Актуальність теми. Реалізація особистості в професійній діяльності у всі часи була і залишається одним із визначальних завдань як пересічної людини, так і суспільства у цілому. Ризики, пов’язані з вибором професії, значно посилюються у добу радикальних соціальних змін і культурних зрушень загальноцивілізаційного рівня, які безпосередньо торкаються  професійної освіти і професійної адаптації молоді. Освітні, культурні і суспільні ризики потенціюються через прискорення глобалізації і становлення інформаційного суспільства. Усе це актуалізує дослідження професійної орієнтації молоді, а також широких верств населення у нових соціокультурних контекстах.

Особливо актуальним окреслене проблемне поле є для України, де ринок праці здебільшого формується стихійно, а престижність професії та попит на неї визначаються міфологемами, які домінують не тільки в буденній свідомості, а й в освітніх стратегіях. Наслідком прискореного відходу українського суспільства від тоталітарних практик професійної орієнтації  стала руйнація системи професійної освіти, яка в свою чергу обумовила не тільки дефіцит інженерно-технічних кадрів і кваліфікованих робітників, диспропорції освітніх пропозицій, а й  екзистенціальну кризу професіоналів, відчужених від суспільства і від здобутої професії. Отже, розгляд з позицій філософії освіти змісту, можливостей і перспектив професійної орієнтації у суспільстві ризику, а такими є усі без винятку сучасні соціуми, дозволить розглянути у діалектичній єдності її особистісний і суспільний виміри з урахуванням сучасних соціокультурних контекстів.

Пошуки сучасних форм професійної орієнтації, їх включення до більшості освітніх практик є передумовою успішної самореалізації особистості у світі праці, а відтак – і гуманізації освітніх і виробничих відносин у суспільстві знань, структури якого формуються вже сьогодні.

Повертаючись до українських реалій, варто зазначити, що в  наш час профорієнтаційна робота у загальноосвітніх навчальних закладах здійснюється за старими методами, залишається малоефективною, не відповідає вимогам сучасного життя. При цьому згідно з Положенням про професійну орієнтацію молоді, яка навчається (затвердженим Мінюстом України від 03.07.95
№ 198/734) профорієнтаційну роботу у навчально-виховних закладах повинні здійснювати практичні психологи, вчителі-предметники, класні керівники, майстри виробничого навчання, вихователі, керівники гуртків, бібліотекарі, методисти, медичні працівники, у діяльності яких відсутня координація. Здійснити інтеграцію різних аспектів профорієнтації молоді можливо лише на основі сучасної філософії освіти, яка дозволяє подолати фрагментарність теоретичних підходів та практичних зусиль і здійснити міждисциплінарний синтез, необхідний для розробки успішної стратегії професійної освіти та суспільнорелевантної професійної орієнтації.

Ступінь розробленості проблеми. Розробка професійної орієнтації з позицій філософії має давню традицію. У її витоків стояв ще Платон, більшість діалогів якого слушно називають «найстарішою філософією освіти  (Е. Пауер). Проблема покликання, призначення, самоздійснення людини є наскрізною в німецькій класичній філософії. Особливе значення для цієї праці мали ідеї Канта, Гегеля, Фіхте, а також класична і посткласична версії ідеї університету.

Значний поштовх для дослідження профорієнтації у єдності її освітнього і соціально-антропологічного вимірів дали праці Ж.-Ж. Руссо, Й. Песталоцці,        Г. С. Сковороди. Розвиток їх ідей у реаліях індустріального суспільства представлено у працях М. Вебера, А. Макаренка та В. Сухомлинського. Крім того, вагомий внесок зробили вітчизняні та російські теоретики, зокрема
Е. Зеєр, С. Іконніков, Є. Клімов, Г. Костюк, В. Лісовський, В. Моляко, В. Моргун, І. Надольний, К. Платонов, М. Пряжніков, Л. Сохань, Б.Федорішин, В. Шубкін, Г. Чередниченко, С. Чистяков та ін.

Останнім часом проблема вибору професії в її різних ракурсах привертає увагу українських дослідників. Можна відзначити теоретичні розробки у працях таких вчених, як В. Андрущенко, В. Аза, В. Журавський, С. Клепко,
В. Кремень,  М. Михальченко,  В. Огнев’юк, М. Перепелиця, В. Пилипенко,
І. Прокопенко, А. Ручка та ін.

Проблема профорієнтації не може розглядатись абстрактно, вона потребує врахування сучасних соціокультурних контекстів. Для їхнього визначення велике значення мали праці, присвячені теоретичним обґрунтуванням реалій постіндустріального суспільства як суспільства ризику. Тут передусім треба назвати соціально-філософські, соціально-антропологічні і філософсько-освітні концептуалізації нової соціальної і культурної реальності, яка не може існувати без ризиків. Серед них значну роль відіграли теоретичні розвідки У. Бека, Е. Гіденса, М. Дугласа, М. Култаєвої, Н. Лумана,
П. Слотердайка та ін., де також аналізуються зміни світу праці у добу глобалізації, які треба розглядати як виклик сучасній освіті.

Для цього дослідження принципове значення мав сучасний дискурс життєтворчості та мистецтва жити, до якого також належить профорієнтаційна компетентність, передусім праці Р. Сеннета, І. Степаненко, Н. Степаненко,     М. Фуко.

Узагальнення і критичне осмислення західного та вітчизняного  досвіду профорієнтації, а також її гендерний аспект представлено у працях Г. Бланкертца, Ю. Бойчука, Б. Братаніча, М. Вінтергоффа, Г. Келер, К. Карпенко, С. Клепка,
Є. Мануйлова, О. Микитюка, І. Радіонової, Н. Радіонової.

