Макроекономічні показники: сутність та вимірювання
Вступ
Валовий внутрішній продукт можна обчислити трьома методами. По-перше, додаванням видатків домогосподарств, фірм, держави та іноземців на всі кінцеві товари і послуги. Інакше кажучи, за видатковим методом ВВП визначається як сума споживчих видатків на товари і послуги, валових інвестиційних видатків, державних закупівель товарів і послуг та чистого експорту: ВВП =С + І + У + (К — М). По-друге, додаванням доходів, отриманих від виробництва даного обсягу продукції. Цей метод обчислення ВВП називають розподільним. За розподільним методом ВВП обчислюють як суму заробітної плати найманих працівників, ренти, процента, прибутку та двох не пов’язаних з доходами платежів — амортизаційних відрахувань та непрямих податків на бізнес. По-третє, підсумовуванням доданої вартості, створеної на всіх стадіях виробництва товарів і послуг. Цей метод обчислення ВВП називають виробничим.
Інші важливі показники виробництва отримують із валового внутрішнього продукту. Валовий національний продукт — це ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених за певний період часу, як правило, за рік, за допомогою факторів виробництва, що належать резидентам країни, незалежно від того, де ці фактори використовують — усередині країни чи за кордоном. Чистий внутрішній продукт — це ВВП, зменшений на суму амортизаційних відрахувань. Національний дохід (НД) є сукупним доходом, заробленим упродовж року власниками ресурсів — резидентами певної країни, незалежно від того, де ці ресурси використовуються — у власній країні чи закордоном. Його обчислюють-вирахуванням із ВНП амортизаційних відрахувань та непрямих податків на бізнес або додаванням факторних доходів — заробітної плати, ренти, процента, прибутку та доходів власників.
1. Суть та характеристика основних макроекономічних показників
Для ефективного регулювання ринкової економіки необхідна скоординована сукупність макроекономічних показників. Такою макроекономічною моделлю є система національних рахунків (СНР).
СНР є засобом узагальнюючої характеристики економічних ринкових відносин. Вона складається з сукупності показників, що характеризують ці відносини (виробництво, дохід, споживання, нагромадження капіталу тощо).
I Кінцевий продукт – сукупність товарів і послуг, що купуються для особистого споживання, а не для перепродажу або подальшої переробки
II Валовий національний продукт
1 Характеризує результати виробництва підприємств і організацій країни незалежно від їх територіального розміщення
2 Визначення:
a Показник статистики національного доходу в системі національних рахунків, який виражає сукупну вартість кінцевих товарів і послуг у ринкових цінах, включає вартість спожитих населенням товарів і послуг, державних закупівель, капітальні вкладення і сальдо платіжного балансу
b Показник статистики національного доходу в системі національних рахунків, який виражає сукупну ринкову вартість товарів і послуг, виготовлених в країні протягом року
3 Обчислюється:
a За видатками: ВНП = C + Ig + G + Xn
- C – особисті споживацькі видатки: предмети споживання тривалого використання, товари поточного споживання, споживацькі видатки на послуги
- Ig – валові приватні внутрішні інвестиції: кінцеві покупки устаткування, будівництво, зміна запасів
- G – державні закупки товарів і послуг – всі державні видатки на кінцеву продукцію підприємств і на прямі закупки ресурсів
- Xn – чистий експорт – величина, на яку закордонні видатки на державні товари і послуги країни перевищують державні видатки на закордонні товари і послуги
b За прибутками: ВНП = ВСК + НПБ + З + Р + П + ПВ + ПК
- ВСК – відрахування на споживання капіталу – амортизація
- НПБ – непрямі податки на бізнес: податок з продаж, акцизи, податки на майно, ліцензійні платежі, мито
- З – винагорода за працю найманим робітникам
- Р – рентні платежі – прибутки господарів житла і землі, що забезпечують економіки ресурсами власності
- П – процентні платежі – прибутки кредиторів, які ті отримують від позичальників як плату за користування грошима
- ПВ – прибутки від власності – чистий прибуток підприємств
- ПК – прибутки корпорацій
4 Взаємопов’язаний з валовим внутрішнім продуктом: на відміну від ВВП включає і суму чистих прибутків із-за кордону
5 На відміну від НД включає і доходи, отримані в невиробничій сфері, і амортизацію від основних фондів
III Валовий внутрішній продукт
1 Характеризує результати виробництва підприємств і організацій країни, які розміщені на її території
2 Визначення: Показник статистики національного доходу в системі національних рахунків, який виражає сукупну вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених на території даної країни, у ринкових цінах.
