Період проголошення і становлення України як незалежної держави пов’язаний із усвідомленням конституційного права як однієї з найбільш динамічних галузей, однак глобальна системна криза суспільного життя не обминула і конституційну сферу. Особливо небезпечною бачиться безвідповідальність вищих органів державної влади та посадових осіб держави. Актуальність теми посилюється винятковою важливістю виконання завдання створення ефективного правового механізму захисту конституції, особливе місце в якому займає конституційно-правова відповідальність.

Аналіз існуючих у літературі розробок вказує на розходження в поглядах на конституційно-правову відповідальність, її природу і сутність. Так, М.І. Піскотін розглядає це явище як різновид політичної відповідальності [1] (що визначається радянським підходом до проблеми); Н.А. Боброва і Т.Д. Зражевська вважають конституційно-правову відповідальність сукупністю політичної, моральної і юридичної відповідальностей, виводячи дане правове явище за межі тільки правового поля (особливо це стосується позитивного аспекту конституційної відповідальності), при цьому дані автори часто оперують категоріями обов’язку, совісті, які безпосередньо не стосуються права; [2]; В.О.Лучин, звертаючи увагу на те, що захист конституції не є єдиною метою конституційно-правової відповідальності, а також на особливості процедури її здійснення, підстави і характер виділяє цю відповідальність в окремий вид соціальної відповідальності, тим самим модернізуючи запропонований. Н.А. Бобровою та Т.Д. Зражевською підхід, позбавляючи його марксистського «нальоту», але залишаючись об’єктивно в рамках широкого розуміння цього інституту конституційного права [3].

З наведеним важко погодитися, адже що конституційна відповідальність часом має яскраво виражений політичний характер, тісно межує з політичною відповідальністю за суб’єктами, підставами та негативними наслідками (наприклад, відставка міністра може бути видом конституційної і політичної відповідальності одночасно). Важливо враховувати те, що підставою конституційно-правової відповідальності для вищих посадових осіб є порушення ними своїх конституційних обов’язків, тоді як політична відповідальність означає тільки те, що ця особа може втратити політичну підтримку в силу тієї чи іншої причини.

Розгляд конституційно-правової відповідальності як виду соціальної відповідальності [4] теж не є досить коректним. Категорії, якими оперує соціальна відповідальність, найчастіше не мають правового значення, а сама відповідальність не включає в себе примус як реалізацію санкцій правової норми. Це, у свою чергу, робить конституційну відповідальність більш абстрактним поняттям і виводить її за межі права, тим самим ускладнюючи механізм здійснення цього інституту і сприяючи зростанню безвідповідальності посадових осіб. Тому хотілося б погодитись із позицією Ю.М.Тодики, В. Ф. Мелащенко, Н. М. Колосової, які визначають конституційно-правову відповідальність як самостійний вид юридичної відповідальності [5].

За такого підходу, по-перше, береться до уваги те, що настання наслідків для суб’єктів відповідальності спрямоване насамперед на захист конституції, конституційного ладу, основних прав та свобод людини і громадянина; по-друге, вказується на те, що це саме правові наслідки; по-третє, як вид юридичної відповідальності вона передбачає застосування державного примусу.

На підставі викладеного вище, конституційно-правову відповідальність можна визначити як передбачений нормами конституційного права самостійний вид юридичної відповідальності, що існує у сфері конституційно-правових відносин і виступає як настання негативних наслідків за невиконання особою своїх обов’язків або за вчинення нею протиправного діяння (як безпосередньо, так і в опосередкованій формі), а також як відповідальний стан зобов’язаного суб’єкта (позитивний аспект).

У працях українських та зарубіжних авторів наводиться чимало ознак конституційної відповідальності [6], умовно їх можна поділити на дві групи: ознаки, які характеризують конституційну відповідальність як суспільно-політичний феномен; а також ознаки більш конкретні, які вказують на найбільш специфічні риси, внутрішню сутність феномена котрий розглядався.

