Правове регулювання чартерних авіаперевезень на Україні
Вступ
1. Правове забезпечення розвитку цивільної авіації
1.1. Аналіз та перспективи розвитку перевезень
1.2. Конкуренція в ринкових умовах та її регулювання
2. Правове регулювання чартерних авіаперевезень на Україні
2.1. Правове регулювання чартерних повітряних перевезень
2.2. Умови укладення договору авіаперевезення
2.3. Документи, що надаються експлуатантом для отримання дозволів
2.4. Порядок розгляду документів на одержання дозволу в Укравіації
2.5. Контроль за додержанням умов, зазначених у дозволах
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Актуальність теми. Дослідження правового регулювання чартерними авіапепевезеннями в сучасних умовах є досить актуальною проблемою. Чартерне перевезення — віафрахтові перевезення, при яких організатори чартерів пропонують пасажирам або відправникам вантажу відмовитися від волі вибору рейса і здійснювати перевезення по більш низьких авіатарифах на зафрахтованому ними літаку, як правило, у менш зручне для пасажирів і клієнтури час.
Кон'юнктура ринку повітряних перевезень відноситься до категорії ринкової кон'юнктури, тому що вона характеризує стан справ на ринку повітряних перевезень. Стосовно конкретної авіалінії ринок поділяється на внутрішній і зовнішній. Під внутрішнім ринком розуміється місцевий ринок, на якому попит на міжнародні перевезення безпосередньо тяжіє до авіалінії між двома країнами і задовольняється перевізниками, що пропонують свої послуги на цій лінії. Під зовнішнім ринком варто розуміти ринок за межами внутрішнього, на якому є попит, що тяжіє до задоволення сукупністю авіаліній, експлуатованих між даними регіонами.
Світовий ринок повітряних перевезень являє собою багатофакторну динамічну систему, що представляє собою регулярно взаємодіючу і взаємозалежну групу окремих складових частин, що утворюють єдине ціле. Складовими частинами ринкової системи є:
1) система світового повітряного транспорту, що пропонує сукупну транспортну продукцію;
2) система формування попиту, що включає в себе систему цін, систему продажу і залучення покупців і т.д.;
3) система задоволення попиту, що охоплює інфраструктуру світового повітряного транспорту, власну інфраструктуру авіакомпаній і всю систему транспортних послуг.
Чартерні перевезення одержали широке поширення у міжнародних вантажних перевезеннях. На вантажних чартерних літаках найчастіше перевозяться великогабаритні і великовагові вантажі, живі тварини, хімікати, ранні овочі і фрукти, а також інші вантажі, перевезення яких не завжди може бути здійснена на регулярних рейсових літаках. Вантажні чартерні перевезення здійснюються також на тих напрямках, де немає регулярних вантажних ліній. Інтенсивний розвиток авіачартерних перевезень спричинило за собою утворення так званих "незалежних" чартерних авіакомпаній.
Тема: „Правове регулювання чартерних авіаперевезень на Україні”.
Мета: розкритиправове регулювання чартерних авіаперевезень на Україні.
Завдання роботи:
— аналіз перспектив розвитку перевезень та конкуренції в ринкових умовах та її регулювання;
— показати правове регулювання чартерних повітряних перевезень;
— визначити умови укладення договору авіаперевезення та порядок розгляду документів на одержання дозволу в Укравіації.
1. Правове забезпечення розвитку цивільної авіації
1.1. Аналіз та перспективи розвитку перевезень
Правовою основою діяльності і розвитку цивільної авіації є Конституція України (254к/96-ВР), Повітряний кодекс України (3167-12), Закон України "Про транспорт" (232/94-ВР), а також інші законодавчі та нормативні акти, що діють в цивільній авіації і на транспорті в цілому [13].
Правова база цивільної авіації України створюватиметься шляхом:
— удосконалення діючих та розроблення нових актів законодавства, що стосуються діяльності цивільної авіації;
— визначення як базової системи авіаційних правил, норм і стандартів (американської-FAR, європейської-JAR або системи АП Міждержавного авіаційного комітету) для гармонізації відповідних авіаційних правил України;
— визначення та акредитації закладів, установ, фахівців для створення авіаційних правил, норм і стандартів; використання для цієї мети потенціалу національних наукових, освітніх та виробничих закладів;
— створення системи доведення нормативно-правових документів до
безпосередніх користувачів незалежно від форм власності [11, с. 154].
Розроблення авіаційних правил здійснюватиметься відповідно до затверджених графіків з визначенням пріоритетності найважливіших та першочергових правил. Контроль за розробленням правил, їх державна реєстрація та введення у дію є одним з основних завдань державного регулювання цивільної авіації.
Передбачається використання можливостей спільного розроблення нормативних документів з відповідними зарубіжними або міжнародними організаціями.
Порядок внесення змін і доповнень до актів законодавства, що стосуються цивільної авіації, визначається законодавством України.
Передбачається встановлення постійного контролю за виконанням авіакомпаніями, авіапідприємствами, іншими суб'єктами цивільної авіації вимог діючих нормативно-правових актів, в тому числі контролю за приведенням установчих документів та організаційно-правових форм суб'єктів сфери цивільної авіації у відповідність із законодавством.
Обсяги ринку авіаційних перевезень визначаються потребами населення та загальнодержавного і приватного господарського комплексу в цих послугах, купівельною спроможністю пасажирів і вантажовідправників.
Виходячи із зручного географічного положення України та численної української діаспори, на ринку перевезень до 2010 – 2015 років можна визначити такі важливі для перевізників України сегменти ринку та основні орієнтовні завдання щодо їх освоєння:
Північна Америка: в разі заміни літаків, що планується у найближчі два роки, можливо збільшити обсяг перевезень до 2000 року вдвічі, до 2005 року — втричі, до 2010 року — в чотири рази порівняно з 1995 роком і виконувати регулярні польоти з кількох міст України до 6 — 8 міст цього регіону на 200-місних далеко-магістральних літаках.
Південна Америка: можливо розпочати до 2000 року польоти в одну з країн цього перспективного регіону (Бразилія, Аргентина, Перу, Чілі) і вийти на виконання регулярних перевезень. Польоти виконуватимуться на трансконтинентальних літаках з проміжними посадками в південних містах США.
Європа: передбачається інтенсивний розвиток перевезень, поступове охоплення ними майже всіх європейських країн, збільшення кількості рейсів, вихідних пунктів в Україні та країнах Європи.
