Гуцуляк Н.М., кандидат психологічних наук,
доцент кафедри практичної психології
Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича

Матейчук Н.Г., асистент кафедри практичної психології
Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

У проблематиці соціально-психологічної реадаптації учасників АТО найголовнішою проблемою було і залишається, як повернутися в мирне життя, реалізувати свій творчий та виробничий потенціал без порушення психіки особистості й негативних наслідків як для себе, так і для оточуючих. Ті поступові кроки, які здійснюються державними установами, волонтерськими силами та силами близьких людей, спрямовані на пошук та підтримку щодо найшвидшого вдалого повернення учасників АТО в мирне життя. З початку проведення антитерористичної операції та повернення додому перших воїнів, науковці почали досліджувати зміну психічних станів учасників АТО та факторів їх реадаптації.

Розробляючи категорію соціально-психологічної реадаптації учасників АТО, ми опиралися на загальне уявлення про проблему соціально- психологічної реадаптації (Г. М. Андрєєва, А. М. Вейн, О. І. Зотова, Ю.А.Клейберг, І.К.Кряжева, І. С. Кон, І. О. Милославова, Б. Д. Паригіна, Ж.Піаже); якість реадаптаційного процесу учасників АТО (С. Басараб, О.О.Буковська, А.Г.Караян, В. М. Князевич, М. Мушкевич, І. В. Сиромятніков, І.В. Тополь, О. А. Філатов, А. Чаплигін та ін.); чинники, що обумовлюють успішну соціально-психологічну реадаптацію учасників АТО (М. В. Боярина, І.В. Дроговоз, В. В. Кондрюкова, М. Д. Прищак, І. М. Слюсар, О.А.Урбанович).

Для виявлення особливостей та специфіки перебігу соціально- психологічної реадаптації військослужбовців-учасників АТО ми використали опитувальник оцінки стану адаптації «ОСАДА» С. І. Яковенка [1]. Даний опитувальник дає можливість оцінити адаптацію до ситуації, що склалася, за п’ятьма критеріями (шкалами): задоволення собою, своїм психічним станом; задоволення ситуацією, її динамікою; задоволення сферою міжособистісних стосунків; задоволення своїм функціональним станом; задоволення життєдіяльністю. У дослідженні взяло участь 45 опитаних — учасники АТО, які продовжують військову службу.

Таблиця 1. Особливості реадаптації військослужбовців-учасників АТО (у %)

З таблиці ми можемо побачити, що 68% учасників АТО, які служать, стосовно оцінки власних психічних станів надали недостовірні результати. Ми вважаємо, що це спричинено ігноруванням реальних проблем чи, можливо тим, що вони є інфантильними особистостями. Відповідно, це супроводжується неможливістю самостійно приймати рішення і відповідати за них, бути готовими до наслідків. 12% учасників АТО, які служать, характеризуються задоволенням своїм психічним станом і 8% характеризуються рівнем нормального напруження без загрози для здоров’я, якщо таке напруження, зрозуміло, не є хронічним.

Тільки 28% військовослужбовців-учасників АТО вдало реадаптувалися до ситуацій в їхньому житті, задоволені розвитком подій у своєму житті, прислухаються до своїх потреб. Відповідно, більша половина ігнорує взагалі все те, що відбувається довкола них.

Лише 16% військовослужбовців позитивно ставляться до оточуючих, активно взаємодіють з іншими особистостями в сфері організації дозвілля та у професійній діяльності. При цьому, аж 72% з тих, які служать, ігнорують оточуючих, не прагнуть до ефективної взаємодії із ними.

З таблиці видно, що 4% військослужбовців-учасників АТО відчувають навантаження на організм, але яке не обумовлює загрози для життя і здоров’я, допомагає вдало реадаптуватися особистості; 32% повністю задоволені своїм фізичним станом організму, рівнем життєдіяльності та вдало реадаптувалися до цього. Недостовірні результати, через ігнорування реальних проблем, проілюстрували 52% опитуваних.

Щодо життєдіяльності тих учасників АТО, які служать, то тут слід звернути увагу, що половина опитуваних надала неправдиві результати через, можливо, абсолютну байдужість або реалізовують це, як спосіб психологічного захисту від неприємних, обтяжливих обставин. Лише 24% військовослужбовців вдало реадаптувалися до повсякденної діяльності та здатні забезпечити собі існування, а також існування членів своєї сім’ї.

Аналіз вивчення реадаптації військослужбовців-учасників АТО за опитувальником оцінки стану адаптації «ОСАДА» виявив, що значна частина опитуваних ігнорують реальні проблеми, виявляють небажання брати на себе відповідальність, у них відсутня здатність приймати своєчасні ретельно обдумані рішення, немає прагнення до самостійності. Як ми бачимо, 12% від загальної кількості досліджуваних відмовилися від опитування за даною методикою, аргументуючи тим, що не мають бажання проходити опитування, яке на російській мові. Це може свідчити про «загострене» ставлення, відчуття внутрішнього збудження та прояв явного незадоволення до людей, які спілкуються російською мовою.

