Розвиток історичної освіти в сучасній українській школі далеко не завершений як з погляду змісту, так і методики викладання. Не до кінця розв’язаними залишаються питання, пов’язані з висвітленням історичних постатей у шкільних курсах історії, обсягу і змісту відповідних сюжетів, методів і прийомів навчання учнів. В цьому контексті особливо актуальною є методика викладання курсу історії України в 7класі, який насичений образами видатних історичних діячів, більшість з яких князі. Саме особистість, яка має яскраво виражену індивідуальність, вольові та емоційні якості, володіє здібністю мислення, здатністю до самопізнання, тісно пов’язана з певним соціальним середовищем походженням та участю у суспільній діяльності і є об’єктом нашої уваги.

Без розуміння учнями ролі особи в історії та зумовленості її діяльності належністю до певної соціальної, національної чи іншої групи повноцінне вивчення історії неможливе. Історія засвоюється учнями ефективніше через призму особистості конкретної людини. Зображення життя та діяльності історичної постаті, її впливу на окремі події або на історичний процес у цілому сприймається та запам’ятовується школярам з більшою готовністю, ніж оперування історичними фактами, позбавленими яскравих осіб.

Вивчення історичних постатей не тільки сприяє пізнанню історії, а і впливає на формування особистості учня. Плідність і якість цього впливу залежить від педагога. Вирішити цю проблему йому допоможе знання оптимальних форм та методів навчання, застосування яких сприятиме формуванню специфічного уміння — характеризувати та оцінювати історичних осіб. Під час цієї роботи можуть застосовуватись такі форми навчання: урок, семінар, екскурсія (в шкільний, краєзнавчий, художній музей, картинну галерею), огляд науково-документального, художнього фільму та їх обговорення; курс за вибором та факультатив, консультація, конференція, самоосвітня робота. Проте провідною формою навчання залишається урок. При цьому будь-яка форма навчання може бути як повністю присвячена видатній особистості так і певний фрагмент заняття. Наприклад, в курсі історії України (7 кл.) вивченню особи княгині Ольги може бути відведений окремий урок, а може це вивчення здійснюватись під час розгляду внутрішньополітичних реформ Київської Русі за князювання Ольги та Святослава. Вибір здійснюється вчителем відповідно специфіки теми та навчально-методичного забезпечення на його власний розсуд.

При висвітленні життя та діяльності історичних постатей учителям доцільно показувати її на тлі епохи, в яку особистість жила та діяла, підводити школярів до розуміння того, що кожна людина є представником свого часу, свого народу, є частиною сучасного їй суспільства. Одним з основних прийомів вважається розповідь учителя, у якій дається характеристика історичного діяча, доповнена яскравими уривками з документів. Така характеристика може супроводжуватись демонстрацією ілюстрацій, сучасних картин, діаграм, діапозитивів. У методичній науці сформувались певні вимоги до словесного викладу матеріалу про історичні особи, зокрема були розроблені та описані такі прийоми, як “словесний малюнок”, розповідь, сюжетне оповідання, картинне зображення, образна характеристика історичної постаті чи типового представника певної соціальної групи, прийоми контрасту-протиставлення історичних постатей; групова характеристика; драматизація розповіді вчителя. Розроблено рекомендації щодо роботи учнів з підручником та наочністю, з різними документами. Пояснювально-ілюстративні прийоми: аналіз змісту історичного документа в колективній бесіді, розповідь учителя чи учня з використанням наочності, заповнення таблиць, складання схем та діаграм за текстом підручника.

