Сьогодні ведеться запальна дискусія з приводу участі України в різноманітних міжнародних організаціях. Насправді для цього є підстави, адже наша країна не проявляє послідовності у виборі членства в міжнародних організаціях, так що часто важко визначити її реальний зовнішньополітичний курс. Вкрай важко також прослідкувати певну стратегію та логіку. В цій праці ми лише дотично обговоримо співпрацю України із міжнародинми організаціями-лідерами. Настільки дотично, наскільки наша держава повинна підтримувати кооперацію з ними, щоб не опинитися на задвірках світової політики. Нас більше цікавлять реальні можливості та перспективи України.

Ще не панівною, проте цілком реальною в сучасному світі є тенденція до організації держав у регіональні міждержавні утворення на перевагу громіздким міжнародним організаціям. Держави ідуть на це із усвідомленням того, що серед багатьох членів можна легко загубити власні інтереси, а на самоті їх не відстоїш. Тим більше, що сьогоднішні міжнародні відносини характеризуються значним прагматизмом і безкомпромісністю захисту власних інтересів. Компактні регіональні об’єднання виробляють гнучку політику, швидко приймають рішення, цінують своїх учасників, більше схильні іти на поступки, не заперечують національних інтересів держав-членів і, врешті-решт, можуть протиставляти свої інтереси світовим гігантам. Ці ознаки є навіть більш вагомими, якщо об’єднання створюється не зі штучними цілями (те ж СНД), а підкріплене реальною економічною та політичною вигодою. На підтвердження цього ми розглянемо діяльність новоствореного та поки що неформального об’єднання ГУУАМ.

Дуже показово, що зарубіжні експерти та журналісти вживають найрізноманітніші терміни на її позначення: економічне угруповання, субрегіональна організація в межах СНД, субрегіональний форпост, хиткий політичний клуб, організація безпеки в прикордонному регіоні між Заходом і Росією, консультативний орган тощо. Швидше за все, це вина самого ГУУАМ, яке від часу свого створення 1997 р. аж до Ялтинського Самміту 2001р. офіційно не закріпило свого статусу в жодному документі, своєї діяльності не афішує; інформація про ГУУАМ надходить переважно з неофіційних джерел, здебільшого – неукраїнських. До недавнього часу співробітництво між країнами-учасницями регулювалося виключно двосторонніми договорами про дружбу та співробітництво, а також цілою низкою двосторонніх актів, що регулюють різноманітні сфери співробітництва між державами: митна та зовнішньоекономічна співпраця, проведення розрахунків, торговельно-економічне, культурне, науково-технічне співробітництво, охорона здоров’я, навколишнього середовища, взаємний захист інвестицій, зв’язок, туризм, спорт, боротьба із контрабандою, незаконним обігом наркотиків, консульські конвенції, попередження подвійного оподаткування тощо. Із Азербайджаном та Узбекистаном Україна документально закріпила відносини стратегічного партнерства. Із грузією встановлено відносини особливого партнерства Молдова визначена стратегічним партнером України як прикордонна держава. Між усіма країнами ГУУАМ укладено угоди про вільну торгівлю та довгострокове економічне співробітництво. Але, на нашу думку, всі ці документи не мають стратегічного значення для ГУУАМ, оскільки не регулюють багатосторонного співробітництва.

Починаючи з 1997 року, між учасниками об’єднання були підписані такі спільні документи: Страсбурзьке комюніке 1997р., Вашингтонська заява 1999 р., Флорентійська заява 2000 р., Нью-Йоркський меморандум 2000 р. Але вони є суто деклараційними, не уповноважуючими та не зобов’язуючими.

