На думку більшості науковців — представників гуманістичного напрямку у психології, саме автономність є головним критерієм психологічного здоров’я особистості, її цілісності і повноти. Це поняття співвідноситься із такими рисами як життєвість та самопідтримка (self-support) за Ф. Перлзом, керованість зсередини (inner-directed) за Д. Рісменом, зрілість (ripeness) за К. Роджерсом. Особистість, що самоактуалізується, є вільною, автономною та незалежною, але при цьому відсутні самотність та відчуження. У термінах Е. Фромма автономність — це позитивна “свобода для” на відміну від негативної “свободи від”.

Розвинена проспективна ідентичність пов’язана з позитивним самоставленням — уявні можливі ролі та образи дозволяють суб’єктові заздалегідь опанувати майбутні соціальні функції, а це підвищує впевненість у собі. Розвинена проспективна ідентичність також дозволяє суб’єктові сформувати чітке розуміння етапів власного життєвого шляху та підвищує автономність.

Важливим наслідком успішності адаптації для особистості є можливість придбати достатню автономність. Чим вище рівень адаптованості людини до даного соціальному середовищі, тим вище рівень її незалежності від цього оточення. При цьому процеси успішного задоволення особистістю власних потреб і очікувань соціальної групи стають в такій мірі безконфліктними, спонтанними і природними, що дозволяє людині досягти більшої самореалізації.