня та 1-17 жовтня), які викликають явище вижимання молодих сходів із ґрунту в розсадниках і саджанців в культурах.

Таблиця 1.2

Кліматичні показники регіону розташування Боярської ЛДС

Найменування показників	Одиниці вимірювання	Значення	Дата
1. Температура повітря: Середньорічна   Абсолютна максимальна   Абсолютна мінімальна 2. Кількість опадів на рік 3.Тривалість вегетаційного періоду 4. Останні заморозки весною 5. Перші заморозки восени 6. Середня дата замерзання рік 7. Середня дата початку паводка 8. Сніговий покрив: потужність час появи час сходження у лісі 9. Глибина промерзання грунту 10. Напрям переважаючих вітрів по сезонах: зима весна літо осінь 11. Середня швидкість переважаючих вітрів по сезонах: зима весна літо осінь 12.Відносна вол. повітря	Градус   Градус   Градус Мм Днів                   См     См       Румб Румб Румб Румб         м/с м/с м/с м/с %	+6,7 +7,2 +36   -33 400-800 202                   до 20     до 85       Пн З Пд З ПдЗ ПнЗ,Пн         3,8 3,5 2,8 3,2 65-70	липень-вересень лютий   з 9.04 по 25.08 5-21.04   1-17.08   25.12   10.04     15.11 20.03

У більш дорослих дерев шкідливий вплив осінніх заморозків виявляється у вигляді підмерзання річних пагонів, особливо теплолюбних порід, що затримує ріст дерев. Весняні заморозки в період цвітіння деревних та чагарникових порід різко понижують врожай насіння.

Протяжність безморозного періоду складає в середньому 180–187 днів. Річної кількості опадів цілком досить для нормального розвитку деревної рослинності. Найменша кількість опадів припадає на зимові місяці, а найбільша – на літні (липень-серпень).

Кількість опадів за роками дуже нерівномірна і коливається в межах від 400 до 800 мм. У середньому на вегетаційний період припадає близько 70 днів із опадами.

Нерівномірність температурних умов та опадів призводить часто до чергування морозів із відлигами в зимовий час, що викликає випрівання сходів, а в літній час — до посух.

Розподілення снігового покриву по поверхні дуже нерівномірне та залежить від рельєфу, вітру, покриття поверхні рослинністю. Висота снігового покриву на відкритих ділянках в середньому сягає 9 см, в насадженнях – до 20 см. В малосніжні зими під час сильних морозів відбувається глибоке промерзання ґрунту, котре іноді досягає 151 см. Середня глибина промерзання 85 см, найменша – 22 см. Сніг лежить в середньому протягом 112 днів, із коливаннями від 98 до 142 днів. Переважаючими вітрами на території лісгоспу є північно-західні та західні із середньою швидкістю 3,3 м/с. Позитивна роль вітру проявляється лише в засівання відкритих лісових площ. У всіх інших випадках вітер наносить велику шкоду лісу. Він прискорює висихання ґрунту, являється також серйозним фактором розповсюдження лісових пожеж, призводить до вітровалів та буреломів.

В цілому клімат району сприятливий для успішного вирощування таких деревних та чагарникових порід як сосна звичайна, дуби звичайний і бореальний, береза повисла, вільха чорна, ліщина звичайна, горобина звичайна, крушина ламка, бузина чорна та інші.

Найбільш холодними місяцями є січень та лютий, а найбільш теплими – липень, серпень. Середньорічна температура коливається в межах від +6,7 до +7,7 градусів Цельсія.

Абсолютний мінімум температури спостерігається в лютому -33⁰С, максимум – в липні, та серпні +38⁰С. Амплітуда коливання температури сягає 71⁰С, це свідчить про достатню континентальність клімату.

Низькі температури бувають рідко, проте в такі періоди іноді відбувається вимерзання теплолюбних порід. Висока літня температура в окремі роки приводить до обпалення сіянців в розсадниках і саджанців лісових культур та створює умови високої пожежної небезпеки лісових масивів.

Протяжність вегетаційного періоду складає 202 дні (із 9 квітня до 25 жовтня). Істотним кліматичним фактором, що негативно впливає на хід росту і розвитку деревної рослинності, особливо в молодому віці, є пізні весняні та ранні осінні заморозки на початку та в кінці вегетаційного періоду (5-21 квітня та 1-17 жовтня), які викликають явище вижимання молодих сходів із ґрунту в розсадниках і саджанців в культурах.

У більш дорослих дерев шкідливий вплив осінніх заморозків виявляється у вигляді підмерзання річних пагонів, особливо теплолюбних порід, що затримує ріст дерев. Весняні заморозки в період цвітіння деревних та чагарникових порід різко понижують врожай насіння.

Протяжність без морозного періоду складає в середньому 180-187 днів. Річної кількості опадів цілком досить для нормального розвитку деревної рослинності. Найменша колкість опадів припадає на зимові місяці, а найбільша – на літні (липень-серпень).

Кількість опадів за роками дуже нерівномірна і коливається в межах від 400 до 800 мм. В середньому на вегетаційний період припадає близько 70 днів із опадами.

Нерівномірність температурних умов та випадаючих опадів призводить часто до чергування морозів із відлигами в зимовий час, що викликає випрівання сходів, а в літній час — до посух.

Розподілення снігового покриву по поверхні дуже нерівномірне та залежить від рельєфу, вітру, покриття поверхні рослинністю. Висота снігового покриву на відкритих ділянках в середньому сягає 9 см, в насадженнях – до 20 см. В малосніжні зими під час сильних морозів відбувається глибоке промерзання ґрунту, котре іноді досягає 151 см. Середня глибина промерзання 85 см, найменша – 22 см. Сніг лежить в середньому на протязі 112 днів, із коливаннями від 98 до 142 днів. Переважаючими вітрами на території лісгоспу є північно-західні та західні із середньою швидкістю 3,3 м/с. Позитивна роль вітру проявляється лише в засівання відкритих лісових площ. У всіх інших випадках вітер наносить велику шкоду лісу. Він прискорює висихання ґрунту, являється також серйозним фактором розповсюдження лісових пожеж, призводить до вітровалів та буреломів.

В цілому клімат району сприятливий для успішного вирощування таких деревних та чагарникових порід як сосна звичайна, дуби звичайний і кореальний, береза повисла, вільха чорна, ліщина звичайна, горобина звичайна, крушина ламка, бузина чорна та інші. 

1.3 Рельєф

Територія ЛДС розташована на правобережно-дніпровській частині України та по природній зональності займає південну частину Полісся, яка переходить у Лісостеп.

В геоморфологічному відношенні даний район знаходиться на водорозділі річок Дніпра та Ірпеня в зоні Київського Полісся. На території лісгоспу рельєф дуже неоднорідний. Віна включає корінні плата, тераси, пойми річок.

