Для ефективної модернізації механізмів державного управління реформуванням системи загальної середньої освіти необхідним є внесення змін у чинне нормативно-правове законодавство.

З метою переходу від декларативних заяв до реального впровадження держано-громадського управління ЗСО у Законі України «Про освіту» необхідним є окреслення повноважень громадського самоврядування у закладі освіти. Вважаємо доцільним законодавче відображення зазначеного вище аспекту так, як запропоновано МОН України у законопроекті «Про освіту» [124]:

Стаття 25 «Громадське самоврядування в закладі освіти»

1. Громадське самоврядування — право учасників освітнього процесу брати участь в управлінні закладом освіти в межах, визначених законами та установчими документами.

У закладі освіти може діяти:

самоврядування працівників закладу освіти;

самоврядування здобувачів освіти;

батьківське самоврядування (крім закладів вищої освіти).

2. Колегіальним органом громадського самоврядування закладу освіти є загальні збори (конференція) працівників закладу освіти за участю виборних представників здобувачів освіти.
3. У закладі освіти утворюються органи учнівського (студентського) самоврядування. Основні повноваження, порядок формування і роботи органів учнівського (студентського) самоврядування визначаються установчими документами закладу освіти відповідно до законодавства.
4. Колегіальним органом батьківського самоврядування закладу освіти є батьківська рада.
5. Повноваження, порядок формування і роботи органів громадського самоврядування визначаються законодавством та установчими документами закладу освіти.

Необхідно затвердити на законодавчому рівні розшифрування поняття «наглядова (піклувальна)» рада, її напрями діяльності, права тощо. Вважаємо за доцільне брати за основу текст статті 26 «Громадський нагляд за діяльністю закладу освіти» законопроекту «Про освіту» [124]:

«1. Органами громадського нагляду є наглядові та/або піклувальні ради. Порядок формування наглядової (піклувальної) ради, строк її повноважень, компетенція і порядок діяльності визначаються спеціальними законами та установчими документами закладу освіти.

2. Наглядова (піклувальна) рада закладу освіти сприяє вирішенню перспективних завдань його розвитку, залученню фінансових ресурсів для забезпечення його діяльності з основних напрямів розвитку і здійснення контролю за їх використанням, ефективній взаємодії закладу освіти з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, науковою громадськістю, громадськими організаціями, юридичними та фізичними особами.
3. Члени наглядової (піклувальної) ради мають право брати участь у роботі колегіальних органів закладу освіти з правом дорадчого голосу, вносити засновнику закладу освіти подання про відкликання керівника закладу освіти з підстав, передбачених законодавством.
4. До складу органу громадського нагляду не можуть входити здобувачі освіти та працівники закладу освіти.
5. Орган громадського нагляду має право:

брати участь у визначенні стратегії розвитку закладу освіти;

аналізувати діяльність закладу освіти та його посадових осіб;

контролювати виконання кошторису та/або бюджету закладу освіти;

сприяти залученню додаткових джерел фінансування.

Водночас пропонуємо внести у вміщений вище текст статті 26 [124] такі зміни:

• пункт 2 викласти у такій редакції:

«Наглядова (піклувальна) рада закладу освіти сприяє визначенню і вирішенню перспективних завдань його розвитку, залученню фінансових ресурсів для забезпечення його діяльності з основних напрямів розвитку і здійснення контролю за їх використанням, ефективній взаємодії закладу освіти з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, науковою громадськістю, громадськими організаціями, юридичними та фізичними особами.»;

• внести зміни щодо послідовності пунктів статті 23, – окреслити спочатку права наглядової (піклувальної) ради, потім – її членів, уточнення з приводу неможливості входження до складу органу громадського нагляду здобувачів освіти та працівників закладу освіти.

Таким чином пункти 2-4 викласти у такій послідовності:

«2. Наглядова (піклувальна) рада закладу освіти сприяє визначенню і вирішенню перспективних завдань його розвитку, залученню фінансових ресурсів для забезпечення його діяльності з основних напрямів розвитку і здійснення контролю за їх використанням, ефективній взаємодії закладу освіти з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, науковою громадськістю, громадськими організаціями, юридичними та фізичними особами.

3. Орган громадського нагляду має право:

• брати участь у визначенні стратегії розвитку закладу освіти;
• аналізувати діяльність закладу освіти та його посадових осіб;
• контролювати виконання кошторису та/або бюджету закладу освіти;
• сприяти залученню додаткових джерел фінансування.

