Вступ

Серце — порожнистий м’язовий орган кровоносної системи, який забезпечує перекачування крові по судинах.

У дорослого центральний орган кровоносної системи завбільшки з кулак (завдовжки 12 – 13 см, завширшки 9 – 10 см у діаметрі, маса дорівнює 200 – 360г, що становить близько 1/200 маси тіла людини.

Серце людини (лат. cor humanum) — це порожнистий фіброзно-м’язовий орган, що забезпечує безперервний кровообіг. Серце людини є чотирикамерним. Дві верхні камери називаються передсердями, дві нижні — шлуночками, права і ліва половини серця розділені товстою м’язовою стінкою. Правий шлуночок і ліве передсердя замикають мале коло кровообігу, лівий шлуночок і праве передсердя замикають велике коло кровообігу.

Форма серця є індивідуальною і залежить від віку, статі, тілобудови, стану здоров’я та інших чинників. Міра видовженості (фактор) форми серця — це відношення його найбільших поздовжнього і поперечного лінійних розмірів. При гіперстенічному типі тілобудови це відношення близьке до одиниці, при астенічному — порядку 1,5. Довжина серця дорослої людини становить від 10 до 15 см (найчастіше 12—13 см), ширина в основі 8—11 см (найчастіше 9—10 см), передньо-задній розмір становить 6—8,5 см (найчастіше 6,5—7 см). Маса серця в середньому у чоловіків становить 332 г (від 274 до 385 г), у жінок — 253 г (від 203 до 320 г).[1]

Особливістю кровопостачання серця є те, що кров в його судинах пульсує. При скороченні серцевого м’яза артерії, які знаходяться в його товщі, стискуються. До того ж надходженню артеріальної крові у вінцеві (серцеві) артерії заважають півмісяцеві клапани, які прикривають вхідні отвори артерій. Таким чином, в товщу серцевого м’яза кров надходить тільки під час розслаблення серця. У спокійному стані у вінцеві артерії надходить близько 250 мл крові за 1 хв. При фізичній роботі кровопостачання серця може зростати до 1000 мл за 1 хв. 

1. Гістологічна будова серця

Стінка серця складається з трьох шарів. Зовнішній шар називається епікардом чи вісцеральним перикардом, оскільки він одночасно являє собою внутрішній листок (серозного) перикарду. Це гладенька, тонка і прозора оболонка, сполучнотканинна основа якої на різних ділянках серця, особливо в борознах і в області верхівки, включає жирову тканину. За допомогою вказаної сполучної тканини епікард зрощений з міокардом найбільш щільно в місцях найменшого скупчення чи відсутності жирової тканини.

Середній шар називається міокардом, чи серцевим м’язом, і складається з серцевої посмугованої м’язової тканини. Це потужна і значна за товщиною частина стінки серця. Клітини міокарду називають кардіоміоцитами. У стінках передсердь розрізняють два м’язових шари: поверхневий і глибокий, у стінках шлуночків таких шарів три: зовнішній, середній і глибокий. Мускулатура передсердь ізольована від мускулатури шлуночків, за винятком так званого пучка Гіса — пучка волокон, що починається у перетинці передсердь в області вінцевої пазухи (лат. sinus coronarius) серця і, ділячись на дві ніжки, проходить по правій і лівій сторонах міжшлуночкової перетинки, слугуючи для передачі імпульсів з одних відділів серця на інші. Міокард густо пронизаний кровоносними судинами і нервовими волокнами, що утворюють кілька нервових сплетінь. На кожен капіляр міокарду припадає близько чотирьох нервових волокон.

