Сучасні науковці вважають, що система управління ЗСО має бути орієнтована на виконання таких завдань:

— «створення умов для здобуття громадянами повної ЗСО;

— прогнозування розвитку ЗСО, мережі ЗНЗ відповідно до освітніх потреб громадян;

— атестація навчальних закладів системи ЗСО, оприлюднення результатів атестації через засоби масової інформації;

— ліцензування ЗНЗ, заснованих на приватній формі власності;

— контроль за додержанням Державного стандарту ЗСО, навчально-методичне керівництво та державне інспектування ЗНЗ незалежно від підпорядкування, типів і форм власності;

— забезпечення соціального захисту, охорони життя, здоров’я та захисту прав педагогічних працівників, психологів, бібліотекарів, інших спеціалістів, які беруть участь у навчально-виховному процесі, учнів (вихованців) ЗНЗ;

— сприяння розвитку самоврядування в загальноосвітніх навчальних закладах;

— комплектування системи ЗСО педагогічними працівниками, у тому числі керівними кадрами» [56, с. 20].

Процеси глобалізації, інформатизація суспільства,  пріоритетність розвитку освіти зумовлюють актуальність створення системи ефективного державного управління освітою, необхідною та важливою складовою яких є механізмами державного управління ЗСО, – «практичні заходи, засоби, важелі, стимули, за допомогою яких реалізуються державноуправлінські впливи на галузь шкільної освіти» [43, С. 421]; «способи розв’язання суперечностей явища чи процесу в державному управлінні, послідовна реалізація дій, які базуються на основоположних принципах, цільовій орієнтації, функціональній діяльності з використанням відповідних форм і методів управління» [45, с. 375].

Для функціонування механізму управління ЗСО, як зазначають науковці, характерні такі етапи: визначення мети механізму, учасників відносин, їх і цілей та інтересів, наявних суперечностей, форм і методів взаємодії учасників відносин, економічних технологічних процесів і методів; розробка плану дій; виконання запланованих заходів; аналіз отриманих результатів; синтез шляхів удосконалення механізму [45, с. 375-376].

На даному етапі актуальним є:

• удосконалення механізму ліцензування, атестації та акредитації навчальних закладів механізму державної оцінки діяльності навчальних закладів;
• покращення якості підготовки фахівців через систему атестації та акредитації;
• розроблення і запровадження механізму пільгового оподаткування доходів фізичних осіб, які спрямовують власні кошти на оплату навчання;
• запровадження механізмів державної підтримки талановитих школярів;
• удосконалення механізмів входження до освітніх і наукових програм міжнародних організацій, фондів тощо;
• удосконалення механізму соціального захисту дітей, учнів [31; 95].

Важливим є запровадження нових управлінських механізмів розвитку освіти [95].

Зокрема, відповідно до Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки в України доцільним є розроблення, створення чи удосконалення таких механізмів реалізації державної політики в галузі ЗСО:

— правових та економічних механізмів стимулювання та заохочення бізнесу, роботодавців та інвесторів, фізичних і юридичних осіб до участі в розвитку системи ЗСО;

— зміцнення навчально-матеріальної бази системи ЗСО;

— механізмів взаємодії органів управління освітою, сім’ї, освітніх установ, дитячих і молодіжних громадських організацій у напрямі розвитку, виховання і соціалізації школярів;

— механізмів фінансово-економічного забезпечення ЗСО, належної оплати праці педагогічних працівників;

— механізмів надання пільгових кредитів на будівництво та придбання житла педагогічним працівникам;

— «механізмів забезпечення педагогічних працівників сільської місцевості безоплатним житлом з опаленням і освітленням, підвезенням їх до місця роботи тощо.» [96].

Водночас, у вищезазначеній стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки визначено механізми, актуальні і для її середньої ланки: оновлення нормативно-правової бази системи освіти; удосконалення структури системи освіти; модернізація змісту освіти; забезпечення національного виховання, розвитку і соціалізації дітей та молоді; інформатизація освіти; посилення кадрового потенціалу системи освіти.