Загальний обсяг перевезень порівняно з 1995 роком повинен збільшитись до 2000 року в півтора — два рази, до 2010 року — втричі. Планується широке використання різних типів повітряних суден (середньомагістральних, близькомагістральних, літаків місцевих ліній) місткістю від 30 до 150 пасажиромісць [11, с. 156].
Африка: триватиме освоєння ринку країн Північної Африки, передбачається розпочати регулярні польоти до Центральної та Південної Африки. Обсяги перевезень повинні збільшитись в 1,5 раза до 2000 року і в 2,5 раза до 2010 року порівняно з 1995 роком [11, с. 156].
Використовуватимуться середньо-магістральні літаки.
Близький Схід: ринок перевезень до цього регіону сформовано, нині він охоплює майже всі країни регіону. Головне завдання — переведення на регулярну основу численних чартерних польотів.
Значного збільшення пасажирських перевезень не передбачається.
Азія: триватиме освоєння маршрутів до Китаю та Індії, повинні відкритися регулярні рейси до Таїланду та Індонезії. Планується відкрити нові маршрути до Японії, Кореї, Пакистану та деяких інших країн. Обсяг перевезень збільшиться в 1,7 рази до 2000 року і втричі — до 2010 року. На азіатських маршрутах до 2000 року передбачається використання літаків ІЛ-62М, ТУ-154М, із заміною їх на більш сучасні впродовж наступних двох — трьох років.
Австралія, Океанія: дуже віддалений регіон. Наявність численної діаспори в Австралії та Новій Зеландії може бути основою для відкриття регулярних польотів, але не раніше 2005 року.
Росія, Білорусія, Прибалтика, Середня Азія: очікується поступове відновлення ринку збільшення кількості польотів [11, с. 157].
Розвиток перевезень залежатиме від розвитку політичних і економічних взаємовідносин між державами. Потенційний ринок цих регіонів дуже великий і зараз його освоєно лише на 10 відсотків від рівня 1991 року. Більш швидкими темпами прогнозується зростання авіаперевезень до міст Тюменського регіону, Сибіру, Далекого Сходу, Середньої Азії [11, с. 158].
Закавказзя: перевезення до Азербайджану, Вірменії, Грузії виконуються досить стабільно і охоплюють понад 7 пунктів закавказького регіону з 12 міст України. З переведенням більшості чартерних рейсів на регулярну основу та за кращої організації перевезень і їх продажу можна очікувати збільшення обсягів перевезень у 1,5 — 2 рази до 2000 року і в 2,5 — 3 рази до 2010 року [11, с. 158].
Внутрішні перевезення: зусилля перевізників і підтримка державних органів спрямовуватимуться на розвиток внутрішніх українських перевезень. Необхідно значно підвищити якість обслуговування пасажирів на внутрішніх лініях, наблизивши стандарти сервісу до міжнародних. Внутрішні рейси будуть зручно стикуватись з міжнародними. Обсяги перевезень на внутрішньому ринку мають збільшитись до 2010 року втричі [11, с. 159].
Світовий досвід авіаперевезень свідчить про високу інтенсивність розвитку вантажних перевезень, тому передбачається здійснювати заходи щодо значного збільшення вантажоперевезень українськими авіаперевізниками. При цьому буде враховано наявний потенціал в Україні значної кількості повітряних суден транспортно-вантажної авіації, а також можливості української авіапромисловості у створенні повітряних суден цього класу.
Для запобігання демпінговим тарифам передбачається надання дозволів на вантажні міжнародні перевезення в порядку, що враховує вимоги Світової Організації Торгівлі (СОТ).
З виходом економіки України з кризового стану слід очікувати значне зростання попиту на авіаційні послуги в народному господарстві. Для задоволення цього попиту передбачається створення однієї чи кількох лізингових фірм, що забезпечуватимуть відновлення наявного парку суден авіації застосування в народному господарстві, підтримання його у справному стані і матимуть змогу на орендних засадах передавати їх експлуатантам для безпосереднього надання послуг в Україні та за її межами.
1.2. Конкуренція в ринкових умовах та її регулювання
В Україні зареєстровано понад 100 авіаційних компаній, з яких 6 виконують регулярні перевезення за розкладом, а інші — чартерні рейси. Крім того, регулярні перевезення здійснюють також 20 іноземних авіакомпаній [11, с. 159].
Співвідношення між обсягами перевезень за розкладом з урахуванням кількості запропонованих крісел повітряних суден таке: 48 відсотків перевезень виконуються українськими авіакомпаніями, 52 — іноземними авіаперевізниками.
Враховуючи те, що Україною підписані угоди про повітряне сполучення з більш як 50 країнами, можна передбачити збільшення кількості іноземних авіаперевізників на українському ринку авіаперевезень, зменшення загального числа вітчизняних авіакомпаній і водночас збільшення тих, що виконуватимуть регулярні перевезення.
В умовах жорсткої конкуренції з боку іноземних авіакомпаній, які мають найсучасніші літаки, багаторічний досвід і кращі фінансові можливості для здійснення експансії на українському ринку авіаперевезень, забезпечуватиметься державна підтримка вітчизняних перевізників, у тому числі ефективне регулювання їх доступу до ринку авіаперевезень та створення умов для підвищення їх конкурентоспроможності.
У найближчі п'ять років в Україні відбудуться докорінні зміни в оснащенні парку літаків та в системі управління галуззю, що дасть змогу підвищити конкурентоспроможність основних вітчизняних перевізників.
Передбачається запровадити національні стандарти вимог якості до авіаперевізників, що працюють на ринку України, і провести ревізію раніше виданих ліцензій на право виконання комерційних польотів на вже встановлених маршрутах.
На даному етапі розвитку для виконання соціальних та політичних цілей в Україні Кабінет Міністрів України з урахуванням пропозицій Міжвідомчої комісії з питань авіаційної політики, безпеки авіації та використання повітряного простору, створеної при Президентові України, визначатиме сильні авіакомпанії з наданням їм статусу Національного авіаперевізника [11, с. 162].
Критерії визначення Національного авіаперевізника, умови його роботи встановлюватимуться відповідними нормативними документами.
З метою захисту внутрішнього ринку авіаперевезень будуть розроблені принципи визначення перевізників на внутрішні авіалінії та встановлені відповідні вимоги до авіакомпаній і аеропортів.
