Вступ

Актуальність теми. На сьогоднішній день в Україні відбуваються постійні зміни, які пов’язуються з розвитком та направленістю українського суспільства і держави на укріплення демократичних, а також правових засад функціонування політичної системи. Розглядаючи її сучасний стан, перспективи подальшого розвитку, слід приділити безпосередню увагу саме особливостям її внутрішньої організації, притаманних для неї властивостям взаємодії структурних елементів між собою, завдяки яким вона утворюється.

Наявність політичної системи дає можливість розкрити цілісність, динамізм і структуру політичного життя, характерних йому ознак, які визначаються роллю і місцем самої політики у суспільстві. Позитивна організація суспільного політичного життя пов’язується з побудовою високих моральних якостей та приділенням більшої уваги вихованню духовної та соціальної єдності народу, нейтралізації негативних течій та тенденцій в розвитку суспільства.

Вивченням такої категорії, як «політична система суспільства» займається сучасна політологія і набирає

обертів поглиблена увага з точки зору сучасної теорії держави і права, але об’єктивно можна зазначити про те, що вона посідає вагоме місце серед зазначених наукових дисциплін. Поряд з цим її важливість відображається не тільки у суто теоретичному значенні, але і особливо завдяки властивості реалізації на практиці.

Метою даної роботи є дослідження сутності «політичної системи суспільства», шляхом розкриття її структури, притаманних їй основних рис та функцій.

Надзвичайно складним і розмаїтим явищем суспільства є його політичне життя. Воно охоплює всі організовані й неорганізовані форми політичної життєдіяльності людей, політичну ідеологію і психологію, політичні інститути та установи, політичні відносини та процеси, політичну поведінку тощо.

1. Поняття та елементи структури політичної системи

Політична система – це сукупність установ і організацій, які так чи інакше пов’язані із здійсненням влади(держава, політичні партії, громадські організації та ін.), а також норми і політичні традиції, що об’єднують зазначені установи і організації в систему і забезпечують її функціонування. Політична система суспільства виражає і забезпечує політичне життя даної країни.

Базовим, визначальним елементом політичного життя є політична система.

Політична система – це сукупність і механізм взаємодії державних і політичних інститутів, політичних відносин, а також політичних і правових норм.

Як бачимо, політична система має досить складну структуру. Остання, як правило, піддається змінам залежно від етапів розвитку суспільства. Але водночас, вона є явищем відносно самостійним і суттєво та безпосередньо впливає на всі інші сфери життєдіяльності суспільства – економіку, науку, освіту, мораль тощо. Разом з тим, вона зазнає суттєвого впливу цих сфер.

Політична система бере участь у розв’язанні таких загально – соціальних завдань як інтеграція суспільства, розподіл матеріальних і духовних цінностей, монополія на державний примус у масштабах всього суспільства, використання всього спеціального апарату, має монополію на здійснення влади.

Структуру політичної системи суспільства складають такі елементи: політичні відносини між суб’єктами політичного життя(громадянами, держава, партії, нація, громадські організації). Політичні відносини проявляються в політичній діяльності, мета якої є прихід до влади для здійснення політичних завдань при вираженні політичних інтересів. Політичні відносини регулюються політичними і правовими нормами, традиціями.

До основних елементів структури політичної системи належать:

– держава. Це ядро політичної системи. Вона становить сукупність установ і організацій, що здійснюють управління суспільством. Основні ознаки держави: система органів та установ, які виконують функції державної влади, наявність певної території, права, яке закріплює систему державних норм;

– партії і партійні системи. Партія – це організація, що об’єднує громадян одного політичного спрямування. Визначальними рисами партій є їх місце і роль в політичній системі, внутрішня структура та методи діяльності, соціальна база, ідеологія.

Як правило, в суспільстві функціонують декілька партій. В сукупності вони становлять партійну систему, яка використовує певний механізм та методи в боротьбі за владу.

Історичні типи партійних систем: однопартійна двопартійна, або біпартійна (наявність двох основних партій, влада яких чергується), багатопартійна (наявність декількох партій, які беруть участь і здійснюють реальний вплив на органи державної влади;

– громадські організації і рухи. Це соціальні групи, об’єднані певними інтересами, які не прагнуть до участі в діяльності органів державної влади. Але вони прагнуть контролювати прийняття важливих державних рішень, наприклад питань екології, охорони здоров’я, забезпечення належного рівня народжуваності та якісного стану населення тощо;

– політична свідомість та політична культура, які відображають політичне життя суспільства в поглядах, ідеях, традиціях, уявленнях, правилах та нормах поведінки людини, соціальної групи чи нації;

– засоби масової інформації.

