Організаційна культура у розумінні провідних науковців у цій галузі визначається як стійке зібрання цінностей, символів, ритуалів і історій, за допомогою яких можна управляти людьми на їхніх робочих місцях (теорія Діла й Кеннеді). Відповідно до теорії Піттерса й Уотермена організаційна культура — це система поділюваних цінностей, які проявляються через різні культурні артефакти: історії, міфи й т.ін. .

Організаційна культура, як зазначено в короткому енциклопедичному довіднику з соціології за редакцією В.І.Воловича, — специфічне поєднання цінностей, відносин, норм, звичок, традицій, форм поведінки і ритуалів, які існують в організації. В межах теорії менеджменту організаційна культура розглядається як потужний стратегічний інструмент, що дає змогу орієнтувати всі підрозділи організації і окремих осіб на спільні цілі; мобілізувати ініціативу співробітників, виховувати відданість організації, поліпшувати процес комунікації, поведінку.

Таким чином, якщо керівництво організації сповнене рішучості перейти/або вже на шляху до запровадження стратегічного управління, то потрібно мати на увазі, що в рамках стратегічного менеджменту виникає нагальна потреба в зміні функціональної моделі управління персоналом. При цьому нова стратегічна модель управління персоналом має характеризуватися кількома особливостями, зокрема:

• управління організаційною культурою є набагато важливішим, ніж управління системою й процедурами;
• при реорганізації виділяється особлива роль служби управління персоналом.