Освіта та самоосвіта

Реферати, дослідження, наукові статті онлайн

Державна система управління освітою в Україні

Вища освіта в країні регулюється і керується Конституцією України, законами, постановами Верховної Ради, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, нормативними актами Міністерства освіти і науки України, міністерств і відомств, що мають підвідомчі навчальні заклади.

Відповідно до Конституції України кожен громадянин має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

У Конституції також закріплене право одержання безоплатної вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі. Державне регулювання безпосереднє здійснюється відповідно до Закону України «Про вищу освіту» № 2984-ІІІ від 17.01.2002 р.

Відповідно до цього Закону вища освіта розглядається як рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.

Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості і вищої цінності суспільства, розвиток його талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення його загальноосвітнього рівня, забезпечення економіки кваліфікованими фахівцями.

Україна законодавчо визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства. Це і зрозуміло, адже роль освіти, в тому числі вищої, з розвитком суспільного прогресу зростає. Вища освіта відіграє найважливішу роль у створенні цілісності (особистості, культури, цивілізації). Освіта виступає не просто як навчання знанням (інформаційне впорскування), вона сприяє усвідомленню себе і світу, зануренню в культуру, окультуренню думки, почуттів, перетворенню внутрішнього світу людини за законами гармонії.

Управління освітою на рівні держави здійснюється наступними органами виконавчої влади( рис.4).

Державні органи управління вищою освітою України забезпечують:

  • створення нормативно-правової документації діяльності вузу;
  • встановлення вимог до змісту, рівня й обсягу освіти;
  • проведення державної акредитації вузу;
  • здійснення інформаційного забезпечення освітньої діяльності;
  • соціальний захист учасників навчально-виховного процесу;
  • встановлення нормативів матеріально-технічного і фінансового забезпечення;
  • формування державного замовлення;
  • одержання або придбання нерухомого майна й устаткування, необхідного для забезпечення освітньої діяльності відповідно до нормативів і т.д.

Треба відзначити, що повна реалізація зазначених положень дозволить вищій школі ритмічно функціонувати, повною мірою виконувати покладені на неї функції та досягати цільових настанов — випускати висококваліфікованих фахівців, затребуваних практикою.

Державне регулювання і контроль якості підготовки докторів (кандидатів) наук здійснює Вища атестаційна комісія України (ВАК).

Міністерство і науки освіти України, Кабінет Міністрів України, ВАК України розробляють нормативні документи, що регулюють освітню діяльність і доводять їх до вузів. Всі нормативні документи узгоджуються з Законом України «Про вищу освіту» і Конституцією України.

Законом України «Про вищу освіту» визначені державні стандарти освіти, встановлені вимоги до змісту, обсягу і рівня освітньої і професійної підготовки в Україні. Саме ці стандарти є основою оцінки освітнього й освітньо-кваліфікаційного рівня громадян незалежно від форм одержання освіти. Треба сказати, що державні стандарти освіти розробляються окремо по кожному освітньому й освітньо-кваліфікаційному рівні і затверджуються Кабінетом Міністрів України. В практичній діяльності відповідність освітніх послуг державним стандартам і вимогам визначається Міністерством освіти і науки України, міністерствами і відомствами, яким підпорядковані заклади освіти, місцевими органами освіти. Перевірка цієї відповідності здійснюється шляхом ліцензування, інспектування, атестації, акредитації закладів освіти в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів містять наступні складові:

  • перелік спеціалізацій за спеціальностями;
  • варіативні частини освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників вищих навчальних закладів;
  • варіативні частини освітньо-професійних програм підготовки;
  • варіативні частини засобів діагностики якості вищої освіти;
  • навчальні плани;
  • програми навчальних дисциплін.

Дуже важливим етапом оцінки якості освітньої діяльності є акредитація. За результатами акредитації вищих навчальних закладів освіти Міністерство освіти і науки України разом з міністерствами і відомствами, яким підпорядковані установи освіти:

— визначає відповідність фактично наданих освітніх послуг державним стандартам визначеного освітньо-кваліфікаційного рівня по напрямках (спеціальностям), надає право видачі документа про освіту державного зразка;

— встановлює рівень акредитації закладу освіти;

— надає визначену автономію закладу освіти відповідно до отриманого статусу;

— інформує громадськість про якість освітньої та наукової діяльності вищих закладів освіти;

— вирішує у встановленому порядку питання про реорганізацію вищого закладу освіти з наданням відповідного статусу або його ліквідації.

Якщо говорити про освіту як про систему, то її можна представити як мережу вищих навчальних закладів усіх форм власності, інших юридичних осіб, що надають освітні послуги в сфері вищої освіти й органів, що здійснюють управління вищою освітою.

До структури вищої освіти входять освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні:

  1. освітні рівні:
  • неповна вища;
  • базова вища освіта;
  • повна вища освіта.
  1. освітньо-кваліфікаційні рівні:
  • молодший спеціаліст;
  • бакалавр;
  • спеціаліст, магістр.

Неповна вища освіта – освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікації за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста;

Базова вища освіта — освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікації за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра;

Повна вища освіта — освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікації за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра.

