Інноваційні моделі розвитку конкурентоспроможності Скандинавської економіки
Вступ
Актуальність теми. Динамічний розвиток світової економіки, як невід’ємна детермінанта початку XXI ст., сприяє поглибленню глобалізаційних процесів у всіх сферах людської життєдіяльності. Цей феномен проявляється у початку процесу створення нової багаторівневої планетарної економічної системи, основа якої в контексті сучасних тенденцій базується на міцній взаємодії конкурентоспроможних національних економічних систем.
Створення ефективної світової економічної системи на рубежі XX та XXI ст. стало спільною ціллю всього людства, яка закріплюється на держаному рівні у програмах та стратегіях подальшого розвитку країн. Для виконання поставлених завдань країни мають гармонізувати свої національні інтереси, що в сучасних глобальних умовах світогосподарського розвитку є досить проблематичним. Ідеться про те, що існуюча багатовекторність національних економічних систем створює відчутні бар’єри при спробах країн інтегруватися до єдиного глобального простору і тим самим обумовлює умови для пошуку нового виду економічної системи, яка повинна основуватися на ефективних національних економіках, які стануть запорукою її успіху.
З поміж наукових праць, присвячених проблемам формування конкурентоспроможних національних економік в умовах глобалізації, оцінці факторів, що забезпечують позиціонування ТНК на глобальних ринках, проблематиці визначення направленості національних економічних систем слід відзначити таких зарубіжних та вітчизняних учених як Р. Стіварт, А. Болто, В. Баттер, М. Міллер, Б. Кохен, Д. Френкел, М. Пастор, П. Віндрум, М. Томлінсон, Л. Л. Антонюк, І. Г. Манцуров, Ю. В. Полунєєв , А. М. Поручник.
Разом з тим, недостатньо розробленим залишається питання щодо оцінки конкурентоспроможності саме країн скандинавського регіону в глобальній економіці, як сучасних економічних лідерів, та визначення механізмів, які її забезпечують. Це і стало метою дослідження.
1. Стратегічні напрямки підвищення конкурентоспроможності країн Північної Європи
Формування глобальної економіки набуває найбільш яскравих форм прояву в регіоналізації економік країн світу, коли об’єднання держав здійснюється за такими ознаками як: географічна близькість розташування, перебування на відносно однаковому рівні економічного розвитку, спільність політичних інтересів та одновекторність напрямків подальшого розвитку. Однією з таких груп є країни Скандинавського регіону — Швеція, Данія, Норвегія, Фінляндія та Ісландія. Саме вони на сучасному етапі глобального розвитку людства виходять у світові лідери за рівнем життя населення, економічної стабільності, захисту навколишнього середовища та інше.
Економічна система цих країн європейської периферії стає яскравим прикладом, становлення новітньої економіки XXI ст., яка реалізовує концепцію так званого «третього шляху розвитку» — збалансованого поєднання ринкових відносин з жорстким державним регулюванням діяльності суб’єктів економіки.
В процесі становлення скандинавської моделі, який припав на другу половину XXI ст., кожна країна Північного регіону пройшла процес модернізації економіки власним, не схожим на інші, шляхом, який дозволяв врахувати усі конкурентні переваги та створити унікальну для кожної із держав стратегію економічного розвитку.
Для розвитку економіки та досягнення світового лідерства Фінляндія вибрала шлях вступу до ЄС та зони євро, як запоруку гарантованого економічного розвитку країни. Швеція та Данія в контексті своїх стратегічних планів вирішили приєднатися до складу членів ЄС, проте відмовились від впровадження євро як національної валюти. Ісландія та Норвегія й досі залишаються аутсайдерами інтеграційних процесів в Європі, які так і не вступили ні до ЄС, ні до зони євро. [6]
Разом з тим, ці держави характеризуються універсальними рисами, які вирізняють дану групу з-поміж інших країн та регіонів. Це — соціально-орієнтованість економік і зростання соціальної відповідальності бізнесу, жорстка фіскальна політика з високим рівнем податкового тягаря, зростання регулюючої ролі держави, розвиток енергетичної галузі і впровадження енергозберігаючих технологій, введення екологічної сфери в межі компетенції державного управління, підтримка національних виробників.
Ці риси лягли в основу скандинавської моделі конкурентного лідерства країн на світовій арені, методологічні основи якої можна вписати в своєрідний конкурентний «триенгл»: державність, універсалізм та рівність.