Характеризуючи територію ЛДС як південну частину Київського Полісся та межу з Лісостепом, слід відмітити, що тут зустрічаються ділянки, які являють собою типові рівнини Полісся явно вираженої форми рельєфу Лісостепу.

Найбільш виражені ерозійні форми рельєфу зустрічаються в Хотівському лісництві на місцях корінних плато. Територія лісництва розмежована поруч глибоких балок та висот.

В урочищах „Ясногородський ліс” та „Бушевський ліс” Боярського лісництва також сильно виражені ерозійні форми рельєфу.

В даний час ерозійні процеси в лісгоспі майже не розвинуті. Наявні ерозійні форми рельєфу в урочищах Боярського лісництва в недалекому минулому мали діючі процеси ерозії, але завдяки облісненню площ в даний час спостерігається їх затухання.

 

1.4 Грунтово-гідрологічні умови

• На території ЛДС основними ґрунтоутворюючими породами є:
• Флювіогляціальні або давньо-алювіальні відклади;
• Морена;
• Лес та лесовидні суглинки;
• Прісноводні мергелі.

Основний ґрунтовий фонд на території Боярської ЛДС представлений дерново-слабопідзолистими, глейовими ґрунтами. Морфологічний опис ґрунтового розрізу цих ґрунтів представлений нижче:

Н0 0-2 см	лісова підстилка складається з соснової хвої, листків дуба, гілок, шишок, в нижній частині темно-бура земля.
НЕ 0-18 см	сірий безструктурний, легко супіщаний, рихлий, сухий, густо вкраплені корені трави і дерев’яної рослинності, перехід до наступного горизонту чіткий.
Е 18-86 см	світлий із сірим відтінком, глинисто-піщаний, рихлий, корені зустрічаються рідко, перехід поступовий.
І.Р 86-140 см	білий, рихлий, глинистий пісок із тонким прошарком полуторних окислів, вологий, перехід поступовий, місцями плями марганцево-залізних включень, що вказує на періодичні перенасичення ґрунту водою.
Р 140-250 см	білий, рихлий, вологий пісок.

 

Найбільш поширеними типами ґрунтів та їх комплексів в Боярській ЛДС є:

1. Дерново-підзолисті:
   • Дерново-слабопідзолисті
   • Дерново-слабопідзолисті глеюваті
   • Дерново-слабопідзолисті глеєві
   • Дерново-середньопідзолисті
   • Дерново-середньопідзолисті глеюваті
   • Дерново-середньопідзолисті глеєві
2. Сірі лісові:
   • Світло-сірі лісові
   • Сірі лісові
   • Темно-сірі лісові

3. Чорноземи:

3.1  Чорнозем опідзолений

4. Дернові:

4.1  Дерново-глеєві

5. Лугові:

5.1  Лугові глеюваті та глеєві

6. Болотні:

6.1  Торф’янисті та торф’янисто-болотні

6.2  Торф’яники

Територія Боярської ЛДС розташована на правобережному вододілі Дніпра та його протоків рік Ірпеня та Стугни. Лісові масиви ці ріки ніде не пересікають.

Річка Ірпінь протікає в північно-західній частині району розташування лісгоспу. В південній частині Плесецького лісництва протікає річка Стугна, що як і річка Ірпінь, являється правою притокою Дніпра.

Природних водоймищ на території лісгоспу немає.

Ступінь дренованості району гідрографічною сіткою, в цілому, можна вважати задовільною. Рівень ґрунтових вод на більшій території держлісгоспу знаходиться на рівні від 4 до 10 метрів, у понижених місцях (яри, балки) від 0,5 до 3 м, на підвищеннях від 15 до 25 м.

На водний режим великий вплив мають насадження, тому річки Ірпінь та Стугна мають спокійну течію. Це обумовлено ще тим, що поверхневий стік опадів помірний, як по причині супіщаного та піщаного механічного складу ґрунту, так і невеликого ухилу території. Ці фактори перетворюють поверхневий стік у внутрішньогрунтовий.

Ступінь дренування ґрунту досить високий на всій території розташування ЛДС і тому великих заболочених ділянок не виявлено. По своїй вологості більша частина ґрунтів відноситься до категорії свіжих.

Гідролісомеліоративні роботи в держлісфонді проводились в незначному об’ємі і заключались в обладнанні, ремонті, утриманні ставків, проведенні проти аварійних заходів.

Насадження лісгоспу в даний час проведення гідромеліоративних заходів не потребують. 

1.5. Коротка характеристика лісового фонду

Постановою СНК СССР від 17 жовтня 1944 року № 20057-Р всі лісові масиви ЛДС віднесені до лісів І групи та ввійшли в 50-кілометрову зелену зону навколо м. Києва. Основними напрямками ведення лісового господарства є:

• посилення водоохоронних, захисних, кліматорегулюючих, оздоровчих та інших корисних природних властивостей лісу в інтересах охорони здоров’я дітей, дорослих, покращення навколишнього середовища та розвитку народного господарства;
• безперервне невиснажливе та раціональне користування лісом для планомірного задоволення потреб народного господарства та населення в деревині та іншій лісовій продукції;
• розширене виробництва, покращення породного складу та якості деревостанів, підвищення їх продуктивності;
• збереження лісів, охорона їх від пожеж, захист від шкідників та хвороб;
• раціональне використання земель лісового фонду;
• підвищення ефективності лісогосподарського виробництва на основі єдиної технічної політики, досягнення науки та техніки.

Існуючий поділ лісів на категорії захисності (табл. 1.2) відповідає господарському значенню, природно-історичним та економічним умовам розміщення ЛДС.

В лісовому фонді переважають соснові насадження VI і IV класів віку. Вага соснових насаджень в площі покритих лісом земель складає 85,6% і збільшилась за останній ревізійний період на 0,7%.

Найбільш поширеними типами лісу являються:

С₂ ГДС — свіжа грабово-дубова судіброва (46,9%)

В₂ ДС – свіжа дубово-соснова субір (40,8%)

С₂ ГД – свіжа грабова судіброва (2,6%)

Інші типи лісу займають 8,5%.

В ЛДС середній клас бонітету становить 1,0. Найбільший бонітет у сосни звичайної І^а, яка займає 85% покритих лісом земель. Також є насадження дуба, які поділяють на високостовбурні (середній бонітет ІІ) та низькостовбурні (середній бонітет ІІ). Середній клас бонітету вільхи чорної І, берези І. Інші породи займають незначні площі, із них середній клас бонітету верби білої І, акації білої та осики І, т, ялини І тополі І.

Середній вік насадження ЛДС – 48 років. Середній приріст насаджень дорівнює 85,9 тис.м³. середня повнота складає 0,74.

В цілому по ЛДС переважаючим типом лісу є субори 83,5% покритих лісом земель. Складні суборі 14,9%, бори та діброви зустрічаються рідко, перші складають 1,6%, другі – 0,4%.

