Вступ

Необхідними передумовами суспільно-політичних та економічних зрушень мали стати розбудова ефективної системи державного управління, формування дієздатного і відповідального політичного класу, створення нової якості влади в Україні. Тільки на такій основі могла утвердитись легітимність влади, сформуватися суспільна атмосфера, сприятлива для модернізації країни.

Як відомо, економіка Заходу до сучасної її структури рухалася від дрібної приватної власності до великої, від вільної конкуренції і вільного ціноутворення до монополії та запровадження механізмів державного регулювання. Економіка ж України, максимально удержавлена й зарегульована. мала рухатись у протилежному напрямі. Відповідно ключовим елементом ринкових трансформацій в Україні мусило стати розуміння їх інверсійного характеру порівняно з класичним процесом. Цю особливість не було враховано в рекомендаціях західних фахівців і реальних перетвореннях, тому наслідки запроваджуваних заходів часто були протилежними очікуванням.

Таким чином, через низку об’єктивних і суб’єктивних факторів шанси України швидко наблизитись до розвинених країн були втрачені, а ризики нівелювання своїх переваг значною мірою проявилися.

1. Основні показники економічного розвитку

Україна пережила десять років падіння, внаслідок чого ВВП знизився до 40.8 %. а після наступних дев’яти років зростання ледь сягнув 74.1 % від рівня 1990 р. Порівняно з 1991 р. реальні наявні доходи населення спочатку знизились до 32,9 % у 1999 p.. а потім зрости до 101,3 % у 2008 р. Отже, вісімнадцять років для зростання доходів населення в цілому втрачено. Результатами економічного зростання різні верстви населення країни скористалися по-різному, зокрема, все більше ресурсів концентрувалося в руках відносно нечисельних груп.

До того ж минулі роки незалежності України не були використані для реструктуризації економіки та переведення її на інвестиційно-інноваційний шлях розвитку. Окремі спроби ставити і розв’язувати такі завдання наштовхувалися на приватні інтереси і губилися в загальному невпорядкованому суперечливому русі. Головною причиною неефективності суспільних змін стала спотворена система політичної влади з домінуванням груп впливу і конкурентною боротьбою між ними, перетворенням державних органів на засіб отримання специфічної ренти. Такий характер організації влади спричинив вибух корупції, поширення тіньових і навіть кримінальних процесів в економіці й управлінні, спровокував фундаментальне руйнування ціннісної структури українського суспільства.

Зростання протягом 2000-2008 pp. відбувалося головним чином у руслі відновних процесів, базувалося на використанні створених ще за радянських часів потужностей, консервувало застарілу виробничу структуру і закріплювало економіку України ж сировинний придаток більш розвинених економік. Залучення іноземних фінансових ресурсів використовувалося переважно не на розвиток вітчизняного виробництва, а на зростання споживання імпортних товарів, що посилювало структурні диспропорції.

Окрема проблема української економіки — її надзвичайне обтяження соціальними виплатами. Ще за трансформаційної кризи стрімке падіння доходів і рівня життя переважної частини українського населення спровокувало розширення гарантій соціального захисту і збільшення кола реципієнтів соціальних трансфертів. Саме тому частка соціальних витрат у сукупних видатках держави та у ВВП невпинно збільшувалася. На жаль, це тривало й упродовж періоду економічного пожвавлення. Зокрема, частка соціальних витрат у сукупних видатках держави зросла з 17 % у 1999 році до 27 % у 2008. За таких умов нова криза була неминуча.

Оцінюючи сучасний соціально-економічний стан України, слід виходити зі співвідношення впливів світової фінансово-економічної кризи та внутрішніх суперечностей, нагромаджених у вітчизняній економіці. Це має бути комплексний і цілісний аналіз від 2000-го року, що став початковим у трансформаційному періоді, протягом якого відбувалося економічне зростання.

