Міністерство фінансів України, структура і місце у фінансовій системі держави

Вступ

Актуальність теми. Міністерство фінансів України є центральним органом виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України, який забезпечує проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики, спрямованої на реалізацію визначених завдань економічного та соціального розвитку України, здійснює координацію діяльності у цій сфері інших центральних органів виконавчої влади.

Міністерство фінансів відіграє провідну роль у системі органів оперативного управління бюджетом.

Головними напрямами його діяльності є розроблення та реалізація фінансової політики держави, забезпечення бюджетного процесу, регулювання фінансового ринку й організація випуску державних цінних паперів, забезпечення міжнародних фінансових відносин держави, організація фінансових відносин у суспільстві, матеріальному виробництві, сфері послуг. У цій діяльності стрижневою основою є бюджет. З одного боку, всі напрями діяльності Міністерства фінансів так чи інакше відображаються в бюджеті, з іншого – саме через бюджет значною мірою реалізуються поставлені завдання та функції.

Важлива роль Міністерства фінансів і на стадії виконання бюджету. Так, Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Функції органів, що здійснюють фінансовий контроль, у тому числі й Міністерства фінансів України, розглядаються у науковій, навчальній літературі з фінансового права вченими Л. Вороновою, П. Пацурківським, С. Кадькаленком. Проте чіткої класифікації їх на сьогодні немає.

Отже, мета нашого дослідження полягає в тому, щоб на основі досягнень юридичної науки, аналізу чинного законодавства дослідити структуру та функції Міністерства фінансів України.

У зв’язку з цим поставлені наступні завдання:

– дослідити місце Міністерства фінансів України в системі органів державної влади у сфері фінансової діяльності;

– вивчити форми участі Міністерства фінансів України у фінансовій діяльності держави;

– з’ясувати місце і роль Міністерства фінансів у здійсненні бюджетного процесу, зокрема, роль Міністерства фінансів на різних стадіях бюджетного процесу.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, в яких Міністерство фінансів бере участь як суб’єкт фінансової діяльності.

Предметом дослідження є наукові погляди, ідеї, концепції і теорії, нормативно-правові акти України та практика їх застосування, зарубіжне законодавство щодо здійснення повноважень Міністерством фінансів у сфері фінансової діяльності.

1. Основні чинники законотворчої діяльності Міністерства фінансів України та його місце місце у фінансовій системі держави

Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю, випуску та проведення лотерей, розроблення та виробництва голографічних захисних елементів.

Мінфін організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та вносить їх в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України.

Пріоритетними чинниками законотворчої діяльності Міністерства фінансів України завжди були і залишаються питання бюджетної політики, фінансової та банківської діяльності, цілеспрямована й ефективна співпраця міністерства з Верховною Радою України, депутатськими фракціями і групами, профільними комітетами Верховної Ради України та народними депутатами України з питань законотворчої діяльності, а також виконання в повному обсязі й у визначені терміни завдань уряду і Президента України з підготовки та прийняття Державного бюджету України на відповідний рік і його виконання.

Не залишаються поза увагою міністерства й питання виконавської дисципліни, робота з депутатськими зверненнями та запитами, контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного бюджету, так і місцевих бюджетів.

Одним із найважливіших напрямів роботи фінансового відомства є також супроводження законопроектів посадовими особами міністерства у комітетах Верховної Ради України, оскільки від рівня опрацювання законопроектів у комітетах залежить певною мірою їх подальший розгляд та прийняття рішень на пленарних засіданнях. За активної участі міністерства для цього створена нормативно-правова база. Зокрема укази Президента України № 257 від 25 березня 2003 року «Про заходи щодо вдосконалення взаємодії органів виконавчої влади з Верховною Радою України», № 1348 від 26 листопада 2003 року «Про поліпшення організації законопроектної роботи», розпорядження Кабінету Міністрів України № 123 від 4 березня 2003 року «Про додаткові заходи щодо забезпечення ефективної співпраці Кабінету Міністрів України з Верховною Радою України», постанови Кабінету Міністрів України № 28 від 14 січня 2004 року «Про утворення Консультативної ради з питань співробітництва Кабінету Міністрів України з Верховною Радою України» [2, c. 125-126].