Територія Боярської ЛДС поділяється на такі господарські частини:

• лісопаркова земельна зона;
• приміська земельна зона;
• заповідна земельна зона.

Віком головних рубок називають мінімальний вік, починаючи з якого насадження придатні до рубки. Для кожної породи встановлено свій вік рубок. Сосна 120-130 р; дуб високостовбурний 130-140 р; дуб низькостовбурний 71-80 р; граб 61-70 р; вільха 61-70 р; береза і осика 41-50 р; тополя 31-35 років і т.д.

Способи головних та лісовідновних рубок в ЛДС на наступний період проектується за „Правилами рубок головного користування в рівнинних лісах України”. Способи рубок – суцільно-лісосічний.

1.6 Роль і значення лісового господарства в економіці району

На економіку району розташування ЛДС впливає близьке розташування м. Києва.

Територія розташування ЛДС охоплює міста приміського значення: Васильків, Боярку, Пирогів, робітничі поселення Борова, Хотів, села Дзвінкове, Жорнівка та інші.

Народне господарство багатогалузеве, тобто поряд із наявними великими промисловими підприємствами добре розвинене сільське господарство, основу якого складають м’ясо-молочне тваринництво та рослинництво зернового і плодового спрямування.

В цілому в районі розташування лісгоспу провідну роль в економіці займає промисловість та транспорт, а лісовому господарству належить другорядна роль.

Наявні промислові підприємства деревообробної промисловості, целюлозно-паперової та лісохімічної промисловості деревиною із лісів лісгоспу не забезпечуються, оскільки ліси являються особливо цінними в зеленій зоні м. Києва та слугують учбово-дослідним цілям.

Підприємство забезпечує деревиною, в основному отриманою від рубок догляду, колгоспи, школи, лікарні та інші районні та сільські організації не лише тих районів, на території яких знаходиться, а й інших районів. Проте це далеко не повне забезпечення деревиною, тому що попит на неї в декілька раз перевищує об’єми заготівель, що виконуються лісгоспом.

Деревина, що отримується в результаті рубок головного користування та лісовідновних рубок, поступає в основному на переробку в лісопильні цехи лісгоспу та деревообробну майстерню. Крім того деревиною забезпечуються НУБІП України та споживачі. Лісгосп задовольняє потреби районів в деревині на 13-20%.

Покриття дефіциту деревини проводиться за рахунок її ввозу із північних районів країни.

Район розташування ЛДС характеризується густо розвиненою сіткою шляхів транспорту загального призначення. Із південного заходу на північний схід по території розташування лісгоспу проходить південно-західна залізниця Київ-Ростов-Вінниця.

Лісові масиви Боярського лісництва пересікаються шосейною дорогою державного значення Київ-Одеса. В лісництві проходить шосейна дорога міжнародного значення Київ-Обухів. На території Плисецького лісництва – Київ-Фастів. Крім основних магістралей по території лісгоспу проходить сітка доріг районного та місцевого значення, із яких більша частина представлена ґрунтовими дорогами, що йдуть у всіх напрямах, пересікаючи лісові ділянки та квартальні просіки.

Заготовлена деревина вивозиться автотранспортом до пунктів переробки та на деревообробний цех, який складається із лісопильної та меблево-обробної ділянок. Загальний об’єм вивезення деревини визначається в межах 50-55 тис. м³ щорічно. Спеціальних лісовозних доріг на території ЛДС немає, оскільки в цьому нема необхідності. Сплав деревини по річкам не виконується.

Протяжність шляхів транспорту на 1000 га площі складає 14,8 км, в тому числі залізничних 0,3 км, автомобільних 14,5 км, із них з твердим покриттям 2,1 км, ґрунтових 12,4 км.

Пропускна можливість наявних доріг цілком достатня для вивезення деревини, а також для виконання інших лісогосподарських робіт.

Побічне користування – збір грибів, ягід та лікарських рослин промислового значення не має і носить чисто індивідуальний, любительський характер. Мисливська фауна в лісах підприємства представлена лосем, косулею, кабаном, зайцем-русаком, лисицею. Мисливство заборонене.

Крім задоволення потреб народного господарства в деревині й продукції побічного користування, лісові насадження мають важливе природоохоронне й рекреаційне значення, підвищують врожайність сільськогосподарських культур, знижують ступінь негативного впливу антропогенних екологічних факторів на навколишнє середовище.

1.7. Лісовідновлювальні заходи й лісорозведення

За період з 2005 по 2014 роки виконано наступні обсяги основних видів робіт з лісовідновлення і лісорозведення (табл. 1.3)

Таблиця 1.3

Обсяги основних видів робіт з лісовідновлення і лісорозведення, виконані Боярською ЛДС за період з 2005 по 2014 рр.

Основні види робіт	Усього за ревізійний період, га	Середньорічне виконання в га
		за ревізійний період	за 2014 рік
1. Садіння лісу	1273,1	127,3	128,1
2. Природне поновлення	53,1	5,3	6,0

На непридатних для сільського господарства землях колективних підприємств створені лісові культури на площі 3,4 га.

Створення лісових культур ЛДС тісно пов’язує з навчальними й науково-дослідними роботами.

Сприяння природному поновленню проведено шляхом збереження підросту на площі 0,9 га, проектувалось на площі 8,7 га, але у зв’язку із застосуванням важкої техніки при заготівлі деревини збереження підросту практично неможливе. Природне поновлення успішно відбувається в сирих і мокрих умовах зростання вільхи чорної та верби.

З метою підвищення продуктивності насаджень ЛДС виконувались в лісових культурах і молодняках природного походження: внесення добрив, посів люпину багаторічного у міжряддя культур.

В ЛДС є постійний розсадник площею 12,7 га і 3,2 га тимчасових розсадників. Продуктивна площа розсадників складає 12,6 га, а кількість вирощених щорічно сіянців складає приблизно 1200000 шт. На тимчасовому розсаднику Плисецького лісництва пошкодження личинкою травневого хруща сіянців призвело до значного відхилення виходу стандартних сіянців від планового. Існуючі в ЛДС розсадники цілком задовольняють потребу у садивному матеріалі сосни звичайної, дуба звичайного та супутніх і чагарникових порід.

Висновок

Ліси Боярської ЛДС мають велике значення в розвитку економіки району. Вони є джерелом задоволення потреб району в деревині та іншій лісовій продукції. Сприятливі лісорослинні умови станції дозволяють вирощувати високопродуктивні штучні та природні насадження сосни звичайної, дуба звичайного та інших деревних порід.

