Вступ

В сучасних умовах стає очевидним, що для виживання і збереження довгострокової конкурентоспроможності підприємства повинні постійно адаптувати свою діяльність до умов ринкового оточення. Успіхи чи невдачі вітчизняних підприємств значною мірою зумовлені наявністю чи відсутністю знань специфіки управлінської діяльності. Для досягнення ефективної виробничої діяльності і стійкого фінансового стану підприємства необхідне впровадження нових прогресивних концепцій менеджменту, таких як логістика. З розробкою, використанням і вдосконаленням виробничих систем, на основі яких виготовляється основна продукція і послуги підприємства пов’язана як логістика, так і операційний менеджмент.

Логістика підприємства – галузь теорії логістики, що вивчає закономірності та особливості впровадження логістичних концепцій у діяльність підприємств – промислових, торговельних та підприємств послуг.

Логістика промислового підприємства передбачає постачання, виробництво, збут (дистрибуцію), переробку та утилізацію відходів, транспортування, технічну підготовку виробництва тощо. Відповідно логістику виробничого підприємства поділяють на такі підсистеми:

• логістика постачання – охоплює функціональну галузь матеріально-технічного постачання підприємства, тобто забезпечення матеріалів та частин відповідно до програми виробництва з мінімальними витратами;
• виробнича логістика – сфера безпосереднього виготовлення, яка об’єднує процеси від початку виготовлення продукції до передачі її у сферу збуту;
• дистрибуційна логістика – розподіл готових виробів замовнику.

1. Економічний зміст, завдання, функції та принципи розподільчої логістики

Поняття «розподіл» у зв’язку з комерційною діяльністю, в тому числі і збутовою, використовується у двох значеннях (Костоглодов, Харисова, 1997):

Узгоджене, або систематичне, розміщення та поставка товарів.

Весь комплекс операцій, які здійснюються з метою поставки товарів і послуг в розпорядження споживачів.

М.Є. Залманова вперше у російській економічній літературі окреслила межі розподілу, запропонувавши поняття розподілу розуміти як:

• упакування продукції;
• експедиційне обслуговування;
• управління збутом;
• збереження на складі готової продукції постачальника;
• складське господарство для готової продукції;
• транспортування продукції до складу споживача;
• транспортне господарство для перевезення готової продукції. Тому до основних функцій розподілу належать:
• визначення споживчого попиту та організація його задоволення;
• нагромадження, сортування та розміщення запасів готової продукції;
• встановлення господарських відносин щодо поставки товарів та здійснення послуг споживачам;
• вибір раціональних форм просування товару та організація торгівлі.

Таким чином, з цих позицій при використанні поняття «логістика дистрибуції» або «розподільча логістика» розуміють функціонування у сфері переміщення готової продукції, інколи включаючи логістику посередництва та торгівлі (продажу), оскільки продукція, особливо товари споживання на шляху від виробника до безпосереднього споживача, як правило, проходить ці фази.

Але згідно з головною відмінністю логістичної концепції розподілу, що на відміну від традиційної збутової стратегії обумовлена логістичним підходом доорганізації розподілу продукції, процес управління матеріальним тасупроводжуючим його потоками підпорядковується цілям та завданням маркетингу,і існує системний взаємозв’язок процесу розподілу з процесами виробництва та постачання, тобто здійснюється інтеграція всіх функцій у межах самого розподілу.

Саме тому об’єктом вивчення розподільчої логістики є матеріальний потік на стадії його руху від постачальника до споживача, а предметом є організація раціонального процесу доведення товару до споживача.

Розрізняють комерційний, канальний та фізичний розподіл.

Комерційний розподіл охоплює функції планування, аналізу, контролю та регулювання товароруху, тобто управління товарорухом.

Поняття «канальнийрозподіл» розкривається у категорії «канал розподілу» (див. розділ 2).

Фізичний розподіл логістика розуміє традиційно — як функції збереження, транспортування, складування, переробки та ін. Одна зі складностей фізичного розподілу полягає в тому, що поставка організовується, як правило, за ініціативою виробничого підрозділу, в той час як обсяг замовлення встановлює споживач. До фізичного розподілу в якості складових елементів належать функції управління виробничими запасами, транспортування товарів, складування, операції навантаження-розвантаження та упакування.

Синтезуючи поняття «логістика» та «розподіл», визначимо категорію «розподільча логістика» (або дистрибуційна логістика), яка охоплює елементи комерційного та фізичного розподілу. При цьому на ефективність загальної системи розподілу значною мірою впливає врахування взаємовпливу не тільки зазначених складових елементів, а і канали розподілу.