Внутрішній шар називається ендокардом і утворений з колагенових і еластинових волокон, серед яких містяться сполучнотканинні і гладеньком’язові клітини. Зі сторони порожнин серця ендокард вкритий ендотелієм. Він вистилає усі порожнини серця, щільно зрощений із м’язовим шаром, що лежить під ним, повторюючи всі нерівності останнього, переходить на внутрішню оболонку сполучених із серцем судин та вкриває поверхню серцевих клапанів.[6] 

Особливості будови серця у зв’язку з виконуваними функціями

Будова серця	Особливості будови	Функції складових серця
Навколосерцева сумка – перикард	Утворена сполучною тканиною, яка має багато еластичних волокон	Оберігає серце від перерозтягування і виділяє рідину для зменшення тертя
Зовнішній шар – епікард	Утворений сполучною тканиною, покритою одношаровим епітелієм	Забезпечує захист серця
Середній шар – міокард	Утворений серцевою поперечно- посмугованою тканиною	Забезпечує скорочення серця
Внутрішній шар – ендокард	Утворений сполучною тканиною з еластичними волокнами	Вистилає камери серця зсередини і утворює клапани серця
Серцева перегородка	Це суцільний поздовжній м’язовий утвір	Розділяє серце на ліву і праву частини
Стулкові клапани	Із сполучної тканини, лівий – двостулковий, правий – тристулковий	Не пропускають кров назад до передсердь
Півмісяцеві клапани	Утворені сполучною тканиною	Не пропускають кров назад із І судин до шлуночків
Праве і ліве передсердя	Складаються з трьох оболонок, мають тонку м’язову стінку	Забезпечують рух крові до шлуночків
Правий і лівий шлуночок	Складаються з трьох оболонок, мають товсту м’язову стінку	Забезпечують надходження крові в мале і велике кола кро- І вообігу

 

У праве передсердя по верхній і нижній порожнистих венах з усіх частин тіла надходить венозна кров. З правого шлуночка виходить легенева артерія, по якій венозна кров надходить у легені. У ліве передсердя впадають легеневі вени, які несуть артеріальну кров до великого кола кровообігу. Шлуночки виконують значно більшу роботу, ніж передсердя, оскільки вони проштовхують кров по всій довжині судин, а під час скорочення передсердь кров надходить тільки до шлуночків. Тому стінки шлуночків товстіші, ніж у передсердь, а стінка лівого шлуночка товстіша, ніж у правого, оскільки від нього кров надходить до великого кола кровообігу. 

2. Будова серця та його особливості

Серце людини, як і всіх ссавців, чотирикамерне.

М’язовий порожнистий орган конусоподібної форми.

Усередині серце поділене на чотири камери: два шлуночки (правий і лівий) і два передсердя (праве й ліве).

Суцільна поздовжня м’язова перегородка ділить серце на дві ізольовані одна від одної частини — праву й ліву (тому венозна та артеріальна кров не змішується, у камерах правої частини міститься тільки венозна кров, а в камерах лівої — тільки артеріальна).

У верхній частині обох половин розташовані праве й ліве передсердя, у нижній частині — правий і лівий шлуночки.

Передсердя – це відділи серця, у які кров збирається з вен.

Шлуночки – це відділи серця, з яких кров надходить в артерії.

Серце міститься в навколосерцевій сумці, або перикарді, що являє собою тонкий щільний мішечок та утворений  сполучною тканиною.

Значення перикарда:

• відокремлює серце від інших органів;
• запобігає його зміщенню й надто сильному розтягуванню;
• рідина, яка виділяється на його внутрішній поверхні зволожує серце.

Оболонки стінки серця.