3 За своєю натурально-речовинною формою є сукупністю предметів і послуг, що використовувались протягом даного року на споживання і накопичення.
IV Чистий національний продукт
1 Характеризує результати виробництва підприємств і організацій країни
2 Визначення: ВНП за відрахуванням тої частини, яка необхідна для заміни засобів виробництва, зношених в процесі випуску продукції
3 Формула: ЧНП = ВНП – ВСК
V Національний доход
1 Характеризує прибуток, який заробили постачальники ресурсів від участі у поточному виробництві
2 Визначення:
a Узагальнюючий показник економічного розвитку країни, який виражає загальний прибуток, отриманий постачальниками ресурсів за їхній внесок у виробництво валового національного продукту.
b Показник статистики національного доходу в системі національних рахунків, який виражає вартість частини сукупного суспільного продукту, одержувану за відрахуванням усіх матеріальних витрат на його виробництво.
3 Формула: НД = ЧНП – НПБ = ВНП – ВСК – НПБ = З + Р + П + ПВ + ПК
4 Розраховується в поточних цінах
5 Обчислюється:
a Виробничим методом: НД = (ВП – ВМВВ)1 + (ВП – ВМВВ)2 + … + (ВП – ВМВВ)n
- ВП – валова продукція і-ої галузі
- ВМВВ – вартість матеріальних виробничих витрат
- n – кількість галузей матеріального виробництва
b Розподільчим методом (радянська статистика): НД – сума первинних доходів фізичних і юридичних осіб в сфері матеріального виробництва
c Методом кінцевого використання: НД – сума кінцевих доходів галузей матеріального і нематеріального виробництва і населення (що використана на споживання і нагромадження)
VI Доход особистого споживання (особистий доход)
1 Характеризує прибуток, який постачальники ресурсів фактично одержали
2 Формула: ОД = НД – ВСС – ППК – НПК + ТП
a ВСС – внески на соціальне страхування
b ППК – податки на прибуток корпорацій
c НПК – нерозподілені прибутки корпорацій
d ТП – трансферні платежі
VII Рівень цін
1 Визначення: Середня зважена цін, за якими купуються готові товари та послуги в державі
2 Виражається у вигляді індексу
3 Індекс цін: Iц = (Pдр/ Pбр)*100%
a Pдр – ціна ринкового кошику в даному році
b Pбр – ціна ринкового кошику в базовому році
4 (Номінальний ВНП / Індекс цін)*100% = Реальний ВНП
VIII Рівень безробіття
1 Визначення: Доля робочої сили, яка не має роботи на даний момент
2 Формула: Рівень безробіття = (Кількість робочої сили, що не має роботи / Кількість робочої сили)*100%
3 Закон Оукена: Коли рівень безробіття перевищує нормальний рівень (3-4%) на 1%, спостерігається спад ВНП на 2,5%
IX Процентна ставка
1 Визначення: Плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування грошима
2 Види:
a За суб’єктом встановлення:
- Процентна ставка , встановлена НБ
- Процентна ставка комерційних банків, що розраховується як процент від процентної ставки НБ
b За реальністю:
- Номінальна – процентна ставка, встановлена банком
- Реальна = (Номінальна процентна ставка / Індекс цін)*100%
2. Дослідження показників макроекономіки
Виробництво здійснюється для задоволення потреб людей. У кожній країні за деякий проміжок часу (наприклад, за рік) створюється певна кількість різних товарів і послуг. Як виміряти сумарний обсяг продукції, яка вироблена у вітчизняній економіці? Для цього обчислюють валовий внутрішній продукт.
Валовий внутрішній продукт (ВВП) вимірює ринкову вартiсть кінцевих товарів і послуг, вироблених у даній країні протягом певного періоду часу, як правило, року.
Валовий внутрішній продукт, обчислений у поточних ринкових цінах, називається номінальним ВВП. Номінальний ВВП одночасно віддзеркалює як кількість вироблених товарів і послуг, так і рівень їх цін. Інакше кажучи, на динаміку номінального ВВП впливають як зміни у фізичному обсязі виробленої продукції, так і зміни рівня цін. Часто буває так, що фізичний обсяг ВВП скорочується, а номінальний ВВП збільшується за рахунок зростання цін. Проте рівень життя людей насамперед залежить від кількості вироблених і спожитих товарів і послуг. Тому макроекономіка досліджує динаміку фізичного обсягу ВВП, тобто зміни в кількості виготовленої вітчизняною економікою продукції. З цією метою обчислюють реальний ВВП.