Політична система суспільства покликана виконувати такі функції:

– формування цілей та завдань суспільства;

– розробка програм життєдіяльності суспільства згідно з інтересами керівних верств;

– мобілізація ресурсів суспільства відповідно до певних інтересів;

– забезпечення інтеграції всіх суспільних груп навколо загальних соціально-політичних цілей та цінностей, панівної ідеології та культури;

– розподіл цінностей у суспільстві відповідно до інтересів, насамперед, панівних соціальних груп;

– забезпечення цілісного управлінського впливу на суспільні процеси.

Для політичних систем пострадянських країн характерним є не лише наявність легальних інститутів, а й тіньового елементу в них, тобто конкуруючих структур. Складовими тіньової частини політичної системи є політичні клани, клуби, парламентське лобі, оточення перших осіб держави, «мізкові центри» при них тощо. Сюди можна віднести також нелегальну діяльність легальних установ, політичні інтриги та ігри, таємні функції окремих установ чи посадових осіб, земляцькі стосунки тощо. Загалом, такий стан можна кваліфікувати як наявність справжньої конкуруючої структури всередині політичної системи. За певних умов вона може фактично виконувати функції домінуючої політичної системи і перетворитися на альтернативу легальній політичній системі суспільства.

Важливим елементом політичної системи є політична організація суспільства, яка включає: державу та її установи, політичні партії, громадсько-політичні організації і рухи, трудові колективи з своїми органами самоврядування.

Важливим елементом політичної системи є політична свідомість як відображення політичного життя суспільства в ідеях, поглядах уявленнях, традиціях, соціально – політичних почуттях людини, соціальної групи. Політична культура визначає якісний стан політичних відносин і діяльності в суспільстві, а також ступінь соціально-культурного розвитку людини та міру її активності в політичній діяльності. Політичні і правові норми виступають регулятором політичних відносин. Важливим елементом політичної системи є засоби масової інформації як засоби духовно-культурного спілкування держави і суспільства. ЗМІ використовуються як засіб впливу на лекторат з метою легітимізації влади або її захоплення, зміцнення і реалізації інтересів певних політичних сил.

Основними функція політичної системи є:

1) визначення цілей і завдань суспільства;

2) мобілізація ресурсів;

3) владно-політична інтеграція суспільства;

4) регулювання режиму соціально-політичної діяльності;

5) легімітизація, під якою розуміється досягнення необхідного ступеня відповідності реального політичного життя офіційним політичним і правовим нормам.

Виконуючи свої функції, політична система забезпечує цілісний керівний вплив на суспільство як єдиний орган, що ефективно управляється політичною владою.

2. Риси і особливості політичної системи

Для розкриття сутності політичної системи через її структуру необхідно перейти безпосередньо до розгляду її основних складових частин (блоків) першим з яких є:

1. Інституційний — суб’єкти політики: громадяни, політичні партії, громадські організації і рухи, профспілки, держава [12, с.114]. Її можна визначити, як найбільш значиму складову тому, що саме через зазначених суб’єктів окреслюються напрямки політичного розвитку держави. Створюється підґрунтя для утвердження та розвитку правової та політичної культури в країні.
2. Нормативний — на нього покладається обов’язок за допомогою системи політичних та правових норм здійснювати регулювання відносин між всіма суб’єктами політичних відносин. Центральне місце посідають саме правові норми, які містяться у положеннях чинного законодавства. Дотримання правових норм є обов’язковим для того, щоб не виходити за встановлені законом правові межі та здійснювати свої функції у відповідних рамках. Саме на нормативній основі засновується діяльність всіх елементів політичної системи.
3. Функціональний — знаходить своє вираження у політичному процесі, політичних відносинах, політичній діяльності, політичному режимі, що визначають ступінь участі суб’єктів політичної системи у формуванні і функціонуванні політичної влади [12, с.114].
4. Ідеологічний — складається з політичної ідеології, політичної свідомості, правової та політичної культури. Політична свідомість є відображенням політичного буття, насамперед, політичних відносин і інтересів. Політична культура є надзвичайно важливим елементом політичної системи, вона значною мірою впливає на ефективність функціонування, подальший розвиток та вдосконалення політичної системи суспільства [1, с.381]. Правова культура є відображенням загальної культури, представляє собою сукупність цінностей через яку про-являються такі феномени, як демократія і правопорядок. Вона сприяє гармонійному розвитку людини, завдяки якому досягається загальносоціальний прогрес.
5. Комунікативний — інтеграційні зв’язки між усіма елементами політичної системи суспільства, а також між партіями, суспільством і державою, між політичною та іншими системами — економічною, правовою тощо [6, с.88].