Керівники та фахівці міністерства беруть активну участь у засіданнях комітетів Верховної Ради України не лише під час розглядів законопроектів, за які міністерство є головним відповідальним, а й під час прийняття рішень, які можуть істотно вплинути на дохідну чи видаткову частину бюджету, пропонують власне бачення змін у міжбюджетних відносинах, що стосуються податкового законодавства, тощо.

Зазначена робота визначається згідно з календарним планом і порядком денним роботи відповідної сесії Верховної Ради України четвертого скликання, тижневих та щоденних розкладів її пленарних засідань, а також доручень Президента України і Кабінету Міністрів та наказів, розпоряджень, протокольних рішень Міністерства фінансів.

Упродовж 2003—2004 років у комітетах Верховної Ради України за участю посадових осіб Міністерства фінансів відбулося понад 720 засідань, на яких проекти законодавчих актів, з відповідними пропозиціями та зауваженнями Міністерства фінансів, розглядалися понад 1633 рази.

За зазначений період роботи у комітетах Верховної Ради України проекти законів, за які Міністерство фінансів є головним відповідальним, розглядалися 548 разів. Основна увага на засіданнях комітетів парламенту приділялася розгляду проектів законів України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» та «Про Державний бюджет України на 2005 рік». Зокрема за період шостої сесії четвертого скликання проект Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» у профільних комітетах Верховної Ради України розглядався 35 разів, у тому числі у Комітеті з питань бюджету — 12 разів.

Слід зауважити, що за 2003—2004 роки Міністерство фінансів розробило та внесло на розгляд Верховної Ради України 31 законопроект, з них: у 2003 році — 17 законопроектів; у 2004 році — 14 законопроектів, з них: прийнято в цілому — 9; прийнято у першому та наступних читаннях — 2; відхилено, не набрано голосів або відкладено — 8; не розглядалися — 12.

Крім того, за 2003—2004 роки Міністерство фінансів супроводжувало 95 законодавчих актів, з яких Кабінетом Міністрів Міністерство фінансів визначено головним виконавцем, з них: набрали чинності — 27; прийнято у першому та наступних читаннях — 13; відхилено, не набрано голосів або відкладено — 37; не розглядалися — 18.

У 2004 році фінансове відомство підготувало узгоджені пропозиції з 132 законопроектів, що стосувалися змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік».

У 2004 році посадові особи міністерства взяли участь у розгляді: 1817 нормативно-правових актів на засіданнях Кабінету Міністрів України; 2598 нормативно-правових актів на засіданнях урядових комітетів [6, c. 11-12].

Для підвищення якості законотворчої роботи та досягнення реального результату у прийнятті законів, які готуються Міністерством фінансів, було б доцільно скоротити загальну кількість законопроектів, що розробляються апаратом міністерства. При цьому необхідно зосередити основну увагу на підготовці проекту Основних напрямів бюджетної політики на 2006 рік, проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», а також підготовці змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік».

Складовою частиною цієї роботи є підготовка у встановлені Бюджетним кодексом України терміни річного звіту про виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» та щоденна, результативна робота керівного складу, фахівців Міністерства фінансів з депутатськими фракціями (групами), окремими (провідними) народними депутатами України, а також ефективна робота в комітетах Верховної Ради України щодо роз’яснень і переконання народних депутатів України у доцільності прийняття тієї чи іншої норми закону.

Нагальною потребою є проведення інституційної реформи органів державного управління з огляду на проголошену адміністративну реформу органів державної виконавчої влади.

На наш погляд, насамперед заслуговує на увагу створення єдиного координаційного органу в державі стосовно управління усіма доходами держави незалежно від їх надходження у поєднанні функцій фінансової, бюджетної, фіскальної та митної.

З цією метою можливо було б створення єдиного державного органу Міністерства доходів України на базі Міністерства фінансів України із входженням до нього Державної податкової служби, Державної митної служби та Контрольно-ревізійної служби. Це сприяло б сконцентруванню зусиль зазначених органів на виконанні найважливішої функції — максимальному наповненні дохідної частини бюджету та ефективному використанні бюджетних коштів [9, c. 13-14].