Крім того, висвітлення історичних постатей у шкільних курсах історії має відповідати таким вимогам:

• містити життєвий опис цієї людини; сукупність ідей, поглядів, що визначили спрямованість діяльності особи; зональний контекст, у якому відбувалась її діяльність; ідейно-соціальні, культурницькі та інші засади діяльності; вплив діяльності на конкретні історичні події, наслідки та значення діяльності історичної постаті; історичний час і простір, особливості соціуму, до якого належить особа;
• представляти кожну історичну особистість індивідуальністю з властивими їй зовнішнім виглядом, підсилюючи такі компоненти, як “особисте життя”, “ сімейне життя”, “дружина”, “діти”, і т.д.
• приділяти особливу увагу психологічній характеристиці історичної постаті, яскраво подаючи особистісні риси людини від зовнішнього вигляду до характеристики внутрішніх якостей, а від них — до мотивів поведінки;
• вибирати для характеристик історичних осіб такий фактичний матеріал, який вимагає осмислення, і підводити учнів у такий спосіб до світоглядних висновків. Якщо це можливо, під час викладу навчального історичного матеріалу на уроках треба встановлювати паралелі між подіями минулого, що пов’язані з діяльністю особи, та сучасністю. Важливим є також показ конкретних ситуацій життя особистості, у яких людина обрала спосіб дій з кількох можливих альтернатив, залучуючи учнів до аналізу мотивів такого вибору.

Українські методисти І. Рибак та Н. Ольхіна узагальнили досвід, щодо вивчення на уроках історичних постатей і пропонують вчителям такі варіанти організації цієї роботи.

Варіант 1. Алгоритмічний.

Вивчення особистості здійснюється за певною послідовністю.

1. Запам’ятовування прізвища, імені особи.
2. Ознайомлення з етапами та змістом діяльності особистості.
3. Засвоєння її ідей, поглядів, переконань, ідеалів.
4. Вияснення, інтереси якої соціальної групи віддзеркалювала ця особистість.
5. Вивчення оцінок особистості її сучасниками та сучасними дослідниками.

Запропонований підхід забезпечує наукові засади вивчення особистості. Вчитель та учні можуть додавати чи виключати окремі блоки даного ланцюжка в залежності від мети вивчення та наявності навчального матеріалу.

Варіант 2. Біографічно-оціночний.

Вивчення особистості здійснюється через рішення біографічних задач. Вчитель поступово сприяє накопиченню учнями інформації про видатну особу. Коли учні мають достатній обсяг інформації, вчитель пропонує загальну довідку про особистість, не називаючи її ім’я.

Приклад. Жодна з історичних постатей нашої історії не була такою вшанованою при житті і такою популярною у нащадків. З його ім’ям почалась нова епоха в усіх галузях: в політиці, в культурі, в релігії, в моралі. Прийнявши християнство він пережив духовне перевтілення. Він зумів відверто увірувати в Христа сам та залучити цілий народ.

До цього ж варіанту відносимо і методику вивчення оціночної інформації. Вчитель поступово, від уроку до уроку, нагадує про особистість, проводячи нові та нові оціночні характеристики, доки учні не впізнають історичну особу.

Приклад.

М.Котляр: ’’Сім років просидів хлопчик у далекому північному Новгороді, де від імені княжича управляв його дядько Добриня, оспіваний у билинах як Добриня Микитич, славний богатир Руської землі’

О Субтельний: “У часи його правління Київська держава досягла високого рівня військової могутності, економічної моці й культурного піднесення. Вона стала врівень з багатьма державами Європи і Близького Сходу. Навіть Візантійська імперія мусила рахуватись з Руссю “

О.Бойко: “Сівши на великокняжий стіл, новий правитель виявив себе як авторитетний політик, мужній воїн, далекоглядний реформатор, тонкий дипломат. Він ніби уособлював якісно новий рівень управління державою”

Л. Гумільов визначав, що, за свідченням літопису Він “мав багато гріхів: убивство брата Рогвольда та його синів; силоміць взяв дружину Рогнеду; зрадив варягів, котрі допомогли йому стати на престол.”

В процесі вивчення теми учні впізнають князя Володимира Великого. До складання таких задач доцільно залучати учнів в процесі та після вивчення теми.

