Вступ

Глобалізація світової економіки створює якісно нове середовище економічного зростання країн, визначаючи нові орієнтири розвитку їх економічної політики. Серед широкого кола питань, що розглядаються світовою економічною наукою, залучення прямих іноземних інвестицій та їх вплив на формування загального простору на сьогодні є одними з найбільш актуальних.

1. Участь у міжнародних організація, інтеграція з ЄС

1 липня 2013 Республіка Хорватія після більш ніж десятирічного процесу європейської інтеграції постала 28-ю державою-членом Європейського Союзу.

У Хорватії не завжди існував консенсус щодо необхідності набуття членства в ЄС. Хоча відносини між РХ та ЄС були започатковані ще 15 січня 1992 року з моменту визнання Євросоюзом незалежності країни, справжні євроінтеграційні процеси розпочалися лише після зміни у 2000 році парадигми хорватської влади і досягнення консенсусу провладних та опозиційних сил щодо стратегічної мети вступу країни до ЄС.

Водночас, сутність і динаміка євроінтеграційного шляху Хорватії закладалися протягом попереднього десятиріччя. Унікальність хорватського євроінтеграційного досвіду, як і виклики, з якими майже увесь час боролася країна на шляху до ЄС, випливали з процесів, розпочатих ще у 90-х роках 20 ст. під впливом низки специфічних зовнішніх і внутрішніх факторів.

Процес набуття Хорватією членства в Євросоюзі був доволі складним та мав суттєві перепони як політичного (співробітництво з МКТЮ, територіальний спір зі Словенією), так і структурного характеру (складність імплементації окремих положень європейського законодавчого доробку). Незважаючи на певні коливання, офіційний Брюссель все-такі вирішив справу на користь Хорватії, зваживши як її суттєвий прогрес у пристосуванні до критеріїв ЄС, так і політичні наслідки від приєднання цієї невеликої держави до сім’ї європейських країн.

Так, Хорватія складає лише 1,3% від території ЄС, хорватські громадяни становлять усього 0,8% від населення Євросоюзу, а ВВП РХ — 0,3% від загального ВВП ЄС. Серед можливих переваг Хорватії серед решти країн ЄС можна відзначити туристичну галузь, яка є доволі конкурентоспроможною, а також викликає все більшу зацікавленість у світі. Саме туризм становить 15,7% від національного ВВП РХ, а 7,5 млрд. євро на рік прибутку від цієї галузі дорівнює прибуткам Португалії та Бельгії, чиї економіки набагато сильніші, ніж хорватська.

Приклад Хорватії доводить, що стратегічний вибір євроінтеграції не завжди опирається на високу суспільну підтримку населення країни. Вирішальну роль при цьому відіграють політичні еліти, громадський сектор, національні мас-медіа, а також законодавче закріплення національних інструментів щодо забезпечення вступу країни до Євросоюзу.

2. Торгівельно-економічне співробітництво Хорватії

Робочий потенціал Хорватії становить близько 1 300 мільйонів чоловік. Близько 70% від цієї кількості громадян зайняті в сфері послуг. Наступне місце займає промисловість, і лише 5% робочої сили доводиться на сільське господарство. Рівень безробіття за показниками 2014 року перебуває на рівні 14%. Державний борг країни становить в цей же період 61%. Спостерігається поступове зниження рівня інфляції. Так в 2010 році показники знаходилися на рівні 6.3%, а вже на наступний рік їх вдалося знизити до 2.4%. На сьогоднішній день в країні задіяно понад 65% сільськогосподарських угідь. Решта ж території віддана під пасовища.

Природно-кліматичні особливості країни створюють можливості і для пляжного відпочинку, і й для екскурсійного та активного туризму.

Додатковою перевагою туристичної Хорватії є її географічна близькість до Центральної та Північної Європи, невипадково чимало німців, чехів, австрійців, скандинавів надають перевагу саме хорватським морським курортам (так було ще за часів Австро-Угорщини та Югославії).

У 2013 р. країну відвідали 14 млн. іноземних туристів (2010—2012 рр. — бл. 11 млн. щороку). Національна стратегія розвитку галузі передбачає досягнення в 2020 р. числа туристів в 17,5 млн. осіб, які мають принести країні 17 млрд дол.

Майже 50 % хорватських економічних об’єктів беруть участь в дистрибутивній торгівлі. Ця діяльність використовує 15 % всієї робочої сили і проводить приблизно 10 % хорватського валового внутрішнього продукту, який робить цю область надзвичайно важливої для всієї економіки країни. Загальний дохід, досягнуті цією галуззю в 2008 р. налічував 19 мільярдів USD.

Динаміка ВВП Хорватії

У Хорватії основною прибутковою галуззю економіки є сфера послуг. Внесок в щорічний ВВП республіки становить від неї не менше 70%. І це значно вище, ніж в таких європейських країнах, як Польща, Румунія і Латвія. Купівельна спроможність становить близько 18 тисяч доларів. ВВП на душу населення країни становить 21 645 доларів. І це дає можливість країні по праву перебувати на 50 місці в світовому рейтингу. ВВП за офіційним обмінним курсом знаходиться в рамках 63 мільярдів доларів. Темп зростання показників з кожним роком збільшується. У 2010 році був зафіксований найбільший стрибок ВВП майже на 6%. Але, через всесвітню економічну кризу в останні роки ці показники дещо зменшилися.

