Проскурняк О.П., кандидат психологічних наук,
доцент кафедри психології

Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича,

Життя особистості насичене різноманітними ситуаціями: як звичайними та повсякденними, так і непередбачуваними, незворотними, непідконтрольними, загальний зміст яких об’єднується в понятті складних життєвих ситуацій. А, зважаючи на те, що сучасне українське суспільство наразі переживає період численних і радикальних соціальних, політичних, економічних, культурних змін, можна констатувати, що склалися надзвичайно складні умови життя для значної кількості українських громадян. Саме в таких умовах особистості стає життєво необхідно знайти варіант вирішення та подолання життєвих ускладнень, які виникли, для можливості вести повноцінну та продуктивну життєдіяльність в подальшому.

Складні життєві ситуації з’являються у випадку виникнення непорозумінь чи проблему системі відносин особистості та її оточення, або невідповідності між цілями, прагненнями та можливостями їх реалізації та якостями особистості. Такі ситуації висувають підвищені вимоги до адаптаційний здібностей і можливостей людини, до її особистісного потенціалу, стимулюючи її активність.

Важливим напрямом аналізу життєвих ситуацій є вивчення особливостей тих ситуацій, які висувають до людини вимоги, що перевищують її адаптаційний потенціал і загрожують цілісності та цінностям особистості. Їх описують у термінах «кризова ситуація» (А. Амбрумова, Ф. Василюк), «важка життєва ситуація» (А. Анцупов, Л. Анциферова, Е. Бітюцька, Н.Конончук, В.Нуркова, Н. Осухова, М. Тишкова та ін.),«екстремальна ситуація» (О. Бодальов, М. Магомед-Емінов, Б. Смирнов та ін.), «напружена ситуація» (М. Дьяченко, Е. Носенко та ін.), «проблемна ситуація» (А. Матюшкін, Н. Чепелєва та ін.), «травмуюча ситуація» (Л. Пергаменщик, А. Полєтаєва, М. Решетніков та ін.), «негативна ситуація» (Л. Пергаменщик та ін.).

Окрім окреслених «видів» складних життєвих ситуацій, існують інші, зокрема: критичні ситуації (Ф. Василюк); конфлікти, ситуації фізичної небезпеки, ситуації невідомості (К. Левін); аффектогенні життєві ситуації (Ф. Бассін); конфліктні ситуації, що ведуть до психологічної кризи (А. Амбрумова).

В останні десятиріччя дослідники також досить часто звертаються до питання надання психологічної допомоги особистості, що знаходиться в критичній життєвій ситуації (О. Бондаренко, С. Максименко, Т. Титаренко, ін.).

Водночас, незважаючи на значну кількість досліджень, недостатньо розробленими та вивченими залишаються питання ролі особистості в подоланні складних життєвих ситуацій. Тому метою цієї статті є здійснення теоретичного аналізу психологічних досліджень прояву відповідальності особистості у подоланні складних життєвих ситуацій.

Аналіз наукової літератури з досліджуваної проблеми показав, що під складними життєвими ситуаціями більшість дослідників розуміють будь-яку складну ситуацію, яка приводить до порушення працездатності, сформованих відносин, породжує негативні емоції та переживання, викликає дискомфорт, що за певних умов можезавершитися негативними наслідками для розвитку особистості. Складні життєві ситуації є складовою частиною процесу соціалізації, вони не завжди травмують особистість і навіть можуть сприяти розвитку, коли відбуваються зміни конструктивного характеру, які спонукають до досягнення нових форм збалансованості відносин особистості із зовнішнім середовищем.

Складна життєва ситуаціяє видом соціально-психологічної ситуації, яка пред’являє об’єктивно завищені вимоги до адаптаційних потенціалів людини, детермінує зміни її психічного стану та якість взаємодії у системі «суб’єкт — ситуація». Структурні та змістові параметри складної життєвої ситуації відрізняються від звичних і обумовлюють як підвищення психічної напруженості (через відчутне емоційне, інформаційне навантаження), так і мобілізацію адаптаційних ресурсів у суб’єкта ситуації (Н. Водопьянова, О. Лібіна, О. Саннікова).

В. Василюк зазначає, що способом подолання складних життєвих ситуації є переживання — така діяльність, яка за своїм психологічним змістом і призначенням спрямована на саме життя, на забезпечення психологічної можливості його реалізації. Він визначає її як особливу діяльність з перебудови психологічного світу, спрямовану на встановлення смислової відповідності між буттям і свідомістю, загальною метою якої є підвищення осмисленості життя [3].

А. Анцупов і А. Шипілов визначають важку ситуацію життя як таку, що характеризується розбалансованістю системи «завдання — особисті можливості та (або) мотиви — умови середовища», що викликає психічну напруженість у людини. Ступінь цієї неузгодженості визначає рівень складності ситуації. Загальні ознаки важкої ситуації такі: наявність труднощів, усвідомлення особистістю загрози, перешкоди на шляху реалізації будь-яких цілей, мотивів; стан психічної напруженості як реакція особистості на труднощі, подолання якої значуще для суб’єкта; помітна зміна звичних параметрів діяльності, поведінки, спілкування, вихід за межі «звичайності». На думку зазначених учених, основними видами важких ситуацій є утруднені ситуації діяльності, побутові, соціальної взаємодії та внутрішньо-особистісного плану [4].