4. Члени наглядової (піклувальної) ради мають право брати участь у роботі колегіальних органів закладу освіти з правом дорадчого голосу, вносити засновнику закладу освіти подання про відкликання керівника закладу освіти з підстав, передбачених законодавством.
5. До складу органу громадського нагляду не можуть входити здобувачі освіти та працівники закладу освіти.»

Потребує законодавчого підтвердження та розшифрування поняття автономії навчального закладу. Зокрема, доцільним є включення у перелік термінів законопроекту «Про освіту» поняття «автономія закладу освіти» та його трактування,  запропоноване у проекті закону [124]:

• «автономія закладу освіти — право такого закладу на самоврядування, яке полягає в його самостійності, незалежності і відповідальності в прийнятті рішень щодо академічних (освітніх), організаційних, фінансових, кадрових та інших питань діяльності, що провадиться в порядку та межах, визначених законами України».

У статті 20 «Автономія закладу освіти» законопроекту «Про освіту» [124] сказано:

«1. Держава гарантує академічну, організаційну, кадрову та фінансову автономію закладів освіти.

2. Обсяг автономії закладів освіти визначається спеціальними законами.»

Для уточнення специфіки, обсягу та інших параметрів автономії загальноосвітніх навчальних закладів необхідне окреслення зазначених аспектів в оновленому «Законі про загальну середню освіту», який на сьогодні потребує розроблення та прийняття Верховною Радою України.

Необхідним є підтвердження на законодавчому рівні здійснення засновником закладу освіти контролю за діяльністю його керівника, у зв’язку з чим пропонуємо доповнити запропонований у законопроекті «Про освіту» [124] текст пункту статті 22 таким чином:

«… укладає контракт з керівником закладу освіти, обраним (призначеним) за конкурсом у порядку, встановленому законодавством;

здійснює контроль за якістю роботи керівника закладу освіти;

розриває контракт із керівником закладу освіти з підстав та у порядку, визначених законодавством …».

Для вирішення проблеми відкритості і прозорості діяльності системи управління ЗСО шляхом розміщення оприлюднення звітів вважаємо за необхідне внести правки, які визначать періодичність розміщення звітів, у такі правові та нормативні документи:

• «Положення про Міністерство освіти і науки України» – доповнити опис функціональних обов’язків Міністра таким чином:

«здійснює контроль над систематичним розміщенням на офіційному веб-сайті Міністерства освіти і науки України звітів про діяльність міністерства»;

• «Типове положення про управління освіти обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації», «Типове положення про відділ освіти районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації» – доповнити опис обов’язків начальника управління освіти / завідуючого відділом освіти таким формулюванням:

«здійснює контроль за розміщенням на офіційному веб-сайті щоквартальних, піврічних, річних звітів про діяльність управління освіти» / відділу освіти;

• Проект «Закону про освіту» [124] – доповнити текст статті 27 «Відкритість і прозорість у діяльності закладу освіти» таким чином:

«Заклади освіти зобов’язані забезпечувати на своїх офіційних веб-сайтах (у разі їх відсутності — на офіційних веб-сайтах своїх засновників) відкритий доступ до такої інформації та документів:

…

звіт про діяльність закладу освіти за семестр, навчальний рік, у тому числі фінансовий звіт.»

Доцільним є зосередження уваги Міністерства освіти і науки України на дорадчих функціях, стимулювання самостійності, активності, ініціативи керівників органів управління освіти різних рівнів, вчителів, представників громадськості. Зокрема, доцільним є впровадження доповненого механізму нормативно-правового забезпечення системи ЗСО для виявлення керівниками органів різних рівнів ЗСО, методистами, вчителями, представниками громадськості ініціативи у вигляді пропозицій до різних нормативно-правових документів.

У зв’язку із необхідністю оптимального вдосконалення управління ЗСО, сьогодні необхідним є удосконалення і доповнення механізму нормативно-правового забезпечення системи ЗСО шляхом виявлення керівниками органів різних рівнів ЗСО, методистами, вчителями, представниками громадськості ініціативи у вигляді пропозицій до різних нормативно-правових документів, критерії до розроблення та змісту навчально-методичного забезпечення (рис. 3.3.1).