Реалізація поставлених цілей по досягненню глобального конкурентного лідерства країн Північної Європи здійснюється через вдосконалення фінансово-інвестиційних інструментів, розвиток соціально-економічної сфери, підтримку екологічних проектів захисту навколишнього середовища та фінансування наукових досліджень і впровадження інноваційних технологій у всі сфери людської діяльності.
Особливою рисою економіки скандинавських країн є той факт, що приймаючи участь у розбудові глобальної фінансової системи, уряди держав даного регіону залишають за собою певну автономію в прийнятті адміністративних рішень, яка проявляється у впроваджені жорсткого контролю за такими фінансово-інвестиційними інструментами як: визначення перерозподільної ролі держави, вдосконалення роботи податкової системи, налагодження підтримки пріоритетних галузей економіки, залучення та здійснення контролю за прямими іноземними інвестиціями та встановлення державного контролю за діяльністю кредитно-фінансових установ.
На сьогоднішньому етапі розвитку країн даного регіону перерозподільна роль держав є досить високою — 55-65 % ВВП. Це обумовлено тим фактом, що криза 90-х років примусила уряди країни переглянути позицію держави як організаційного інституту в процесі формування національної та міжнародної політики та її місця в механізмі управління економікою.
Наступним інструментом є жорстка фіскальна політика країн (близько 50%), яка проявляється у багаторівневості податкових ставок в залежності від рівня доходу як резидентів, так і не резидентів, які працюють на території країни більше трьох місяців.
В той же час, високий рівень оподаткування доходів виступає відчутним бар’єром входження на ринок для іноземних інвесторів, в результаті чого сумарна кількість інвестицій, що виходять зі скандинавських країн значно перевищує іноземні інвестиції в регіон як в кількісних, так і в якісних показниках. Це забезпечує можливість компаніям резидентам розвиватися без особливого тиску з боку іноземних ТНК та вийти на новий рівень виробництва конкурентоспроможного продукту. Допоміжним фактором в підтримці вітчизняних виробників виступає і державне субсидіювання, основна частина якого спрямовується на фінансування сільського господарства, виробництва, енергетики, судно будівництва, охорону здоров’я, екологію та наукової діяльності.
Така активна політика країн, щодо підтримки вітчизняного виробництва, призвела до створення механізму так званого «фільтрування» прямих іноземних інвестицій у Швеції та Фінляндії. Іноземні інвестори не можуть володіти контрольними пакетами акцій підприємств у цілому ряді галузей, а відповідно й відчутно впливати на економічну ситуацію в регіоні.
Таким чином, сформована відповідно до вимог сучасності та приведена до виконання фінансово-інвестиційна політика дозволила країнам не традиційного капіталізму довести свою конкурентоспроможність і здатність стати одними з лідерів у фінансовій сфері, виступивши в ролі світових експортерів фінансових ресурсів. У 2010 році Швеція ввійшла до десятки лідерів експортерів прямих іноземних інвестицій, які склали 1млрд 729,9 млн. дол. США. [1] Це стало можливим завдяки вдалій антикризовій програмі, згідно з якою на території Швеції був створений спеціальний орган — держфінінспекція. Це відокремлена від центрального банку структура, у функції якої входить здійснення контролю за діяльністю комерційних банків, рівнем процентних ставок та захистом прав споживачів банківських послуг. Створення даного органу дозволило уникнути дублювання функцій регулювання, збільшити ефективність контролю та ступеня дотримання нормативів тощо.
Підтвердженням ефективності таких заходів з боку держави стали останні новини про зміну фінансового клімату на міжнародних ринках. За останніми даними міжнародне рейтингове агентство Standard & Poor’s у 2011 році понизило США, Францію та Австрію у кредитному рейтингу до рівня АА+, через досить нестабільну ситуацію в країні та побоювання зростання дефіциту бюджету. За умови стабільності таких тенденцій світові експерти у найближчому майбутньому можуть переглянути поняття «тихої гавані» для вкладення капіталу та перелік країн, яких до неї відносять.[3] Інвестори перенаправлять свою увагу на скандинавські банки, які орієнтуються перш за все на свій регіон та менш ризиковані операції на відмінно від, наприклад, банків Швейцарії. [4] У цьому контексті скандинавські країни є одними з головних претендентів на зайняття перших місць у рейтингу найпривабливіших країн для вкладення та зберігання капіталу.