Розподільча логістика — це частина загальної логістичної системи, яка забезпечує найбільш ефективну організацію розподілу продукції, охоплюючи систему товароруху і виконуючи логістичні операції транспортування, складування, упакування та ін.

Розподільча логістика спрямована на комплексне планування, управління та фізичне опрацювання потоку готових виробів у супроводі необхідного інформаційного, фінансового та сервісного потоку від моменту здачі-приймання товарів з виробництва до замовника (споживача ) з метою оптимізації витратних та часових характеристик зазначеної частини матеріального і нематеріального потоків Головна мета розподільчої логістики — організація розподільчої (у даному разі збутової) діяльності відповідно до замовлень клієнтів з мінімальними загальними витратами.

Розподільча логістика будується на загальних логістичних принципах, визнаних зарубіжними та вітчизняними вченими:

• координація всіх процесів товароруху, починаючи від кінцевих операцій товаровиробника та закінчуючи сервісом споживача;
• інтеграція всіх функцій управління процесами розподілу готової продукції та послуг, починаючи від визначення мети та закінчуючи контролем;
• адаптація комерційного, канального та фізичного розподілу до постійно змінних вимог ринку та потреб споживача;
• системність як управління розподілом в його цілісності та взаємозалежності
• всіх елементів розподільчої діяльності;
• комплексність, тобто вирішення всієї сукупності проблем, пов’язаних із задоволенням платоспроможного попиту покупців;
• оптимальність стосовно як елементів системи, так і режиму її функціонування;
• раціональність як в організаційній структурі, так і в організації управління.

Крім того, розподільча логістика має властивості емерджентності, синергізму та конгруентності.

Для отримання повнішого уявлення про сутність збутової орієнтації товаровиробників слід навести опис збутової діяльності. Слід відзначити, що у даному контексті розуміння збутової діяльності виходить з визначень фізичного та комерційного розподілу, тобто не маючи на увазі поняття збуту у межах канального розподілу як прямий продаж виготовленої продукції кінцевим споживачам.

Збутовою діяльністю слід вважати процес просування готової продукції на ринок та організацію товарного обміну з метою одержання підприємницького прибутку. Тут під готовою продукцією розуміються вироби, роботи, послуги, що завершені виробництвом на даному підприємстві і можуть бути запропоновані на ринку. Цілі збуту виходять із цілей підприємства, серед яких зараз превалює максимізація прибутку.

Основні функції розподільчої логістики можна поєднати у три групи:

• планування;
• організації;
• контролю та регулювання.
• У свою чергу функції планування передбачають:
• розробку перспективних та оперативних планів продажу;
• аналіз і оцінку кон’юнктури ринку;
• визначення споживацького попиту;
• формування асортиментного плану виробництва за замовленнями покупців;
• вибір каналів та товароруху;
• планування рекламних кампаній і розробку заходів стимулювання збуту;
• укладання кошторисів-витрат для цілей збуту та їх оптимізацію. Серед функцій організації необхідно виокремити:
• організацію складського і тарного господарства для готової продукції;
• організацію продажу і доставки продукції споживачам;
• організацію допродажного і післяпродажного обслуговування споживачів;
• організацію каналів товароруху і розподільчих мереж;
• організацію проведення рекламних кампаній та заходів стимулювання збуту;
• організацію підготовки торговельного персоналу та управління діяльністю торговельних представництв;
• організацію взаємодії всіх підрозділів підприємства для досягнення цілей збуту.

До сукупності функцій контролю та регулювання можна віднести:

• оцінку результатів діяльності;
• контроль за виконанням планів;
• оперативне регулювання збутовою та розподільчою діяльністю підприємства з урахуванням впливу зовнішніх та внутрішніх чинників;
• оцінку і стимулювання діяльності збутового апарату;
• статистичний, бухгалтерський та оперативний облік збутової діяльності.

Всі ці функції можна розукрупнити за такими блоками — функції обміну, фізичного розподілу та підтримуючі.

Логістичні комерційні функції підприємства важко всі перелічити. Крім того, необхідно враховувати особливості їх реалізації кожним товаровиробником, що визначається такими факторами, як:

• цільовий ринок (кількість і структура споживачів, їх просторове розміщення, звички і уподобання клієнтів);
• конкуренція (способи продажу і рішення у сфері фізичної дистрибуції, які застосовуються конкурентами);
• економічні чинники (наприклад, митна, податкова політика);
• правові чинники (норми, які регулюють господарські стосунки, норми, які захищають споживача, інформацію тощо);
• технологічні чинники (нові транспортні системи, технології складування, комунікації, зберігання інформації);
• номенклатура і масштаби виробництва;
• чисельність та інтенсивність каналів товароруху;
• характер і форми організації каналів;
• імідж товаровиробника і його торговельної мережі тощо.