Результати порівняльного аналізу свідчать, що впродовж 2001-2004 pp. темпи зростання ВВП України були вищими за середні по країнах СНД (табл. 1.1.1). проте вже з 2005 р. цей показник є нижчим. Серед країн СНД нижчими за Україну темпами у 2005-2008 pp. розвивалася лише економіка Киргизстану. Порівняно з країнами СНД і «новачками» СС динаміка зростання ВВП в Україні може бути схарактеризована як нестабільна.

Таблиця 1

Темпи зростання ВВП країн СНД та «новачків» СС (% до попереднього року)

В українській економіці, що впродовж вересня 1999 — вересня 2008 pp. демонструвала позитивну динаміку, водночас спостерігалися ознаки порушення макроекономічної рівноваги, оскільки зростання не було зумовлене стабільними довгостроковими факторами. Економічне зростання стало не результатом системних внутрішніх реформ, а наслідком впливу сприятливих чинників короткострокового характеру, як зовнішнього, так і внутрішнього походження.

Підставою для такого твердження є надвисока волатильність траєкторії макроекономічної динаміки (рис. 1.), яка не демонструє чітко окресленої домінанти розвитку, а щорічні темпи приросту ВВП коливалися від 5.9 % у 2000 р. та 5.2 % у 2002 р. до 12,1 % у 2004 р. і мали хвильовий характер упродовж 2005-2009 pp.

Починаючи з 2000 р. відновлення зростання ВВП передусім зумовлене впливом чинників з боку попиту, а саме:

— прискоренням розвитку світової економіки (обсяг світового ВВП у 2000 р. зріс на 4.7 % проти 2.5 % у 1998 р. та 3,5 % у 1999 p.). що сформувало сприятливу кон’юнктуру на зовнішніх ринках металургійної та хімічної продукції — основних товарних груп українського експорту, вартісні обсяги якого збільшилися на 18.8 %, започаткувавши в Україні формування експортно орієнтованої моделі економічного зростання (рис. 2):

2. Макроекономічні тенденції  українській економіці

Макроекономічні тенденції 2008 p. можна поділити на два етапи: січень — серпень, коли кризові явища ще не стали помітними, були позитивні і досить високі темпи зростання, та четвертий квартал — пік негативних змін.

Падіння української економіки у 2009 р. стало закономірним результатом якості економічного зростання у докризовий період, що було зумовлене переважно двома факторами. Це — зростання цін на український експорт як наслідок прискорення темпів зростання світової економіки, а також високий внутрішній попит, який стимулювали м’яка монетарна політика та істотне збільшення банківського кредитування за рахунок іноземного капіталу. Погіршення економічної ситуації у світі закономірно, враховуючи високий рівень вразливості української економіки, спричинило розгортання в нашій країні системної економічної кризи. Істотне зменшення обсягів виробництва відбулося в усіх основних секторах економіки, крім сільського господарства (завдяки рекордному врожаю 2008 p.). що спричинило падіння ВВП на 20.3 % у І кв. та на 17.8 % у II кв. 2009 р. порівняно з відповідними періодами попереднього року. Значне скорочення експортних надходжень наприкінці 2008 р. призвело до відчутної девальвації гривні.

Цілком очевидно, що економіка України с найбільш вразливою саме до таких глобальних макроекономічних дисбалансів, які виникли в результаті нестабільного зростання світових цін на сировину та існування надлишкової ліквідності на світових ринках капіталу, а також внутрішніх структурних дисбалансів, закладених у докризовий період.

У грудні 2010р. порівняно з попереднім місяцем та груднем 2009р. промислове виробництво зросло відповідно на 4,7% та 12,5%. За підсумками 2010р. промислове виробництво збільшилось на 11,0% (у 2009р. — зменшилось на 21,9%). Протягом П-IV кварталів 2010р. у галузі спостерігалась позитивна динаміка виробництва продукції проти попереднього кварталу — приріст продукції склав відповідно 6,2%, 3,9% та 7,7%. Збільшення випуску продукції спостерігалось майже за всіма основними видами промислової діяльності.

