Стратегія економічного розвитку Італії
Аналіз сучасної ситуації, що склалася у світі в ході розвитку людства, показує необхідність розробки цілісного, науково обґрунтованого підходу щодо переходу до сталого збалансованого соціо-еколого-економічного розвитку. Зокрема, засобів здійснення, етапів здійснення, узгодження колективних дій суспільства та розробки реально діючих ефективних механізмів щодо забезпечення реалізації цих процесів. Це, в свою чергу, вимагає значного розширення існуючої теоретико-методологічної бази з питань сталого розвитку.
Італія – одна із найрозвиненіших економік не лише у Європі, але й являється високорозвиненою країною у світі. Вона є однією із трьох наймогутніших економік Єврорегіону, саме тому її було обраного для даного аналізу.
Економічне становище Італії змінювалось протягом століть, в принципі, як і у всіх інших країнах, однак диверсифікація в розвитку Півдня та Півночі може викликати неабиякий інтерес.
Впродовж немалого відрізку часу Південь відставав від розвиненої Півночі Італії, що дещо тягнуло позиції Італії у системі економік світу донизу. Південь завжди вирізнявся дешевою робочою силою та розвиненим сільським господарством, в той час, як Північ розвивалась у галузях промисловості та сфери послуг. З часом розрив між цими регіонами скоротився, що й вивело Італію на міжнародну арену як високорозвинену країну.
Сьогодні могутня Італія переживає період кризи, що негативно позначається і на добробуті населення. Представники уряду країни та Євросоюзу всіма силами намагаються не допустити підриву економіки і, насамперед, оголошенню дефолту.
За різними прогнозами важко сказати якісь конкретні перспективи розвитку. Хоча й передбачається, що ВВП країни буде й надалі знижуватись, офіційні представники країни налаштовані позитивно, вважаючи, що до 2015 року Італія зможе вийти з кризи та покращити економічне становище.
Попри відмінності національних стратегій сталого розвитку різних країн, які обумовлені низкою об’єктивних і суб’єктивних причин, можна відзначити низку ключових спільних рис, що можуть бути використані й Україною, наприклад, з досвіду Італії, а саме:
— розвиток національної мережі «зелених» технологій, перш за все у енергетиці (акцент зроблено на альтернативну енергетику) та хімії;
— заходи щодо підвищення енергоефективності у всіх секторах національної економіки, збільшення кількості використання відновлюваних джерел енергії; затвердження Національного плану дій по скороченню викидів вуглекислого газу та інших небезпечних парникових газів; -ECO-ефективність будівель;
— відновлення та утилізація відходів;
— просування експорту та імпорту «зелених» технологій;
— зміна виду транспортних перевезень на користь залізничних;
— запровадження платного руху для автомобілів, автобусів та вантажівок на автомагістралях та дорогах, залежно від питомих викидів ними вуглекислого газу на 1 кілометр (поняття «євровіньєтка» — ваучери оплати дорожнього податку. Цей захід вже давно функціонує у багатьох країнах Євросоюзу і має подвійний ефект використання – як спосіб контролювання і регулювання шкідливих викидів та як спосіб заробітку фінансових коштів для програми сталої мобільності. Ці кошти йдуть до Національного фонду сталої мобільності Європейського союзу;
— відновлення та розвиток промислових зон та припинення діяльності шкідливих підприємств і виробництв у міських районах;
— комплексне регулювання процесу переробки та відновлення відходів з визначеним порядком встановлення тарифів, а також штрафів за невиконання, органами місцевого самоврядування;
— комплексне управління водними ресурсами, що передбачає баланс між різними видами використання води (промисловість, енергетика, сільське господарство, побутове споживання) та повторного використання очищених стічних вод, зокрема, у сільському господарстві та промисловості.
На азійському напрямку італійська зовнішньоекономічна політика була акцентована на поглиблені співробітництва з Китаєм, Малайзією та Сінгапуром.
Новим напрямком співробітництва Італії у зовнішньоекономічній площині стало поглиблення співпраці з країнами Океанії, насамперед, Австралією та Новою Зеландією, підтвердженням чого стало підписання Угоди про промислове та наукове співробітництво між Італією та Австралією (підписання відбулося в рамках візиту до Австралії делегації підприємців Італії на чолі з Заступником Міністра економічного розвитку Італії А.Урсо у квітні ц.р.). Планується, що разом з Австралією, Італія зможе реалізувати проект по будівництву найбільшого в світі телескопу; орієнтовна вартість проекту становить 2 млрд. євро.
Протягом 2013 року на зовнішньоекономічному напрямку основна увага керівництва уряду Італійської Республіки приділялась питанню економічної стабільності єврозони, мінімізації наслідків економічної кризи в Італії та недопущення її подальшого загострення в Європі. Зовнішньоекономічна політика італійського керівництва була спрямована на активізацію зовнішньоекономічних зв’язків з країнами-членами ЄС.