Разом з тим треба зазначити, що системний філософсько-освітній аналіз професійної орієнтації у суспільстві ризику та її людинотворчий і виховний потенціал ще не були предметом спеціального дослідження, незважаючи на усі ті виклики, відповіді на які можна дати тільки виходячи з визнання сутнісного зв’язку між освітою та ринком праці, умови якого постійно змінюються через підвищену динаміку суспільних, культурних та освітніх інновацій.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер­тація виконана на кафедрі філософії Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди у рамках спільної комплексної теми науко­вих досліджень Інституту вищої освіти НАПН України та Центру філософії освіти при кафедрі філософії ХНПУ імені Г. С. Сковороди – «Філософські засади трансформації вищої освіти в Україні на початку ХХІ століття», підтема «Філософія освіти і духовне оновлення українського суспільства» (0103U000960, № 44 від 06 березня 2003 року).

Мета і завдання дослідження. Актуальність теми та рівень її розробленості зумовили мету дисертаційної праці: на підставі системно-теоретичного аналізу виявити особливості та людинотворчий потенціал профорієнтації у суспільстві ризику, розкрити можливості сучасної освіти у формуванні професійного самовизначення та самореалізації особистості у світі праці.

Загальна мета дослідження конкретизується у таких завданнях:

– визначити теоретико-методологічні засади дослідження професійної орієнтації у її багатовимірних репрезентаціях;

– виявити роль і місце профорієнтації в системі сучасної освіти;

– розкрити основні освітні передумови самореалізації людини засобами  профорієнтації у сучасному світі праці та у гіпотетичних реаліях суспільства знань;

– розкрити основний зміст, особливості та функціональні можливості профорієнтації учнівської молоді із врахуванням специфіки суспільства ризику;

– виявити основні принципи організації профорієнтації на підставі нових філософсько-освітніх перспектив;

– розкрити перспективи і виявити основні тенденції професійної самореа­лізації людини у суспільстві ризику;

– критично проаналізувати стан профорієнтації в українській системі освіти та обґрунтувати можливі стратегії її модернізації.

Об’єктом дослідження є профорієнтація в освітніх і соціокультурних контекстах суспільства ризику.

Предмет дисертаційного дослідження – освітні передумови і наслідки профорієнтації для самореалізації особистості у світі праці.

Методи дослідження. У дисертації застосовано системний і міждисцип­лінарний підходи, що дозволило поєднати у єдиному смисловому полі теоретичні здобутки наукових дискурсів суспільства ризику, професійної орієнтації і професійної освіти. Методологічним підґрунтям є загальнонаукові та спеціальні методи дослідження. Серед них провідними були: діалектичний, феноменологічний, герменевтичний, порівняльний, структурно-функціональ­ний, методи антропологічної інтерпретації та антропологічної редукції. Комплементарне застосування цих методів дозволило виявити суперечності досліджуваної проблеми, причини, що їх детермінують, чинники та умови розв’язання суперечностей, здійснити на цій основі прогноз розвитку ситуації у майбутньому. За допомогою структурно-функціонального методу проаналізо­вані структурні та функціональні взаємозв’язки в системі профорієнтації. Порівняльний метод дав змогу з’ясувати відмінності в теоретичних дискурсах професійної орієнтації в індустріальному та постіндустріальному суспільствах, а також у різних освітніх і культурних традиціях. Прогностичний метод був використаний з метою опрацювання можливої моделі профорієнтації в умовах суспільства ризику.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці на основі системно-теоретичного аналізу концепції динамічної профорієнтації у суспільстві ризику, яка дозволяє виявляти і прогнозувати зв’язки між освітою, ринком праці і життєвим світом сучасної людини. Запропонована багаторівнева модель професійної орієнтації у суспільстві ризику, яка забезпечує зв’язок між суспільним, освітнім та екзистенціальним вимірами профорієнтації та перед­бачає врахування взаємообумовленості суспільних та педагогічних ризиків, що виникають внаслідок контингентності вибору професії.

Наукова новизна одержаних результатів конкретизується у таких положеннях, що виносяться на захист:

вперше:

– доведено, що у суспільстві ризику та у гіпотетичних реаліях суспільства знань профорієнтація як специфічна освітня практика має стати динамічною і гнучкою, координуючи запити суспільства на професійний потенціал особистості, що стає можливим лише за умов здійснення безперервної освіти, яка має враховувати розрізнення між випереджаючою і наздоганяючою моделями профорієнтації, що є необхідним у суспільстві ризику, де постійно виникають нові шанси і виклики для професійної самореалізації;

– обґрунтовано методологічну доцільність фіксації двох взаємопов’я­заних сенсів профорієнтації: як специфічної освітньої практики, що встановлює зв’язок між світом праці та особистістю, яка  постійно розширює свої орієнтаційні компетентності, та як багаторівневої комунікації між освітою та суспільством, між життєвим світом та світом праці; це дозволило розробити багаторівневу модель професійної орієнтації у суспільстві ризику;

– визначено основні тенденції самореалізації особистості у світі праці сучасних і постсучасних суспільств, а саме: розширення вертикальних і горизонтальних вимірів професійної самореалізації, формування віртуальної плюральної професійної ідентичності, професійні переорієнтації, передумови для яких закладаються в системі освіти;

– виявлено розширення у суспільстві ризику функціонального діапазону професійної орієнтації, яка стає складовою стратегій життєтворчості, а також виконує функцію соціальної терапії, необхідної для виживання і адаптації людини у нових соціальних реаліях; на цій підставі визначено екзистенційно-прагматичні стратегії профорієнтації як передумови мінімізації засобами освіти й виховання ризиків життєздійснення і професійного відчуження особистості та обґрунтовано необхідність формування в сучасній освіті культури профорієнтації;