Отже, підсумовуючи сказане вище, слід зазначити, що для удосконалення системи управління загальною середньою освітою доцільним є впровадження модернізованих механізмів державного управління реформуванням системи загальної середньої освіти: нормативно-правового механізму – Верховною Радою України, МОН України (яке здійснює підготовку законів); механізму досягнення відкритості і прозорості у діяльності ЗСО – МОН України, обласними та районними правліннями освіти, районними відділами освіти, загальноосвітніми навчальними закладами, впровадження доповненого механізму створення нормативно-правового, навчально-методичного забезпечення системи ЗСО – Верховною Радою України, Президентом, Кабінетом Міністром України, МОН України, обласними та районними правліннями освіти, районними відділами освіти, загальноосвітніми навчальними закладами, громадськістю.

Висновки

1. Окресленню шляхів удосконалення механізмів державного управління реформуванням системи загальної середньої освіти в Україні сприятиме врахування зарубіжного досвіду, зокрема, зважаючи на процес інтеграції у європейський освітній простір, позитивного досвіду європейських країн.

Актуальним є застосування позитивного досвіду впровадження децентралізації управління освітою шляхом розширення повноважень керівників навчальних закладів та органів місцевого самоврядування, розвитку державно-громадського управління освітою, автономії навчальних закладів тощо. Зокрема доцільним є вивчення та впровадження польського досвіду формування державно-громадської моделі управління освітою, що передбачає децентралізацію управління ЗСО шляхом розширення повноважень органів місцевого самоврядування, керівників навчальних закладів, учнівського самоврядування, шкільних рад, посилення ініціативи та контролю громадськості. Наближенню української освіти до європейських стандартів сприятиме створення аналогічних до польських умов для створення конкуренції на первинному ринку освітніх послуг; впровадження інновацій, авторських навчальних програм; здійснення експериментів тощо.

З досвіду реформування системи управління ЗСО Чехії доцільним для використання в Україні є такі тенденції як демократизація, підвищення професіоналізму керівників різних рівнів; чітке розмежування середньострокової та довгострокової стратегії реформування освіти; удосконалення адміністрування та фінансування проведення реформ; поєднання приведення системи освіти у відповідність із вимогами ЄС зі збереженням національних особливостей тощо.

Корисним є впровадження у сучасну систему ЗСО України механізмів австрійських інновацій: багаторічне поступове здійснення реформ; реалізація продуманої системи фінансової підтримки освіти, яка призводить до відстрочених результатів; скрупульозне виростання позитивного досвіду, відмова від надмірної критики; оплата державною навчальних послуг, підтримка престижності статусу педагога, навчальних закладів тощо.

2. Сучасна система загальної середньої освіти України потребує оновлення нормативно-правової бази системи освіти; удосконалення структури системи освіти; модернізація змісту освіти; забезпечення національного виховання, розвитку і соціалізації дітей та молоді; інформатизація освіти; посилення кадрового потенціалу системи освіти.

На сьогодні актуальним є удосконалення таких механізмів державного управління реформуванням системи загальної середньої освіти: удосконалення механізмів менеджменту освіти, оцінювання розвитку ЗСО, освітніх послуг, фінансово-економічного забезпечення ЗСО, державно-громадського управління ЗСО, розроблення та впровадження механізмів публічної звітності органів різних управління ЗСО, належної оплати праці педагогічних працівників; зміцнення навчально-матеріальної бази системи ЗСО тощо.

3. Для ефективного реформування системи загальної середньої освіти важливим є внесення змін у закони щодо окреслення механізму автономії навчальних закладів, здійснення засновниками навчальних закладів та громадськістю контролю за діяльністю керівників навчальних закладів. Доцільним є зосередження уваги МОН на дорадчих функціях, стимулюванні самостійності, активності, ініціативи керівників органів управління освіти різних рівнів, вчителів, представників громадськості; впровадження оновленого (доповненого) механізму нормативно-правового забезпечення системи ЗСО для виявлення керівниками органів різних рівнів ЗСО, методистами, вчителями, представниками громадськості ініціативи у вигляді пропозицій до різних нормативно-правових документів; посилення уваги до учнівського самоврядування, стимулювання зростання майбутніх лідерів тощо.

Зазначені вище напрями модернізації механізмів державного управління реформуванням системи загальної середньої освіти потребують уваги керівників ЗСО обласного та районного рівнів, загальноосвітніх навчальних закладів.

1. У результаті аналізу наукової вітчизняної і зарубіжної літератури з питань державного управління загальною середньою освітою з’ясовано, що науковцями досліджувалася сутність державного управління освітою як певної специфічної діяльності органів державного управління, розроблялися механізми державного управління освітою загалом та окремими підсистемами та складовими діяльності. Питання управління ЗСО завжди були у центрі уваги вітчизняних вчених.