Отже, вагоме місце держави у регулюванні роботи виробничої сфери та управлінні основними фінансовими потоками створило основоположні засади для ефективної діяльності економіки та її орієнтованість на зростання рівня життя населення. Це набуло свого матеріального втілення у тому, що скандинавські країни ввійшли в 20-ку лідерів за рівнем ВВП на душу населення (Норвегія — 84,358, Данія — 55,891, Швеція — 48,936, Фінляндія — 44,512, Ісландія — 39,617 тис. дол. СІЛА ). (Рис. 1)
Legatum Institute за рейтингом добробуту присудив цим країнам місця у першій 15-ці лідерів (Норвегія — перше, Данія — друге, Швеція — п’яте, Фінляндія — сьоме, Ісландія — дванадцяте місце).
Такі конкурентні переваги у соціальній сфері були досягнуті через зменшення розриву у рівнях доходу різних верств населення ще у другій половині XX ст., коли уряди країн впровадили жорстку багаторівневу фіскальні політику з різними ставками оподаткування в залежності від прибутків. Кошти, отримані з податкових джерел, стали перерозподілятися уповноваженими органами та повертатися населенню у вигляді субсидій на використання окремих державних послуг, здійснення економічної діяльності в стратегічно важливих галузях економіки тощо. Високі державні надходження з місцевих податків забезпечують виплати на соціальний захист населення, підтримку високого рівня медичного обслуговування, підвищення професійної кваліфікації робітників тощо.
Таким чином, загальні витрати на соціальний захист на кінець першого десятиліття XXI ст. склали 29,7% ВВП у Данії, Швеції — 29,3%, Фінляндії — 26,3%, Норвегії — 22,4%, Ісландії — 22%. Витрати на пенсійне забезпечення становили у Данії — 11% від ВВП, Швеції — 11,8%, Фінляндії — 10,7%, Норвегії — 7,6% та Ісландії — 7,2%. Забезпечення сфери охорони здоров’я сягнули у Данії — 11,2% ВВП, Ісландії — 8,2%, Норвегії — 9,7%, Фінляндії — 9,7%, Швеції — 9,9%, що дозволило їм досягти рівня країн економічних лідерів за рівнем даного показника на душу населення.
2. Ефективність національних економічних систем скандинавських країн в умовах світової фінансової кризи 2008-2010 pp.
Досягнення високого рівня соціального захисту та фінансування різноманітних програм, направлених на покращення умов життя населення, у свою чергу, стимулювали зростання тривалості життя та збільшення середньої тривалості навчання. Зростання цих показників сприяло виходу скандинавських країн у лідери рейтингу ПРООН у 2011 р. за індексом людського розвитку, що характеризує їх як країни рівних можливостей та справедливості, що є запорукою стабільного розвитку регіону,
Підтверджується статус скандинавських країн як «держав загального благополуччя» і коефіцієнтом Джині за 2011 p., згідно з яким Данія та Швеція отримали показник у 0,23, Фінляндія — 0,27, Ісландія та Норвегія — 0,28.[10]
В контексті сучасних тенденцій поширення ідеї збереження довкілля, наступним стратегічним напрямком підвищення конкурентоспроможності скандинавських країн є екологічна стратегія. Прагнення держав створити екологічно чистий регіон обумовило необхідність пошуку джерел фінансування проектів та роботи природоохоронних організацій (у 2010 р. їх налічувалось 91 у Данії, Швеції — 75, Фінляндії — 18, Норвегії — 21), стимулювання існуючих та створенню нових енергозберігаючих технологій, використання інноваційних способів виробництва тощо. [13]
З метою оптимізувати та збільшити фінансування проектів та організацій, з захисту навколишнього середовища, джерела фінансування були розбиті на два основних потока: відрахування коштів з державних бюджетів (Данія — 0,7 %, Фінляндія — 0,8 %, Ісландія — 0,8 %, Норвегія — 0,4 %, Швеція — 0,5 % від загальних витрат) та відрахування з коштів компаній, які здійснюють свою економічну діяльність на території регіону.
І у той час поки у всьому світі пропагандується політика максимального споживання, країни скандинавського регіону почали впроваджувати ресурсозберігаючі технологій у всі сфери життєдіяльності людини. Це пояснюється політикою держав цього регіону, направленою на поєднання сталого економічного розвитку та збереження екології регіону на теперішньому рівні для майбутніх нащадків.