До першої групи доцільно віднести таки ознаки:

– конституційна відповідальність є елементом конституційного устрою;

– конституційна відповідальність відзначається політичним характером, що обумовлюється специфікою конституційних правовідносин;

– конституційна відповідальність – важливий фактор легітимації державної влади, існування якого закріплює у свідомості людини уявлення про справедливість існуючої державної влади, забезпечуючи тим самим її легітимність;

– конституційна відповідальність – це гарантія існування, застосування та охорони конституції та ін.

Другу групу складають такі ознаки:

– розуміння конституційної відповідальності у двох аспектах: ретроспективному та позитивному;

– специфічність підстави ретроспективної конституційної відповідальності, якою є конституційний делікт;

– специфічність санкцій конституційної відповідальності, котра полягає у тому, що вони закріплюються в конституції чи інших джерелах конституційного права і виступають значною мірою як особливий охоронний конституційний захід, а не як міра відповідальності та ін.

Говорячи про співвідношення конституційно-правової відповідальності і відповідальності за порушення норм конституційного права, хотілося б відзначити, що ці поняття не є тотожними. У тій частині, під якою розуміється конституційна відповідальність за порушення деяких норм конституційного права, що одночасно є порушенням конституційних норм взагалі, ці поняття збігаються. Однак відповідальність за порушення норм конституційного права має більш широке коло суб’єктів (охоплює наприклад, громадян, що ухиляються від військової служби). З іншого боку, конституційна відповідальність, по-перше, припускає позитивний аспект, а по-друге, може наставати за порушення норм інших галузей права (наприклад, кримінального), тим самим виходячи за межі конституційного права. На думку В.М.Шаповала, конституційно-правова відповідальність може існувати, коли є негативні в політичному плані дії [7].

Сьогодні в юридичній літературі виділяють багато критеріїв класифікації видів конституційної відповідальності ( суб’єкти, суб’єкти-інстанції, підстави та ін.), але найбільш важливим є поділ її на позитивну (проспективну) і негативну (ретроспективну). Відправним пунктом при розгляді юридичної відповідальності слід вважати те, що вона є не тільки засобом попередження правопорушення, але також несе виховну функцію, укорінюючи в суспільстві принцип законності.

При такому розумінні юридичної відповідальності практично всі вчені висловлюють думку про існування відповідальності без правопорушення, що найчастіше є мислимим саме в конституційному праві. В.Г.Смирнов пише: «Правова відповідальність найбільш рельєфно виявляється в порушенні. Але вона реально існує і при здійсненні дозволених, а тим більше тих, що прямо випливають із закону, діянь» [8].

Разом з тим, ряд учених (наприклад, І.С.Самощенко, М.Х.Форукшин і інші) категорично заперечують позитивний аспект юридичної відповідальності [9]. Представники негативістських концепцій стверджують, що визнання існування юридичної відповідальності до правопорушення може привести до висновку, що «особа, яка ще не скоїла злочин, уже несе кримінальну відповідальність» [10], а це суперечить самому духу кримінального права, що припускає відповідальність тільки за вчинене. Вважаю, що даний аргумент є багато в чому справедливим для низки галузей права, але в конституційному праві відповідальність не зводиться тільки до застосування санкцій. Більш того, позитивний аспект конституційно-правової відповідальності є її характерною ознакою. Поширюючи конституційну відповідальність, у тому числі, на інститути державної влади і вищих посадових осіб, ми презюмуємо , що відповідальність у формі підконтрольності і підзвітності у здоровому суспільстві (тобто позитивний аспект) є для цих суб’єктів більш актуальним і часто вживаним, аніж відповідальність за злочини і правопорушення (ретроспективний аспект).

Таким чином, позитивна відповідальність у конституційному праві – це правове положення суб’єкта, що включає необхідність, так би мовити, відповідати за «що-небудь» (об’єкт відповідальності) і відповідати перед «ким-небудь» (суб’єкт-інстанція). Зовнішній прояв позитивної відповідальності – це відповідальне ставлення до своїх обов’язків і до їх відповідного виконання. Однак одразу відзначимо, що позитивна конституційна відповідальність – властивість тільки державних органів і посадових осіб (у вигляді підзвітності та підконтрольності), що ж стосується політичних партій як суб’єктів конституційно-правової відповідальності, то її правовим виразом буде тільки ретроспективна відповідальність, тобто відповідальність за протиправні дії ( або бездіяльність), що мали місце в минулому чи продовжуються і надалі.

