Вступ

Актуальність теми. Нехтування демографічним фактором у соціально-економічній стратегії розвитку держави веде до значних збитків у матеріальному, інтелектуальному і суспільному житті народу, прорахунків у державній політиці. Хоча демографічний стан та його розвиток – це об’єктивний процес, демографічна ситуація погіршується, якщо державні інституції орієнтуються на хибні теоретичні концепції, які не мають практичного підтвердження у реальному житті.

Проблеми дослідження демографічних процесів — найважливішого елементу розвитку суспільства — привертають увагу все більш широкого кола науковців, фахівців, політиків. З одного боку, це спроби пояснити наростання кризових явищ, з іншого — виробити систему державного регулювання.

Забезпечення економічної безпеки будь-якої країни, особливо в умовах формування єдиного соціально-економічного простору, глобального ринку є одним з найважливіших в визначенні її статусу на міжнародній арені як незалежної держави.

Від’ємний природний приріст в результаті високих показників смертності та низьких — народжуваності, старіння нації і зниження частки економічно активного населення — серйозні проблеми ринку праці, що знижують його стійкість і створюють загрозу стратегічним інтересам України. Динаміка чисельності населення як фактор економічного розвитку і загроза національній безпеці недооцінюється. Тим часом країна з великим демографічним ресурсом при інших рівних умовах володіє більшою сукупною міццю.

1. Компоненти сучасної демографічної кризи в Україні та основні тенденції розвитку трудових ресурсів

Трудовий  потенціал  формується  на різних рівнях управління: національному, регіональному, а також на рівні окремого господарюючого  суб’єкта.  При  цьому існують  особливості  його  формування, однак основа трудового потенціалу залишається  незмінною,  тому  що  її  складає працездатна людина.

Під впливом  демографічних процесів,  що  відбуваються  в  країні,  трудовий потенціал  може  скорочуватись  або зростати.  Демографічними  факторами формування  трудових  ресурсів  є інтенсивність  відтворення населення, що залежить  від  рівня  народжуваності, оскільки чим вищий цей рівень, тим швидше  зростають  трудові  ресурси,  а  також від  міграційних  процесів,  тобто  залежно від  співвідношення  кількості приїжджаючих  і  від’їжджаючих збільшуються  або  зменшуються  трудові ресурси.

При  повільному зростанні  населення  і  тим  більше  при його  скороченні  збереження  наявних трудових ресурсів стає одним із головних загальнодержавних завдань. Гострою  соціально-демографічною проблемою  є  не  стільки  зменшення чисельності  населення,  скільки трансформація  його  вікової  структури, зокрема  зростання  питомої  ваги  осіб старших  вікових  груп.  Віковий  склад населення  істотно  впливає  на демографічні  процеси:  інтенсивність смертності  значно  вище  серед  осіб похилого  віку,  ніж  серед  молоді. Старіння  населення  зовсім  не  пов’язано зі  збільшенням  тривалості  життя.  Цей процес обумовлений різким падінням народжуваності.

Для збереження трудових ресурсів кожна держава перш за все повинна проводити послідовну та систематичну державну демографічну політику. Щодо України, то метою такої політики повинно бути  поліпшення  якісних характеристик  рівня  життя  населення  та гармонізація  процесів  його  відтворення на  основі  відродження  духовності української  нації  та  національних традицій,  відновлення  сімейних  цінностей,  забезпечення  морального  здоров’я сім’ї, виховання свідомого батьківства та запобігання  соціальному  сирітству.  Її основні  завдання:  підвищення  рівня народжуваності  та  розвиток  сім’ї; поліпшення  здоров’я,  зниження  рівня смертності  та  збільшення  тривалості життя  населення;  регулювання міграційних  процесів;  подолання негативних наслідків старіння населення; демографічний розвиток регіонів.

