Кальницька К.О., кандидат психологічних наук,
доцент, завідувачка кафедрою соціально-психологічної допомоги населенню
Чернігівського національного технологічного університету,

Лазоренко Б.П., кандидат філософських наук, доцент,
провідний науковий співробітник лабораторії соціальної психології особистості

Інституту соціальної та політичної психології НАПН України

Нагальним завданням політики української держави і насущною потребою українського суспільства є допомога у соціально-психологічній адаптації внутрішньо переміщеним особам (далі ВПО) у зв’язку з переживанням ними наслідків військових подій на сході країни. На це спрямована Державна цільова програма відновлення та розбудови миру в східних регіонах України, яка передбачає забезпечення психологічної та соціальної підтримки населення, постраждалого від конфлікту. Українська держава та територіальні громади, в силу своїх можливостей, при підтримці міжнародних організацій, надають різнобічну допомогу ВПО, проте є необхідність у подальшому її розвитку, в урізноманітненні форм психологічної реабілітації та соціальної реадаптації особистості, що зазнала психотравмуючого впливу воєнних подій.

Відгуком на ці потреби є організована кафедрою організації соціально — психологічної допомоги населенню Чернігівського НТУ спільно з ІСПП НАПН України, волонтерами ВПО школи соціально-психологічної допомоги (далі Школа). Серед основних завдань, які ставились перед Школою, є зменшення напруги стресових та посттравматичних станів; поліпшення проактивної адаптації до своїх особистих та соціальних умов життя, покращення на цій основі загальної якості життя. Також важливим завданням було проведення емпіричного дослідження отриманих учасниками результатів.

Мета. Висвітлити довід опанування ВПО технологій самодопомоги та взаємодопомоги щодо поліпшення своїх психологічних станів та якості життя. Емпірично дослідити прояви симптомів посттравматичних станів та порушень адаптивності у ВПО, які у даний час проживають у м. Чернігові, з’ясувати вплив засвоєння зазначених технологій на покращення якості їхнього життя.

Забезпечення вирішення цих задач вбачалось за рахунок засвоєння учасниками навичок психоемоційної саморегуляції, набуття умінь у наданні первинної психологічної допомоги близьким та рідним; опрацювання ефективних практик вирішення своїх життєвих завдань та вдосконалення способу життя.

Теоретичні та методичні засади організації навчання. Заняття з ВПО проводились на добровільний основі та волонтерських засадах, безоплатно. Заняття тривали чотири місяці з грудня 2018 по лютий 2018 включно. Всього було проведено дванадцять занять по три учбові години по одному заняттю на тиждень на базі ЧНТУ. Під час проведення занять поєднувалась індивідуальна та групова робота. Між тижневими сесіями передбачалось виконання домашніх завдань учасниками із засвоєння навичок саморегуляції психоемоційних станів, участь на волонтерських засадах у групових заняттях взаємодопомоги, опрацювання навичок надання першої психологічної допомоги рідним та близьким.

При проведенні занять Школи у якості теоретичних засад ми скористались теорією особистісного життєконструювання та концепція соціально-психологічної реабілітації особистості розробленою колективом лабораторії соціальної психології ІСПП НАПН України під керівництвом Т.М.Титаренко, а також суб’єктно-вчинковим підходом В.О. Татенко. Також були використані такі провідні принципи надання соціально-психологічної допомоги, як принцип парадоксальності трансформації негативних травматичних станів у позитивні на основі парадоксальної інтенції В. Франкла; принцип поваги до особистості і її психологічних захистів; убезпечення учасників від ре травматизації; принцип конфіденційності.

Основними етапами вирішення означених завдань у процесі роботи Школи було виокремлено реабілітацію особистості на основі трансформації травматичних станів у ресурс особистісного зростання та її соціально- психологічний супровід щодо забезпечення позитивних зв’язків із родинним та соціальним оточенням.

Серед основних технологій реабілітаційного етапу були використані авторська методика Б.П. Лазоренка спонтанно-конструктивного переживання та засвоєння провідних емоцій, тілесно-зорієнтовані технології, дихальні техніки. У психологічному супроводі соціальної реадаптації особистості застосувались технологій індивідуальної та групової роботи, фасилітації та наснаження. Також зверталась увага на профілактику та опрацювання рецидивів травматичних реакцій, на формування у особистості активної суб’єктної позиції з вирішення власних життєвих завдань, набуття за допомогою міні тренінгів та виконання домашніх завдань ефективних практик їх вирішення.