Управління освітою – це діяльність, спрямована на створення соціально-прогностичних, педагогічних, кадрових, організаційних, правових, матеріально-фінансових та інших умов, які необхідні для нормального функціонування і розвитку галузі, реалізації її мети; цілеспрямована зміна її стану.

Державне управління освітою є певним видом діяльності органів держави виконавчого та розпорядчого характеру, що здійснюється як системний цілеспрямований вплив на систему освіти або її окремі ланки, водночас поєднуючи функціонування державного апарату та публічних інституцій суспільства і громадськості.

Державне управління загальною середньою освітою, як вид діяльності органів держави виконавчого та розпорядчого характеру, шляхом застосування державно-владних повноважень забезпечує планомірний вплив держави на освітню сферу, забезпечує системний цілеспрямований вплив на систему освіти або її окремі ланки.

2.Механізм державного управління ЗСО є комплексною системою державного управління ЗСО, що складається з економічного, мотиваційного, політичного, правового, фінансового, соціального, організаційно-правового механізмів державного управління. Механізми управління ЗСО поєднують у собі елементи впливу на відносини, процеси, що відбуваються в системі, отримання інформації про стани об’єкта управління і системи в цілому.

Кожний базовий механізм державного управління ЗСО утворюється сукупністю субмеханізмів: механізм розвитку педагогічного персоналу – оплата праці, стимулювання, атестація кадрів, кадровий механізм державного управління, моделювання компетентностей педагогічного працівника та управлінця тощо; — механізм розвитку навчального середовища – механізми збереження і розвитку здоров’я школярів, механізм «державної підтримки української мови в ЗСО», механізм інформатизації освіти; механізм менеджменту/фінансування освіти – механізми оперативного та стратегічного управління, розподілу ресурсів, електронного врядування; механізм знаннє-забезпечення – механізм курикулуму, підручникотворення та програмного забезпечення; механізм оцінювання – механізми експертизи, моніторингу розвитку ЗСО, механізми статистики освіти тощо.

3. Система ЗСО в Україні знаходиться у стані запровадження освітніх реформ, нововведень та інших змін, викликаними змінами як суспільно-політичного характеру, так і викликами та змінюваними вимогами щодо розвитку шкільної освіти відповідно до потреб суспільства.

Для сучасної системи ЗСО характерні такі проблеми організаційно-управлінського характеру: відсутність реального впливу громадськості на навчально-виховні процеси у середніх навчальних закладах; недостатній рівень самостійності середніх навчальних закладів; хаотичність та періодичність освітніх реформ; впровадження освітніх інновацій без попередньої апробації; недостатній рівень кваліфікації працівників органу управління освітою; недостатність фінансування; застаріла матеріально-технічна база тощо.

Основні стратегічні напрямки реформування системи освіти передбачають удосконалення адміністрування системи освіти; децентралізація управління освітою; модернізація системи кадрового забезпечення системи освіти; удосконалення змісту і процесу навчання; оптимізація фінансування освіти; посилення міжнародного співробітництва.

4. Для ефективного функціонування системи державне управління ЗСО важливим є визначення стратегічних пріоритетів розвитку системи освіти відповідно до вимог сучасності та, водночас, використання історично набутих напрацювань.

Під час окреслення шляхів удосконалення механізмів державного управління реформуванням системи загальної середньої освіти в Україні сприятиме врахування досвіду європейських країн. Зокрема актуальним є  розроблення таких напрямів діяльності: стратегічного (розроблення цілісної стратегії реформування системи освіти України, механізмів її  реалізації затвердження плану заходів, здійснення регулярного моніторингу); управлінського (розвиток державно-громадського управління освітою, струк­турно-функціональне вдосконалення державного управління системою освіти; прийняття загальних правил для навчальних закладів; підвищення професіоналізму управлінських кадрів; децентралізацію управління тощо); фінансового (державне фінансування освіти, залучення інвестицій, доброчинних коштів); управління людськими ресурсами (задоволення освітніх потреб громадян, участь у державно-громадському управлінні освітою та ін.); адміністративного (забезпечення автономії; створення матеріальної та ресурсної бази; підвищення заробітної плати працівників; участь громадськості, відкритість у діяльності навчального закладу; тощо; технологічний (здійснення наукових досліджень у галузі освіти, удосконалення освітніх технологій та ін.).