уточнено:

– зміст та перспективи професійної орієнтації у суспільстві ризику: якщо в індустріальному суспільстві у її змісті домінували знання про професії та їх соціальний статус, то у постіндустріальну добу до цього змісту включаються також знання про пов’язані з ними ризики, про перспективи зміни професії та про психолого-педагогічні умови успішної адаптації до професійної діяльності;

– наслідки динамізації процесу вибору та змін професії у суспільстві ризику як  фактора, що  суттєво впливає на якість життя сучасної людини, визначає необхідність принципових змін в освітній парадигмі професійного навчання та виховання, а також вимагає формування принципово нової системи профорієнтації: її основної мети, засобів та форм організації, можливостей прогнозування перспектив майбутнього життя;

поглиблено:

– уявлення про процес професійного самовизначення особистості, який  здійснюється під впливом низки особистісних і соціальних (інституалізованих
і неінституалізованих, цілеспрямованих і спонтанних, навчальних і позанавчаль­них) чинників (економічних, політичних, соціокультурних, комунікативних,  психологічних, самоорганізаційних тощо), дієвість яких обумовлена особли­востями суспільства ризику, в лоні якого розгортається базова соціалізація учнівської та студентської молоді;

набуло подальшого розвитку:

– положення, що в основі розбудови нової системи профорієнтації повин­на лежати взаємодія, злагодженість, систематичність роботи всіх соціальних інститутів, що створює умови для адекватного професійного самовизначення індивідів у динамічних умовах суспільства ризику;

– теорія професійної біографії у суспільстві ризику, «клаптиковість»
і фрагментарність якої можна подолати засобами безперервної освіти, що набли­жає «клаптикову біографію» до «нормальної», але із урахуванням  контингент­ності професійної самореалізації особистості; обґрунтовано, що при цьому зростає екзистенційна значущість професійної освіти;

– філософія навчального плану з дисципліни «праця», зокрема його антропологічна, гендерна та профорієнтаційна складові.

Практичне значення одержаних результатів дослідження визначається сукупністю положень, що виносяться на захист. Результати здійсненого у дисертації концептуального аналізу професійної орієнтації у суспільстві ризику можуть бути використані при розробці освітньо-виховних програм і проектів у системі освіти України, які б сприяли формуванню та розвитку особистості, здатної адекватно реагувати на запити часу і власні індивідуальні потреби. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані у спецкурсах з філософії освіти, а також у розробці тематичних спецкурсів для студентів-педагогів та у післядипломній педагогічній освіті.

Особистий внесок здобувача. Усі теоретичні положення і висновки у дисертації та наукових публікаціях розроблені автором особисто.

Апробація результатів дисертації здійснена на таких міжнародних науково-практичних конференціях: «Освіта і доля нації» – (Харків, 2008 – 2011); «Освіта і здоров’я: формування здоров’я дітей, підлітків та молоді в умовах навчального закладу» (Суми, 2010); «Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурної взаємодії» (Суми, 2009, 2010); «Творчий потенціал як умова та засіб реалізації особистості в трансформаційному суспільстві» (Суми, 2010); «Освіта в інформаційному суспільстві: філософські, психологічні та педагогічні аспекти» (Суми, 2010); «Актуальні проблеми діяльності психологічної служби системи освіти» (Суми, 2006); «Сучасна молодь: крок у майбутнє» (Суми, 2005); «Конструктивна психологія і професіоналізація особистості» (Луцьк, 2002), а також під час навчання у вищій школі філософії Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України.

Публікації. Основні теоретичні положення та результати дисертації викладено у 16 публікаціях, 6 з яких – у фахових виданнях з філософії.

Структура дисертації. Мета дослідження, його завдання та методо­логічні засади визначили структуру дисертації. Дисертація містить вступ, три розділи, висновки та список використаних джерел. Обсяг основного тексту дисертації – 182 сторінки машинопису, список використаних джерел – 26 сторінок (список використаних джерел налічує 243 позиції, зокрема 24 – іноземними мовами).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У «Вступі» обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету, основні завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну отриманих результатів, їх  практичне значення; наведено дані про апробацію результатів дослідження, його структуру та обсяг, публікації
та особистий внесок здобувача.

У першому розділі «Методологічні засади дослідження професійної орієнтації у сучасній освіті» визначено методологічні засади, проблемні лінії та напрями теоретичного аналізу профорієнтації у предметному полі філософії освіти, комплементарне поєднання яких покладено в основу методологічної програми дисертації.

У підрозділі 1.1. «Філософсько-антропологічна концептуалізація профе­сійної орієнтації і професійної освіти» розкривається екзистенціальна значу­щість професійної самореалізації людини. На основі марксистської і постмарк­ситської філософської антропології показано емансипаторське значення професійної освіти, яка є не тільки підготовкою до самореалізації особистості
в світі праці, а й важливим чинником формування особистості. Аналізується феномен освітнього відчуження від професійної діяльності у суспільстві ризику, а також розкривається евристичний потенціал концептуалізації професійної орієнтації з позицій компенсаторської антропології (М. Шелер, А. Гелен, Г. Плеснер), за якою професійна діяльність є одним із засобів подолання недостатності людини, відкритої світові. У цьому процесі значну роль відіграє професійна орієнтація, яка також має антропологічне підґрунтя (Г. Мор). Професійна орієнтація є діалектичною єдністю об’єктивного і суб’єктивного вимірів. Внутрішня потреба особистості в орієнтації є результа­том її самопізнання і пізнання суспільства ризику, що в свою чергу сприяє  реалізації життєвих стратегій особистості, а також справляє зворотний вплив на зміст та організаційні форми професійної освіти. Конкретизація образу людини дозволяє здійснювати профорієнтацію з урахуванням гендерного аспекту.