Варіант 3. Порівняльний.

В процесі вивчення певної теми вчитель пропонує заповнювати порівняльну таблицю, яка допомагає аналізувати та систематизувати інформацію.

№	Якості	Ігор	Ольга	Святослав	Володимир	Ярослав Мудрий	Володимир Мономах
1.	Походження
2.	Сила характеру
3.	Прагнення до влади
4.	Розумові здібності
5.	Хист державного діяча
6.	Послідовність в діях
7.	Авторитет в країні, світі
8.	Його оцінка сучасниками та нащадками

Заповнення таблиці обов’язково виявить неможливість чітко визначити певні якості у деяких осіб, що при вміло скерованій самоосвітній діяльності учнів сприятиме опрацюванні додаткових джерел знань.

Варіант 4. Оціночно-екстримальний.

Учні разом з вчителем дають оцінку особистості за її поведінкою в екстремальній ситуації.

Приклад. У 1097 році за ініціативою Володимира Мономаха у Любечі відбувся з’їзд князів. На якому було прийнято рішення, що “Кожен хай держить отчину свою”. До яких наслідків у майбутньому могло привести утвердження цього принципу? М.Грушевський вважав, що з’їзд — це початок нових усобиць, П.Толочко наполягав на позитивному значенні з’їзду князів в Любечі.

Дайте оцінку цьому факту.

Варіант 5. Частково-оціночний.

Вчитель разом з учнями дає оцінку особистості за окремими, але яскравими сторінками їх біографії.

Приклад. Оцінка Д.Галицького.

Син князя Романа Мстиславовича. 1205 р., під час боярських заворушень жив при дворі угорського короля. Потім княжив у дрібних удільних князівствах Волині (разом з братом Васильком). Брав участь у битві русичів з монголами на р. Калці 1223 р. Неодноразово виступав проти польських та угорських завойовників, зосередив під своєю владою кілька удільних князівств, створив регулярне військо, оволодів Волинню, Галицьким князівством. Наступного року приєднав до своєї держави Київську землю. 1238 р. розгромив рицарів-хрестоносців під Дорогичином. Визнав зверхність Золотої Орди, але подовжував вести незалежну політику. Папа Римський надіслав йому королівську корону, яку князь прийняв і був коронований нею у Дорогочині 1253 р. Останні роки життя провів у боротьбі за цілісність своєї держави. Заснував кілька міст, зокрема Львів та Холм (нині м. Хельм у Польщі). Помер у Холмі. Після його смерті Галицько- Волинська держава — одна з наймогутніших держав тогочасної Європи — занепала.

Варіант 6. Прогнозовий.

Визначення та оцінка якостей особистості за впливом їх ідей та діяльності на нащадків. Вміння зробити правильний прогноз розвитку особи, культури, суспільства, держави.

Приклад. Життя, ідеї та діяльність Ярослава Мудрого.

Ярослав — син Володимира Святославовича та полоцької княжни Рогнеди. На десятому році життя, 988р., він був відірваний від матері і поставлений батьком намісником у Ростово-Суздальській землі, в Поволжі. Четверть століття просидів Ярослав на дуже відповідальному новгородському престолі.

І до книг він мав нахил, читаючи (їх) часто вдень і вночі. І зібрав він писців многих, і перекладали вони з гречизни на слов’янську мову письмо (святиє), і списали багато книг. І придбав він (книги), що ними поучаються віруючі люди і втишаються ученням божественного слова. Сей великий князь Ярослав, син Володимирів, засіяв книжними словами серця віруючих людей, а ми пожинаєм, учення приймаючи книжнеє.