Назва	Розміщення	Будова
Епікард	Зовнішня, огортає серце ззовні	Утворений сполучною тканиною, вкритий одношаровим епітелієм
Міокард – власне серцевий  м’язом, що забезпечує скорочення серця	Середня, найтовстіша стінка Будова міокарда.	Шар посмугованого м’яза, який скорочується мимовільно. Утворений особливою посмугованою м’язовою тканиною, клітини якої з’єднані між собою та передають збудження для одночасного скорочення сусідніх клітин. М’язи передсердь і шлуночків відокремлені перегородкою зі щільної тканини, яка не пропускає збудження від м’язів передсердь до м’язів шлуночків. Узгодження скорочень передсердь і шлуночків відбувається за допомогою спеціального пучка волокон, який з’єднує їхні центри вироблення ритмічних імпульсів між собою. Оскільки м’язові оболонки передсердь і шлуночків роз’єднані між собою, тож вони здатні скорочуватися незалежно, однак узгоджено. У різних частинах серця має різну товщину: міокард шлуночків є товстішими за міокард передсердь, найтовстіший міокард лівого шлуночка, скорочення якого виштовхують кров у велике коло кровообігу.
Ендокард	Внутрішня, вистилає його внутрішню поверхню та утворює клапани	Утворений сполучною тканиною з кровоносними судинами, вкритий одношаровим епітелієм

Обмін речовин у міокарді відбувається в 10-20 разів інтенсивніше, ніж у будь-якому іншому органі людини, тому на живлення серця витрачається 20 % енергетичних ресурсів, які використовує організм.

Кровопостачання серця здійснюється спеціальними двома коронарними, або вінцевими (від лат. корона — вінець), артеріями, по яких за добу протікає в середньому 350 – 500 літрів крові.

Продукти обміну речовин і вуглекислий газ з клітин серця виводяться з венозною кров’ю через коронарні вени.

Під час розслаблення серця кров по коронарних артеріях кров потрапляє в серцевий м’яз, а під час скорочення серцевого м’яза кров із капілярів  вичавлюється в коронарні вени.

Внутрішня будова клапанів

Властивості серцевого м’яза:

• Збудливість – здатність серцевого м’яза сприймати подразники та відповідати на них збудженням. Оскільки серцева м’язова тканина поперечно посмугована та її волокна щільно прилягають одне до одного, наявними клітинними контактами збудження швидко поширюються на сусідні клітини й охоплюють весь міокард, унаслідок чого міокард скорочується.

Правило скорочення серця — «все або нічого»: завдяки особливостям будови у відповідь на подразнення або всі м’язові волокна серця відповідають скороченням («усе»), або, якщо подразник недостатньо сильний, вони не реагують на нього («нічого»), при цьому сила скорочення серцевого м’яза не залежить від сили подразнення.

• Скоротливість міокарда — здатність м’язової тканини серця скорочуватися під впливом збудження. У відповідь на подразнення виникає збудження, унаслідок якого спочатку скорочуються передсердя, потім — шлуночки, що забезпечує узгоджену роботу серця.
• Провідність міокарда — здатність поширювати по всьому серцю збудження, що виникло в якійсь його ділянці. У міокарді, крім м’язових волокон, є особливі нетипові м’язові клітини, які втратили здатність скорочуватися, але зберегли здатність самозбуджування і проводити електричні імпульси. Провідникову систему серця утворюють волокна міокарда та нетипові м’язові клітини, елементи якої розміщені в усіх відділах серця.

3. Анатомія серця

Серце — порожнистий м’язовий орган. Складаєть­ся із чотирьох камер: двох пе­редсердь і двох шлуночків. Лі­ва і права частини серця розді­лені суцільною перетинкою. Між передсердями і шлуночками знаходяться передсердно-шлуночкові отвори (клапани): двостулковий — в лівій поло­вині і тристулковий — в правій половині серця, півмісяцеві клапани — на виході аорти з лівого шлуночка і легеневої артерії з правого шлуночка. Стінки серця утворені трьома оболонками. Внутрішня обо­лонка називається ендокардом, середня м’язова — міокардом і зовнішня — епікардом.