Представлені складові частини однієї системи перебувають в досить органічному та тісному взаємозв’язку. Основу таких взаємовідносин складає досягнення суспільної мети, яка полягає у максимально швидкому розвитку. Проте незважаючи на таку єдність кожна з них вирішує власні покладенні тільки на неї завдання і спрямовує свої зусилля на їх виконання.

Дослідивши сутність політичної системи за допомогою наданого визначення та структури необхідно зазначити про властиві їй ознаки, які розкривають її характер. Саме вони дозволяють відрізнити її від економічної, соціологічної, ідеологічної, культурної та інших видів систем, які існують паралельно з нею і мають своє власне призначення.

До притаманних рис і особливостей політичної системи належать:

1. Безпосередньо впливає на політичне життя суспільства, а саме завдяки функціонуванню політичних інститутів.
2. Нормативно — правова основа діяльності, яка здійснює керування всіма суб’єктами політичних відносин. Поряд з цим вона підтримує впевненість, що їх діяльність відповідає політичним прагнення народу.
3. Наявність легітимної політичної влади, яка є головною ознакою політичної системи, робить її само-стійною та незалежною від інших соціальних систем. Вона здійснюється державою, політичними партіями та громадськими об’єднаннями, а також органами місцевого самоврядування. Здійснення влади є їх безпосередньою функцією.
4. Самодостатність, яка проявляється у тому, що завдяки своїй внутрішній організації та наявним ресурсам може функціонувати незалежно від інших та реалізовувати на практиці свої поставлені цілі.
5. Здатність вступати у взаємовідносини з іншими системами такими, як моральна, ідеологічна, культурна та інші.
6. Організованим взаємозв’язком всіх структурних елементів між собою та спільною метою не тільки збереження, а й також утвердження власної стабільності і прагненням до самовдосконалення.
7. Є важливим компонентом по забезпеченню життєдіяльності суспільства та сприянню позитивного впливу на його всебічний розвиток.

Представлений перелік ознак відображає властивості, які притаманні політичній системі і надають можливість охарактеризувати її як цілісне явище та отримати уявлення про сутність. На сьогоднішній день Україна продовжує поступову розбудову своєї політичної системи у якій відбувається демократичний напрямок розвитку відносин, надання правових гарантій, а також виховання у суб’єктів демократичного процесу культури політичної відповідальності за вчинені дії.

Окрім розглянутої структури політичної системи та її ознак необхідно вивчити перелік здійснюваних нею функцій. Виконуючи свої функції, політична система забезпечує цілісний керівний вплив на суспільство як комплексний єдиний організм, що ефективно управляється політичною владою.

Функції політичної системи з точки зору І.В Гладуняк головним чином полягають у: об’єднанні та політичній інтеграції всіх елементів суспільства; визначенні пріоритетних цілей та завдань розвитку суспільства; забезпеченні відповідності політичного життя офіційно встановленим політичним і правовим нормам; захисті інтересів суспільства і його безпеки в міждержавних відносинах [3, с.25]. Поряд з цим власний перелік надає і А.Юсов з точки зору якого функціями політичної системи є:

1. Управління суспільством, що припускає визначення цілей, завдань розвитку суспільства, вироблення і реалізацію політичного курсу, забезпечення контролю за діяльністю всіх елементів системи в її ідеологічному та інформаційному забезпеченні.
2. Інтеграція елементів політичної системи в єдине ціле для досягнення поставлених цілей досягається організацією консолідації суспільства за допомогою врегулювання конфліктів.
3. Регулювання і розподіл матеріальних і духовних ресурсів, політичних відносин, політичної поведінки, нормотворчість, вироблення еталонів суспільної поведінки здійснюється через узгодження інтересів суб’єктів політичного процесу.
4. Політична комунікація забезпечує зв’язок між елементами політичної системи, а також між системою і зовнішнім та внутрішнім середовищем. Інформація дає можливість владним структурам ухвалювати оптимальні рішення, мобілізувати підтримку системи управління з боку населення, формувати громадську думку для забезпечення стабільності та безпеки суспільства. Її життєдіяльність визначається тим, наскільки у ній переважає згода і співпраця між окремими елементами [12, с.115].

На думку вченого В. Погорілко проблема функцій політичної системи є однією з найменш досліджених. Це стосується як їх визначення і класифікації, так і форм та механізму здійснення [9, с.12]. Так, він розрізняє функції політичної системи за суб’єктами діяльності, які поділяють на загальні функції і функції її складових: функції держави, політичних партій, суб’єктів місцевого самоврядування тощо.