Водночас, італійський уряд неухильно виступав за необхідність солідарності позиції всередині Євросоюзу і критикував намагання ФРН і Великої Британії убезпечити, насамперед, свої банківські сектори, і, фактично, використати ситуацію із нестабільністю у Греції, Португалії та Ірландії для посилення свого впливу в ЄС. Окрім цього, Італія також послідовно виступала з критикою умов, на яких надається допомога країнам, які знаходяться у стані фінансової кризи. У цьому контексті важливою стала заява італійського прем’єра про те, що Італія, на відміну Греції та Іспанії, не потребує фінансової допомоги для виходу з кризи і не збирається використовувати існуючі фінансові механізми ЄС.
На основі проведеного дослідження, можемо зробити висновок про те, що зміна валового внутрішнього продукту в Італії прямо залежить від зміни видатків, сальдо зовнішньої торгівлі та валового капіталоутворення. Негативно впливають на зміну ВВП такі макроекономічні показники, як рівень безробіття, інфляція та державні видатки.
З огляду на останні дані щодо економічного стану в Італії, можемо сказати, що країна дійсно перебуває у кризовому становищі. Тим не менш, не варто робити поспішних висновків, адже ні уряд країни, ні правління ЄС не допустять у цій країні крайнощів, адже будь-яке погіршення в стані економіки Італії відображатиметься не лише на самій країні, але й на Євроспільноті загалом, оскільки Італія являється однією із найрозвиненіших країн ЄС.
Щодо добробуту населення, то на даний час найбільше постраждали дрібні підприємці та приватні юридичні особи. Однак, кризовим становищем це не назвеш, за виключенням кредитного середовища, де зараз панують різні махінації зі сторони незаконних угрупувань.
Загалом населення перебуває у стабільному стані, хоча й досконалим його не назвеш. Оскільки зайнятість майже не змінювалась за останні роки, можемо говорити про працевлаштованість населення, як гарант доходів населення.
У найближчому часі Італії необхідно надати кредит МВФ та додаткові внески від Євросоюзу, щоб скоротити дефіцит бюджету. Говорять, що країна вже перебуває у стані рецесії, що дещо унеможливлює ЄС виділити достатньо коштів на країну, адже порівняно з Грецією Італія є значно розвиненішою та з могутнішим економічним потенціалом.
На основі прогнозів міжнародних аналітиків та рейтингових агенцій, можемо сказати, що хоча й загроза дефолту існує, однак Італія до 2014 року має покращити свої позиції.
Узагальнюючи принципи та пріоритети зовнішньої політики Італії у відносинах з рештою країн відзначимо наступне.
Італія визнає стратегічне значення регіону для стабільності світової фінансово-економічної системи та його інвестиційний потенціал;
Офіційний Рим виступає за активний діалог між ЄС та АСЕАН – регіональними інтеграційними структурами, – який повинен відігравати роль додаткового механізму для заохочення двосторонніх відносин між країнами регіонів;Італія підтримує ініціативу імплементації спільної стратегії США та ЄС по відношенню до АТР, закріплену у Спільній Заяві Держсекретаря США Х.Клінтон та Верховного Представника з питань зовнішньої політики ЄС К.Ештон 12 липня 2012 р.
Італійська Республіка усвідомлює важливість Індії та Пакистану як гарантів регіональної безпекової рівноваги у Південній Азії;
Італія визнає роль В’єтнама як «вхідної брами в субрегіон» Південно-Східної Азії, з огляду на існуючу розгалужену систему двосторонніх договорів офіційного Ханоя із сусідніми країнами щодо вільного переміщення товарів та робочої сили;
Південна Корея розглядається як важливий партнер Італії по формату Великої Двадцятки, головним елементом двосторонньої співпраці з яким є питання ядерної безпеки та торгово-економічне співробітництво;
Австралія, завдяки майже мільйонній діаспорі вихідців з Італії, які формують лоббістський механізм, вважається головним партнером в регіоні Океанії
Отже, могутня економіка Італії перебуває у стані кризи, що викликає неабияке занепокоєння зі сторони населення. Однак, стан економічного середовища налагодиться в майбутньому, адже країна має значний промисловий потенціал та експортну спроможність, що повинно забезпечити вихід Італії з кризи.
Список використаної літератури
- Міжнародні стратегії економічного розвитку: підручник. – К.: «Освіта України», 2009.
- Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку: [монографія]: У 2 т. – Т.І / За заг. ред. Д.Г. Лук’яненка, А.М. Поручника. – К.: КНЕУ, 2006. – 816 с.
- Acquisti verdi per la Pubblica Amministrazione: stato dell’arte, evoluzione normativa e indicazioni metodologiche — Ministero dell’ambiente e della Tutela del Territorio Direzione generale Salvaguardia Ambientale — Divisione VIII – Apat Servizio Interdipartimentale per le Certificazioni Ambientali. 2012.
- Gli indicatori per lo sviluppo sostenibile nel mediterraneo // Roberta Pignatelli APAT, Dipartimento Stato dell’Ambiente e Metrologia Ambientale. – 2010
- .La scheda «Italia» del network Europeo ESDN per lo sviluppo sostenibile // Basic information http://www.sd-network.eu/?k=country%20profiles