Як зазначає. Л. Паращенко, згадані вище механізми «посилення кадрового потенціалу системи освіти» та «модернізація змісту освіти» у системі ЗСО – це механізм розвитку педагогічного персоналу та механізм розвитку контенту; «інформатизація освіти» – це компонент механізму розвитку навчального середовища; «оновлення нормативно-правової бази системи освіти» та «удосконалення структури системи освіти» – компоненти механізму цілевизначення й освітньої політики; «забезпечення національного виховання, розвитку і соціалізації дітей та молоді» – переорієнтація пріоритетів ЗСО на особистість, на послідовну демократизацію і гуманізацію навчально-виховного процесу, «забезпечення відповідності змісту і якості виховання актуальним проблемам та перспективам розвитку особистості, суспільства, держави»; взаємодія «сім’ї, освітніх установ, органів управління освітою, дитячих і молодіжних громадських організацій, місцевої громади, бізнесових структур, релігійних конфесій у вихованні і соціалізації дітей та молоді; розроблення цілісної системи виявлення та психолого-педагогічного супроводу» обдарованих школярів, забезпечення умов для їх розвитку та соціалізації тощо; «розроблення інваріантних моделей змісту виховання в закладах освіти з урахуванням сучасних соціокультурних ситуацій, цінностей виховання та навчання; розроблення критеріїв оцінювання якості і результативності виховної діяльності навчальних закладів» та ін. [103].

Науковець перелічує сукупність механізмів державного управління, що забезпечують розвиток ЗСО:

— механізм розвитку педагогічного персоналу;

— механізм розвитку контенту ЗСО;

— механізм розвитку навчального середовища;

— механізм менеджменту / фінансування освіти;

— механізм цілевизначення і освітньої політики;

— механізм оцінювання розвитку ЗСО;

— механізм державно-громадського управління ЗСО;

— механізм надання освітніх послуг [103].

Модернізація системи механізмів державного управління ЗСО потребує «впровадження інституту вимірювання та оцінювання результатів діяльності освітньої галузі», створення національної системи моніторингу якості освіти, визначення ефективності управлінських рішень» [41, с. 4].

Важливим та актуальним є дослідження ефективності діяльності органів державного управління освітою в Україні щодо реалізації принципу доступності загальної середньої освіти та забезпечення її якості як пріоритетних напрямів освітньої політики. На сьогодні Т. Лукіна довела, що інформаційною основою становлення в Україні державно-громадських механізмів управління якістю освіти є національна система моніторингу якості загальної середньої освіти. Науковець запропонувала власну систему показників і критеріїв якості загальної середньої освіти в Україні, впровадження якої доцільне для покращення системи управління ЗСО [82].

Експерти з питань реформування посттоталітарних систем освіти Пітер Радо та Пасі Сальберг однією із трьох умов нової якості освіти вважають перезаснування управлінських структур; стратегічними напрямками яких є створення нових механізмів управління, покращення якості підготовки управлінського персоналу; залучення громадськості, стимулювання лідерства, відповідальності та ініціативи [101].

Прикладом може бути створення такого громадського об’єднання як Рада керівників закладів загальної середньої освіти з метою поєднання зусиль керівників освітніх закладів району для самостійного вирішення проблем, встановлення партнерських зв’язків між школами, розвитку ініціативи тощо [63, с. 108].

Потребує детального вивчення (для подальшого застосування) модель інституційної автономії через квазіринок, – центральний орган влади здійснює контроль над фінансуванням ЗСО та оплатою праці вчителів, у системі ЗСО впроваджуються схеми, які надають батькам можливість обирати середню освіту (наприклад, через ваучерні програми) [56].

На думку опитаних респондентів оновлення кадрової системи ЗСО полягає в оптимізації наступності кадрів, систематичному використанні управлінського резерву системи ЗСО, залучення до молодих кадрів управління, використання ІКТ, впровадження кардинальних змін у систему післядипломної педагогічної освіти [54, с. 58-59].

Важливим аспектом ми вважаємо наявність у керівників спеціальної освіти, володіння демократичним стилем спілкування, дотримання активної громадської позиції тощо.

