Первинним суб’єктом, якому належить авторське право, є автор.

Автором вважається особа, зазначена як автор на примірнику обнародуваного твору, на рукописі або на оригіналі твору мистецтва.

Співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір. Відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною між ними. Право опублікування та іншого використання твору належить однаковою мірою всім співавторам. Один співавтор не може без достатніх підстав відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору. В разі порушення спільного авторського права кожний співавтор може доводити своє право в судовому порядку.

Винагорода за використання твору належить співавторам у рівних частках, якщо в угоді не передбачається інше.

Законом України «Про авторське право і суміжні права» охороняються твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме:

1. літературні письмові твори белетристичного, наукового, технічного або практичного характеру (книги, брошури, статті, комп’ютерні програми тощо);
2. виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;
3. музичні твори;
4. драматичні, музично-драматичні твори, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу;
5. аудіовізуальні твори;
6. скульптури, картини, гравюри та інші твори образотворчого мистецтва;
7. твори архітектури;
8. фотографії;
9. ілюстрації, карти, плани, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, архітектури та інших галузей науки;
10. переклади, адаптації, аранжування, інші переробки творів і обробки фольклору (похідні твори) без заподіяння шкоди охороні оригінальних творів, на основі яких створено похідні твори;
11. збірники творів, збірники обробки фольклору і т.д.

Відповідно до Закону охороні підлягають обнародувані і не обнародувані твори в області науки, літератури і мистецтва, незалежно від їх призначення, жанру, позитивної якості, обсягу, мети, а також способу відтворення, виражені в усній, письмовій або будь-якій іншій формі.

Не охороняються цим Законом наступні об’єкти:

1. повідомлення про новини дня або повідомлення про поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації;
2. твори народної творчості;
3. офіційні документи (закони, укази, постанови, судові рішення тощо);
4. державні символи та знаки (прапори, герби, ордени, грошові знаки), затверджені державними органами.

Особа, яка має авторське право для повідомлення про свої права може використовувати знак охорони авторського права, який вміщується на кожному примірнику твору і складається з латинської літери С в колі, а також імені (найменування) особи, яка має авторське право, і року першої публікації твору.

Особа, яка має авторське право або будь-яку виключну правомочність на твір, для свідчення про авторство на обнародуваний або необнародуваний твір, про факт і дату опублікування твору чи про договори, які зачіпають права автора на твір, у будь-який час протягом терміну охорони авторського права може його зареєструвати в офіційних державних реєстрах. Державна реєстрація здійснюється відповідно до встановленого порядку Державним агентством України з авторських і суміжних прав, яке складає і періодично видає каталоги всіх реєстрацій.

Про реєстрацію прав автора видається свідоцтво. У випадку виникнення спору реєстрація визнається судом як юридична презумпція авторства, тобто вважається дійсною, якщо в судовому порядку не буде доведене інше.

Автору належать такі особисті (немайнові) права:

1. вимагати визнання свого авторства, згадування його імені у зв’язку з використанням твору, якщо це практично можливо;
2. забороняти згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;
3. вибирати псевдонім (вигадане ім’я) у зв’язку з використанням твору;
4. протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора;
5. на обнародування твору.

Автору або іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право дозволяти або забороняти (майнові права автора):

1. відтворення творів;
2. публічне виконання і публічне сповіщення творів;
3. публічний показ;
4. будь-яке повторне публічне сповіщення в ефірі чи по проводах вже переданих в ефір творів, якщо воно здійснюється іншою організацією;
5. переклади творів;
6. переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;
7. розповсюдження творів шляхом продажу, відчуження іншим способом або шляхом здачі в найом чи у прокат та іншої передачі до першого продажу примірників твору;
8. здача в найом після першого продажу, відчуження іншим способом примірників аудіовізуальних творів, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих на фонограмі або у формі, яку читає машина;
9. імпорт примірників творів.

Цей перелік не є вичерпним. Охорона, що надається цим Законом, діє протягом всього життя автора і 50 років після його смерті.

Для творів, обнародуваних анонімно або під псевдонімом, термін охорони закінчується через 50 років після того, як твір був обнародуваний.

Майнові права авторів переходять у спадщину. Не переходять у спадщину особисті (немайнові) права автора.

Закінчення терміну дії авторського права на твори означає їх перехід до суспільного надбання. Твори, які ніколи не охоронялися на території України, також вважаються суспільним надбанням.

Твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільно використовуватися будь-якою особою без виплати авторської винагороди.

