Сучасний підхід до вивчення копінг-поведінки враховує наступні положення:

1) людині характерний інстинкт подолання (Е.Фромм, 1992), однією з форм якого виступає пошукова активність (Аршавський, Ротенберг, 1976);

2) на вибір способів подолання впливають індивідуально-психологічні особливості: темперамент, рівень тривожності, тип мислення, особливості локус контролю, спрямованість характеру, установки, переживання, досвід тощо. Згідно даного положення, ті складні ситуації, що виникають на життєвому шляху людини, будуть мати не тільки зовнішні (середовищні), але й внутрішні (особистісні) передумови;

3) стратегії копінг-поведінки у складних ситуаціях будуть залежати від рівня самоактуалізації особистості – чим вищий рівень розвитку особистості людини, тим успішніше вона вирішує труднощі.

Копінг обумовлений стійкими якостями особистості, що дозволяють використовувати певні варіанти відповіді на стресові ситуації. Саме ці якості визначають вибір поведінки людини у стресовій ситуації. Виділяють три способи подолання стресової ситуації:

1. Копінг, спрямований на оцінку, (aktive-cognitive coping) –подолання стресу, що включає в себе спробу визначити значення ситуації і ввести в дію певні стратегії: логічний аналіз, когнітивна переоцінка та ін.
2. Копінг, спрямований на проблему, (aktive-hehavioral coping) – подолання стресу, що має на меті модифікувати, зменшити або усунути джерело стресу.
3. Копінг, спрямований на емоції, (avoidance) – подолання стресу, що включає в себе когнітивні, поведінкові зусилля, за допомогою яких людина намагається зменшити емоційну напругу і підтримати емоційну рівновагу.

Також виділяють активні (конструктивна поведінка) та пасивні (неконструктивна поведінка) способи реагування на стрес.

П’ять основних завдань копінгу як особливої адаптивної поведінки: 1) мінімізація негативного впливу обставин і підвищення можливостей відновлення активності; 2) терпіння, пристосування, регулювання або перетворення життєвих ситуацій; 3) підтримка позитивного «образу Я», впевненості у своїх силах; 4) підтримка емоційної рівноваги; 5) сприяння встановленню та збереженню достатньо тісних взаємозв’язків з іншими людьми.