Основними завданнями Мінфіну є:

забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю та здійснення контролю за її проведенням Державною податковою адміністрацією, Держмитслужбою, ГоловКРУ, Державним казначейством;

забезпечення концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України;

здійснення заходів з підвищення ефективності управління державними фінансами;

проведення разом з іншими органами виконавчої влади аналізу фінансово-економічного становища держави, перспектив її подальшого розвитку;

підготовка проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період;

розроблення в установленому порядку проекту Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, прогнозних показників зведеного бюджету України, організація роботи, пов’язаної із складенням та виконанням Державного бюджету України, координація діяльності учасників бюджетного процесу;

удосконалення міжбюджетних відносин;

здійснення в межах своїх повноважень контролю за дотриманням бюджетного законодавства;

розроблення стратегії фінансування державного бюджету;

забезпечення здійснення державних запозичень, надання державних гарантій, погашення та обслуговування державного боргу;

удосконалення методів фінансового і бюджетного планування;

здійснення державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні, розроблення стратегії розвитку національної системи бухгалтерського обліку, визначення єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та складення фінансової звітності, обов’язкових для всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування (крім банків та бюджетних установ), а також фізичних осіб — підприємців;

реалізація державної політики у сфері випуску та проведення лотерей;

реалізація державної політики у сфері розроблення та виробництва голографічних захисних елементів, здійснення державного контролю і координація діяльності державних органів у цій сфері;

участь у розробленні разом з іншими органами виконавчої влади державної політики у сфері видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння;

інформування громадськості про економічні та фіскальні цілі держави [1].

2. Структура Міністерства фінансів України

Структура центрального апарату Міністерства фінансів визначається основними завданнями і функціями, які покладені на дане відомство.

Міністр фінансів є керівником Міністерства та членом Кабінету Міністрів України. Він призначається та звільняється з посади Президентом України. До основних функцій Міністерства належать:

– відповідає за якість і терміни складання проекту Державного бюджету України;

– визначає організаційно-методичні засади бюджетного планування, які покладені в основу підготовки бюджетних запитів;

– приймає рішення щодо обсягу доходів і видатків проекту Державного бюджету України;

– представляє проект Закону „Про Державний бюджет” на пленарному засіданні Верховної Ради України;

– затверджує розпис Державного бюджету України і забезпечує його відповідність установленим бюджетним призначенням;

– є головним розпорядником коштів Міністерства фінансів України;

– представляє звіт Кабінету Міністрів України про виконання Закону „Про Державний бюджет України” перед Верховною Радою України.

Граничну чисельність працівників Міністерства фінансів затверджує Кабінет Міністрів України.

Структуру центрального апарату Міністерства затверджує Міністр за погодженням з Віце-прем’єр-міністром України.

Затвердження Положення про структурні підрозділи центрального апарату Міністерства є одним з повноважень Міністра.

Штатний розпис та кошторис Міністерства фінансів затверджує Міністр фінансів.

Через міністра фінансів Кабінет Міністрів України спрямовує і координує діяльність Державної податкової адміністрації, Державної митної служби, Головного контрольно-ревізійного управління та Державного казначейства України. Координує діяльність центральних органів виконавчої влади в частині розроблення та опрацювання ними проектів актів фінансового, бюджетного, податкового і митного законодавства та законодавства у сфері державного внутрішнього фінансового контролю [5, c. 32-33].

Відповідно до Указу Президента України „Про заходи щодо запобігання легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом” у складі Міністерства фінансів України у 2002 році було утворено Державний департамент фінансового моніторингу як урядовий орган державного управління та затверджено Положення про зазначений Державний департамент фінансового моніторингу, а також вирішені питання, пов’язані із забезпеченням його діяльності [1, п. 3].

Голова Держфінмоніторингу здійснює керівництво Департаментом і несе персональну відповідальність перед міністром фінансів за виконання покладених на Держфінмоніторинг завдань, основними з яких є:

– участь у реалізації державної політики у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;

– збір, обробка й аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають обов’язковому фінансовому контролю, та інші операції, пов’язані з легалізацією (відмиванням) таких доходів;

– створення єдиної інформаційної системи і ведення бази даних у сфері протидії легалізації доходів, одержаних злочинних шляхом;

– налагодження співробітництва, взаємодії та інформаційного обміну з органами державної влади, компетентними органами іноземних держав та міжнародними організаціями в зазначеній сфері;

– забезпечення представництва України в установленому порядку в міжнародних організаціях з питань протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

Для погодженого вирішення найважливіших питань, що належать до компетенції Міністерства фінансів, створюється колегія у складі міністра (голова колегії), заступників міністра та інших керівних працівників Міністерства.

До складу колегії можуть входити керівники інших центральних органів виконавчої влади, а також представники відповідних громадських організацій (з правом дорадчого голосу).