Збутова орієнтація підприємства передбачає певним чином організовану роботу всіх його підрозділів та служб, що може бути успішно досягнуто на основі логістичного моделювання виробництва. Успіх останнього зумовлений перевагами логістичного підходу до організації збуту порівняно з традиційним. На думку провідних вчених-логістів, ці переваги виявляються в тому, що логістика повною мірою працює перш за все на споживача, її визнання насамперед пов’язане з використанням у високорозвинутій ринковій економіці, де товарність досягла свого найвищого рівня.

З викладеного вище можна зробити два висновки:

логістичний підхід до організації збутової діяльності відкриває нові можливості для всіх учасників товарного обміну — товаровиробників, споживачів, комерційних посередників;

з метою повного використання потенціалу логістики потрібно створити матеріально-речові, організаційно-економічні, інформаційно-технічні умови використання логістичних моделей та методів.

Економічна природа розподільчої логістики може бути досліджена достатньо повно, якщо разом з її принципами та якостями вдається розкрити завдання, методи їх вирішення та функції системи. Склад завдань розподільчої логістики поділяється на два рівні — завдання внутрішньої та зовнішньої розподільчої логістики (табл. 1).

Таблиця 1. Завдання внутрішньої та зовнішньої розподільчої логістики

Завдання внутрішньої розподільчої логістики	Завдання зовнішньої розподільчої логістики
1) організація отримання та обробки замовлення; 2)планування процесу реалізації; 3)вибір виду упаковки, прийняття рішення про комплектацію, а також організація виконання інших операцій, що безпосередньо передують відвантаженню; 4)організація відвантаження продукції; 5) організація доставки та контролю за транспортуванням; 6)організація після продажного обслуговування.	1) вибір архітектури каналу товароруху; 2)організація роботи з учасниками каналу; 3)вибір cстратегії розподілу готової продукції; 4)вибір стратегії ціноутворення; 5)організація заходів з просування продукції на ринок; 6)контроль за станом ринку продукції підприємства та аналіз позицій продукції у цільових сегментах.

Вивчення теорії і практики логістичного моделювання збутової діяльності дає підстави вважати, що основними завданнями розподільчої логістики є:

• максимізація прибутку підприємства при більш повному задоволенні попиту
• споживачів;
• ефективне використання виробничого апарату підприємства за рахунок оптимального завантаження виробничих потужностей замовленнями споживачів;
• раціональна поведінка на ринку з урахуванням його постійно змінної кон’юнктури.

Для вирішення кожного з наведених завдань і всіх їх в цілому необхідно дотримуватись певних правил, що, на жаль, нерідко ігноруються в практиці розподільчої логістики.

По-перше, слід мати на увазі, що всередині розподільчої логістики немає ні результатів, ні ресурсів, а вони існують тільки поза нею.

По-друге, результатів розподільчої логістики можна досягти шляхом використання можливостей, а не вирішення проблем.

По-третє, для одержання результатів розподільчої логістики ресурси слід направляти на використання можливостей підприємства і ринку, а не на вирішення проблем.

По-четверте, високих результатів розподільчої логістики можна досягнути шляхом набуття дійсного лідерства на ринку, а не покладаючись на думку спеціалістів чи власну інтуїцію.

По-п’яте, не слід спочивати на лаврах досягнутого успіху, все минає, у тому числі й провідне становище на ринку.

По-шосте, розподільча логістика, що пущена на самоплив, практично завжди функціонує неправильно.

Легше сформулювати правила, ніж їх дотримуватися. Щоб виконувати їх, необхідні певні умови (відповідне зовнішнє середовище і внутрішня організація) і, що також важливо, знання методів розподільчої логістики, а головне, ефективне їх застосування.

2 Основні методи дистрибутивної логістики

Методи дистрибутивної логістики можна поєднати у дві групи (Кальченко, 2004):

• методи моделювання;
• методи мотивації.

Необхідність широкого використання моделювання у розподільчій логістиці пояснюється як складністю збутової діяльності, так і основним засобом розподілу —логістичним моделюванням. У розподільчій логістиці успішно можуть бути використані такі моделі, як:

• моделі теорії ігор;
• моделі теорії черг або теорії масового обслуговування;
• моделі управління запасами;
• моделі лінійного програмування;
• імітаційне моделювання тощо.