Доцільним є впровадження досвіду удосконалення адміністрування та фінансування проведення реформ; становлення державно-громадського управління (забезпечення децентралізації управління освітою завдяки розширенню повноважень керівників навчальних закладів і органів місцевого самоврядування; розширення повноважень учнівського самоврядування; усуспільнення навчальних закладів шляхом залучення до управління широкого кола громадськості і самоврядування); професіоналізація управління освітою шляхом формування корпусу професійних управлінців; розвиток конкуренції на первинному ринку освітніх послуг; розвиток навчальних закладів у тісному зв’язку з потребами регіону; збільшення можливостей для ведення експериментів, авторських освітніх інновацій, розширення використання авторських програм навчання та ін.

5. Сучасні суспільно-політичні зміни продемонстрували зміни у відповідальності та громадянській позиції громадян, активності територіальних громад, що призвело до необхідності змін у підходах і формах реалізації державного управління загальною середньою освітою відповідно до потреб демократичного суспільства. Передача більшої частини повноважень з центрального на місцевий рівень управління освітою, посилення автономії управління навчальним закладом в умовах пошуку додаткових джерел фінансування та максимально раціонального витрачання наявних ресурсів, розвиток державно-громадського управління школою, – все це потребує розробки механізмів такого управління за нових умов, вироблення конкретних інструментів і способів взаємодії органів державного управління, місцевого самоврядування і громадськості у питаннях функціонування і розвитку загальної середньої освіти.

Створення ефективної системи державно-громадського управління освітою передбачає оптимізацію державних управлінських структур ЗСО, децентралізацію управління освітою; перерозподіл функцій і повноважень між центральними та регіональними органами управління ЗСО, органами місцевого самоврядування і загальноосвітніми навчальними закладами; деполітизацію процесу добору і призначення керівників навчальних закладів та органів управління освітою; розроблення системи заходів для впровадження ідеї автономії навчальних закладів, створення умов для їх фінансової самостійності; апробацію і впровадження різних моделей державно-громадського управління розвитком загальноосвітніх навчальних закладів; подолання бюрократизації в системі управління ЗСО, оптимізація перевірок та звітності; професійну підготовку компетентних менеджерів; впровадження нових ефективних форм підвищення кваліфікації керівників ЗСО; розроблення ефективних механізмів взаємодії органів управління ЗСО, сім’ї, освітніх установ, дитячих і молодіжних громадських організацій; розвиток автоматизації управління ЗСО та ін.

На сучасному етапі ефективного реформування системи управління загальною середньою освітою мотивує внесення змін у чинні законопроекти щодо окреслення механізму автономії навчальних закладів, впровадження оновленого механізму нормативно-правового забезпечення системи ЗСО для виявлення керівниками органів різних рівнів ЗСО, методистами, вчителями, представниками громадськості ініціативи у вигляді пропозицій до різних нормативно-правових документів, стимулювання зростання майбутніх лідерів та ін.

Для забезпечення прозорості функціонування органів управління системи ЗСО, загальноосвітніх навчальних закладів необхідним є систематичне оприлюднення звітів про їх діяльність, розміщення її на сайтах тощо. 

