1. Тенденції розвитку банківської системи

Особливості банківського законодавства у США сприяли збереженню децентралізованої роздробленої банківської системи. У країні створено розгалужену систему банківського регулювання як на федеральному рівні, так і на рівні окремих штатів. В ній функціонує дванадцять федеральних резервних банків (Бостон, Нью-Йорк, Філадельфія, Атланта, Даллас, Сан-Франциско). Основними структурами системи банківського регулювання у США є: Федеральна резервна система, Служба контролера грошового обігу, Федеральна корпорація страхування депозитів і банківські департаменти в урядах штатів.

Основу для сучасної системи федерального регулювання американської банківської діяльності заклав Закон «Про діяльність національних банків» (1864 р.), який запровадив обов’язкові резерви, визначив порядок створення і діяльності національних банків. Банківське законодавство США розвивалося поступово, під впливом різних історичних обставин, причому основні етапи розвитку часто були пов’язані із загальнонаціональними кризами. Загалом, банківське законодавство США, незважаючи на труднощі та кризи, які обумовлювали потребу постійного удосконалення правового регулювання банківської діяльності, сприяло зміцненню фінансової системи країни. Основною ознакою законотворчого процесу було розуміння того, що роль уряду у сфері банківського регулювання повинна бути принциповою і визначальною, щоб не допустити фінансової депресії. Так, наприклад, у період правління Президента Ф. Рузвельта (1934 р.) у США була системна банківська криза, внаслідок якої більшість банків припинили свою роботу. З метою усунення цієї кризи було вжито таких заходів:

• запропоновано федеральні гарантії для банківських депозитів;
• тимчасово закрили усі банківські установи;
• слабкі банки отримали фінансову допомогу через федеральні позики;
• банкам надали повноваження видавати шестивідсоткові привілейовані акції в обмін на державні позики.

Сучасна кредитно-банківська система США є дворівневою і складається з таких основних елементів: на верхньому рівні банківської системи знаходиться Федеральна Резервна система (ФРС), яка включає: Раду Керуючих Федеральної резервної системи, 12 федеральних резервних банків, які є центральними для округів і розташовані у різних регіонах країни. Крім того, до цього рівня належать Управління Контролера грошового обігу і Федеральна корпорація страхування; депозитів (ФКСД). Нижній рівень банківської системи США становить 14,5 тис. комерційних банків, до числа яких входять: банки — члени ФРС (5,5 тис.); банки штатів, що не є членами ФРС (1100), однак застраховані в Федеральній корпорації, страхування депозитів і нарешті, банки, які не є членами ФРС і не застраховані в ФКСД (623). Сюди ж належать різні небанківські спеціалізовані кредитні інститути: поштові ощадні каси, фінансові і страхові компанії, кредитні кооперативи, пенсійні фонди, фонди соціального страхування, товариства взаємного кредиту, федеральні кредитні установи тощо.

Близько 10 000 комерційних банків забезпечують ефективне функціонування банківської системи США. Приблизно 2/3 з них є банками штатів, тобто приватними банками, діючими відповідно до чартеру штату. Решта одержує чартери від федерального уряду, тобто є національними банками. До ухвалення Закону «Про дерегулювання депозитних установ та контроль за грошовим обігом» ця відмінність була важливою, оскільки закон зобов’язав національні банки входити у федеральну резервну систему, тоді як банки штатів самі вирішували приєднуватися до неї чи ні, це пояснюється відсутністю єдиного банківського законодавства.

У 1990 році тільки один американський банк Citicorp входив у десятку найбільших банків світу. Уже у 1997 році — три банки: Chase Manhattan Corp. (капітал якого становив на той час близько 22,5 млрд дол. США) посів друге місце у світі; Citicorp (відповідно приблизно 21 млрд дол. США) — четверте місце; Bank America Corp. (17 млрд дол. США) — сьоме місце. Такі досягнення були зумовлені ефективністю функціонування економіки США та надійністю банківських установ. Доказом цього може слугувати той факт, що за 1950-1970 pp. кількість банків-банкрутів становила 75. За роки кризи 1980-1994 pp. збанкрутувало 1 617 банків і 1 295 спеціальних фінансово-кредитних інститутів. Після чого ФРС створює сприятливі умови для функціонування та розвитку банківської системи у 90-х роках (1995-1996 pp. — вісім банків-банкрутів, а у 1996 р. — тільки один банк).

До основних впливових інвестиційних банків належать: First Boston Corp.; Lawman Brothers; Merrill Lynch, Piers, Finer&Smith та ін. За формою організації одні інвестиційні банки є корпораціями (акціонерними компаніями), інші — неакціонерними фірмами або товариствами, які включають обмежене коло партнерів (наприклад, Lawman Brothers має 17 партнерів).