Отже, скорочення чисельності  населення, високий  рівень  смертності  й  низький  – народжуваності,  негативне  сальдо міграції  свідчить,  що  демографічна ситуація  потребує  значної  уваги  з  боку держави. Досягти позитивних  зрушень  показників демографічного  розвитку  можливо  лише за умови, що буде  розроблена концепція проведення  послідовної  державної демографічної  політики,  а  не  прийняття окремих  не  завжди  дієвих  постанов. Кожна держава розробляє свою концепцію державної політики щодо покращення кількості та якості трудових ресурсів. Для покращення демографічної ситуації в Україні необхідно застосовувати так важелі: збільшення доходів  та  рівня  життя;  збільшення тривалості  життя;  збільшення народжуваності;  забезпечення профілактики,  діагностики  та  лікування захворювань  населення;  зменшення алкоголізму,  наркоманії.

Демографічний чинник є одним із визначальних для забезпечення стабільного й безпечного розвитку держави, а проблеми оптимального демографічного розвитку слід розглядати як першочергові інтереси держави, як фактор і водночас як результат її функціонування. Від демографічних характеристик працездатного населення і показників демографічного розвитку залежить розвиток трудового потенціалу і, як результат, обсяг сукупного національного доходу. За розрахунками експертів в країнах, яким притаманні тенденції

Особливістю демографічної кризи України є те, що вона відбувається на тлі старіння населення всіх регіонів — у середньому кожна п’ята економічно активна особа — старша 50 років [2, с. 83].

Скорочення загальної чисельності населення, при забезпеченні її зростання на 1 %, близько 4 % національного доходу становить демографічна інвестиція, яка є елементом частини національного доходу, що нагромаджується [1, с.52].

Гострою соціально-демографічною проблемою є не стільки зменшення чисельності населення, скільки трансформація його вікової структури, зокрема зростання питомої ваги осіб старших вікових груп.

2. Вплив демографічних процесів на розвиток ринку праці

Складна демографічна ситуація в Україні містить загрози для українського суспільства. Критичний спад народжуваності й високий рівень смертності, а також захворюваності та інвалідності людей призвели до того, що катастрофічно зменшується населення. На листопад 2010 року в Україні за даними Держкомстату проживало 45 мільйонів 808 тисяч 893 людини. Населення зменшується виключно за рахунок природного скорочення (166,9 тис. ), яке не перекриває незначний міграційний приріст населення (11,6 тис. осіб) (рис. 1.)

Чисельність наявного населення в Україні на 1 грудня 2011р. становила 45644,4 тис. осіб. Упродовж січня-листопада 2011р. чисельність населення зменшилася на 134,1 тис. осіб, що в розрахунку на 1000 наявного населення становило 3,2 особи. Водночас у восьми регіонах країни зафіксовано приріст населення.

Чисельність населення зменшилася за рахунок природного скорочення (149,1 тис. осіб), водночас зафіксовано міграційний приріст населення (15,0 тис. осіб).

Порівняно з січнем-листопадом 2010 р. обсяг природного скорочення зменшився на 32,4 тис. осіб, або з 4,3 до 3,6 особи в розрахунку на 1000 наявного населення.

Народжуваність зросла з 10,9 до 11,0 народжених у розрахунку на 1000 наявного населення, а смертність зменшилася з 15,2 до 14,6 особи.

У січні-листопаді 2011р. у 12 регіонах країни зафіксовано міграційний приріст населення, в 15 регіонах — міграційне скорочення.

Серед прибулих в Україну впродовж 2011 р. іммігранти з країн СНД становили 76,8%, решта (23,2%) —    з інших країн. Серед вибулих з України 44,9% виїхали до країн СНД і 55,1% — до інших країн [4].

Рис. 1. Динаміка чисельності наявного населення України, тис. осіб

Зайнятість населення — найважливіша категорія ринку праці, формується за рахунок попиту і пропозиції робочої сили, які в свою чергу визначаються демографічними чинниками і темпами соціально-економічного розвитку. Брак робочих місць для працездатного населення важким тягарем лягає на економіку і державні соціальні інститути, гальмує суспільний прогрес, посилює демографічну кризу.

На обліку у Державній службі зайнятості на кінець I кварталу 2010 р. було зареєстровано 518 874 безробітних [4].