Загальними суб’єктними функціями є визначення основних напрямів розвитку суспільства і відповідно головних напрямів діяльності, політики у вигляді програм, декларацій, доктрин, концепцій; здійснення, забезпечення здійснення політики, програм, доктрин, стратегій та їх гарантування. Ці функції, як правило, об’єднують в одну «стратегічну», яка визначає мету, завдання, шляхи розвитку суспільства.

За об’єктами діяльності політичної системи функції доцільно поділяти на внутрішні та зовнішні. Таким чином, серед внутрішніх об’єктних функцій слід розрізняти: політичну, економічну, соціальну, культурну та інші функції відповідно до сфер діяльності політичної системи. До зовнішніх функцій переважно аналогічно зовнішнім функціям держави слід розрізняти, зокрема зовнішньополітичну, зовнішньоекономічну, зовнішньогуманітарну та оборонну функцію.

Висновки

Функціонування політичної системи в Україні базується на принципах: демократизму, правового характеру суспільства, суверенітету та соціальної спрямованості функціонування і розвитку суспільства.

Політична система суспільства в цілому є комплексним явищем, яке має слідкувати за кожним своїм структурним елементом, який складає його цілісність. Повинна відбуватись гармонізація взаємодії всіх складових політичної системи, а також розроблятись безпосередньо програма по сприянню щодо забезпечення політичного, правового, духовного розвитку сучасної української особистості, яка б могла розширювати свою освіченість в обумовлених сферах суспільного життя.

Отже, підсумовуючи вище викладені положення стосовно політичної системи суспільства слід зробити висновок, що вона являє собою досить сильний та по-тужній механізм, який своєю діяльністю здійснює вплив на політичне життя всього суспільства.

Для розкриття та розуміння сутності, а також того, що входить до політичної системи було надано її визначення, а також висвітлений перелік ознак, розгорнута структура та перераховані здійснювані нею функції. Політична система представляється, як цілісна та організована сукупність політичних інститутів. Інституційною складовою якою є держава, політичні партії, громадські організації, які беруть безпосередню участь у політично-му житті країни, а також здійснюють цілу низку функцій, які мають великий вплив на життя суспільства, складають фундамент організованої її діяльності. Перебуваючи, при цьому, у тісному взаємозв’язку з нормативно — правовою базою, функціональними та комунікативними процесами, правовою та політичною культурою. 

Список використаної літератури

1. Беляева М.В. Політична система суспільства як основа функціонування держави в політичній сфері // Актуальні проблеми політики — Одеса, 2006 — Вип. 29. — с.378 — 383.
2. Волиника К.Г Теорія держави і права: Навчальний посібник. — Київ: МАУП, 2003 — с.240.
3. Гладуняк В.І. Правові проблеми формування політичної системи в Україні на сучасному етапі: дис. … к.ю.н: 12.00.13/Одеська національна юридична академія. — О., 2001. — с. 199.
4. Журавський В.С Політична система України: проблеми становлення і розвитку (правовий аспект): дис. … к.ю.н 12.00.01/Університет внутрішніх справ — Харків, 2000 с. 169.
5. Кельман М.С., Мурашин О. Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави та права: підручник «Новий світ — 2000» Львів, 2003. — с.413.
6. Крестовская Н.Н., Матвеева Н.Г. Теория государства и права: Элементарный курс — Харьков, 2007 — с.88.
7. Мазіна А.В. Політична система як наукова категорія та суспільно — політичний феномен // Стратегічні пріоритети: науковий — аналітичний щоквартальник/ Національний інститут стратегічного дослідження — Київ, 2007 — № 4(5). — с. 56 — 60.
8. Общая теория государства и права. Академический курс в 3 — х томах. Издание 2-е, перераб. и доп. Отв. ред. проф. М.Н. Марченко. Том 1 — М.: ИКД «Зерцало — Москва» 2002, с.528.
9. Погорілко В.Ф. Політична система України і проблеми її реформування// Вісник/Запорізький держ. ун-т. Юридичні науки — Запоріжжя, 2004 — №1. — с. 7 — 18.
10. Француз А.Й. Співвідношення понять «політична система» та «політична структура» (правовий аспект) // Держава і право — Київ, 2004 — Вип. 25. — с.136 — 142.
11. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки). — Київ: Либідь, 2002 — с.576.
12. Юсов А.В. Політична система сучасного суспільства: поняття, структура, функції // Держава і право: збірник наукових праць: юридичні і політичні науки/ Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України — Київ, 2008. — Вип. 41. — с. 112 — 116.