Членів колегії затверджує та звільняє від виконання обов’язків Кабінет Міністрів України за поданням міністра.

Міністерство фінансів поділяється на департаменти, які, у свою чергу, – на управління, відділи.

Кожний департамент так чи інакше бере участь у виконанні всіх функцій Міністерства фінансів. Водночас кожен із них має свою специфічну сферу діяльності.

За ознакою ролі в забезпеченні бюджетного процесу департаменти можна розділити на три блоки:

– департаменти, що організовують і здійснюють бюджетний процес;

– департаменти, які виконують більш широкі функції у сфері фінансової діяльності в цілому і пов’язані тільки з окремими етапами і частинами бюджетного процесу;

– департаменти, не пов’язані з бюджетним процесом [20, с. 124].

Розглянемо функції окремих департаментів за напрямами їхньої діяльності та відношенням до бюджетного процесу.

Провідну роль у методичному й організаційному забезпеченні відіграють департаменти, які організовують і здійснюють бюджетний процес.

Головна мета їх діяльності – ефективне управління фінансовими ресурсами, збалансування доходів та видаткової частини державного бюджету; здійснення перспективного фінансового планування і прогнозування фінансової бази економічного і соціального розвитку держави; формування бюджетних взаємовідносин між державним бюджетом і бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, забезпечення аналізу стану виконання державного бюджету для ефективного управління фінансовими ресурсами. На департаменти покладено виконання наступних функцій:

– забезпечення проведення Міністерством єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики, участь у розробленні законодавчих проектів, нормативно-правових актів, державних програм у частині фінансового забезпечення за рахунок коштів бюджету та державних позабюджетних цільових фондів;

– складання проекту, розгляд, прийняття та контроль за виконанням Державного бюджету України, місцевих бюджетів, поточний моніторинг і підготовка пропозицій щодо збалансування ресурсів та витрат загального фонду державного бюджету і внесення змін до закону про Державний бюджет України. Відстеження ходу реалізації вимог Бюджетного кодексу України;

– розроблення фіскальної стратегії, загальнодержавних прогнозних та програмних документів, зведеного балансу фінансових ресурсів, аналіз та прогнозування макроекономічних показників;

– координація роботи з Державним казначейством України;

– зведений аналіз виконання показників бюджету;

– проведення аналізу взаємозв’язку фінансово-бюджетних і соціально-економічних показників, складання і поширення даних статистики державних фінансів;

– забезпечення розроблення та впровадження єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку і фінансової звітності на підприємствах, в об’єднаннях і організаціях усіх форм власності (крім банків та бюджетних установ);

– організація взаємодії Міністерства фінансів України з Головним контрольно-ревізійним управлінням [18, с. 145].

Метою діяльності другого блоку департаментів є ефективне використання всіх інструментів, за допомогою яких можна мінімізувати навантаження державного боргу на бюджет і забезпечити здійснення фінансової експертизи всіх міжнародних угод та адаптацію законодавства з питань оподаткування і фінансових послуг до міжнародних стандартів.

Зазначені департаменти виконують функції:

– розроблення стратегії щодо внутрішніх і зовнішніх запозичень держави, погашення та обслуговування державного боргу і забезпечення її реалізації;

– участь у розробленні проекту, прогнозних показників, забезпеченні виконання Державного бюджету України в частині фінансування бюджету за рахунок державних запозичень і погашення та обслуговування державного боргу;

– забезпечення проведення державної фінансової політики у сфері банківської діяльності та взаємодії з Національним банком України;

– забезпечення міжнародного співробітництва у сфері оподаткування, моніторинг податкових угод і взаємодія з міжнародними фінансовими органами у сфері бюджетної та податкової політики;

– забезпечення співробітництва України в рамках СНД і ГУУАМ та їх органів, а також в інших міждержавних об’єднаннях;

– фінансове забезпечення зовнішньоекономічної і зовнішньополітичної діяльності України [14, с. 207-208].

Департаменти, не пов’язані з бюджетним процесом, забезпечують ефективну організацію роботи структурних підрозділів Міністерства фінансів, взаємодію з Верховною Радою України та народними депутатами України, із Секретаріатом Кабінету Міністрів України, узгоджують проекти нормативно-правових актів, що розробляються Міністерством із центральними органами виконавчої влади, а також організовують діяльність підприємств та установ, що належать до сфери управління Міністерства фінансів.