Для більш глибшого вивчення реадаптації учасників АТО в контексті вміння продемонструвати вдалу поведінку, власну спроможність подолати непередбачувані ситуації, на наступному етапі нашого дослідження ми вирішили проаналізувати самоефективність. Як зазначає Д. О. Шапошник, самоефективність — це усвідомлена здатність людини впоратися із специфічними і складними ситуаціями. Люди з високою оцінкою власної самоефективності легше контролюють свою поведінку і дії оточуючих, успішні в кар’єрі та спілкуванні. Особистості з низькою оцінкою, навпаки, пасивні, не можуть долати труднощі і впливати на оточуючих [2]. Для визначення рівня відчуття загальної самоефективності ми використали методику, розроблену Ральф Шварцером та Матіас Єрусалемом [3].

Як ми можемо побачити, у 20% військовослужбовців-учасників АТО самоефективність проявляється на високому рівні, а в 68% є вищою за середню. Це означає, що вони впевнені у собі та переконані щодо своєї потенційної здатності організувати й здійснити власну діяльність, необхідну для досягнення певної, поставленої перед собою мети. В даний період життя ці учасники АТО здатні успішно діяти в конкретних ситуаціях, вірять у те, що є компетентними у тому, що роблять. Тобто, іншими словами, вони вірять у те, що можуть вирішити конкретне завдання чи справитися з конкретною ситуацією, але, при цьому, їм ще потрібна підтримка з боку інших та допомога для досягнення високої самоефективності. 12% опитуваних у певні моменти сумніваються у власній спроможності відповідати будь-яким вимогам, обставинам чи вмінні подолати непередбачуваність нової ситуації.

У повсякденній діяльності та при встановленні контактів із учасниками АТО ми повинні пам’ятати і знати, що більшість військових, які повернулися додому чи надалі продовжують проходити службу, мають достатньо природні й особистісні здібності успішно відновлюватися, реадаптуватися. Ці загальні стресові реакції під час і після повернення можуть минати за умови повернення до звичних справ, уваги до себе (усвідомлення себе нового), розуміння, що допомога спеціаліста є нормальним явищем та, звичайно, суспільного визнання і розуміння, що їх участь у війні етично виправдана і соціально корисна.

Успішна реадаптація повинна розпочинатися із роботи психолога індивідуально з кожним учасником АТО чи групового заняття для розуміння психічного стану, готовності повернутися в мирне життя тощо. І, коли учасник АТО вже дома, потрібно здійснювати психологічне консультування регулярно, хоча б один раз на місяць. Дане консультування має проводитися також і з його рідними, оточуючими щодо роз’яснення психологічного стану учасника АТО, як йому допомогти і як зберегти при цьому всі цінності, почуття та не нашкодити один одному.

Можна запропонувати такі поради для ефективного спілкування з учасниками АТО: бути витривалими і навчитися робити паузу; поважати думку іншої людини; поступово залучати учасників АТО до домашніх справ; спілкуватися тихо і доброзичливо; навчитися стримувати емоції та керувати ними; прийняти за правило — до учасника АТО підходити, заздалегідь попереджуючи; ніколи не підходити із спини, якщо так трапляється, то повідомити про це; з учасниками АТО старатися розмовляти тільки на запропоновані ними теми, не задавати ніяких зайвих запитань, коли вам відмовили у відповіді; у родинному колі учаснику АТО варто спокійно розповідати, як ви жили за період його відсутності, як справлялися самостійно з життєвими труднощами; довіряти учасникам АТО, з розумінням та прийняттям ставитися до їхніх потреб, турботи про своїх побратимів, відвідувань зібрання учасників АТО; всі ваші слова, поведінка, вчинки стосовно ставлення до учасника АТО мають бути для нього передбачуваними та зрозумілими; варто прийняти його зміни у задоволенні потреб у їжі, сні, безпеці, справедливості.

При цьому, рекомендуємо навчитися приймати потреби того, хто повернувся з АТО: жити за побудованим ним планом; тепер у його житті все має бути правильно і чітко; він має право нікому не довіряти; бути непередбачуваним; він може реагувати миттєво; мінімально проявляти емоції і почуття (інколи складається враження про відсутність емоцій та почуттів).

І якби це просто не звучало, але ми вважаємо, що допомога щодо реадаптації учасника АТО до мирного життя повинна розпочинатися із оптимістичного налаштування, як самого учасника АТО, так і його оточення, суспільства. Адже, оптимізм дає змогу побачити можливості, які з’являються через труднощі у житті. Загальновідомо, там, де песиміст бачить труднощі, оптиміст бачить можливості.

Список використаної літератури:

1. Кондрюкова В. В. Соціально-психологічна адаптація військовослужбовців силових структур, звільнених у запас: навчально-методичний посібник / В. В. Кондрюкова, І. М. Слюсар. — К.: Гнозіс, 2013. — 116 с.
2. Шапошник Д. О. Ресурси теорії самоефективності особистості у сучасній психології / Д. О. Шапошник // Вісник Харківського національного університету. Серія: Психологія. — 2011. — №937. — С. 302-305.
3. Галецька І. Самоефективність у структурі соціально-психологічної адаптації / І. Галецька // Вісник Львівського університету. Сер. «Філософські науки». — 2003. — Вип. 5. — С. 433-442.