Список використаної літератури

1. Аналітична доповідь за результатами експертного дослідження / І.В. Бартманова, В.І. Бєлий, В.В. Громовий, С.В. Олексюк, Л.І. Паращенко // Сучасна школа України. – № 6. – С. 4–49.
2. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления / Г.В. Атаманчук. – М.: Юридическая литература, 1997. – 400 с.
3. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: курс лекц. / Г.В. Атаманчук. – [2-е изд., доп. ] – М.: Омега-Л, 2004. – 584 с.
4. Бакуменко В.Д.,  Безносенко Д.О. Виявлення комплексу проблем державного управління процесами європейської та євроатлантичної інтеграції України, розробка пропозицій щодо вдосконалення системи державного управління цими процесами: Науково-дослідна робота. – К.: НАДУ при Президентові України; Центр навчання і досліджень з європейської та євроатлантичної інтеграції України. – 41 с. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.napa-eurostudies.org.ua/2-2.rtf.
5. Березівська Л. Д. Реформування шкільної освіти в Україні у XX столітті: монографія / Л. Д. Березівська; Ін-т педагогіки НАПН України. – К.: Богданова А. М., 2008. – 406 с.
6. Березівська Л.Д. Реформи шкільної освіти в Україні у XX столітті: документи, матеріали і коментарі: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.: хрестоматія / Л. Д. Березівська; Ін-т педагогіки НАПН України. – Луганськ: ДЗ ЛНУ ім. Т. Шевченка, 2011. – 384 с.
7. Бібік Н. Проблеми наукового забезпечення модернізації загальної середньої освіти // Педагогіка і психологія. – № 1. – 2008. – С. 40–46.
8. Бондарчук Н. Державна політика Чехії в галузі освіти: стан і тенденції розвитку: автореф. дис. на здобуття ступеня кандидата наук з держ. управління: спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / Н. Бондарчук. К., 2008.– 18 с.
9. Брецко Ф. Як нам потрібно реформувати освіту [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://prozak.info.
10. Вайс Керол Г. Оцінювання: методи дослідження програм та політики [пер. з англ. Р.Ткачук, М.Корчинська. Наук. ред. пер. О.Кілієвич]. – К.: Основи, 2000. – 671 с.
11. Василюк А. Наукові підходи до аналізу освітніх реформ / Алла Василюк // Вища освіта України– 2013. – № 2. – С. 20–25.
12. Василюк А. Проблеми аналізу освітніх реформ / А. Василюк // Вища школа. – № 9. – 2009. – С. 76–82.
13. Васильева М. В. Государственный финансовый контроль в управлении регионом: [Электронный ресурс] / М. В. Васильева. – Режим доступа: http://www.smartcat.ru/RegionEconomic/Portfolio.shtml.
14. Ващенко Л. М. Система управління інноваційними процесами в загальній середній освіті регіону: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора пед. наук: спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / Л.М. Ващенко. – К., 2006.– 45 с.
15. Вишневський О. Про перспективи реформування середньої освіти в Україні. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://education-ua.org/ua/ articles/392-pro-perspektivi-reformuvannya-serednoji-osviti-v-ukrajini.
16. Вольська О. М. Трансформація механізмів державного управління соціальним розвитком / О.М. Вольська [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/putp/2013-1/doc/1/05.pdf.
17. Гаєвська Л.А. Інноваційні процеси в системі управління освітою після здобуття Україною незалежності [Електронний ресурс] – Режим доступу: udpu.org.ua.
18. Гаєвська Л.А. Розвиток державно-громадського управління загальною середньою освітою в Україні (друга половина ХІХ – початок ХХ століття): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора наук з державного управління: 25.00.01. – теорія та історія державного управління / Л.А. Гаєвська. – К., 2010. – 48 с.
19. Гаєвська Л.А. Сутність і основні функції управління освітою [Електронний ресурс] – Режим доступу: udpu.org.ua.
20. Галах В.В. Аналітичний огляд реформ середньої освіти в Україні у 1991–2014 рр. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.dnpb.gov.ua.
21. Галах В.В. Специфіка реформування середньої освіти в незалежній Україні / В.В. Галах. // Таврійський вісник освіти. – 2014. – №4 (48). – с.274-281.
22. Гаращук К.В. Британський досвід диверсифікації типів середньої школи на засадах поєднання начал ринково-орієнтованої та соціально інклюзивної освіти / К.В. Гаращук // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. – Суми: Видавництво СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2013. – №5 (31). – с.3-11.
23. Гаращук К.В. Характеристика поняття «освітня реформа» у вітчизняній та зарубіжній педагогіці / К.В. Гаращук // Вісник Житомирського державного університету. Педагогічні науки, 2012. – Випуск – С.137-141.
24. Грабовський В. Особливості регіонального управління закладами освіти в сучасних умовах // Вісник НАДУ. – 2003. – № 3. – С. 366-372.