3. Функції Міністерства фінансів України як органу, що здійснює фінансовий контроль

Основну роль у здійсненні фінансового контролю в Україні відіграють органи державного фінансового контролю. Сьогодні система цих органів в Україні перебуває на стадії формування. Серед органів, що здійснюють фінансовий контроль, виділяють державні органи законодавчої та виконавчої влади, які виконують контрольні функції поряд з іншими.

Останнім часом у публікаціях вказується на необхідність прийняття Закону про фінансовий контроль, але він не вирішить проблеми, яка існує, оскільки не зможе визначити завдання та функції всіх органів, що здійснюють фінансовий контроль, тому слід удосконалювати чинне законодавство, що визначає правовий статус цих органів. Нечітке визначення їх завдань та функцій не сприяє належному здійсненню фінансового контролю. Все це вказує на актуальність та необхідність дослідження функцій такого специфічного органу, який здійснює фінансовий контроль, як Міністерство фінансів України.

Це, в свою чергу, може стати в пригоді для визначення та розкриття функцій інших органів, що здійснюють фінансовий контроль [13, c. 88-89].

Відповідно до поставленої мети зроблена спроба вирішити такі завдання:

проаналізувати нормативні акти, що визначають правовий статус Міністерства фінансів України;
класифікувати функції даного органу;
внести пропозиції щодо вдосконалення його діяльності як органу, що здійснює фінансовий контроль.

Правовий статус суб’єктів фінансового контролю визначають нормативні акти різної юридичної сили. Конституція України закріплює правовий статус і повноваження у сфері контролю таких органів, як Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України. Контрольні функції Президента як глави держави також визначені Конституцією України. Хоча Міністерство фінансів є центральним спеціалізованим органом виконавчої влади з управління фінансами і контролю за рухом і витрачанням державних фінансових ресурсів, але його правовий статус Конституцією України чомусь не визначено.

Відомо, що Міністерство фінансів України займає важливе місце в системі фінансового контролю з боку Уряду. Воно не лише розробляє фінансову політику держави, а й безпосередньо контролює її здійснення. За період існування Міністерства фінансів відбувалися зміни у його складі, функціях, компетенції тощо.

Міністерство фінансів України має різноманітні функції, які забезпечують реалізацію його завдань. До таких функцій можна віднести: контрольну, організаційну, функцію регулювання, прогнозування, аналітичну, експертну, нормотворчу, координаційну, інформаційну та правозастосовну.

Відповідно до Бюджетного кодексу України Міністерство фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного бюджету, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законодавством України.

Однією з основних функцій Міністерства фінансів України є здійснення фінансового контролю у процесі розробки Державного бюджету. Так, відповідно до Бюджетного кодексу України за складання проекту закону про Державний бюджет України відповідає Міністерство фінансів України. Воно здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, а це означає, що цей орган контролює як надходження коштів до бюджету, так і їх витрачання. Міністр фінансів України протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису Державного бюджету України встановленим бюджетним призначенням.

Відповідно до п. 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента України від 26.08.99 р. № 1081/99, Міністерство фінансів здійснює в межах своїх повноважень контроль за цільовим використанням коштів державного та місцевих бюджетів; бере участь у здійсненні контролю за дотриманням інтересів держави в управлінні державними корпоративними правами відповідно до законодавства; здійснює у межах своїх повноважень контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності законодавства, що регулює питання видобутку, виробництва, використання і реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, проводить в установленому порядку перевірку щодо операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням; здійснює фінансовий контроль за діяльністю агентів, що мають свідоцтво на проведення державних грошових лотерей, а також проводить у міністерствах, інших центральних і місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, в установах банків та інших фінансово-кредитних установах усіх форм власності перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів, планів, кошторисів та інших документів щодо зарахування, перерахування і використання бюджетних коштів, а також одержує пояснення, довідки й відомості з питань, що виникають під час перевірки. Відповідно до Бюджетного кодексу України Міністерство фінансів України разом з Рахунковою палатою у порядку, визначеному Верховною Радою України, здійснює контроль за проведенням таємних видатків [12, c. 46-47].

Здійснення суто контрольної функції у сфері фінансів неможливе без виконання, здійснення інших функцій. Якщо функцію контролю вважати основною, то інші функції, які сприяють її виконанню або обслуговують її, матимуть назву допоміжних.