РОЗДІЛ 2. КОРОТКИЙ НАРИС ІСТОРІЇ СТВОРЕННЯ КУЛЬТУР  СОСНИ ЗВИЧАЙНОЇ У СВІЖИХ СУБОРАХ ПОЛІССЯ 

Субори – це соснові насадження на пісках з прошарками на коренедоступній глибині супісей, суглинків чи глин. Сосна в суборах – основна лісоутворююча порода, але в цих умовах асортимент сукупних порід значно розширюється в порівнянні з боровими умовами, до його складу входять слідуючи деревні породи: дуб звичайний, дуб червоний, береза повисла, осика, з кущів в цих умовах добре себе почуває бузина червона, таволга, барбарис звичайний, акація жовта, ліщина.           Таким чином в суборах ростуть природні та штучні змішані насадження. Введення в якості домішок до сосни дуба звичайного має велике оздоровче значення й підвищує продуктивність цих насаджень. Таким чином в 60-річному віці соснові насадження до складу яких входить дуб мають майже на 16% більшу продуктивність в порівнянні з чистими насадженнями. Дуб, якщо він молодший сосни, або однакового з нею віку в порівнянні з березою чи осикою не може складати конкуренції їй, однак багатий його відпад сприятливо впливає на грунт, змішуючись з хвоєю сосни, прискорюється мінералізація підстилки, накопичення поживних речовин інтенсифікація біологічного обігу. Про поступове збагачення грунту в сосняках свідчить поява трав’янистої рослинності, що зростає на більш родючих ґрунтах [1].

В штучних деревостанах взаємовідносини сосни з дубом залежать також від походження дуба, якщо він насіннєвого походження, то сосна притіняє й пригнічує його, він зберігається й поступово утворює другий ярус. А от на свіжих зрубах де інтенсивно відновлюється дуб вегетативним способом-паростками від пня використовуючи на повну силу кореневу систему материнського дерева він дуже швидко росте й пригнічує сосну, але до сорокарічного віку вони зрівнюються, а після восьмого класу віку дуб знову переходить в другий ярус, лишаючи другу частину в першому витримуючи деяке пригнічення [6].

З врахуванням досвіду створення лісових культур сосни з дубом
Б.Й. Логгінов [1, 4] запропонував висаджувати їх за схемою 4-5 рядів сосни й 1 ряд дуба. При такій домішці дуба продуктивність головної породи – сосни не знижується, а повнота підвищується. Але ж при ширині міжрядь 2,5-3 м і схемі змішування 4-5 рядів сосни і 1 ряд дуба, дуб, який знаходиться на відстані 12-15м від іншого ряду, не може покращити умови росту сосни, особливо в центральних рядах куліс. Враховуючи необхідність рівномірного розташування опадаючого листя дуба по площі, найдоцільніше змішувати його з сосною ланками – в ряду 15-20 сіянців сосни (довжина ланки 2,5-3,5м). При ланковому змішуванні дуб не зріджує верхнього намету сосни навіть в тому випадку, коли. в наслідок її пригнічення він і гине. Дуб, введений в лісові культури ланками не кущиться, а його стовбури  тягнуться в гору отримуючи підгінний вплив сосни При створенні лісових культур в свіжих суборах породний склад їх можна збагатити введенням чагарникових деревних порід. Вони необхідні перш за все особливо в бідних суборах, де служать притулком для лісових птахів. А от вводити їх потрібно також ланками, щоб досягти максимального корисного впливу на грунт [5].

Субори, займають більш родючі грунти, ніж бори, які представлені пісками з прошарками супісків і глин на коренедоступній глибині. Деколи субори формуються на однорічних легких супісках. На таких грунтах в природніх насадженнях, крім сосни звичайної, росте дуб звичайний, ялина звичайна, береза повисла, осика, горобина звичайна та інші породи.

В свіжих суборах кращою домішкою до сосни є дуб звичайний. Він підвищує родючість грунту і з однаковою інтенсивністю або, навіть, у деякі періоди менше споживає із грунту азот і фосфор. Такий благоприємний вплив на грунт супроводжується підвищенням енергії росту дерев сосни, про що можна судити по збільшенні кількості опаду. В сосново-дубових культурах сосна створює в 1,5-2,0 рази більше опаду, ніж в чистих соснових насадженнях. Встановлено, що соснові насадження забирають із грунту більше всього кальцію. Особливо багато азоту виносять із грунту культури перших трьох класів віку, внаслідок чого в грунті кількість цього елементу різко зменшується. Дуб вже в перші роки росту повертає  в грунт біля 80% спожитих ним речовин, які можуть використовуватись сосною.

На дерново-підзолистих грунтах дуб розвиває поверхневу систему  і витісняє корені сосни в нижчі горизонти. Після затінення сосною ріст дуба уповільнюється, що супроводжується пониженням інтенсивності росту його коренів. Тільки зараз сосна більш інтенсивно починає розвивати корені у верхньому горизонті грунту. Таким чином, дуб сприяє заглибленню кореневої системи сосни, а сприятливий його відпад покращує ріст сосни і збільшує вихід цінних сортиментів.

В культури сосни, дуб, краще вводити одним рядом через кожні 3-5 рядів сосни. В таких культурах змикання сосни настає в 12-15 років (міжряддя – 1,5-2,0 м), при цьому дуб із насадження не випадає, а створює стійкий другий ярус і зберігається до рубок головного користування. У віці 80-100 років в сосново-дубових культурах запас стовбурної деревини дуба звичайного становить 40-50 м³ на 1га. Щоб далі зберегти інтенсивність росту дуба у висоту, його можна вводити в культури з буферними рядами. В таких випадках по обидва боки ряду дуба висаджують по одному ряду супутніх порід і отримують трьохрядну листяну кулісу. При ширині міжрядь 1,5-2,0 м в таких насадженнях змикання крон сосни відсовується до 30-35 років. З кінця жерднякового віку крона сосни починає рідшати і пропускає багато світла і тепла під полог насадження. До цього віку розвиває потужну кореневу систему і досягає значних розмірів з буферними рядами, ніж без них. Слід підкреслити, що введення таких рядів доцільно тільки при відстані між рядами до 2,0 м.

Буферні ряди в сосново-дубові культури вводяться з метою підвищення інтенсивності росту дуба на дерново-підзолистих супіщаних грунтах. В зв’язку з цим деревні породи, які висаджують в буферних рядах, повинні благоприємно впливати на родючість грунту і ріст дуба. В суборах таким вимогам відповідають берест, груша звичайна, клен татарський, а із чагарників – ліщина звичайна.

На дерново-підзолистих супіщаних грунтах ялина звичайна росте з меншою інтенсивністю, ніж сосна. Г.Ф. Морозов [2] відмічає, що на піщаних грунтах ялина завжди залишається підліском з-за бідності грунту на поживні речовини. Проте, незважаючи на це, вона знижує інтенсивність росту дерев сосни, які розташовані поряд з нею.