Ф. Бассін виділив «аффектогенні життєві ситуації», тобто ситуації емоційного напруження, що зумовлюють виникнення психологічних травм, які впливають на найважливіші цінності особистості й ускладнюють спроби психологічного захисту. Це приводить до порушення рівноваги особистості, а також її адаптованості у зовнішньому світі. Критичний компонент ситуації визначається наявністю емоційного напруження, а ступінь його впливу на особистість — силою афекту та реакціями людини. Аффектогенні ситуації характеризуються: звуженням свідомості; автоматизмом дій, які мають стереотипний характер; відсутністю реальної оцінки ситуації, вибору й альтернатив поведінки; частковим забуванням виконаної дії; постаффективною млявістю, байдужістю, іноді — втратоюсвідомості [2].

А. Кочарян пропонує розглядати поведінку в емоційно важких ситуаціях як вектор у п’ятивимірному просторі ознак, утвореному такими психічними механізмами, як: 1) захисними; 2) подолання; 3) компенсаційними; 4) розрядки; 5) маніпуляції. Їх загальна неспецифічна функція полягає в редукції емоційної напруги, однак конфліктоутворюючий ґрунт може залишатися. Внаслідок переживання таких ситуацій відбувається порушення адаптованості особистості в соціумі, а у більш важких випадках (затяжний міжособистісний або внутрішньо-особистісний конфлікт) — посилення внутрішньої напруги та порушення розвитку особистості [5].

Однією зі стратегій опанування життєвих труднощів, яка (одна з небагатьох) виступає саме внутрішнім особистісним ресурсом, не зорієнтованим на зовнішню підтримку, є стратегія «прийняття власної відповідальності» (Л. Дементій, Р. Лазарус, Т. Титаренко, С. Фолкман). Пояснити це можна тим, що відповідальність є здатністю оптимально співвідносити вимоги життя та власні можливості особистості, що виступає готовністю до цілісної організації подій і справ, здатністю контролювати своє життя та впливати на його хід [8].

Прояв відповідальної поведінки особистості в умовах складних життєвих ситуацій залежить, зокрема, від специфіки складної життєвої ситуації та її значення для особистості; самої особистості (її структури та якостей), таких її характеристик, як локус контролю, адаптивність, репертуар стратегій поведінки та реагування, які базуються на попередньому досвіді особистості; рівня її рефлексивності (усвідомлення ситуації, себе в ній, власної відповідальності, своїх бажань, цілей) і рівня розвитку, рівня прояву відповідальності та її типу [7].

Отже, в умовах складних життєвих ситуацій відповідальність особистостівиступає як здатність до саморегуляції, збереження самовладання, що допомагає особистості здійснити вибір адекватного способу реагування для вирішення проблеми, що виникла, з метою реалізувати бажані цілі та жити продуктивним, повноцінним  життям  в  умовах    складних   життєвих трансформацій.

Список використаної літератури:

1. Анцыферова Л.И. Личность в трудних  жизненных условиях: переосмысливание, преобразование ситуаций и психологическая защита / Л.И. Анцыферова // Психол. журнал. — 1994. — Т. 15. — № 1. — С.3-18.
2. Бассин Ф.В. Проблема психологическойзащиты / Ф.В. Бассин, М.К. Бурлакова, В.Н. Волков // Психол. журнал. — 1988. — Т.9. — № 37. — С.78-86.
3. Василюк Ф.Е. Типология переживания различных критических ситуаций / Ф.Е. Василюк // Психол. журнал. — 1995. — Т.16. — № 5. — С.104-114.
4. Виноградова Л.В. Когнітивні аспекти суб’єктивного відображення емоційно важливих життєвих ситуацій : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.01 «Загальна психологія, історія психології» / Л.В. Виноградова. — Київ, 1995. — 21 с.
5. Кочарян А. Беременность как эмоционально-трудная ситуация / А. Кочарян, В. Кузнецова // Психологічні перспективи. — Вип. 13. — Луцьк, 2009. — С. 230-235.
6. Нартова-Бочавер С.К. «Coping behavior» в системе понятий психологии личности / С.К. Нартова-Бочавер// Психол. журнал. — 1997. -Т. 18. — № 5.- С. 20-30.
7. Сагань І. А. Застосування схеми рефлексії ситуації прояву відповідальності в роботі з людьми, які опинились в складній життєвій ситуації / І.А. Сагань // Актуальні проблеми психології: Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія / За ред. академіка С.Д. Максименка. — Том. Х. — Вип. 14. — Київ-Кіровоград: ДП «Інформаційно- аналітичне агентство», 2009. — С. 292-299.
8. Lasarus R.S. Stress, appraisal and coping / S. Lasarus, S. Folkman. — New York: Springer Publishing Company, 1984. — Р. 328-333.