У роки його (Ярослава) правління в Києві було створено перше писане законодавство “Руську правду”. Ярослав розбудував Київ, прикрасив його величезними спорудами: Дійсно Ярослав був самодержцем всієї Руської землі, як казали в таких випадках літописці. У роки його князювання ранньофеодальна імперія — Київська Русь — досягла чи не найвищої точки свого економічного злету й політичної моці. Тому ім’я Ярослава шанували на Русі протягом наступних століть

За часів Ярослава зріс рівень культури й освіти в Київській державі. Київ перетворився на одну з впливових столиць Європи, суперничав з Константинополем. Оборонні споруди “міста Ярослава” — грандіозні земляні вали — були вершиною тогочасного фортифікаційного мистецтва… В цей період утворилась одна з наймогутніших держав тогочасної Європи, держава, яка відповідала найвищим зразкам тогочасної цивілізації

Варіант 7. Дослідницький.

Уявлення про історичного діяча, його систему поглядів, діяльність. Оціночні судження формуються в учнів у процесі виконання лабораторно- практичних робіт. Більш детально вказаний метод описаний в монографії К. Баханова “Лабораторно-практичні роботи з історії України”.

Варіант 8. Накопичувальний.

Вивчення особистості здійснюється шляхом складання біографічних довідок, але в певній послідовній системі. Вчитель на початку року орієнтує учнів на вивчення певних історичних осіб. Накопичення інформації здійснюється учнями в урочний та позаурочний час, але за певними блоками. На кожен урок учень повинен дати свою порцію інформації. На кінець вивчення конкретного історичного періоду в учня накопичується матеріал, який дозволяє йому достатньо глибоко зрозуміти особистість.

Варіант 9. Художньо-публіцистичний.

Вивчення особистості здійснюється в процесі вивчення матеріалу підручника, хрестоматії, наукової та додаткової літератури, закінчується написанням рефератів, повідомлень, нарисів, есе, творів і мініатюр. Цей метод дозволяє не лише глибоко вивчати особистість, але й розвивати творчі здібності дітей.

Варіант 10. Схематичний.

Вивчення життя та діяльності історичних осіб через складання та використання схем-портретів. Навчальні схеми-портрети — наочні символи історичних подій які групуються навколо імені історичного діяча, створюючи цілісний образ історичного періоду. Схеми-портрети можна використовувати таким чином: на етапі закріплення, як логічні опорні схеми; при перевірці домашнього завдання: завдання різного типу; при вивченні нового матеріалу (демонстративна схема); складання схем-портретів — як творче завдання; як наочність; на повторювально-узагальнювальному, підсумкових уроках, при порівнянні. Наприклад : порівняйте діяльність Я. Мудрого та В. Великого.; в позакласній, факультативній роботі. Більш детально цей метод описаний в статті В. Тоболіна з аналогічною назвою в журналі “Історія в школах України”, 1999. — № 1. — с. 25-27.

Варіант 11. Ігровий.

Вивчення історичних осіб здійснюється через застосування дидактичних ігор. Крім того широко використовуються алгоритми та пам’ятки для характеристики діяльності історичного діяча. Наприклад:

1. Пригадайте або встановіть коли і в якій країні жив та діяв історичний діяч.
2. Опишіть його зовнішність та характер. (які риси допомагали або заважали йому досягти мети? Що ви в ньому цінуєте, а що засуджуєте?).
3. Перерахуйте основні результати його діяльності.
4. Встановіть, в інтересах кого він діяв.
5. Оцініть діяльність історичної особи (загальний висновок, власне ставлення) [23]

Перелік методів, які можуть застосовувати вчителі при вивченні особистості, не є повним. При цьому з свого арсеналу не слід виключати і традиційні методи навчання (розповідь вчителя про видатну особу, пояснення, розв’язання проблемних завдань, складання плану-оцінки, узагальнюючих характеристик, тощо).