Дуб звичайний в свіжих суборах має однакову висоту з ялиною. В усіх обстежених насадженнях він відхиляється від рядів ялини. В рядах, розташованих по сусідству з ялиною, дуб має менші розміри, ніж в середині власних куліс. В рядах, розташованих в середині куліси, до часу обстеження також збереглось більше (на 12%) дерев дуба. На ділянках, на яких ялина випала або має меншу висоту, ніж дуб, гілки сосни зімкнулись рад листяною кулісою.

Ю.М. Савич [9]) відмічає, що в сосново-дубово-ялинових культурах, створених на дерново-підзолистх супіщаних грунтах Київської області, ялина звичайна, висаджена в буферних рядах, не може запобігти розростанню гілок сосни в сторону дуба, а в місцях, де сосна не затіняє ялину, остання інтенсивно росте у висоту.

Ялина звичайна розвиває поверхневу систему, витісняє коріння сосни і дуба в нижні, менш родючі грунти. Так, в чистих насадженнях сосни звичайної в верхньому 10-ти сантиметровому шарі грунту зосереджено 67, а в сосново-ялинових – 44% дрібних її коренів від загальної маси до глибини 100 см.

В культурах, де по сусідству з ялиною розташована куліса дуба, ялина більш інтенсивно розвиває корені в сторону останнього. Розповсюджені вони по всій кулісі дуба до глибини 1,25 м, але коріння ялини у верхньому 10-ти сантиметровому шарі грунту на межі листяної і шпилькової куліс більше, ніж дуба.

Сосна в суміжних рядах з ялиною більш інтенсивно опановує нижні шари грунту, наприклад, з глибини від 40 до 80 см, дрібних корінців сосни значно більше, ніж корінців ялини.

Крім того, що ялина витісняє коріння сосни і дуба із верхніх в нижні шари грунту, вона є сильним перетворювачем оточуючого середовища. Ялинові насадження більше інших деревних порід затіняють грунт, знижують його температуру і освітленість, зменшують зволоження рідкими атмосферними опадами. Смоли, які є в шпильках, затримують їх мінералізацію, що супроводжується накопиченнях органічних речовин у вигляді щільної твердої підстилки [2].

В чистих насадженнях ялини, створених на дерново-підзолистих супіщаних грунтах, найкисліша підстилка (рН 5,9). Незначна домішка органічного опаду дуба (10%) в насадженнях (9Ял1Д) зменшує кислотність, більша домішка (30%) наближує реакцію підстилки в ялинових культурах (рН 6,37) до реакції в чистих дубових насадженнях (рН 6,49). Аналогічні дані отримані П.П. Похитоном (1958) при вивченні властивостей дерново-підзолистих супіщаних грунтів в чистих дубових і ялинових насадженнях [3, 6].

Берест з раннього віку розвиває густу крону, яка попереджує задерніння грунту і створює добре затінення для дуба з боків, а також обмежує розростання гілля сосни в бік листяних порід. Крім того, він розвиває поверхневу кореневу систему, що, однак, не викликає заглиблення коріння дуба, коріння береста з великою інтенсивністю розвиваються в напрямку куліс сосни і слабо в сторону дуба.

Коріння сосни через ряд бересту проникають слабо. В таких культурах у висоту берест росте трохи швидше ніж дуб, але повільніше ніж сосна. В існуючих насадженнях, створених на дерново-підзолистих супіщаних і глинисто-піщаних грунтах в суборах Полісся, пошкодження береста голандською хворобою не спостерігалось, що і дозволяє рекомендувати його в буферні ряди сосново-дубових культур. На порівняно бідних супіщаних грунтах свіжого субору у відмінності від насаджень, створених на чорноземах , не пригнічують дуб.

Клен татарський в умовах свіжого субору проявляє високу біологічну стійкість і однакову інтенсивність росту з дубом до 12 років. Він має густу крону з раннього віку і глибоку кореневу систему, тому, як і берест, попереджує поселення трав’яної рослинності в кулісах листяних порід і не дає корінню сосни розростатись в сторону дуба. Починаючи з 15-річного віку дерева клена татарського мають меншу висоту, ніж дуб. У віці 24 роки ця різниця становить 5 м. Дуб звичайний в 24-річних культурах має середню висоту 10,6 м і середній діаметр 10,6 см, сосна відповідно 13,2м і 13,6 см. Стовбури дуба рівні, з високо піднятою кроною. Гілля сосни в сторону листяної куліси розрослись за межу рядів клена. Груша звичайна має ті ж особливості росту, що й клен татарський. До 7-10-річного віку в свіжих суборах в свіжих суборах Полісся України груша росте дещо інтенсивніше дуба. У віці 20 років груша і дуб мають однакову висоту і діаметр, а потім дуб переростає грушу. До 10-15 років у верхніх горизонтах грунту переважає коріння груші, після цього віку – коріння дуба. У дерев дуба стовбури добре очищені від сучків і рівні. Дерева сосни мають середню висоту 11,8 м і середній діаметр – 12,1 см. Гілля її у 18-20 років доходить до рядів груші [3].

З чагарників бажаною супутньою породою для сосни і дуба є ліщина звичайна. Вона вимоглива до родючості грунту, але в свіжих суборах на дерново-підзолистих, глинисто-піщаних і супіщаних грунтах може успішно рости. Ліщина розвиває поверхневу кореневу систему, але не витісняє корені сосни і дуба в нижні горизонти. Вона відрізняється слабкою транспіраційною здатністю. Маса органічного опаду ліщини на одиницю площі перевищує запас підстилки липи, в’язу та інших порід. В органічному опаді ліщини калію в 2,5 і кальцію в 2,0 рази більше, ніж в опаді дуба. Ліщина розвиває густооблистяну крону і цим попереджає розростання трав’яної рослинності і в перші роки життя добре затіняє з боків дерева сосни і дуба. Однак вона, як і інші чагарники, на дерново-підзолистих супіщаних грунтах досягають висоти не більше 5-6 м. Тому в буферних  рядах разом з нею доцільно висаджувати деревні породи, які будуть більше часу охороняти дуб від затінення сосною.

Одним рядом через 3-5 років сосни можна вводити в свіжих суборах дуб червоний.

При введенні одного ряду дуба дерева сосни по сусідству з ним формують рівні, добре очищені від сучків стовбури з високо піднятою кроною. Крім того, при вирощуванні дуба червоного слід очікувати трохи більшого виходу деревини, але потрібно мати на увазі, що механічні властивості деревини дуба червоного нижчі, ніж дуба звичайного [1].

РОЗДІЛ 3. ПРОГРАМА ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

 3.1. Програма досліджень 

          В Лісовому Кодексі України велика увага приділяється відновленню лісових ресурсів та підвищенню продуктивності лісових насаджень.

У вирішенні цих питань значну роль відіграє своєчасне проведення лісокультурних заходів і врахування лісорослиних умов, біологічних особливостей деревних порід їх вплив на головну породу, та на ґрунтові умови.