Аналіз результатів дослідження. Для з’ясування досягнутих результатів учасниками школи було проведено емпіричне дослідження за методикою Беженко В. «Перелік симптомів ПТСР» для української популяції, Багаторівневий особистістний опитувальник «Адаптивність» Маклакова А. Г. і Чермянина С. В., а також Опитувальника самооцінки змін у якості життя учасників Школи соціально-психологічної допомоги Кальницької К.О., і Лазоренко Б.П.. Опитування учасниками за цими методиками було проведено двічі — на початку навчання та по його закінченню.

Із загального числа учасників (36 осіб), які розпочинали навчання, кількість ВПО становили 7 осіб ( жінки віком від 33 до 58 років).

Основними запитами на початку занять були стабілізація психологічного стану та допомога собі.

За результатами дослідження отримані наступні результати.

Зменшення показників порушення адаптивності за цією методикою свідчить про підвищення адаптивності досліджуваних.

Важливим для нас було отримання зворотного зв’язку про досягнуті результати від ВПО учасників Школи за розробленою нами опитувальником самооцінки змін у якості їхнього життя. За аналізом відповідей за цим опитування ми отримали наступні результати.

Учасниця А. Фізичний стан: покращився помірно. «Зменшились больові відчуття у спазмованих зонах тіла. Покращився сон. Я думаю, що це була психосоматика». Психологічний стан: покращився помірно. «Стала спокійнішою емоційно. Думаю, що це результат проживання моїх внутрішніх станів на заняттях». Ставлення дітей до мене покращилось помірно. «Вони стали мене краще «чути»». Завдяки участі у Школі «я стала більш спокійною емоційно, витриманішою у стосунках із людьми. Можу відстежувати свій внутрішній стан і робити спроби його поліпшити». На запитання «Чи зможете Ви користуватись набутими навичками у самодопомозі?», «Чи зможете ви допомагати своїм рідним і близьким?» «Чи зможете Ви допомагати своїм друзям, колегам та тим, хто цього потребує?», учасниця відповіла ствердно.

Учасниця Б. Фізичний стан покращився помірно. «Покращився сон». Психологічне самопочуття покращилось значно. «З’явилася впевненість, рівновага. Моє ставлення до батьків, дітей покращилось значно. Ставлення батьків, дітей до мене покращилось помірно. Стосунки стали м’якше, більш довірливі». На запитання «Чи зможете Ви користуватися набутими навичками у самодопомозі?», «Чи зможете допомагати своїм рідним і близьким?» «Чи зможете надавати допомогу друзям, колегам та тим, хто цього потребує?», учасниця відповіла ствердно.

Для підвищення ефективності роботи школи були залучені важливі соціальні ресурси, зокрема створена інформаційна група обміну досвідом та підтримки у соціальній мережі БаееЬоок «Разом ми сильніші», систематично проводились танцювальні заняття у школі танців «Viva La Vida». О. Буренок, була організована зустріч із Київським плейбек-театром життєвих історій «Déjà vu plus» під орудою Володимира Савінова.

Серед перспектив подальшого розвитку активностей, пов’язаних із Школою, її учасниками та організаторами передбачено: консультативну підтримку та супровід із поглиблення і вдосконалення набутих навичок за допомогою сучасних інформаційних інтернет-технологій (фейсбук, вайбер, мобільний телефонний зв’язок тощо); проведення зустрічей для зворотного зв’язку, корекції та спільного дослідження отриманих результатів; поширення набутого досвіду серед споріднених організацій ВПО та волонтерів.

Висновки. Виходячи з досвіду школи соціально-психологічної допомоги ВПО, апробовано реінтеграційні та реабілітаційні технології відновлення. Зафіксовано наступні зміни симптомів посттравматичних стресових станів та показників порушень адаптивності: покращився фізичний і психологічний стан учасників Школи; оптимізувалися стосунки із рідними та зовнішнім соціальним оточенням; сформувалися нові уміння трансформації негативних станів у особистісний досвід; опановано засоби надання і отримання первинної психологічної допомоги.