Валовий внутрішній продукт, обчислений у постійних цінах, називається реальним ВВП. Саме цей показник дає змогу судити про зміни у фізичному обсязі продукції, а отже, й про стан справ в економіці країни. Аналіз динаміки реального ВВП показує, що періоди його зростання чергуються з роками скорочення. Економісти називають короткострокові коливання обсягу виробництва діловим, або економічним, циклом.
Діловий цикл охоплює дві головні фази — піднесення і спад та два поворотні пункти циклу — вершину і дно. У фазі спаду реальний ВВП скорочується, зростають масштаби безробіття, знижуються доходи населення. Під час піднесення реальний ВВП збільшується, чисельність безробітних зменшується. Найвищу точку піднесення називають вершиною, а найнижчу точку спаду — дном. Тривалість ділового циклу різна — від 2 до 10 і більше років. Економічні цикли бувають.
1.Короткотермінові ( 3-4 роки0 – кризи кредитно-грошової системи.
2.Середньотермінові ( 7-11 років) – кризи промислового виробництва товарів.
3.Великі ( 40 – 60 років ) – пов‘язані з періодично виникаючою необхідністю технологічного відновлення способу виробництва.
Коливання реального ВВП простежується здебільшого лише в короткостроковому періоді. У тривалому періоді, більшість країн світу демонструють стале збільшення реального ВВП і підвищення рівня життя людей, що в макроекономіці називають економічним зростанням.
Для визначення тенденції економічного зростання використовують показник природного ВВП. Для розуміння суті цього показника до уваги треба взяти взаємозв’язок між інфляцією та безробіттям, який існує в ринковій економіці в короткостроковому періоді. Зі збільшенням зайнятості ВВП зростає, але водночас прискорено починають зростати й ціни; у фазі спаду масштаби безробіття зростають, але темпи зростання цін уповільнюються.
Між високим і низьким рівнем безробіття є такий його рівень, який називають природною нормою безробіття. За природної норми безробіття темп інфляції залишається практично сталим. Валовий внутрішній продукт, що відповідає природній нормі безробіття, називають природним ВВП.
Упродовж ділового циклу фактичний ВВП відхиляється від природного. У роки спаду фактичний ВВП менший за природний, а в роки піднесення може перевищувати його. Різницю між природним і фактичним ВВП називають ВВП — розривом. Цей розрив може бути зі знаком «плюс», зі знаком «мінус» або дорівнювати нулю. ВВП — розрив зі знаком «плюс» означає, що економіка перебуває у фазі спаду, недовиробляючи потрібні суспільству товари і послуги.
Протилежна ситуація простежується, коли ВВП — розрив має знак «мінус». Це означає, що економіка виходить за межі природного ВВП і ціни починають прискорено зростати.
Отже, валовий внутрішній продукт — це ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених у межах економічної території країни протягом певного періоду часу, як правило, року.
Валовий внутрішній продукт, як уже зазначалося, обчислюють трьома методами:
1) як суму видатків покупців на придбання товарів і послуг (за видатками — метод кінцевого використання);
2) як суму грошових доходів, отриманих від виробництва продукції у цьому році (за доходами — розподільний метод);
3) як суму доданої вартості, створеної на всіх стадіях виробництва товарів і послуг (за галузями — виробничий метод).
Додана вартість – різниця між вартістю вироблених товарів і послуг і вартістю витрат на виробництво й реалізацію продукції.
Усі методи обчислення ВВП дають однаковий результат, бо те, що витрачено на купівлю продукту (видатки), є доходом для тих, хто вклав людські й матеріальні ресурси у виробництво цього продукту та його продаж на ринку.
Для визначення ВВП за видатками підсумовують усі види видатків на кінцеві товари і послуги — споживчі видатки населення, інвестиційні видатки фірм, державні закупівлі товарів і послуг та чистий експорт.
Особисті споживчі видатки охоплюють видатки домашніх господарств на товари тривалого користування (холодильники, телевізори, легкові автомобілі), видатки на предмети поточного вжитку (хліб, олівці, сорочки, зубну пасту тощо) і видатки споживачів на послуги (юристів, перукарів, сантехніків та ін.).
Інвестиційні видатки ділових фірм країни — це видатки на закупівлю машин, устаткування, верстатів підприємствами; 2) усе будівництво (виробничі будівлі й житлові будинки); 3) зміни в запасах. Запаси — це вироблені, але не продані у цьому році інвестиційні, а також споживчі товари. Якщо на складах підприємств наприкінці року нагромадилося більше товарів, ніж їх було на початку року, то це означає, що в національній економіці впродовж року вироблено більше товарів, ніж продано. Цей приріст запасів додають до ВВП. А якщо запаси зменшуються, то величину зменшення вираховують із ВВП.