Усі види перевезень (регулярні та нерегулярні) матимуть чіткі визначення; будуть розроблені правила та інші нормативні акти ліцензування діяльності в цивільній авіації, якими передбачатиметься надання дозволів (ліцензій) суб'єктам підприємництва на недискримінаційній основі.
Передбачається розширення і розвиток продажу регулярних перевезень через міжнародні системи резервування, співвласниками яких мають бути вітчизняні авіаперевізники.
Тарифна політика авіакомпаній має базуватися на вимогах міжнародної організації авіаперевізників (ІАТА), з урахуванням ринкового попиту, необхідності покриття власних витрат тощо [11, с. 162].
Із зростанням купівельної спроможності українських громадян зблизяться рівні тарифів для вітчизняних та іноземних пасажирів.
Кабінет Міністрів України проводитиме цілеспрямовану протекціоністську політику щодо захисту вітчизняних перевізників шляхом здійснення рішучих і обгрунтованих заходів, в основу яких мають бути покладені вимоги СОТ відносно торгівлі послугами.
У програмах розвитку аеропортів і аеровокзальних комплексів в Україні буде передбачено створення в головних центрах країни транзитних пунктів, зручних для стикування міжнародних і внутрішніх перевезень.
Державна політика щодо аеропортів, служб управління повітряним рухом, державних служб зв'язку, державних навчальних закладів і наукових установ та інших природних монополістів у цивільній авіації, нормативне регулювання їх діяльності забезпечуватиме рівні умови та можливості для всіх авіаперевізників [11, с. 163].
2. Правове регулювання чартерних авіаперевезень на Україні
2.1. Правове регулювання чартерних повітряних перевезень
Повітряні перевезення здійснюються у відповідності до вимог Конвенції для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреаль, 28 травня 1999 року), а також норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Повітряного кодексу України. Вони регулюються Наказом Мінтрансу № 793 від 14.10.2003 року «Про затвердження Правил повітряних перевезень вантажів» (зареєстровано у Мінюсті України 07.11.03р. за № 1023/8344) Наказом Мінтрансу № 568 від 25.07.03 р. «Про затвердження Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу» (зареєстровано у Мінюсті України 29.08.03 р. за № 755/8076) та іншими нормативними актами, та загальних положень про перевезення і правил перевезення та надання послуг [13].
Повітряний перевізник — центральний суб’єкт відносин перевезення. Повітряним перевізником визнається будь-яка юридична чи фізична особа, яка виконує повітряні перевезення і має права експлуатанта авіаційної техніки. Стосовно іноземних повітряних перевізників визнаються права експлуатанта за документами, які видані компетентним органом відповідної зарубіжної держави і які відповідають вимогам міжнародних договорів та угод, учасницею яких є Україна [12, с. 180].
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1397 вiд 15.11.1996 року «Про затвердження Положення про національного повітряного перевізника» передбачено перевізника із спеціальним статусом — національного повітряного перевізника. Запровадження для авіаційних підприємств статусу національного повітряного перевізника передбачає створення умов для поліпшення транспортних зв’язків України з іншими державами та підвищення конкурентоспроможності вітчизняних авіапідприємств на міжнародному ринку транспортних послуг. Статус національного повітряного перевізника підприємству надається за умов: підприємство є юридичною особою згідно із законодавством України і основним видом його діяльності є авіаційні перевезення; більш як 50 відсотків належного йому майна перебуває у державній власності; діяльність підприємства повністю відповідає вимогам Повітряного кодексу України; повітряні судна, які експлуатуються ним на повітряних трасах, відповідають міжнародним технічним вимогам; підприємство має власний сертифікат експлуатанта, товарний знак, трилітерний код ІКАО, телефонну позначку та власну перевізну документацію; протягом останніх трьох років не має тяжких порушень щодо виконання польотів згідно з офіційними повідомленнями. Надання авіаційному підприємству статусу національного повітряного перевізника здійснюється на конкурсних засадах за поданням Мінтрансу на підставі рішення Кабінету Міністрів України. Національний повітряний перевізник зобов’язаний забезпечувати: першочергове виконання обов’язків, що випливають із міжнародних договорів України, замовлень та окремих завдань Кабінету Міністрів України на повітряні перевезення; належний рівень безпеки польотів, авіаційної та екологічної безпеки, регулярності польотів та культури обслуговування. Авіаційне підприємство, якому надано статус національного повітряного перевізника, може бути позбавлене цього статусу у разі недодержання ним вимог [12. с. 182].
Повітряні перевезення виконуються на підставі договору. Кожний договір повітряного перевезення та його умови посвідчуються документом на перевезення, який видається авіаційним підприємством або уповноваженими ним організаціями чи особами (агентами).
Документами на перевезення є: квиток — при перевезенні пасажира; багажна квитанція — при перевезенні речей пасажира як багажу; відповідні документи — при перевезенні вантажу, пошти та інших предметів. Форми документів на перевезення та правила їх застосування встановлюються Укравіатрансом [12, с. 182].
Авіаційні перевезення поділяються на внутрішні перевезення та міжнародні перевезення. Внутрішні перевезення — це перевезення, при яких пункт відправлення і пункт призначення розташовані на території однієї держави і перевезення не передбачає зупинки на території іншої держави.
Міжнародні перевезення — це перевезення, здійснюване відповідно до договору міжнародного повітряного перевезення, при якому пункт відправлення і пункт призначення незалежно від наявності перевантаження або перерви в перевезенні розташовані:
1) на території двох держав,
2) на території тієї самої держави, якщо передбачена зупинка на території іншої держави [12, с. 183].
Окремо визначається так зване змішане перевезення — перевезення пасажира, багажу або вантажу, здійснюване перевізниками різних видів транспорту.
Особливий вид перевезення — чартерне повітряне перевезення — виконується на підставі договору чартеру (фрахтування повітряного судна), за яким одна сторона (фрахтівник) зобов’язується надати іншій стороні (фрахтувальнику) за плату всю місткість одного чи кількох повітряних суден на один або кілька рейсів для повітряного перевезення пасажирів, багажу, вантажу і пошти або для іншої мети, якщо це не суперечить чинному законодавству України [12, с. 184].
Договір перевезення пасажира та багажу посвідчується квитком встановленого зразку, який підтверджує укладення договору перевезення і містить істотні умови перевезення.