Рис. 3. Поточний і фінансовий рахунки платіжного балансу та інтервенції НБУ

За попередніми даними, у 2010р. індекс обсягу сільськогосподарського виробництва порівняно з 2009р. становив 99,0%, у т.ч. в сільськогосподарських підприємствах — 99.2%, у господарствах населення — 98,9%. Обсяг продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств у фактичних цінах, за розрахунками, склав 184,9 млрд.грн.

У 2010р. виконано будівельних робіт на суму 43,2 млрд.грн.. що у порівнянних цінах становить 94.6% до обсягів будівництва попереднього року.

За 2010р. підприємствами транспорту перевезено 755,3 млн.т вантажів, шо на 8.5% більше, ніж за 2009р. Вантажооборот зріс на 6,4% і досяг 404,6 млрд.ткм.

Послугами пасажирського транспорту у 2010р. скористалися 6,8 млрд. пасажирів, виконано пасажирську роботу в обсязі 129,8 млрд.пас.км, шо складає відповідно 94.0% та 99,8% від обсягів 2009р.

У січні-листопаді 2010р. обсяги експорту та імпорту товарів України становили відповідно 46129,6 млн.дол. США та 54087,6 млн.дол. і збільшились порівняно з січнем-листопадом 2009р. на 29,8% та на 33.9%. Від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі товарами дорівнювало 7958 млн.дол. (за 11 місяців 2009р. також від’ємне — 4843,1 млн.дол.).

Таблиця 4. Основні показники соціально-економічного розвитку України

Оборот підприємств оптової торгівлі за січень-грудень 2010р. становив 956,3 млрд.грн. Фізичний обсяг оптового товарообороту порівняно з січнем-груднем 2009р. збільшився на 0,4%.

Висновки

Скорочення обсягів імпорту 2009 р. позитивно вплинуло на баланс поточного рахунку і у серпні 2009 р. дефіцит зменшився до 44 млн дол. США порівняно з 348 млн дол. США у липні. Цьому сприяло зростання експорту товарів (на 6.6 % порівняно з липнем), насамперед за групами чорних металів та продукції АПК. при майже незмінних обсягах імпорту. Натомість від’ємне сальдо фінансового рахунку значно збільшилося (до -2.6 млрд дол. США порівняно з -595 млн дол. США у липні), насамперед унаслідок значних планових погашень українськими суб’єктами — сектором державного управління, банками, іншими секторами — своїх зовнішніх зобов’язань (сальдо -1.7 млрд дол. США). Від’ємне зведене сальдо платіжного балансу (- 2.6 млрд дол. США) частково покривалося за рахунок загального розподілу Міжнародним валютним фондом Спеціальних прав запозичень на суму 1.6 млрд дол. США.

Наслідком реалізації експортно орієнтованої моделі зростання є порівняно висока відкритість української економіки — обсяг зовнішньоторговельного обороту як частка ВВП у 1999-2004 pp. у середньому становив 111.6 %. у 2005-2008 pp. — 98.9 % 1. а також низька диверсифікація товарної структури експорту, де основними позиціями є металургійна продукція, частка якої в середньому за період 1999-2008 pp. становила 41.2 %. машинобудівна — 14.1 % (причому ринки збуту цієї продукції обмежуються переважно країнами СНД). хімічна — 8.7 % та сільськогосподарська — 8.8 %.

Відносно вузька спеціалізація зовнішньої торгівлі України — одна з основних причин вразливості її економіки щодо змін у зовнішньому середовищі, що підтвердила реакція експорту на кризові явища восени 2008 р.. тому необхідна переорієнтація промисловості на внутрішній ринок, зменшення імпортозалежності країни, диверсифікація як товарної, так і географічної структури експорту.

Список використаної літератури

1. Соціально-економічний стан України: наслідки для народу та держави: національна доповідь / за заг. ред. В. М. Гейця [та ін.]. — К. : НВЦ НБУВ, 2009. — 687 с.
2. Державний комітет статистики України — http://www.ukrstat.gov.ua/