Від правильності застосування схеми змішування, розміщення  посадкових місць буде залежати подальший ріст і розвиток лісових культур.

Отже  програмою досліджень передбачено:

1. Вивчення лісокультурного фонду Плисецького лісництва.
2. Вивчення особливостей створення та вирощування культур сосни звичайної у свіжих суборах (В₂).
3. Узагальнення досвіду створення лісових культур в Плисецькому лісництві

3.2. Методика досліджень 

Дослідження лісових культур проводились за загальноприйнятих методик (Кобранов [10], і Гордієнко, [11])

Ділянки лісу для досліджень підібрані на основі таксаційного опису, та книги обліку лісових культур в Плисецькому лісництві. Вони підібрані таким чином, що кожна з них відрізняється від іншої за певними ознаками: початковим розміщенням посадочних місць, схеми змішування, сформованому в результаті лісогосподарської діяльності складні насадження. За іншими ознаками: вік, ґрунтові умови, вік посадкового матеріалу яким вони створювалися ці ділянки однорідні.

В подальшому підібрані ділянки оцінювалися в натурі з метою встановлення їх придатності для проведення досліджень. Потім в цих насадженнях закладались тимчасові пробні площі, на яких проводивсь суцільний перелік дерев за 2-сантиметровими ступенями товщини. Для кожної ступені товщини робились вимірювання висот ут3 дерев висотоміром ВН-1. Розрахунки середньої висоти й середнього діаметру проводились методом добутків [13]. Бонітет насадження визначався за шкалою Орлова, запас стовбурної деревини за нормативно-довідковими матеріалами (Швиденко, Строчинський та інші, [4]

РОЗДІЛ  4. ЛІСІВНИЧО-ТАКСАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА  ОСОБЛИВОСТІ РОСТУ КУЛЬТУР СОСНИ ЗВИЧАЙНОЇ У ПЛИСЕЦЬКОМУ ЛІСНИЦТВІ

 4.1 Лісівничо-таксаційна характеристика об’єктів дослідження

Пробна площа   № 1

Пробна площа розташована в кварталі 37, виділ 9. Загальна площа виділу 4,8 га. Рельєф ділянки рівний. Тип ґрунту дерново-слабопідзолистий супіщаний. Тип лісо рослинних умов — свіжий субір (В₂). Живий надгрунтовий покрив на виділі представлений мохами, зрідка трав’яниста рослинність. Підлісок дуже рідкий, складається з горобини й ліщини, які ростуть окремими кущиками. Підріст на виділі відсутній.

Лісові культури було створено в  1970 році, по свіжій вирубці ручною посадкою під меч Колесова. Схема посадки 1,5 х 0,5 м. Підготовка ґрунту – часткова борознами. Схема змішування 1рСз, береза повисла з’явилавсь шляхом природного поновлення. Догляд за лісовими культурами проводився вручну.  В 1975 році  було проведено першу рубку догляду – прочищення, а в 1993 році – проріджування.

В теперішній час насадження має повноту 0,83 запас на гектарі 276 м³, кількість дерев 1174 штук. Середня висота насадження становить 17,7 м, а середній діаметр 19,1 см. Бонітет насадження І. Пробну площу закладено 60х60м і має площу 0,36 га. Склад насадження 10Сз+Бп. 

Пробна площа № 2 

Пробна площа знаходиться в кварталі 58, виділ 10. Загальна площа виділу 1,4 га.

Тип ґрунту — дерново-слабопідзолистий супіщаний. Рельєф ділянки рівнинний. Тип лісорослинних умов свіжий субір (В₂). Живий надґрунтовий покрив представлений мохами, рідко трапляється брусниця й чорниця. Підріст на ділянці по одиночно дуб звичайний.

Лісові культури було створено 1970 року на свіжий вирубці шляхом ручного насадження, однорічних сіянців сосни звичайної та берези повислої під меч Колесова. Було застосовано схему посадки 1,5х0,5 м висаджувалися культури : 7 рядів сосни 1 ряд берези.

Підготовка ґрунту, часткова,  борознами.

Догляд за лісовими культурами проводивсь в ручну. В теперішній час насадження має повноту 0,84, кількість дерев на 1 га. 1075шт, запас 389м/куб, середня висота  20,5м, середній діаметр 20,0см. Склад насадження 8Сз2Бп +Дз.

Домішка дуба виникла шляхом природного поновлення. Бонітет — І^а.

Розмір пробної площі, яку було закладено становить 50х56м. площею 0,26 га. 

Пробна площа №  3

Третя пробна площа знаходиться в 32 кварталі, виділ 4. Його плаща  1,6 га.

Рельєф ділянки рівнинний. Тип ґрунтів дерново-слабопідзолистий супіщаний. Тип лісорослинних умов свіжий субір (В₂). Живий надґрунтовий покрив складається з рідкої трав’янистої рослинності, куртинами мохи.

Підлісок складається з акації жовтої, яку висаджували рядами при створені лісових культур, і горобини. Підріст на виділі одиночно берези повислої та дуба звичайного.

Лісові культури було створено 1975 року по свіжій вирубці ручною посадкою під меч Колєсова, однорічними сіянцями сосни звичайної, берези повислої, і як було зазначено вище рядами вводилась грунтополіпшуюча чагарникова порода — акація жовта. Схема посадки 1,5х0,75 м., а змішування 7 рядів сосни 1ряд берези 1 ряд чагарника 1 ряд берези.

Дуб звичайний також поновився природним шляхом. Догляд за культурами проводився в ручну, кількість дерев на 1га 1080 шт., середня висота 19,0 м., середній діаметр 20,5см., бонітет І^а , запас на 1га 274 м/куб. Пробна площа має розміри 24х100м і становить 0,24 га.

• Досвід створення лісових культур в Плисецькому лісництві 

Значне місце в регіоні досліджень й зокрема в Плисецькому лісництві відводиться лісовідновленню й лісорозведенню.

Поновлення лісу на зрубах, заміна насаджень, що втрачають свої біологічні властивості, реконструкція малоцінних насаджень, заліснення непридатних земель для сільськогосподарського користування. Ця тема завжди стоїть на першому місці в господарстві.

В 60-70 роках минулого століття лісові культури в Плісецькому лісництві створювались ручною посадкою під меч Колесова. На свіжих зрубах підготовка ґрунту проводилась частково-борознами, як правило вони нарізались через 1,5 м, густота розміщення посадкових місць на 1 га досягала до 16 тис. штук. При залісненні сільськогосподарських земель обробіток ґрунту проводивсь суцільно густота стояння залишалась такою, як і на зрубах. Підготовка ґрунту проводилась в осінній період.

Загальноприйнята схема змішування лісових культур була 7рСз1рБп. Догляд за лісовими культурами проводився лише в ручну, але це не стало на заваді успішного росту й розвитку насаджень.