Звичайно, такий поділ функцій на основні та другорядні в даному випадку є умовним, оскільки Міністерство фінансів України не суто орган фінансового контролю, а є центральним спеціалізованим органом державної виконавчої влади з управління фінансами. Проте якщо розглядати функції Міністерства фінансів із загальних позицій як органу управління, то ця функція не є основною. Тому поряд із контрольною функцією слід відмітити організаційну функцію. Вона створює умови для здійснення Міністерством фінансів України покладених на нього завдань, передбачає їх встановлення, здійснення певних дій, які спрямовані на забезпечення виконання контрольної функції. Тобто організаційна функція полягає у здійсненні Міністерством фінансів певних організаційних дій, що в подальшому сприятиме здійсненню контролю. Оскільки Міністерство фінансів є органом управління фінансами, то воно, відповідно, відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України; подає проект цього закону Кабінету Міністрів України для розгляду; затверджує бюджетний розпис; бере участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України на поточний період та перспективу; у межах своєї компетенції здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України тощо.

Міністерство фінансів України, здійснюючи організаційну функцію, бере участь у розробці, підготовці різноманітних заходів, пропозицій, зокрема: подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо вдосконалення взаємовідносин між Державним бюджетом України і місцевими бюджетами; бере участь у підготовці пропозицій щодо основних засад грошово-кредитної політики України, поліпшення стану розрахунків і платежів тощо.

З метою забезпечення належного виконання Державного бюджету, що в подальшому сприятиме і належному здійсненню контролю, Міністерство фінансів здійснює функцію регулювання. Так, якщо в процесі виконання бюджету зміна обставин вимагає менших асигнувань головним розпорядником бюджетних коштів, Міністр фінансів України (керівник місцевого фінансового органу) приймає рішення про приведення у відповідність бюджетного призначення Державному бюджету України (місцевому бюджету). У певних випадках функція регулювання тісно пов’язана із контрольною і здійснюється після проведення контрольних дій. Так, якщо за результатами місячного звіту про виконання загального фонду Державного бюджету України виявиться, що отриманих надходжень недостатньо для здійснення бюджетних асигнувань відповідно до бюджетних призначень з урахуванням граничного рівня дефіциту (профіциту), затвердженого законом про Державний бюджет України, Міністерство фінансів України встановлює тимчасове обмеження асигнувань загального фонду Державного бюджету України. Якщо ж за результатами квартального звіту про виконання Державного бюджету України має місце недоотримання доходів загального фонду Державного бюджету України більш ніж на 15 відсотків від суми, передбаченої розписом Державного бюджету на відповідний період, Міністр фінансів готує пропозиції про внесення змін до Державного бюджету України [18, c. 119-120].

Функція прогнозування передбачає, що Міністерство фінансів України здійснює прогнозування доходів бюджету, показників зведеного бюджету України. Прогнозування є початковим етапом, з якого починається формування бюджету. І якщо ці запрограмовані показники будуть найбільш точними, то це в подальшому приведе до повного виконання бюджету.

Аналітична функція або передує вчиненню контрольних дій, тобто спочатку проводиться аналіз, а потім при виявленні порушень здійснюється контроль, або, навпаки, має місце контроль, а за його результатами проводиться аналіз. У певних випадках аналіз є методом контролю. Так, Міністерство фінансів здійснює аналіз виконання бюджету, на будь-якому етапі складання і розгляду проекту Державного бюджету України проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів. Крім цього, відповідно до покладених на Міністерство фінансів завдань, воно проводить аналітичні дослідження впливу податкової політики на економічне зростання та ефективність дії системи оподаткування.

Із аналізу чинного законодавства можна дійти висновку про існування експертної функції, яка полягає в тому, що Міністерство фінансів дає експертні висновки щодо визначення вартісної величини впливу законопроектів на дохідну чи видаткову частини бюджетів та пропозицій щодо доцільності їх прийняття, можливості та терміну набрання ними чинності. Міністерство фінансів у двотижневий термін готує експертний висновок та пропозиції до законопроектів, передає комітету Верховної Ради України з питань бюджету для підготовки висновків щодо доцільності їх прийняття Верховною Радою України і термінів набрання ними чинності. Крім того, Міністерство фінансів України на підставі основних макропоказників економічного й соціального розвитку України на наступний бюджетний період та аналізу виконання бюджету за поточний бюджетний період визначає загальний рівень доходів і видатків бюджету і дає оцінку обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій проекту Державного бюджету України.