Використання твору допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, яка має авторське право. Авторські договори повинні укладатися у письмовій формі. Авторській договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто угоди щодо всіх суттєвих його умов (спосіб використання, розмір і порядок виплати винагороди, термін дії договору та використання твору).

Особи, які мають авторські та суміжні права, можуть вимагати:

1) відшкодування збитків, завданих їм у результаті порушення авторського права і суміжних прав, включаючи упущену вигоду;

2) вилучення та спрямування на їх користь прибутків порушника, одержаних ним у результаті порушення авторського права і суміжних прав, замість відшкодування збитків;

3) виплати компенсації, яка визначається судом, у сумі від 10 до 50000 мінімальних розмірів заробітної плати, встановлених законодавством України, замість відшкодування збитків або стягнення прибутків.

Крім відшкодування збитків, стягнення прибутків, суд, арбітражний суд за порушення авторського права або суміжних прав стягує штраф у розмірі 10 відсотків від суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів направляється у встановленому законодавством порядку до відповідних бюджетів.

Порушник авторського права і суміжних прав зобов’язаний відшкодувати особам, які мають авторське право та суміжні права, моральну шкоду в розмірі, що визначається судом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.  “Про авторське право і суміжні права”: Закон України № 3792-ХІІ від 23.12.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. — зі змінами і доповненнями
2. «Про інформацію»: Закон України від 23.06.2005 // Відомості Верховної Ради України. – 2005 – №1 .
3. «Про наукову і науково-технічну діяльність»: Закон України від 13 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 12.
4. «Про наукову і науково-технічну експертизу»: Закон України від 10.02.1995 (станом на 09.02.2006) // Відомості Верховної Ради України. – № 2.
5. «Про додаткові заходи щодо забезпечення розвитку наукової сфери» від 16.05.2008: Указ Президента України // Відомості Верховної Ради України.
6. Наказ МОНмолодьспорту України від 14.09.2011 року № 1059 «Про затвердження «Положення про атестаційну колегію Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України».
7. Наказ МОНмолодьспорту України від 14.09.2011 року № 1059 «Про затвердження «Положення про спеціалізовану вчену раду».
8. Положення про організацію НДДС
9. “Про вищу освіту”: Закон України. // Відомості Верховної Ради України. –– ст. 134.
10. “Про внесення змін до Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”: Закон України № 1316-ІV від 20.11.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. — зі змінами і доповненнями
11. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. — зі змінами і доповненнями
12. Баскаков А.Я. Методология научного исследования: Учеб. пособие /           Баскаков А.Я., Туленков Н.В. – К.: МАУП, 2002. – 216 с.
13. Білуха М.Т. Основи наукових досліджень. Підруч. Для студ. екон. спец.вузів/ М.Т.Білуха. – К.:Вища шк..,1997. – 271с.
14.  Крушельницька О.В. Методологія та організація наукових досліджень:Навч. посібник/ О.В.Крушельницька. – К.:Кондор,2003. – 193с.
15.  Махсма М.Б. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посіб. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. – 164 с.
16.  Основы научных исследований: Учеб. для техн. вузов / Под ред. В.И.Крутова, В.В.Попова. – М.: Высш. шк., 1989. – 400 с.
17.  П’ятницька – Позднякова І.С.Основи наукових досліджень у вищей школі: Навч. посібник. – К.,2013. – 116с.
18. Конверський А.Є. Основи методології та організації наукових досліджень: Навч. посіб. для студ., курсантів, аспірантів та ад’юнктів / за ред. А.Є. Конверського. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 352 с.
19. Краснобокий Ю.М. Словник-довідник науковця-початківця. – К.: Науковий світ, 2000. – 83 с.
20. Крушельницька О.В. Методологія та організація наукових досліджень: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2006. – 192 с.
21. Прокофьева В. В. Язык науки как компонент естественнонаучного образования в технических вузах: диссертация … канд. педагог. наук: 13.00.08 / Прокофьева Валентина Владимировна – Москва, 2008. – 143 с.
22. Філіпенко А. С. Основи наукових досліджень. Конспект лекцій. К.: Академвидав, 2004. – 207 с.
23. Циппеліус Р. Юридична методологія / Переклад, адаптація, приклади з права України і список термінів Р.Корнута. – К.: Реферат, 2004.
24. Цехмістрова Г. С. Основи наукових досліджень. Навчальний посібник. К.: «Слово», 2003. – 235 с.
25. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: Підручник. – 6-є видання, перероблене і доповнене. – К.: Знання, 2011. – 311 с.