В 70-80 роках густота розміщення посадкових місць на 1 га в лісництві залишилась без змін. Лісові культури створювались ручною посадкою, але застосовувались вже дві схеми змішування. Перша схема була такою самою, як і в минулих роках, а другою впровадженою стала така 7рСз1рБп1рЧ1рБп, де в культури вводивсь чагарник з грунтопокращуючих порід, як правило це акація жовта чи бузина червона. Підготовка ґрунту проводилась також восени.

З початком 80х років відбулися зміни в способі посадки лісових культур, а також зазнали змін схеми змішування, а і відповідно густота садіння на 1га. Обумовлено це було тим, що збільшились розміри головного користування й для посадки культур було застосовано лісосадильні машини Чашкіна й Недашківського. Садильна машина Недашківського проводила посадку лісових культур на зрубах, але для цього здійснювалось пониження пнів, а для посадки культур лісосадильною машиною Чашкіна проводилась розкорчування лісосік. Густота стояння становила на той період 10 тис.шт/га при схемі посадки 2,0х0,5м й 8,4 тис.шт/га при схемі садіння 2,0х0,6 м. Схема змішування була прийнята 7рСз1рБп1рЧ1рБп1рЧ1рБп. Трохи пізніше застосували схему посадки 2,5х0,5м густота розміщення посадкових місць 8000 шт/га, яка виявилась найоптимальнішою, оскільки дозволяє дуже добре проводити механізований догляд за лісовими культурами. Строк змикання й переведення лісових культур в покриті лісом землі настає на 6-7 рік, зменшується витрата посадкового матеріалу на одиницю площі.

З початком становлення молодої держави України у 90ті роки стан лісоексплуатації дещо погіршився, тому що зменшилось фінансування держави, а власних коштів підприємства не вистачало. Але щоб землі не  пустували всі площі заліснювались як і раніше, але із за невчасного проведення доглядів відбувалась загибель лісових культур, або пізніше зміна порід (рис. 4.1).  Але

 

Рис. 4.1. Двохрічний саджанець сосни звичайної на лісокультурній ділянці.

кв. 17, діл. 4

згодом все стало на свої круги. Об’єми рубок головного користування зменшились й при посадці лісових культур нині використовують лише меч Колесова. Густота стояння, та схеми розміщення залишилась без змін, відповідно 8000 шт/га й 2,5х0,5 м. Підготовка ґрунту проводиться восени посадка культур у весняний період.

Серед доглядів за лісовими культурами широкого розповсюдження набуло мотокосіння, бо на зрубах швидко зростають чагарникові породи, малинники, ожинники і дискові культиватори за таких умов мало ефективні.

Зі схеми змішування, що впроваджується в теперішній час провідними є 6рСз1рДз, а також 7рСз3рБп. В свіжих сугрудах проводиться впровадження програми „Діброва”, де висаджують 6рДз4рСз, або ж культури дуба створюють ручним посівом жолудів.

На підставі, проведених досліджень слід відмітити, що лісові культури сосни в Плисецькому лісництві (табл.4.1 та 4.2.) зростають за  І–І^а класом бонітету.

Проаналізувавши зазначене вище, можна зробити висновок, що в Плисецькому лісництві в лісові культури сосни потрібно  домішувати 10-15%, листяних порід, а  такі породи, як береза, осика добре поновлюються природнім шляхом, дещо гірше дуб звичайний, отже як пропозиція підприємству потрібно зауважити, щоб в лісові культури більше включали дуб звичайний. 

Таблиця 4.1. Лісові культури, створені в Плисецькому лісництві ВП НУБІП «Боярська лісова дослідна станція» за період 2005-2015 р.

 

Рік створення	Категорія ліс.культ. площі	ТЛУ	Спосіб обробітку ґрунту	Склад Запроектов. насаджень	Розміщення садив.місць, м	Площа, га	Приживлюваність, %
1	2	3	4	5	6	7	8
2005	Зруб 04	В2	Борознами	10С+Д	2,5х0,5	1,1	93,0
	-//-	-//-	-//-	10С+Д	-//-	8,0	92,8
	-//-	-//-	-//-	10Ял+д	-//-	11,0	93,1
	-//-	-//-	-//-	10С+д	-//-	2,8	93,2
Разом за 2005 р						54,7
2006	Зруб 05	В2	Борознами	10С+Д	2,5х0,5	2,9	93,1
	-//-	-//-	-//-	10С+Д	-//-	2,1	93,0
	-//-	-//-	-//-	10С+Д	-//-	1,7	93,0
	-//-	-//-	-//-	10С+Д	-//-	2,3	92,7
	-//-	-//-	-//-	10С+Д	-//-	0,9	92,8
	-//-	-//-	-//-	10С+Д	-//-	2,7	93,0
	-//-	-//-	-//-	10С+Д	-//-	0,8	92,9
	-//-	-//-	-//-	10С+Д	-//-	0,6	93,1
	-//-	-//-	-//-	10С+Д	-//-	5,1	92,7
	-//-	-//-	-//-	10С+Д	-//-	2,5	93,1
Разом за 2006 р						21,6
2007	Зруб 06	В2	Борознами	10С+Д	2,5х0,5	1,5	90,0
	-//-	-//-	-//-	7С3Б	-//-	2,9	88,5
	-//-	-//-	-//-	10С+Д	-//-	3,2	93,2
	-//-	-//-	-//-	10С+Д	-//-	1,0	90,1
	-//-	-//-	-//-	8С2Д	-//-	3,5	88,9
Разом за 2007 р						15,1
2008	Зруб 07	В2	Борознами	10С+Д	2,5х0,5	4,4	93,0
	-//-	-//-	-//-	7С3Б	-//-	4,7	90,1
	-//-	-//-	-//-	9С1Б	-//-	0,6	92,8
	-//-	-//-	-//-	10С+Д	-//-	1,4	93,3
	-//-	-//-	-//-	10С+Д	-//-	1,4	93,1
	-//-	-//-	-//-	8С2Д	-//-	2,8	92,4

