Основні положення міжнародного гуманітарного права
Вступ
Реалії сучасного міжнародного життя такі, що постійно то в одному регіоні, то в іншому, а то й у декількох одночасно виникають збройні конфлікти. Міжнародне право не стоїть осторонь і прагне гуманізувати правила ведення збройних конфліктів. З метою гуманізації даних правил та якнайшвидшого припинення конфліктів у своїй діяльності використовую комплекс принципів і норм, спрямованих на регулювання поведінки держав та інших суб’єктів міжнародного права під час збройних конфліктів.
Міжнародне гуманітарне право — галузь міжнародного права, що являє собою сукупність принципів і норм, які регулюють взаємовідносини держав у період збройних конфліктів.
Основні положення міжнародного гуманітарного права
Окремі звичайні норми міжнародного гуманітарного права з’явилися в глибокій давнині. Пізніше вони були закріплені в міжнародних договорах. У цих правилах поведінки воюючим сторонам прописувались правила поведінки по відношенню один до одного. Наприклад, існували правила, згідно з якими не можна було починати війну, не оголосивши попередньо про це своєму супротивнику.
Міжнародне гуманітарне право як галузь почало формуватися в XIX ст. Фахівці вважають, що початок міжнародного гуманітарного права було покладено прийняттям в 1864 р. Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих в діючих арміях. Вагома роль в цьому належить Швейцарському діячу Анрі Дюнану, основоположнику Комітету Червоного хреста. (Демонстрація фрагменту художнього фільму «Червоний хрест на білому»).
Повністю міжнародне гуманітарне право сформувалося лише в XX ст.
Причому на зміну звичайним нормам прийшли договірні писані норми. З’явився офіційний термін МГП, запропонований 1949 року Жаном Пікте.
Джерела і принципи міжнародного гуманітарного права
Норми міжнародного права, що регламентують ведення військових дій, були значною мірою кодифіковані в результаті роботи двох Гаазьких конференцій світу в 1899 і 1907 рр.. Ці норми в Міжнародному гуманітарному праві отримали назву «право Гааги».
Основними законодавчими актами МГП є чотири багатосторонні міжнародні угоди, укладенні у Женеві. Вони встановлюють гуманітарні правила ведення війни, висунуті у 1864 році Червоним Хрестом.
Загальні принципи тісно пов’язані з основними правами людини.
- Кожен має право на повагу, фізичну і психологічну недоторканність, повагу його честі, сімейних прав, переконань, звичаїв
- Визнання рівності прав перед законом. Юридичні гарантії. Ніхто не може відмовитися від прав, наданих йому гуманітарними конвенціями.
- Забороняються тортури, принизливі чи нелюдські покарання. Забороняються репресії, колективні покарання, захоплення заручників. Забороняється напад на громадянське населення, на зазначені МГП цивільні об’єкти.
- Ніхто може бути позбавлений власності незаконним шляхом. Окупанти не є власниками цивільних об’єктів, а лише можуть розпоряджатися захопленим майном. Окупаційна влада зобов’язана вживати заходів зі збереження цього майна.
Принципи, якими конфліктуючі сторони мали б керуватися щодо жертв збройних конфліктів та ведення бойових дій:
- Забороняються недозволені види зброї та боєприпасів, методи ведення великої війни. Не мають розроблятися нові види озброєння, що порушують норми та принципи МГП чи інші міжнародні угоди.
- Воююча сторона не повинна завдавати супротивнику збитки, несумірні із метою війни, тобто зі знищенням чи ослабленням військової могутності супротивника.
- Забороняються віроломство, тобто симуляція прагнення до переговорів, використання військової форми противника, знаків ООН, Червоного Хреста та інші аналогічні методи.
- При веденні бойових дій має виявлятися турбота про захист природного середовища.
Висновки
Узагальнюючим і головним принципом МГП є принцип гуманізації збройних конфліктів, тобто під час збройних конфліктів воюючим потрібно в обов’язковому порядку дотримуватися законів і звичаїв війни.
Іншими принципами Міжнародного гуманітарного права, що випливають з узагальнюючого принципу — гуманізації збройних конфліктів, можна вважати наступні:
- МГП має загальну дію, його потрібно дотримуватися безумовно і за будь-яких обставин.
- Застосування МГП не означає втручання у внутрішні справи конфліктуючих сторін.
- Медичний персонал, транспорт і установи, що мають відповідні розпізнавальні знаки, недоторкані і нейтральні.
- Необхідно суворо розрізняти відмінність між комбатантами і цивільним населенням.
- Держава зобов’язана як на національному, так і на міжнародному рівні забезпечити гуманне поводження з особами, які виявилися під її владою.
- Забороняється дискримінація за будь-якою ознакою.
- Серйозне порушення норм МГП — кримінальний злочин, що підлягає покаранню.
Список використаної літератури
- Депутат О. Цивільна оборона: Підручник/ О.П. Депутат, І.В. Коваленко, І.С. Мужик,; Ред. В.С. Франчук; М-во освіти і науки України, Нау.-метод. центр вищої освіти, М-во з надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорнобильсбкої катастрофи. — 2-е вид., доп.. — Львів: Афіша, 2001. — 332 с.
- Коваленко Г. Цивільна оборона: Конспект лекцій для студентів денної і заочної форм навчання/ Григорій Коваленко, Едуард Матицин, Федір Мусіяченко,; М-во освіти і науки України, Харківський національний економічний університет. — Х.: Інжек, 2005. — 254 с.
- Миценко І. Цивільна оборона: Навчальний посібник/ Іван Миценко, Оксана Мезенцева,. — Кіровоград: Кіровоградська районна друкарня, 2003. — 402 с.