25. Грабовський В.А. Державно-громадське управління загальноосвітніми навчальними закладами на районному рівні. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 – механізми державного управління. – Національна академія державного управління при Президентові України. – Київ, 2006.
26. Грабовський В.А. Державно-громадське управління загальною середньою освітою в Україні: стан та перспективи // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. / Редкол.: С.М.Серьогін (голов. ред.) та ін. – Д.: ДРІДУ НАДУ, 2005. – Вип. 1(19). – С. 102-111.
27. Грабовський В.А. Державно-громадське управління загальною середньою освітою на районному рівні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / В.А. Грабовський. – К., 2006.– 16 с.
28. Гречка Я. Особливості державно-громадського управління освітою в Польщі: автореф. дис. на здобуття ступеня кандидата наук з держ. управління: спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / Я.Гречка. К., 2009.– 21 с.
29. Григораш В.В., Касьянова О.М., Мармаза О.І. Управління навчальним закладом. – Ч. 2. – Харків: Веста: Вид-во “Ранок”, 2003. – 152 с.
30. Гриневич Л. Тенденції децентралізації управління базовою освітою в сучасній Польщі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня кандидата пед. наук: спец.13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / Л. Гриневич. – К., 2005.– 24 с.
31. Державна національна програма «Освіта (Україна ХХІ століття)». – К.: Райдуга, 1994. – 61 с.
32. Державна політика в галузі освіти України: уроки та перспективи розвитку [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://kno.rada.gov.ua.
33. Державне управління в Україні: навч. посібн. / 3а заг. ред. В.Б. Авер’янова. — К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432с. [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://www.lawbook.by.ru/admin/averjanov/2-2.shtml.
34. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади: Навч. посібник / За заг. ред. Нижник Н. Р., Олуйка В. М. – Л.: Вид-во Національного університету «Львівська політехніка», 2002. – 352 с.
35. Державне управління та державна служба: словник-довідник / уклад. О. Ю. Оболенський. — К.: КНЕУ, 2005. — 480 с.
36. Державне управління у сфері освіти: конспект лекцій з дисциплін нормативної частини магістерської програми за спеціальністю «Державне управління у сфері освіти» / авт. кол.: Н. Г. Протасова, С. В. Крисюк, Т. О. Лукіна та ін.; за заг. ред. Н. Г. Протасової. – К. : НАДУ, 2012. – 60 с.
37. Державне управління:Словник-довідник / Уклад.: В.Д.Бакуменко (кер. творч. кол.), Д.О.Безносенко, І.М.Варзар та ін.; За заг. ред. В.М.Князєва, В.Д.Бакуменка; Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України; Ін-т пробл. держ. упр. та місцевого самоврядування. – К.: Вид-во УАДУ, 2002. – 228 с.
38. Джурило А. Стратегії реформування загальної середньої освіти НДР і ФРН у другій половині ХХ століття. А. Джурило. // Порівняльно-педагогічні студії № 2-3 (16-17), 2013. [Електронний ресурс] – Режим доступу: irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbu.
39. Дзвінчук Д. І. Державне управління освітою в Україні: тенденції і законодавство / Д. І. Дзвінчук. — К. : ЗАТ «НІЧЛАВА», 2003. -240 с.
40. Дмитрієв А. Трансформація освіти / А. Дмитрієв // Сучасна школа України. – № 6. – 2014. – С. 85–89.
41. Домбровська С. М. Теоретичні аспекти формування механізмів державного управління у реформуванні вищої освіти України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2010-2/doc/2/01.pdf.
42. Древаль Ю. Д. Механізми державного управління як наукова проблема / Ю.Д. Древаль [Електронний ресурс] – Режим доступу: //www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2009-2/doc/1/02.pdf.
43. Енциклопедичний словник з державного управління / уклад.: Ю.П. Сурмін, В.Д. Бакуменко, А.М. Михненко та ін.; за ред.Ю.В. Ковбасюка, В.П. Трощинського, Ю.П. Сурміна. – К. : НАДУ, 2010. – 820 с.
44. Енциклопедія державного управління: у 8 т. / Т. 1: Теорія державного управління / наук.-ред. колегія: В. М. Князєв (співголова), І. В. Розпутенко (співголова) та ін. – К.: НАДУ, – 748 с.
45. Енциклопедія державного управління: у 8 т. Т. 2: Методологія державного управління / наук.-ред. колегія: Ю. П. Сурмін (співголова), П. І. Надолішній (співголова) та ін. – 2011. – 692 с.
46. Енциклопедія державного управління: у 8 т. Т. 3: Історія державного управління / наук.-ред. колегія: Ю. П. Сурмін (співголова), П. І. Надолішній (співголова) та ін. – К.: НАДУ, – 692 с.
47. Енциклопедія державного управління: у 8 т. Т. 4: Галузеве управління / наук.-ред. колегія: М. М. Іжа (співголова), В. Г. Бодров (співголова) та ін. – К. : НАДУ, 2011. – 648 с.