Продовження табл. 4.1

1	2	3	4	5	6	7	8
Разом за 2008 р						15,3
2009	Зруб 08	В2	Борознами	10С+Д	2,5х0,5	1,9	91,1
	-//-	-//-	-//-	9С1Д	-//-	1,8	90,0
	-//-	-//-	-//-	10С+Д	-//-	2,3	90,6
	-//-	-//-	-//-	9С1Д	-//-	1,0	89,9
	-//-	-//-	-//-	10С+Д	-//-	1,6	92,1
	-//-	-//-	-//-	10С+Д	-//-	2,0	89,4
	-//-	-//-	-//-	10С+Д	-//-	10,6	88,6
Разом за 2009 р						21,2
2010	Зруб 09	В2	Борознами	10С+Д	2,5х0,5	6,6	90,0
	-//-	-//-	-//-	10С+Д	-//-	4,1	91,2
	-//-	-//-	-//-	8С+2Б	-//-	1,6	91,3
	-//-	-//-	-//-	10С+Д	-//-	1,3	91,3
	-//-	-//-	-//-	7С3Б	-//-	1,3	91,3
Разом за 2010 р						14,9
2011	Зруб 2010	В2	Борознами	8С2Б	2,5х0,5	1,7	92,2
	-//-	-//-	-//-	10С+Д	-//-	6,0	94,1
	-//-	-//-	-//-	10С+Д	-//-	1,4	90,6
	-//-	-//-	-//-	7С3Б	-//-	6,0	91,4
	-//-	-//-	-//-	7С3Б	-//-	2,5	90,4
Разом за 2011						17,6
2012	Зруб 2011	В2	Борознами	7С3Б	2,5х0,5	3,3	92,5
	-//-	-//-	-//-	8С2Д+Б	-//-	4,1	90,9
	-//-	-//-	-//-	10С+Д	-//-	2,7	90,3
	-//-	-//-	-//-	7С3Б	-//-	4,6	93,2
1	2	3	4	5	6	7	8
	-//-	-//-	-//-	10С+Д	-//-	3,3	90,5
Разом за 2012 р						18,0
2013	Зруб 2012	В2	Борознами	9С1Д	2,5х0,5	2,9	89,6
	-//-	-//-	-//-	7С3Д	-//-	3,2	90,0
	-//-	-//-	-//-	7С3Б	-//-	2,3	92,4
	-//-	-//-	-//-	7С3Б	-//-	3,2	98,9
	-//-	-//-	-//-	10+Д	-//-	1,4	90,2
Разом за 2013 р						13,0
2014	Зруб 2003	В2	Борознами	7С3Б	2,5х0,5	3,3	90,1
	-//-	-//-	-//-	9С1Д	-//-	2,9	89,9
	-//-	-//-	-//-	10С+Д	-//-	3,2	89,2
	-//-	-//-	-//-	7С3Б	-//-	2,1	91,7
	-//-	-//-	-//-	9С1Д	-//-	3,3	90,1
	-//-	-//-	-//	9С1Д	-//-	1,9	90,7
Разом за 2014 р						16,7
2015	Зруб 2014	В2	Борознами	9С1Д+б	2,5х0,5	5,0	90,3
	-//-	-//-	-//	10С+Ч	-//-	4,2	89,1
	-//-	-//-	-//-	7С2Д1Б	-//-	4,6	94,4
	-//-	-//-	-//-	7С2Д1Б	-//-	3,2	92,3
	-//-	-//-	-//-	7С3Б	-//-	2,1	90,7
	-//-	-//-	-//-	8С2Б	-//-	0,6	91,1
Разом за 2015 р.						19,7
ВСЬОГО:                                       ……….                                                197,8   ср 91,8

 

Таблиця 4.2. Таксаційна характеристика 45-річних культур сосни звичайної у свіжих суборах Плисецького лісництва 

№	Місце знаходження	Схема		Склад	Елемент лісу	К-сть дерев на 1 га,шт	Середні		Бонітет	Повнота	Запас на 1га стовбур. деревини, м3
		змішування	Розміщення садив місць, м				Висота м	Діаметр см
1	37;9	10рСз	1,5х0,5	10Сз+Бп	Сз Бп	1163 11	17,7 18,8	19,1 22,0	І	0,83	267
2	58;10	7рСз1рБп	1,5х0,5	8Сз2Бп+Дз	Сз Бп Дз	875 130 70	19,3 18,8 11,0	20,5 21,3 11,0	Іа	0,84	289
3	32;4	6рСз1рБп 1рЧ1рБп	1,5х0,5	6Сз4Бп+Дз	Сз Бп Дз	605 246 129	19,4 19,1 10,8	22,2 18,2 11,7	Іа	0,85	270

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ТА  ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ 

1. За останні 10 років в Плисецькому лісництві створено 198 га лісових культур. На зрубах передпосадковий обробіток грунту здійснюється борознами, а садіння сіянців під меч Колєсова. За такої агротехніки досягається планова приживлюваність культур (92 %).
2. У свіжих суборах лісництва культури сосни звичайної зростають за I–I^а класом бонітету й у 45-річному віці мають запас стовбурної деревини 267–289 м³ на 1 га. У змішаних березово-соснових культурах в залежності від режиму їх вирощування частка сосни становить 6–8 одиниць.
3. Наявність у складі соснових насаджень берези повислої та дуба звичайного природного походження, свідчить про можливість його використання для формування складу майбутніх насаджень, що уможливлює зменшення витрат на їх створення. 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

1.  Гордієнко М. І. Лісові культури / Гордієнко М. І., Корецький Г. С., Маурер В. М. – К. : Видавництво Сільгоспосвіта, 1995 р. – 328 с.
2. Вакулюк П. Г. Технология лесокультурных работ / П. Г. Вакулюк. – М. : Лесная промышленность. 1982. – 135 с.
3. Гордієнко М. І. Культуры сосны и защита их от вредителей и болезней / Гордієнко М. І., Падій Н. Н., Цилюрик А. В. – К. : Издательство УСХА, 1992. – 160 с.
4. Нормативно-справочные материалы для таксации лесов Украины и Молдавии. К. : Урожай, 1987 р. – 560 с.
5. Лавриненко Д. Д. Наукові основи підвищення продуктивності лісів Полісся УРСР / Лавриненко Д .Д. – К. : Видавництво Української академії сільськогосподарських наук, 1960 р. – 194 с.
6. Рахтиенко И. Н. Рост и взаимодействие корневых систем древесных растений / И. Н. Рахтієнко. – Минск : Издательство АН БССР, 1963 р. – 254 с.
7. Лісовий кодекс України (нова редакція). – К. : — Право, 2006. — 56 с.
8. Державна про грама «Ліси України на 2002-2015 роки». – К.: ДП ХМЗ «ФЕД», 2003. – 31с.
9. Савич Ю. Н. О росте, продуктивности и устойчивости соснових культур, созданных при различной густоте посадки / Ю. Н. Савич,
   В. Н. Овсянкин, О. И. Полубояринов // Вопросы лесной таксации. Научн. Труды УСХА. – К. 1978. – Вып. 213. – С. 27–38.
10. Кобранов Н. П. Обследование и исследование лесных культур / Кобранов Н. П. – Л. : ЛТА. 1973. — 76 c.
11. Гордієнко М.І. Методичні вказівки до вивчення та дослідження лісових культур / Гордієнко М. І., Маурер В. М., Ковалевський С. Б. – К.: НАУ, 2000. – 101 с.
12. Корн Г. Справочник по математике для научных работников и инженеров. Определения, теоремы, формулы. – 5^е изд. / Г. Корн, Т. Корн – М. : Наука, 1984. – 831 с.