Договір перевезення вантажу посвідчується вантажною авіаційною накладною, яка підтверджує укладення договору повітряного перевезення вантажу між перевізником і відправником, умови перевезення і прийняття вантажу перевізником. Умови договору, що містяться у вантажній накладній, являють собою короткий виклад основних положень щодо перевезення. Вантажна накладна складається і підписується відправником і вручається перевізнику разом із вантажем.
У міжнародних перевезеннях правилами висуваються додаткові вимоги, зокрема ввезення, вивіз або транзит вантажу повинні бути дозволені законами і правилами країни, на територію, із території або через територію якої здійснюється перевезення. Правила встановлюють спеціальні терміни здійснення транспортних операцій, спеціально обумовлюються обов’язки по сплаті податків, мита і зборів, які накладаються на перевезений вантаж державними органами і місцевою владою або адміністрацією аеропорту будь-якої країни, на території, із території або через територію якої здійснюється перевезення і які підлягають сплаті відправником або одержувачем (перевізник може, але не зобов’язаний оплачувати такі податки, мита і збори, відправник і одержувач несуть перед перевізником солідарну відповідальність по відшкодуванню йому цих витрат). Питання міжнародних перевезень регулюється Конвенцією для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреаль, 28 травня 1999року), Наказом Мінтрансу № 793 від 14.10.03 «Про затвердження Правил повітряних перевезень вантажів», Наказом Мінтрансу №568 від 25.07.03 р. «Про затвердження Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу» та іншими нормативними актами [13].
При будь-яких видах перевезень авіаційний перевізник завжди має право: встановити свої правила повітряних перевезень, які спрямовані на підвищення ефективності та якості перевезень і не містять умов та норм обслуговування пасажирів і клієнтури нижчих за рівень вимог, встановлених відповідним органом державної виконавчої влади; відмовити пасажиру в перевезенні у випадках, передбачених правилами перевезення на повітряних лініях.
У свою чергу за пасажиром завжди залишається право відмовитися від повітряного перевезення і одержати назад суму грошей у порядку, встановленому законодавством України.
Окремий предмет перевезень — пошта. Умови і правила перевезення пошти погоджуються з Міністерством зв’язку України (див. спільний Наказ Державного комітету зв’язку та інформатизації України та Міністерства транспорту України № 105/297 від 08.06.99 «Про затвердження Правил перевезення пошти повітряними суднами») [13].
Договір про перевезення пошти повітряними суднами укладається у формі двосторонньої угоди між підприємством поштового зв’язку та авіаційними підприємствами (авіакомпаніями). Договір має бути укладений у письмовій формі та повинен відповідати вимогам законодавства України. Істотними умовами Договору є: найменування сторін; предмет Договору; термін, на який укладається Договір; умови перевезення пошти; обов’язки та відповідальність сторін; розмір, склад та графік платежів, умови їх перегляду; умови дострокового розірвання Договору; дата і місце укладання Договору. За згодою сторін у Договорі можуть бути передбачені інші умови. Правилами передбачено примірний договір про перевезення пошти [12, с. 185].
За договором авіапідприємства беруть на себе зобов’язання прийняти пошту до перевезення, своєчасно і в цілості доставити довірену їм пошту в пункти призначення та видати пошту підприємству поштового зв’язку, а підприємство поштового зв’язку бере на себе зобов’язання оплатити перевезення пошти в установленому порядку та прийняти її в пункті призначення.
Відправлення повинні відповідати вимогам, установленим актами Всесвітнього Поштового Союзу, Поштовими правилами та законодавчими актами країн відправлення і призначення. Поштові відправлення здаються авіапідприємствам разом із супровідними документами [12, с. 185].
Пошта вважається прийнятою до перевезення з моменту, коли працівник авіапідприємства або уповноважена ним особа прийняли пошту від працівника підприємства поштового зв’язку і видали примірник накладної з розпискою, засвідченою особистим штампом працівника авіапідприємства або штампом авіапідприємства в прийманні пошти, із зазначенням словами кількості прийнятих відправлень і речей, дати та часу приймання, посади і прізвища працівника, що прийняв пошту.
Навантаження пошти у повітряні судна, а також її розвантаження з повітряних суден і транспортування до підприємств зв’язку виконуються силами і засобами аеропортів на основі угод з авіаперевізником. В аеропортах, де відсутні підприємства поштового зв’язку, пошта завантажується у повітряні судна і розвантажується з них силами і засобами аеропортів, а від складу аеропорту до підприємств поштового зв’язку та у зворотному напрямку транспортується силами і засобами підприємств поштового зв’язку. Навантаження пошти в повітряне судно здійснюється у зворотній послідовності її розвантаження в пунктах посадки повітряних суден. Пошта для кожного пункту посадки повинна відділятися у повітряному судні сітками або іншими засобами. Навантаження пошти в повітряне судно і розвантаження з нього здійснюються працівниками аеропорту в присутності особи, відповідальної за комерційне завантаження з боку авіапідприємства [12, с. 186].
Пошта вважається доставленою до підприємства зв’язку з моменту, коли працівник підприємства поштового зв’язку прийняв пошту від працівника авіапідприємства і видав відповідну розписку.
У разі доставлення пошти з порушенням порядку, встановленого Правилами, розписка за фактично прийняту пошту видається працівником поштового зв’язку тільки після складення і підписання сторонами міжвідомчого акта.
Перевезення зброї, боєприпасів, вибухових і отруйних речовин, ядерного палива, радіоактивних речовин та інших вантажів, які належать до особливо небезпечних, здійснюються за дозволом компетентних органів згідно зі спеціальними правилами. Договори перевезення небезпечних вантажів зазнають впливу імперативних норм Наказу Мінтрансу № 509 від 25.10.99 року «Про затвердження Інструкції про повітряні перевезення спеціальних та небезпечних вантажів» [13].
Іноземні перевізники здійснюють свою діяльність на території України згідно із законодавством України, міжнародними угодами та договорами.
2.2. Умови укладення договору авіаперевезення
Дозволи видаються Укравіацією. Дія Положення в частині видачі дозволів поширюється на експлуатантів — суб'єктів підприємницької діяльності, що зареєстровані в Україні, а також на іноземних суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють авіаційну діяльність в Україні відповідно до чинного законодавства [3].
