Раціональний трудовий режим дослідника ґрунтується на об’єднанні психофізичних особливостей працівників розумової праці і трудових звичок у науковій діяльності.

Одним із напрямів організації праці є вдосконалення умов праці.

Умови праці являють собою зовнішнє середовище, що оточує працівника в процесі виробництва і впливає на його працездатність і продуктивність праці.

Фактори, які визначають умови праці і впливають на здоров’я і працездатність людини, поділяють на такі групи:

1. соціально-економічні, тобто законодавча та нормативно-правова база, що регламентує умови праці;
2. санітарно-гігієнічні, тобто мікроклімат, стан повітряного середовища, освітлення, механічні коливання (вібрація, шум, ультразвук) і т.д. Майже всі елементи, які входять в цю групу, нормуються шляхом стандартів, санітарних норм і потреб;
3. психофізіологічні. Обумовлені змістом трудової діяльності дослідника, різними навантаженнями на руховий апарат, нервову систему і психіку людини, що пред’являються йому працею (енерговитрати, робоча поза, напруга зору і т.д.), монотонність трудового процесу, режими праці та відпочинку. Елементи цієї групи не мають чітких обґрунтувань щодо узаконених нормативів у порівнянні з елементами першої групи. Нормативи встановлені на тяжкі фізичні і монотонні роботи;
4. естетичні. Сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника (архітектурне, конструкторське, художнє оформлення інтер’єру, обладнання, оснащення, виробничого одягу тощо;
5. соціально-психологічні. Породжуються соціально-трудовими відносинами в суспільстві. До цієї групи слід віднести елементи, що характеризують взаємовідносини між учасниками колективу, його психологічний клімат, рівень конфліктності і т.д. Елементи цієї групи вивчаються за допомогою методів соціологічних досліджень.

Покращення умов праці безпосередньо впливає на основні показники роботи підприємства, зокрема продуктивність праці.

Розглянемо фактори, що впливають на ефективність розумової праці.

Відомо, що протягом дня працездатність не змінюється. Найбільш плідним є так званий ранковий пояс (з 8 до 15 годин), причому максимальна працездатність спостерігається з 10 до 13 годин, а потім у пообідній період (з 16 до 19 годин) і вечірній (з 20 до 22 годин). Ступінь уваги й ефективність запам’ятовування змінюється в сторону зменшення й уповільнення до кінця кожного пояса. Тому дуже важкий для запам’ятовування матеріал необхідно вивчати на початку кожного поясу.

У цей період встановлюються асоціативні зв’язки з раніше виконаними роботами по темі. Чим більше звичка до систематичної розумової праці, тим коротше період входження в роботу і тим скоріше настає найбільш продуктивний період – “робоча установка”.

На продуктивність розумової праці великий вплив робить “рефлекс на час”. Для його досягнення необхідно систематично працювати, не очікуючи коли з’явиться натхнення.

Досліднику необхідно встановити самоконтроль за обсягом роботи, що виконується, і за її новизною.

Наприкінці робочого дня варто аналізувати зроблене за день, систематизувати отримані нові наукові знання.

Велику роль у продуктивності розумової праці грає звичка до місця роботи, робоча обстановка. Поняття робочої обстановки містить в собі робоче приміщення (кімната, кабінет, лабораторія, бібліотека); робочу зону і розміщення предметів у ній (письмовий стіл, стілець, шафа, стелаж), температуру і вологість повітря навколишнього середовища, освітлення (природне, штучне); звукове поле (шум, вібрація).

Для забезпечення стійкої продуктивності розумової праці необхідно чергувати її з виробничими паузами. Не можна працювати довго без перерви, оскільки це знижує інтерес, веде до сильної перевтоми. Перерви слід робити через кожні 1-1,5 годин роботи на 10-15 хвилин, а через 3-4 години роботи відпочинок повинний бути більш тривалим — 0,5-1 години.

Відпочинок буває пасивним і активним. Для працівників розумової праці важливо, щоб відпочивала центральна нервова система (мозок) і органи почуттів. Найкращим відпочинком для мозку є сон. Досліднику слід лягати і вставати в чітко визначений час, припиняти напружену розумову працю не менш ніж за 1,5-2 години до сну.

Також ефективним є активний відпочинок у виді фізичного навантаження, оскільки розумова праця майже виключає її. Тому фізична культура і спорт деякою мірою знімає втому при розумовій праці. Ранкова гімнастика, ходіння пішки, обов’язкові прогулянки перед сном, фізкультпаузи протягом робочого дня — все це сприяє високопродуктивній праці науковця .