Позитивна і ретроспективна відповідальність у конституційному праві тісно зв’язані між собою: по-перше, позитивна відповідальність розглядається як етап оцінки діяльності державних органів і вищих посадових осіб, внаслідок чого може наступати одна з форм відповідальності ретроспективної, тобто позитивна відповідальність – передумова (але не підстава) негативної відповідальності; по-друге, ретроспективна відповідальність настає тільки в тому випадку, якщо не спрацював механізм «активної» відповідальності.

Підсумовуючи наведене, насамкінець зауважимо:

1. Конституційно-правова відповідальність являє собою передбачений нормами конституційного права самостійний вид юридичної відповідальності, що існує у сфері конституційно-правових відносин і знаходитьт свій прояв як настання негативних наслідків за невиконання особою своїх обов’язків або за протиправні діяння (як безпосередньо, так і в опосередкованій формі), а також у відповідальному стані зобов’язаного суб’єкта (позитивний аспект).

2.Ознаки конституційно-правової відповідальності поділяються на дві групи: загальні(вона є елементом конституційного устрою, фактором легітимації державної влади та ін.), та більш конкретні (розуміння її у двох аспектах: ретроспективному та позитивному; специфічність підстав та санкцій);

3. Конституційна відповідальність існує у двох різновидах – позитивна й ретроспективна. У цьому особливість цього виду юридичної відповідальності.»Позитивною», тобто існуючою до правопорушення, може бути лише відповідальність державних органів і посадових осіб – інші ж суб’єкти несуть лише ретроспективну відповідальність; тобто в одних випадках конституційно-правова відповідальність має проспективно-ретроспективний характер, а в інших виступає винятково в ретроспективному аспекті.
4. Позитивний аспект включає відповідальність «за що-небудь» і відповідальність «перед кимсь» – у цьому його сутність. Його зовнішній прояв позитивної – відповідальне ставлення суб’єкта до своїх обов’язків і їх належне виконання; негативна відповідальність ж – це відповідальність за протиправну дію (бездіяльність), що мала місце в минулому або ж триває і надалі.

Використана література:

1. Див.: Пискотин М.И. Политическая ответственность работника аппарата управления в социалистических странах. Доклад на международной конференции. Варшава. 1975г.
2. Див.: Боброва Н.А., Зражевская Т.Д. Ответственность в системе гарантий конституционных норм (государственно-правовые аспекты). – Воронеж, 1985.
3. Лучин В.О. Конституционный деликт//Государство и право. – 2000. – №6.
4. Див. напр.: Зражевская Т.Д. Ответственность по советскому государственному праву. – Воронеж, 1980.
5. Див.: Тодыка Ю.Н. Конституция Украины: проблемы теории и практики. Х. – 2000.; Колосова Н.М Конституционная ответственность – самостоятельный вид юридической ответственности//Государство и право-1997 – №2; Ткаченко Ю.В. конституційно-правова відповідальність: природа, структура// Проблеми законності. – Вип.39. – Х.: НЮАУ, 1999.
6. Див. напр.: Майданик О. Конституційно-правова відповідальність: ознаки, підстави, суб’єкти.// Право України. – 2001. – №2.; Наливайко Л. Проблеми визначення поняття, специфічних ознак та функцій конституційної відповідальності в сучасній конституційній теорії// Право України. – 1999. – №10.
7. Див.: Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних стран. – К., 1997.
8. Цит. за: Зражевская Т.Д. Вказ. праця.
9. Див.: Самощенко И.С., Фарукшин М.Х. Ответственность по советскому законодательству. – М., 1974. Більшість підручників з теорії права виходять з тих самих положень. Див. напр.: Теория государства и права. Курс лекций./ Под ред. М.И.Матузова и О.В. Малько. – М. Юристъ, 1997.
10. Цит. за: Черв’яцова О. «Позитивний» аспект конституційної відповідальності: визначення змісту.// Право України. – 2000. – №12.