Структура імпорту Хорватії

За 2017 рік обсяг двосторонньої торгівлі Між Хорватією та Україною товарами склав 55,334 млн. доларів США та зменшився, у порівнянні з 2016 р. на 19,5%. При цьому експорт товарів з України до Хорватії становив 24,186 млн. дол. США (у порівнянні з 2016 р. відбулось зменшення на 38,1%), а імпорт – 31,148 млн. дол. США (збільшення на 5,0%). Сальдо двосторонньої торгівлі товарами було негативним для України і склало 6,362 млн. дол. США.

Динаміка зовнішньої торгівлі товарами у 2014-2017 роках

Приватизація, збільшення кількості експортної продукції, налагодження нових торгових відносин, автоматизація процесу і установка нових стандартів є запорукою щорічного розвитку промислової сфери Хорватії. І саме промислова продукція складає близько 95% від загальної кількості експортованих товарів. Головними напрямками в республіці, як і раніше, залишаються машинобудування і якісне суднобудування, хімічна, текстильна і деревопереробна галузь. Також широкого поширення отримала електротехнічна, фармацевтична та нафтопереробна сфера діяльності. Варто відзначити, що в Хорватії ведуться масштабні роботи з видобутку бокситів, бурого вугілля і міді. Найвідомішими компаніями зі світовим ім’ям стали «Еріксон Нікола Тесла», «Кончар», фармпідприємство «Пліва», меблеві фабрики «Твін» і «Подравка» і «Краш», які відносяться до харчової промисловості.

Хорватія характеризується своєю розвиненою та якісної транспортної системною. А автодорожнє покриття визнано одним з кращих в Європі. Залізничні мережі також активно розвиваються. На даний момент, пріоритетним напрямком в країні є розширення транспортного сполучення для поліпшення регіональних і міжнародних зв’язків. Офіційною валютою в Хорватії вважається хорватська куна. З 1995 року вона показує досить стабільний курс по відношенню до долара. Положенням на 2015 рік в країні зафіксовано 45 комерційних банків, з них 8 є іноземними. При цьому, аналітики стверджують, що банківська сфера Хорватії занадто перенасичена кредитними установами 

3. Рух іноземних інвестицій Хорватії

Регіон Центрально-Східної Європи до початку світової фінансово-економічної кризи приваблював значну кількість іноземних інвесторів завдяки можливості виходу на нові споживчі ринки, доступу до дешевої робочої сили та сировинної бази.

Динаміка припливу ПІІ у 2009-2014 рр., млрд. дол. США

Хорватська економіка приваблює потоки інвестованого капіталу із країн-сусідів (Угорщини (4%, 40,1 млн.євро) та Австрії (59%, 664,1 млн. євро)), офшорних зон (Нідерландів (8%, 87,8 млн. євро), Люксембургу (15%,171,2 млн. євро) та класичних інвесторів Туреччини(11%, 120,9 млн. євро).

Зрозуміло, що причини низьких темпів росту ВВП криються не лише в географічній структурі припливу ПІІ, проте наявність великої кількості інвесторів з офшорних юрисдикцій зумовлює приплив псевдоефективних інвестицій, що може загрожувати основам економічного розвитку країни. Оскільки, не отримавши прогнозованого доходу, офшорний інвестор часто переорієнтовує потоки вкладання інвестицій, що призводить до фінансових потрясінь та інших макроекономічних шоків.

Висновки

Враховуючі сучасні політичні виклики внутрішнього і зовнішнього характеру, перед яким опинився Європейський союз, можна очікувати, що процес розширення Євросоюзу після приєднання до нього Хорватії певний час буде статичним. Проте, інтегрувавши Хорватію, ЄС довів далекоглядність своєї політики розширення, яка у довгостроковій перспективі здатна сприяти стабільності Європейського континенту. Так, повне і всеохоплююче регіональне співробітництво між країнами-кандидатами, як одна з основних вимог Євросоюзу, забезпечує подальше умиротворення та стабілізацію регіону. Враховуючи конфлікти, які ще не так давно вирували в колишній Югославії, а також окремі випадки досі існуючих етнічних напружень (між Сербією і Косово зокрема) цей аргумент залишається актуальним і по сьогоднішній день.

Список використаної літератури

1. Артемов В. Правові засади зовнішньої політики країн-абітурієнтів для вступу до НАТО (на прикладі Республіки Хорватія) / Володимир Артемов // Юридичний журнал. — 03.2008. — [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/ article.php?id=2890.
2. Буряк Р.Ю., Гупало О.Г. Європейська інтеграція і проблеми сучасності / П. Буряк, О. Гупало. — К.: Хайт-Тек Пресс, 2007. — 336 с.
3. Грицяк І. Право та інституції Європейського Союзу. — К., 2006. — 300 с.
4. Копійка В.В. Європейський Союз: досвід розширення і Україна / В. Копійка. — К.: Юридична думка, 2005. — 488 с.