У макроекономіці інвестиції поділяють на валові й чисті. Валові інвестиції охоплюють усі вироблені інвестиційні блага, призначені для заміщення машин, верстатів, устаткування, споруд, що спожиті у процесі виробництва у цьому році плюс ті, що становлять приріст капіталу в національній економіці. Отже, до валових інвестицій належать як заміщувальні інвестиції, так і приросткові інвестиції. Чисті інвестиції — це додаткові інвестиції, тобто їх приріст понад зношення капіталу у цьому році. Різниця між валовими і чистими інвестиціями становить амортизацію. Тому валові інвестиції дорівнюють сумі амортизації та чистих інвестицій. У ВВП ураховують валові інвестиції.
Державні закупівлі товарів і послуг охоплюють усі державні видатки (уряду, місцевих органів влади) на кінцеві продукти підприємств і на наймання в державний сектор працівників. Однак вони не враховують державних трансферних платежів, бо такі видатки не відображають збільшення поточного виробництва і є просто передаванням державних доходів певним родинам або індивідам.
Чистий експорт — це сума, на яку іноземні видатки на вітчизняні товари і послуги (експорт) перевищують вітчизняні видатки на іноземні товари і послуги (імпорт). Проте чистий експорт може бути і від’ємною величиною.
Підсумувавши чотири групи видатків, отримуємо ринкову вартість річного обсягу вітчизняного виробництва, тобто:
ВВП = С + І + G+(К — М),
де С — особисті видатки на споживання;
І — інвестиційні видатки;
G — урядові закупівлі товарів і послуг;
К — вартість експорту;
М — вартість імпорту.
За другим методом ВВП обчислюють за доходами, отриманими від виробництва продукції. Такими доходами є:
- заробітна плата найманих працівників, яку фірми й уряд виплачують тим, хто пропонує працю; враховують також низку доповнень до зарплати, які підприємства вносять у різні фонди;
- рента, тобто доходи, які отримують домогосподарства і фірми від нерухомого майна, включаючи приписану ренту за проживання у власному житлі;
- процент, що являє собою виплати грошового доходу постачальникам грошового капіталу (виплата процентів домогосподарствам за вклади, за облігації підприємств);
- прибуток. Він має два різновиди — доходи некорпоративного сектора (доходи підприємства, що перебувають в одноосібній власності) та прибуток акціонерних підприємств.
ВВП як сума доходів містить іще два види виплат, що не є доходом:
- непрямі податки на бізнес (податок на додану вартість, акцизний збір, ліцензійні платежі, мито та ін.);
- амортизаційні відрахування (показують обсяг капіталу, спожитого в процесі виробництва впродовж року).
Найпоширенішим з наведених методів обчислення ВВП є метод кінцевого використання та виробничий метод. Вибір країною методів обчислення ВВП визначається особливостями її статистики.
Існує низка взаємопов’язаних національних рахунків, які обчислюють на основі ВВП.
Валовий національний продукт (ВНП) — це ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених за певний проміжок часу, як правило, за рік, за допомогою факторів виробництва, що належать резидентам певної країни, наприклад України, незалежно від того, де використовувались ці фактори — в Україні чи за кордоном. Навпаки, та частка продукції (доходу), що вироблена в Україні за допомогою факторів виробництва, що належать іноземцям, вираховується із ВНП України.
Відмінність між ВВП і ВНП полягає у так званих іноземних факторних доходах. Щоб отримати ВНП, потрібно до ВВП додати надходження на фактори виробництва від решти світу (прибутки, зарплата, зароблені резидентами за кордоном) і відняти платежі за фактори виробництва решті світу (прибутки, зарплата, зароблені іноземцями в даній країні):
Надходження Платежі
ВНП = ВВП + за фактори вир-ва — за фактори вир-ва
з-за кордону решті світу
Щоб отримати річний обсяг виробництва, який іде на споживання і на приріст капіталу, обчислюють чистий внутрішній продукт.
Чистий внутрішній продукт (ЧВП) — це валовий внутрішній продукт, скоригований на суму амортизаційних відрахувань:
ЧВП = ВВП — Амортизація.
Він вимірює загальний обсяг продукції, який уся економіка — домогосподарства, фірми, уряд та іноземці — може спожити, не погіршуючи виробничих можливостей наступних років.