Нормотворча функція є однією із основних функцій Міністерства фінансів, оскільки саме цей орган формулює певні правила поведінки, які в подальшому набувають загальнообов’язкового значення. З метою виконання таких завдань, як удосконалення методів фінансового і бюджетного планування, фінансування, а також звітності та системи контролю за витрачанням бюджетних коштів; забезпечення впровадження єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та звітності (крім бухгалтерського обліку та звітності в банківських і кредитних установах), Міністерство фінансів виконує нормотворчу функцію. На основі аналізу бюджетних запитів, що подають головні розпорядники бюджетних коштів Міністерству фінансів, останнє готує проект закону про Державний бюджет України. Міністерство фінансів розробляє Інструкції щодо підготовки бюджетних запитів, тобто встановлює певні вимоги до них, яких повинні дотримуватися головні розпорядники бюджетних коштів. Міністерство фінансів визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України [20, c. 176-177].

Крім цього, Міністерство фінансів України відповідно до покладених на нього завдань складає звіт про виконання Державного бюджету України і зведеного бюджету України; удосконалює методи складання бюджету, порядок бюджетного фінансування; бере участь у розробці та здійсненні заходів щодо фінансового оздоровлення і структурної перебудови економіки; затверджує нормативно-технічну документацію з питань виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку; розробляє програми державних зовнішніх запозичень за дорученням Кабінету Міністрів України; затверджує в установленому порядку плани рахунків, типові форми бухгалтерського обліку і звітності, інструкції про їх застосування та порядок складання звітності (крім бухгалтерського обліку та звітності в банківських і кредитних установах).

Координаційна функція полягає у здійсненні Міністерством фінансів України координації діяльності учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету, розробці та реалізації заходів з питань методологічного керівництва роботою з ведення бухгалтерського обліку і складання звітності підприємств, установ і організацій (крім бухгалтерського обліку та звітності в банківських і кредитних установах).

Інформаційна функція відіграє важливу роль. Виконуючи завдання — інформування громадськості про економічні та фіскальні цілі держави відповідно до положень Бюджетного кодексу України, Міністр фінансів інформує Кабінет Міністрів України, якщо витрати на обслуговування та погашення державного боргу перевищать обсяг коштів, передбачених у Законі про Державний бюджет України на таку мету; оприлюднює інформацію про бюджет; забезпечує доступність для публікації проекту закону про державний бюджет, закону про Державний бюджет України на відповідний період з додатками, що є його невід’ємною частиною, інформації про виконання Державного бюджету України за підсумками кварталу та року, інформації про показники виконання зведеного бюджету України, іншої інформації про виконання Державного бюджету України.

Правозастосовна функція має місце після здійснення відповідних контрольних дій і тому безпосередньо пов’язана з попередньою. Бюджетний кодекс України на законодавчому рівні закріпив поняття бюджетного правопорушення — це недотримання учасником бюджетного процесу, встановленого нормативно-правовими актами, порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету. Міністерство фінансів України може призупиняти бюджетні асигнування у разі: несвоєчасного і неповного подання звітності про виконання бюджету, невиконання вимог щодо бухгалтерського обліку, складання звітності та внутрішнього фінансового контролю за бюджетними коштами і недотримання порядку перерахування цих коштів, подання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету, порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо прийняття ними бюджетних зобов’язань, нецільового використання бюджетних коштів.

Крім того, правозастосовна функція полягає у тому, що Міністерство фінансів України у разі виявлення бюджетного правопорушення в межах своєї компетенції може застосувати адміністративні стягнення до осіб, винних у бюджетних правопорушеннях відповідно до закону, а також зупиняти операції з бюджетними коштами. Уперше Міністерству фінансів України надано право накладати адміністративні стягнення [11, c, 106-107].

Бюджетний кодекс встановлює, що особи, винні у порушенні бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну і кримінальну відповідальність згідно із законами України. До речі, ці положення ще не знайшли повного відображення у чинному законодавстві.

Права, що надані Міністерству фінансів Бюджетним кодексом, сприятимуть закріпленню його позицій, що стане гарантом ефективності реформування системи фінансового контролю України, перетворення Міністерства фінансів у дієвий орган, наділений владними повноваженнями у сфері фінансового контролю.