Однозначно, найгостріше для ГУУАМ сьогодні стоїть питання про закріплення свого правового становища. Найбільшою проблемою тут є протистояння буквально усіх зацікавлених сторін, неучасників об’єднання, офіційному оформленню ГУУАМ. Вже зараз ГУУАМ переважно розцінюється як стратегічний проект ЄС та НАТО, що забезпечує ефективне вровадження ТРАСЕКА та Партнерства заради миру у передньоазійському регіоні «Шовкового шляху», а також як залежна економічно та політично від ООН, МВФ, ОБСЄ та Світового банку структура. Журнал «Національна безпека та оборона» вказує, що ГУУАМ – єдина субрегіональна організація на теренах колишнього СРСР, що має виразну проєвропейську та проєвроатлантичну спрямованість. До Ялтинського Самміту організація проводила свої зустрічі тільки паралельно з іншими міжнародними самітами. Показовим є також те, що жоден проект, який зараз виконує ГУУАМ, не розроблений нею самостійно і не обмежується її географічними та політичними рамками. Зокрема до проекту «Шовковий шлях – 2000» залучені всі закавказькі та середньоазіатські країни. ТРАСЕКА охоплює країни Центрально-Азіатського економічного співтовариства, ЧЕС, ЕКО. З іншого боку, виходячи із виступів глав держав на Ялтинському саміті, можна резюмувати, що більшість учасників самого об’єднання вважають його саме тимчасовим проектом. Про це свідчить хоча б той факт, що в одній і тій самій регіонально-економічній зоні співіснує декілька майже аналогічних організацій, які часто дублюють одна одну. При цьому склад учасників також дуже часто повторюється. Наприклад, той самий Узбекистан бере участь одночасно в ЕКО, ГУУАМ та ЦАЕС. Крім того, над проектом «Шовковий шлях-2000» працює щонайменше декілька азіатських об’єднань. Цілком можливо, що Чорноморська та Передньоазіатська зони найближчим часом стануть захаращені найрізноманітнішими міжнародними об’єднаннями.

Влітку 2001 року у місті Ялта відбувся установчий саміт учасниць ГУУАМ. Результатом зустрічі стала Ялтинська хартія, яку називають установчим документом організації. Після Ялтинського саміту 11.06.01 ГУУАМ звернулася до ООН із проханням зареєструвати його як регіональну міжнародну організацію та оголосило, що не має наміру трансформуватися в альтернативний СНД військово-політичний блок(не будемо забувати, що первинною причиною створення ГУУАМ було саме військове співробітництво). Проте чи насправді Ялтинська хартія є повноцінним установчим документом?

Як реальна міжнародна інституція ГУУАМ повинна мати такі атрибути:

чітко визначені практичні цілі;

офіційний статут;

секретаріат;

комітет у складі представників усіх країн-учасниць;

економічну координаційну раду.

Фактично Ялтинська хартія 2001 року містить положення щодо кожного із цих питань, проте вона основним чином регулює загальнополітичну структуру ГУУАМ, в той час, як більш логічним вважається закріпити економічну структуру організації, яка, за заявами глав держав-учасниць, має на меті насамперед економічну співпрацю.

Згідно з розділом 6 Хартії «Організаційна структура ГУУАМ», вищим органом об’єднання є щорічна зустріч глав держав. Виконавчим органом – засідання міністрів закордонних справ. Робочим органом – Комітет національних координаторів. Така структура не відповідає розділу 1 «Цілі співробітництва ГУУАМ», в якому із семи вказаних цілей три- суто економічного характеру. Ще дві інші стосуються питань безпеки. Конкретними питаннями економічної сфери не може займатися зустріч глав держав, що покликана розробляти ідеологічну та засадничу політику. Обидва інші органи також не можуть цього забезпечити. Таким чином, Ялтинська хартія аж ніяк не може вважатися установчим документом, тому що вона не забезпечує реальної дієвої бази для функціонування ГУУАМ. Крім того, вона не вказує на офіційний статус ГУУАМ. А в даному випадку важливо наголосити, що це вже не політико-консультативний форум, а самостійна міжнародна організація. На нашу думку, за реальної можливості стати маріонеткою в чужій політиці це було б не зайвим.

Саме зараз підходить до завершення установчий етап ГУУАМ, на якому необхідно правильно визначити власну позицію. Сподіваємося, першим кроком на шляху до цього стане не ще одна декларація на зразок усіх раніше прийнятих, а реальної сили документ, прийнятий без зовнішнього тиску спонсорів та противників.

Цікавим є питання про необхідність закріплення в установчому документі положення про можливості розширення організації за рахунок залучення нових членів. Передумовою для цього є те, що ГУУАМ як поєднуюча географічна ланка між Європою та Азією географічно може залучати велику кількість нових членів. Зокрема, виходячи із географічного становища, до об’єднання можуть приєднатися як Європейські країни(насамперед ті, що межують із НАТО, входять до нього або увійдуть найближчим часом) та азіатські країни. Про бажання приєднатися до ГУУАМ вже заявили Румунія та Болгарія, великий інтерес проявляють Китай, Пакистан та Японія. Директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін пропонує долучити до організації Туреччину, Болгарію, Румунію, Польщу та Угощину. Але економічно ГУУАМ вигідніше просто обмежитися вигідною співпрацею із зацікавленими державами та оберігати своє нечисленне членство. Краще зробити наголос на стабільності та стійкості.