Зовні серце оточене еластичним міш­ком — перикардом, який оберігає серце від перерозтягування при заповненні його кров’ю. За величиною серце кожної людини приблизно відповідає її кулакові, а за формою нагадує конус. Верхівка серця направлена вниз вліво і вперед. Основа серця направлена вверх і назад до хребта. Його довга вісь від верхівки до основи дорівнює 12-13 см. Поперечний розмір — 9-10 см, а розмір в сагітальному, передньо-задньому на­прямку — 6-7 см./Маса серця у дорослих чоловіків близько 300, у жінок — 220 г. Загальний об’єм серця у чоловіків дорівнює 700-900, у жінок — 500-600 мл. Кровопостачання серця здійснюється через вінцеві артерії, які починаються біля виходу аорти.

Серце знаходиться у центрі грудної клітки, у нижній частині переднього середостіння, на сухожильному центрі діафрагми, між правою і лівою плевральними порожнинами. Нижній лівий край серця зміщений у ліву сторону, по відношенню до середньої лінії тіла воно розташоване несиметрично: близько 2/3 зліва від неї і близько 1/3 — справа. Залежно від напрямку проекції поздовжньої осі (від середини його основи до верхівки) на передню грудну стінку розрізняють поперечне, похиле і вертикальне положення серця.

Серце знаходиться у тонкому, але щільному мішку — навколосерцевій сумці, чи перикарді, який складається з двох шарів (так званих листків, із порожниною між ними), відокремлює серце від інших органів і має захисну функцію. Зовнішній листок називається парієтальним перикардом; внутрішній — вісцеральним, він одночасно являє собою зовнішній шар серця (епікард). Разом ці два шари називаються серозним перикардом, оскільки порожнина перикарду містить невелику кількість серозної рідини, яка полегшує тертя його листків під час роботи серця.[3]

Задньоверхня, більш широка частина серця називається його основою, у неї відкриваються великі вени і з неї виходять великі артерії. Передньонижня, вільна частина серця називається його верхівкою (лат. apex cordis). На поверхнях серця розрізняють три борозни: одну вінцеву, що розташована на межі між передсердями і шлуночками, і дві — передню і задню — поздовжні, що відокремлюють один шлуночок від іншого. У вінцевій борозні розташовані власні судини серця. На груднинно-ребровій поверхні серця вона сягає лише країв легеневого стовбура. Розрізняють передню і задню міжшлуночкові борозни серця, місце переходу однієї з них в іншу відповідає невеликому заглибленню — вирізці верхівки серця (лат. incisura apicis cordis), а в борознах залягають гілки коронарних судин, що йдуть поздовжно.

Серце людини складається з чотирьох окремих порожнин — камер: правого і лівого передсердь та правого і лівого шлуночків. До правого передсердя (лат. atrium dextrum) входять порожнисті, а до лівого (лат. atrium sinistrum) — легеневі вени. З правого (лат. ventriculus dexter) і лівого (лат. ventriculus sinister) шлуночків виходять відповідно легенева артерія (легеневий стовбур) і висхідна аорта. Передсердя сполучені з відповідними шлуночками за допомогою отворів, по краю яких прикріплені серцеві клапани. Ці клапани, що внаслідок свого розташування називаються атріовентрикулярними, забезпечують рух крові в одному напрямку. Клапан між лівим передсердям і лівим шлуночком називається мітральним чи двостулковим.

Клапан між правим передсердям і правим шлуночком називається трикуспідальним чи тристулковим. Крім цього, у серці містяться аортальний і легеневий клапани, кожен з яких утворений трьома півмісячними клапанами. Аортальний і легеневий клапани відокремлюють лівий і правий шлуночки від аорти і легеневої артерії відповідно і контролюють витікання крові з обох шлуночків.

У кожному циклі серцевої діяльності кров надходить до передсердь, а з них через серцеві клапани потрапляє до шлуночків, які при скороченні виштовхують кров до кіл кровообігу. У нормі при кожному скороченні правий шлуночок виштовхує до малого кола кровообігу таку ж кількість крові, як і лівий до великого. Стінка лівого шлуночка приблизно утричі більш товста, ніж стінка правого шлуночка, оскільки лівий має бути достатньо сильним для виштовхування крові до великого кола кровообігу, де опір потоку крові у кілька разів більший, а тиск крові у кілька разів вищий, ніж у малому.[4]

Кров проходить через серце завжди в одному і тому ж напрямку, з передсердь до шлуночків та зі шлуночків у легеневу артерію й аорту. Рухові крові у зворотному напрямку перешкоджають трикуспідальний, мітральний, аортальний і легеневий клапани.