Водночас, для ефективного реформування системи загальної середньої освіти необхідні такі зміни: перегляд розмежування повноважень у галузі освіти між різними рівнями управління; зменшення бюрократизму в управлінні ЗСО, використання електронного документообігу; забезпечення прозорості діяльності державних органів управління ЗСО і навчальних закладів для батьків, учнів, громадськості;  створення механізмів державно-громадського управління та ін. [103].

Оптимізація розмежування повноважень у галузі середньої освіти між органами різних рівнів управління можлива завдяки децентралізації управління, перерозподілу функцій  управління між центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, вилученню зайвих повноважень і обов’язків, формулюванню нових, продиктованих сучасними вимогами [54, с. 50].

Чіткий розподіл обов’язків між органами різних рівнів управління ЗСО сприятиме уникненню дублювань звітів, підготовки заданих матеріалів тощо. Використання системи електронного документообігу сприятиме економії часу за рахунок збільшення швидшої обміну документами.

Водночас, потребує розроблення та впровадження механізмів публічної звітності органів різних управління ЗСО (із врахуванням специфічності кожного рівня). Для покращення доступу громадськості до інформації доцільним є систематичне її розміщення на веб-сайтах, оприлюднення під час сесій обласних та районних рад, публічних акцій, у ЗМІ тощо.

І.В. Іванюк, Л.І. Паращенко, А.Б. Терещенко у результаті опитування керівників ЗСО виявили, що на думку респондентів, прозорість в системі управління ЗСО полягає в «реалізації державно-громадського управління, яке передбачає наявність громадського контролю, створення громадських рад» [54, с. 45].

Громадські ради, які творені при обласних та районних державних адміністраціях на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 996 від 03.11.2010 року, як констатують сучасні науковці, лише імітують і не мають реального впливу на прийняття управлінських рішень в освіті на рівні району або області (таку думку висловили 90% опитаних респондентів). Потрібно налагодити функціонування громадських рад як колегіальних виборних консультативно-дорадчих органів, що забезпечують реальну участь громадян в управлінні державними справами.

Слушними є ідеї І.В. Іванюк, Л.І. Паращенко щодо залучення громадськості до вирішення таких питань: пошук додаткових джерел фінансування; використання позабюджетних коштів; вибір навчальних програм, підручників, навчальних посібників; планування роботи школи; затвердження цільових програм в сфері освіти; позашкільна робота з учнями; забезпечення прозорості використання благодійних коштів у школах [101].

Раду батьків доцільно створювати як при загальноосвітньому навчальному закладі, так і при районному відділі освіти. Спільним у функціонуванні обох Рад є спрямування уваги державних органів та громадськості до проблем ЗНЗ; налагоджування та регулювання зв’язків закладів освіти району з різними установами та підприємствами; виконання дорадчих функцій; організація волонтерського руху серед батьків; ініціювання різноманітних заходів для учнів і батьків, участь у них, організація; сприяння впровадженню навчально-виховний процес ЗНЗ освітніх інновацій, збереженню народних традицій; участь в конференціях, презентаціях, виставках, конкурсах, ярмарках, тощо [63].

Для Ради батьків, яка створюється при районному відділі освіти, характерна специфіка, яка полягає у можливості використання взаємодії ЗНЗ.

Аналогічно до Ради батьків, доцільним є створення Ради учнів при ЗНЗ, Ради старшокласників при районному відділі освіти. Основними завданнями таких Рад є сприяння розвитку учнівського самоврядування, виявлення та підтримка лідерів, налагодження та підтримка зв’язків з органами учнівського самоврядування інших країн тощо.

Створення механізмів державно-громадського управління потребує забезпечення доступу громадян до нормативної, правової, навчально-методичної інформації.

На сьогодні механізм нормативного, правового, навчально-методичного забезпечення системи ЗСО є таким (рис. 3.2.1).

Отже, на нашу думку, на сучасному етапі потребують вдосконалення такі механізми ЗСО: правові, організаційні, фінансово-економічні, кадрові; соціальні, мотиваційні, матеріально-технічні, інформаційні управління інноваційним розвитком; управління якістю освіти. Пріоритетним є створення та впровадження механізмів державно-громадського управління.