Вважаємо за доцільне в Міністерстві фінансів створити окремий Департамент державного фінансового контролю, оскільки на сьогодні контрольні функції виконують різноманітні управління, що не сприяє на-лежному його здійсненню. До основних функцій цього органу слід віднести здійснення контролю за цільовим використанням коштів Державного бюджету України, проведення в межах своєї компетенції комплексних ревізій і перевірок надходження і витрачання бюджетних коштів тощо.

Ураховуючи викладене, треба зазначити, що на сьогодні Міністерство фінансів є основним фінансовим управлінським органом у системі органів виконавчої влади, а отже, його правовий статус необхідно врегулювати нормативним актом вищої юридичної сили – Законом [16, c. 95].

Висновки

Міністерство фінансів відіграє провідну роль у системі органів оперативного управління бюджетом. Воно організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та вносить їх в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України.

На сьогодні Міністерство фінансів України має різноманітні функції, які забезпечують реалізацію його завдань. До таких функцій можна віднести: контрольну; організаційну; аналітичну; нормотворчу; координаційну; експертну; інформаційну; правозастосовну; прогнозування.

Міністерство фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного бюджету, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законодавством України.

Отже, однією з основних його функцій є контрольна, яка проявляється під час здійснення бюджетного контролю.

Так, відповідно до Бюджетного кодексу України за складання проекту закон про Державний бюджет України відповідає Міністерство фінансів України, що перевіряє дотримання бюджетного законодавства у процесі розроблення проекту закону про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період.

Під час розгляду та прийняття закону про Державний бюджет України, Міністерство фінансів виявляє неточності в розрахунках прогнозів податкових надходжень і представляє проект закону про Державний бюджет на пленарному засіданні Верховної ради України.

Міністерство фінансів України готує і подає на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо внесення змін до Державного бюджету України, здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, а це означає, що Міністерство фінансів контролює як надходження коштів до бюджету, так і їх витрачання. Міністр фінансів України протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису Державного бюджету України встановленим бюджетним призначенням.

Список використаної літератури

Положення про Міністерство фінансів України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1837.
Капаєва Л.М., Лях М.С. Фінансове право: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 248 с.
Концепція розвитку Міністерства фінансів України // Фінанси України. – 1997. – № 3. – С. 27 – 42.
Михалюк С. Шляхи залучення некримінальних капіталів в економіку та участь Міністерства фінансів України в законодавчому забезпеченні податкової амністії //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. — 2008. — № 3. — C. 109-115.
Міністерство фінансів // Аудит сегодня. – 2001 – №5. – С. 32 – 34.
Міністерство фінансів України // Бухгалтерія. Налоги. Бізнес. – 1999. – №34. – С. 11 – 14.
Міністерство фінансів як дзеркало Українських реформ // Україна молода. – 2000 – 26 квітня.
Опря А.Т. Фінансове право: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 248 с.
Паламарчук В. О. Основні чинники законотворчої діяльності Міністерства фінансів України //Фінанси України. — 2005. — № 3. — С.13 — 15.
Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч. посібник. – К.: Знання-Прес, 2002. – 495 с.
Романенко О.Р. Фінанси: Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 312 с.
Романів М. В. Роль Міністерства фінансів у забезпеченні контролю за рухом фінансових ресурсів держави // Фінанси України. – 2005. — №3. – С. 46. – 49.
Савченко Л. Функції Міністерства фінансів України як органу, що здійснює фінансовий контроль //Підприємництво, господарство і право. — 2003. — № 9. — C. 89-92
Савченко Л.А. Правові основи фінансового контролю: навч. посіб. – К., 2008. – 494 с.
Сивульська Н.М. Вдосконалення доходної частини бюджетів місцевого самоврядування // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. — Випуск 65. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2000. – С. 74-78.
Смолянська О.Ю. Фінансовий ринок. – К.: Центр навчальної літератури, 2005.
Терещенко Ю.І. Фінансове право. К: Юридична книга, 2006. – 422 с.
Фінансове право України: Підручник / Г.В. Бех, О.О. Дмитрик, І.Є. Криницький; За ред. М.П. Кучерявенка. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 320 с.
Фомін Г.Ф., Гетьманець О.П., Сараскіна Т.В., Фінансове право, навч. пос., „УВС”, – Х:, 2000.
Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України. – К.: НІОС. – 2000. – 400 с.

Освіта та самоосвіта