У підрозділі 1.2. «Феноменологічні розвідки у проблемному полі професійної освіти» проаналізовано семантики професії та орієнтації, що поглиблює розуміння профорієнтації у домодерних і сучасних (модерних і постмодерних суспільствах). Професія, якщо її розглядати з позицій природної настанови, має амбівалентні семантики. Вона є водночас як примусом, так  покликанням. Ці смисли у різних співвідношеннях є показником якісної характеристики професійної самореалізації особистості у світі праці. Професійна орієнтація  у суспільстві ризику відрізняється від її професійних приписів у домодерному суспільстві, спрямовуючи людину на здійснення вільного вибору. При цьому догматизація змісту професійної орієнтації та її жорстко закріплена інтенціональність здатні перетворити її на освітній, культурний і соціальний дезорієнтири. Феноменологія і онтологія професійного життя дають можливість розглянути професійну самореалізацію особистості як кар’єрне зростання з більш-менш вираженою динамікою.

Особливо важливими для розробки методологічних засад сучасної профорієнтації є настанови трансформативної феноменології та відповідної антропології, яка розглядає людину як таку, що має постійно змінюватись і робити антропотехнічні вправи, щоб бути готовою до змін (П. Слотердайк). Професійна освіта у сучасних складноструктурованих суспільствах є відносно автономним освітнім інститутом, який лише поступово долає  свою закритість і відокремленість від інших форм освіти. Ця освіта є відповіддю на запити і виклики, що надходять зі світу праці і життєвого світу особистості.

Світ праці у його феноменологічній концептуалізації є складнострук­турованим. Життєві цикли представлених у ньому професій є різними, так само як і їхній соціальний статус. Так, існують транстемпоральні професії, які зберігаються попри усі модернізаційні зрушення та радикальні культурні зміни (наприклад, професії лікаря, вчителя, будівельника тощо), історично віджиті, безперспективні та перспективні. Ефективна профорієнтація та перспективна професійна освіта у динамічному суспільстві ризику передбачає здійснення селекції професій, конструювання освітньо-професійної реальності. Дово­диться, що при розгляді професійної освіти важливо враховувати її рівні, які відкривають перспективи кар’єрного зростання – від кваліфікованого робітника до спеціаліста з більш широким колом фахових, культурних і соціальних компетентностей.

У підрозділі 1.3. «Прагматичні стратегії профорієнтації учнівської молоді: перспективи мінімізації ризиків» аналізуються позитивні і негативні моменти прагматизації профорієнтації. Найбільш повно вони виражені
в стратегіях раціонального вибору з чітко визначеною антропологічною складовою, представленою відомою формулою RREEMM (М. Олсон). Це модель винахідливої, обмеженої в свої ресурсах, оцінюваної і передбачуваної людини, яка прагне мінімізувати свої ризики. Раціональний вибір як методологічний підхід має значний потенціал для обґрунтування змісту
і організаційних форм профорієнтації, а також професійної освіти, мережа якої не може створюватись спонтанно. Доведено, що у постіндустріальному суспільстві з притаманною йому децентралізацією і тенденцією постійного створення ризиків, саме прагматизація профорієнтації учнівської молоді може сприяти мінімізації освітніх, економічних та соціальних ризиків, пов’язаних
з самореалізацією особистості у світі праці. Разом із тим надмірна прагматизація може спричинити відставання профорієнтації і професійної освіти від темпів модернізації суспільства та розвитку його продуктивних сил, а також ігнорує людський чинник. Ці вади дозволяє подолати екзистенційно-прагматична стратегія профорієнтації, яка спроможна мінімізувати ризики при здійсненні вибору професії та у професійній самореалізації особистості.

У підрозділі 1.4. «Профорієнтація як комунікація: суспільні запити і освітні пропозиції» проаналізовано евристичний потенціал профорієнтації у теоретичній перспективі сучасної комунікативної філософії. На основі методо­логічної програми Н. Лумана пропонується розгляд профорієнтації як комуні­кативного процесу з власним автопоезісом, тобто перманентним створенням опцій потенційної професійної самореалізації та здійсненням їх селекції у межах цього процесу. Цей підхід у дисертації доповнюється розробками теоретичних засад інтеркультурної комунікації в освіті, що набуває особливого значення за умов економічної та культурної глобалізації.

У підрозділі 1.5. «Біографічний метод і його потенціал у дослідженні ризиків профорієнтації учнівської молоді» визначено можливості професійної орієнтації засобами біографізму. При цьому йдеться як про професійне виховання та соціалізацію на прикладах попередньої генерації (професійні династії, заслужені працівники тощо), так і про формування в учнівської молоді вмінь і навичок самоконтролю і самоспостереження, готовності до переква­ліфікації, компетентнісної орієнтації у світі праці, відповідального вибору професії. У суспільстві ризику набувають нового значення життєві плани
і стратегії професійної самореалізації молоді у нових соціокультурних контекстах. Професійна біографія є важливим моментом життєтворчості.
На початковій фазі її розгортання принциповим моментом є координація зусиль людини, що готується вступити до професійного життя, родини та освіти.

У другому розділі «Освітній та суспільний виміри профорієнтації» аналізуються у діалектичному взаємозв’язку соціокультурні та освітні контексти і перспективи професійної самореалізації особистості у суспільстві ризику, які визначають зміст і функції профорієнтації як специфічної освітньої практики.