48. Єльникова Г.В. Наукові основи адаптивного управління закладами та установами загальної середньої освіти : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора пед. наук: спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / Г.В. Єльникова. – Луганськ, 2005.– 46 с.
49. Жабенко О. В. Особливості й тенденції розвитку державного управління освітою в Україні (1946-2001 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 00.01 – теорія та історія державного управління / О.В. Жабенко. – К., 2006.– 18 с.
50. Жарая С. Проблеми управління якістю освіти в Україні в контексті становлення навчальних закладів нового типу // Вісн. УАДУ. – 1997. – № 34. – С. 175-181.
51. Загальна середня освіта України в контексті міжнародних індикаторів: аналіт. доп. / [Ващенко Л. та ін.; за заг. ред. І. Лікарчука] ; Міжнар. благод. орг. «Центр тест. технологій і моніторингу якості освіти». – К. : МБО «Центр тест. технологій і моніторингу якості освіти»; Х.: Факт, 2013. – 166 с.
52. Закон України “Про освіту” вiд 23.05.1991 № 1060-XII [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
53. Закон України «Про загальну середню освіту» №651-XIV, із змінами вiд 4 червня 2008 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.osvita.org.ua/pravo/law_02/part_06.html.
54. Іванюк І.В. Аналітичний звіт. Система управління загальною середньою освітою в Україні на рівні району та області: якість, прозорість, взаємодія / І.В. Іванюк, Л.І. Паращенко, А.Б. Терещенко; [за ред. Л.І. Паращенко]. – К., 2014. – 126 с.
55. Іванюк І.В. Освітня політика. Навчальний посібник / І.В. Іванюк – К.: Таксон, 2007. – 208 с.
56. Іванюк І.В., Паращенко Л.І., Терещенко А.Б. Система управління загальною середньою освітою в Україні на рівні району та області: якість, прозорість, взаємодія. Аналітичний звіт. Київ. 2014. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://lib.iitta.gov.ua/7666/1/Управління_аналітичний%20звіт.pdf.
57. Інформаційні матеріали загальнонаціонального соціологічного дослідження батьків учнів загальноосвітньої школи. Проект «Середня освіта в Україні: думка батьків». Фонд «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва». Фірма «Юкрейніан соціолоджі серві». – К., 2015. – 15 с.
58. Інформаційні матеріали загальнонаціонального соціологічного дослідження вчителів загальноосвітньої школи. Проект «Середня освіта в Україні: думка вчителів». Фонд «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва». Фірма «Юкрейніан соціолоджі серві». – К., 2015. – 17 с.
59. Карпенко О. Тенденції державного реформування освітніх послуг в республиці Польща. / О. Карпенко. [Електронний ресурс] – http://www.dnpb.gov.ua/datas/upload/files/575715137.pdf.
60. Кільова Г. Зміст загальної середньої освіти, її реформування, становлення і розвиток / Г. Кільова, М. Вачевський // Молодь і ринок. ‒ 2010. – № 11. – С. 16–20.
61. Клочек Г. Середній освіті потрібне шокове реформування / Г. Клочек // Дзеркало тижня. – № 26. – 2014. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://gazeta.dt.ua.
62. Коберник О.М. Управління виховним процесом у загальноосвітньому навчальному закладі: Монографія. – К.: Науковий світ, 2003. – 230 с.
63. Кобченко Л.С. Механізми державного управління загальною середньою освітою / Л.С. Кобченко // Економіка та держава. – 2009. — № 4. – С. 108-110.
64. Концепція державного стандарту загальної середньої освіти України // Освіта України. – 1996.– № 3.– С.4–5.
65. Концепція середньої загальноосвітньої школи (12-річна школа) Постанова Колегії МОН України, Президії АПН України № 12/5-2 від 22.11.01 року № 12/5-2 від 22 листопада 2001 року [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/2712/.
66. Коротич О.Б. Класифікація та зміст механізмів управління державою // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. ОРІДУ. – О., 2006. – Вип.. 2 (26). – С. 122-128.
67. Коцовська О. Механізми державного управління фінансового забезпечення освіти: теоретичні підходи до визначення / О. Коцовська // Демократичне врядування. Науковий вісник. – 2013. – Вип. 11. [Електронний ресурс] – Режим доступу: lvivacademy.com.
68. Кравченко О. М. Теоретичні підходи до визначення поняття «механізм державного управління» О. М. Кравченко // Державне управління: удосконалення та розвиток [Електронний ресурс] : електрон. наук. фах. вид. – 2009. – №3. – Режим доступу: http://www.dy.nayka.com.ua.
69. Краткий экономический словарь / Под ред. А.Н. Азрилияна.- М.: Институт новой экономики, 2001. – 1088 с.
70. Кремень В. Г. Філософія людиноцентризму у контексті проблем освіти / В. Кремень // Електронне наукове видання матеріалів міжнар. наук.-практ. конф. «Гуманізм та освіта (11–13 червня 2006 р.)» – Вінницький національний технічний університет (ВНТУ), 2006. [Електронний ресурс]