До спеціальних банків, що проводять депозитну діяльність, належать взаємоощадні та акціонерні ощадні банки, які приймають заощадження населення та інвестують їх у різні активи. 100 найбільших взаємоощадних банків зберігають 75 % усіх активів цих банків. Значна частина капіталів перебуває в чотирьох північно-східних штатах — Нью-Йорк, Пенсільванія, Масачусетс, Коннектикут.

Ощадною справою також займаються державні ощадні каси при поштових відділеннях, які було створено у 1910 р. їхні кошти вкладаються в облігації федерального уряду та у місцеві комерційні банки. У США виділяється група спеціалізованих кредитно-фінансових установ, які надають споживчі кредити. До них належать інвестиційні компанії або трести, фінансові компанії, кредитні спілки та позиково-ощадні асоціації. Останні досить поширені в США. Це кооперативні установи, які надають своїм членам позики на купівлю та будівництво житла.

Слід також виокремити групу установ, які надають кредити фермерам. Ці установи свого часу відіграли і продовжують відігравати важливу роль в економіці сільського господарства США.

На відміну від інших розвинених країн, США мають банківську систему, яка складається із багатьох тисяч банків. Саме тому складається враження, що у США існує децентралізована банківська система. Це зумовлено тим, що банківська філіальна мережа обмежена у США більш вузькими рамками, ніж у інших країнах. Протягом тривалого періоду американські банки взагалі не мали права відкривати свої філіали.

Небанківські спеціалізовані фінансово-кредитні інститути (далі — ФКІ) відіграють у банківській системі США важливу роль, оскільки вони є складовими банківських холдингів. Найбільшим банківським холдингом у США є Vestern Bank Corporation. Крім того, не менш відомі Marin Midi end Corp., Norsjuest Bank Corp., First Bank Stock Corp.

У кінці 2000 року нараховувалось близько 41 тис. комерційних банків США із сукупними активами понад 4 800 млрд дол. США, із них приблизно 9 тис. штатних банків-членів ФРС та 24,5 тис. штатних банків, які не входили у ФРС.

У ресурсах комерційних банків США власні капітали становлять невелику частину — до 7,5 %; основна частка припадає на депозити, серед яких 45 % — депозити до запитання і 55 % — строкові депозити. Активні операції комерційних банків складаються із кредитів (у 2000 році із загальних активів на кредити припадало приблизно 55-60 %). Менше займають інвестиції, причому вони більшою мірою складаються із вкладень у державні цінні папери, в основному федеральні.

Банківська система США — найбільша у світі, вона містить майже 90 000 банківських відділень і 371 000 банкоматів. На 30 вересня 2009 р. активи банків США становили 9,88 трильйонів дол. США, 5,98 трильйонів дол. США було видано у виді кредитів. Банківська діяльність у США більш різноманітна, чим у більшості країн Заходу. Незважаючи на триваючий процес консолідації, існують запекла конкуренція усередині цього великого банківського співтовариства, утвореного холдинговими компаніями, що працюють у масштабі країни, що домінують регіональними банками й меншими по розмірах незалежними банками. На ринок США продовжують проникати й розширюватися на ньому великі іноземні банки.

2. Аналіз сучасного стану банківської системи США

Основними проявами фінансової кризи, яка розпочалася у другій половині 2008 р. у США, є такі події:

— криза ліквідності у значній кількості банків;

— погіршення якості активів банків і фінансових компаній;

— зниження доходів населення;

— падіння основних фондових індексів;

— зниження ділової активності на підприємствах реального сектору економіки.

Висока привабливість ринку іпотеки США для банків та інших інституційних інвесторів значною мірою була обумовлена загальним механізмом його функціонування (рис. 1).

Умовні позначення рис. 1:

1. Надання позичальнику (фізичній особі) кредиту на придбання нерухомості.
2. Придбання нерухомості.
3. Передача придбаної нерухомості у заставу за кредитом банку.
4. Випуск банком облігацій, які забезпечено іпотечним кредитом, та придбання цих

облігацій інвесторами, в т.ч. іноземними.

5. Придбання інвесторами похідних фінансових інструментів (наприклад, свопів кредитного дефолту), які передбачають страхування ризиків, пов’язаних із погашенням облігацій.
6. Сплата позичальником відсотків та основної суми кредиту і, відповідно, погашення зобов’язань за облігаційною позикою.

Наведений вище механізм дозволяв американським банкам залучати майже необмежені обсяги коштів для надання іпотечних кредитів, оскільки фінансування цих операцій відбувалося за рахунок коштів інвесторів різних країн світу. Високі кредитні рейтинги американських банків та іпотечних облігацій, розвиток ринку похідних фінансових інструментів (наприклад, свопів кредитного дефолту) сприяли активному залученню коштів установами США.

