Серед основних принципів організації та діяльності судової влади варто зупинитися на проголошенні майже у всіх конституціях світу принципу незалежності суду та суддів. Принцип незалежності суддів може бути виражений у двох аспектах: як інституційно-організаційна незалежність, тобто відокремлення від інших державних органів; як сутнісна незалежність суддів, тобто неупередженість та підпорядкування тільки закону. Особливою гарантією незалежності суддів Конституційного Суду України є порядок обрання або призначення на посаду та звільнення з посади судді, так як склад Конституційного Суду України формується трьома гілками влади, так звана кадрова незалежність.

Тривалий час не виникало особливих ускладнень із кадровою незалежністю Конституційного Суду України. Проте з жовтня 2005 р. і до серпня 2006 р. Конституційний Суд України не міг працювати у нормальному режимі, оскільки через певні політичні та суб’єктивні причини не були призначені судді Конституційного Суду України за квотою Верховної Ради України, а призначені та обрані судді від інших гілок влади не були приведені до присяги. А в 2007 році відбулося дострокове припинення повноважень кількох суддів Конституційного Суду України, що негативно вплинуло на його діяльність. У зв’язку з чим, уявляється актуальним дослідження підстав та порядку дострокового припинення повноважень суддів Конституційного Суду України.

Відповідно до частини п’ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі:

1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено;

2) досягнення суддею шістдесяти п’яти років;

3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;

4) порушення суддею вимог щодо несумісності;

5) порушення суддею присяги;

6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

7) припинення його громадянства;

8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Оскільки з 18 суддів 6 суддів Конституційного Суду України призначаються Президентом України, 6 Верховним Судом України і 6 з’їздом суддів України (ст. 5 Закону України від 16.10.1996 р. “Про Конституційний Суд України”), то здається, що саме ці органи і можуть звільняти цих суддів достроково.

Але Закон України від 16.10.1996 р. № 422/96-ВР “Про Конституційний Суд України”, який було прийнято після Конституції суперечить їй щодо процедури деяких підстав припинення повноважень судді Конституційного Суду України. Що відкрилося під час парламентської кризи 2007 року.

Стаття 23 Закону України від 16.10.1996 р. № 422/96-ВР “Про Конституційний Суд України” передбачає, що повноваження судді Конституційного Суду України припиняються у разі:

1) закінчення строку призначення;

2) досягнення суддею шістдесятип’ятирічного віку;

3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;

4) порушення суддею вимог, передбачених ч. 2 ст. 16 цього Закону;

5) порушення суддею присяги;

6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

7) припинення його громадянства;

8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Рішення про припинення повноважень судді Конституційного Суду України у випадках, передбачених пунктами 1-3, 6-9, приймається на засіданні Конституційного Суду України, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, — Верховною Радою України.Повноваження судді припиняються у разі його смерті.

Тобто Закон говорить, що при порушенні суддею присяги рішення про припинення повноважень судді Конституційного Суду України приймається Верховною Радою України, а Конституція – що органом, який його призначив чи обрав. Таким чином щодо суддів за квотою Президента чи з’їзду суддів України при порушенні присяги суддею Конституційного суду виникає суперечність. Звісно все вирішується за Конституцією. В той же час Закон написано в цій частині, ліпше, аніж Конституцію, бо інакше виходить сегрегація щодо судів.

В Указах Президент Укрaїни від 01.05.2007 р. № 370/2007 “Про звільнення С. Станік з посади судді Конституційного Суду України”, від 30.04.2007 р. № 369/2007 “Про звільнення В. Пшеничного з посади судді Конституційного Суду України”, від 10.05.2007 р. «Про звільнення В. Iващенка з посади судді Конституційного Суду України» у зв’язку з порушенням присяги немає обґрунтування порушення присяги судді, немає посилання на розслідування, голосування тощо.

У цих Указах Президент Укрaїни посилається на низку положень Конституцiї України, зокрема пункт 22 частини першої cтатті 106, вiдповiдно до якого Президент України призначає на посади та звiльняє з посад третину складу Конституцiйного Суду України, статтю 149, згiдно з якою на суддiв Конституцiйного Суду України поширюютъся гapaнтії незалежностi та недоторканностi, пiдстави щодо звiльнення з посади, передбаченi статтею 126 Конституцiї Укрaїни, а також пункт 5 частини п’ятої статтi 126 Конституцii України, яка вказує на таку пiдставу щодо звiлънення суддi з посади, як порушення суддею присяги.

Але юридичний аналіз цих документів доводить, що названі Укази є такими, що не вiдповiдає Конституції України та законам України.