Розраховувати на вступ до ГУУАМ розвинутих держав не варто: вони утримуватимуть позиції зовнішнього тиску, а економічно нестабільні члени можуть внести дезорганізацію у відлагоджену структуру. Тим не менше, стратегічною метою організації має бути тісна співпраця із географічними сусідами. Також в інтересах ГУУАМ і надалі координувати свою діяльність із НАТО та Європою, тому що об’єктивно об’єднання не може претендувати на роль самостійного центру тяжіння, хоча його географічний та економічний потенціал не дозволяє йому бути просто об’єктом міжнародних відносин.

Організація реально може стати органічною, вона володіє значним економічним та політичним потенціалом для того, щоб перетворитися у незалежне від світових гегемоній дієве економічне об’єднання. Визначальними тут є такі риси:

ГУУАМ має реальні спільні цілі (підтримання торговельно-економічного, транспортно-комунікаційного та гуманітарного співробітництва; подолання економічної відсталості та залежності від Росії; вирішення питань національної безпеки, мирне врегулювання регіональних конфліктів);

Це географічно досконале утворення ( економічно вигідна з’єднуюча ланка Азії та Європи);

Учасники ГУУАМ мають схожі проблеми, які вони можуть реально вирішити спільно з іншими членами (незаконний обіг наркотиків, торгівля людьми; врегулювання політичної нестабільності в межах своєї території: Україна – Крим, Молдова – Придністров’я, Грузія – Абхазія, Азербайджан – Нагірний Карабах);

Члени об’єднання поєднані саме економічним інтересом, що мало практикується на теренах СНД (використання потенціалу транспортно-комунікаційної системи, доцільний перерозподіл енергетичних та економічних ресурсів між країнами-учасниками, створення вільної економічної зони).

На даний період ГУУАМ є не тільки неформальною, але ще й мало діючою організацією. Процес формалізації її діяльності штучно гальмується як з боку Західної Європи в силу незацікавленості в ГУУАМ як незалежній структурі, так і з боку Росії, яка в такий спосіб захищає свої економічні та гегемоністичні інтереси.

Економічна ефективність ГУУАМ сьогодні насправді мізерна. У 2000 році товарообіг всередині організації складав лише 4% загального обсягу зовнішньої торгівлі країн «п’ятірки». Самі учасники не відносять співробітництво в рамках ГУУАМ до зовнішньополітичних пріоритетів. Наприклад, пріоритетами зовнішньої політики України визначені європейська інтеграція, стратегічне партнерство з Росією та США. Інші члени ГУУАМ також орієнтуються на європейські та євроатлантичні структури. Більшість громадян членів об’єднання ніколи не чули про ГУУАМ.

Проте, як вказано в журналі «Національна безпека та оборона», визначальним чинником економічного співробітництва в рамках ГУУАМ може стати успадкована від СРСР спеціалізація країн-учасниць і як результат – можливість взаємодоповнюваності їх економік за окремими напрямами.

Отже, на теренах ГУУАМ можна створити ефективну та взаємовигідну зону вільної торгівлі. Не вистачає тільки віри в те, що це можна здійснити.

На жаль, ГУУАМ опинилося у складній міжнародній ситуації, коли функціонування СНД не виправдовує себе, а доступ на ринки Європи та США є вкрай обмеженим. Фактично рух у якомусь конкретному напрямку паралізований. Тому для об’єднання найкраще виходити зі свого географічного та економічного позиціювання. Найважливішими завданнями, які потрібно буде вирішити, будуть:

– підписання недекларативного установчого документа;

– організація економічного управління об’єднанням;

– створення серед своїх громадян позитивного іміджу ГУУАМ;

– розробка власних економічних та оборонних проектів;

– визначення принципів співробітництва з іншими організаціями регіону.

Завдяки Ялтинській хартії, ГУУАМ вже є формалізованим, що дає йому можливість бути повноцінним членом міжнародних відносин. Проте у світлі його подальшого функціонування це лише перший крок, а найголовніші завдання ще попереду.

Використана література:

1. com.ua // Національна безпека та оборона № 7, 2001.
2. www.caspian.ru // Каспійське інформаційне агентство.
3. www.nato.net // Офіційний сайт НАТО .
4. www.comparativelaw.kiev.ua .
5. www.rada.kiev.ua // Офіційний сайт Верховної Ради.
6. postman.ru // Інститут країн СНД.