Серце діє як подвійний насос. Ліве передсердя і лівий шлуночок у сукупності утворюють «артеріальне серце», назване так за типом крові, що проходить через нього; праве передсердя і правий шлуночок об’єднуються у «венозне серце», назване за тим самим принципом. Збіднена на кисень кров, що надходить з великого кола кровообігу через верхню і нижню порожнисті вени, збирається до правого передсердя, а з нього потрапляє до лівого шлуночка, який через легеневу артерію виштовхує її у мале коло кровообігу, де шляхом пасивного процесу дифузії відбувається газообмін. Збагатившись на кисень, кров з малого кола кровообігу через легеневі вени надходить до правого передсердя, з нього до лівого шлуночка, який через аорту виштовхує її у велике коло кровообігу.

Скорочення передсердь чи шлуночків для нагнітання крові у систему кровообігу називається систолою, розслаблення серцевого м’яза, під час якого серце може прийняти кров — діастолою. 

Висновки

Отже, ми з’ясували, що серце – порожнистий м’язовий орган, який забезпечує кровообіг. Розміщується в грудній порожнині між легенями, безпосередньо за грудиною (дещо зліва). Маса серця – 220-300 г (0,42%). Загальною формою серце подібне до конуса, який вершиною розміщений вниз, а основою – вгору.

Серце людини складається з 4 камер: двох передсердь (лівого та правого) і двох шлуночків (лівого та правого). Ліва і права частини розділені серцевою перегородкою. Між передсердями і шлуночками є отвори, які закриваються двостулковим клапаном, або мітральним – у лівій половині, і тристулковим – у правій. Роботу цих клапанів забезпечують сосочкові м’язи та сухожилкові нитки. Розрізняють ще півмісяцеві клапани (в аорті і в легеневому стовбурі). Стінка серця утворена 3 шарами: зовнішній – ендокард, середній – міокарду внутрішній – епікард. Зовні серце вкрите навколосерцевою сумкою – перикардом, який має багато еластичних волокон і зсередини теж вистилається ендотелієм. У перикардіальній порожнині є невелика кількість рідини.

Основними властивостями серцевого м’яза є:

• автоматів – здатність серця скорочуватися під впливом імпульсів, які виникають у самому серці;
• збудливість – здатність серця переходити зі стану спокою до робочого стану під впливом різних подразників;
• провідність – здатність серцевого м’яза поширювати збудження з будь-якої ділянки по всьому серцю;
• скоротливість – здатність серцевого м’яза реагувати скороченням у відповідь на збудження.

Кровопостачання серця здійснюється через серцеве (третє) коло кровообігу (коронарні артерії, коронарні вени, що вливаються е венозну пазуху серця, яка відкривається в праве передсердя). 

Список використаної літератури

1. Анатомия человека. В 2-х томах. / Под ред. М. Р. Сапина. — М. : Медицина, 1986. — Т. 2. — С. 156—176.
2. Волкова О. В., Пекарский М. И. Эмбриогенез и возрастная гистология внутренних органов человека. — М. : Медицина, 1976. — С. 5—10.
3. Садлер Т. В. Медична ембріологія за Ланґманом. — Львів : Наутілус, 2001. — С. 216—268.
4. Физиология человека / под ред. В.М. Покровского и Г.Ф. Коротько. — 2. — М. : Медицина, 2003. — 656 с.
5. Неттер Ф. Атлас анатомії людини (переклад Цегельский А.А.). Львів: Наутілус. – 2004. — с. 592.