Частина перша cтaттi 126 Конституцiї Укрaїни встановлює, що незалежнicть i недоторканнiсть суддiв гарантуються Конституцiєю i законами Укрaїни. Це положення, як зазначено у рiшеннi Конституцiйного Суду України N19-рп/2004 вiд 1 rpудня 2004 р. у справi про незалежнiсть суддiв як складову їхнього статусу, треба розумiти так: «Незалежнiсть суддів є невiд’ємною складовою їxньoгo статусу. Вона є конституцiйним принципом органiзацiї та функцiонування cyдiв, а тaкож професiйної дiяльностi cуддів, які при здiйсненнi правосуддя пiдкоряються лише закону. Незалежнiсть суддiв забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звiльнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддiв; захистом їx професiйних iнтepeciв; особливим порядком притягнення суддiв до дисциплiнарної вiдповiдальностi; забезпеченням державою особистої безпеки суддів та їxнix сiмей; гарантуванням фiнансування та належних умов для функцiонування судiв i дiяльностi суддiв, їх правового i соцiального захисту; забороною суддям належати до полiтичних партiй та профспілок, брати участь у будь-якiй полiтичнiй дiяльностi, мати представницький мандат, займатися за сумicництвом певними видами дiяльностi; притягненням до юридичної вiдповiдальностi винних осiб за неповагу до суддiв i суду; суддівським самоврядуванням».

У тому ж рiшеннi Конституцiйного Суду України встановлено, що «положення частини другої статтi 126 Конституцiї України «вплив на суддiв у будь-який спосiб забороняється» треба розумiти як забезпечення незалежностi суддiв у зв’язку iз здiйсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддiв будь-якиx дій незалежно вiд форми їх прояву з боку державних органiв, установ та органiзацiй, органів мiсцевого самоврядування, їх посадових i службовиx осiб, фізичних та юридичнux осiб є метою nерешкодити виконанню суддями професiйниx обов’язкiв або схилити їx до винесення, неправосудного рішення».

Перелiк пiдстав, що встановленi Конституцiєю України для звільнення з посади суддi, є вичерпним та має на мeтi гарантувати належне виконання суддями їхнix повноважень. Для визначення наявностi окремих пiдстав щодо звiльнення суддi (зокрема, суддi Конституцiйного Суду України) з посади необхiдне чiтке дотримання процедури, передбаченої Конституцiєю та законами Укрaїни. Так, частиною другою cтaттi 23 Закону України «Про Конституцiйний Суд України» передбачено, що рiшення про припинення повноважень суддi Конституцiйного Суду України у випадку порушення ним присяги приймається Верховною Радою України.

У свою чергу, вiдповiдне рiшення Верховної Ради Укрaїни щодо будь-якого судді, зокрема суддi Конституцiйного Суду України, може бути прийняте лише на пiдставi подання про звiльнення суддi, внесеного Вищою радою юстицiї вiдповiдно до її повноважень за пунктом 1 частини першої cтaттi 131 Конституцiї України.

Вiдповiдно до частини другої cтaттi 106 Конституцiї Укрaїни, Президент України видає укази i розпорядження на основi та на виконання Конституцiї i законiв України. Конституцiя України не вiдносить до повноважень Президента України визначення факту порушення суддею (в тому числi суддею Конституцiйного Суду України) присяги.

Більш того, посилання на норму статті 126 Конституції України, в якій наголошується, що достроково припиняє повноваження судді той орган, який призначає, торкається тільки суддів загальної юрисдикції. Таким чином, рішення про дострокове припинення повноважень суддів Конституційного Суду України може ухвалюватися тільки парламентом або самим Конституційним Судом.

А процедура дострокового припинення повноважень судді Конституційного Суду України через порушення присяги існує, щоправда діє вона фактично лише щодо суддів за квотою Верховної Ради. Параграф 63 Регламенту Конституційного Суду України, який затверджено Рішенням Конституційного Суду від 05.03.1997 передбачає:

1. У разі порушення у Верховній Раді України питання про порушення присяги суддею Конституційного Суду України Конституційний Суд України проводить перевірку і, за висновком постійної комісії з питань регламенту та етики, приймає одне з таких рішень:

• про наявність підстав для розгляду Верховною Радою України питання про звільнення з посади судді Конституційного Суду України;
• про відсутність підстав для звільнення з посади судді Конституційного Суду України.

2. Рішення про наявність підстав або про їх відсутність щодо звільнення з посади судді Конституційного Суду України приймається, якщо за нього проголосувало не менш як дванадцять суддів Конституційного Суду України.
3. Інформація про рішення Конституційного Суду України щодо звільнення судді Конституційного Суду України з посади направляється на розгляд Верховної Ради України у триденний строк з дня прийняття рішення.

Відповідно до Регламенту Верховної Ради України, затвердженого постановою від 16.03.2006 року, для звільнення з посади судді Конституційного Суду України комітет Верховної Ради України, до предмета відання якого належить попередній розгляд питань про обрання на посади суддів та звільнення з посад суддів, обраних безстроково, за дорученням Голови Верховної Ради України подає до вмотивований висновок та вносить на розгляд Верховної Ради пропозицію про рекомендацію або нерекомендацію щодо звільнення судді, а його представник доповідає позицію комітету у зазначеному питанні. Присутність судді на пленарному засіданні Верховної Ради при розгляді питання про його звільнення з підстав: закінчення строку повноважень; порушення суддею вимог щодо несумісності; порушення суддею присяги є обов’язковою. Неявка на пленарне засідання Верховної Ради України не є перешкодою для розгляду питання по суті. Верховна Рада приймає рішення про звільнення з посади судді Конституційного Суду України чи судді, обраного безстроково, шляхом відкритого поіменного голосування більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради України. А рішення оформляється постановою Верховної Ради України.