З іншого боку, іпотечні кредити користувалися великим попитом серед населення США, що було обумовлено низьким рівнем відсоткових ставок за такими кредитами, постійним збільшенням цін на нерухомість, а також змінами у системах андерайтингу кредитів.

На кінець другого кварталу 2008 р. обсяг операцій з кредитними деривативами лише 10 найбільших банків США становив 8,9 трлн. дол. США (60% іпотек країни), або 101% від валюти балансу цих банків.

Наслідком такої кредитної політики стало стрімке погіршення якості кредитного портфеля банків. Частка прострочених житлових іпотечних кредитів збільшилася з початку 2005 р. до середини 2008 р. – з 1,51% до 4,11%, комерційних іпотечних кредитів – з 1,09% до 4,03%. За оцінками експертів, якість портфеля іпотечних кредитів на початок вересня 2008 р. була ще гіршою – прострочена заборгованість за житловими іпотечними кредитами знаходилася на рівні 6,41%, в т.ч. за кредитами subprime – 18,67% (близько 25% за кредитами з плаваючою відсотковою ставкою).

У свою чергу, знецінення капіталу мало два ключових наслідки для банків:

— знецінення акцій банків, а також інших установ, які брали участь у фінансуванні іпотеки;

— обмеження можливостей банків надавати кредити, оскільки втрата 1 умовної одиниці капіталу накладає обмеження щодо видачі 12,5 одиниць кредитів (100/8).

Для економіки в цілому зниження вартості капіталів банків призвело до паніки на фондовому ринку та його суттєвого падіння. При цьому паніка на фондовому ринку призвела до паніки вкладників та відповідно відтоку депозитів, а також до небажання інвесторів здійснювати інвестиції в іпотечні та інші цінні папери.

Неспроможність банків надавати нові кредити, з одного боку, призвела   до заморожування програм розвитку та підтримки ліквідності підприємств, з іншого – до зниження попиту на їхню продукцію, формування якого забезпечувалося за рахунок кредитних коштів.

Виходячи із досвіду США, управління фінансовою системою країни не може вважатися достатнім за умов неналежного регулювання діяльності небанківських фінансових установ, насамперед, компаній, які мають право здійснювати операції із залучення та розміщення коштів, а також приймати ризики за операціями із розміщення коштів. Сьогодення вимагає переосмислення їхніх функцій та впливу на фінансову систему та економіку в цілому. Механізм державного регулювання небанківських фінансових установ має враховувати характер та обсяги їхніх операцій і передбачати ліцензування діяльності в розрізі окремих операцій.

На сьогоднішній день американська фінансова система перебуває в кращій формі, ніж це було до кризи й має всі можливості забезпечити фінансування, необхідне для економічного росту. Ядро американської фінансової системи перебуває в набагато більше вигідному положенні, чим вона була до кризи.

Чистий прибуток американських банків становив $ 87,5 млрд. в 2010 році, найвищий  показник з 2007 року, Standard & Poor’s 500 іndex підскочив на 64% з березня 2009 року.

Американська банківська система й ринок капіталу США мають набагато більше шансів, щоб фінансувати потреби в капіталі, які приходять із відновленням.

Найбільша економіка світу за прогнозами, виросте на 3,2% в 2011 році, більшість із 2004 року, згідно із середнім прогнозом 61 економістів.

Слабкі плями залишаються, фінансування житлового будівництва як і раніше «надзвичайно залежно» від державної підтримки.

Міністерство фінансів у лютому 2011р. висунув ряд пропозицій для залучення приватного капіталу назад в $ 11 трильйонний іпотечний ринок. У той же час, скорочуючи роль, що грають Fannіe Mae і Freddіe Mac, що спонсоруються урядом з вересня 2008 року.

Сенат США схвалив проект реформи фінансової системи держави. Документ, розроблений адміністрацією Барака Обами з метою уникнути повторення фінансової кризи 2008 року, був прийнятий 60 голосами «за» (проти висловилися 39 сенаторів).

Автори проекту розробили схему ліквідації розорених фінансових компаній, яка дозволить мінімізувати наслідки краху конкретних організацій для економіки в цілому. Новий закон передбачає здійснення жорсткішого контролю за видачею кредитів і іншими операціями. Крім того, передбачається створити спеціальне агентство, яке боротиметься з фінансовими махінаціями.

Федеральна резервна система США скорегувала убік  зниження прогноз по росту економіки на 2011 рік до 3,1-3,3% з попереднього прогнозу в 3,4-3,9%.

Регулятор очікує росту економіки США на 3, 5—4,2% в 2012 році й на 3,5-4,3% в 2013 році.