Аналізуючи склад безробітних, можна сказати, що значну частину у поточному році у загальній кількості безробітних складають молоді люди до 35 (40,2 %) років, що на 0,5 % менше ніж у аналогічному періоді 2009 р. (40,7 %). Серед безробітних 73 % складають особи з повною вищою базовою та професійно-технічною освітою, у той час як у 2009 р. частка цієї категорії безробітних складала 83 %.

Додатковим демографічним чинником, що обмежує розвиток трудових ресурсів, є міграція населення. Лише протягом 2000-2011 рр., за даними Держкомстату України, з нашої держави виїхало 6,29 млн. осіб.

Ще одна проблема — старіння працездатного населення. На 1.01.2011 р. частка економічно активного населення старше працездатного віку становила 1837,1 тис. осіб, або 8% [7]. Вікова структура населення з низькою часткою молоді та високої старих, є нестійкою, що загрожує економічній безпеці. Держава змушена підвищувати податки, збільшувати пенсії і соціальні виплати, додатково фінансувати систему охорони здоров’я, тобто зазнає підвищені навантаження.

Під впливом економічних перетворень, що відбуваються в країні, змінюється не тільки загальна чисельність населення, але і його статевовіковий склад. Чисельність жінок перевищує кількість чоловіків, починаючи з 35 років (смертність чоловіків працездатного віку в 5-7 разів перевищує жіночу смертність). Йде активний процес старіння, основна причина якого — зниження народжуваності. Реформи 1990-х років зруйнували норми і цінності сімейного життя, тому необхідно забезпечити їх чинники — державну підтримку сім’ї, високу поширеність юридичного шлюбу, надання державного житла, забезпечення загальної середньої та доступної вищої освіти.

Висновки

Враховуючи демографічні, економічні, соціальні особливості України, сучасний стан відтворення трудового потенціалу потребує створення сприятливого клімату для забезпечення докризового рівня відтворення населення і виходу зі стану депопуляції; подолання негативних явищ у сфері працевлаштування з метою зупинення відпливу висококваліфікованих трудових ресурсів, які є основою трудового потенціалу України; підняття мінімальної заробітної платні на рівень вищий за прожитковий мінімум, а останній, у свою чергу, повинен переважати або ж дорівнювати неоподаткованому мінімуму, що дасть змогу задовольнити найнеобхідніші потреби для функціонування та відтворення людського (трудового) потенціалу. Таким чином, наші дослідження показали, що здійснення в країні багаторівневими процесами формування і використання трудового потенціалу із застосуванням різних комплексних заходів забезпечить збереження та накопичення трудового потенціалу країни, вирішить проблеми бідності та безробіття, знизить соціальну напругу та створить умови для узгодженої діяльності всіх суб’єктів ринку.

Усі негативні явища демографічного характеру впливають на економічну безпеку, істотно знижуючи загальний її рівень і рівень розвитку економіки. Умовою успішного проведення демографічної політики має стати не тільки комплексність і довготривалість дій, але і постійне вдосконалення при збереженні привабливості і стимулюючого впливу.

Список використаної літератури

1. Заюков І. Компоненти сучасної демографічної кризи в Україні та їх вплив на трудовий потенціал //Україна: аспекти праці. — 2008. — № 4. — C. 41-46.
2. Соціально-економічне становище України за 2011 рік // Електронний ресурс. — Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.
3. Мусіна Л.О. Основні засади переходу до економіки знань: перспективи для України / Л.О.Мусіна // Економіка і прогнозування. — 2003. — № 3. — С.87-107.
4. Офіційний сайт Державного комітету статистики України. — Режим доступу : http: //www.ukrstat.gov.ua/.
5. Офіційний сайт Державної служби зайнятості України. — Режим доступу : http://www.dcz.gov.ua/.
6. Ушенко Н.В.  Демографічні передумови  формування  людського капіталу в Україні // Актуальні проблеми економіки.  – 2007. –  №  3 (69). – 45-46 с.
7. Кучинська О. О. Вплив інтеграційних процесів на економічну активність населення, зайнятість та ринок праці / О. О. Кучинська // Економіка та держава. — 2009. -С. 82-85.