Вступ

Повітряне середовище виробничого приміщення не є однорідною. Часто невідомо заздалегідь, в якому стані знаходиться в повітрі забруднююча речовина; іноді воно одночасно може бути в різних станах, наприклад у вигляді пари і у вигляді аерозолю.

Запиленість повітряного середовища виробничого приміщення практично відсутня, але виділяється багато інших шкідливостей — у вигляді акролеїну і неграничних вуглеводнів, що утворюються при вигорянні закріплювачів стрижнів, що містять різні мінеральні та органічні масла; сірчистого газу — при вигорянні сірки, що входить до складу стрижнів і застосовуваної для присипки форм. Плавка сплавів з вмістом флюсів супроводжується виділенням фтористих та хлористих сполук, а від розтоплення печей і підсушування форм утворюється велика кількість окису вуглецю.

Створення сприятливих умов праці є основою високого рівня працездатності трудящих, високого рівня продуктивності праці, а, отже, і збільшення прибутку підприємства. Одне з необхідних умов здорової і високопродуктивної праці — забезпечити нормальні умови і чистоту повітря в робочому приміщенні.

Умови повітряного середовища є одним з провідних чинників, що визначають мікроклімат виробничих приміщень. Тому актуальність проблем стану повітряного середовища у виробничих приміщеннях визначається неухильним зростанням числа і тяжкості професійних захворювань, гострих отруєнь, кількості виробничих аварій; значення даної теми важко переоцінити. Нарешті, сучасне повсюдне забруднення зовнішньої і внутрішньої повітряного середовища, що спричинило бурхливе зростання аллергопатій і захворювань органів дихання, а також жорстка необхідність енергозбереження зробили питання про критерії стану повітря ще більш актуальним.

1. Повітря робочої зони. Визначення понять «робоча зона» та «повітря робочої зони»

Повітряне середовище — компонент середовища проживання людини, що представляє собою певний обсяг навколишнього повітря, склад і властивості якого безпосередньо впливають на фізіологічні процеси і підлягають гігієнічному нормуванню.

Виробниче приміщення — простір висотою до 2 м над рівнем підлоги або майданчика, де знаходяться робочі місця.

Забезпечення чистоти повітря і нормальних метеорологічних умов в робочій зоні виробничих приміщень є одним з необхідних умов здорової і високопродуктивної праці.

Сьогодні ми потребуємо знанні об’єктивних показників і процесів формування біопозітівной повітряного середовища, яка була б близькою за своїми якостями природному «свіжого» повітря і хімічно, фізично та біологічно «чистому» повітрю. Оскільки таке повітря сприятливий для життя, то його доцільно назвати «живим».

У виробничому приміщенні необхідно створювати і підтримувати такий стан повітряного середовища, яке є біологічно позитивним для людського організму, а, отже, може бути результатом ефективного і продуктивної праці.

Виходячи з теорії адаптації та еволюції людини, повітряне середовище виробничих приміщень повинна мати подібні властивості з чистим свіжим повітрям природним природи тих місць, де клімат вважається здоровим і часто навіть використовується для лікування методами кліматотерапії. Це гірський, морський, лісової і степової повітря.

Таким чином, знаючи типові властивості природного повітряного середовища, що використовується для лікування, можна ідентифікувати найбільш характерні риси повітряного середовища виробничих приміщень [3, с. 96].

По-перше, таке повітря практично не повинен містити техногенних хімічних і фізичних забруднень, тобто в певному сенсі слова бути чистим.

По-друге, його температурні параметри близькі до оптимальних, а відносна вологість не повинна досягати 100%.

По-третє, загальним характерним показником повітряного середовища повинна бути його висока бактерицидність, що визначає таку ж високу бактеріальну чистоту.

По-четверте, суттєвим показником повітря є певний спектральний склад аероіонів.

По-п’яте, значним показником є ​​наявність певний спектральний та хімічний склад аерозолів конденсації.

Всім добре відома роль солей натрію, калію, магнію та кальцію для підтримання життя і функціонування різних фізіологічних процесів живого організму. Менш відомим є факт, що ці хімічні елементи практично в тому ж порядку у вигляді гідратованих іонів поширюються в земній атмосфері і грають дуже важливу роль у регулюванні якості природного повітря, його вологості і процесів випадання опадів.

Якщо ще врахувати природну бета-активність калію-40, то наявність даних вищеназваних хімічних елементів (природно, в певних кількостях і формах) в повітрі обов’язково має бути одним із чинників формування повітряного середовища виробничих приміщень.

2. Забруднення повітряного середовища

Атмосферне повітря у своєму складі містить (% за об’ємом): азоту — 78,08; кисню — 20,95; аргону, неону й інших інертних газів — 0,93; вуглекислого газу — 0,03; інших газів — 0,01. Повітря такого складу найбільш сприятливий для дихання.