Доступ українських експлуатантів до конкретного ринку авіаційних перевезень та робіт, що здійснюються з комерційною метою, регулюється шляхом видачі дозволів:
— на експлуатацію повітряних ліній:
— у межах України (в тому числі чартерні перевезення);
— міжнародних (за винятком чартерних перевезень);
— на виконання чартерних міжнародних перевезень пасажирів та (або) вантажу з України або в Україну;
— на виконання польотів в інших державах;
— надання інших видів комерційних прав експлуатантам та суб'єктам їх забезпечення [3].
Стосовно іноземних експлуатантів видача дозволів має на меті перевірку їх здатності виконувати безпечно авіаційні перевезення й роботи та регулювання діяльності, що пов'язана з використанням комерційних прав в Україні при:
— виконанні авіаційних перевезень та робіт на території України іноземним експлуатантом;
— наданні інших видів комерційних прав експлуатантам та суб'єктам їх забезпечення.
Обов'язковою умовою видачі дозволу є наявність сертифіката експлуатанта.
Для іноземного експлуатанта потрібна наявність документа, одержаного від авіаційного органу держави реєстрації, що засвічує можливість безпечно виконувати польоти (сертифікат експлуатанта або документ, що його замінює, програма авіаційної безпеки).
Умови здійснення робіт, зазначені в дозволі (строк, регіон, характер перевезень та інші умови), не повинні виходити за обмеження, що наведені в сертифікаті експлуатанта.
У разі припинення або закінчення строку дії сертифіката експлуатанта дозвіл вважається призупиненим на час відсутності або недійсності сертифіката.
Видані дозволи не підлягають передачі та продажу іншому експлуатанту.
Дозволи на експлуатацію повітряних ліній (виконання регулярних рейсів) експлуатантам України можуть надаватися на конкурсних умовах відповідно до встановленого порядку.
Дозволи надаються з урахуванням пріоритетів розвитку системи повітряних сполучень з метою запобігання виникненню монополії на повітряному транспорті.
За видачу дозволу стягується державний збір згідно з чинним законодавством України.
Строк розгляду заяви на регулярну експлуатацію повітряної лінії становить 30 днів, за винятком вихідних та святкових днів, з моменту сплати державного збору та при наявності всіх документів [12, с. 190].
Строк розгляду заяви на нерегулярні перевезення становить 10 днів, за винятком вихідних та святкових днів, з моменту сплати державного збору та при наявності всіх документів [12, с. 190].
Крім указаних у заяві обов'язкових відомостей, заявник може дати в заяві іншу інформацію, яку він вважає важливою і яка має суттєве значення для розв'язання питання про надання відповідного дозволу.
Укравіація має право, при потребі, вимагати письмові пояснення експлуатанта щодо наданих до заяви документів.
Якщо після направлення заяви й до її розгляду відбулися зміни у відомостях, які були наведені в заяві та доданих до неї документах, то експлуатант повинен негайно повідомити про ці зміни і привести подані документи у відповідність до цих змін.
Документи для одержання дозволу подаються експлуатантом у повному обсязі при першому зверненні. При подальших зверненнях можна подавати відповідні додаткові або уточнені документи.
Після одержання повідомлення від Укравіації про прийняття рішення стосовно видачі дозволу експлуатант повинен сплатити державний збір у повному обсязі, після чого може одержати дозвіл.
Дозвіл має бути повернений до Укравіації в тижневий строк після закінчення строку його дії. У разі анулювання дозволу сплачені кошти не повертаються [12, с. 192].
2.3. Документи, що надаються експлуатантом для отримання дозволів
Для отримання дозволів на експлуатацію повітряних ліній у межах України.
До Укравіації подається заява про видачу дозволу на експлуатацію повітряної лінії.
До заяви додаються:
— відомості про ефективний контроль;
— бізнес-план на експлуатацію повітряної лінії;
— штурманський розрахунок;
— відомості про парк повітряних суден, які виконуватимуть регулярні рейси на повітряній лінії (тип, кількість, пасажиромісткість, право володіння, національний та реєстраційний знаки);
— копія сертифіката експлуатанта;
— копії свідоцтв про придатність до польотів повітряних суден;
— копії полісів з обов'язкового страхування відповідальності експлуатанта перед пасажирами, багажем, вантажем і третіми особами, а також страхування екіпажів і повітряних суден, що виділяються для експлуатації на повітряній лінії (можуть подаватися після прийняття позитивного рішення щодо видачі дозволу, але до отримання експлуатантом офіційного документа) [3].
Якщо протягом 6 місяців з дати початку дії дозволу експлуатант не розпочав регулярні перевезення на повітряній лінії або припинив розпочаті авіаційні перевезення більш як на 6 місяців, то Укравіація має право анулювати дозвіл. Експлуатант повинен інформувати Укравіацію про невиконання або припинення регулярних перевезень відповідно до одержаного дозволу за 60 днів до зазначеного терміну [3].
Для отримання дозволів на чартерні перевезення у межах України:
До Укравіації подається заява на видачу дозволу на експлуатацію повітряної лінії.
Крім указаних у заяві обов'язкових відомостей, заявник може дати в заяві іншу інформацію, яку він вважає важливою і яка має суттєве значення для вирішення питання про надання відповідного дозволу.
До заяви додаються:
— штурманський розрахунок;
— копії полісів з обов'язкового страхування відповідальності експлуатанта перед пасажирами, багажем, вантажем і третіми особами, а також страхування екіпажів і повітряних суден, що виділяються для експлуатації на повітряній лінії (можуть подаватися після прийняття позитивного рішення щодо видачі дозволу, але до отримання експлуатантом офіційного документа).
Для отримання дозволів на експлуатацію міжнародної повітряної лінії:
До Укравіації подається заява на видачу дозволу на експлуатацію міжнародної повітряної лінії.
Крім указаних у заяві обов'язкових відомостей, заявник може дати в заяві іншу інформацію, яку він вважає важливою і яка має суттєве значення для вирішення питання про надання відповідного дозволу.
До заяви додаються:
— бізнес-план на експлуатацію міжнародної повітряної лінії;
— штурманський розрахунок;
— відомості про парк повітряних суден, які виконуватимуть регулярні рейси на міжнародній повітряній лінії (тип, кількість, пасажиромісткість, право володіння, національний та реєстраційний знаки);
— копія сертифіката експлуатанта;
— копії свідоцтв про придатність до польотів повітряних суден;
— копії полісів з обов'язкового страхування відповідальності експлуатанта перед пасажирами, багажем, вантажем і третіми особами, а також страхування екіпажів і повітряних суден, що виділяються для експлуатації на міжнародній повітряній лінії (можуть подаватися після прийняття позитивного рішення щодо видачі дозволу, але до отримання експлуатантом офіційного документа). У полісах страхування повинні вказуватися географічні обмеження польотів повітряних суден [3].