У системі національних рахунків особле значення має національний дохід (НД). Національний дохід (НД) — це весь дохід, зароблений упродовж року власниками ресурсів, що є резидентами певної держави, незалежно від того, де ці ресурси використовуються — у власній країні чи за кордоном. Для визначення національного доходу з ВНП необхідно вирахувати амортизацію та непрямі податки на бізнес: НД = ВНП — Амортизація — Непрямі податки.
Національний дохід можна також прямо одержати додаванням усіх факторних доходів резидентів — заробітної плати, ренти, процента та прибутку.
Національний дохід можна розглядати як показник того, скільки коштує суспільству отримання обсягу національного виробництва.
У вітчизняній практиці національний дохід досі поділяють на фонд споживання і фонд нагромадження.
Фонд споживання — це та частина національного доходу, яка забезпечує задоволення матеріальних і культурних потреб людей і потреб суспільства загалом (на освіту, оборону і т.д.).
Фонд нагромадження — це та частина національного доходу, яка забезпечує розвиток виробництва.
Висновки
Макроекономіка досліджує усю сукупність економічних суб’єктів, тобто національну економіку в цілому. При цьому в національній економіці виробництво життєвих благ, що задовольняють потреби людей, відбувається в межах організаційного механізму, який називається економічною системою. Об’єктом макроекономіки і є економічна система.
Для існування суспільства виробництво життєвих благ має безперервно поновлюватися. Процес виробництва, взятий не як одноразовий акт, а в постійному повторенні, називається відтворенням. Отже, економічна система забезпечує постійне відтворення виробництва життєвих благ.
Maкроекономіка досліджує чотири основні сфери національної економіки — сфери виробництва, зайнятості, цін та зовнішньоекономічних відносин. У довгостроковому періоді метою кожної країни у сфері виробництва є високі темпи економічного зростання; у сфері зайнятості — високий рівень зайнятості та невелике вимушене безробіття; у сфері цін — стабільні ціни на вільних ринках; у сфері зовнішньоекономічних відносин — рівновага експорту та імпорту і стабілізація валютного курсу.
Узагальненим показником виробництва є валовий внутрішній продукт (ВВП),який вимірює вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених упродовж певного періоду часу в межах економічної території країни. Номінальний ВВП обчислюють у поточних цінах, а реальний ВВП — у постійних. ВВП, що досягається за повної зайнятості, називають природним. Різниця між природними фактичним ВВП становить ВВП — розрив.
Список використаної літератури
- Базілінська О. Макроекономіка: Навчальний посібник для студентів вузів/ Олена Базілінська,; М-во освіти і науки України. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 442 с.
- Базилевич В. Ринкова економіка: Основні поняття і категорії. Навчальний посібник./ Віктор Базилевич, Катерина Базилевич. — К.: Знання , 2006. — 263 с.
- Дратавер Б. Макроекономіка: М-во освіти і науки України, КДПУ ім. В. Винниченка. — Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2004. — 89 с.
- Кривцов О. Макроекономіка у запитаннях та відповідях: Навч. посіб./ Олександр Кривцов, Валерій Бережний, Вікторія Онегіна,. — Харків: Факт, 2003. — 199 с.
- Макроекономіка: Методичні рекомендації для практичних занять та самостійної підготовки/ М-во освіти і науки України, ДЛАУ; Укл. В. Ю. Еш. — Кіровоград, 2004. — 39 с.
- Манків, Грегорі Н. Макроекономіка: Підручник для України/ Г.Н. Манків,; Пер. з англ.: Степан Панчишин, Остап Ватаманюк та ін.. — К.: Основи, 2000. — 588 с.
- Мельникова В. І. Макроекономіка: Навч. посібник для студ. вузів/ В. І. Мельникова, Н. І. Клімова; М-во науки і освіти України, Нац. аерокосмічний ун-т ім. М. Є. Жуковського, Нац. банк України. — 2-е вид., доп.. — К.: Професіонал, 2004. – 394 с.
- Панчишин С. Макроекономіка: Навч. посібник для студ. вузів/ Степан Панчишин,. — 2-е вид., стереотип.. — К.: Либідь, 2002. — 614 с.
- Савченко А. Макроекономіка: Підручник/ Анатолій Савченко,; М-во освіти і науки України, КНЕУ. — К.: КНЕУ, 2005. — 441 с.
- Харкянен Л. Макроекономіка: Навчальний посібник для студентів вузів/ Людмила Харкянен,. — К.: Каравела, 2006. — 174 с.