У підрозділі 2.1. «Інтенсифікація ризиків у світі праці інформаційного суспільства» розкриваються освітні і соціокультурні наслідки глобалізації
та поступовий перехід від індустріального суспільства до інформаційного, світ праці якого характеризується підвищеною динамікою впровадження інновацій, які посилюють економічні, соціальні та освітні ризики. Ринок праці починає переміщуватись у кіберпростір, виникають форми організації праці на відстані. При цьому економічні ризики накладаються на соціальні і освітні, створюючи ускладнені структурні умови як для здійснення профорієнтації та професійної освіти, так і для професійної самореалізації особистості. Розподіл на ринку праці на нові і старі професії: на ті, що обслуговують суспільні та індивідуальні потреби, та на ті, що забезпечують розвиток суспільства в інформаційному суспільстві  та ще більш у суспільстві знань, стає більш різким і через це посилює потребу в новій якості суспільного управління, здатного мінімізувати ризики і небезпеки, пов’язані з професійною самореалізацією особистості. Професійна освіта, відірвана від динаміки структурних змін у світі праці або неадекватна економічним та соціальним потребам суспільства, може стати джерелом ризиків у різних сферах суспільного буття, а на рівні суспільної психології викликати апатію, заздрість, ресентиментальні реакції, унеможлив­люючи тим самим сталий розвиток суспільства. Наявність суспільних ризиків
в інформаційному суспільстві розширює сферу екзистенційних ризиків, де все частіше професійна самореалізація ототожнюється зі справжнім буттям.

У підрозділі 2.2. «Профорієнтація як специфічна освітня практика» узагальнено досвід здійснення профорієнтації в сучасній освіті. Розкрито її зміст та функціональний потенціал, а також проаналізовано ефективність її організаційних форм. Доведено, що профорієнтація, як освітня практика, розвивається у напрямку подолання приписово-апелятивного характеру і посилення педагогічної значущості її когнітивного, праксеологічного та морально-етичного блоків. У сучасній моделі випереджаючої профорієнтації важливим змістовним блоком є соціальне навчання, розвиток комунікативних компетентностей, навичок організації і самоорганізації. Професійна орієнтація реалізується як єдність виховної і навчальної практик, як взаємозв’язок навчання і життя. Вона також повинна включати до свого навчального плану теорію і практику прийняття рішень, вміння виявляти і використовувати життєві шанси на перетині професійного і життєвого світів.

У підрозділі 2.3. «Професійна самореалізація особистості у суспільстві ризику: шанси і обмеження» розкрито внутрішню суперечливість професійного становлення молоді у нових соціокультурних контекстах. Неможливість «нормальної біографії» (У. Бек), яка передбачає одну професію на все життя, обумовлює структурні зміни у професійній діяльності. У дисертації проаналізовано такі тенденції професійної самореалізації, як мобільність
і активність, які знаходять прояв у змінах місця роботи, посади і навіть харак­теру діяльності, що за умов самоорганізації є джерелом розвитку особистості.
У добу глобалізації значно розширюються перспективи професійної самореалізації особистості через глобальний попит на певні професії, підготовка до яких здійснюється на локальному рівні. Шанси професійної самореалізації, що виникають у ході економічних і соціокультурних трансформацій постіндустріального зразка, наштовхуються на обмеження, які встановлюються можливостями і ресурсами як суспільства в цілому, так
і системи освіти зокрема.

У підрозділі 2.4. «Профорієнтація у стратегії безперервної освіти» обґрунтовано необхідність континуальної профорієнтації, яка була б здатною мобільно реагувати на структурні та змістовні зміни на ринку праці та в освіті. У суспільстві знань, що має попит на висококваліфіковані кадри, здатні швидко переучуватись, значно зростає роль вищої освіти. У дисертації розглядаються завдання профорієнтації серед студентської молоді і в рамках післядипломної освіти. Випереджаюча профорієнтація тут є важливою складовою підвищення кваліфікації, вона повинна розширювати горизонти професійної самореалізації через відкриття перспектив суміжних професій, формування креативної адаптації до нових умов праці та проживання. Диверсифікація професійної орієнтації стає імперативом суспільства знань.

У підрозділі 2.5. «Профорієнтація і соціальна справедливість: діалог освіти і громадськості» розкрито вплив профорієнтації на життєвий шлях та суспільне визнання особистості. Суспільно релевантна профорієнтація, щоб не бути апелятивною практикою, повинна спиратись на систему освіти, артику­лювати свої пропозиції, водночас виходячи із потреб суспільства та можливос­тей професійної середньої та вищої освіти. Оскільки професійна самореалізація особистості супроводжується соціальним і культурним розшаруванням
(П. Бурдйо), то вже в межах профорієнтації як освітньої практики латентно присутнє питання про соціальну справедливість у розподілі освітніх шансів.

У дисертації розглянуто гендерний аспект розподілу освітніх і професійних шансів у контексті забезпечення соціальної справедливості. Діалог освіти і громадськості стосується забезпечення права людини на освіту і працю, без цього суспільство знань може втратити свій освітньо-гуманістичний характер і перетворитись на тоталітарне з відповідними вимогами до виховання соціальної селекції засобами освіти. Вже зараз це дається взнаки у профорієнтації, яка здійснюється в елітарних навчальних закладах (М. Гартман, Ю. Фрідріх).

У третьому розділі «Професійна орієнтація молоді в Україні і тенденції самореалізації особистості в світі праці» розкрито особливості входження молодої генерації українського суспільства до світу праці, обумов­лені його кризовим станом і соціальними травмами, що виникли внаслідок прискорених і здебільшого безсистемних посттоталітарних перетворень.