Аналізуючи та оцінюючи діяльність школярів на уроці, присвяченому діяльності видатної особистості, необхідно, перш за все звернути увагу на вимоги державних програм до навчальних компетентностей учнів щодо вивчення історичних постатей на уроках історії в 7 класі, а саме:

1. Вміти аналізувати текст параграфа, документа, інших додаткових джерел знань та відбирати матеріал для характеристики історичних осіб.
2. Узагальнювати фактичний матеріал щодо характеристики особистостей.
3. давати стислу характеристику історичним діячам, самостійно готувати повідомлення про них.
4. Визначати історичних діячів за окремими елементами характеристики.
5. Розкривати значення видатних осіб в історичних процесах.
6. Співставляти діяльність осіб з певною історичною епохою, за допомогою вчителя визначати сучасників.

При аналізі уроку присвяченому вивченню історичної постаті вчителю у нагоді буде пам’ятка розроблена О. Пометун.

Пам’ятка щодо підготовки та планування самооцінки вчителем уроку, присвяченого видатній особі.

1. Визначення мети уроку та очікуваних результатів (знання, вміння, цінності).
2. Вибір показників та критеріїв оцінювання цих результатів:

а)   засвоєння біографічних даних видатної особи;

б)   визначення дій учнів, які свідчать про досягнення школярами очікуваних результатів;

в)   усвідомлення системи цінностей епохи, в яку жила видатна людина;

г)   формування власного відношення до певної історичної особи через розуміння її вкладу в історію.

3. Вибір конкретної стратегії оцінювання відповідної мети уроку:

а)   метод спостереження та підготовка форм для цього (список показників, анкети, оцінювальні листи, тощо);

б)   перевірка нарисів, творів-есе, повідомлень про видатну особу;

в)   експрес-опитування (усне або письмове);

г)   розширене опитування у формі екзамену за білетами;

д)   розв’язання творчих завдань, виконання контрольних вправ;

е)   збір та упорядкування інформації про особистість (портфоліо) і написання доповіді, реферату, наукової роботи;

є) само оцінювання учнями своєї роботи через застосування методу питань-відповідей, виставлення оцінок однокласникам та коментування їх.

4. Вибір шкали оцінювання:

а)   дванадцятибальна;

б)   рейтингова (десятибальна або стобальна);

в)   через категорії “високий”, “достатній”, “середній”, “низький” та ін.

5. Визначення шляху доведення до відома учнів очікувань вчителя:

а)   повідомлення учням очікуваних результатів заздалегідь, на початку вивчення теми;

б)   повідомлення учням очікуваних результатів, критеріїв, методів оцінювання на початку уроку;

в)   ознайомлення учнів з формами для оцінювання кожного критерію або рівня оцінки з наведенням прикладів в процесі роботи.

6. Реалізація на практиці розробленої моделі оцінювання [27] .

Отже в даному посібнику ми намагались звернути уваги учнів та вчителів на такі аспекти вивчення особистості: індивідуальні риси людини: її зовнішність, освіта, психологічний стан (особливості виховання, мотивації); найближче оточення (сім’я, друзі, однодумці та вороги); історичний період та країна в якій жив історичний діяч і т.д. Виходячи з цього вмістили матеріали, які допоможуть охарактеризувати історичну особу за частково-оціночним методом дослідження: вчитель разом з учнями дає оцінку особистості за окремими, але яскравими сторінками їх біографії; і пропонуємо таку схему:

Схема характеристики і оцінки діяльності історичного діяча:

1. Умови формування особистості:

а)   вплив сімейного виховання;

б)   найближче оточення;

в)   ідейний вплив;

г)   історичний час в якому формувалась особистість діяча.

2. Шлях формування особистості історичного діяча:

а)   його реакція на навколишню дійсність;

б)   перші життєві кроки;

в)   риси характеру.

3. Риси особистості, які проявились в його діяльності:

а)   погляди (світогляд);

б)   моральні принципи;

в)   риси характеру.

4. Оцінка діяльності:

а)   роль та місце особистості в історичних подіях;

б)   чиї інтереси захищав;

в)   результати та значення його діяльності для суспільства.