Для отримання дозволів на виконання чартерних міжнародних перевезень пасажирів та (або) вантажу з України або в Україну.
До Укравіації подається заява про видачу дозволу на виконання чартерних міжнародних перевезень пасажирів та (або) вантажу з України або в Україну.
До заяви додаються такі документи:
— копія договору, угоди між експлуатантом та суб'єктом забезпечення авіаційної безпеки в аеропорту призначення або доповнення до них, які обумовлюють виконання стандартизованого рівня авіаційної безпеки в аеропортах відправлення, посадок та призначення для тих країн, з якими немає міжурядових двосторонніх угод про повітряне сполучення;
— штурманський розрахунок маршрутів;
— копії полісів з обов'язкового страхування відповідальності експлуатанта перед пасажирами, багажем, вантажем і третіми особами, а також страхування екіпажів і повітряних суден, що виділяються для експлуатації на цій міжнародній повітряній лінії (можуть подаватися після прийняття позитивного рішення щодо видачі дозволу, але до отримання експлуатантом офіційного документа). У полісах страхування повинні вказуватися географічні обмеження польотів повітряних суден [3].
Для отримання дозволів на виконання польотів в інших державах:
До Укравіації подається заява про видачу дозволу на виконання чартерних міжнародних перевезень пасажирів та (або) вантажу в інших державах.
До заяви додаються такі документи:
— копії угод із замовниками на виконання авіаційних перевезень та робіт в інших державах (можуть подаватися після одержання дозволу);
— копія договору, угоди або доповнення до них, які обумовлюють виконання стандартизованого рівня авіаційної безпеки в аеропортах відправлення, посадок та призначення для тих країн, з якими немає міжурядових двосторонніх угод про повітряне сполучення;
— штурманський розрахунок маршрутів;
— копії полісів з обов'язкового страхування відповідальності експлуатанта перед пасажирами, багажем, вантажем і третіми особами, а також страхування екіпажів і повітряних суден, що виділяються для експлуатації на цій міжнародній повітряній лінії (можуть подаватися після прийняття позитивного рішення щодо видачі дозволу, але до отримання експлуатантом офіційного документа). У полісах страхування повинні вказуватися географічні обмеження польотів повітряних суден;
— довідка про очікувану вартість послуг за виконання авіаційних перевезень та робіт [3].
Для отримання дозволів на виконання авіаційних перевезень та робіт на території України іноземним експлуатантом:
Для одержання дозволу іноземний експлуатант подає до Укравіації заяву з повною характеристикою авіаційних перевезень та робіт.
Крім обов'язкових відомостей, заявник може дати в заяві й іншу інформацію, яку він вважає важливою і яка має суттєве значення для вирішення питання про надання дозволу.
До заяви додаються такі документи:
— документ, що свідчить про державну належність експлуатанта;
— документ, що свідчить про засновників та співвласників авіакомпанії;
— копію сертифіката експлуатанта або документ, що його замінює;
— копії реєстраційних посвідчень на повітряні судна;
— копії угод з замовниками на виконання авіаційних перевезень та робіт;
— копії сертифікатів льотної придатності повітряних суден;
— копії угод та полісів з обов'язкового страхування (перестрахування) відповідальності перед пасажирами, третіми особами та вантажовласниками;
— програму авіаційної безпеки й організаційно-розпорядчі документи з питань авіаційної безпеки, узгоджені з Укравіацією [3].
У видачі дозволу може бути відмовлено, якщо заявлені перевезення можуть здійснюватися українським експлуатантом.
Для отримання інших видів дозволів, пов'язаних з наданням комерційних прав експлуатантам та суб'єктам їх забезпечення, у тому числі іноземним:
До діяльності, пов'язаної з використанням комерційних прав, належать чартерні перевезення іноземними експлуатантами пасажирів та вантажу з/в Україну до/з третіх країн, відповідно.
Для одержання дозволу експлуатант повинен дати до Укравіації заяву, в якій вказано:
— у разі виконання авіаційних перевезень та робіт — усю потрібну інформацію, що характеризує строки, обсяг, вартість наданих послуг (при потребі) від виконання льотної експлуатації авіаційної техніки;
— у разі виконання інших видів авіаційних перевезень та робіт — опис комерційних прав, на які експлуатант бажає одержати дозвіл з зазначенням строків, обсягів їх використання [3].
До заяви додаються такі документи:
— копія сертифіката експлуатанта;
— копія сертифіката льотної придатності повітряного судна, що буде використовуватись;
— копія страхового поліса відповідальності перед третіми особами та пасажирами;
— копія угоди, укладеної із замовником із визначенням у ній вартості перевезень (при потребі) [3].
У видачі дозволу іноземному експлуатанту може бути відмовлено, якщо заявлені перевезення можуть здійснюватися українським експлуатантом.
2.4. Порядок розгляду документів на одержання дозволу в Укравіації
Розгляд документів та прийняття рішення про видачу дозволів в Укравіації здійснюється Комісією з ліцензування видів авіаційної діяльності та регулювання комерційних прав експлуатантів (далі — Комісія) відповідно до встановленого порядку [3].
Заяви подаються до Укравіації й розглядаються такими підрозділами Укравіації: управлінням зовнішніх зв'язків і авіаційних перевезень, управлінням економічного регулювання діяльності цивільної авіації, відділом юридичного забезпечення, управлінням сертифікації суб'єктів авіаційної діяльності, управлінням сертифікації авіатехніки (для чартерних перевезень), Головною інспекцією з безпеки польотів, управлінням авіаційної безпеки, управлінням фінансової діяльності та іншими підрозділами згідно з наказами Укравіації відповідно до своїх функціональних повноважень [3].
Усі заяви про видачу дозволів повинні подаватись одночасно на паперових та магнітних носіях. Підготовка та подавання даних на магнітних носіях проводиться у вигляді файлів, які підготовлені за комп'ютерною системою, схваленою Укравіацією.
Заяви, складені з відступами від потрібних вимог, не розглядаються до усунення експлуатантом недоліків, про що Укравіація його повідомляє.