Врешті-решт усю множину логістичних моделей (що більш докладно висвітлюється далі) можна уявити як сукупність фізичних, аналогових та математичних моделей.

Фізична модель дозволяє уявити процес (явище), що вивчається, як правило, в мініатюрі. Наприклад, мініатюрні моделі складів та транспортних засобів дають можливість змоделювати транспортно-складські процеси. Подібні моделі наочні, узгоджені в часі, просторі, але об’єктивно обмежені лише фізичним розподілом товарів, складовими якого є склади, транспортні засоби, комерсанти, перевізники тощо.

Аналогова модель подає розподільчу логістику через аналог, що сприймається як реальний збутовий процес, але не має вигляду такого. Це можуть бути графіки (сіткові графіки і моделі), рисунки (план-карти розміщення об’єктів), схеми (організаційні структури) тощо. Поширеним прикладом аналогової моделі розподільчої логістики є організаційна схема взаємодії усіх учасників збутового процесу. Аналогова модель значно простіша за фізичну, тому ширше використовується. Основний її недолік — слабка уява про результати і ресурси на їх досягнення.

Математична модель, або символічна, будується на описі реального збутового процесу за допомогою певних символів, що характеризують всі основні ознаки системи. За наявності достатньої і достовірної інформації, швидкодіючої обчислювальної техніки і відповідного програмного забезпечення математичні моделі дають змогу досить точно моделювати як збутову діяльність підприємства в цілому, так і окремі її елементи (стадії).

Навіть ідеальна модель не приносить бажаного результату, якщо в її реалізації не будуть зацікавлені виконавці. Інтерес до досягнення поставлених цілей виникає під впливом спонукальних мотивів, тобто мотивації. Різноманітність мотивів необмежена, як не лімітовані кількість учасників збутової діяльності та число факторів, що впливають на їх поведінку. З певним ступенем абстракції всі способи мотивації в межах розподільчої логістики можна звести до двох груп:

• матеріальні;
• соціально-правові.

При цьому ми передбачуємо, що спонукальним мотивом будь-якої людської діяльності, в тому числі і збуту, є задоволення потреб.

Конкретний набір спонукальних мотивів учасників збутової діяльності містить задоволення попиту споживачів, одержання прибутку, одержання винагороди за працю, професійну спеціалізацію тощо. Успіх функціонування розподільчої логістики значною мірою визначається узгодженням інтересів (мотивів) усіх учасників збутової діяльності, націленістю цих мотивів на досягнення кінцевих результатів.

3. Організація дистрибуційної логістики

Цілі, завдання і функції розподільчої логістики вимагають певних форм її організації, тобто відповідним чином організованого процесу збуту готової продукції.

Організація розподільчої логістики містить (Кальченко, 2004):

1) організацію процесу збуту готової продукції з урахуванням принципів та методів логістики;

організацію управління збутом як сукупності логістичних операцій, логістичних ланцюгів і логістичних систем;

організацію взаємодії учасників збутової діяльності, тобто суб’єктів розподільчої логістики.

Розподільча логістика як сукупність взаємопов’язаних логістичних операцій може описуватися у часових межах операційних систем.

При цьому операції розподільчої логістики розрізняються за кількома ознаками (Кальченко, 2004):

• повнота обслуговування клієнтів (повні або комплексні обслуговування і неповні або часткові обслуговування);
• форми організації (зовнішні, тобто за межами підприємства, і внутрішні, тобто у межах підприємства);
• способи виконання (технічні, матеріальні, фінансові, інформаційні);
• результат (поставка товару, надання послуг).

Операційна система розподільчої логістики складається з трьох підсистем (Кальченко, 2004):

переробної підсистеми;

підсистеми забезпечення;

підсистеми планування і контролю.

Задоволення попиту споживачів є результатом взаємодії всіх перелічених підсистем (рис. 1).

Переробна підсистема безпосередньо виконує збутову роботу, перетворюючи сигнали ринку про платоспроможний попит споживачів (вхід системи) на необхідні ринку товари та послуги (вихід системи). Збутовий перетворювач (транслятор попиту) виконує операції з асортиментного завантаження виробництва, кількісного та якісного приймання готової продукції, організації її зберігання і підготовки до споживання, просування товарів на ринок каналами розподілу і товароруху, допродажного і післяпродажного обслуговування споживачів.