Всупереч поглядам, що використання екологічно чистих технологій у виробничій сфері є занадто затратним та неприбутковим, плеяда країн Північної Європи довела можливість розбудови конкурентоспроможної економіки на основі інноваційних способів виробництва, які дозволяють зберегти чистоту регіону. Для досягнення поставленої мети уряди цих країн 19 лютого 1974 року в місті Стокгольм підписали конвенцію про захист навколишнього середовища (The Nordic Environmental Protection Convention), яка стала відправною точкою на шляху до створення єдиної регіональної екологічної політики та привела держав учасниць на перші місця рейтингів за показниками екологічності товарів та привабливості країн для міграції робочої сили. У подальшому вони одні з перших в світі запровадили екологічні податки [2] та ввели чіткі межі допустимих викидів СОг в атмосферу (в 2010 році викиди СОг в Данії склали 8,4 тонн на душу населення, Фінляндії — 10,6, Ісландії — 7,0, Норвегії — 10,5, Швеції — 5,3, у той час коли цей показник у США сягає 17,9, ОАЕ — 25, Канада — 16,3 [5]), почали фінансувати наукові розробки енергозберігаючих технологій, забезпечувати захист лісових та водних ресурсів.
Тож економічна політика урядів країн зводиться до реалізації наступних напрямків: зменшення антропогенного навантаження на довкілля, контроль за дотриманням екологічних стандартів діяльності підприємств та збільшення рівня енергозбереження, за рахунок інноваційних технологій.
Висновки
В умовах глобалізації та поширення взаємозалежності національних економік постає ключове питання стосовно поєднання регулюючих та протекціоністських заходів у національній економічній політиці. Важливість та першочерговість застосування цих дій підсилюється в умовах рецесії світової економіки на початку XXI ст., стаючи основою для створення новітніх стратегій економічного розвитку країн та регіонів.
За звітом Всесвітнього Економічного Форуму за 2010 рік Швеція зайняла друге місце у світовому рейтингу конкурентоспроможності, Фінляндія — сьоме місце, Данія — дев’яте місце, Норвегія — чотирнадцяте місце, а Ісландія — тридцять перше місце рейтингу. У 2011 році Швеція втратила одну позицію та зайняла третє місце у рейтингу, Фінляндія — четверте місце, Данія — восьме, Норвегія — шістнадцяте, та Ісландія — тридцяте місце.
Забезпечення ефективних заходів державного регулювання в сучасних умовах стає запорукою розбудови соціальної моделі економіки, яка направлена на збалансований розвиток бізнесу та соціальної сфери. Основним завданням цієї моделі є досягнення «суспільства загального добробуту» при утриманні високих економічних показників національної економіки та прибутковості підприємств.
Таким чином, прогнозуючи ймовірні варіанти розвитку міжнародної економіки можна очікувати набуття капіталістичною системою у найближчому майбутньому соціального характеру та переорієнтацію основних цілей економічного розвитку країн (за зміну політики «отримання максимального прибутку» прийде прагнення досягти «соціально рівного суспільства).
Список використаної літератури
- Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій до України зріс на 11,6% — до 44 млрд 708,0 млн дол. [Electronic Resource] // NEWSru.ua. — Mode of access : “http://newsru.ua/frnance/17feb2011/pii.html”
- Матвеева, E. В. Экологическая политика Евросоюза / E. В. Матвеева // Вестник Нижегородского университета им. Н. И. Лобачевского. -2010. -№6. -С. 311-317.
- Страны с кредитным рейтингом AAA [Electronic Resource] // О финансах и не только. — Mode of access : http://www.fin- eco.ru/2011/08/strany-s-kreditnym-rejtingom-aaa.html
- Шокирующие прогнозы от Saxo Bank: Банки закрываются, пшеница дорожает [Electronic Resource] // UBR. — Mode of access http://ubr.ua/finances/macroeconomics-ukraine/okiruushie-prognozy-ot-saxo-bank-anki-zakryvautsia-pshenica-dorojaet- 120793
- Economic lessons from Scandinavia
- Gini coefficient [Electronic Resource] //Sustainable Governance Indicators 2011. — Mode of access : http://www.sgi- network.org/index. php?page=scores&indicator=S 11_5
- High-technology exports (current US$) [Electronic Resource] // The World — Mode of access “http://data.worldbank.org/indicator/TX.VAL.TECH.CD”
- High-technology exports (% of manufactured exports)[Electronic Resource] // The World Bank. — Mode of access : “http://data.worldbank.org/indicator/TX.VAL.TECH.MF.ZS”