У підрозділі 3.1. «Криза професійної освіти в Україні як  прояв кризи буття людини у транзитивних суспільствах» проаналізовано причини, що зумовили руйнацію системи професійної освіти у процесі прискорених трансформацій посттоталітарного зразка. Виявлено диспропорції у системі освіти та їхній внутрішній зв’язок з кризою буття дезорієнтованої людини. Відсутність профорієнтаційної діяльності в школах або хибні форми
її здійснення фактично заблокували аллокативну функцію освіти. Наслідком цього є відчутний дефіцит кваліфікованих робітників та згортання інженерної вищої освіти, запит на яку постійно зростає в світі. Одержання дипломів, атестатів і сертифікатів в українському суспільстві стає самоціллю, що спричинює відчуження освіти від світу праці і життєвого світу особистості. Розкрито зміни філософії навчального плану з дисципліни «праця» у Німеччині (Г. Бланкертц) з посиленням профоорінтаційної складової і можливості його адаптації до українських умов, а також із урахуванням перспективи освітньої євроінтеграції України.

У підрозділі 3.2. «Інституційно-управлінські проблеми оптимізації профорієнтації у суспільстві ризику» визначено завдання профорієнтації
в українському суспільстві на інституційно-управлінському рівні. Обґрунто­вано значущість координації регіональних центрів зайнятості із середніми та вищими навчальними закладами. Оптимізація професійної орієнтації
в українському суспільстві полягає, з одного боку, у її децентралізації, орієнтації на регіональний ринок праці, а з іншого – на світовий ринок праці, де управління здійснюється на засадах глобального менеджменту. До провідних інституційно-управлінських проблем профорієнтації в українському суспільстві віднесено проблему узгодження профорієнтації зі стратегіями модернізації суспільства та його євроінтеграції, а також морально-етичний аспект професій­ної діяльності. При цьому підвищення престижу робочих та інженерних професій необхідно поєднувати із заходами, спрямованими на формування
у молоді професійного етосу, технологічної та трудової дисципліни, поширення етики відповідальності.

У підрозділі 3.3. «Професійна орієнтація і розвиток особистості
у стратегіях модернізаційного прориву українського суспільства» розкрито можливості самореалізації особистості в світі праці суспільства, яке  модернізується і духовно оновлюється. Проаналізовано ризики наздоганяючої профорієнтації, яка гальмує процеси оновлення через недостатню економічну, соціальну та екзистенціальну мотивацію, а також може посилювати спожи­вацькі тенденції в українському суспільстві. Орієнтація на вибір так званих «престижних» професій у більшості випадків призводить до життєвих криз,
а у перспективі є суспільним ризиком, бо не виправдовує витрат на підготовку працівників з обмеженими можливостями працевлаштування за професією. Для успішного розвитку особистості у світі праці важливого значення набуває гуманітаризація освіти, яка недооцінюється у сцієнтистських стратегіях профорієнтації. Модернізаційний прорив українського суспільства можливий лише за умов ефективної підготовки кваліфікованих працівників світового рівня для різних галузей народного господарства, що потребує як модернізації системи освіти у цілому, так і професійної освіти. Розвиток особистості у світі сучасної праці має об’єктивний і суб’єктивний аспекти, які утворюють діалектичну єдність, при цьому випереджаюча професійна орієнтація посилює мотивацію для професійної самореалізації людини у світі праці. Розкрито роль педагогічних практик, спрямованих на виховання особистості, здатної забезпечити сталий розвиток українського суспільства.

У «Висновках» сформульовано основні теоретичні підсумки дисертацій­ного дослідження, які у сукупності дають нові вирішення наукової проблеми – оптимізації професійної орієнтації у суспільстві ризику та створення стартових умов для професійної самореалізації особистості у процесі становлення нової соціальної та освітньої реальності – суспільства знань. Узагальнено представлені результати дисертаційної роботи, основними з яких є такі:

1. Професійна орієнтація за умов економічних і соціокультурних транс­формацій постіндустріального зразка стає одним із чинників, що впливають на сталий розвиток суспільства і сприяють запобіганню соціальних патологій та екзистенційних криз, пов’язаних з безробіттям та його наслідками. Профілак­тика таких кризових станів передбачає активізацію профорієнтаційних освітніх практик, мобілізацію виховних, дидактичних та культурних ресурсів суспільства для реалізації права людини на працю і самореалізацію у професійній сфері.
2. Антропологічні наслідки, які криють у собі інформаційні технології, диктують необхідність переходу до нової філософії професійної освіти, яка має формувати відповіді на виклики суспільства ризику. Адже посилення інтересу до професійного навчання в останні роки зумовлюється тим, що роль і місце тієї чи іншої країни у світовому суспільстві, її конкурентоспроможність на світових ринках виробництва і прогресивних технологій залежить від взаємовизначальних факторів – якості підготовки спеціалістів і тих умов, які країна створює для реалізації інтелектуального потенціалу вчених-фахівців. Значно зростає і роль професії, як фактора, що суттєво впливає на якість життя сучасної людини.
3. Професійне навчання в епоху глобалізації має пріоритетне значення. Воно вирішує низку відповідальних завдань, головним з яких є підготовка активного і мобільного фахівця, здатного навчатися протягом всього життя, нести відповідальність за свою професійну діяльність та життєтворчість, дотримуватись технологічної і трудової дисципліни, мати комунікативні, соціальні та екзистенціальні компетентності. Розширення функціонального діапазону професійної орієнтації визначає необхідність принципових змін в освітній парадигмі професійного навчання та виховання, а також вимагає формування принципово нової системи профорієнтації: її основної мети, засобів та форм організації, можливостей прогнозування перспектив професій­ної біографії. Для осягнення багатоаспектності стратегій профорієнтації слід застосовувати можливості міждисциплінарних синтезів, які здійснюються на основі філософської рефлексії, що дозволяє обґрунтувати необхідність формування «культури профорієнтації» в освітньому просторі.
4. Феноменологія професійного самовизначення особистості показує принципову розрізненість існуючих підходів у дослідженні визначеного явища. Це обумовлює необхідність створення єдиного методологічного підґрунтя з урахуванням впливів соціальних та особистісних факторів (економічних, політичних, соціокультурних, комунікативних, психологічних, самоорганізацій­них тощо), їх дієвість визначена особливостями суспільства ризику, де відбувається базова соціалізація учнівської та студентської молоді. Суттєву роль у професійній орієнтації відіграють не тільки інституалізовані та цілеспрямовані чинники, а й такі, як безпосереднє життєве оточення, роль батьків та старших товаришів, вплив культури та засобів масової інформації, випадкових контактів тощо. Особливо важливо розуміти, що професійне самовизначення не може закінчуватися в юнацькому віці, а враховуючи специфіку суспільства ризику, повинно стати необхідним супутником життя кожної людини.
5. У суспільстві ризику на перший план висувається готовність особистості діяти у ситуації невизначеності, нестійкості та невпевненості у майбутньому, прогнозувати можливості проявів ризику, розраховувати його наслідки, приймати рішення щодо локальних дій із врахуванням глобальних вимог. Саме ці аспекти повинна враховувати сучасна система професійної освіти для того, щоб бути ефективною при вирішенні кризи буття людини у транзитивних суспільствах. Виходячи з того, що людина у суспільстві ризику повинна «вчитися жити усе життя», набуває суспільної та освітньої значущості «культура профорієнтації». Її завданням є не встановлення чітких правил і приписів, не  надання  деконтекстуалізованих рецептів та порад, а мобілізація особистості на самопізнання і професійне самовизначення. В рамках цієї культури повинні сформулюватись оптимальні пропозиції із урахуванням контингентності професійного вибору, артикулюватись нові можливості професійного самоздійснення, вписані у стратегії життєтворчості.
6. Засобом забезпечення орієнтації у широкому просторі світу праці суспільства ризику є становлення професійної біографії, що набуває особливо важливого значення в умовах глобалізації просторової і професійної мобільності, яка надає особистісній біографії «клаптиковості», а ідентичності – «мозаїчності».
7. Світ праці інформаційного суспільства потребує вибудовування новітніх стратегій профорієнтаційної діяльності. Їх втілення в освітній простір дозволить краще адаптувати людину до умов, визначених глибинними соціаль­ними та культурними трансформаціями, що супроводжують становлення інформаційного суспільства. Світ праці дуже мобільний і вимагає від людини постійного удосконалення, відповідності вимогам професії, які так швидко змінюються, тож об’єктивно виникла необхідність у підготовці профконсуль­тантів для надання психологічної допомоги людям в постійній адаптації до сучасних вимог професійної діяльності.
8. Становлення особистості в інформаційному суспільстві базується насамперед на розвитку здібностей до життєтворчості, яка включає у себе й адаптаційні можливості та відкритість до інновацій. Формування творчої, здатної до саморозвитку та самоконтролю особистості, можливе лише засобами інноваційного виховання та навчання, де найбільш повно розкривається сутнісний зв’язок освіти і життя.
9. Освітні інформаційні технології потребують диверсифікації і децентра­лізації профорієнтаційної діяльності. У зв’язку з цим стає зрозумілим, що без створення принципово нового освітнього середовища, в якому буде не тільки усвідомлюватись фундаментальна роль професійної діяльності і необхідність праці як такої, але й почнуть створюватись нові освітні можливості, сприяючи включенню профорієнтації у навчально-виховний процес як у середній, так і у вищій школі.
10. Профорієнтація як комунікація має декілька рівнів, але вона стає ефективною лише за умов проникнення у щоденні практики навчання і виховання. Вона є безперервним полілогом між освітою, світом праці і життєвим світом особистості. Отже, щоб бути насправді випереджаючою, профорієнтація повинна використовувати потужній освітній потенціал, включатися в практики формування життєвих компетентностей. Крім того, профорієнтація як комунікація в сучасній освіті розгортається на мікро-, мезо- і макрорівнях, що визначає її смислове навантаження і можливості впливу на людину і суспільство.
11. Проблема філософського та психологічного забезпечення професійної орієнтації у суспільстві знань належить до числа актуальних завдань сучасної філософської думки. Це обумовлено тим, що кожний етап суспільного розвитку потребує нового погляду на підготовку молоді до загального планування життя й самостійного вибору професії. Але системоутворюючим чинником зазначеного процесу є освіта, роль якої у інформаційному суспільстві все більше зростає.
12. Становлення безперервної освіти як пожиттєвого навчання і переучу­вання вимагає реформування професійної освіти, яка повинна посилити зв’язки з виробництвом, навіть за умов його віртуалізації. Українське суспільство, щоб бути здатним дати відповідь на виклики глобалізованого суспільства знань, потребує створення нової системи професійної орієнтації особистості, позбавленої соціального та педагогічного утопізму, максимально наближеної до реалій суспільного життя.
13. Працездатність сучасної системи профорієнтації визначається взаємо­дією, комплексним підходом, злагодженою, систематичною роботою всіх соціальних інститутів, їх можливостями створювати умови для адекватного професійного самовизначення індивідів у динамічних умовах суспільства ризику.
14. Сучасний стан економічного розвитку нашої держави потребує суттєвих змін. І одним із провідних напрямів у стратегіях модернізаційного прориву українського суспільства має стати оновлення системи професійної орієнтації таким чином, щоб вона забезпечувала взаємодію, взаєморозуміння особистості, як суб’єкта праці, та суспільства у сучасних його проявах. Структурні елементи нової профорієнтаційної системи повинні бути спрямовані на підготовку людини до життя у транзитивних суспільствах.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Дворніченко Л. Л. Інституційно-управлінські проблеми оптимізації профорієнтації у суспільстві ризику / Л. Л. Дворніченко // Науковий вісник. – (Серія «Філософія») / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. – Харків : ХНПУ, 2011. – Вип. 35. – С. 104–111.
2. Дворніченко Л. Л. Філософське та психологічне забезпечення профе­сійної орієнтації у суспільстві знань / Л. Л. Дворніченко // Науковий вісник. – (Серія «Філософія») / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. – Харків : ХНПУ, 2010. – Вип. 33. – С. 115–122.
3. Дворніченко Л. Л. Професія як примус і покликання / Л. Л. Дворніченко // Науковий вісник. – (Серія «Філософія») / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. – Харків : ХНПУ, 2009. – Вип. 32. – С. 138–145.
4. Дворніченко Л. Л. Професійне самовизначення молоді в умовах сус­пільства ризику / Л. Л. Дворніченко // Науковий вісник. – (Серія «Філософія») / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. – Харків : ХНПУ, 2009. – Вип. 31. –
   С. 153–157.
5. Дворніченко Л. Л. Професійне навчання в умовах глобалізації / Л. Л. Дворніченко // Мультиверсум. Філософський альманах : зб. наук. праць. – Вип. 79. – К. : Український центр духовної культури, 2009. – С. 61–70.
6. Дворніченко Л. Л. До проблеми професійного навчання у суспільстві ризику / Л. Л. Дворніченко // Науковий вісник. – (Серія «Філософія») / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. – Харків : ХНПУ, 2009. – С. 94–98. 