Висновок про можливість видачі дозволу, затверджений керівником відповідного підрозділу, подається до управління економічного регулювання діяльності цивільної авіації Укравіації (при розгляді заявок на чартерні перевезення) або управління зовнішніх зв'язків та авіаційних перевезень (при розгляді заявок на регулярні перевезення) не пізніше ніж через 2 робочі дні з моменту надходження документів у підрозділ [3].
Усі матеріали (заяви, рішення, протести, звернення тощо), які надійшли до Укравіації від установ, організацій, підприємств та громадян з приводу видачі дозволів на авіаційні перевезення та роботи, направляються до Комісії, де розглядаються одночасно з вирішенням питання щодо видачі дозволу.
Якщо в процесі розгляду заяви виникає потреба з'ясувати позицію установ, організацій, підприємств та громадян, інтереси яких зачіпають дозволи, що видаються, то відповідний запит направляється до цих установ, організацій, підприємств та громадян заздалегідь з визначенням дати проведення засідання Комісії, коли було б бажано знати їхню думку [3].
Оформлення та видачу дозволів на експлуатацію повітряних ліній у межах України та на міжнародні (за винятком чартерних) перевезення здійснює управління зовнішніх зв'язків і авіаційних перевезень Укравіації.
Оформлення та видачу дозволів на чартерні перевезення в межах України, чартерні міжнародні перевезення пасажирів та (або) вантажу з України або в Україну, виконання польотів в інших державах, виконання авіаційних перевезень та робіт на території України іноземним експлуатантом, чартерні перевезення за маршрутами, що перетинають кордон України, іноземним експлуатантом, інших видів дозволів, пов'язаних з наданням комерційних прав експлуатантам та суб'єктам їх забезпечення, у тому числі іноземним, здійснює управління економічного регулювання діяльності цивільної авіації Укравіації [12, с. 198].
Дозвіл підписується Головою Укравіації або його першим заступником, або особою, що виконує його обов'язки.
Уповноважений представник заявника одержує перший примірник дозволу під підпис у спеціальному журналі. Припускається, на прохання заявника, інший спосіб передачі дозволу.
Експлуатанту може бути відмовлено у видачі дозволу або у внесенні доповнень до нього, якщо в поданих ним документах міститься недостовірна інформація або не виконані умови попередньо виданих дозволів, а також не виконані фінансові зобов'язання перед Укравіацією щодо сплати державних зборів за видані дозволи та зобов'язання, визначені в угодах із страховими компаніями [12, с. 198].
Облік документів, які надійшли до Укравіації з питань видачі дозволів, ведеться в спеціальному журналі.
Облік виданих Укравіацією дозволів ведеться у спеціальному журналі.
Одержані документи з питань видачі дозволів, а також копії дозволів зберігаються протягом 1 року після закінчення строку їх дії [12, с. 199].
2.5. Контроль за додержанням умов, зазначених у дозволах
Контроль за додержанням умов, зазначених у дозволах, здійснюється Укравіацією за спеціальним графіком шляхом проведення інспектування або іншим способом згідно з чинним законодавством.
До перевірок можуть залучатися спеціалісти інших підрозділів Укравіації та, при потребі, інших відомств, аудиторські фірми, у порядку, передбаченому чинним законодавством [3].
За результатами інспектування складається відповідний акт з висновками і пропозиціями, який доводиться до відома експлуатанта.
Припинення дії дозволів здійснюється після закінчення строку, на який вони були видані.
У разі порушення експлуатантом зазначених у дозволі особливих умов і правил здійснення відповідного виду роботи згідно із сертифікатом експлуатанта, а також невиконання відповідних фінансових зобов'язань, визначених в угодах із страховими компаніями, Укравіація може дати розпорядження про усунення порушень або зупинити дію дозволу на визначений строк чи до усунення цих порушень. У разі повторного або грубого порушення правил здійснення роботи, на яку видано дозвіл, він може бути анульований за рішенням Укравіації [12, с. 200].
Рішення про зупинення дії дозволу приймається керівництвом Укравіації на підставі подання висновку відповідного підрозділу Укравіації. Це рішення з відповідним обгрунтуванням у письмовій формі в 5-денний строк направляється експлуатанту.
Експлуатант, отримавши таке рішення Укравіації, негайно припиняє виконання відповідних, зазначених у дозволах, авіаційних перевезень та робіт і повідомляє про це Укравіацію.
Укравіація може перевірити виконання експлуатантом прийнятого рішення.
У разі порушення експлуатантом прийнятого Укравіацією рішення про припинення дії дозволу Укравіація може ухвалити рішення про вилучення останнього.
Дозволи, дія яких припинена, експлуатант повинен повернути в Укравіацію в 5-денний строк з дня одержання рішення про вилучення.
Рішення про зупинення дії дозволу чи його анулювання може бути оскаржено експлуатантом у судовому порядку.
До заяви додаються документи, що свідчать про зміну інформації, яка подавалась для одержання дозволів.
Строк розгляду заяв на одержання доповнення до дозволу такий самий, що й при розгляді заяв на одержання дозволів.
Процедура розгляду документів і прийняття рішення на одержання доповнення до дозволу така сама, як і при видачі дозволу.
У разі продовження строку дії дозволу загальний строк дії дозволу для регулярних перевезень не може перевищувати трьох років, для чартерних перевезень, що видаються на період навігації, — одного року.
Обов'язки та права Укравіації з питань видачі дозволів
Обов'язки Укравіації:
— Забезпечувати своєчасний розгляд документів, потрібних для видачі дозволів та прийняття за ними рішень.
— Проводити періодично та при надходжені інформації про неналежне виконання умов дозволу перевірки додержання експлуатантами вимог дозволів.
— Сповіщати своєчасно експлуатантів про зміни в процедурі видачі дозволів.
— Надавати консультації експлуатантам з питань видачі дозволів.
— Забезпечувати конфіденційність інформації, яка надається експлуатантом [3].
Права Укравіації:
— Вимагати від експлуатантів надання додаткової інформації, без якої неможливо прийняти рішення щодо видачі дозволу.
— Перевіряти достовірність наданої інформації шляхом проведення інспекцій. Періодично інспектувати виконання експлуатантами вимог дозволів обмеженою кількістю тих, хто інспектує в обмежені строки.