Повітряне середовище виробничих приміщень рідко має наведений вище хімічний склад, тому що багато технологічних процеси супроводжуються виділенням в повітря виробничих приміщень шкідливих речовин — парів, газів, твердих і рідких частинок. Пари і гази утворять з повітрям суміші, а тверді і рідкі частки речовини — дисперсні системи — аерозолі, які діляться на пил (розмір твердих часток більш 1 мкм), дим (менш 1 мкм) і туман (розмір рідких часток менш 10 мкм). Пил буває крупно — (розмір часток більше 50 мкм), середньо-(50 — 10 мкм) і дрібнодисперсного (менше 10 мкм).

Надходження в повітря робочої зони того чи іншого шкідливого речовини залежить від технологічного процесу, використовуваної сировини, а також від проміжних і кінцевих продуктів. Так, пари виділяються в результаті застосування різних рідких речовин, наприклад, розчинників, ряду кислот, бензину, ртуті і т.д. а гази — частіше за все при проведенні технологічного процесу, наприклад, при зварюванні, лиття, термічній обробці металів.

Причини виділення пилу на підприємствах можуть бути найрізноманітнішими. Пил утворюється при дробленні і розмелі, транспортуванні подрібненого матеріалу, механічній обробці крихких матеріалів, обробці поверхні (шліфуванні, глянцевании), упаковці і розфасовці і т. п. Ці причини пилоутворення є основними, або первинними. В умовах виробництва може виникати і вторинне пилоутворення, наприклад, при прибирання приміщень, рух людей і т. п. Таке виділення пилу іноді буває дуже небажаних (в електровакуумної промисловості, приладобудуванні).

Дим виникає при згорянні палива в печах і енергоустановках, а туман — при використанні мастильно-охолоджуючих рідин, в гальванічних і травильних цехах при обробці металів. Наприклад, у зарядних відділеннях акумуляторних утворюється аерозоль сірчаної кислоти.

Шкідливі речовини проникають в організм людини головним чином через дихальні шляхи, а також через шкіру і з їжею. Більшість цих речовин відноситься до небезпечних і шкідливих виробничих факторів, оскільки вони надають токсичну дію на організм людини. Ці речовини, добре розчиняючись в біологічних середовищах, здатні вступати з ними у взаємодію, викликаючи порушення нормальної життєдіяльності. У результаті їх дії в людини виникає хворобливий стан — отруєння, небезпека якого залежить від тривалості впливу, концентрації q (Мг / м 3) та виду речовини.

За характером впливу на організм людини шкідливі речовини підрозділяються на [6, с. 104]:

— Загальнотоксичні — викликають отруєння всього організму (окис вуглецю, ціанисті сполуки, свинець, ртуть, бензол, миш’як та його сполуки тощо);

— Дратівні — викликають подразнення дихального тракту та слизових оболонок (хлор, аміак, сірчистий газ, фтористий водень, оксиди азоту, озон, ацетон та ін);

— Сенсибілізуючі — діючі як алергени (формальдегід, різноманітні розчинники та лаки на основі нітро — і нітрозосполук тощо);

— Канцерогенні — викликають ракові захворювання (нікель та його сполуки, аміни, оксиди хрому, азбест тощо);

— Мутагенні — призводять до зміни спадкової інформації (свинець, марганець, радіоактивні речовини тощо);

— Що впливають на репродуктивну (дітородну) функцію (ртуть, свинець, марганець, стирол, радіоактивні речовини та ін.)

3. Загальні заходи та засоби попередження забруднення повітряного середовища на виробництві

.Контроль проби повітря виконується в зоні дихання людини з урахуванням місць утворення шкідливих речовин і шляхів, якими вони потрапляють в робочу зону. Кількість проб та метод контро­лю визначається санітарними нормами та органами санітарного нагляду.

У приміщеннях, де присутні речовини 1-го класу небезпеки та де може бути аварійний викид, повинен запроваджуватись без­перервний контроль. Для інших випадків — періодичний.

Методи контролю вмісту хімічних речовин в повітрі поділяють­ся на три групи:

1. Індикаторні методи хімічного аналізу з використанням газо­аналізаторів УГ-1, УГ-2, ГХ-4 та подібних до них аналізаторів, що працюють на принципі кольорової реакції між індикаторним по­рошком і досліджуваним газом або парою, які прокачуються ра­зом з повітрям через індикаторну трубку, заповнену реагентом. За інтенсивністю зміни кольору або за об’ємом прореагованого порош­ку визначають концентрацію досліджуваної речовини. Для аналізів деяких речовин застосовують папір, змочений реагентом, що змінює свій колір під дією хімічної реакції. Більшість цих методів є експресними і не потребують дорогих приладів та обладнання і спе­ціальних знань. Цим визначається їх поширення в практиці. Недо­ліки методів — низька точність визначення (похибка ±10%), але цього буває досить, щоб орієнтуватись у небезпеці загазованості повітря.
2. Санітарно-хімічні методи — колориметричний, фотоколориметричний, хроматографічний, нефелометричний та ін. Здебільшого вони є лабораторними, потребують спеціальних знань і підготовки, коштовні. їх перевага — точність визначення концентрації вимірюваної речовини.
3. Безперервно-автоматичні методи — автоматично контролюють і сигналізують про наявність в повітрі відповідних концентрацій шкідливої речовини. Для цього призначені газоаналізатори і газосигналізатори. Вони працюють на принципі зміни електричних властивостей речовини (електричного опору, електропровідності, електричної ємності) при хімічній реакції або при розчиненні в ній шкідливої речовини, яка контролюється. За зміною електричних властивостей встановлюються значення концентрації шкідливої речовини. До цієї групи належать прилади: ФЛ-5501 (універсаль­ний газоаналізатор), ПГФ-1 (для визначення СО), КУ-1,3 (для виз­начення пари бензину), ФК-560 (для визначення сірчаного вод­ню), ФК-450,4502 (оксиди азоту), ГПК-1 (сірчаний газ) та ін.

Запиленість повітря можна визначити гравіметричним (ваго­вим), лічильним (мікроскопічним), фотометричним та деякими іншими методами.

Видалення пилу з повітря може бути здійснено різними способами: аспіраційним, що ґрунтується на просмоктуванні повітря через фільтр; седиментаційним, що базується на процесі природнього осідання пилу на скляні пластинки або банки з подальшим підрахунком маси пилу, що осів на 1м2 поверхні; за допомогою електроосадження, принцип якого полягає в тому, що створюється елек­тричне поле великої напруги, в якому пилові частинки електризуються і притягуються до електродів. Повна характеристика пилу складається з його маси, що міститься в одиниці об’єму повітря, хімічного та дисперсного складу.

Висновки

Життєдіяльність людини завжди протікає у певних метеорологічних умовах, що визначаються поєднанням температури повітря, швидкості його руху і відносної вологості, барометричним тиском та інтенсивністю теплового випромінювання. Ці показники в сукупності (за винятком барометричного тиску) характеризують метеорологічні умови середовища (мікроклімат) виробничого приміщення. Якщо робота виконується на відкритих майданчиках, то метеорологічні умови визначаються кліматичним поясом і сезоном року. Проте і в цьому випадку в робочій зоні створюється певний мікроклімат.

Впливає на людину також рухливість повітря. Людина відчуває дію повітря вже при швидкості руху 0,1 м/с. Переміщуючись вдовж шкіри людини, повітря здуває насичений водяною парою і перегрітий шар повітря, що обволікає людину, і тим самим сприяє покращенню самопочуття. При великих швидкостях повітря і низькій його температурі зростають втрати тепла конвекцією, що веде до переохолодження організму людини. Погіршення метеорологічних умов виробничого середовища, параметри яких комплексно впливають на стан самопочуття людини, призводять до пропорційного зниження працездатності.

Список використаної літератури

1. Геврик Є. Охорона праці: Навчальний посібник/ Є.О. Геврик,. — К.: Ельга: Ніка-Центр, 2003.
2. Катренко Л. Охорона праці: Навчальний посібник/ Любов Катренко, Ігор Пістун, Юрій Кіт. — 2-ге вид., стер.. — Суми: Університетська книга, 2007. — 495 с.
3. Луковников А. Охорона праці: [Навч. посіб. для студентів вищ. навч. закладів із спец. «Електрифікація сіл. госп-ва» і «Автоматизація с.-г. вир-ва» і для с.-г. технікумів із спец. «Електрифікація сіл. госп-ва» ]/ А. В. Луковников,. — Пер. з 4-го рос. вид., перероб. і доп.. — К.: Вища шк., 2001. — 254 с.
4. Охорона праці: Підручник для студ. гірн. спец. вищих закл. освіти/ Ред. К.Н.Ткачук. — К., 1998. — 320 с.
5. Охорона праці в Україні: Нормативні документи/ Упоряд. О. М. Роїна, Ред. О. А. Кривенко. — 2-ге вид., виправлене і доповнене. — К.: КНТ, 2006. — 418 с.
6. Пістун І. Охорона праці: Практикум/ Ігор Пістун, Юрій Кіт, Андрій Березовецький,. — Суми: Університетська книга, 2000. — 205 с.
7. Трудове право України: Академічний курс: Підручник/ А. Ю. Бабаскін, Ю. В. Ба-ранюк, С. В. Дріжчана та ін.; Ред. Н. М. Хуторян. — К.: Видавництво А. С. К., 2004. — 607 с.
8. Ярошевська В. М. Охорона праці в галузі: Навчальний посібник/ В. М. Ярошевська, В. Й. Чабан; М-во науки і освіти України, Український держ. ун-т водного господарства та природокористування.- Київ: ВД «Професіонал, 2004. — 286 с.