Публікації в інших виданнях

7. Дворніченко Л. Л. Формування культури профорієнтації як стратегічне завдання сучасної школи /Л. Л. Дворніченко // «Освіта і доля нації». Школа і дитина у сучасних соціокультурних контекстах : матеріали ХІІ Міжнародної науково-практичної конференції (21–22 травня 2011 р.) / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. – Харків : ХНПУ, 2011. – С. 45–46.
8. Дворніченко Л. Л. Прагматичні стратегії профорієнтації: перспективи мінімізації ризиків у світі праці інформаційного суспільства / Л. Л.Дворніченко // Освіта в інформаційному суспільстві: філософські, психологічні та педагогічні аспекти: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Суми, 27–28 жовтня 2010 р). – Суми : Університетська книга, 2010. –
   С. 9–10.
9. Дворніченко Л. Л. Життєтворчість особистості у контексті трансформа­ційного суспільства / Л. Л. Дворніченко // Творчий потенціал як умова та засіб реалізації особистості в трансформаційному суспільстві : матеріали Всеук­раїнської науково-практичної конференції 21–22 жовтня 2010 року. У 2-х частинах (частина 1). – Суми : Нота Бене, 2010. – С. 63–65.
10. Дворніченко Л. Л. Професійне навчання в українському суспільстві: ризики та перспективи / Л. Л. Дворніченко // «Освіта і доля нації». Перспективи та орієнтири розвитку українського суспільства : матеріали ХІ міжнародної науково-практичної конференції (21–22 травня 2010 р.) / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. – Харків : ХНПУ, 2010. – С. 46–47.
11. Дворніченко Л. Л. Професійна орієнтація особистості у стратегії безперервної освіти / Л. Л. Дворніченко // Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурної взаємодії (26–29 квітня 2010 р.) // Збірник матеріалів Третьої міжнародної наукової конференції для студентів, аспірантів, науковців. – Суми : СОІППО, т. 1, Секції № 1–2, № 3 (сесії 1–2), 2010. – С. 311–314.
12. Дворніченко Л. Л. Психологічне здоров’я особистості в умовах інфор­маційного суспільства / Л. Л. Дворніченко // «Освіта і здоров’я: формування здоров’я дітей, підлітків та молоді в умовах навчального закладу» : матеріали III всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю
    (25–26 березня 2010 р.). – Суми : СОІППО, 2010. – С. 50–53.
13. Дворніченко Л. Л. Світоглядні цінності у професійному самовизна­ченні молоді: антикризовий потенціал оптимістичного світовідчуття /
    Л. Л. Дворніченко // «Освіта і доля нації». Антикризовий потенціал освіти та вихо­вання : матеріали Х міжнародної науково-практичної конференції
    (2–3 жовтня 2009 р.) / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. – Харків : ХНПУ, 2009. – С. 81–82.
14. Дворніченко Л. Л. Особистість в реаліях інформаційного суспільства / Л. Л. Дворніченко // Інформаційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій : матеріали ІІ міжнародної наукової конференції
    (27–30 квітня 2009 р.). – Суми : СОІППО, т. 3, (ч. 3). Секції № 4, 2009. –
    С. 39–41.
15. Дворніченко Л. Л. Особливості формування психологічного здоров’я у майбутніх практичних психологів / Л. Л. Дворніченко // Актуальні проблеми діяльності психологічної служби системи освіти : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 11–12 квітня 2006 року. – Суми, 2006. –
    С. 29–32.
16. Дворніченко Л. Л. Психологічний супровід процесу професійної підготовки як умова психологічного здоров’я сучасної молоді / Л. Л. Дворніченко // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені
    Т. Г. Шевченка. Випуск 31. – (Серія «Психологічні науки» : збірник наукових праць, у 3-х т. – Чернігів : ЧДПУ, 2005. – № 31. – Т.1. – С. 126–131.
17. Дворніченко Л. Л. Психологічний супровід професійного становлення соціальних педагогів та практичних психологів / Л. Л. Дворніченко // Матеріали Першої всеукраїнської науково-практичної конференції для студентів і аспірантів «Сучасна молодь: крок у майбутнє» – Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка,
    – С. 41–44.