Для забезпечення продуктивності праці необхідне створення фізіолого-гігієнічного комфорту для виконання науково-дослідних процедур. Дослідники протягом 7-8 годин на день працюють, сидячи за столом, тому дуже важливо, щоб його габаритні розміри відповідали вимогам НОП. Дослідження показують, що висота конторського столу повинна відповідати висоті ліктів людини в положенні сидячи, висота стільця — висоті колінного суглоба над підлогою, приймаючи в увагу висоту каблука. Сидіння стільця не повинне бути плоским. Незначне поглиблення створює зручність для робочої пози дослідника. Більш зручні та гігієнічні стільці з м’якими сидіннями. Спинка стільця повинна бути широкою і вигнутою за формою спини людини.

На столі не повинно бути нічого зайвого. Оскільки погляд працюючого здебільшого спрямований у ліву сторону столу, то на ньому розміщають ще не оброблені документи, а по правій стороні — вивчені.

Освітлення є важливим чинником, що впливає на продуктивність праці дослідника. Гарне освітлення дає можливість виконувати роботу, не напружуючи зір, створює відчуття бадьорості, підсилює зорове сприйняття. Для працівників, зайнятих дослідженням, найбільш сприятливим є природне освітлення. Фізіологи затверджують, що при природному освітленні продуктивність праці на 10% вище, ніж при штучному.

Однак для забезпечення постійного і рівномірного освітлення робочих місць широко використовують штучне освітлення. Як штучне освітлення застосовують електричні лампи накалювання і люмінесцентні лампи. Для достатнього освітлення робочого місця його площа повинна охоплювати не менш 33% загальної площі зовнішніх стін. Освітлення повинне бути достатнім і не мигати, забезпечувати захист очей від прямого попадання світлових променів. Не повинно бути різких переходів від світла до тіні. Досить, якщо стіл довжиною 1,5 м освітлюється однією настільною лампою напругою 60 Вт, розташованою над ним на висоті 35 см.

Настільну лампу ставлять ліворуч і трохи попереду від працюючого, у противному випадку тінь від правої руки погіршує видимість і перешкоджає роботі. Світло повинне бути м’яким і не засліплювати.

В сучасних умовах широко застосовують люмінесцентні лампи, відомі за назвою “лампи денного світла”. При використанні цих ламп стомлення очей настає пізніше, ніж при звичайних лампах накалювання, а продуктивність підвищується.

Краща гострота зору буває при білому освітленні, гірша — при блакитному. Колір освітлення впливає не тільки на зір, але і на загальне самопочуття і працездатність.

Для загальної ефективності освітлення приміщення робочої кімнати рекомендується  фарбувати у  світлі тони. При цьому чим  світліше фарбування стін,

тим вище ефективність відображення світла.

Температурний режим за інших рівних умов також впливає на продуктивність праці. При низькій температурі в працюючого сидячи німіють кінцівки, зменшується швидкість рухів. Теплий одяг, хоч і знижує втрату внутрішнього тепла, створює незручність і загальмовує рух, прискорює стомлення. Підвищена температура приміщення також негативно позначається на продуктивності праці — прискорюється подих, збільшується потовиділення, що приводить до втрати солі в організмі і появі слабості.

Оптимальним температурним режимом у робочих приміщеннях дослідників є 18-20°С.

Для забезпечення сприятливих умов праці на робочому місці необхідно провітрювати приміщення. Для припливу свіжого повітря робоче приміщення рекомендується провітрювати через кожну годину роботи.

Робоча пауза є важливою передумовою правильної організації праці.

Багаторічні спостереження дають підставу зробити висновок, що неправильний вибір робочої пози приводить до розвитку в науковців хвороб, що здобуваються. Робочу позу науковця вважають правильною, якщо коліна в положенні сидячи знаходяться під робочою площею (столом).

Харчування дослідника також є найважливішим чинником продуктивності праці і не повинне бути надмірним, відповідаючи витратам енергії працівника.

До важливого заходу НОП на робочому місці відносять також виробничу естетику і культуру праці, тобто чистоту на робочому місці, естетичне оформлення робочого місця, одяг, позу й ін.

Отже, комплекс заходів щодо організації робочого місця дослідника забезпечує збереження здоров’я і виконання досліджень з найбільшою ефективністю.