— Не розглядати заявки експлуатанта на одержання дозволів або доповнень до них у разі невиконання експлуатантом умов попередньо виданих дозволів та доповнень до них до усунення вказаних недоліків.
— Призупиняти дію дозволів експлуатантів, якщо експлуатанти порушують вимоги законодавчих та нормативно-правових актів з безпеки польотів, авіаційної безпеки, цих дозволів.
— Вилучати дозволи, призупиняти їх дію та анульовувати в разі випадку невиконання поточних і можливих фінансових зобов'язань перед Укравіацією протягом 6 місяців (3 місяців — при валютних розрахунках).
— Порушувати питання про повторний розгляд одержаного дозволу, якщо експлуатант припинив роботу на 6 місяців або не починав її протягом 6 місяців після одержання дозволу [3].
Обов'язки експлуатанта:
— Знати вимоги нормативно-правових актів з питань дозвільної системи в сфері підприємницької діяльності.
— Забезпечувати умови, за яких будь-яка фізична або юридична особа, що безпосередньо або побічно бере участь у контрольному володінні акціями експлуатанта, повинна задовольняти вимоги ефективного контролю.
— Надавати Укравіації повну та достовірну інформацію згідно з вимогами цього Положення.
— Сприяти в проведенні інспектування щодо додержання експлуатантом комерційних прав, наданих дозволом.
— Своєчасно надавати після закінчення строку дії дозволу належні документи для продовження строку його дії або сповіщати Укравіацію про закінчення діяльності з використання прав згідно з цим дозволом.
— Своєчасно сплачувати відповідні кошти за одержання дозволу згідно з чинним законодавством України.
— Додержуватися вимог дозволу щодо використання відповідних комерційних прав. Щомісяця надавати Укравіації інформацію про показники, що характеризують обсяги робіт та вартість послуг відповідно до умов дозволу. Власними силами або на договірній основі забезпечувати приєднання до електронної пошти для організації оперативного зв'язку, підготовки та передачі даних до КІАС згідно зі схваленим Укравіацією програмним забезпеченням [3].
Обов'язки експлуатанта, пов'язані з використанням дозволу:
— доводити свою фінансово-економічну спроможність виконувати обов'язки у відповідності до його бізнес-плану;
— на вимогу Укравіації подати новий бізнес-план, якщо існують суттєві зміни, пов'язані з умовами існуючого бізнес-плану з урахуванням цих змін;
— одержувати в Укравіації дозвіл на використання 3-літерного коду ІКАО іншої авіакомпанії;
— мати надійні канали зв'язку з Укравіацією (телефон, факс, мережа авіаційного наземного зв'язку АФТН) або СІТА [3].
Права експлуатанта:
— Подавати заяву на одержання дозволів згідно зі своїми можливостями.
— Брати участь у засіданні Комісії під час обговорення свого питання згідно з заявою. Отримувати відповідь щодо причин, з яких йому відмовлено у видачі дозволу або доповнення до нього. Звертатися згідно з чинним законодавством до відповідних органів у разі відхилення його заяви про одержання дозволу.
— Отримувати інформацію, консультації, пов'язані з питаннями доступу експлуатантів до ринку авіаційних перевезень та робіт [3].
Висновки
Міжнародні перевезення — це перевезення, здійснюване відповідно до договору міжнародного повітряного перевезення, при якому пункт відправлення і пункт призначення незалежно від наявності перевантаження або перерви в перевезенні розташовані:
1) на території двох держав,
2) на території тієї самої держави, якщо передбачена зупинка на території іншої держави.
Окремо визначається так зване змішане перевезення — перевезення пасажира, багажу або вантажу, здійснюване перевізниками різних видів транспорту.
Чартерні (нерегулярні) повітряні перевезення — перевезення, що виконуються на підставі договору чартеру (фрахтування повітряного судна), за яким одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати іншій стороні (фрахтувальнику) за плату всю місткість одного чи кількох повітряних суден на один або кілька рейсів для повітряного перевезення пасажирів, багажу, вантажу й пошти або для іншої мети, якщо це не суперечить чинному законодавству України. Роздрібний продаж квитків на чартерні перевезення не здійснюється.
У міжнародних перевезеннях правилами висуваються додаткові вимоги, зокрема ввезення, вивіз або транзит вантажу повинні бути дозволені законами і правилами країни, на територію, із території або через територію якої здійснюється перевезення. Питання міжнародних перевезень регулюється Конвенцією для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреаль, 28 травня 1999року), Наказом Мінтрансу № 793 від 14.10.03 «Про затвердження Правил повітряних перевезень вантажів», Наказом Мінтрансу №568 від 25.07.03 р. «Про затвердження Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу» та іншими нормативними актами.
Список використаних джерел
1. Закон України «Про транспорт» //Відомості Верховної Ради. — 1994, N 51
2. Господарський Кодекс України. // Відомості Верховної Ради. — 2003. — № 18
3. Цивільний Кодекс України // Відомості Верховної Ради. — 2004, N 40-41
Повітряний Кодекс України. К.: 1993. — 36 с.
4. Правила международных перевозок пассажиров, багажа и грузов. М.: Воздушный транспорт, 1986. — 86 с.
5. Руководство по регулированию международного воздушного транспорта. Doc№ 9626. Издание первое. — ИКАО. Монреаль, 1996 – 242 с.
6. Афанасьев В.Г. Коммерческая эксплуатация международных воздушных линий. М.: Транспорт, 1987. — 255 с.
7. Болотов Б.Н., Яшкин А.Р. Коммерческая эксплуатация воздушного транспорта. Л.: ОЛАГА, 1977. — 91 с.
8. Грязнов В.С. Правовые основы воздушных сообщений. Учебное пособие. М.: Авиабизнес, 2001. — 275 с.
9. Костромина Е.В. Экономика авиакомпании в условиях рынка. 4-e издание М: НОУ ВКШ «Авиабизнес», 2002 – 303 с.
10. Международное воздушное право. Книга 1. М.: Наука, 1980. — 344 с. Книга 2. М.: Наука, 1981. — 344 с.
11. Транспортне право України: Навч. посіб. / Демський Е.Ф., Гіжевський В.К., Демський С.Е., Мілашевич А.В.; За заг. ред. В.К. Гіжевського, Е.Ф. Демського — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 416 с.
12. Шульженко Ф. П., Кундрик Р. С. Транспортне право: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2004. – 252 с.