Підсистема забезпечення створює матеріально-речові і фінансово-трудові умови для нормального функціонування переробної підсистеми. Вона містить: виробниче забезпечення збуту, у тому числі виробництво товарів і послуг за замовленнями споживачів, матеріально-технічне забезпечення збутової діяльності з урахуванням створення складів, транспортних, торговельних та інших комунікацій; фінансове забезпечення виробництва і реалізації продукції, зокрема фінансування рекламних кампаній; кадрове забезпечення збутових служб підприємств, у тому числі професійне навчання торгівельного персоналу. Підсистема забезпечення розподільчої логістики може базуватися тільки на власних ресурсах підприємства (що трапляється дуже рідко), а також на запозичених коштах. Вибір того чи іншого способу забезпечення часто визначається економічною ефективністю і результативністю функціонування підсистеми забезпечення, в разі, коли певна функція забезпечення може стати функцією переробної підсистеми. Наприклад, в загальному випадку перевезення готової продукції — функція підсистеми забезпечення, але у разі надання транспортних послуг стороннім організаціям вона стає функцією переробної підсистеми.

Підсистема планування і контролю може бути класифікована як управлінська підсистема в кібернетичній моделі розподільчої логістики. Вона виконує команди (плани, завдання) за інші (керовані) підсистеми, одержує інформацію про їх реакцію на керований вплив (зворотний зв’язок) і коригує поведінку учасників збутової діяльності відповідно до прийнятих цілей і завдань. Вироблення та прийняття управлінського рішення у даній підсистемі здійснюються під активним впливом зовнішнього середовища (економічного, правового, політичного) і з урахуванням внутрішньої організації збутової діяльності підприємства (склад служби збуту, склад і розподіл функцій у підрозділах підприємства).

Висновки

Розвиток систем дистрибуції товарів «породив» такий специфічний елемент як «логістичні центри дистрибуції».

Створення таких центрів вимагає концентрації зусиль та капіталу для зведення будинків та складських споруд, терміналів, майданчиків та під’їзних шляхів, товарної, інформаційної, гастрономічно-готельної інфраструктури тощо в місці локалізації, найближчому до системи автострад, інших видів комунікацій.

Логістичний центр дистрибуції інтегрує діяльність учасників логістичних процесів, серед яких виробники, транспортники, дистрибуційні організації, торговельні організації, споживачі. Завдяки цільовій трансформації матеріальних потоків (консолідація, деконсолідація, сортування, формування вантажних одиниць, формування необхідних елементів транспортної та складської придатності) названі учасники можуть успішно реалізувати свої цілі через системну оптимізацію матеріальних потоків, досягаючи ефекту масштабу, ефекту спеціалізації, ефекту синергії.

З погляду функціонального призначення в існує така класифікація логісти-тих центрів:

• міжнародні логістичні центри дистрибуції (площа господарювання 100-150 га, радіус дії 500-800 км);
• локальні логістичні центри дистрибуції як закінчення сучасної системи дистрибуційної мережі;
• галузеві логістичні центри дистрибуції, сформовані для обслуговування певної галузі чи підприємців;
• центри логістичних послуг як проміжна фаза в напрямку вищого рівня логістичних центрів дистрибуції.

Список використаної літератури

1. Глогусь О. Логістика: Навч. посібник для студ. економічн. спец./ Олена Глогусь,; М-во освіти Укр.; Ін-т змісту і методів навчання; Тернопільська Акад. народного госп.. — Тернопіль: Економічна думка, 1998. — 166 с.
2. Кальченко А. Логістика: Навчальний посібник/ Альбіна Кальченко,; М-во освіти України; Київ. нац. економ. ун-т. — К.: КНЕУ, 2000. — 147 с.
3. Кальченко А. Основи логістики: Навчальний посібник/ Альбіна Георгіївна Кальченко,. — К.: Знання, 1999. — 133 с.
4. Крикавський Є. Логістика: компендіум і практикум: Навчальний посібник/ Євген Крикавський, Наталія Чухрай, Наталія Чорнописька,. — К.: Кондор, 2007. — 336 с.
5. Маркетинг для магістрів / Національна академія управління ; ред. М. М. Єрмошенко, С. А. Єрохіна. — К.: Національна академія управління. – 2007. — Т. 1. — 2007. — 603 с.
6. Окландер М. Промислова логістика: Навчальний посібник/ Михайло Окландер, Олександр Хромов,; М-во освіти і науки України, ОДЕУ. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 221 с.
7. Пономарьова Ю. Логістика: Навчальний посібник/ Юлія Пономарьова,; Мін-во освіти і науки України, Харківський державний ун-т харчування і торгівлі . — 2-ге вид., перероб. та доп.. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 326 с.