За прогнозами  фінрегулятора рівень безробіття в країні цього року  складе 8, 4—8,7%. Попередній прогноз по цьому показнику становив 8, 8—9,0%. У своєму виступі він відзначив, що прогрес по поліпшенню ситуації на ринку праці є повільним, а рівень безробіття залишається підвищеним.

Інфляція цього року  буде перебувати на оцінці 2, 1—2,8% проти 1, 3—1,7%, які очікував регулятор раніше. При цьому базова інфляція складе 1, 3—1,6%, а не 1— 1,3%, як прогнозувалося раніше. В 2012 році інфляція сповільниться до 1, 2—2% замість попереднього прогнозу в 1— 1,9%, прогнозує ФРС.

Однак, обсяг державного боргу США досяг уже такої величини, що це приводить до якісних змін у положенні Америки на міжнародному фінансовому ринку. Але вона користується тим, що практично є основним еміссіонером на ринку й одержує емісійний дохід від того, що випускає долари, які є міжнародним платіжним засобом. Цей дохід і дозволяє Америці покривати дефіцит держбюджету. Як тільки вона втратить такі можливості, з’являться країни з рівними їй здатностями випускати міжнародні платіжні засоби, скажемо, стане розширюватися євро або юань, і Америка зіштовхнеться з тим, що не зможе виконати свої економічні зобов’язання, що насправді  і є дефолтом.

Міністерство фінансів США повідомило, що державний борг країни досяг на початку 2011 року рекордної цифри в 14 трильйонів доларів. До кінця березня очікується, що борги збільшаться ще на $300 мільярдів, досягши встановлений рік назад межі. Відмова підвищити планку може позбавити роботи мільйони американців, поставивши країну під загрозу першого в її історії дефолта. Якщо борги США будуть накопичуватися колишніми темпами, то до 2015 року вони перевищать ВВП країни.

За останні 6 років державний борг США виріс майже у два рази. У січні 2005 року державний борг становив близько 7,6 трлн. доларів. На початку 2009 року державний борг виріс до $10,6 трлн. Зараз державний борг Америки становить $14 трлн. 20 млрд. ВВП США за станом на 2008 рік становив таку ж суму. Одночасно, дефіцит бюджету США становить $1,7 трлн. По підрахунках AP, уряд США займає 41 цент на кожний долар, що витрачає.

У лютому минулого року Барак Обама пообіцяв боротися з бюджетним дефіцитом і затвердив новий ліміт для державного боргу в розмірі $14,3 трлн. Нинішній державний борг уже впритул підійшов до нової встановленої планки. Найближчим часом  Конгрес США проведе спеціальне засідання по питанню державного боргу. Конгресмени повинні будуть вирішити —  чи збільшувати граничний ліміт державного боргу, або різко знизити державні витрати, щоб утримати державний борг у нинішньому ліміті.

Отже, основні функції ФРС подібні до функцій, що їх виконують центральні банки інших країн, але даній системі притаманні певні особливості. ФРС відповідальна за здійснення монетарної політики, підтримання рівня ліквідності, надійності та стабільності банківської системи і допомогу фінансовим органам — Міністерству фінансів США, Державній скарбниці — у виконанні деяких їхніх обов’язків. Крім того, ФРС бере участь у підтримці та регулюванні платіжної системи країни і безперервно спрямовує зусилля на підвищення її ефективності та надійності.

Список використаної літератури

1. Іванов В. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн: Курс лекцій / Міжрегіональна академія управління персоналом. — К. : МАУП, 2001. — 228с.
2. Костюченко О. Банківське право: Банківська система ; Національний банк; Комерційні банки ; Кредитування ; Ринок цінних паперів ; Національне валютне законодавство ; Банківські системи зарубіжних країн ; Інститут банківської таємниці: Навч. посіб. для студ. вищих закл. освіти. — 2.вид. — К. : А.С.К., 2001. — 569с.
3. Мельник П. Банківські системи зарубіжних країн: підручник / П. В. Мельник, Л. Л. Тарангул, О. Д. Гордей; Держ. податк. адмін. України ; Нац. ун-т держ. податк. служби України. — К. : Алерта : Центр учбової літератури, 2010. — 586 с.
4. Полтавська Є. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн: конспект лекцій / Харківський національний економічний ун-т. — Х. : Вид. ХНЕУ, 2007. — 112 с.
5. Реверчук С. Грошово-банківські системи зарубіжних країн. — Л. : Тріада плюс, 2008. — 160 с.
6. Рисін В. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Національний банк України; Львівський банківський ін-т. — Л., 2001. — 192с.
7. Шамова І. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн: для спеціальності «Банківська справа»:навч.-метод. посібник для самост. вивчення дисципліни / Державний вищий навчальний заклад «Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана» — К. : КНЕУ, 2007. — 160c.