Подальше підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня пов’язано з роботою над дисертаціями на здобуття наукових ступенів кандидатів і докторів наук і одержанням наукових звань.

Наукові ступені кандидата і доктора наук присуджуються спеціалізованими вченими Ради вищих навчальних закладів освіти, наукових установ і організацій у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вчені звання — старший науковий співробітник, доцент, професор — надаються на основі рішень Вчених рад вищих закладів освіти, наукових установ і організацій у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Слід зазначити, що вища освіта забезпечує фундаментальну наукову, професійну і практичну підготовку, одержання громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їхнього покликання, інтересами і здібностями, удосконалення наукової і професійної підготовки, перепідготовки і підвищення їхньої кваліфікації.

Прийом громадян у всі вузи, незалежно від їхніх форм власності і джерел оплати за навчання, здійснюється на конкурсній основі у відповідності зі здібностями абітурієнтів.

Контроль за дотриманням принципів соціальної справедливості та законності при прийомі громадян до вищої установи освіти здійснюється органами, уповноваженими Законом України «Про вищу освіту». Слід зазначити, що особливо обдарованим студентам забезпечуються навчання і стажування по індивідуальних планах, установлення спеціальних державних стипендій, створення умов для навчання за кордоном.

До вищих закладів освіти відносяться: технікуми (училища), коледжі, інститути, консерваторії, академії, університети і т.д.

У відповідності зі статусом вищих закладів освіти встановлені чотири рівні акредитації:

  • перший рівень — технікум, училище, інші прирівняні до них вищі заклади освіти;
  • другий рівень — коледж, інші прирівняні до вищих закладів освіти;
  • третій і четвертий рівень (в залежності від результатів акредитації)- інститут, консерваторія, академія, університет.

Вищі заклади освіти здійснюють свою діяльність за державним контрактом (замовленням) як основною формою регулювання відносин між закладами освіти і підприємствами, установами, організаціями, громадянами.

Крім методичної й організаційної роботи у вузах здійснюється наукова діяльність. Наукова діяльність у системі вищої освіти включає виконання науково-дослідних робіт, а також підготовку наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації. Науково-дослідна робота є складовою частиною підготовки фахівців і здійснюється науковими колективами, окремими вченими за договорами, контрактами, замовленнями, програмами, проектами. Отже, науково-дослідна робота у вузі тісно корелюється з навчальною і методичною роботою (для виконання наукових досліджень створюються наукові заклади, технологічні парки, центри нових інформаційних технологій, науково-технічної творчості й інші формування). Слід зазначити, що держава визнає пріоритет фундаментальних досліджень, що здійснюються в системі вищої освіти.

Вищому закладу освіти може надаватися автономія. Відповідно до рівня акредитації автономія передбачає права вузу на:

— визначення змісту освіти;

— визначення планів прийому студентів, аспірантів, докторантів з урахуванням державного контракту (замовлення) і угод з підприємствами, організаціями, громадянами;

— встановлення і присвоєння вчених звань вищому закладу освіти четвертого рівня акредитації;

— інші повноваження, що делегуються вищому закладу освіти відповідно до його статусу державними органами управління освітою.

Сам вищий заклад освіти може делегувати свої окремі повноваження державним органам управління освітою.

Окремого розгляду заслуговує фінансово-господарська діяльність закладів освіти України.

Фінансування всіх державних закладів освіти, а також установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, державних підприємств, а також додаткових джерел фінансування. Не зайво підкреслити, що кошти закладів освіти та науки, що цілком або частково фінансуються з бюджету, отримані від здійснення або на здійснення діяльності, передбаченої їх статутними документами, не вважаються прибутком і не обкладаються податком. До додаткових джерел фінансування відносяться:

— кошти, отримані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів (контрактів);

— плата за надання додаткових освітніх послуг;

— кошти, отримані за науково-дослідні роботи (послуги й інші роботи, виконані закладом освіти за замовленням підприємств, установ, організацій і громадян);

— доходи від реалізації продукції учбово-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруджень, обладнання;

— дотації з місцевих бюджетів;

— кредити і позички банків, дивіденди від цінних паперів і доходи від розміщення на депозитних внесках тимчасово вільних позабюджетних коштів;

— валютні надходження;

— добровільні грошові внески, матеріальні цінності, отримані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян;

— інші кошти.

Об’єкти освіти та науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов’язані з навчальним і науковим процесом, не можуть бути приватизовані, перепрофільовані чи використані не за призначенням. Діючим в Україні законодавством передбачено, що потреби державних закладів освіти й установ, організацій системи освіти для розвитку їх матеріально-технічної бази задовольняються державою в першочерговому порядку відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України нормативів.

Закладам освіти, науковим, науково-виробничим закладам системи освіти, органам державного управління освітою надане право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до законодавства на основі договорів, укладених ними з іноземними юридичними, фізичними особами, мати власний валютний рахунок, створювати спільні підприємства.

Держава сприяє міжнародному співробітництву закладів освіти й органів управління освітою шляхом виділення відповідних валютних асигнувань, звільнення від оподаткування, сплати мита і митного збору за навчальне, наукове та виробниче обладнання і посібники, що надходять для них через кордон для навчальних і наукових цілей.